Рисперидон 0,002 n30 табл п/плен/оболоч /северная звезда/ (Рисперидон 0,002 n30 табл п/плен/оболоч /северная звезда/)

Дозування

Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Шизофренія Дорослі. Рисперидон може призначатися один або два рази на добу. Початкова доза препарату Рисперидон – 2 мг на добу. На другий день дозу слід збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Звичайно оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози і більш низькі початкова і підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності у порівнянні з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпечність доз вище 16 мг на добу, не вивчалася, дози вище цього рівня застосовувати не можна. Літні пацієнти. Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом двічі на добу. Дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг двічі на добу до дози від 1 до 2 мг двічі на добу. Діти Відомості щодо застосування препарату для лікування шизофренії у дітей віком до 18 років відсутні. Маніакальні епізоди в структурі біполь��ного розладу середньої і важкої ступені Дорослі. Рекомендована початкова доза препарату – 2 мг на добу за один прийом. При необхідності ця доза може бути підвищена не менш ніж через 24 години на 1 мг в день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є від 1-6 мг на добу. Літні пацієнти. Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом двічі на добу. При необхідності дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг двічі на добу до дози від 1 до 2 мг двічі на добу. При призначенні препарату літнім пацієнтам необхідно дотримуватися ос��орожность. Діти Відомості щодо застосування препарату для лікування маніакальних епізодів в структурі біполярного розладу середнього та тяжкого ступеня у дітей до 18 років відсутні. Безперервні агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера середньої і важкої ступені Рекомендується початкова доза 0,25 мг на прийом) двічі на день. Дозу при необхідності можна індивідуально збільшувати на 0,25 мг 2 рази на добу, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг двічі на день. Однак�� деяким пацієнтам показаний прийом по 1 мг 2 рази на день. Рисперидон не повинен застосовуватись довше 6 тижнів при лікуванні безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера середнього та тяжкого ступеня. Безперервна агресія при розладі поведінки у дітей 5-16 років з розумовою відсталістю середньої і важкої ступені Пацієнти з масою тіла 50 кг та більше – рекомендована початкова доза препарату 0,5 мг один раз на день. При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,5 мг на добу, не частіше ніж через д��нь. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг на день. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на день. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг – рекомендована початкова доза препарату – 0,25 мг один раз на день. При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,25 мг на добу, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 0,5 мг на день. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на день, тогда як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на день. Тривалий прийом препарату Рисперидон у підлітків повинен проводитися під постійним контролем лікаря. Препарат Рисперидон не рекомендується дітям до 5 років, оскільки немає даних про такі порушення у дітей в віці до 5 років. Ниркова та печінкова недостатність У пацієнтів із захворюваннями нирок знижена здатність виведення активної антипсихотичної фракції у порівнянні з іншими пацієнтами. У пацієнтів із захворюваннями печінки спостерігається підвищена концентрація воліднією фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова і підтримуюча доза згідно з показаннями повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок повинно проводитися повільніше. Рисперидон слід призначати з обережністю у даної категорії хворих.

Передозування

Симптоми: сонливість, седація, тахікардія, зниження артеріального тиску, екстрапірамідні симптоми. Спостерігалося подовження інтервалу QT і судоми. Двонаправлена шлуночкова тахікардія відзначалася у спільному пріемо підвищеної дози рисперидону та пароксетину. У разі передозування повинна бути розглянута можливість передозування від прийому декількох препаратів. Лікування. Слід досягти та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного надходження кисню і вентиляції, зробити промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий без свідомості) і призначити активоване вугілля разом з проносним. Слід негайно почати моніторування ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Специфічного антидо��а не існує, повинна проводитися відповідна симптоматична терапія. Зниження артеріального тиску, колапс слід усувати внутрішньовенними інфузіями рідини і/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі

(дозування 2 мг). Таблетки на зламі білого або майже білого кольору.

Склад

активна речовина рисперидон – 2 мг

Допоміжні речовини (ядро): лактозы моногідрат (цукор молочний) – 82,0 мг;целюлоза мікрокристалічна – 12,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (Крохмаль 1500) – 2,0 мг; магнію стеарат – 1,0 мг; крохмаль картопляний – 7,0 мг; повідон (полівінілпіролідон среднемолекулярный) – 4,0 мг.

Склад оболонки: Опадрай II – 3 мг (спирт полівініловий, частково гідролізований -1,2000 мг; тальк – 0,4440 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) – 0,6060 мг; титану діоксид Е 171 – 0,6561 мг; алюмінієвий лак на основі хінолінового жовтого – 0,0903 мг;алюмінієвий лак на основі жовтого сонячний зака�� – 0,0021 мг; барвник заліза оксид

(II) жовтий Е 172 – 0,0009 мг; алюмінієвий лак на основі індигокарміну – 0,0006 мг).

Фармакологічна дія

Рисперидон – антипсихотичний засіб, похідне бензизоксазола, надає також

седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію.

Рисперидон – це селективний моноаминергический антагоніст, який володіє високою

аффінітет до серотонергічних 5-НТ2 і дофамінергічною D2-рецепторів.

Рисперидон зв'язується також з ?1-з адренергічними рецепторами і, ніс��ільки слабкіше, з

Н1-гистаминергическими і

?2-з адренергічними рецепторами. Рисперидон не має тропність до холінергічними

рецепторам. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних

рецепторів мезолимбической і мезокортикальной системи.

Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (марення, галюцинації),

агресивність, автоматизм, меншою мірою індукує каталепсію, ніж типові

нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну

може зменшувати схильність до экстрапирамидным побічних дій і розширювати

терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів

шизофренії.

Клінічні дані

Шизофренія

Ефективність рисперидону в короткостроковому лікуванні шизофренії була

продемонстрована у чотирьох дослідженнях тривалістю від 4 до 8 тижнів,

які були включені 2500 пацієнтів, які відповідають критеріям шизофренії по системі

DSM-IV. У 6-тижневому плацбо-контрольованому дослідженні при титруванні дози до 10

мг/добу 2 рази на добу, рисперидон перевершував плацебо щодо короткої психіатричної

оціночною шкалою (BPRS).

У 6-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням рисперидону в

чотирьох фіксованих дозах (2, 6, 10 і 16 мг/добу, 2 рази в день), в 4-ій групі рисперидон

був ефективнішим за плацебо за шкалою оцінки позитивних і негативних синдромів (PANSS).

У 8-тижневому порівняльному дослідженні п'яти фіксованих доз рисперидону (1, 4, 8,

12 та 16 мг/с��т, 2 рази в день), рисперидон в групах 4, 8 і 16 мг/добу був ефективніше

рисперидону 1 мг/добу за шкалою PANSS. У 4-тижневому порівняльному плацебо-

контрольованому дослідженні двох фіксованих доз рисперидону (4 і 8 мг/добу, один раз

у день), рисперидон в обох групах був ефективнішим за плацебо за декількома пунктами

шкали PANSS.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі

Ефективність рисперидону при монотерапії гострих маніакальних епізодів при

біполярному розладі I типу була продемонстрир��вана в трьох подвійних сліпих плацебо-

контрольованих дослідженнях за участю близько 820 пацієнтів з біполярним

розладом I типу, в відповідності з шкалою DSM-IV. У цих трьох дослідженнях

рисперидон в дозах 1-6 мг/добу (початкова доза 3 мг у двох дослідженнях і 2 мг в одному

дослідженні) статистично перевершував плацебо щодо первинної кінцевої точки, тобто з

зміни суми балів за оціночною шкалою маній Янга (YMRS) через 3 тижні

порівнянні з вихідним. Результати по вторинних кінцевих точок ефект��вності в цілому

узгоджуються з результатами по первинній кінцевій точці. Відсоток хворих з

зменшенням > 50 % суми балів за шкалою YMRS через 3 тижні порівняно з

вихідним значенням був значно вище для рисперидону, ніж у групі плацебо.

Ефективність рисперидону в поєднанні з регуляторами настрої в лікуванні манії була

продемонстрована в двох тритижневих подвійних сліпих дослідженнях приблизно на

300 пацієнтів, які відповідають критеріям біполярного розладу першого типу по системі

DSM-IV. У 3-тижневому дослідженні рисперидон в дозах від 1 до 6 мг/добу, початкова доза 2

мг/добу, у поєднанні з літієм або вальпроатом був ефективніше літію або вальпроату

тільки в кінці дослідження з первинного заданому критерію, тобто по зміні

суми балів за шкалою YMRS порівняно з вихідним на третьому тижні.

Тривалі агресії при деменції

Ефективність рисперидону при лікуванні психо-поведінкових симптомів деменції,

включаючи поведінкові проблеми, такі як агресія, збудження, психоз, активність і

афективні розлади була продемонстрована в трьох подвійних сліпих плацебо-

контрольованих дослідженнях на 1150 пацієнтів з помірною і тяжкою деменцією. Одне

дослідження проводилося у фіксованих дозах 0,5, 1 і 2 мг/добу. У двох дослідженнях

вивчалися нефіксовані дози, включаючи групи з дозами рисперидону від 0,5 до 4 мг/добу

і від 0,5 до 2 мг/добу, відповідно. Рисперидон показав клінічно і статистично

високу ефективність у лікуванні агресії, і, меншою мірою, у��буждения і психозів

у літніх пацієнтів з деменцією (за шкалою поведінкової патології при хворобі

Альцгеймера (BEHAVE-AD) і за опитувальником Коген Мансфілд для збудження (CMAI)).

Розлади поведінки

Ефективність рисперидону в короткостроковому лікуванні агресивної поведінки була

продемонстрована в плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно у 240 пацієнтів

у віці від 5 до 12 років з тяжкими розладами поведінки у відповідності з

системою DSM-IV і інтелектуальним функционированиїм нижче середнього або з легкою

розумовою відсталістю або помірними порушеннями при навчанні. В обох

дослідженнях рисперидон в дозах від 0,02 до

0,06 мг/кг/добу був значно ефективніше плацебо щодо первинної передвстановленою

кінцевої ефективності.

Фармакокінетика

Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних

концентрацій у плазмі через 1-2 години. Абсолютна пероральна біодоступність

рисперидону дорівнює 70 %.

Їжа не впливає на а��сорбцію рисперидону, тому його можна призначати

незалежно від прийому їжі.

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг.

У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном.

Рисперидон на 90 % зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 %.

Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається

протягом 1 дня. Рівноважна концентрація

9-гідроксирисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону в плазмі

пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз).

Рисперидон метаболізується ізоферментом CYР2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який

має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-

гідроксирисперидон складають активну антипсихотическую фракцію. Метаболізм

залежить від генетичного поліморфізму ізоферменту CYР2D6.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкилирование.

Після перорального прийом�� у хворих з психозом рисперидон виводиться з організму з

період напіввиведення (Т1/2) - близько 3 годин. Т1/2

9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 години.

Через тиждень прийому препарату 70 % дози виводиться з сечею, 14 % – з калом. У сечі

рисперидон плюс 9-гідроксирисперидон становлять 35-45 % дози. Решта кількість

складають неактивні метаболіти.

Особливі групи пацієнтів

Дослідження одноразового прийому препарату виявило більш високу концентрацію у

пл��зме і більш повільне виведення у літніх і у пацієнтів з нирковою

недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів з печінковою

недостатністю були нормальними.

Фармакокінетика рисперидону і 9-гідроксирисперидону у пацієнтів дитячого віку

аналогічна фармакокінетики у дорослих пацієнтів.

Відсутній вплив статі, національності або куріння на фармакокінетику рисперидону.

Побічні дії

Побічні ефекти препарату Рисперидон в терапевтичних дозах наведені з
/> розподілом по частоті і системно-органним класів. Частоту побічних ефектів

класифікували наступним чином: дуже часті (?1/10 випадків), часті (?1/100 і <

1/10 випадків), нечасті (? 1/1000 і < 1/100 випадків), рідкі (?1/10000 і < 1/1000 випадків) і

дуже рідкісні (<1/10000 випадків).

Інфекції:

дуже часто – у літніх пацієнтів з деменцією – інфекції сечовивідних шляхів;

часто – назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, синусит, інфекції

сечовивідних шляхів, риніт, грипоподібні захворюваннявання; у літніх пацієнтів з

деменцією – пневмонія, флегмона;

нечасто – інфекції вуха, вірусні інфекції, тонзиліт, інфекції очей, локалізовані

інфекції, цистит, оніхомікоз, акродерматит, інфекції дихальних шляхів.

Гематологічні порушення і порушення лімфатичної системи:

нечасто – тромбоцитопенія, анемія, нейтропенія, лейкопенія, зниження гематокриту;

рідко – гранулоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи:

нечасто – гіперчутливість;

дуже ��їдко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок.

З боку ендокринної системи:

часто – гіперпролактинемія,;

рідко – порушення секреції антидіуретичного гормону, діабетична кома.

Порушення метаболізму і харчування:

часто – збільшення апетиту, у літніх пацієнтів з деменцією – зниження апетиту;

нечасто – полідипсія, анорексія, цукровий діабет;

рідко – гіпоглікемія, водна інтоксикація;

дуже рідко – діабетичний кетоацидоз.

Психічні порушення:

дуже часто – безсоння;

часто – занепокоєння, порушення сну, нервозність, млявість, у літніх пацієнтів з

деменцією – сплутаність свідомості;

нечасто – сплощення афекту, манії, ослаблення лібідо, депресія, нічні кошмари;

дуже рідко – аноргазмія.

З боку нервової системи:

дуже часто – паркінсонізм (гіперсалівація, синдром «зубчастого колеса», акінезія,

брадикінезія, гіпокінезія, скелетно-м'язова ригідність, маскоподобное особа),

сонливість, головний біль, седативний дійствії, запаморочення;

часто – акатизія (у т. ч. занепокоєння), тремор, дистонія (включаючи м'язові спазми,

мимовільні м'язові скорочення, контрактуру м'язів, мимовільні рухи

очних яблук, параліч мови), летаргія, постуральне запаморочення, дискінезія

(включаючи посмикування м'язів, хорею та хореоатетоз), дизартрія, слинотеча, порушення

уваги, порушення ходи, підвищена сонливість; у літніх пацієнтів з деменцією

– пригнічений стан, слинотеча, цереброваскулярні расстройства;

нечасто – відсутність реакції на подразники, порушення координації рухів, втрата

свідомості, непритомність, порушення мовлення, гіпестезія, парестенезия, психомоторна

гіперактивність, пізня дискінезія, цереброваскулярні порушення;

рідко – злоякісний нейролептичний синдром, екстрапірамідні симптоми

(тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія), ритмічне

кивання головою.

Офтальмологічні порушення:

часто – зниження гостроти зору, у літніх пацієнтів з деменцією – кон'юнктивіт;

нечасто – гіперемія кон'юнктиви, мимовільні обертання очних яблук, освіта

кірки на краях повік, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь, підвищення

внутрішньоочного тиску.

З боку вуха та лабіринту:

нечасто – шум у вухах, біль у вухах, вертиго, хронічний середній отит.

З боку серцево-судинної системи:

часто – тахікардія, ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску,

відчуття серцебиття, у літніх пацієнтів з деменцією – минуща ішемічна

атака;

нечасто – брадикардія, синусова аритмія, фібриляція передсердь, атріовентрикулярна

блокада, «припливи» крові, порушення провідності серцевого м'яза;

дуже рідко – тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії, венозна тромбоемболія.

Респіраторні, торакальні порушення і порушення з боку середостіння:

часто – закладеність носа, задишка, носова кровотеча, закладеність пазух носа,

кашель, ринорея, біль в області гортані і глотки, застій у легенях, у літніх пацієнтів з

деменцією – кашель, ринорея;

нечасто – свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, дисфонія, закупорка

дихальних шляхів, вологі хрипи, порушення дихання;

рідко – синдром апное уві сні, гіпервентиляція.

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто – нудота, запор, диспепсія, блювання, діарея, слинотеча, сухість у роті,

дискомфорт у шлунку, болі в області живота, у літніх пацієнтів з деменцією –

дисфагія, фекалома;

н��часто – нетримання калу, метеоризм, гастроентерит, зубний біль, набряк язика, хейліт,

дисгевзія;

дуже рідко – непрохідність кишечнику, панкреатит.

Гепатобіліарні порушення:

рідко – жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

часто – висип, свербіж, акне, у літніх пацієнтів з деменцією – еритема;

нечасто – екзема, сухість шкіри, себорейний дерматит, гіперкератоз, порушення

пігментації шкіри, запалення шкіри, пошкодження шкіри, набряк Квінке, алопеція;

рідко – лупа.

Зі ст��боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини:

часто – скелетно-м'язовий біль, біль у спині, артралгія, біль у кінцівках, міалгія,

болі в шиї, у літніх пацієнтів з деменцією – порушення ходи, набрякання суглобів;

нечасто – скутість у суглобах, м'язова слабкість;

рідко – рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

часто – нетримання сечі, енурез, полакіурія;

нечасто – затримка сечовиділення, дизурія.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз:
/> часто – відсутність еякуляції, галакторея;

нечасто – порушення менструацій, аменорея, гінекомастія, виділення з піхви,

еректильна дисфункція, порушення еякуляції, збільшення молочних залоз, сексуальна

дисфункція, виділення з грудей;

дуже рідко – пріапізм.

Вплив на перебіг вагітності, післяпологових та перинатальні стани:

дуже рідко – синдром відміни у новонароджених.

Загальні порушення:

часто – втома, астенія, лихоманка, болі в області грудної клітини, збільшено��е маси

тіла, повільність, у літніх пацієнтів з деменцією – периферичний набряк,

порушення ходи, м'який набряк;

нечасто – спрага, зниження температури, нездужання, набряк обличчя, озноб;

рідко – гіпотермія, синдром відміни, похолодання кінцівок.

Порушення лабораторних та інструментальних показників:

часто – почастішання серцевого ритму, у літніх пацієнтів з деменцією – підвищення

температури тіла;

нечасто – збільшення кількості еозинофілів у крові, збільшення активності
<br /> креатинфосфокінази, зменшення кількості лейкоцитів у крові, збільшення активності

ферментів печінки, збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, зменшення

гематокриту, збільшення активності трансаміназ, збільшення концентрації холестерину в

крові, збільшення концентрації тригліцеридів у крові, гранулоцитопенія,

гіперглікемія, зниження маси тіла, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі,

зміни на кардіограмі.

Клас-ефекти

У постмаркетингових дослідженнях рисперидона були зареєстровані дуже рідкісні

випадки подовження інтервалу QT. Крім того, були відзначені такі ефекти, як

шлуночкова аритмія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова

смерть, зупинка серця, тріпотіння і мерехтіння.

Венозна тромбоемболія

При застосуванні нейролептиків були зареєстровані випадки виникнення венозної

тромбоемболії, в тому числі випадки тромбоемболії легеневої артерії, а також тромбоз

глибоких вен (частота невідома).

Зрок в ток маси тіла

У 6-8-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні у дорослих пацієнтів з

шизофренію при застосуванні рисперидону і плацебо, клінічно значуще збільшення

маси тіла на 7 % і більше зазначалося у групі рисперидону (18 %), що вище, ніж в групі

плацебо (9 %). У 3-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні у дорослих пацієнтів

з гострою манією, збільшення маси тіла на 7 % і більше до кінця дослідження було

адекватним у групі рисперидону (2,5 %) і плацебо (2,4 %) і було трохи більше

контрольній групі (3,5 %).

У дітей і підлітків з асоціальними проявами та іншими розладами поведінки

у довгострокових дослідженнях, в середньому маса тіла підвищувалася на 7,3 кг після 12 місяців

лікування. Очікуване збільшення маси тіла у здорових дітей віком 5-12 років становить

від 3 до 5 кг в рік. Дівчатка 12-16 років додають від 3 до 5 кг на рік, а хлопчики близько 5 кг

рік.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Побічними ефектами у літніх пацієнтів з деменцією в клінічних випробуваннях

являлись: транзиторна ішемічна атака, інсульт; інфекції сечовивідних шляхів,

периферичні набряки, сонливість, кашель.

Діти

Види побічних реакцій у дітей схожі на ті, які спостерігалися у дорослих пацієнтів.

Наступні побічні реакції були зареєстровані з частотою 5 % у дітей (від 5 до 17

років) і, принаймні, в два рази більше частоти, яка спостерігається при проведенні

клінічних випробувань у дорослих:

сонливість, седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції
/> верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель,

гарячка, тремор, діарея та енурез.

При тривалому лікуванні рисперидоном вплив на статеве дозрівання не вивчено.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами. При шизофренії в

на початку лікування препаратом Рисперидон рекомендується поступово скасувати попередню

терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому, якщо пацієнти переводяться з терапії

деппро формами антипсихотичних препаратів, то терапію препаратом Рисперидон

рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично

слід оцінювати необхідність у продовженні поточної терапії

протипаркінсонічними препаратами.

Застосування у літніх пацієнтів з деменцією. У літніх пацієнтів з деменцією при

лікування атиповими антипсихотичними засобами спостерігається підвищена

смертність порівняно з плацебо дослідженнях атипових антипсихотичних

засобів, включаючи рисперидон. При застосуванні рисперидону для даної популяції частота

смертельних випадків склала 4,0 % для пацієнтів, які приймають рисперидон,

порівняно з 3,1 % для плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років

(діапазон-67-100 років).

Для літніх пацієнтів з деменцією, які приймають пероральні форми рисперидону,

спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, що приймали фуросемід і рисперидон

(7,3 %; середній вік-89 років, діапазон-75-97 років) порівняно з групою, принципи��мавшей

тільки рисперидон (3,1 %, середній вік-84 роки, діапазон-70-96 років) і групою,

брала тільки фуросемід (4,1 %, середній вік-80 років, діапазон

67-90 років). Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють дане

спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні

препарату у таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів,

одночасно приймають інші діуретики разом із рисперидоном. Незалежно від

лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно

контролюватися у літніх пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні порушення

У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами

спостерігається приблизно 3-х кратне збільшення ризику цереброваскулярних

небажаних реакцій у рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних

випробуваннях. Узагальнений аналіз результатів шести плацебо-контрольованих

досліджень рисперидону, в основному у пацієнтів літнього віку (старше 65 років) з

деменцією показав, що цереброваскулярні небажані реакції (серйозні і

несерйозні, комбіновані) проявилися у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які отримували

рисперидон та у 1,2 % (8/712) пацієнтів, які отримували плацебо. Відношення шансів 2,96 (95

% довірчий інтервал). Механізм цього ризику не вивчений. Підвищений ризик не

може бути виключений для інших антипсихотичних препаратів та інших груп пацієнтів.

Рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику інсульту.

Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних реакцій достовірно вище у пацієнтів з

деменцією змішаного або васкулярного типу, ніж у пацієнтів з деменцією Альцгеймера.

Тому пацієнтам з деменцією змішаного або васкулярного типу не рекомендується

призначати рисперидон.

Необхідний оцінити ризики і терапевтичні переваги застосування рисперидону у

пацієнтів літнього віку з деменцією, враховуючи прогностичні фактори ризику

інсульту у конкретного пацієнта. Пациента і його оточення слід попередити про

необхідність термінового повідомлення про появу симптомів і ознак потенційних

цереброваскулярних небажаних реакцій, зокрема про раптової слабкості або

оніміння обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, порушення мови чи зору. В цьому випадку

терміново розглядають всі терапевтичні варіанти, включаючи скасування рисперидону.

При стійкій агресії у пацієнтів з деменцією Альцгеймера рисперидон призначений

тільки для короткочасного застосув��ня у вигляді доповнення до нефармакологічним

заходів при їх неефективності або обмеженості при відсутності потенційної

небезпеки для самого пацієнта або його оточення. Необхідний постійний контроль і

оцінка стану пацієнта, а також обґрунтування необхідності подальшого лікування.

Ортостатична гіпотензія. У зв'язку з ?-блокуючою дією рисперидону може

виникати ортостатична гіпотензія, особливо в період початкового підбору дози.

Клінічно значуще зниження артериал��ного тиску спостерігається при спільному

призначення рисперидону з антигіпертензивними препаратами. При зниженні

артеріального тиску слід розглянути питання про зниження дози. У пацієнтів з

захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневодненні, гіповолемії або

цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово, згідно

рекомендацій.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз

Лейкопенія, нейтропенія і агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотических

засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Рисперидон. Агранулоцитоз відзначався дуже

рідко протягом постмаркетингових спостережень. Пацієнтам, з клінічно значущим

зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною

лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом

перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Рисперидон має бути

розглянуто при першому клінічно значущому зменшенні кількості лейкоцитів при
/> відсутності інших можливих причин. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією

рекомендується спостерігатися на предмет підвищення температури або виникнення

симптомів інфекції і починати лікування негайно, при виникненні таких симптомів.

Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1 х

109/л) повинні припинити застосування препарату Рисперидон до тих пір, поки кількість

лейкоцитів не нормалізується.

Венозна тромбоемболія

При застосуванні антипсихотических препаратів були відзначені випадки венозної

тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто

мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути

виявлені до і під час лікування препаратом Рисперидон і повинні бути зроблені

застережні заходи.

Пізня дискінезія і екстрапірамідні розлади

Препарати, що володіють властивостями антагоністів дофамінових рецепторів, можуть

викликати пізню дискінезію, котор��я характеризується ритмічними мимовільними

рухами, переважно язика і/або мімічної мускулатури. Є повідомлення

про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для

розвитку пізньої дискінезії. Рисперидон рідше викликає появу екстрапірамідних

симптомів, ніж класичні нейролептики. Якщо виникають ознаки і симптоми пізньої

дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.

Злоякісний нейролептичеський синдром

У випадку розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, який характеризується

гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю автономних функцій,

порушеннями свідомості і підвищенням активності креатинфосфокінази (також може

спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність)

необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві

Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисперидон, пацієнтам з хворобою

Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитися з обережністю, оскільки у

обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного

синдрому і збільшена чутливість до антипсихотичним препаратів (включаючи

притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральную

нестабільність із частими падіннями і екстрапірамідні симптоми).

Гіперглікемія і цукровий діабет

При лікуванні препаратом Рисперидвін спостерігалися гіперглікемія, розвиток цукрового

діабету та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку

між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів і порушенням обміну

глюкози ускладнене підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів з

шизофренією і поширеності цукрового діабету в загальній популяції. Враховуючи ці

фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів і

розвитком побічних дій, пов'язаних з гіперглікемією встановлено не повністю. У

всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів

гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»).

Гіперпролактинемія

Дослідження на культурах тканин показали, що ріст клітин в пухлинах молочної залози

можуть стимулюватися пролактином. Рисперидон слід застосовувати з обережністю у

пацієнтів з гіперпролактинемією і у пацієнтів з потенційно пролактин-залежними

пухлинами.

Зрок в ток маси тіла

При лікуванні препаратом Рисперидон спостерігалося значне збільшення маси тіла.

Необхідно проводити контроль маси тіла пацієнтів при терапії препаратом

Рисперидон.

Подовження інтервалу QT

Як і для інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватися обережності при

призначення препарату Рисперидон пацієнтам із серцевими аритміями в анамнезі,

пацієнтам з природженим подовженням інтервалу QT та при спільному застосуванні з

препаратами, що збільшують інтервал QT.

Пріапізм

Препарати, які мають альфа-адреноблокирующими ефектами, можуть викликати

пріапізм. У постмаркетингових дослідженнях препарату Рисперидон були отримані

повідомлення про розвитку пріапізму.

Регуляція температури тіла

Антипсихотичним препаратів приписується такий небажаний ефект як

порушення здатності організму регулювати температуру тіла. Необхідно дотримуватися

обережність при призначенні препарату Рисперидон пацієнтам зі станами, які

м��гут сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться

інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх

температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною

активністю.

Протиблювотний ефект

У доклінічних дослідженнях було виявлено протиблювотний ефект рисперидону. Цей

ефект, у разі його виникнення у людей, може маскувати об'єктивні й

суб'єктивні симптоми передозування деяких ��репаратов, а також такі захворювання,

як непрохідність кишечнику, синдром Рейє і пухлини головного мозку.

Поріг судомної активності

Відома здатність типових нейролептиків знижувати поріг судомної активності.

Слід з обережністю призначати Рисперидон пацієнтам з епілепсією.

Синдром відміни

При припиненні лікування рекомендується поступове зниження дози. Симптоми синдрому

скасування: дуже рідко були описані нудота, блювання, пітливість і безсоння при різкому

прекраще��іі прийому високих доз антипсихотичних препаратів.

Діти і підлітки

Слід ретельно контролювати седативний ефект рисперидону, можливо зміна

часу прийому препарату Рисперидон.

Слід контролювати масу тіла. Потрібна регулярна оцінка ендокринної функції,

екстрапірамідних симптомів, порушень руху.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами

Рисперидон може впливати на діяльність, що вимагає швидкої реакції:

хворим слід рекомендувати не водити автомобіль і не працювати з технікою до

з'ясування індивідуальної чутливості до препарату.

Свідчення

Лікування шизофренії.

Лікування маніакальних епізодів в структурі біполярного розладу середньої і важкої

ступеня.

Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з

деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера середнього та тяжкого ступеня - при

неефективності нефармакологічних методів корекції і загрозу причи��ения шкоди

пацієнта або оточуючих. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування симптоматичної

безперервної агресії при розладі поведінки у дітей 5-16 років з розумовою

відсталістю середнього та тяжкого ступеня, у силу тяжіння якої потрібні

фармакологічні методи корекції (у складі комплексної терапії).

Протипоказання

– індивідуальна підвищена чутливість до рисперидону або будь-якого іншого

інгредієнта цього препарату;

– дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-р��лактозна мальабсорбція;

– при лікування безперервної агресії при розладі поведінки у дітей з

розумовою відсталістю середньої і важкої ступені дитячий вік до 5 років (досвід

застосування недостатній);

– при інших показаннях дитячий вік до 18 років.

З обережністю

Застосовувати з обережністю при наступних станах:

– захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність,

перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'язіви);

– зневоднення та гіповолемія;

– порушення мозкового кровообігу;

– хвороба Паркінсона;

– судоми і епілепсія (у тому числі в анамнезі);

– тяжка ниркова або печінкова недостатність (див. розділ «Спосіб застосування та

дози»);

– зловживання лікарськими засобами або лікарська залежність (див. розділ

«Спосіб застосування та дози»);

– стани, що призводять до розвитку тахікардії типу «пірует» (брадикардія,

порушення електролітного балансу, ��опутствующий прийом лікарських засобів,

що подовжують інтервал QT);

– пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків,

синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих

станів);

– вагітність і період лактації.

Застосування при вагітності і в період годування грудьми

Даних щодо безпеки застосування рисперидону у вагітних жінок немає. В

експериментах на тваринах рисперидон не надавав прямого токсичного дійствія на

репродуктивну систему, але викликав деякі непрямі ефекти, опосередковані

через пролактин і ЦНС. Ні в одному з досліджень рисперидон не мав тератогенний

дією. У разі якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи

Рисперидон) в третьому триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик

виникнення екстрапірамідних розладів і/або синдрому відміни різного ступеня

тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажіотаж, гіпертонію, гіпотонію, тремор,
r /> сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування.

Препарат Рисперидон можна застосовувати під час вагітності тільки у тих випадках, коли

потенційна користь для жінки переважає можливий ризик для плода.

Оскільки рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникають у грудне молоко, жінкам,

застосовують Рисперидон, не слід годувати груддю.

Лікарська взаємодія

З урахуванням того, що Рисперидон чинить вплив, у першу чергу на центральну

нервову систему, його следуе�� застосовувати з обережністю з алкоголем, опіатами,

антигістамінними препаратами і бензодіазепінами з-за підвищеного ризику седації.

Рисперидон зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових

рецепторів. Тим не менш, якщо одночасне застосування необхідне, особливо в

термінальній стадії захворювання Паркінсона, повинна бути прописана мінімальна

ефективна доза кожного лікування.

Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні препарату Рисперидон з

препаратами, що збільшують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними препаратами

класу Іа (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічними

препаратами класу III (наприклад, аміодарон, соталол), трициклічними

антидепресантами (амітриптилін), тетрациклическими антидепресантами (мапротилін),

деякими антигістамінними препарати, іншими антипсихотичними препаратами,які

деякими протималярійними препаратами (хінін і мефлохін), і деякими

препаратами, що викликають электрол��тні порушення (гіпокаліємія, гіпомагніємія),

брадикардію, або пригнічують печінковий метаболізм рисперидону.

Клозапін знижує кліренс рисперидону.

При застосуванні карбамазепіну відмічалося зниження концентрації активної

антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. Аналогічні ефекти можуть

спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну.

При призначенні і після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту

CYP3A4/Р-глікопротеїну слід ��коригувати дозу препарату Рисперидон.

Флуоксетин і пароксетин, інгібітори ізоферменту CYP2D6 збільшують концентрацію

рисперидону в плазмі, але меншою мірою-концентрацію активної антипсихотичної

фракції. При призначенні і після скасування флуоксетину або пароксетину слід

скоригувати дозу препарату Рисперидон. Інші інгібітори ізоферменту CYP2D6,

такі як хінідин, можуть змінювати концентрацію рисперидону в плазмі таким же чином.

Верапаміл, інгібітор ізоферменту CYP3A4 та Р-гликопро��еина, підвищує концентрацію

рисперидону в плазмі.

Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активну

антипсихотичної фракції. Дане взаємодія не вважається клінічно значущим.

Похідні фенотіазину, трициклічні антидепресанти та деякі ?-

адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не

впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на

фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотической фракції. Циметидин і

ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але у мінімальній мірі впливають на

концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, інгібітор

ізоферменту CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної

антипсихотичної фракції. Інгібітори холінестерази (галантамін та донепезил), не

надають клінічно значущої дії на фармакокінетику рисперидону та активної

антипсихотичної фракції.

При застосуванні препарату Рис��ерідон разом з іншими препаратами, у високому ступені

зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого

препарату з білкової фракції плазми не спостерігається.

Гіпотензивні лікарські засоби посилюють ступінь зниження артеріального

тиску на фоні рисперидону.

Рисперидон не виявляє клінічно значущої дії на фармакокінетику літію,

вальпроєвої кислоти, дигоксину або топірамату.

Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону.