Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи, поскольку абсорбция таблеток yе зависит от приема пищи. Артериальная гипертензия Начальная доза составляет 10-20 мг в зависимости от степени тяжести артериальной гипертензии и назначается 1 раз/ При мягкой степени артериальной гипертензии рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг/ При других степенях артериальной гипертензии начальная доза составляет 20 мг/ при однократном приеме. Поддерживающая доза - 1 таблетки 20 мг 1 раз/ Дозировка подбирается индивидуально для каждого пациента, но доза не должна превышать 40 мг/ Реноваскулярная гипертензия Поскольку у пациентов этой группы АД и почечная функция могут быть особенно чувствительны к ингибированию АПФ, терапию начинают с низкой начальной дозы - 5 мг и менее. Затем доза подбирается в соответствии с потребностями пациента. Обычно эффективна доза 20 мг/ при ежедневном приеме. Следует соблюдать осторожность при лечении пациентов, которые незадолго до этого получали лечение диуретиками. Сопутствующее лечение артериальной гипертензии диуретиками После 1-го приема Ренитека может развиться артериальная гипотензия. Такой эффект наиболее вероятен у пациентов, которые получают лечение диуретиками. Препарат рекомендуется назначать с осторожностью, т.к. у таких пациентов может наблюдаться дефицит жидкости или натрия. Лечение диуретиками следует прекратить за 2-3 дня до начала лечения Ренитеком. Если это невозможно, то начальную дозу Ренитека следует снизить (до 5 мг или менее), для определения первичного эффекта препарата. Далее дозировку следует подбирать с учетом состояния пациента.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
эналаприла малеат 20 мг
Вспомогательные вещества: натрия гидрокарбонат, лактоза, крахмал кукурузный, крахмал прежелатинизированный, магния стеарат, железа оксид красный, железа оксид желтый.
Фармакологическое действие
Ренитек® (эналаприла малеат) относится к средствам, влияющим на ренин-ангиотензиновую систему - ингибиторам АПФ и является высокоспецифичным, длительно действующим, не содержащим сульфгидрильную группу ингибитором АПФ.
Ренитек® (эналаприла малеат) является производным двух аминокислот: L-аланина и L-пролина. Эналаприл - ингибитор АПФ, катализирующего превращение ангиотензина I в прессорную субстанцию ангиотензин II. После всасывания принятый внутрь эналаприл превращается путем гидролиза в эналаприлат, который ингибирует АПФ. Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что влечет за собой увеличение активности ренина плазмы крови (вследствие устранения обратной отрицательной реакции на изменение продукции ренина) и уменьшение секреции альдостерона.
АПФ идентичен ферменту кининаза II, поэтому эналаприл также может блокировать разрушение брадикинина, пептида, обладающего вазодилатирующим действием. Значение этого эффекта в терапевтическом действии эналаприла требует уточнения. В настоящее время считается, что механизмом, при помощи которого эналаприл снижает АД, является подавление ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, играющей важную роль в регулировании АД. Эналаприл проявляет антигипертензивное действие даже у пациентов со сниженной концентрацией ренина. Снижение АД сопровождается снижением общего периферического сосудистого сопротивления, увеличением сердечного выброса и отсутствием изменений или незначительными изменениями частоты сердечных сокращений. В результате приема эналаприла увеличивается почечный кровоток, но уровень клубочковой фильтрации остается неизмененным. Однако у пациентов с исходно сниженной клубочковой фильтрацией, ее уровень обычно повышается.
Антигипертензивная терапия эналаприлом ведет к значительной регрессии гипертрофии левого желудочка и сохранению его систолической функции.
Терапия эналаприлом сопровождается благоприятным воздействием на соотношение фракций липопротеинов и отсутствием влияния или благоприятным действием на концентрацию общего холестерина.
Прием эналаприла пациентами с артериальной гипертензией приводит к снижению АД независимо от положения тела: как в положении стоя, так и в положении лежа без значимого увеличения ЧСС.
Симптоматическая постуральная гипотензия развивается редко. У некоторых пациентов достижение оптимального снижения АД может потребовать нескольких недель терапии. Прерывание терапии эналаприлом не вызывает резкого подъема АД.
Эффективное ингибирование активности АПФ обычно развивается через 2-4 ч после однократного приема дозы эналаприла внутрь. Начало гипотензивного действия наступает в течение 1 ч, максимальное снижение АД наблюдается через 4-6 ч после приема препарата. Продолжительность действия зависит от дозы. Однако при использовании рекомендованных доз антигипертензивное действие и гемодинамические эффекты поддерживаются в течение 24 ч.
Эналаприл уменьшает потерю ионов калия, вызываемую применением гидрохлоротиазида.
Фармакокинетика
После приема внутрь эналаприл быстро всасывается, Cmax эналаприла в сыворотке крови достигается в течение 1 ч после приема внутрь. Степень всасывания эналаприла малеата при приеме внутрь составляет приблизительно 60%. Прием пищи не оказывает влияния на всасывание эналаприла.
После всасывания эналаприл быстро гидролизуется с образованием активного вещества эналаприлата, мощного ингибитора АПФ. Cmax эналаприлата в сыворотке крови наблюдается через 3-4 ч после приема дозы эналаприла внутрь. Продолжительность всасывания и гидролиза эналаприла сходна для различных рекомендованных терапевтических доз.
Выведение эналаприла осуществляется преимущественно через почки. Основными метаболитами, определяемыми в моче, являются эналаприлат, составляющий приблизительно 40% дозы и неизмененный эналаприл. Данных о других метаболитах эналаприла нет. Профиль концентрации эналаприлата в плазме крови имеет длительную конечную фазу, по-видимому, обусловленную высвобождением связанного с АПФ эналаприлата. У лиц с нормальной функцией почек стабильная концентрация эналаприлата достигается на 4-й день с начала приема эналаприла. Т1/2 эналаприла при курсовом применении препарата внутрь составляет 11 ч.
Побочные действия
В целом, препарат хорошо переносится. Суммарная частота побочных эффектов при использовании Ренитека не превышает таковую при назначении плацебо. В большинстве случаев побочные эффекты незначительны, носят временный характер и не требуют отмены терапии.
При назначении препарата наблюдаются следующие побочные эффекты: головокружение и головная боль встречаются наиболее часто. Повышенная утомляемость и астения наблюдаются у 2-3 % пациентов. Другие побочные эффекты (артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия, обморок, тошнота, диарея, мышечные судороги, кожная сыпь и кашель) встречаются менее чем у 2% пациентов. Есть редкие сообщения о нарушениях функций почек, почечной недостаточности, олигурии и протеинурии.
Повышенная чувствительность/Ангионевротический отек
В редких случаях наблюдался ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, голосовой щели и/или гортани, очень редко - интестинальный ангионевротический отек.
В очень редких случаях встречаются следующие побочные эффекты:
Со стороны сердечно-сосудистой системы: инфаркт миокарда или инсульт, возможно, вторичные по отношению к выраженной артериальной гипотензии у пациентов, относящихся к группе риска, боли в груди, сильное сердцебиение, нарушение ритма, стенокардия, синдром Рейно.
Со стороны пищеварительной системы: кишечная непроходимость, панкреатит, печеночная недостаточность, гепатит (гепатоцеллюлярный или холестатический), желтуха, боли в области живота, рвота, диспепсия, запор
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Ренитек® следует применять с осторожностью при лечении пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, при первичном гиперальдостеронизме, гиперкалиемии, состоянии после трансплантации почки; аортальном стенозе, митральном стенозе (с нарушениями показателей гемодинамики), идиопатическом гипертрофическом субаортальном стенозе; системных заболеваниях соединительной ткани; ишемической болезни сердца; цереброваскулярных заболеваниях; сахарном диабете; почечной недостаточности (протеинурия - более 1 г/); печеночной недостаточности; у пациентов, соблюдающих диету с ограничением соли или находящихся на гемодиализе; при одновременном приеме с иммунодепрессантами и диуретиками, пожилых пациентов (старше 65 лет), угнетении костномозгового кроветворения; состояниях, сопровождающихся снижением объема циркулирующей крови (в т.ч. диарея, рвота).
Клинически выраженная артериальная гипотензия
Клинически выраженная артериальная гипотензия редко наблюдается у пациентов с не осложненной артериальной гипертензией. У пациентов с артериальной гипертензией, получающих Ренитек®, артериальная гипотензия развивается чаще на фоне гиповолемии, возникающей, например, в результате терапии диуретиками, ограничения потребления соли, у пациентов, находящихся на гемодиализе, а также страдающих от диареи или рвоты. Клинически выраженная артериальная гипотензия наблюдалась и у пациентов с сердечной недостаточностью, сопровождающейся или не сопровождающейся почечной недостаточностью. Артериальная гипотензия наблюдается чаще у пациентов с более тяжелыми формами сердечной недостаточности, у которых используются более высокие дозы петлевых диуретиков, с гипонатриемией или нарушениями функции почек. У таких пациентов лечение Ренитеком следует начинать под врачебным контролем, которое должно быть особенно тщательным при изменении дозы Ренитека и/или диуретика. Аналогичным образом следует наблюдать за пациентами с ишемической болезнью сердца, а также с заболеваниями сосудов мозга, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту. При развитии артериальной гипотензии больного следует уложить и, в случае необходимости, ввести внутривенно физиологический раствор натрия хлорида.
Транзиторная артериальная гипотензия при приеме Ренитека не является противопоказанием к дальнейшему лечению препаратом, которое может быть продолжено после восполнения объема жидкости и нормализации АД. Унекоторых пациентов с сердечной недостаточностью и с нормальным или сниженным АД Ренитек® может вызвать дополнительное снижение АД. Такую реакцию на прием препарата можно ожидать, и ее не следует расценивать как основание для прекращения лечения. В тех случаях, когда артериальная гипотензия принимает стабильный характер, следует снизить дозу и/или прекратить лечение диуретиком и/или Ренитеком.
Показания
— эссенциальная гипертензия;
— реноваскулярная гипертензия;
— сердечная недостаточность любой стадии.
У пациентов с наличием клинических проявлений сердечной недостаточности препарата также показан для:
— повышения выживаемости пациентов;
— замедления прогрессирования сердечной недостаточности;
— снижения частоты госпитализаций по поводу сердечной недостаточности.
Профилактика развития клинически выраженной сердечной недостаточности
У пациентов без клинических симптомов сердечной недостаточности с нарушением функции левого желудочка препарат показан для:
— замедления развития клинических проявлений сердечной недостаточности;
— снижения частоты госпитализаций по поводу сердечной недостаточности.
Профилактика коронарной ишемии
У пациентов с дисфункцией левого желудочка препарат показан для:
— уменьшения частоты развития инфаркта миокарда;
— снижения частоты госпитализаций по поводу нестабильной стенокардии.
Противопоказания
— ангионевротический отек в анамнезе, связанный с назначением ранее ингибиторов АПФ;
— наследственный или идиопатический ангионевротический отек;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата.
Лекарственное взаимодействие
При назначении Ренитека в сочетании с другими гипотензивными средствами может наблюдаться суммация эффекта.
Концентрация калия в сыворотке крови обычно остается в пределах нормы. У пациентов с артериальной гипертензией, леченных Ренитеком более 48 недель, наблюдается увеличение калия сыворотки крови до 0.2 мэкв/л.
При совместном применении Ренитека с диуретиками, вызывающими потерю калия, гипокалиемия, вызванная действием диуретиков как правило, ослабляется благодаря эффекту эналаприла.
Факторами риска для развития гиперкалиемии являются почечная недостаточность, сахарный диабет, одновременное назначение калийсберегающих диуретиков (спиронолактона, триамтерена или амилорида), а также использование калийсодержащих добавок и солей. Использование калиевых добавок, калийсберегающих диуретиков или калийсодержащих солей, особенно у пациентов с почечной недостаточностью, может привести к значительному возрастанию содержания калия в сыворотке крови.
(6596)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, оскільки абсорбція таблеток уе залежить від прийому їжі. Артеріальна гіпертензія: Початкова доза становить 10-20 мг залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії та призначається 1 раз/ При м'якій ступеня артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 10 мг/ При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг/ при одноразовому прийомі. Підтримуюча доза - 1 таблетки 20 мг 1 раз/ Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, але до��а не повинна перевищувати 40 мг/ Реноваскулярна гіпертензія Оскільки у пацієнтів цієї групи ПЕКЛО і ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію починають з низької початкової дози - 5 мг і менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб пацієнта. Зазвичай ефективна доза 20 мг/ при щоденному прийомі. Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які незадовго до цього отримували лікування діуретиками. Супутнє лікування артеріальної гіпертензії діуретиками Після 1-го прийому Ренитека може розвинутися артеріальна гіпотензія. Такий ефект найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. Препарат рекомендується призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування Ренитеком. Якщо це неможливо, то початкову дозу Ренитека слід знизити (до 5 мг або менше), для визначення первинного ефекту препарату. Далі дозу слід підбирати з урахуванням стану пацієнта.
Лікарська форма
ТтаблеткиСклад
еналаприлу малеату 20 мг
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактоза, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий.Фармакологічна дія
Ренитек® (еналаприлу малеат) відноситься до засобів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему - інгібіторів АПФ і є високоспецифічним, довготривалих, не містить сульфгидрильную групу інгібітором АПФ.
Ренитек® (еналаприлу малеат) є похідним двох амінокисловід: L-аланіну і L-проліну. Еналаприл - інгібітор АПФ, що каталізує перетворення ангіотензину I в прессорную субстанцію ангіотензин ІІ. Після всмоктування прийнятий внутрішньо еналаприл перетворюється шляхом гідролізу в эналаприлат, який інгібує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє за собою збільшення активності реніну плазми (внаслідок усунення зворотного негативної реакції на зміну продукції реніну) і зменшення секреції альдостерону.
АПФ ідентичний фермент�� кініназа II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну, пептиду, що володіє вазодилатирующим дією. Значення цього ефекту в терапевтичному дії еналаприлу вимагає уточнення. В даний час вважається, що механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, є пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє важливу роль у регулюванні артеріального тиску. Еналаприл проявляє антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів зі зниженою концентрацією реніну. Зниження АТ супроводжується зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду і відсутністю змін або незначними змінами частоти серцевих скорочень. В результаті прийому еналаприлу збільшується нирковий кровотік, але рівень клубочкової фільтрації залишається незміненим. Однак у пацієнтів з початково зниженою клубочковою фільтрацією, її рівень зазвичай підвищується.
Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка і збереженню його систолічної функції.
Терапія еналаприлом супроводжується сприятливим впливом на співвідношення фракцій ліпопротеїнів і відсутністю впливу або сприятливою дією на концентрацію загального холестерину.
Прийом еналаприлу пацієнтами з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску незалежно від положення тіла: як в положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значущого збільшення ЧСС.
Симптоматична постуральна гіпотензія розвивається рідко. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому АТ.
Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 год після одноразового прийому дози еналаприлу всередину. Початок гіпотензивної дії настає протягом 1 год, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 год після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при використанні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти підтримуються протягом 24 год.
Еналаприл зменшує потерю іонів калію, викликану застосуванням гідрохлоротіазиду.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, Cmax еналаприлу у сироватці крові досягається протягом 1 год після прийому всередину. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату при прийомі внутрішньо становить приблизно 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу.
Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини эналаприлата, потужного інгібітору АПФ. Cmax эналаприлата в сироватці крові спостерігається через 3-4 ч після прийому дози еналаприлу всередину. Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна для різних рекомендованих терапевтичних доз.
Виведення еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є эналаприлат, що становить приблизно 40% дози, та незмінений еналаприл. Даних про інших метаболитах еналаприлу немає. Профіль концентрації эналаприлата в плазмі крові має тривалу кінцеву фазу, мабуть, обумовлену вивільненням зв'язаного з АПФ еналаприлата. У осіб з нормальною функцією нирок стабільна концентрація эналаприлата досягається на 4-й день з початку прийому еналаприлу. Т1/2 еналаприлу при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 год.Побічні дії
В цілому препарат добре переноситься. Сумарна частота побічних ефектів при використанні Ренитека не перевищує таку при призначенні плацебо. У більшості випадків побічні ефекти незначні, носять тимчасовий характер і не вимагають відміни терапії.
При призначенні препарату спостерігаються наступні побіди��чние ефекти: запаморочення, головний біль зустрічаються найбільш часто. Підвищена втомлюваність та астенія спостерігаються у 2-3 % пацієнтів. Інші побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, діарея, м'язові судоми, висип та кашель) зустрічаються менш ніж у 2% пацієнтів. Є поодинокі повідомлення про порушення функції нирок, ниркової недостатності, олігурії та протеїнурії.
Підвищена чутливість/Ангіоневротичний набряк
У рідкісних випадках спостерігався ангіоневротичний набряк чица, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дуже рідко - интестинальный ангіоневротичний набряк.
У дуже рідких випадках зустрічаються наступні побічні ефекти:
З боку серцево-судинної системи: інфаркт міокарда або інсульт, можливо, вторинні по відношенню до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику, біль у грудях, сильне серцебиття, порушення ритму, стенокардія, синдром Рейно.
З боку травної системи: кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, болі в області живота, блювання, диспепсія, запорОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ренитек® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при первинному гіперальдостеронізмі, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями показників гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортал��ном стенозі; системних захворюваннях сполучної тканини, ішемічній хворобі серця, цереброваскулярних захворюваннях; цукровому діабеті; ниркової недостатності (протеїнурія - більше 1 г/); печінкової недостатності; у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або знаходяться на гемодіалізі; при одночасному застосуванні з імунодепресантами та діуретиками, літніх пацієнтів (старше 65 років), пригнічення кістковомозкового кровотворення; станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювота).
Клинич��скі виражена артеріальна гіпотензія
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, не ускладненою. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують Ренитек®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на фоні гіповолемії, яка виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також які страждають від діареї або блювання. Клінічно виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з сер��рейковою недостатністю, що супроводжується або не супроводжується нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія спостерігається частіше у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності, у яких використовують вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. У таких пацієнтів лікування Ренитеком слід починати під лікарським контролем, яке має бути особливо ретельним при зміні дози Ренитека та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ишемическ��ї хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти та, у разі необхідності, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду.
Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі Ренитека не є протипоказанням до подальшого лікування препаратом, яке можна продовжувати після відновлення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску. Унекоторых пацієнтів з серцевою недолі��чностью та з нормальним або зниженим АТ Ренитек® може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія приймає стабільний характер, слід знизити дозу і/або припинити лікування діуретиком і/або Ренитеком.Свідчення
— есенціальна гіпертензія;
— реноваскулярна гіпертензія;
— серцева недостатність будь-якої стадії.
У пацієнтів з наявністю клінічних проявлений серцевої недостатності препарату також показаний для:
— підвищення виживаності пацієнтів;
— сповільнення прогресування серцевої недостатності;
— зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності
У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з порушенням функції лівого шлуночка препарат показаний для:
— уповільнення розвитку клінічних проявів серцевої недостаточности;
— зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Профілактика коронарної ішемії
У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка препарат показаний для:
— зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;
— зниження частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.Протипоказання
— ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з призначенням раніше інгібіторів АПФ;
— спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
— вік до 18 лет (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.Лікарська взаємодія
При призначенні Ренитека в поєднанні з іншими гіпотензивними засобами може спостерігатися сумація ефекту.
Концентрація калію в сироватці звичайно залишається в межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, лікованих Ренитеком більше 48 тижнів, спостерігається збільшення калію сироватки крові до 0.2 мекв/л.
При спільному застосуванні Ренитека з діуретиками, вызыв��ють втрату калію, гіпокаліємія, спричинена дією діуретиків як правило, послаблюється завдяки ефекту еналаприлу.
Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, тріамтерену або амилорида), а також використання калійвмісних добавок і солей. Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних солей, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до значнотельному зростання вмісту калію в сироватці крові.