Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Ревацио 0,02 n90 табл п/плен/оболоч (Ревацио 0,02 n90 табл п/плен/оболоч)

49 586 грн
0 грн
Рейтинг: 58 (4.8) 5
Артикул: 7591
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Внутрь. Рекомендуемая доза препарата Ревацио - 20 мг 3 с интервалом около 6-8 ч независимо от приема пищи. Максимальная рекомендуемая доза составляет 60 мг. Пожилые пациенты: коррекции дозы не требуется. Нарушение функции почек: коррекции дозы не требуется, однако при плохой переносимости препарата дозу снижают до 20 мг 2 Нарушение функции печени: коррекция дозы у пациентов с легким или умеренным нарушением функции печени (классы А и В по классификации Чайлд-Пью) не требуется, однако при плохой переносимости препарата дозу снижают до 20 мг 2 У пациентов с тяжелым нарушением функции печени (класс С по классификации Чайлд-Пью) применение препарата не исследовалось. Эффективность и безопасность применения силденафила у детей младше 18 лет не исследовались. Применение у пациентов, получающих сопутствующую терапию Сочетанное применение силденафила и эпопростенола рассматривается в разделах "Фармакодинамика" и "Побочные эффекты". Контролируемые исследования по оценке эффективности и безопасности применения силденафила в сочетании с другими препаратами (бозентан, илопрост), для лечения легочной гипертензии не проводились. Комбинированную терапию препаратом Ревацио с указанными препаратами следует проводить с осторожностью. Эффективность и безопасность применения препарата Ревацио в сочетании с другими ингибиторами ФДЭ 5 у пациентов с легочной артериальной гипертензией не изучена.

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой

Состав

1 таб.

силденафил (в форме цитрата) 20 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 62.632 мг, кальция гидрофосфат - 20.878 мг, натрия кроскармеллоза - 6 мг, магния стеарат - 2.4 мг.

Фармакологическое действие

Силденафил - мощный селективный ингибитор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфической фосфодиэстеразы-5 (ФДЭ5). Поскольку ФДЭ5, ответственная за распад цГМФ, содержится не только в кавернозном теле полового члена, но и в сосудах легких, силденафил, являясь ингибитором этого фермента, увеличивает содержание цГМФ в гладкомышечных клетках легочных сосудов и вызывает их расслабление. У пациентов с легочной гипертензией (ЛГ) прием силденафила приводит к расширению сосудов легких и, в меньшей степени, других сосудов.

Силденафил селективен в отношении ФДЭ5 in vitro. Его активность в отношении ФДЭ5 превосходит активность в отношении других известных изоферментов фосфодиэстеразы: ФДЭ 6, участвующей в передаче светового сигнала в сетчатой оболочке глаза - в, 10 раз; ФДЭ1 - в 80 раз; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7-ФДЭ11 - более чем в 700 раз. Активность силденафила в отношении ФДЭ5 примерно в 4 000 раз превосходит его активность в отношении ФДЭЗ, цАМФ-специфической фосфодиэстеразы, участвующей в сокращении сердца.

Силденафил вызывает небольшое и преходящее снижение АД, которое в большинстве случаев не сопровождается клиническими симптомами. После приема силденафила внутрь в дозе 100 мг максимальное снижение систолического и диастолического АД в положении лежа составило в среднем 8.3 мм рт. ст. и 5.3 мм рт. ст., соответственно. После приема силденафила в дозе 80 мг 3 раза в сутки у здоровых мужчин-добровольцев отмечалось максимальное снижение систолического и диастолического АД в положении лежа в среднем на 9.0 мм рт. ст. и 8.4 мм рт. ст., соответственно.

После приема силденафила в дозе 80 мг 3 у пациентов с системной артериальной гипертензией систолическое и диастолическое АД снижалось в среднем на 9.4 мм рт. ст. и 9.1 мм рт. ст., соответственно.

У пациентов с ЛГ, получавших силденафил в дозе 80 мг 3, снижение АД было менее выраженным: систолическое и диастолическое АД снижалось на 2 мм рт. ст. При однократном приеме внутрь в дозах до 100 мг здоровыми добровольцами силденафил не оказывал существенного влияния на показатели ЭКГ. При применении препарата в дозе 80 мг 3 у пациентов с ЛГклинически значимые изменения ЭКГ не выявлялись. При изучении гемодинамических эффектов силденафила при однократном приеме внутрь в дозе 100 мг у 14 пациентов с тяжелым коронарным атеросклерозом (стеноз, по крайней мере, одной коронарной артерии более 70%) среднее систолическое и диастолическое АД в покое снизилось на 7% и 6%, соответственно, по сравнению с исходным уровнем. Систолическое давление в легочной артерии снижалось в среднем на 9%. Силденафил не влиял на сердечный выброс и не ухудшал кровоток в стенозированных коронарных артериях.

У некоторых пациентов через 1 ч после приема силденафила в дозе 100 мг с помощью теста Фансворса-Мунселя 100 выявлено легкое и преходящее нарушение способности цветовосприятия (синего/зеленого цветов); через 2 ч после приема препарата эти изменения исчезали. Считается, что нарушение цветового зрения вызывается ингибированием ФДЭ6, участвующей в процессе передачи света в сетчатой оболочке глаза. Силденафил не оказывает влияния на остроту зрения, восприятие контрастности, данные электроретинографии, внутриглазное давление или диаметр зрачка. У пациентов с подтвержденной начальной возрастной дегенерацией макулы силденафил при однократном приеме в дозе 100 мг не вызывал существенных изменений зрительных функций, в частности, остроты зрения, оцениваемой с помощью решетки Амслер, способности различать цвета светофора, оцениваемые методом периметрии Хамфри, и преходящих нарушений зрительных функций, оцениваемых с помощью метода фотостресса.

Эффективность у взрослых пациентов с ЛГ

Исследовали эффективность силденафила у 278 пациентов с первичной ЛГ, ассоциировавшейся с диффузными заболеваниями соединительной ткани (30%), и ЛГ, развившейся после хирургического лечения врожденных пороков сердца (7%). У большинства пациентов имелся II (107; 39%) или III (160; 58%) функциональный класс ЛГ по классификации ВОЗ, реже определялись I (1; 0.4%) или IV (9; 3%) функциональные классы. Пациентов с фракцией выброса левого желудочка менее 45% или фракцией укорочения размера левого желудочка менее 0.2 в исследование не включали, так же как и пациентов, для которых оказалось неэффективной терапия бозентаном. Силденафил в дозах 20 мг, 40 мг или 80 мг применяли вместе со стандартной терапией (пациенты контрольной группы получали плацебо). Первичной конечной точкой было повышение толерантности к физической нагрузке по тесту шестиминутной ходьбы через 12 недель после начала лечения. Во всех 3 группах пациентов, получавших силденафил в разных дозах, она достоверно увеличивалась по сравнению с плацебо. Увеличение пройденной дистанции (с поправкой на плацебо) составило 45 м, 46 м и 50 м у больных, получавших силденафил в дозах 20 мг, 40 мг и 80 мг, соответственно. Достоверных различий между группами больных, принимавших силденафил, не выявлено.

У пациентов, получавших силденафил во всех дозах, среднее давление в легочной артерии достоверно снижалось по сравнению с плацебо. С поправкой на эффект плацебо снижение давления в легочной артерии составило у пациентов, получавших силденафил в дозах 20 мг, 40 мг и 80 мг: 2,7 мм рт. ст., 3.0 мм рт. ст. и 5.1 мм рт. ст., соответственно. Статистически достоверной разницы между эффектом различных доз силденафила не отмечалось. Кроме того, выявлялось улучшение следующих показателей: сопротивление легочных сосудов, давление в правом предсердии и сердечный выброс. Изменения частоты сердечных сокращений (ЧСС) и системного АД были незначительными. Степень снижения сопротивления легочных сосудов превосходила степень снижения периферического сосудистого сопротивления. У пациентов, получавших силденафил, выявили тенденцию к улучшению клинического течения заболевания, в частности снижение частоты госпитализаций по поводу ЛГ. Доля пациентов, состояние которых улучшилось, по крайней мере, на один функциональный класс по классификации ВОЗ в течение 12 недель в группах силденафи

Фармакокинетика

Всасывание

Силденафил быстро всасывается после приема внутрь. Абсолютная биодоступность составляет около 41% (от 25% до 63%). Cmax силденафила в плазме крови достигается через 30-120 мин (в среднем - через 60 мин) после приема внутрь натощак. После приема силденафила 3 в диапазоне доз от 20 мг до 40 мг AUC и Cmax увеличиваются пропорционально дозе. При приеме силденафила в дозе 80 мг 3 раза в сутки его концентрация в плазме крови увеличивается нелинейно. При одновременном приеме с жирной пищей скорость всасывания силденафила снижается: время достижения Cmax увеличивается на 60 мин, а Cmax уменьшается в среднем на 29%, однако степень всасывания существенно не изменяется (AUC снижается на 11%).

Распределение

Vd силденафила в равновесном состоянии составляет в среднем 105 л. После приема внутрь силденафила в дозе 20 мг 3 Cmax силденафила в плазме крови в равновесном состоянии составляет около 113 нг/мл. Связывание силденафила и его основного циркулирующего N-деметильного метаболита с белками плазмы крови составляет около 96% и не зависит от общей концентрации силденафила. Cmax свободного силденафила в плазме крови составляет в среднем 4.52 нг/мл (9.5 нМ). Через 90 мин после приема препарата в сперме здоровых добровольцев обнаружено менее 0.0002% дозы силденафила (в среднем 188 нг).

Метаболизм

Силденафил метаболизируется, главным образом, в печени под действием микросомальных изоферментов цитохрома Р450: CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 (минорный путь). Основной циркулирующий активный метаболит образуется в результате N-деметилирования силденафила. Селективность действия этого метаболита на ФДЭ сопоставима с таковой силденафила, а его активность в отношении ФДЭ5 in vitro составляет около 50% активности силденафила. Концентрация метаболита в плазме крови составляет около 40% концентрации силденафила. N-деметильный метаболит подвергается дальнейшему превращению; конечный T1/2 составляет около 4 ч. У пациентов с ЛГсоотношение концентраций N-деметильного метаболита и силденафила выше. Концентрация N-деметильного метаболита в плазме крови составляет около 72% от таковой силденафила (20 мг 3). Вклад метаболита в фармакологическую активность силденафила составляет 36 %, его вклад в клинический эффект препарата неизвестен.

Выведение

Общий клиренс силденафила составляет 41 л/ч, а конечный T1/2-3-5 ч. После приема внутрь силденафил выводится в виде метаболитов, в основном, через кишечник (около 80% дозы) и, в меньшей степени, почками (около 13% дозы).

Пожилые пациенты

У пожилых пациентов (65 лет и старше) клиренс силденафила снижен, а концентрация свободного силденафила и его активного N-деметильного метаболита в плазме крови примерно на 90% выше, чем у пациентов более молодого возраста (18-45 лет). Поскольку связывание силденафила с белками плазмы крови зависит от возраста пациента, концентрация свободного силденафила в плазме крови у пожилых пациентов выше примерно на 40%.

Побочные действия

Инфекции и инвазии: частые: воспаление подкожной клетчатки, грипп, неуточненный синусит.

Со стороны системы кроветворения: частые: неуточненная анемия.

Метаболизм и питание: частые: задержка жидкости.

Психические нарушения: частые: бессонница, тревожность.

Со стороны ЦНС: очень частые: головная боль; частые: неуточненная мигрень, тремор, парестезия, неуточненное чувство жжения, гипоэстезия.

Со стороны органа зрения: частые: кровоизлияние в сетчатую оболочку глаза, неуточненные нарушения зрения, затуманенное зрение, фотофобия, хроматопсия, цианопсия, воспаление глаз, покраснение глаз; редкие: снижение остроты зрения, диплопия, нарушение чувствительности глаза.

Со стороны органа слуха и лабиринта: частые: вертиго; очень редкие: внезапная глухота.

Сосудистые нарушения: очень частые: гиперемия.

Со стороны дыхательной системы: частые: неуточненный бронхит, носовое кровотечение, неуточненный ринит, кашель,

заложенность носа.

Со стороны пищеварительной системы: очень частые: диарея, диспепсия; частые: неуточненный гастрит, неуточненный гастроэнтерит, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, геморроидит, вздутие живота, сухость во рту.

Со стороны кожи и подкожных тканей: частые: алопеция, эритема, ночные поты; редкие: кожная сыпь.

Со стороны костно-мышечной системы: очень частые: боль в конечностях; частые: миалгия, боль в спине.

Со стороны репродуктивной системы и молочной железы: частые: гинекомастия; очень редкие: приапизм, длительная эрекция.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Во избежание осложнений применять строго по назначению врача.

Эффективность препарата Ревацио у пациентов с тяжелой легочной гипертензией (функциональный класс IV) не доказана. В случае ухудшения состояния пациента на фоне терапии препаратом Ревацио следует рассмотреть возможность перехода на терапию, используемую для лечения данной стадии легочной гипертензии (например, эпопростенолом). При совместном применении препарата Ревацио с бозентаном или другими индукторами изофермента CYP3A4 может потребоваться коррекция дозы.

Соотношение польза/риск силденафила у пациентов с легочной гипертензией I функционального класса не установлено. Исследования по применению силденафила в лечении вторичной легочной гипертензии, за исключением легочной гипертензии, связанной с заболеваниями соединительной ткани и резидуальной легочной гипертензии, не проводились.

Гипотензия

Силденафил оказывает системное вазодилатирующее действие, приводящее к небольшому транзиторному снижению АД. До назначения препарата необходимо внимательно оценить риск возможных нежелательных проявлений вазодилатирующего эффекта у пациентов с гипотензией (АД <90/50 мм рт. ст. в состоянии покоя), гиповолемией, тяжёлой обструкцией выходного тракта левого желудочка (стеноз аорты, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия), а также с редко встречающимся синдромом множественной системной атрофии, проявляющимся тяжелым нарушением регуляции АД со стороны вегетативной нервной системы. Поскольку совместное применение силденафила и а-адреноблокаторов может привести к развитию симптоматической гипотензии у чувствительных пациентов, силденафил следует с осторожностью назначать пациентам, принимающим альфа-адреноблокаторы. Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, принимающих альфа-адреноблокаторы, начинать принимать силденафил следует только после того, как будет достигнута стабилизация показателей гемодинамики у этих пациентов. Врач должен проинформировать пациентов о том, какие действия следует предпринять в случае появления симптомов постуральной гипотензии.

Сердечно-сосудистые осложнения

В ходе постмаркетингового применения силденафила для лечения эректильной дисфункции сообщалось о таких нежелательных явлениях, как серьезные сердечнососудистые осложнения (в т.ч. инфаркт миокарда, нестабильная стенокардия, внезапная сердечная смерть, желудочковая аритмия, геморрагический инсульт, транзиторная ишемическая атака, гипертензия и гипотензия), которые имели временную связь с применением силденафила. Большинство этих пациентов, но не все из них, имели факторы риска сердечнососудистых осложнений. Многие из указанных нежелательных явлений наблюдались вскоре после сексуальной активности, и некоторые из них отмечались после приема силденафила без последующей сексуальной активности. Не представляется возможным установить наличие прямой связи между отмечавшимися нежелательными явлениями и указанными факторами или иными причинами.

Показания

легочная гипертензия.

Противопоказания

— веноокклюзионная болезнь легких;

— совместное применение с донаторами оксида азота или нитратами в любой форме;

— совместное применение с мощными ингибиторами изофермента CYP3A4 (в т.ч. кетоконазолом, итраконазолом и ритонавиром);

— потеря зрения в одном глазу вследствие передней неартериитной ишемической невропатии зрительного нерва;

— наследственные дегенеративные заболевания сетчатой оболочки глаза (пигментный ретинит);

—тяжелое нарушение функции печени (класс С по классификации Чайлд-Пью);

— инсульт или инфаркт миокарда в анамнезе;

— тяжелая артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт. ст., диастолическое АД менее 50 мм рт. ст.);

— лактазная недостаточность, галактоземия или синдром глюкозо-галактозной мальабсорбциии;

— возраст до 18 лет (исследования эффективности и безопасности не проводились);

— повышенная чувствительность к любому компоненту препарата;

Лекарственное взаимодействие

Исследования in vitro

Метаболизм силденафила происходит, в основном, под действием изоферментов цитохрома Р450: CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 (минорный путь), поэтому ингибиторы этих изоферментов могут снижать клиренс силденафила, а индукторы - повышать его клиренс.

Исследования in vivo

Установлено, что у пациентов с ЛГ снижается клиренс силденафила и/или увеличивается его биодоступность после приема внутрь при совместном применении субстратов изофермента CYP3A4 и комбинации субстратов изофермента CYP3A4 и (3-адреноблокаторов. Фармакокинетика силденафила у пациентов с ЛГ статистически значимо изменялась только под влиянием указанных препаратов. AUCсилденафила у пациентов, получавших субстраты изофермента CYP3A4 или субстраты изофермента CYP3A4 в сочетании с (бета-адреноблокаторами, была выше на 43% и 66%, соответственно, чем у пациентов, которые не принимали аналогичные лекарственные средства.
(6591)


Дозування

Всередину. Рекомендована доза препарату Ревацио - 20 мг 3 з інтервалом 6-8 год незалежно від прийому їжі. Максимальна рекомендована доза становить 60 мг. пацієнти літнього віку: корекція дози не потребується. Порушення функції нирок: корекція дози не потрібна, однак при поганій переносимості препарату дозу знижують до 20 мг 2 Порушення функції печінки: корекція дози у пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (класи А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) не потрібно, однак при поганій переносимості препарату дозу снижають до 20 мг 2 У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) застосування препарату не досліджувалась. Ефективність та безпеку застосування силденафілу у дітей молодше 18 років не досліджувались. Застосування у пацієнтів, які отримують супутню терапію Одночасне застосування силденафілу і епопростенолу розглядається в розділах "Фармакодинаміка" і "Побічні ефекти". Контрольовані дослідження з оцінки ефективності та безпеки застосування силденафілу в поєднанні з іншими препаратіві бозентан, ілопрост), для лікування легеневої гіпертензії не проводилися. Комбіновану терапію препаратом Ревацио із зазначеними препаратами слід проводити з обережністю. Ефективність і безпека застосування препарату Ревацио в поєднанні з іншими інгібіторами ФДЕ 5 у пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією не вивчена.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

1 таб.

силденафіл (у вигляді цитрату) 20 мг

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 62.632 мг, кальція гідрофосфат - 20.878 мг, натрію кроскармелоза - 6 мг, магнію стеарат - 2.4 мг.

Фармакологічна дія

Силденафіл - могутній селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази-5 (ФДЭ5). Оскільки ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься не тільки в кавернозному тілі статевого члена, але і в судинах легень, силденафіл, будучи інгібітором цього ферменту, збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією (ЛГ) прийом силденафіла призводить до розширення судин легенів і, меншою мірою, інших судин.

Силденафіл селектівен відносно ФДЭ5 in vitro. Його активність відносно ФДЭ5 перевершує активність відносно інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ 6, яка бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - в 10 разів; ФДЭ1 - у 80 разів; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7-ФДЭ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу відносно ФДЭ5 приблизно у 4 000 разів перевищує його активність щодо ФДЭЗ, цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка бере участь у скороченоії серця.

Силденафіл викликає невелике і минуще зниження артеріального тиску, яке у більшості випадків не супроводжується клінічними симптомами. Після прийому силденафілу внутрішньо у дозі 100 мг максимальне зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи становило в середньому 8.3 мм рт. ст. і 5.3 мм рт. ст., відповідно. Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу у здорових чоловіків-добровольців відзначалося максимальне зниження систолічного і діастолічного АТ у положенні лежачи в середньому на 9.0 мм рт. ст. і 8.4 мм рт. ст., соответственно.

Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 у пацієнтів з системною артеріальною гіпертензією систолічний і діастолічний АТ знижувався в середньому на 9.4 мм рт. ст. і 9.1 мм рт. ст., відповідно.

У пацієнтів з ЛГ, які отримували силденафіл у дозі 80 мг 3, зниження АТ було менш вираженим: систолічний і діастолічний АТ знижувався на 2 мм рт. ст. При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг здоровими добровольцями силденафіл не чинив істотного впливу на показники ЕКГ. При застосуванні препарату у дозі 80 мг у пацієнтів 3 з ЛГклинически значущі зміни на ЕКГ не виявлялися. При вивченні гемодинамічних ефектів силденафілу при одноразовому прийомі внутрішньо в дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжким коронарним атеросклерозом (стеноз, принаймні, однієї коронарної артерії понад 70%) середній систолічний і діастолічний АТ у спокої знизилося на 7% і 6%, відповідно, порівняно з вихідним рівнем. Систолічний тиск у легеневій артерії знижувалося в середньому на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не погіршував кровотік в стенозированных коронарних артеріях.

У деяких пацієнтів через 1 год після прийому силденафілу в дозі 100 мг з допомогою тесту Фансворса-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності кольоросприйняття (синього/зеленого кольорів); через 2 год після прийому препарату ці зміни зникали. Вважається, що порушення колірного зору викликається інгібуванням ФДЭ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітчастій оболонці ока. Силденафіл не впливає на гостроту зору, сприйняття контрастності, дані электроретинографии, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У пацієнтів з підтвердженою початкової віковою дегенерацією макули силденафіл при одноразовому прийомі в дозі 100 мг не викликала суттєвих змін зорових функцій, зокрема, гостроти зору, оцінюється з допомогою решітки Планіметрії, здатності розрізняти кольори світлофора, оцінювані методом периметрії Хамфрі, і минущих порушень зорових функцій, оцінюваних за допомогою методу фотостресса.

Ефективність у дорослих пацієнтів з ЛГ

Досліджували ефективність силденафілу у 278 пацієнтів з первинною ЛГ, ассоциировавшейся з дифузними захворюваннями сполучної тканини (30%), і ЛГ, що виникла після хірургічного лікування вроджених вад серця (7%). У більшості пацієнтів був II (107; 39%) або III (160; 58%) функціональний клас ЛГ за класифікацією ВООЗ, рідше визначалися I (1; 0.4%) або IV (9; 3%) функціональні класи. Пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка менше 45% або фракцією укорочення розміру лівого шлуночка менше 0.2 в дослідження не включали, так само як і пацієнтів, для яких терапія виявилася неефективною бозентаном. Силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг або 80 мг застосовували разом зі стандартною терапією (пацієнти контрольної групи отримували плацебо). Первинною кінцевою точкою було підвищення толерантності до фізичного навантаження по тесту шестихвилинної ходьби через 12 тижнів після початку лікування. У всіх 3 групах пацієнтів, які отримували силденафіл у різних дозах, вона достовірно збільшувалася порівняно з плацебо. Збільшення пройденої дистанції (з поправкою на плацебо) склало 45 м, 46 м і 50 м у хворих, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг і 80 мг, відповідно. Достовірних відмінностей мочекаю групами хворих, які приймали силденафіл, не виявлено.

У пацієнтів, які отримували силденафіл у всіх дозах, середній тиск у легеневій артерії достовірно знижувався порівняно з плацебо. З поправкою на ефект плацебо зниження тиску в легеневій артерії склало у пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг і 80 мг: 2,7 мм рт. ст., 3.0 мм рт. ст. і 5.1 мм рт. ст., відповідно. Статистично достовірної різниці між ефектом різних доз силденафілу не відзначалося. Крім того, виявлялося поліпшення таких показників: сопроти��ління легеневих судин, тиск у правому передсерді і серцевий викид. Зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС) і системного АТ були незначними. Ступінь зниження опору легеневих судин перевершувала ступінь зниження периферичного судинного опору. У пацієнтів, які отримували силденафіл, виявили тенденцію до поліпшення клінічного перебігу захворювання, зокрема зниження частоти госпіталізацій з приводу ЛГ. Частка пацієнтів, стан яких покращився, принаймні, на один функціональний клас за классиф��ції ВООЗ протягом 12 тижнів в групах силденафи

Фармакокінетика

Всмоктування

Силденафіл швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 41% (від 25% до 63%). Cmax силденафілу в плазмі крові досягається через 30-120 хв (у середньому - через 60 хв) після прийому всередину натщесерце. Після прийому силденафілу 3 у діапазоні доз від 20 мг до 40 мг AUC і Cmax збільшуються пропорційно дозі. При прийомі силденафілу у дозі 80 мг 3 рази в добу його концентрація в плазмі крові збільшується нелінійно. При одночасному прийомі з жирной їжею швидкість всмоктування силденафілу знижується: час досягнення Cmax збільшується на 60 хв, а Cmax знижується в середньому на 29%, однак ступінь всмоктування істотно не змінюється (AUC знижується на 11%).

Розподіл

Vd силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л Після прийому внутрішньо силденафіл у дозі 20 мг 3 Cmax силденафілу в плазмі крові в рівноважному стані становить близько 113 нг/мл Зв'язування силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми крові становить близько 96% �� не залежить від загальної концентрації силденафілу. Cmax вільного силденафілу в плазмі крові становить у середньому 4.52 нг/мл (9.5 нМ). Через 90 хв після прийому препарату у спермі здорових добровольців виявлено менш 0.0002% дози силденафілу (у середньому 188 нг).

Метаболізм

Силденафіл метаболізується, головним чином, у печінці під дією мікросомальних ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та СУР2С9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу. Селективність дей��відсутність цього метаболіту на ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, а його активність відносно ФДЭ5 in vitro становить приблизно 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі крові становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. N-деметильный метаболіт піддається подальшому перетворенню; кінцевий T1/2 становить близько 4 ч. У пацієнтів з ЛГсоотношение концентрацій N-деметильного метаболіту і силденафілу вище. Концентрація N-деметильного метаболіту в плазмі крові становить близько 72% від такої силденафілу (20 мг 3). Внесок метаболіту в фармакологическую активність силденафілу становить 36 %, його внесок у клінічний ефект препарату невідомий.

Виведення

Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий T1/2-3-5 год. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, через кишечник (близько 80% дози) і меншою мірою нирками (приблизно 13% дози).

Літні пацієнти

У пацієнтів літнього віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу та його активного N-деметильного метаболіту в плазмі крові приблизно на 90% вище, ніж у пацієнтів більш молодого віку (18-45 років). Оскільки зв'язування силденафілу з білками плазми крові залежить від віку пацієнта, концентрація вільного силденафілу в плазмі крові у літніх пацієнтів вище приблизно на 40%.

Побічні дії

Інфекції та інвазії: часті: запалення підшкірної клітковини, грип, неуточнений синусит.

З боку системи кровотворення: часті: неуточненная анемія.

Метаболізм і харчування: часті: затримка рідини.

Психічні порушення: часті: безсоння, тривожність.

З боку ЦНС: дуже часті: головний біль; часті: неуточненная мігрень, тремор, парестезія, неуточненное відчуття печіння, гіпоестезія.

З боку органу зору: часті: крововилив в сітчасту оболонку ока, непоточнені порушення зору, затуманений зір, фотофобія, хроматопсия, цианопсия, запалення очей, почервоніння очей; рідкісні: зниження гостроти зору, диплопія, порушення чутливості ока.

З боку органа слуху та лабіринту: часті: вертиго; дуже рідко: раптова глухота.

Судинні порушення: об��ь часті: гіперемія.

З боку дихальної системи: часті: бронхіт, неуточнений, носова кровотеча, неуточнений риніт, кашель,

закладеність носа.

З боку травної системи: дуже часті: діарея, диспепсія; часті: неуточнений гастрит, неуточнений гастроентерит, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, геморроидит, здуття живота, сухість у роті.

З боку шкіри і підшкірних тканин: часто: алопеція, еритема, нічні поти; рідкісні: шкірний висип.

З боку кістково-м'язової системи: дуже частіе: біль у кінцівках; часті: міалгія, біль у спині.

З боку репродуктивної системи та молочної залози: часті: гінекомастія; дуже рідко: пріапізм, тривала ерекція.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Щоб уникнути ускладнень застосовувати суворо за призначенням лікаря.

Ефективність препарату Ревацио у пацієнтів з тяжкою легеневою гіпертензією (функціональний клас IV) не доведена. У разі погіршення стану пацієнта на фоні терапії препаратом Ревацио слід розглянути можливість переходу на терапію, що використовується для лікування даної стадії легеневої гіпертензії (наприклад, эпопростенолом). При сумісному застосуванні препарату Ревацио з бозентаном або іншими індукторами ізоферменту CYP3A4 може знадобитися корекція дози.

Співвідношення користь/ризик силденафілу у пацієнтів з легеневою гіпертензією I функціонального класу не встановлено. Дослідження щодо застосування силденафілу в лікуванні вторинної легеневої гіпертензії, за виключенням легеневої гіпертензії, пов'язаної із захворюваннями сполучної тканини і резидуальної легеневої гі��ертензии, не проводилися.

Гіпотензія

Силденафіл чинить системну вазодилатуючу дію, що приводить до невеликого транзиторному зниження артеріального тиску. До призначення препарату необхідно уважно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатирующего ефекту у пацієнтів з гіпотензією (АТ <90/50 мм рт. ст. в стані спокою), гіповолемією, тяжкою обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з рідко зустрічається синдром множинної системної атрофії, що проявляється тяжким порушенням регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи. Оскільки одночасне застосування силденафілу і а-адреноблокаторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у чутливих пацієнтів силденафіл слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, починати приймати силденафіл слід тільки після того, як буде досягнута стабіспеціалізація показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Лікар має інформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії.

Серцево-судинні ускладнення

У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (у т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, транзиторная ішемічна атака, гіпертензія та гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато із зазначених небажаних явищ, що спостерігались невдовзі після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Не представляється можливим встановити наявність прямого зв'язку між отмечавшимися небажаними явищами і зазначеними факторами або іншими заподія��нами.

Свідчення

легенева гіпертензія.

Протипоказання

— веноокклюзионная хвороба легень;

— спільне застосування з донаторами оксиду азоту або нітратами в будь-якій формі;

— спільне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (у т. ч. кетоконазолом, ітраконазолом і ритонавіром);

— втрата зору в одному оці внаслідок передній неартериитной ішемічної невропатії зорового нерва;

— спадкові дегенеративні захворювання сітківки (пігментний ретиніт);

—важке ��порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю);

— інсульт або інфаркт міокарда в анамнезі;

— тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск менше 50 мм рт. ст.);

— лактазна недостатність, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбциии;

— вік до 18 років (дослідження ефективності і безпеки не проводилися);

— підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату;

Лікарська взаємодія

Дослідження in vitro

Метаболізм силденафілу відбувається, в основному, під дією ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та СУР2С9 (мінорний шлях), тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори - підвищувати його кліренс.

Дослідження in vivo

Встановлено, що у пацієнтів з ЛГ знижується кліренс силденафілу та/або збільшується його біодоступність після прийому всередину при спільному застосуванні субстратів ізоферменту CYP3A4 та комбінації субстратів ізоферменту CYP3A4 і (3-адреноблокаторів. Фармакокінетика силденафілу у пациентов з ЛГ статистично значимо змінювалася тільки під впливом зазначених препаратів. AUCсилденафила у пацієнтів, які отримували субстрати ізоферменту CYP3A4 або субстрати ізоферменту CYP3A4 у поєднанні з бета-адреноблокаторами, була вище на 43% і 66% відповідно, ніж у пацієнтів, які не приймали аналогічні лікарські засоби.
Беречь от детей: Да
Производитель: ПФАЙЗЕР
Общее описание: азодилатирующее средство
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Силденафил
Страна происхождения: Франция
Форма выпуска: 15 - блистеры (6) - пачки картонные.
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка