Дозировка
Перед началом терапии препаратом пациент должен находиться на стандартной диете с пониженным содержанием холестерина и продолжать придерживаться этой диеты в период лечения. Дозу препарата устанавливают индивидуально, в зависимости от целей терапии, ответа пациента на лечение. Рекомендуемая начальная суточная доза составляет от 5 мг до 10 мг 1 раз/ Доза одинакова как для пациентов, впервые принимающих статины, так и переходящих с терапии другим ингибитором ГМГ-КоА-редуктазы. При выборе стартовой дозы необходимо учитывать исходный индивидуальный уровень холестерина и существующий сердечно-сосудистый риск, а также потенциальный риск развития побочных реакций. При необходимости дозу можно увеличить через 4 недели. Учитывая увеличивающуюся частоту сообщений о неблагоприятных реакциях при приеме розувастатина в дозе 40 мг, по сравнению с более низкими дозами, увеличение суточной дозы до 30 мг или 40 мг следует рассматривать только для пациентов с тяжелой гиперлипидемией и высоким сердечно-сосудистым риском (в частности, при семейной гиперхолестеринемии), у которых не удается достичь целевых уровней липидов при приеме в более низких дозах, и которые будут находиться под наблюдением. Особое внимание пациентам необходимо при начале приема препарата в дозах 40 мг или 30 мг. Увеличение дозы до 40 мг возможно только под наблюдением врача. Не рекомендуется назначение препарата в дозе 40 мг пациентам, ранее не принимавшим препарат. После 2-недельной терапии и/или при повышении дозы препарата Роксера® необходим контроль показателей липидного обмена (при необходимости - коррекция дозы). Препарат Роксера® может принимать в любое время дня, независимо от приема пищи. Пациентам пожилого возраста старше 70 лет рекомендуется начинать прием препарата с дозы 5 мг. У пациентов с почечной недостаточностью легкой или средней степени тяжести коррекция дозы не требуется, рекомендуемая начальная доза - 5 мг. У пациентов с умеренными нарушениями функции почек (КК менее 60 мл/мин) - противопоказано применение препарата в дозе 40 мг. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин) - противопоказано применение препарата Роксера®. У пациентов с печеночной недостаточностью, степень которой соответствует 7 баллам и/или менее по шкале Чайлд-Пью, коррекция дозы не требуется. Опыт применения препарата у пациентов с баллом выше 9 по шкале Чайлд-Пью отсутствует. Препарат Роксера® противопоказан пациентам с заболеваниями печени в активной фазе. Отмечено увеличение системной концентрации розувастатина среди японцев и китайцев. Рекомендуемая начальная доза для пациентов азиатской расы составляет 5 мг. Противопоказано назначение препарата в дозе 30 мг или 40 мг пациентам азиатской расы. Рекомендуемая начальная доза для пациентов с факторами, предрасполагающими к развитию миопатии, составляет 5 мг. Противопоказано применение препарата в дозах 30 мг и 40 мг у этой категории пациентов.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
розувастатин 20 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактоза безводная, кросповидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: основной сополимер бутилметакрилата, макрогол 6000, титана диоксид (Е171), лактозы моногидрат.
Фармакологическое действие
Гиполипидемический препарат. Является селективным, конкурентным ингибитором ГМГ-КоА-редуктазы, фермента, превращающего 3- гидрокси-3-метилглутарилкоэнзим А в мевалонат, предшественник холестерина (Хс). Основным местом действия розувастатина является печень, орган-мишень гиполипидемической терапии.
Роксера® увеличивает число печеночных рецепторов ЛПНП на поверхности клеток, повышая захват и катаболизм ЛПНП, что в свою очередь приводит к ингибированию синтеза ЛПОНП, уменьшая тем самым общее количество ЛПНП и ЛПОНП.
Роксера® снижает повышенное содержание Хс-ЛПНП, общего Хс, триглицеридов (ТГ), повышает содержание (Хс-ЛПВП). Препарат также снижает содержание аполипопротеина В (АпоВ), Хс-неЛПВП, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП и увеличивает уровень аполипопротеина A-I (АпоА-I). Роксера® снижает соотношение Хc-ЛПНП/Хc-ЛПВП, общий Хc/Хc-ЛПВП и Хc-неЛПВП/Хc-ЛПВП и соотношение АпоВ/АпоА-I.
Терапевтический эффект проявляется в течение первой недели после начала терапии, через 2 недели лечения достигает 90% от максимально возможного эффекта. Максимальный терапевтический эффект обычно достигается к 4-й неделе и поддерживается при дальнейшем приеме.
Препарат Роксера® эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией с или без гипертриглицеридемии, вне зависимости от расы, пола или возраста, в т.ч. у особых групп пациентов (с сахарным диабетом или с семейной гиперхолестеринемией). Препарат Роксера® эффективен при лечении большинства пациентов с гиперхолестеринемией IIа и IIb типов (средний исходный уровень Хс-ЛПНП примерно 4.8 ммоль/л). При применении препарата Роксера® в дозах от 20 мг до 40 мг у пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, среднее снижение Хс-ЛПВП в общей выборке составило 22%. Роксера® также проявляет аддитивный эффект в отношении снижения уровня ТГ, при комбинировании с фенофибратом и в отношении увеличения Хс-ЛПВП при комбинировании с никотиновой кислотой.
Розувастатин в дозе 40 мг следует назначать только пациентам с тяжелой гиперхолестеринемией и высоким риском сердечно-сосудистой патологии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь Сmах розувастатина в плазме крови достигается приблизительно через 5 ч. Абсолютная биодоступность составляет примерно 20%.
Распределение
Связывание с белками плазмы, в основном с альбумином, составляет приблизительно 90%. Розувастатин захватывается преимущественно печенью, которая является основным местом синтеза холестерина и метаболизма ЛПНП. Vd розувастатина составляет примерно 134 л.
Фармакокинетические параметры не изменяются при многократном приеме препарата.
Метаболизм
Розувастатин подвергается ограниченному метаболизму (около 10%). Основным изоферментом, участвующим в метаболизме розувастатина, является CYP2C9. Основные выделенные метаболиты - N-десметильный и лактоновый метаболиты. N-десметильный метаболит примерно на 50% менее активен, чем розувастатин, а лактоновая форма клинически неактивна.
Розувастатин обуславливает около 90% ингибирующей активности ГМГ-КоА-редуктазы в крови.
Выведение
Около 90% дозы розувастатина выводится в неизмененном виде с калом (включая абсорбированный и не абсорбированный розувастатин). Оставшаяся часть выводится с мочой. Примерно 5% розувастатина выводится с мочой в неизмененном виде. Плазменный T1/2 составляет примерно 20 ч. Т1/2 не изменяется при увеличении дозы препарата. Средний геометрический плазменный клиренс составляет приблизительно 50 л/ч. Системное воздействие розувастатина увеличивается пропорционально дозе.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Легкое или умеренно выраженное заболевание почек не оказывает влияния на плазменные концентрации розувастатина или N-десметильного метаболита. У пациентов с тяжелыми поражениями почек (КК менее 30 мл/мин) плазменная концентрация розувастатина увеличивается в 3 раза, а концентрация N-десметильного метаболита - в 9 раз по сравнению с пациентами со здоровыми почками. Css розувастатина у пациентов, находящихся на гемодиализе, примерно на 50% выше, чем у пациентов со здоровыми почками.
У пациентов с печеночной недостаточностью 7 или менее баллов по шкале Чайлд-Пью не выявлено признаков увеличения системного воздействия розувастатина. У пациентов с печеночной недостаточностью, степень которой составляла 8 и 9 баллов по шкале Чайльд-Пью отмечено увеличение Т1/2, по крайней мере, в 2 раза. Опыт применения препарата у пациентов с печеночной недостаточностью, соответствующей 9 баллам по шкале Чайлд-Пью отсутствует.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение, астения; очень редко (<1/10 000) - полиневропатия, снижение памяти (потеря памяти), депрессия, расстройства сна.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, боль в животе, запоры; редко - панкреатит, повышение уровня печеночных трансаминаз (наблюдается у незначительного числа пациентов, носит дозозависимый характер; в большинстве случаев является незначительным, бессимптомным и временным); очень редко (<1/10 000) - желтуха, гепатит; частота неизвестна - диарея.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - миалгия; редко - миопатия и рабдомиолиз; очень редко (<1/10 000) - артралгия. При применении розувастатина во всех дозах, особенно превышающих 20 мг, сообщалось о воздействиях на опорно-двигательный аппарат, таких как миалгия, миопатия, в редких случаях рабдомиолиз. Дозозависимое повышение уровня КФК наблюдается у незначительного числа пациентов, принимавших розувастатин. В большинстве случаев оно было незначительным, бессимптомным и временным. В случае повышения уровня КФК более чем в 5 раз по сравнению с ВГН терапию следует приостановить.
Со стороны эндокринной системы: часто - сахарный диабет (у пациентов с уровнем глюкозы в крови и натощак 5.6-6.9 ммоль/л).
Со стороны мочевыделительной системы: часто - протеинурия (преимущественно тубулярного происхожд
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов, получавших розувастатин в высоких дозах (в частности 40 мг), наблюдалась тубулярная протеинурия, и в большинстве случаев была периодической или кратковременной. У пациентов, принимающих препарат в дозе 30 или 40 мг, во время лечения рекомендуется контролировать показатели функции почек (не реже чем раз в 3 месяца).
При применении розувастатина во всех дозах, особенно превышающих 20 мг, сообщалось о следующих воздействиях на опорно-двигательный аппарат: миалгия, миопатия, в редких случаях - рабдомиолиз. Отмечены очень редкие случаи рабдомиолиза при одновременном приеме ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы и эзетимиба. Нельзя исключить фармакодинамическое взаимодействие, поэтому комбинацию розувастатина с эзетимибом следует применять с осторожностью.
Как и в случае других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, частота рабдомиолиза при постмаркетинговом применении препарата в дозе 40 мг наблюдается чаще.
Содержание КФК нельзя определять после интенсивных физических нагрузок и при наличии других возможных причин повышения уровня КФК; это может привести к неверной интерпретации полученных результатов. В случае, если исходный уровень КФК существенно повышен (в 5 раз выше, чем ВГН), через 5-7 дней следует провести повторное измерение. Нельзя начинать терапию, если повторный тест подтверждает исходный уровень КФК (выше, более чем в 5 раз по сравнению с ВГН).
Аналогично другим ингибиторам ГМГ-КоА-редуктазы, препарат Роксера® следует назначать с осторожностью пациентам с имеющимися факторами риска миопатии/рабдомиолиза. К таким факторам относятся:
- поражения почек;
- гипотиреоз;
- наследственные миопатии в персональном или семейном анамнезе;
- указания в анамнезе на миотоксические явления при приеме других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы или фибратов;
- алкогольная зависимость;
- возраст старше 65 лет;
- ситуации, при которых могут повышаться плазменные концентрации препарата;
- одновременный прием фибратов.
У таких пациентов необходимо оценить риск и возможную пользу терапии. А также рекомендуется проводить клинический мониторинг. Если исходный уровень КФК выше более, чем в 5 раз, по сравнению с ВГН, терапию препаратом начинать нельзя.
В период терапии препаратом следует проинформировать пациента о необходимости немедленно сообщать врачу о случаях неожиданного появления мышечных болей, мышечной слабости или спазмах, особенно в сочетании с недомоганием и лихорадкой. У таких пациентов следует определять уровень КФК. Терапию следует прекратить, если уровень КФК значительно увеличен (более чем в 5 раз по сравнению с ВГН) или, если симптомы со стороны мышц резко выражены и вызывают ежедневный дискомфорт (даже, если уровень КФК в 5 раз меньше по сравнению с ВГН). Если симптомы исчезают, и уровень КФК возвращается к норме, следует рассмотреть вопрос о повторном назначении препарата Роксера® или других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы в меньших дозах при тщательном наблюдении за пациентом.
Показания
— первичная гиперхолестеринемия (тип IIа, включая семейную гетерозиготную гиперхолестеринемию) или смешанная дислипидемия (тип IIb) в качестве дополнения к диете, когда диета и другие немедикаментозные методы лечения (например, физические упражнения, снижение массы тела) оказываются недостаточными;
— семейная гомозиготная гиперхолестеринемия в качестве дополнения к диете и другой гиполипидемической терапии (например, ЛПНП-аферез), или в случаях, когда подобная терапия не подходит пациенту;
— в качестве дополнения к диете для замедления прогрессирования атеросклероза у взрослых пациентов как часть терапии для снижения уровней общего холестерина и Хс-ЛПНП до целевых уровней;
— профилактика сердечно-сосудистых осложнений у взрослых пациентов с повышенным риском развития атеросклеротического сердечно-сосудистого заболевания в качестве вспомогательной терапии.
Противопоказания
— заболевания печени в активной фазе, стойкое повышение сывороточной активности трансаминаз и любое повышение активности трансаминаз в сыворотке крови более чем в 3 раза по сравнению с ВГН нормы;
— выраженные нарушения функции почек (КК менее 30 мл/мин);
— миопатия;
— одновременный прием циклоспорина;
- редрасположенность к развитию миотоксических осложнений;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— у женщин детородного возраста при отсутствии адекватных методов контрацепции;
— повышенная чувствительностью к розувастатину или любому из компонентов препарата.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении розувастатина и циклоспорина значение AUC розувастатина, в среднем, увеличивается в 7 раз. Совместное применение не влияет на плазменную концентрацию циклоспорина.
Как и в случае применения других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, начало терапии препаратом Роксера® или увеличение дозы препарата у пациентов, получающих одновременно антагонисты витамина К (например, варфарин), может приводить к увеличению протромбинового времени.
Одновременный прием розувастатина и эзетимиба не сопровождается изменением AUC или Сmах обоих препаратов. Однако нельзя исключить фармакодинамическое взаимодействие между розувастатином и эзетимибом, проявляющееся нежелательными реакциями.
Совместное применение розувастатина и гемфиброзила приводит к увеличению в 2 раза Сmах и AUC розувастатина. Основываясь на данных по специфическому взаимодействию, не ожидается фармакокинетически значимого взаимодействия с фенофибратами, возможно фармакодинамическое взаимодействие.
(6644)
Дозування
Перед початком терапії препаратом пацієнт повинен перебувати на стандартній дієті з низьким вмістом холестерину і продовжувати дотримуватися цієї дієти в період лікування. Дозу препарату встановлюють індивідуально, залежно від мети терапії та відповіді пацієнта на лікування. Рекомендована початкова добова доза становить від 5 мг до 10 мг 1 раз/ Доза однакова як для пацієнтів, які вперше приймають статини, так і переходять з терапії іншим інгібітором ГМГ-КоА-редуктази. При виборі стартової дози необхідно враховувати вихідний індивідуальний рівень холестерину і існуючий серцево-судинний ризик, а також потенційний ризик розвитку побічних реакцій. При необхідності дозу можна збільшити через 4 тижні. Враховуючи збільшення частоту повідомлень про несприятливі реакції при прийомі розувастатина у дозі 40 мг, порівняно з більш низькими дозами, збільшення добової дози до 30 мг або 40 мг слід розглядати тільки для пацієнтів з тяжкою гіперліпідемією та високим серцево-судинним ризиком (зокрема, при сімейної гіперхолестеринемії), у к��яких не вдається досягти цільових рівнів ліпідів при прийомі в більш низьких дозах, і які будуть перебувати під наглядом. Особливу увагу пацієнтам необхідно при початку прийому препарату в дозах 40 мг або 30 мг. Збільшення дози до 40 мг можливе тільки під наглядом лікаря. Не рекомендується призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам, які раніше не приймали препарат. Після 2-тижневої терапії і/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності - корекція дози). Препарат Роксера® може приймати в будь-який час дня, незалежно від прийому їжі. Пацієнтам літнього віку старше 70 років рекомендується починати прийом препарату з дози 5 мг. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна, рекомендована початкова доза - 5 мг. У пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв) протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) протипоказане застосування препарату Роксера®. У пациентов з печінковою недостатністю, ступінь якої відповідає 7 балам і/або менше за шкалою Чайлд-П'ю, корекція дози не потрібна. Досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Препарат Роксера® протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Відзначено збільшення системної концентрації розувастатина серед японців і китайців. Рекомендована початкова доза для пацієнтів азіатської раси становить 5 мг. Протипоказане призначення препарату у дозі 30 мг або 40 мг пацієнтам азіатскою раси. Рекомендована початкова доза для пацієнтів з факторами, що призводять до розвитку міопатії становить 5 мг. Протипоказано застосування препарату у дозах 30 мг та 40 мг у цієї категорії пацієнтів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
розувастатин 20 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: основний сополімер бутілметакрілата, макрогол 6000, тітана діоксид (Е171), лактози моногідрат.Фармакологічна дія
Гіполіпідемічний препарат. Є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3 - гідрокси-3-метилглутарилкоэнзим А у мевалонат, попередник холестерину (Хс). Основним місцем дії розувастатина є печінка, орган-мішень гиполипидемической терапії.
Роксера® збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Роксера® знижує підвищений вміст Хс-ЛПНЩ, загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує вміст (Хс-ЛПВЩ). Препарат також знижує вміст аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВП, Хс-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та підвищує рівень аполіпопротеїну А-І (АпоА-І). Роксера® знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВП/Хс-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-І.
Терапевтичний ефект проявляється протягом першого тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування сягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається на 4-му тижні і підтримується при подальшому прийомі.
Препарат Роксера® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від раси, статі або віку, у т. ч. у особливих груп пацієнтів з цукровим діабетом або з сімейною гіперхолестеринемією). Препарат Роксера® ефективний при лікуванні більшості пацієнтів з гіперхолестеринемією ІІа і IIb типу (середній вихідний рівень Хс-ЛПНЩ приблизно 4.8 ммоль/л). При применении препарату Роксера® в дозах від 20 мг до 40 мг у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, середнє зниження Хс-ЛПВЩ у загальній вибірці склала 22%. Роксера® також виявляє адитивний ефект щодо зниження рівня ТГ, при комбінуванні з фенофибратом і щодо збільшення Хс-ЛПВЩ при комбінуванні з нікотиновою кислотою.
Розувастатин у дозі 40 мг слід призначати тільки пацієнтам із тяжкою гіперхолестеринемією і високим ризиком серцево-судинної патології.Фармакокінетика
Всмоктування
После прийому препарату всередину Смах розувастатина в плазмі крові досягається приблизно через 5 ч. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми, в основному з альбуміном, становить приблизно 90%. Розувастатин захоплюється переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу метаболізму холестерину і ЛПНЩ. Vd розувастатина становить приблизно 134 л
Фармакокінетичні параметри не змінюються при багаторазовому прийомі препарату.
Метаболізм
/> Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10%). Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатина, є CYP2C9. Основні виділені метаболіти - N-десметильный і лактоновый метаболіти. N-десметильный метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, а лактоновая форма клінічно неактивна.
Розувастатин обумовлює близько 90% інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази в крові.
Виведення
Близько 90% дози розувастатина виводиться у незміненому вигляді з фекаліями (включаючи абсорбований та не абсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться з сечею. Приблизно 5% розувастатина виводиться з сечею в незміненому вигляді. Плазмовий T1/2 становить приблизно 20 ч. Т1/2 не змінюється при збільшенні дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/ч. Системний вплив розувастатина збільшується пропорційно дозі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Легкий або помірно виражене захворювання нирок не впливає на плазмові концентрації розувастатіна або N-десметильного метаболіту. У пацієнтів з тяжкими ураженнями нирок (КК менше 30 мл/хв) плазмова концентрація розувастатина збільшується в 3 рази, а концентрація N-десметильного метаболіту - в 9 разів порівняно з пацієнтами зі здоровими нирками. Css розувастатина у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вище, ніж у пацієнтів зі здоровими нирками.
У пацієнтів з печінковою недостатністю 7 або менше балів за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено ознак збільшення системного впливу розувастатина. У пацієнтів з ��еченочной недостатністю, ступінь якої становила 8 і 9 балів за шкалою Чайльд-П'ю відзначено збільшення Т1/2, принаймні, в 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю, що відповідає 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Побічні дії
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, астенія; дуже рідко (<1/10 000) - поліневропатія, зниження пам'яті (втрата пам'яті), депресія, розлади сну.
З боку травної системи: часто - нудота, біль у животі, запори; ред��про - панкреатит, підвищення рівня печінкових трансаміназ (спостерігається у незначної кількості пацієнтів, носить дозозалежний характер; в більшості випадків є незначним, безсимптомним та тимчасовим); дуже рідко (<1/10 000) - жовтяниця, гепатит; частота невідома - діарея.
З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія; рідко - міопатія та рабдоміоліз; дуже рідко (<1/10 000) - артралгія. При застосуванні розувастатина у всіх дозах, особливо перевищують 20 мг, повідомлялося про впливах на опорно-руховий апарат, таких як миалгія, міопатія, в поодиноких випадках-рабдоміоліз. Дозозалежне підвищення рівня КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення рівня КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВМН терапію слід припинити.
З боку ендокринної системи: часто - цукровий діабет (у пацієнтів з рівнем глюкози крові натще 5.6-6.9 ммоль/л).
З боку сечовидільної системи: часто - протеїнурія (переважно тубулярног�� происхождОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів, які отримували розувастатин у високих дозах (зокрема 40 мг), спостерігалася тубулярная протеїнурія, і в більшості випадків була періодичної або короткочасною. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 30 або 40 мг, під час лікування рекомендується контролювати показники функції нирок (не рідше ніж раз на 3 місяці).
При застосуванні розувастатина у всіх дозах, особливо перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливах на опорно-руховий апарат: миалгія, міопатія, в поодиноких випадках - рабдоміоліз. Відзначені поодинокі випадки рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази і езетімібу. Не можна виключити фармакодинамічна взаємодія, тому комбінацію розувастатина з эзетимибом слід застосовувати з обережністю.
Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні препарату в дозі 40 мг спостерігається частіше.
Зміст КФК можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень і при наявності д��угих можливих причин підвищення рівня КФК, оскільки це може привести до невірної інтерпретації отриманих результатів. У разі, якщо початковий рівень КФК значно підвищений (у 5 разів вище, ніж ВМН), через 5-7 днів слід провести повторне вимірювання. Не можна розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідний рівень КФК (вище, більш ніж у 5 разів порівняно з ВМН).
Подібно до інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, препарат Роксера® слід призначати з обережністю пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таким факторів належать:
- ураження нирок;
- гіпотиреоз;
- спадкові міопатії в особистому або сімейному анамнезі;
- вказівки в анамнезі на миотоксические явища при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів;
- алкогольна залежність;
- вік старше 65 років;
- ситуації, при яких можуть збільшуватися плазмові концентрації препарату;
- одночасний прийом фібратів.
У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик і можливу користь терапії. А також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо початковий рівень КФК вище більш, ніж у 5 разів, порівняно з ВМН, терапію препаратом починати не можна.
У період терапії препаратом слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомляти лікаря про випадки несподіваної появи м'язового болю, м'язової слабкості або спазмів, особливо в поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати рівень КФК. Терапію слід припинити, якщо рівень КФК значно підвищений (більше ніж у 5 разів порівняно з ВМН) або, єс��і симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть, якщо рівень КФК у 5 разів менше порівняно з ВМН). Якщо симптоми зникають, а рівень КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Роксера® або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом.Свідчення
— первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа, включаючи сімейну гетерозиготную гіперхолестеринемію) або змішана дисліпідемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли ді��та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) виявляються недостатніми;
— сімейна гомозиготная гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої гиполипидемической терапії (наприклад, ЛПНЩ-аферез) або у випадках, коли така терапія не підходить пацієнту;
— як доповнення до дієти для уповільнення прогресування атеросклерозу у дорослих пацієнтів як частина терапії для зниження рівнів загального холестерину і Хс-ЛПНЩ до цільових рівнів;
— проф��лактика серцево-судинних ускладнень у дорослих пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних серцево-судинного захворювання в якості допоміжної терапії.Протипоказання
— захворювання печінки в активній фазі, стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ і будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові більше ніж в 3 рази порівняно з ВМН норми;
— виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв);
— міопатія;
— одночасний прийом циклоспорину;
- редрасположенность до розвитку миотоксических ускладнень;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— у жінок дітородного віку при відсутності адекватних методів контрацепції;
— підвищена чутливість до розувастатину або будь-якого з компонентів препарату.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні розувастатина і значення AUC циклоспорину розувастатина, в середньому, збільшується в 7 разів. Спільне застосування не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину.
Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок терапії препаратом Роксера® або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу.
Одночасний прийом розувастатина і езетімібу не супроводжується зміною AUC або Cmax обох препаратів. Однак не можна виключити фармакодинамічна взаємодія між розувастатином та эзетимибом, що виявляється небажаними реакціями.
Спільне присування розувастатина і гемфиброзила призводить до збільшення в 2 рази Смах і AUC розувастатина. Ґрунтуючись на даних по специфічному взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофибратами, можлива фармакодинамічна взаємодія.