Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Роцефин 1,0 флак пор д/р-ра в/в+10мл р-ль (Роцефин 1,0 флак пор д/р-ра в/в+10мл р-ль)

350 грн
0 грн
Рейтинг: 79 (4.3) 5
Артикул: 1431
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Взрослым и детям в возрасте старше 12 лет назначают по 1-2 г 1 раз/ (каждые 24 ч). В тяжелых случаях или при инфекциях, возбудители которых обладают лишь умеренной чувствительностью к цефтриаксону, суточную дозу можно увеличивать до 4 г. Новорожденным (в возрасте до 2 недель) назначают в дозе 20-50 мг/кг массы тела 1 раз/ Суточная доза не должна превышать 50 мг/кг массы тела. При определении дозы не нужно делать различия между доношенными и недоношенными детьми. Грудным детям и детям младшего возраста (в возрасте с 15 дней до 12 лет) препарат назначают в дозе 20-80 мг/кг массы тела 1 раз/ Детям с массой тела свыше 50 кг назначают дозы для взрослых. В/в препарат в дозе 50 мг/кг или выше следует вводить капельно в течение не менее 30 мин. Пациентам пожилого возраста коррекции дозы не требуется. Продолжительность лечения зависит от течения заболевания. Как и всегда при антибиотикотерапии, введение Роцефина следует продолжать еще в течение минимум 48-72 ч после нормализации температуры и подтверждения эрадикации возбудителя.

Лекарственная форма

Порошок для приготовления раствора для в/в введения от белого до желтовато-оранжевого цвета.

Состав

1 фл.

цефтриаксона динатриевая соль 1.193 г

что соответствует содержанию цефтриаксона 1 г

Растворитель: вода д/и - 10 мл.

Фармакологическое действие

Роцефин - длительно действующий цефалоспориновый антибиотик III поколения широкого спектра действия для парентерального введения. Бактерицидная активность препарата обусловлена подавлением синтеза клеточных мембран. Роцефин отличается большой устойчивостью к действию большинства бета-лактамаз грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов.

Активен в отношениии грамположительных аэробов: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus viridans, Streptococcus bovis; грамотрицательных аэробов: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis (образующие и необразующие бета-лактамазы), Citrobacter spp., Enterobacter spp. (некоторые штаммы резистентны), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp. (в т.ч. Salmonella typhi), Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в т.ч. Vibrio cholerae), Yersinia spp. (в т.ч. Yersinia enterocolitica), отдельные штаммы Pseudomonas aeruginosa также чувствительны к препарату; анаэробов: Bacteroides spp. (в т.ч. некоторые штаммы Bacteroides fragilis), Clostridium spp. (кроме Cl.difficile), Fusobacterium spp. (кроме Fusobacterium mortiferum и Fusobacterium varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

К действию препарата устойчивы штаммы Staphylococcus spp., проявляющие устойчивость к метициллину, штаммы Enterococcus, многие штаммы Bacteroides spp., продуцирующие бета-лактамазы.

Фармакокинетика

Максимальная концентрация в плазме после однократного внутримышечного введения 1 г препарата составляет около 81 мг/л и достигается в пределах 2-3 часов после введения. Площади под кривой «концентрация в плазме – время» после внутривенного и внутримышечного введения одинаковы. Это означает, что биодоступность цефтриаксона после внутримышечного введения составляет 100%.

Распределение

Объем распределения цефтриаксона равняется 7-12 л. После введения в дозе 1-2 г цефтриаксон хорошо проникает в ткани и жидкости организма. В течение более 24 часов его концентрации намного превышают минимальные подавляющие концентрации для большинства возбудителей инфекций более чем в 60 тканях и жидкостях (в том числе в легких, сердце, желчных путях, печени, миндалинах, среднем ухе и слизистой носа, костях, а также спинномозговой, плевральной и синовиальной жидкостях и секрете предстательной железы).

После внутривенного применения цефтриаксон быстро проникает в спинномозговую жидкость, где бактерицидные концентрации в отношении чувствительных микроорганизмов сохраняются в течение 24 часов.

Связывание с белками

Цефтриаксон обратимо связывается с альбумином, причем степень связывания уменьшается с ростом концентрации, снижаясь, например, с 95% при концентрации в плазме менее 100 мг/л до 85% при концентрации 300 мг/л. Благодаря меньшей концентрации альбумина в тканевой жидкости, доля свободного цефтриаксона в ней выше, чем в плазме.

Проникновение в отдельные ткани

Цефтриаксон проникает через воспаленные мозговые оболочки у детей, в том числе новорожденных. Через 24 часа после внутривенного введения препарата Роцефин® в дозах 50-100 мг/кг массы тела (новорожденным и грудным детям, соответственно) концентрации цефтриаксона в спинномозговой жидкости превышают 1.4 мг/л. Максимальная концентрация в спинномозговой жидкости достигается примерно через 4 часа после внутривенного введения и составляет, в среднем, 18 мг/л. При бактериальном менингите средняя концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости составляет 17% от концентрации в плазме, при асептическом менингите - 4%. У взрослых больных менингитом через 2-24 часа, после введения дозы 50 мг/кг массы тела, концентрации цефтриаксона в спинномозговой жидкости во много раз превосходят минимальные подавляющие концентрации для самых распространенных возбудителей менингита.

Цефтриаксон проходит через плацентарный барьер и в малых концентрациях попадает в грудное молоко.

Метаболизм

Цефтриаксон не подвергается системному метаболизму, а превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.

Выведение

Общий плазменный клиренс цефтриаксона составляет 10-22 мл/мин. Почечный клиренс равняется 5-12 мл/мин. 50-60% цефтриаксона выводится в неизмененном виде с мочой, а 40-50% - в неизмененном виде с желчью. Период полувыведения цефтриаксона составляет у взрослых около 8 часов.

Побочные действия

При применении Роцефина наблюдались следующие побочные явления, которые исчезали либо самостоятельно, либо после отмены препарата:

Со стороны пищеварительной системы: (около 2%) - мягкий стул или диарея, тошнота, рвота, стоматит, глоссит; иногда (<1%) - нарушение вкуса; редко - преципитация кальциевых солей цефтриаксона в желчном пузыре с соответствующей симптоматикой, панкреатит, увеличение активности печеночных ферментов (АЛТ, АСТ), ЩФ, гипербилирубинемия, желтуха; в единичных случаях (<0.01%) - псевдомембранозный колит.

Со стороны системы кроветворения: (около 2%) - эозинофилия, лейкопения; иногда (<1%) - гранулоцитопения, гемолитическая анемия; в отдельных случаях агранулоцитоз (< 500 клеток/мкл), причем большинство случаев развивались после 10 дней лечения и применения препарата в суммарной дозе 20 г и более.

Со стороны системы свертывания крови: иногда (<1%) - тромбоцитоз, тромбоцитопения, увеличение тромбопластинового и протромбинового времени; редко - носовое кровотечение, снижение протромбинового времени; в единичных случаях (<0.01%) - нарушения свертываемости крови.

Дерматологические реакции: (около 1%) - сыпь, аллергический дерматит, зуд, крапивница, отеки; в отдельных случаях - экссудативная многоформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).

Аллергические реакции: редко - сывороточная болезнь, анафилактические или анафилактоидные реакции.

Со стороны мочевыделительной системы: редко - олигурия

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

При одновременной тяжелой почечной и печеночной недостаточности следует регулярно определять концентрацию препарата в плазме крови.

У больных, находящихся на гемодиализе, необходимо следить за концентрацией препарата в плазме крови, т.к. у них может снижаться скорость его выведения.

При длительном лечении препаратом необходимо регулярно контролировать картину периферической крови.

В редких случаях при УЗИ желчного пузыря отмечаются затемнения, которые исчезают после отмены препарата. Даже если это явление сопровождается болями в правом подреберье, рекомендуют только симптоматическое лечение.

После употребления алкоголя вслед за приемом Роцефина не наблюдалось эффектов, сходных с действием дисульфирама (тетурама).

Использование в педиатрии

Новорожденным детям с гипербилирубинемией, особенно недоношенным, Роцефин следует назначать с осторожностью.

Показания

Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату возбудителями:

— сепсис;

— менингит;

— диссеминированный боррелиоз Лайма (ранние и поздние стадии заболевания);

— инфекции органов брюшной полости (перитонит, инфекции желчных путей и ЖКТ);

— инфекции костей, суставов, мягких тканей, кожи, а также раневые инфекции;

— инфекции у больных с ослабленным иммунитетом;

— инфекции почек и мочевыводящих путей;

— инфекции дыхательных путей, особенно пневмония;

— инфекции ЛОР-органов;

— инфекции половых органов, включая гонорею.

Периоперационная профилактика инфекций.

Противопоказания

— повышенная чувствительность к цефалоспоринам.

С осторожностью следует назначать препарат при повышенной чувствительности к пенициллинам, при гипербилирубинемии у новорожденных (особенно недоношенных), а также в период лактации (грудного вскармливания).

Лекарственное взаимодействие

Роцефин и аминогликозиды обладают синергизмом действия в отношении многих грамотрицательных бактерий.

При одновременном применении высоких доз Роцефина и \"петлевых\" диуретиков, например, фуросемида, нарушений функции почек не наблюдалось. Нет указаний на то, что Роцефин повышает нефротоксичность аминогликозидов.

Пробенецид не оказывает влияния на выведение Роцефина.

Фармацевтическое взаимодействие.

Раствор Роцефина несовместим с растворами, содержащими другие антибиотики (как при приготовлении, так и при введении)
(431)


Дозування

Дорослим і дітям віком старше 12 років призначають по 1-2 г 1 раз/ (кожні 24 год). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 р. Новонародженим (віком до 2 тижнів) призначають у дозі 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз/ Добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози не потрібно робити відмінності між доношеними і недоношеними дітьми. Грудним дітям і дітям молодшого віку (віком від 15 днів до 12 років) препара�� призначають у дозі 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз/ Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих. В/в препарат у дозі 50 мг/кг або вищі слід вводити краплинно протягом не менше 30 хв. Пацієнтам літнього віку корекції дози не потрібно. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Як і завжди при антибіотикотерапії, введення Роцефина слід продовжувати ще протягом як мінімум 48-72 год після нормалізації температури і підтвердження ерадикації збудника.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для в/в введення від білого до жовтувато-оранжевого кольору.

Склад

1 фл.

цефтріаксону динатрієва сіль 1.193 р

що відповідає змісту цефтриаксон 1 г

Розчинник: вода д/і - 10 мл

Фармакологічна дія

Роцефін - довгостроково діючий цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії для парентерального введення. Бактерицидна активність препарату зумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран. Роцефін відрізняється великою стійкістю до дії більшості бета-лактамаз ррамотрицательных і грампозитивних мікроорганізмів.

Активний отношениии грампозитивних аеробів: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus viridans, Streptococcus bovis; грамнегативних аеробів: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis (що утворюють і необразующие бета-лактамази), Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами резистентні), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у т. ч. Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. штами, що утворюють пеницилл��назу), Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp. (в т. ч. Salmonella typhi), Serratia spp. (в т. ч. Serratia marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в т. ч. Vibrio cholerae), Yersinia spp. (в т. ч. Yersinia enterocolitica), окремі штами Pseudomonas aeruginosa також чутливі до препарату; анаеробів: Bacteroides spp. (у т. ч. деякі штами Bacteroides fragilis), Clostridium spp. (крім Cl.difficile), Fusobacterium spp. (крім Fusobacterium mortiferum і Fusobacterium varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

До дії препарату стійкі штами Staphylococcus spp., проявляють стійкість до метициліну, штами Enterococcus, багато штамів Bacteroides spp., продукують бета-лактамазы.

Фармакокінетика

Максимальна концентрація в плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить близько 81 мг/л та досягається в межах 2-3 годин після введення. Площі під кривою «концентрація в плазмі – час» після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення однакові. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%.

Розподіл

Об'єм розподілу цефтриаксону дорівнює 7-12 л. Після введення у дозі 1-2 г цефтриаксон добре проникає в тканини і рідини організму. Протягом більше ніж 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі в легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій носа, кістках, а також спинномозковій, плевральній і синовіальній рідинах і секреті передміхурової залози).

Після внутрішньовенного застосування цефтриаксон швидко проникає в спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганизмов зберігаються протягом 24 годин.

Зв'язування з білками

Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном, причому ступінь зв'язування зменшується із зростанням концентрації, знижуючись, наприклад, з 95% при концентрації в плазмі менше 100 мг/л до 85% при концентрації 300 мг/л. Завдяки меншій концентрації альбуміну в тканинній рідині, частка вільного цефтриаксону в ній вища, ніж у плазмі.

Проникнення в окремі тканини

Цефтріаксон проникає через запалені мозкові оболонки у дітей, в тому числі новонароджених. ��ерез 24 години після внутрішньовенного введення препарату Роцефін® в дозах 50-100 мг/кг маси тіла (новонародженим та немовлятам відповідно) концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині перевищують 1.4 мг/л. Максимальна концентрація у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення та становить у середньому 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині становить 17% від концентрації в плазмі, при асептичному менінгіті - 4%. У дорослих хворих менингитому через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг маси тіла концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині у багато разів перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.

Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр і в малих концентраціях потрапляє в грудне молоко.

Метаболізм

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриак��вона становить 10-22 мл/хв., Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді із сечею, а 40-50% - у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтріаксону становить у дорослих-близько 8 годин.

Побічні дії

При застосуванні Роцефина спостерігалися наступні побічні явища, які зникали або самостійно, або після відміни препарату:

З боку травної системи: (близько 2%) - м'який стілець або діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит; іноді (<1%) - порушення смаку; рідко - преципітація ��альциевых солей цефтриаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, панкреатит, збільшення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), ЛФ, гіпербілірубінемія, жовтяниця; у поодиноких випадках (<0.01%) - псевдомембранозний коліт.

З боку системи кровотворення: (близько 2%) - еозинофілія, лейкопенія; іноді (<1%) - гранулоцитопенія, гемолітична анемія; в окремих випадках-агранулоцитоз (< 500 клітин/мкл), причому більшість випадків розвивалися після 10 днів лікування і застосування препарату в сумарній дозі 20 г і більше.

Зі ст��боку системи згортання крові: іноді (<1%) - тромбоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення тромбопластинового та протромбінового часу; рідко - носова кровотеча, зниження протромбінового часу; у поодиноких випадках (<0.01%) - порушення згортання крові.

Дерматологічні реакції: (близько 1%) - висипання, алергічний дерматит, свербіж, кропив'янка, набряки; в окремих випадках - ексудативна багатоформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Алергічні реакції: рідко - сыворот��чна хвороба, анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

З боку сечовидільної системи: рідко - олігурія

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію препарату в плазмі крові.

У хворих, які перебувають на гемодіалізі, необхідно слідкувати за концентрацією препарату в плазмі крові, оскільки у них може знижуватися швидкість його виведення.

При тривалому лікуванні препаратом необхідно регулярно контр��лировать картину периферичної крові.

У рідкісних випадках при УЗД жовчного міхура відзначаються затемнення, які зникають після відміни препарату. Навіть якщо це явище супроводжується болями в правому підребер'ї, рекомендують симптоматичне лікування.

Після вживання алкоголю слідом за прийомом Роцефина не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетураму).

Використання в педіатрії

Новонародженим дітям з гіпербілірубінемією, особливо недоношеним, Роцефін слід призначати з осторожн��стю.

Свідчення

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату збудниками:

— сепсис;

— менінгіт;

— дисемінований бореліоз Лайма (ранні та пізні стадії захворювання);

— інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів і травного ТРАКТУ);

— інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;

— інфекції у хворих з ослабленим імунітетом;

— інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

— інфекції дихальних пут��ї, особливо пневмонія;

— інфекції ЛОР-органів;

— інфекції статевих органів, включаючи гонорею.

Периопераційне профілактика інфекцій.

Протипоказання

— підвищена чутливість до цефалоспоринів.

З обережністю слід призначати препарат при підвищеній чутливості до пеніцилінів, при гіпербілірубінемії у новонароджених (особливо недоношених), а також в період лактації (грудного вигодовування).

Лікарська взаємодія

Роцефін і аміноглікозиди мають синергізмом дії у плані��іі багатьох грамнегативних бактерій.

При одночасному застосуванні високих доз Роцефина і \"петльових\" діуретиків, наприклад, фуросеміду, порушень функції нирок не спостерігалося. Немає вказівок на те, що Роцефін підвищує нефротоксичність аміноглікозидів.

Пробенецид не впливає на виведення Роцефина.

Фармацевтична взаємодія.

Розчин Роцефина несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики (як при приготуванні, так і при введенні)
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Цефтриаксон
Страна происхождения: Швейцария
Форма выпуска: Флаконы стеклянные (1) в комплекте с растворителем (амп. 1) - пачки картонные.
Беречь от детей: Да
Производитель: Ф.Хоффманн-Ля Рош ЛТД
Общее описание: Цефалоспорин III поколения
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка