Дозировка
При шизофрении взрослым и детям старше 15 лет Рисполепт назначают 1 или 2 Начальная доза Рисполепта – 2 мг/ На второй день дозу следует увеличить до 4 мг/ С этого момента дозу можно либо сохранить на прежнем уровне, либо индивидуально скорректировать при необходимости. Обычно оптимальной дозой является 4-6 мг/ В ряде случаев может быть оправдано более медленное повышение дозы и более низкие начальная и поддерживающая дозы. Дозы выше 10 мг/ не показали более высокой эффективности по сравнению с меньшими дозами и могут вызвать появление экстрапирамидных симптомов. В связи с тем, что безопасность доз выше 16 мг/ не изучалась, дозы выше этого уровня применять нельзя. К терапии Рисполептом можно добавить бензодиазепины, если требуется дополнительный седативный эффект. Сведения по использованию Рисполепта для лечения шизофрении у детей младше 15 лет отсутствуют. Пациентам пожилого возраста препарат назначают в начальной дозе по 500 мкг 2 Дозировку можно индивидуально увеличить на 500 мкг 2 до 1-2 мг 2 При нарушениях функции печени и почек начальная доза составляет по 500 мкг 2 Эту дозу постепенно можно увеличить до 1-2 мг 2 При злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости рекомендуемая суточная доза препарата составляет 2-4 мг. При лечении поведенческих расстройств у больных с деменцией рекомендуемая начальная доза составляет по 250 мкг 2 Дозу при необходимости можно индивидуально увеличивать на 250 мкг 2 не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является 500 мкг 2 Однако некоторым пациентам показан прием по 1 мг 2 По достижении оптимальной дозы может быть рекомендован прием препарата 1 раз/ При биполярных расстройствах при маниях рекомендуемая начальная доза препарата составляет 2 мг/ в 1 прием. При необходимости эта доза может быть повышена на 2 мг/ не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является 2-6 мг/ При расстройствах поведения у пациентов с задержкой умственного развития или с доминированием в клинической картине деструктивных тенденций пациентам с массой тела 50 кг и более рекомендуемая начальная доза препарата составляет 500 мкг 1 раз/ При необходимости эта доза может быть повышена на 500 мкг/ не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является доза 1 мг/ Для некоторых пациентов предпочтительней прием по 500 мкг/, тогда как некоторым требуется увеличение дозы до 1.5 мг/ Пациентам с массой тела менее 50 кг рекомендуемая начальная доза препарата составляет 250 мкг 1 раз/ При необходимости эта доза может быть повышена на 250 мкг/, не чаще чем через день. Для большинства пациентов оптимальной является доза 500 мкг/ Для некоторых пациентов предпочтительней прием по 250 мкг/, тогда как некоторым требуется увеличение дозы до 750 мкг/
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой светло-оранжевого цвета, продолговатые, двояковыпуклые, с риской, с надписью "Ris" и "2" на одной стороне; на изломе - белого цвета.
Состав
1 таб.
рисперидон 2 мг
Вспомогательные вещества: лактоза, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия лаурилсульфат, пропиленгликоль, тальк, титана диоксид, оранжево-желтый S (Е110).
Фармакологическое действие
Рисполепт® (рисперидон) — антипсихотическое средство, производное бензизоксазола, оказывает также седативное, противорвотное и гипотермическое действие.
Рисперидон — это селективный моноаминергический антагонист, обладает высоким аффинитетом к серотонинергическим 5-НТ2 и дофаминергическим D2-рецепторам.
Связывается также с ?1-адренергическими рецепторами и несколько слабее с H1-гистаминергическими и ?2-адренергическими рецепторами.
Не обладает тропностью к холинергическим рецепторам.
Антипсихотическое действие обусловлено блокадой D2-дофаминергических рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы.
Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга.
Противорвотное действие — блокадой дофаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра.
Гипотермическое действие — блокадой дофаминовых рецепторов гипоталамуса.
Рисперидон снижает продуктивную симптоматику шизофрении (бред, галлюцинации), агрессивность, автоматизм. Вызывает меньшее подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические нейролептики. Сбалансированный центральный антагонизм к серотонину и дофамину может уменьшать склонность к экстрапирамидным побочным действиям и расширять терапевтическое воздействие препарата с охватом негативных и аффективных симптомов шизофрении.
Может вызывать дозозависимое увеличение концентрации пролактина в плазме.
Фармакокинетика
Рисперидон после перорального приема полностью абсорбируется, достигая Cmax в плазме через 1–2 ч. Пища не оказывает влияния на абсорбцию препарата, поэтому рисперидон можно назначать независимо от приема пищи.
Быстро распределяется в организме. Объем распределения составляет 1–2 л/кг. В плазме связывается с альбумином и альфа1-гликопротеином. Рисперидон на 88% связывается белками плазмы, 9-гидрокси-рисперидон — на 77%.
Равновесная концентрация рисперидона в организме у большинства пациентов достигается в течение 1 дня. Равновесная концентрация 9-гидрокси-рисперидона достигается через 4–5 дней. Концентрации рисперидона в плазме пропорциональны дозе препарата (в пределах терапевтических доз).
Рисперидон метаболизируется ферментом цитохрома Р450 CYP2D6 до 9-гидрокси-рисперидона, который обладает аналогичным рисперидону фармакологическим действием. Рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон составляют активную антипсихотическую фракцию. Другим путем метаболизма Рисполепта является N-дезалкилирование.
После перорального приема у больных с психозом рисперидон выделяется с Т1/2 около 3 ч. Т1/2 9-гидрокси-рисперидона и активной антипсихотической фракции составляют 24 ч.
Через 1 нед приема препарата 70% дозы выводится с мочой, 14% — с калом. В моче рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон составляют 35–45% дозы. Остальное количество составляют неактивные метаболиты.
Исследование однократного приема препарата выявило более высокую концентрацию в плазме и более медленное выведение у пожилых и у пациентов с почечной недостаточностью. Концентрации рисперидона в плазме у пациентов с печеночной недостаточностью были нормальными.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: бессонница, ажитация, тревожность, головная боль; иногда — сонливость, утомляемость, головокружение, нарушение концентрации внимания, неясность зрения; редко — экстрапирамидные симптомы: тремор, ригидность, гиперсаливация, брадикинезия, акатизия, острая дистония.
У больных шизофренией: гиперволемия (либо из-за полидипсии, либо из-за синдрома неадекватной секреции АДГ), поздняя дискинезия (непроизвольные ритмические движения преимущественно языка и/или лица), нейролептический злокачественный синдром (гипертермия, мышечная ригидность, нестабильность автономных функций, нарушение сознания и повышение уровня креатинфосфокиназы), нарушения терморегуляции и эпилептические припадки.
Со стороны пищеварительной системы: запоры, диспепсия, тошнота или рвота, боли в животе, повышение активности печеночных ферментов, сухость во рту, гипо- или гиперсаливация, анорексия, усиление аппетита, повышение или снижение массы тела.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия, рефлекторная тахикардия, повышение АД. На фоне терапии Рисполептом описано развитие инсультов, в основном у пожилых больных с предрасполагающими факторами.
Со стороны органов кроветворения: нейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны эндокринной системы: галакторея, гинекомастия, нарушения менструального цикла и аменорея; в очень редких случаях сообщалось о возникновении гипергликемии и обострении существовавшего ранее сахарного диабета у пациентов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Переход от терапии другими антипсихотическими препаратами. При шизофрении в начале лечения Рисполептом рекомендуется постепенно отменить предыдущую терапию, если это клинически оправдано. При этом, если пациенты переводятся с терапии депо формами антипсихотических препаратов, то терапию Рисполептом рекомендуется начинать вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость в продолжении текущей терапии антипаркинсоническими препаратами.
В связи с ?-блокирующим действием Рисполепта может возникать ортостатическая гипотония, особенно в период начального подбора дозы. При возникновении гипотонии следует рассмотреть вопрос о снижении дозы. У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях, дозу следует увеличивать постепенно, согласно рекомендациям (см. «Способ применения и дозы»).
Имеются сообщения о том, что возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска для развития поздней дискинезии. Рисполепт® реже вызывает появление экстрапирамидных симптомов, чем классические нейролептики. Если возникают признаки и симптомы поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических препаратов.
В случае развития нейролептического злокачественного синдрома, характеризующегося гипертермией, мышечной ригидностью, нестабильностью автономных функций, нарушениями сознания и повышением уровня креатинфосфокиназы необходимо отменить все антипсихотические препараты, включая Рисполепт®.
При отмене карбамазепина и других индукторов печеночных ферментов доза Рисполепта должна быть снижена.
Пациентам следует рекомендовать воздержаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела.
Рисполепт® может оказывать воздействие на деятельность, требующую быстрой реакции: больным следует рекомендовать не водить автомобиль и не работать с техникой до выяснения их индивидуальной чувствительности к препарату.
Показания
Купирование острых приступов и длительная поддерживающая терапия:
- острая и хроническая шизофрения и другие психотические расстройства с продуктивной и негативной симптоматикой;
- аффективные расстройства при различных психических заболеваниях;
- поведенческие расстройства у пациентов с деменцией при проявлении симптомов агрессивности (вспышки гнева, физическое насилие), нарушениях деятельности (возбуждение, бред) или психотических симптомах;
- расстройства поведения у подростков с 15 лет и взрослых пациентов со сниженным интеллектуальным уровнем или задержкой умственного развития, в случаях если деструктивное поведение (агрессивность, импульсивность, аутоагрессия) является ведущим в клинической картине болезни.
Противопоказания
индивидуальная повышенная чувствительность к препарату;
период лактации.
С осторожностью:
заболевания сердечно-сосудистой системы (хроническая сердечная недостаточность, перенесенный инфаркт миокарда, нарушения проводимости сердечной мышцы);
обезвоживание и гиповолемия;
нарушения мозгового кровообращения;
болезнь Паркинсона;
судороги (в т.ч. в анамнезе);
тяжелая почечная или печеночная недостаточность (см. «Способ применения и дозы»);
злоупотребление ЛС или лекарственная зависимость (см. «Способ применения и дозы»);
состояния, предрасполагающие к развитию тахикардии типа «пируэт» (брадикардия, нарушение электролитного баланса, сопутствующий прием ЛС, удлиняющих интервал QT);
опухоль мозга, кишечная непроходимость, случаи острой передозировки лекарств, синдром Рейе — противорвотный эффект рисперидона может маскировать симптомы этих состояний;
беременность;
детский возраст до 15 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Лекарственное взаимодействие
С учетом того, что Рисполепт® оказывает воздействие в первую очередь на ЦНС, его следует применять с осторожностью в сочетании с другими препаратами центрального действия и с алкоголем.
Рисполепт® уменьшает эффективность леводопы и других агонистов дофамина.
Клозапин снижает клиренс рисперидона.
При использовании карбамазепина отмечалось снижение концентрации активной антипсихотической фракции Рисполепта в плазме. Аналогичные эффекты могут наблюдаться при использовании других индукторов печеночных ферментов.
Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые ?-адреноблокаторы могут повышать концентрации рисперидона в плазме, однако это не влияет на концентрацию активной антипсихотической фракции.
Флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме, однако в меньшей степени концентрацию активной антипсихотической фракции.
(3118)
Дозування
При шизофренії дорослим і дітям старше 15 років Рисполепт призначають 1 або 2 Початкова доза Рисполепта – 2 мг/ На другий день дозу слід збільшити до 4 мг/ З цього моменту дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Звичайно оптимальною дозою є 4-6 мг/ У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози і більш низькі початкова і підтримуюча дози. Дози вище 10 мг/ не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами і можуть викликати з'яви��ок в ток екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпечність доз вище 16 мг/ не вивчалася, дози вище цього рівня застосовувати не можна. До терапії Рисполептом можна додати бензодіазепіни, якщо потрібен додатковий седативний ефект. Відомості по використанню Рисполепта для лікування шизофренії у дітей віком до 15 років відсутні. Пацієнтам літнього віку препарат призначають у початковій дозі по 500 мкг 2 Дозу можна індивідуально збільшити на 500 мкг 2 до 1-2 мг 2 При порушеннях функції печінки і нирок початкова доза становить по 500 мкг 2 Цю дозу поступово можна збільшити до 1-2 мг 2 При зловживанні лікарськими засобами або лікарської залежності рекомендована добова доза препарату становить 2-4 мг. При лікуванні поведінкових розладів у хворих з деменцією рекомендована початкова доза становить по 250 мкг 2 Дозу при необхідності можна індивідуально збільшувати на 250 мкг 2 не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 500 мкг 2 Однак деяким пацієнтам показаний прийом по 1 мг 2 По досягненню оптимальної дози може бути річок��мендован прийом препарату 1 раз/ При біполярних розладах при маніях рекомендована початкова доза препарату становить 2 мг/ на 1 прийом. При необхідності ця доза може бути збільшена на 2 мг/ не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 2-6 мг/ При розладах поведінки в пацієнтів із затримкою розумового розвитку або з домінуванням у клінічній картині деструктивних тенденцій пацієнтам з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату становить 500 мкг 1 раз/ При необхідності ця доможе бути підвищена на 500 мкг/ не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг/ Для деяких пацієнтів краще прийом по 500 мкг/, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг/ Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг рекомендована початкова доза препарату становить 250 мкг 1 раз/ При необхідності ця доза може бути підвищена на 250 мкг/, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною є доза 500 мкг/ Для деяких пацієнтів краще прийом по 250 мкг/, тоді як некоторым потрібне збільшення дози до 750 мкг/
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою світло-оранжевого кольору, довгасті, двоопуклі, з рискою, з написом "Ris" і "2" на одній стороні; на зламі - білого кольору.Склад
1 таб.
рисперидон 2 мг
Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид, оранжево-жовтий S (Е110).Фармакологічна дія
Рисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідне бензизоксазола, чинить також седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію.
Рисперидон — це селективний моноаминергический антагоніст, володіє високим аффінітет до серотонергічних 5-НТ2 і дофамінергічною D2-рецепторів.
Зв'язується також з ?1-з адренергічними рецепторами та дещо слабше з H1-гистаминергическими і ?2-з адренергічними рецепторами.
Не має тропність до холінергічними рецепторами.
Антипсихотическое дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолимбической і мезокортикальной системи.
Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку.
Протиблювотна дія — блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру.
Гіпотермічну дію — блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса.
Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (марення, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає меньшее пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну може зменшувати схильність до экстрапирамидным побічних дій і розширювати терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.
Може викликати дозозалежне збільшення концентрації пролактину в плазмі.Фармакокінетика
Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax в плазмі через 1-2 ч. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі.
Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон — на 77%.
Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рис��еридона в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз).
Рисперидон метаболізується ферментом CYP2D6 цитохрому Р450 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотическую фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепта є N-дезалкилирование.
Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 ч. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракции складають 24 год.
Через 1 тиждень прийому препарату 70% дози виводиться з сечею, 14% — з калом. У сечі рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон становлять 35-45% дози. Решту становлять неактивні метаболіти.
Дослідження одноразового прийому препарату виявило більш високу концентрацію у плазмі і більш повільне виведення у літніх і у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів з печінковою недостатністю були нормальними.Побічні дії
З боку нервової системи: бессонница, ажитація, тривожність, головний біль; іноді — сонливість, стомлюваність, запаморочення, порушення концентрації уваги, нечіткість зору; рідко — екстрапірамідні симптоми: тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія.
У хворих на шизофренію: гіперволемія (або через полідипсії, або через синдром неадекватної секреції АДГ), пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно язика і/або обличчя), нейролептичний злоякісний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, нестабільність автономних функцій, порушення свідомості і підвищення рівня креатинфосфокінази), порушення терморегуляції та епілептичні напади.
З боку травної системи: запори, диспепсія, нудота або блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів, сухість у роті, гіпо - або гіперсалівація, анорексія, посилення апетиту, підвищення або зниження маси тіла.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, рефлекторна тахікардія, підвищення артеріального тиску. На тлі терапії Рисполептом опис��але розвиток інсультів, в основному, у літніх хворих із сприятливими факторами.
З боку органів кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу та аменорея; у дуже рідких випадках повідомлялося про виникнення гіперглікемія і загострення цукрового діабету, що існував раніше у пацієнтів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами. При шизофренії на початку лече��ія Рисполептом рекомендується поступово скасувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому, якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотичних препаратів, то терапію Рисполептом рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у продовженні поточної терапії антипаркинсоническими препаратами.
У зв'язку з ?-блокуючою дією Рисполепта може виникати ортостатична гіпотонія, особливо в період початкового підбору дози. При вооз��икновении гіпотонії слід розглянути питання про зниження дози. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями (див. «Спосіб застосування та дози»).
Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. Рисполепт® рідше викликає появу екстрапірамідних симптомів, ніж класичні нейролептики. Якщо виникають признаки і симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.
У разі розвитку нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю автономних функцій, порушеннями свідомості і підвищенням рівня креатинфосфокінази необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисполепт®.
При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів доза Рисполепта повинна бути знижена.
Пацієнтам следует рекомендувати утриматися від переїдання у зв'язку з можливістю збільшення маси тіла.
Рисполепт® може впливати на діяльність, що вимагає швидкої реакції: хворим слід рекомендувати не водити автомобіль і не працювати з технікою до з'ясування індивідуальної чутливості до препарату.Свідчення
Купірування гострих нападів і тривала підтримуюча терапія:
- гостра і хронічна шизофренія та інші психотичні розлади з продуктивної та негативної симптоматикою;
- афект��вные розлади при різних психічних захворюваннях;
- поведінкові розлади в пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), порушеннях діяльності (збудження, марення) або психотичних симптомах;
- розлади поведінки у підлітків з 15 років і дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (агресивність, імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картине хвороби.Протипоказання
індивідуальна підвищена чутливість до препарату;
період лактації.
З обережністю:
захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза);
зневоднення та гіповолемія;
порушення мозкового кровообігу;
хвороба Паркінсона;
судоми (у т. ч. в анамнезі);
тяжка ниркова або печінкова недостатність (див. «Спосіб застосування та дози»);
злоупотребление ЛЗ або лікарська залежність (див. «Спосіб застосування та дози»);
стани, що призводять до розвитку тахікардії типу «пірует» (брадикардія, порушення електролітного балансу, що супроводжує прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT);
пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє — протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів;
вагітність;
дитячий вік до 15 років (ефективність і безпека не встановлені).Лікие взаємодія
З урахуванням того, що Рисполепт® має вплив в першу чергу на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю в поєднанні з іншими препаратами центральної дії і алкоголем.
Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну.
Клозапін знижує кліренс рисперидону.
При використанні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рисполепта в плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших индукторов печінкових ферментів.
Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ?-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції.
Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак меншою мірою-концентрацію активної антипсихотичної фракції.
