Дозировка
Внутрь. Препарат следует принимать перед едой, запивая достаточным количеством жидкости. Взрослые и дети старше 12 лет (при массе тела более 40 кг): стандартная доза составляет 150 мг 2 раза в сутки, с интервалом 12 часов или 300 мг однократно (только для взрослых). У пожилых пациентов У пожилых пациентов разовая и суточная доза рокситромицина не изменяется. У пациентов с почечной недостаточностью При почечной недостаточности рокситромицин назначается в дозе 150 мг 2 раза в сутки. У пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью У больных с тяжелой печеночной недостаточностью (например, при циррозе печени с желтухой или асцитом) дозу следует уменьшать в 2 раза, то есть, 150 мг рокситромицина один раз в сутки. Продолжительность лечения Длительность приема рокситромицина зависит от показания к применению, микроорганизма, вызвавшего инфекцию и тяжести инфекционного процесса. У взрослых обычная продолжительность курса лечения 5-10 дней; при инфекциях, вызванных бета-гемолитическим стрептококком, курс лечения должен составлять не менее 10 дней. У детей обычная продолжительность курса лечения 5-10 дней; при инфекциях, вызванных бета-гемолитическим стрептококком, курс лечения должен составлять не менее 10 дней. Продолжительность терапии не должна превышать 10 дней.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с гравировкой "164" на одной стороне; вид на поперечном разрезе: белого цвета.
Состав
1 таб.
рокситромицин 150 мг
Вспомогательные вещества: гипролоза - 19.65 мг, полоксамер - 150 мкг, повидон К30 - 4.2 мг, кремния диоксид коллоидный - 1.875 мг, магния стеарат - 1.875 мг, тальк - 2.25 мг, крахмал кукурузный - до 210 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза - 2.78 мг, декстроза - 1.12 мг, титана диоксид - 270 мкг, пропиленгликоль - 830 мкг.
Фармакологическое действие
Полусинтетический антибиотик из группы макролидов, обладающий широким спектром антибактериальной активности. Оказывает бактериостатическое действие: связываясь с 50S субъединицей рибосом, подавляет реакции транслокации и транспептидации, процесс образования пептидных связей между аминокислотами и пептидной цепью, тормозит синтез белка рибосомами, в результате чего угнетает рост и размножение бактерий. Хорошее проникновение в клетку обеспечивает эффективность рокситромицина в отношении внутриклеточных возбудителей (в том числе Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae).
In vitro к препарату чувствительны: Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, Listeria monocytogenes, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydiat rachomatis, Chlamydia psittaci, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila, Helicobacter pylori, Gardnerella vaginalis, Bordetella pertussis, Moraxella catarrhalis, Haemophilus ducreyi. Следующие микроорганизмы продемонстрировали вариабельную чувствительность in vitro: Streptococcus pyogenes (бета-гемолитический стрептококк группы A), Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae, Staphylococcus epidermidis.
Рокситромицин также эффективен в отношении анаэробных микроорганизмов: Bacleroides oralis, Bacteroides melaninogenicus, Bacteroides urealiticus; Clostridium perfringens; Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibactenum acnes; Rickettsia rickettsii, Rickettsia conorii.
К препарату резистентны: Bacleroides fragilis, Clostridium difficile, Pseudomonas spp.; Acinetobacter spp.,семейство Enterobacteriaceae.
Фармакокинетика
Быстро всасывается из ЖКТ после перорального приема. Рокситромицин стабилен в кислой среде желудка, прием пищи через 15 минут после приема таблетки не оказывает влияния на всасывание. Сmах после приема внутрь 150 мг - 6,6 мг/л, время достижения максимальной концентрации (ТСmах) - 2,2 ч, после приема 300 мг - 9,6 мг/л и 1,5 ч соответственно. У детей Сmах (при 2-кратном приеме 2,5 мг/кг/сут) - 8,7-10,1 мг/л и достигается через 2 ч. Прием с интервалом в 12 ч обеспечивает сохранение эффективных концентраций в крови в течение 24 ч. Равновесная концентрация (Css) в плазме при приеме 150 мг 2 раза в сутки в течение 10 дней достигается через 2-4 дня и составляет 9,3 мг/л; при приеме 300 мг 1 раз в сутки в течение 11 дней - 10,9 мг/л. Связь с белками плазмы крови составляет 96%. Характеризуется высоким проникновением в ткани, особенно в легкие, небные миндалины и предстательную железу. Рокситромицин также хорошо проникает в клетки (макрофаги) и жидкости организма. Практически не проникает через гематоэнцефалический барьер. Рокситромицин в незначительных количествах выводится в грудное молоко. Объем распределения - 31,2 л.
Частично метаболизируется в печени, большая часть (более 50% активного вещества) выводится кишечником в неизмененном виде, около 12% выводится почками и около 15% - легкими. Период полувыведения рокситромицина после однократного приема в дозе 150 мг составляет в среднем 12 часов.
При недостаточности функции печени увеличивается T1/2 и Cmax.
Побочные действия
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, боли в животе, диарея (иногда с кровью), панкреатит, псевдомембранозный колит.
Со стороны печени: повышение активности «печеночных» трансаминаз (аланинаминотрансферазы (АЛТ) и аспартатаминотрансферазы (ACT) и/или щелочной фосфатазы), острый холестатический или гепатоцеллюлярный гепатит (иногда с развитием желтухи).
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, парестезии, изменения вкусовых ощущений (включая агевзию), нарушения обоняния (включая аносмию), галлюцинации, временная потеря слуха, гипоакузия (неполная потеря слуха), вертиго.
Кожные реакции: сыпь, покраснение, пурпура.
Аллергические реакции: крапивница, ангионевротический отек, бронхоспазм, эозинофилия; анафилактический шок, многоформная экссудативная эритема.
Прочие: возможно развитие суперинфекции, кандидоза.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с печеночной недостаточностью препарат применяется с осторожностью, под контролем функции печени и при необходимости с коррекцией дозы.
При назначении препарата пациентам с почечной недостаточностью, а также пациентам пожилого возраста, необходимости в коррекции дозы нет.
При развитии суперинфекции, аллергических реакций рокситромицин следует немедленно отменить и назначить соответствующую терапию.
Как и другие макролиды, рокситромицин может утяжелять течение миастении gravis, в связи с чем, применение рокситромицина у таких пациентов требует осторожности и контроля за состоянием пациента.
При применении препарата, как на фоне приема, так и через 2-3 нед, после прекращения лечения возможно развитие диареи, вызванной Clostridium difficile (псевдомембранозный колит). В легких случаях достаточно отмены лечения и применения ионообменных смол (колестирамин, колестипол), в тяжелых случаях показано возмещение потери жидкости, электролитов и белка, назначение ванкомицина или метронидазола. Нельзя применять лекарственные средства, тормозящие перистальтику кишечника.
Влияние на способность управлять автотранспортом и работать с механизмами
При применении препарата следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятиями видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. В случае возникновения побочных реакций со стороны нервной системы (таких как, головокружение, галлюцинации) пациентам не рекомендуется заниматься потенциально опасными видами деятельности.
Передозировка
Симптомы: возможно усиление дозозависимых побочных эффектов.
Лечение: промывание желудка, симптоматическая терапия.
Специфического антидота не существует.
Показания
Инфекции легкой и средней степени тяжести, вызванные чувствительными к рокситромицину возбудителями:
У взрослых
— инфекции верхних дыхательных путей: фарингит, тонзиллит, острый синусит;
— инфекции нижних дыхательных путей: пневмония (в т.ч. пневмония, вызванная "атипичными" возбудителями, в т.ч. Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila), бронхит;
— инфекции кожи и мягких тканей;
— инфекции мочеполового тракта, вызванные Chlamydia trachomatis и Ureaplasma urealyticum;
— инфекции в одонтологии, инфекции ротовой полости и зубов.
У детей
— инфекции верхних дыхательных путей: тонзиллит, фарингит, острый синусит;
— инфекции нижних дыхательных путей: пневмония (в т.ч., пневмония, вызванная "атипичными" возбудителями, в т.ч. Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila), бронхит;
— инфекции кожи и мягких тканей.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к рокситромицину, другим макролидам или другим компонентам препарата;
— беременность;
— период лактации;
— порфирия;
— одновременный прием сосудосуживающих алкалоидов спорыньи (эрготамин и дигидроэрготамин);
— одновременный прием цизаприда, пимозида, астемизола и терфенадина;
— детский возраст до 12-ти лет или при массе тела менее 40 кг (для данной лекарственной формы).
С осторожностью: пациентам с печеночной недостаточностью; пациентам с почечной недостаточностью, пациентам старше 65 лет; пациентам с врожденным удлинением интервала QT, с состояниями, способствующими возникновению нарушений сердечного ритма (нескорректированная гипокалиемия или гипомагниемия, клинически значимая брадикардия) и у пациентов, получающих антиаритмические препараты IA и III класса; при миастении gravis; при одновременном приеме с варфарином, дизопирамидом, дигоксином, колхицином, агонистами дофаминовых рецепторов - алкалоидами спорыньи (в т.ч. бромокриптином, каберголином, лисуридом, перголидом), циклоспорином, теофиллином.
Применение при беременности и кормлении грудью
Рокситромицин противопоказан при беременности.
Рокситромицин в незначительных количествах проникает в грудное молоко. При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Рокситромицин не назначают одновременно с препаратами, содержащими эрготамин или дигидроэрготамин (сосудосуживающие алкалоиды спорыньи). Подобное сочетание может спровоцировать артериальный спазм и вызвать серьезную ишемию с развитием некроза конечностей.
При одновременном применении антибиотиков группы макролидов (таких как эритромицин) с терфенадином отмечалось повышение риска развития тяжелых осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы, включая трепетание-мерцание желудочков и другие желудочковые аритмии. Хотя при применении рокситромицина таких реакций не наблюдалось, данное совместное применение противопоказано.
Прием таких препаратов, как астемизол, цизаприд или пимозид, которые метаболизируются с помощью изофермента CYP3A, ассоциировался с удлинением интервала QT и/или нарушениями сердечного ритма (обычно с развитием желудочковой тахикардии типа «пируэт») в результате повышения их плазменных концентраций вследствие взаимодействия с ингибиторами этого изофермента, включая некоторые антибиотики из группы макролидов. Поэтому совместное применение данных препаратов с рокситромицином противопоказано. Одновременное применение с непрямыми антикоагулянтами (варфарин) может приводить к увеличению протромбинового времени. Рекомендуется регулярно определять международное нормализованное отношение (МНО) при одновременном применении рокситромицина с непрямыми антикоагулянтами.
Рокситромицин может вытеснять дизопирамид из связи с белками плазмы, приводя к повышению его концентрации в плазме крови. Рекомендовано мониторирование ЭКГ и, по возможности, определение концентрации дизопирамида в плазме крови.
При одновременном приеме с дигоксином возможно увеличение его абсорбции, что может приводить к развитию гликозидной интоксикации. Она может проявляться такими симптомами как тошнота, рвота, диарея, головная боль, головокружение; интоксикация сердечными гликозидами может также вызывать нарушения сердечной проводимости или нарушения сердечного ритма. Поэтому у пациентов, принимающих рокситромицин и дигоксин (или другие сердечные гликозиды), рекомендуется регулярно контролировать ЭКГ и определять плазменные концентрации сердечного гликозида. Это обязательно при появлении симптомов передозировки сердечных гликозидов.
Рокситромицин, как и другие макролиды следует применять с осторожностью у пациентов, получающих антиаритмические препараты IA и III класса (требуется ЭКГ-контроль), так как макролиды, включая рокситромицин, также как и эти антиаритмические препараты могут удлинять интервал QT и имеется возможность суммации эффектов удлинения интервала QT этих препаратов.
При одновременном применении некоторых макролидов с колхицином наблюдалось повышение плазменных концентраций колхицина с увеличением риска развития его побочных эффектов, включая нефротоксическое действие. Следует соблюдать осторожность при одновременном применении рокситромицина и колхицина, хотя до настоящего времени нет данных о наличии такого взаимодействия.
При одновременном применении некоторых макролидов с агонистами дофаминовых рецепторов - алкалоидами спорыньи (в т.ч. бромокриптин, каберголин, лисурид, перголид), наблюдалось повышение плазменных концентраций последних, что может усиливать их фармакодинамическое действие и повышать риск развития их побочных эффектов. Следует соблюдать осторожность при одновременном применении рокситромицина и агонистов допаминовых рецепторов - алкалоидов спорыньи, хотя до настоящего времени нет данных о наличии такого взаимодействия.
Рокситромицин, как и другие макролидные антибиотики, может увеличивать площадь под кривой «концентрация-время» и T1/2 мидазолама, в связи с этим эффекты мидазолама могут усиливаться и пролонгироваться у пациентов, получающих лечение рокситромицином.
Отсутствуют убедительные доказательства наличия взаимодействия между рокситромицином и триазоламом.
Одновременное применение рокситромицина и теофиллина или циклоспорина может вызывать повышение плазменных концентраций последних, что не требует, как правило, коррекции режима дозирования.
При одновременном применении рокситромицина с карбамазепином, ранитидином, гидроксидами алюминия и магния, пероральными контрацептивами, содержащими эстрогены и гестагены, не наблюдалось клинически значимого взаимодействия.
(255)
Дозування
Всередину. Препарат слід приймати перед їжею, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослі та діти старше 12 років (при масі тіла більше 40 кг): стандартна доза становить 150 мг 2 рази на добу, з інтервалом 12 год, або 300 мг одноразово (тільки для дорослих). У літніх пацієнтів У пацієнтів літнього віку разова і добова доза рокситромицина не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю При нирковій недостатності рокситромицин призначається в дозі 150 мг 2 рази на добу. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністью У хворих з тяжкою печінковою недостатністю (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) дозу слід зменшити в 2 рази, тобто, 150 мг рокситромицина один раз на добу. Тривалість лікування Тривалість прийому рокситромицина залежить від показання до застосування, мікроорганізму, що викликав інфекцію і тяжкості інфекційного процесу. У дорослих звичайна тривалість курсу лікування 5-10 днів; при інфекціях, викликаних бета-гемолітичним стрептококом, курс лікування повинен становити не менше 10 днів. У дітей звичайна продо��жительность курсу лікування 5-10 днів; при інфекціях, викликаних бета-гемолітичним стрептококом, курс лікування повинен становити не менше 10 днів. Тривалість терапії не повинна перевищувати 10 днів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "164" на одній стороні; вид на поперечному розрізі: білого кольору.Склад
1 таб.
рокситромицин 150 мг
Допоміжні речовини: гипролоза - 19.65 мг, полоксамер - 150 мкг, повідон К30 - 4.2 мг, кремнію діоксид коллоидны�� - 1.875 мг, магнію стеарат - 1.875 мг, тальк - 2.25 мг, крохмаль кукурудзяний - до 210 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза - 2.78 мг, декстроза - 1.12 мг, титану діоксид - 270 мкг, пропіленгліколь - 830 мкг.Фармакологічна дія
Напівсинтетичний антибіотик з групи макролідів, що володіє широким спектром антибактеріальної активності. Чинить бактеріостатичну дію: зв'язуючись з 50S субодиницею рибосом, пригнічує реакції транслокації та транспептидации, процес утворення пептидних зв'язків між амінокислотами та пептидної ланцюгом, гальмуйт синтез білка рибосомами, в результаті чого пригнічує ріст і розмноження бактерій. Гарне проникнення в клітину забезпечує ефективність рокситромицина відносно внутрішньоклітинних збудників (у тому числі Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae).
In vitro до препарату чутливі: Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, Listeria monocytogenes, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydiat rachomatis, Chlamydia psittaci, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila, Helicobacter pylori, Gardnerella vaginalis, Bordetella pertussis, Moraxella catarrhalis, Haemophilus ducreyi. Наступні мікроорганізми продемонстрували варіативностібельную чутливість in vitro: Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae, Staphylococcus epidermidis.
Рокситромицин також ефективний відносно анаеробних мікроорганізмів: Bacleroides oralis, Bacteroides melaninogenicus, Bacteroides urealiticus; Clostridium perfringens; Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibactenum acnes; Rickettsia rickettsii, Rickettsia conorii.
До препарату резистентні: Bacleroides fragilis, Clostridium difficile, Pseudomonas spp.; Acinetobacter spp.,сімейство Enterobacteriaceae.Фармакокінетика
Швидко всмоктується із травного ТРАКТУ після перорального прийому. Рокситромицин стабільний у кислому середовищі желудка, прийом їжі через 15 хвилин після прийому таблетки не впливає на всмоктування. Смах після прийому всередину 150 мг - 6,6 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (ТСмах) - 2,2 год, після прийому 300 мг - 9,6 мг/л та 1,5 год відповідно. У дітей Смах (при 2-кратному прийомі 2,5 мг/кг/добу) - 8,7-10,1 мг/л і досягається через 2 год. Прийом з інтервалом у 12 год забезпечує збереження ефективних концентрацій у крові протягом 24 год. Рівноважна концентрація (Css) у плазмі при прийомі 150 мг 2 рази на добу протягом 10 днів досягається через 2-4 дні і становить 9,3 мг/л; при прийоме 300 мг 1 раз на добу протягом 11 днів - 10,9 мг/л. Зв'язок з білками плазми крові становить 96%. Характеризується високим проникненням у тканини, особливо в легені, піднебінні мигдалини і передміхурову залозу. Рокситромицин також добре проникає в клітини (макрофаги) та рідини організму. Практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Рокситромицин в незначних кількостях виводиться у грудне молоко. Об'єм розподілу - 31,2 л.
Частково метаболізується в печінці, більша частина (понад 50% активної речовини) виводиться через кишечником у незміненому вигляді, близько 12% виводиться нирками, близько 15% - легенями. Період напіввиведення рокситромицина після одноразового прийому в дозі 150 мг становить у середньому 12 годин.
При недостатності функції печінки збільшується T1/2 і Cmax.Побічні дії
З боку ШКТ: нудота, блювання, болі в животі, діарея (іноді з кров'ю), панкреатит, псевдомембранозний коліт.
З боку печінки: підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT) і/або лужної фосфатази), гострий холі��татический або гепатоцелюлярний гепатит (іноді з розвитком жовтяниці).
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, парестезії, зміни смакових відчуттів (включаючи агевзию), порушення нюху (включаючи аносмию), галюцинації, тимчасова втрата слуху, гіпоакузія (неповна втрата слуху), вертиго.
Шкірні реакції: висип, почервоніння, пурпура.
Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, еозинофілія; анафілактичний шок, багатоформна ексудативна еритема.
Інші: можли��про розвиток суперінфекції, кандидозу.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з печінковою недостатністю препарат застосовується з обережністю, під контролем функції печінки і при необхідності з корекцією дози.
При призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю, а також пацієнтам літнього віку, необхідності в корекції дози немає.
При розвитку суперінфекції, алергічних реакцій рокситромицин слід негайно відмінити і призначити відповідну терапію.
Як і інугие макроліди, рокситромицин може обтяжувати перебіг міастенії gravis, у зв'язку з чим, застосування рокситромицина у таких пацієнтів вимагає обережності і контролю за станом пацієнта.
При застосуванні препарату, як на тлі прийому, так і через 2-3 тижнів після припинення лікування можливий розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування і застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у важких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів і білка, призна��ок в ток ванкоміцину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, які гальмують перистальтику кишечника.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами
При застосуванні препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. У разі виникнення побічних реакцій з боку нервової системи (таких як, запаморочення, галюцинації) пацієнтам не ре��омендуется займатися потенційно небезпечними видами діяльності.
Передозування
Симптоми: можливо посилення дозозалежних побічних ефектів.
Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.
Специфічного антидоту не існує.Свідчення
Інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені чутливими до рокситромицину збудниками:
У дорослих
— інфекції верхніх дихальних шляхів: фарингіт, тонзиліт, гострий синусит;
— інфекції нижніх дихальних шляхів: пн��вмония (у т. ч. пневмонія, спричинена "атиповими" збудниками, у т. ч. Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila), бронхіт;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції сечостатевого тракту, спричинені Chlamydia trachomatis та Ureaplasma urealyticum;
— інфекції в одонтологии, інфекції ротової порожнини і зубів.
У дітей
— інфекції верхніх дихальних шляхів: тонзиліт, фарингіт, гострий синусит;
— інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в т. ч., пневмонія, спричинена "атиповими" збудниками, у т. ч. Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila), бронхіт;
— інфекції шкіри та м'яких тканин.Протипоказання
— підвищена чутливість до рокситромицину, інших макролідів або до інших компонентів препарату;
— вагітність;
— період лактації;
— порфірія;
— одночасний прийом судинозвужувальних алкалоїдів ріжків (ерготамін та дигідроерготамін);
— одночасний прийом цизаприду, пімозиду, астемізолу і терфенадину;
— дитячий вік до 12 років або при масі тіла менше 40 кг (для даної лекарственной форми).
З обережністю: пацієнтам з печінковою недостатністю; пацієнтам з нирковою недостатністю, пацієнтам віком старше 65 років; пацієнтам з природженим подовженням інтервалу QT, з станами, що сприяють виникненню порушень серцевого ритму (нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія) і у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати IA і III класу; при міастенії gravis; при одночасному застосуванні з варфарином, дизопірамідом, дигоксином, колхіцином, агоністів дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (у т. ч. бромокриптином, каберголином, лисуридом, перголидом), циклоспорином, теофіліном.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Рокситромицин протипоказаний при вагітності.
Рокситромицин у незначних кількостях проникає в грудне молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Рокситромицин не призначають одночасно з препаратами, що містять ерготамін або дигідроерготамін (судинозвужувальні алкалоїди ріжків). Подібне поєднання може спровокувати артеріальний спазм і викликати серйозну ішемію з розвитком некрозу кінцівок.
При одночасному застосуванні антибіотиків групи макролідів (наприклад, еритроміцин) з терфенадином відзначалося підвищення ризику розвитку важких ускладнень з боку серцево-судинної системи, включаючи тріпотіння-мерехтіння шлуночків та інші шлуночкові аритмії. Хоча при застосуванні рокситромицина таких реакцій не спостерігалося, дане зівместное застосування протипоказане.
Прийом таких препаратів, як астемізол, цизаприд або пімозид, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A, асоціювався з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (зазвичай з розвитком шлуночкової тахікардії типу «пірует») в результаті підвищення їх плазмових концентрацій внаслідок взаємодії з інгібіторами цього ізоферменту, включаючи деякі антибіотики з групи макролідів. Тому спільне застосування цих препаратів з рокситромицином протипоказано. Одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами (варфарин) може призводити до збільшення протромбінового часу. Рекомендується регулярно визначати міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) при одночасному застосуванні рокситромицина з непрямими антикоагулянтами.
Рокситромицин може витісняти дизопірамід із зв'язку з білками плазми, приводячи до підвищення його концентрації в плазмі крові. Рекомендовано моніторування ЕКГ і, по можливості, визначення концентрації дизопіраміду у плазмі крові.
При одночасном прийомі з дигоксином можливо збільшення його абсорбції, що може призводити до розвитку глікозидній інтоксикації. Вона може виявлятися такими симптомами як нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення; інтоксикація серцевими глікозидами може також викликати порушення серцевої провідності або порушення серцевого ритму. Тому у пацієнтів, які приймають рокситромицин і дигоксин (або інші серцеві глікозиди), рекомендується регулярно контролювати ЕКГ і визначати плазмові концентрації серцевого глікозиду. Це зобов��тельно при появі симптомів передозування серцевих глікозидів.
Рокситромицин, як і інші макроліди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати IA і III класу (потрібно ЕКГ-контроль), так як макроліди, включаючи рокситромицин, також як і ці антиаритмічні препарати можуть подовжувати інтервал QT і є можливість сумації ефектів подовження інтервалу QT цих препаратів.
При одночасному застосуванні деяких макролідів з колхіцином спостерігалося підвищення плазмових концентричнітраций колхіцину зі збільшенням ризику розвитку його побічних ефектів, включаючи нефротоксичну дію. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні рокситромицина і колхіцину, хоча до теперішнього часу немає даних про наявність такої взаємодії.
При одночасному застосуванні деяких макролідів з агоністів дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (у т. ч. бромокриптин, каберголін, лисурид, перголід), спостерігалося підвищення плазмових концентрацій останніх, що може посилювати їх фармакодинамічна дей��дію і підвищувати ризик розвитку побічних ефектів. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні рокситромицина і допамінових агоністів рецепторів - алкалоїдів ріжків, хоча до теперішнього часу немає даних про наявність такої взаємодії.
Рокситромицин, як і інші макролідні антибіотики, може збільшувати площу під кривою «концентрація-час» і T1/2 мідазоламу, у зв'язку з цим ефекти мідазоламу можуть посилюватися і подовжуватися у пацієнтів, які отримують лікування рокситромицином.
Відсутні переконаєельные докази наявності взаємодії між рокситромицином і триазоламом.
Одночасне застосування рокситромицина і теофіліну або циклоспорину може викликати підвищення плазмових концентрацій останніх, що не вимагає, як правило, корекції режиму дозування.
При одночасному застосуванні рокситромицина з карбамазепіном, ранітидином, гідроксидами алюмінію і магнію, пероральними контрацептивами, які містять естрогени і гестагени, не спостерігалося клінічно значущої взаємодії.
