Дозировка
Препарат Росинсулин С предназначен для подкожного введения. Доза препарата определяется врачом индивидуально в каждом конкретном случае, на основании концентрации глюкозы в крови. В среднем суточная доза препарата колеблется от 0,3 МЕ/кг до 1 МЕ/кг массы тела (зависит от индивидуальных особенностей пациента и концентрации глюкозы в крови). Суточная потребность в инсулине может быть выше у пациентов с инсулинрсзистентностыо (например, в период полового созревания, а также у пациентов с ожирением), и ниже - у пациентов с остаточной эндогенной продукцией инсулина. Температура вводимого инсулина должна соответствовать комнатной. Препарат Росинсулин С обычно вводится подкожно в область бедра. Инъекции можно делать также в область передней брюшной стенки, ягодиц или область дельтовидной мышцы плеча. При введении препарата в область бедра отмечается более медленное всасывание, чем при введении в другие области. Необходимо постоянно менять места инъекций в пределах анатомической области, чтобы предотвратить развитие липодистрофий. Препарат Росинсулин С может вводиться как самостоятельно, так и в комбинации с инсулином короткого действия (препарат Росинсулин Р). Картридж помещают в шприц-ручку Автопен Классик Коррекция дозы Сопутствующие заболевания, особенно инфекционные и сопровождающиеся лихорадкой, обычно повышают потребность организма в инсулине. Коррекция дозы препарата может также потребоваться при наличии у пациента сопутствующих заболеваний почек, печени, нарушении функции надпочечников, гипофиза или щитовидной железы. Необходимость в коррекции дозы также может возникнуть при изменении физической нагрузки или обычного режима питания пациента. Коррекция дозы может потребоваться при переводе пациента с одного вида инсулина на другой.
Передозировка
Она может развиться, если введена слишком высокая доза инсулина по отношению к потребностям пациента. При передозировке возможно развитие гипогликемии. Лечение: легкую гипогликемию пациент может устранить сам, приняв внутрь сахар или богатые углеводами продукты питания. Поэтому, больным сахарным диабетом рекомендуется постоянно носить с собой сахаросодержащие продукты. В тяжелых случаях, при потере пациентом сознания, внутривенно вводят 40 % раствор декстрозы; внутримышечно, подкожно, внутривенно - глюкагон. После восстановления сознания пациенту рекомендуют принять пищу, богатую углеводами, для предотвращения повторного развития гипогликемии.
Лекарственная форма
Суспензия белого цвета. При стоянии взвесь оседает. Жидкость над осадком прозрачная бесцветная или почти бесцветная. Осадок легко ресуспендируется при легком встряхивании.
Состав
на 1 мл:
Активные вещества:
Инсулин человеческий рекомбинантный - 100 ME
Вспомогательные вещества:
Протамина сульфат- 0.27-0.40 мг
Натрия гидрофосфата дигидрат - 2,4 мг
Фенол - 0,6 мг
Метакрезол - 1.6 мг
Глицерол (глицерин)- 16 мг
Вода для инъекций -до 1 мл
Фармакологическое действие
Препарат Росинсулин С - человеческий инсулин, полученный методом биотехнологии рекомбинантной ДНК с использованием штамма Е. coli. Является препаратом инсулина средней продолжительности действия. Взаимодействует со специфическим рецептором внешней цитоплазматической мембраны клеток и образует инсулин-рецепторный комплекс, стимулирующий внутриклеточные процессы, в т.ч. синтез ряда ключевых ферментов (гексокиназа, пируваткиназа, гликогенсинтаза и др.). Снижение содержания глюкозы в крови обусловлено повышением ее внутриклеточного транспорта, усилением поглощения и усвоения тканями, стимуляцией липогенеза, гликогепогепеза, снижением скорости продукции глюкозы печенью и др. Продолжительность действия препаратов инсулина в основном обусловлена скоростью всасывания, которая зависит от нескольких факторов (например, от дозы, способа и места введения, толщины подкожно-жирового слоя, типа сахарного диабета), в связи с чем профиль действия инсулина подвержен значительным колебаниям, как у различных людей, так и у одного и того же человека.
Профиль действия при подкожной инъекции (приблизительные цифры): начало действия через 1-2 часа, максимальный эффект - в промежутке между 6 и 12 часами, продолжительность действия - 18-24 часа.
Фармакокинетика
Период полувыведения инсулина из кровотока равен всего нескольким минутам. Продолжительность действия препаратов инсулина в основном обусловлена скоростью всасывания, которая зависит от нескольких факторов (например, от дозы инсулина, способа и места введения, толщины подкожно-жирового слоя и типа сахарного диабета). Поэтому фармакокинетические параметры инсулина подвержены значительным ингер- и ин гра-индивидуальным колебаниям.
Всасывание
Максимальная концентрация (Сmах) инсулина в плазме достигается в течение 2-18 часов после подкожного введения.
Распределение
Выраженного связывания с белками плазмы не отмечается, за исключением циркулирующих антител к инсулину (в случае их наличия).
Метаболизм
Человеческий инсулин расщепляется под действием инсулиновой протеазы или инсулин-расщепляющих ферментов, а также, возможно, под действием протеии-дисульфид-изомеразы. Предполагается, что в молекуле человеческого инсулина имеется несколько участков расщепления (гидролиза), однако ни один из метаболитов, образующихся вследствие расщепления, не является активным.
Выведение
Период полувыведения (Т1/2) определяется по скорости всасывания из подкожных тканей. Таким образом, Т1/2 скорее является мерой всасывания, а не собственно мерой выведения инсулина из плазмы (Т1/2 инсулина из кровотока равен всего нескольким минутам). Исследования показали, что Т1/2 составляет около 5-10 часов.
Побочные действия
Наиболее часто встречающимся нежелательным явлением при применении инсулина является гипогликемия. В ходе клинических исследований, а также в ходе применения препарата после его выпуска на потребительский рынок было установлено, что частота возникновения гипогликемии изменяется в зависимости от популяции пациентов, режима дозирования препарата и контроля гликемии (см. «Описание отдельных побочных реакции»).
На начальной стадии инсулинотерапии могут возникать нарушения рефракции, периферические отеки и реакции в месте введения препарата (включающие боль, покраснение, крапивницу, воспаление, гематому, припухлость и зуд в месте инъекции). Эти симптомы обычно носят временный характер. Быстрое улучшение контроля гликемии может приводить к состоянию «острой болевой нейропатии», которая обычно является обратимой. Интенсификация инсулинотерапии с резким улучшением контроля углеводного обмена может привести к временному ухудшению состояния диабетической ретинопатии, в то же время, длительное улучшение контроля гликемии снижает риск прогрессирования диабетической ретинопатии (более подробно см. инструкцию)
Описание отдельных побочных реакций:
Анафилактические реакции
Отмечены очень редкие реакции генерализованной гиперчувствитсльности, в том числе генерализованная кожная сыпь, зуд, повышенное потоотделение, желудочно-кишечные расстройства, ангионевротический отек, затруднения дыхания, учащенное сердцебиение, снижение артериального давления, а также обморок/иотеря сознания, которые являются потенциально опасными для жизни.
Гипогликемия
Гипогликемия является наиболее частым побочным явлением. Она может развиться, если доза инсулина слишком высока но отношению к потребности в инсулине. Тяжелая гипогликемия может приводить к потере сознания и/или судорогам, временному или необратимому нарушению функции головного мозга или даже к летальному исходу. Симптомы гипогликемии, как правило, развиваются внезапно. Они могут включать «холодный пот», бледность кожных покровов, повышенную утомляемость, нервозность или тремор, чувство тревоги, необычную усталость или слабость, нарушение ориентации, снижение концентрации внимания, сонливость, выраженное чувство голода, нарушение зрения, головную боль, тошноту и учащенное сердцебиение.
Липодистрофия
Сообщалось о нечастых случаях развития липодистрофии. Липодистрофия может развиваться в месте введения препарата.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия хранения
Не допускать замораживания.
Находящийся в употреблении препарат хранить при комнатной температуре 15-25 °С не более 28 дней, предохранять от прямых солнечных лучей и нагревания.
Особые условия
Перед каждым использованием тщательно проверять внешний вид содержимого флакона и НЕ ИСПОЛЬЗОВАТЬ препарат Росинсулин С, если после перемешивания суспензия содержит хлопья или если частички белого цвета прилипли ко дну или стенкам флакона, создавая эффект морозного узора.
Нельзя использовать препарат Росинсулин С, если после взбалтывания суспензия не становится белой и равномерно мутной.
Недостаточная доза препарата или прекращение лечения, особенно при сахарном диабете 1 типа, может привести к развитию гипергликемии.
Как правило, первые симптомы гипергликемии появляются постепенно, в течение нескольких часов или дней. Симптомами гипергликемии являются чувство жажды, учащенное мочеиспускание, тошнота, рвота, сонливость, покраснение и сухость кожи, сухость во рту, потеря аппетита, а также появление запаха ацетона в выдыхаемом воздухе. Без соответствующего лечения гипергликемия у пациентов с сахарным диабетом 1 типа может приводить к диабетическому кетоацидозу - состоянию, которое является потенциально легальным.
Гипогликемия
Гипогликемия может развиться, если введена слишком высокая доза инсулина по отношению к потребности пациента.
Пропуск приема пищи или незапланированная интенсивная физическая нагрузка могут привести к гипогликемии.
После компенсации углеводного обмена, например, при интенсифицированной инсулинотерапии, у пациентов могут измениться типичные для них симптомы-предвестники гипогликемии, о чем больные должны быть проинформированы. Обычные симптомы-предвестники могут исчезать при длительном течении сахарного диабета. Перевод пациентов на другой тип инсулина или на инсулин другой компании-изготовителя должен осуществляться только под медицинским контролем. При изменении концентрации, производителя, тина, вида (человеческий инсулин, аналог человеческого инсулина) и/или метода изготовления может потребоваться изменение дозы инсулина. Пациентам, переходящим на лечение препаратом Росинсулин С, может потребоваться изменение дозы или увеличение частоты инъекций по сравнению с ранее применявшимися препаратами инсулина. Если при переводе пациентов на лечение препаратом Росинсулин С необходима коррекция дозы, это можно сделать уже при введении первой дозы или в первые недели или месяцы терапии.
Как и при лечении другими препаратами инсулина, могут развиваться реакции в месте введения, что проявляется болыо, покраснением, крапивницей, воспалением, гематомой, отечностью и зудом. Регулярная смена места инъекции в одной и той же анатомической области поможет уменьшить симптомы или предотвратить развитие этих реакций. Реакции обычно исчезают в течение от нескольких дней до нескольких недель. В редких случаях может потребоваться отмена препарата Росинсулин С из-за реакций в месте введения.
Перед поездкой, связанной со сменой часовых поясов, пациент должен проконсультироваться со своим лечащим врачом, поскольку смена часового пояса означает, что пациент должен принимать пищу и вводить инсулин в другое время. Суспензии инсулина нельзя применять в инсулиновых насосах.
Одновременное применение препаратов группы тиазолндннднона н препаратов инсулина Сообщалось о случаях развития хронической сердечной недостаточности при лечении пациентов тиазолидиндионами в комбинации с препаратами инсулина, особенно при наличии у таких пациентов факторов риска развития хронической сердечной недостаточности. Следует учитывать данный факт при назначении пациентам комбинированной терапии тиазолидиндионами и препаратами инсулина. При назначении такой комбинированной терапии необходимо проводить медицинские обследования пациентов на предмет выявления у них признаков и симптомов хронической сердечной недостаточности, увеличения массы тела и наличия периферических отеков. В случае ухудшения у пациентов симптоматики сердечной недостаточности, лечение тиазолидиндионами необходимо прекратить.
Влияние на способность управлять транспортными средствами п движущимися механизмами
Способность пациентов к концентрации внимания и скорость реакции могут нарушаться во время гипогликемии, что может представлять опасность в тех ситуациях, когда эти способности особенно необходимы (например, при управлении транспортными средствами или работе с машинами и механизмами). Пациентам необходимо рекомендовать предпринимать меры для предупреждения развития гипогликемии при управлении транспортными средствами. Это особенно важно для пациентов с отсутствием или снижением выраженности симптомов-предвестников развивающейся гипогликемии или пациентов с частыми эпизодами гипогликемии. В этих случаях следует рассмотреть целесообразность управления транспортными средствами и выполнения подобных работ.
Показания
Сахарный диабет.
Противопоказания
-Повышенная индивидуальная чувствительность к инсулину или любому из компонентов препарата;
-Гипогликемия.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Ограничений по лечению сахарного диабета инсулином во время беременности нет, так как инсулин не проникает через плацентарный барьер. При планировании беременности и во время нее необходимо интенсифицировать лечение сахарного диабета. Потребность в инсулине обычно снижается в I триместре беременности и постепенно повышается во II и III триместрах. Во время родов и непосредственно после них потребность в инсулине может резко снизиться. Вскоре после родов потребность в инсулине быстро возвращается к уровню, который был до беременности. Ограничений по лечению сахарного диабета инсулином в период грудного вскармливания нет, так как лечение матери инсулином безопасно для ребенка. Однако может потребоваться коррекция дозы инсулина и/или диеты, поэтому необходимо тщательное наблюдение до стабилизации потребности в инсулине.
Лекарственное взаимодействие
Имеется ряд лекарственных средств, которые влияют на потребность в инсулине. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселсктивные бста-адреноблокаторы, бромокриптии, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кстоконазол, мебеидазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, салицилаты. Гипогликемическое действие инсулина ослабляют пероральные контрацептивы, глюкокортикостероиды, тиреоидные гормоны, тиазидные диуретики, гепарин, трициклические антидепрессанты, симпатомиметики, даназол, клонидин, блокаторы медленных кальциевых каналов, диазоксид, морфин, фенитоин, никотин, соматропин. Октрсотид/ланреотид может как повышать, так и снижать потребность организма в инсулине. Этанол может усиливать или уменьшать гипогликемический эффект инсулина.
Несовместимость
Суспензии инсулина нельзя добавлять к растворам инфузий.
(6836)
Дозування
Препарат Росинсулин Із призначений для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально в кожному конкретному випадку, на підставі концентрації глюкози в крові. У середньому добова доза препарату коливається від 0,3 МО/кг до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта і рівня глюкози в крові). Добова потреба в інсуліні може бути вище у пацієнтів з инсулинрсзистентностыо (наприклад, в період статевого дозрівання, а також у пацієнтів з ожирінням), та нижче у пацієнтів з остаточ��ой ендогенною продукцією інсуліну. Температура введеного інсуліну повинна відповідати кімнатній. Препарат Росинсулин З зазвичай вводиться підшкірно в область стегна. Ін'єкції можна робити також в область передньої черевної стінки, сідниць або дельтовидного м'яза плеча. При введенні препарату в область стегна спостерігається більш повільне всмоктування, ніж при введенні в інші області. Необхідно постійно змінювати місця ін'єкцій в межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку липодистрофий. Препарат може Росинсулин вводитися як самостійно, так і в комбінації з інсуліном короткої дії (препарат Росинсулин Р). Картридж поміщають у шприц-ручку Автопен Класик Корекція дози Супутні захворювання, особливо інфекційні і супроводжуються лихоманкою, звичайно підвищують потребу організму в інсуліні. Корекція дози препарату може також знадобитися при наявності у пацієнта супутніх захворювань нирок, печінки, порушення функції надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози. Необхідність у корекції дози також може виникнути при зміні фізичного навантаження або звичайного режиму харчування пацієнта. Корекція дози може знадобитися при переведенні пацієнта з одного виду інсуліну на інший.Передозування
Вона може розвинутися, якщо введена занадто висока доза інсуліну по відношенню до потреб пацієнта. При передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті вуглеводами продукти харчування. Тому, хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити з собою сахаросоде��жащие продукти. У тяжких випадках, при втраті пацієнтом свідомості, вводять внутрішньовенно вводять 40 % розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно - глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату вуглеводами, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.
Лікарська форма
Суспензія білого кольору. При стоянні суспензія осідає. Рідина над осадом прозора безбарвна або майже безбарвна. Осад легко ресуспендируется при легкому струшуванні.Склад
на 1 мл:
Активні речовини: />
Інсулін людський рекомбінантний - 100 МО
Допоміжні речовини:
Протаміну сульфат - 0.27-0.40 мг
Натрію гідрофосфату дигідрат - 2,4 мг
Фенол - 0,6 мг
Метакрезол - 1.6 мг
Гліцерол (гліцерин)- 16 мг
Вода для ін'єкцій -до 1 млФармакологічна дія
Препарат Росинсулин З - людський інсулін, отриманий методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Е. coli. Є препаратом інсуліну середньої тривалості дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин і утворює інсулін-рецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез низки ключових ферментів (гексокиназа, пируваткиназа, гликогенсинтаза та ін). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією липогенеза, гликогепогепеза, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, котораю залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу і місця введення, товщини підшкірно-жирового шару, типу цукрового діабету), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і у одного і того ж людини.
Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 1-2 години, максимальний ефект - у проміжку між 6 і 12 годинами, тривалість дії - 18-24 години.Фармакокінетика
Період напіввиведення інсуліну з кровотоку становить лише декілька засновникьким хвилинах. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, дози інсуліну, способу і місця введення, товщини підшкірно-жирового шару і типи цукрового діабету). Тому фармакокінетичні параметри інсуліну піддані значним інгер - та ін гра-індивідуальним коливанням.
Всмоктування
Максимальна концентрація (Смах) інсуліну в плазмі досягається протягом 2-18 годин після підшкірного введення.
Розподіл
Вираженного зв'язування з білками плазми не відзначається, за винятком циркулюючих антитіл до інсуліну (у разі їх наявності).
Метаболізм
Людський інсулін розщеплюється під дією інсулінової протеази або інсулін-розщеплюють ферментів, а також, можливо, під дією протеии-дисульфід-изомеразы. Передбачається, що в молекулі людського інсуліну є кілька ділянок розщеплення (гідролізу), проте жоден з метаболітів, що утворюються внаслідок розщеплення, не є активним.
Виведення
Пе��іод напіввиведення (Т1/2) визначається по швидкості всмоктування з підшкірних тканин. Таким чином, Т1/2 скоріше є мірою всмоктування, а не власне заходом виведення інсуліну з плазми (Т1/2 інсуліну з кровотоку становить лише декільком хвилинам). Дослідження показали, що Т1/2 становить близько 5-10 годин.Побічні дії
Найбільш частим небажаним явищем при застосуванні інсуліну є гіпоглікемія. В ході клінічних досліджень, а також під час застосування препарату після його випуску на споживчий ринок було вусустановлено, що частота виникнення гіпоглікемії змінюється залежно від популяції пацієнтів, режиму дозування препарату і контролю глікемії (див. «Опис окремих побічні реакції»).
На початковій стадії інсулінотерапії можуть виникати порушення рефракції, периферичні набряки та реакції у місці введення препарату (що включають біль, почервоніння, кропив'янка, запалення, гематому, набряк і свербіж у місці ін'єкції). Ці симптоми звичайно мають тимчасовий характер. Швидке поліпшення контролю глікемії може призводити до перебуваючи��ію «гострої больової нейропатії», яка зазвичай є оборотною. Інтенсифікація інсулінотерапії з різким поліпшенням контролю вуглеводного обміну може призвести до тимчасового погіршення стану діабетичної ретинопатії, в той же час, тривале поліпшення контролю глікемії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії (більш докладно див. інструкцію)
Опис окремих побічних реакцій:
Анафілактичні реакції
Відзначені дуже рідкісні реакції генералізованої гиперчувствитсльности, в тому числі генірализованная шкірний висип, свербіж, підвищене потовиділення, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднення дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску, а також непритомність/иотеря свідомості, які є потенційно небезпечними для життя.
Гіпоглікемія
Гіпоглікемія є найчастішим побічним явищем. Вона може розвинутися, якщо доза інсуліну занадто висока але відношенню до потреби в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості і/або судом, тимчасового ��чи незворотного порушення функції головного мозку і навіть до летального результату. Симптоми гіпоглікемії, як правило, розвиваються раптово. Вони можуть включати холодний піт», блідість шкірних покривів, підвищену втомлюваність, нервозність або тремор, відчуття тривоги, незвичну втому або слабкість, порушення орієнтації, зниження концентрації уваги, сонливість, виражене відчуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту, прискорене серцебиття.
Ліподистрофія
Повідомлялося про нечасті випадки розвитку липодистро��іі. Ліподистрофія може розвиватися у місці введення препарату.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови зберігання
Не допускати заморожування.
Знаходиться у вживанні препарат зберігати при кімнатній температурі 15-25 °С не більше 28 днів, оберігати від прямих сонячних променів та нагрівання.Особливі умови
Перед кожним використанням ретельно перевіряти зовнішній вигляд вмісту флакона і НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ препарат Росинсулин, якщо після перемішування суспензія містить пластівці або якщо частки білого кольору прилипли до дна або стінок флакона, утворюючи ефект морозного візерунку.
Не можна використовувати препарат Росинсулин, якщо після струшування суспензія не стає білою та рівномірно каламутною.
Недостатня доза препарату або припинення лікування, особливо при цукровому діабеті 1 типу, може призвести до розвитку гіперглікемії.
Як правило, перші симптоми гіперглікемії з'являються поступово, протягом декількох годин або днів. Симптомами гіперглікемії є відчуття спраги, часте сечовипускання, нудота, блювання, сонливос��ь, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрата апетиту, а також поява запаху ацетону у видихуваному повітрі. Без відповідного лікування гіперглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу може призводити до діабетичному кетоацидозу - стану, який є потенційно легальним.
Гіпоглікемія
Гіпоглікемія може розвинутися, якщо введена занадто висока доза інсуліну по відношенню до потреб пацієнта.
Пропуск прийому їжі або незапланована інтенсивне фізичне навантаження можуть призвести до гіпогликемии.
Після компенсації вуглеводного обміну, наприклад, при інтенсифікованої інсулінотерапії, у пацієнтів можуть змінитися типові для них симптоми-провісники гіпоглікемії, про що пацієнти повинні бути проінформовані. Звичайні симптоми-провісники можуть зникати при тривалому перебігу цукрового діабету. Переведення пацієнтів на інший тип інсуліну або на інсулін іншої компанії-виробника повинен здійснюватися тільки під медичним контролем. При зміні концентрації, виробника, тіна, виду (інсулін людський, аналог людського інсуліну) і/або методу виготовлення може знадобитися зміна дози інсуліну. Пацієнтам, які переходять на лікування препаратом Росинсулин, може знадобитися зміна дози або збільшення частоти ін'єкцій по порівнянні з раніше застосовувалися препаратами інсуліну. Якщо при переведенні пацієнтів на лікування препаратом Росинсулин Із необхідна корекція дози, це можна зробити вже при введенні першої дози або в перші тижні або місяці терапії.
Як і при лікуванні іншими препаратами інсуліну, можуть розвиватися реакції в місці введення, що проявляється болыо, почервонінням, кропив'янкою, запаленням, гематомою, набряком і сверблячкою. Регулярна зміна місця ін'єкції в одній і тій же анатомічної області допоможе зменшити симптоми або запобігти розвитку цих реакцій. Реакції зазвичай зникають протягом від кількох днів до кількох тижнів. У рідкісних випадках може знадобитися відміна препарату Росинсулин З через реакцій у місці введення.
Перед поїздкою, пов'язаної зі зміною часових поясів, пацієнт повинен проконсультуватися зі своїм лечащи�� лікарем, оскільки зміна часового поясу означає, що пацієнт повинен приймати їжу і вводити інсулін в інший час. Суспензії інсуліну не можна використовувати в інсулінових насосах.
Одночасне застосування препаратів групи тиазолндннднона н препаратів інсуліну Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонів у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику розвитку хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати данний факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонів і препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів на предмет виявлення у них ознак та симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла і наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності, лікування тіазолідиндіонів необхідно припинити.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами п д��ижущимися механізмами
Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії, що може бути небезпечним у тих ситуаціях, коли ці здатності особливо необхідні (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботи з машинами і механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходи для запобігання розвитку гіпоглікемії під час керування транспортними засобами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомо��-провісників розвивається гіпоглікемії або пацієнтів з частими епізодами гіпоглікемії. У цих випадках слід розглянути доцільність керування транспортними засобами та виконання подібних робіт.Свідчення
Цукровий діабет.Протипоказання
-Підвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або будь-якого з компонентів препарату;
-Гіпоглікемія.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, так кадо інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні звичайно знижується у I триместрі вагітності і поступово підвищується в II і III триместрах. Під час пологів і безпосередньо після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період годування груддю немає, оскільки лікування матері інсуліном безпечно для дитини. Однак може знадобитися корекція дози інсуліну та/або дієти, тому необхідно ретельне спостереження до стабілізації потреби в інсуліні.Лікарська взаємодія
Є ряд лікарських засобів, які впливають на потребу в інсуліні. Гіпоглікемічну дію інсуліну підсилюють пероральні гіпоглікемічні препарати, інгібітори моноамінооксидази, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, інгібітори карбоангідрази, неселсктивные бста-адреноблока��ори, бромокриптии, сульфаніламіди, анаболітичні стероїди, тетрацикліни, клофібрат, кстоконазол, мебеидазол, піридоксин, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамін, препарати літію, саліцилати. Гіпоглікемічну дію інсуліну послаблюють пероральні контрацептиви, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, симпатоміметики, даназол, клонідин, блокатори повільних кальцієвих каналів, діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин, соматотропін. Октрсотид/ланреотид може як підвищувати, так і знижать потреба організму в інсуліні. Етанол може посилювати або зменшувати гіпоглікемічний ефект інсуліну.
Несумісність
Суспензії інсуліну не можна додавати до розчинів інфузій.
