Дозировка
Препарат назначают внутрь. Таблетки следует проглатывать целиком, запивая водой. При появлении мигренозной головной боли Релпакс® следует принимать как можно раньше с момента начала боли, однако препарат эффективен и на более поздней стадии приступа мигрени. Для взрослых пациентов (в возрасте 18-65 лет) рекомендуемая начальная доза составляет 40 мг. Если мигренозная головная боль купируется, но затем возобновляется в течение 24 ч, то Релпакс® можно назначить повторно в той же дозе. Если необходима вторая доза, ее следует принимать не ранее, чем через 2 ч после первой дозы. Если первая доза препарата Релпакс® не приводит к уменьшению головной боли в течение 2 ч, то для купирования того же приступа не следует принимать вторую дозу, т.к. в клинических исследованиях эффективность такого лечения не доказана. При этом пациенты, у которых не удалось купировать приступ, могут дать эффективный клинический ответ при следующем приступе. Если прием препарата в дозе 40 мг не позволяет добиться адекватного эффекта, то при последующих приступах мигрени может быть эффективной доза 80 мг. Максимальная суточная доза - 160 мг. У пациентов с легким или умеренным нарушением функции печени коррекция дозы не требуется.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой оранжевого цвета, круглые, двояковыпуклые, с гравировкой "REP 40" на одной стороне и "Pfizer" - на другой.
Состав
1 таб.
элетриптана гидробромид 48.485 мг,
что эквивалентно элетриптану 40 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, кроскармеллоза натрия, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: опадрай оранжевый OY-LS-23016 (гипромеллоза, лактозы моногидрат, титана диоксид (Е171), триацетин, краситель солнечный закат желтый с лаком алюминиевым (Е110)), опадрай прозрачный YS-2-19114-A (гипромеллоза, триацетин).
Фармакологическое действие
Противомигренозный препарат. Элетриптан является представителем группы селективных агонистов серотониновых сосудистых 5-НТ1B- и нейрональных 5-НТ1D-рецепторов. Элетриптан обладает также высоким сродством к серотониновым 5-HT1F-рецепторам, что может иметь отношение к его противомигренозному механизму действия, и оказывает умеренное действие на серотониновые 5-НТ1A-, 5-НТ2B-, 5-НТ1E- и 5-НТ7-рецепторы.
По сравнению с суматриптаном, элетриптан проявляет значительно большую селективность в отношении серотониновых рецепторов, расположенных в сонных артериях, чем в коронарных и бедренных артериях. Способность элетриптана суживать внутричерепные кровеносные сосуды, а также его ингибирующее действие в отношении нейрогенного воспаления может обусловливать его противомигренозную активность.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь элетриптан быстро и достаточно полно всасывается из ЖКТ (абсорбция составляет около 81%). У мужчин и женщин абсолютная биодоступность при приеме внутрь составляет около 50%. Тmax после приема внутрь в плазме крови в среднем составляло 1.5 ч. В диапазоне терапевтических доз (20-80 мг) фармакокинетика элетриптана характеризуется линейной зависимостью.
Cmax элетриптана в плазме крови и AUC увеличивались примерно на 20-30% при приеме препарата после употребления жирной пищи. При приеме внутрь во время приступа мигрени AUC уменьшалась примерно на 30%, Тmax в плазме крови увеличивалось до 2.8 ч.
При регулярном применении (по 20 мг 3) в течение 5-7 дней фармакокинетика элетриптана оставалась линейной с предсказуемой кумуляцией. При назначении в более высоких дозах (40 мг 3 и 80 мг 2) в течение 7 дней кумуляция элетриптана превышала ожидаемую (примерно на 40%).
Распределение
Vd элетриптана при в/в введении составляет 138 л, что указывает на хорошее распределение в ткани. Элетриптан умеренно связывается с белками (примерно на 85%).
Метаболизм
Исследования in vitro свидетельствуют о том, что первичный метаболизм элетриптана происходит под действием изофермента CYP3A4 в печени. Этот факт подтверждается повышением концентраций элетриптана в плазме крови при одновременном применении эритромицина, который является мощным селективным ингибитором CYP3A4. Исследования in vitro демонстрируют также небольшое участие CYP2D6 в метаболизме элетриптана, хотя в клинических исследованиях не выявлено клинического эффекта полиморфизма этого фермента на фармакокинетические параметры элетриптана.
Идентифицировано два основных циркулирующих метаболита, доля которых составляет значительную часть общей радиоактивности плазмы крови после введения элетриптана, меченного 14С. Метаболит, образующийся в результате N-окисления, не обладал активностью в экспериментах на животных in vitro. Метаболит, образующийся в результате N-деметилирования, по активности был сопоставим с элетриптаном в исследованиях на животных in vitro. Третий компонент радиоактивной плазмы не идентифицирован, полагают, что он представляет собой смесь гидроксилированных метаболитов, которые также выводятся с мочой и калом.
Концентрация активного N-деметилированного метаболита в плазме крови составляет всего 10-20% от концентрации элетриптана и соответственно не вносит значительного вклада в его терапевтический эффект.
Выведение
Общий клиренс элетриптана из плазмы крови после в/в введения составляет в среднем 36 л/ч, а T1/2 - примерно 4 ч. Средний почечный клиренс после приема внутрь равен примерно 3.9 л/ч. Доля внепочечного клиренса составляет примерно 90% от общего клиренса; это свидетельствует о том, что элетриптан выводится, главным образом, в виде метаболитов с мочой и калом.
Побочные действия
В целом Релпакс® переносится хорошо. Обычно побочные эффекты носят преходящий характер, слабо или умеренно выражены и проходят самостоятельно без дополнительного лечения. Частота и тяжесть побочных реакций у пациентов, принимающих препарат 2 раза в одной и той же дозе для купирования приступа, подобны таковым у пациентов, принимающих препарат однократно. Основные побочные эффекты, зарегистрированные при лечении препаратом Релпаксом®, типичны для всего класса агонистов 5-НТ1-рецепторов. У пациентов, принимающих Релпакс® в терапевтических дозах, наблюдались следующие побочные реакции (с частотой ?1 %, по сравнению с плацебо). Определение частоты побочных реакций: часто (?1/100 до <1/10), иногда (?1/1000 до 1/100), редко (?1/10 000 до 1/1000).
Со стороны дыхательной системы: часто - фарингит, ринит, ощущение "стеснения" в горле; иногда - диспноэ, зевота; редко - инфекции дыхательных путей, бронхиальная астма, изменение тембра голоса.
Нарушения со стороны лимфатической системы: редко - лимфоаденопатия.
Со стороны обмена веществ: иногда - анорексия.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - сонливость, головная боль, головокружение, ощущение "покалывания" или другие нарушения чувствительности, гипертонус мышц, гипестезия, миастения; иногда - тремор, гиперестезия, атаксия, гипокинезия, нарушение речи, ступорозное состояние, нарушение вкусовых ощущений, нарушение мышления, ажитация, спутанность сознания, деперсонализация, эйфория, депрессия, бессонница;
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не рекомендуется применение препарата Релпакс® в сочетании с мощными ингибиторами изофермента CYP3A4, в частности, с кетоконазолом, итраконазолом, эритромицином, кларитромицином, джозамицином и ингибиторами протеазы, такими как ритонавир, индинавир и нелфинавир.
Как и другие агонисты серотониновых 5-НТ1-рецепторов, Релпакс® следует применять только в тех случаях, когда диагноз мигрени не вызывает сомнения.
Релпакс® эффективен в лечении мигрени с аурой и без ауры и мигрени, сопутствующей менструальному циклу. Релпакс®, принимаемый во время появления ауры, не препятствует развитию головной боли, поэтому его следует принимать только во время фазы головной боли.
Релпакс®, как и другие агонисты серотониновых 5-HT1-рецепторов, не следует назначать для лечения "атипичных" головных болей, которые могут быть связаны с серьезными заболеваниями (инсульт, разрыв аневризмы), когда сужение сосудов головного мозга может быть вредным.
Релпакс® не следует принимать профилактически.
Релпакс® не следует назначать без предварительного обследования больным, у которых вероятно наличие или повышен риск сердечно-сосудистых заболеваний. Системного изучения элетриптана у больных с сердечной недостаточностью не проводилось. Применение элетриптана, как и других агонистов серотониновых 5-НТ1-рецепторов, у этих пациентов не рекомендуется.
В клинических исследованиях установлено, что Релпакс® является эффективным также для купирования симптомов, сопровождающих мигрень, таких как тошнота, рвота, фотофобия, фонофобия, и в лечении возврата головной боли в течение приступа.
При применении препарата Релпакс® в дозах 60 мг и более (в диапазоне терапевтических доз) регистрировали небольшое и преходящее повышение АД, которое повышалось в большей степени при нарушении функции почек и у пациентов пожилого возраста.
Влияние на способность к управлению автотранспортом и работе с механизмами
В некоторых случаях сама мигрень или прием агонистов серотониновых 5-HT1-рецепторов, включая Релпакс®, могут сопровождаться сонливостью или головокружением. Пациентам при выполнении работы, требующей повышенного внимания, такой как вождение автотранспорта и работа со сложными механизмами, следует проявлять осторожность во время приступов мигрени и после приема препарата Релпакс®.
Показания
— купирование приступов мигрени с аурой и без ауры.
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени;
— неконтролируемая артериальная гипертензия;
— ИБС (стенокардия, стенокардия Принцметала, перенесенный инфаркт миокарда, подтвержденная бессимптомная ишемия миокарда) или подозрение на ее наличие;
— окклюзионные заболевания периферических сосудов;
— нарушение мозгового кровообращения или транзиторная ишемическая атака в анамнезе;
— одновременный прием препарата Релпакс® с другими агонистами серотониновых 5-HT1-рецепторов;
— одновременный прием с ингибиторами CYP3A4 (кетоконазол, итраконазол, эритромицин, кларитромицин, джозамицин) и ингибиторами протеазы (ритонавир, индинавир и нелфинавир);
— в течение 24 ч до или после приема препарата Релпакс® нельзя применять эрготамин или производные эрготамина (в т.ч. метисергид);
— детский и подростковый возраст до 18 лет (данные по эффективности и безопасности применения препарата в этой возрастной группе ограничены);
Лекарственное взаимодействие
Влияние других лекарственных препаратов на элетриптан
При одновременном назначении эритромицина (1 г) и кетоконазола (400 мг), являющихся мощными специфическими ингибиторами изофермента CYP3A4, выявлено значительное увеличение Cmax (в 2 и 2.7 раза соответственно) и AUC (в 3.6 и 5.9 раза соответственно) элетриптана. Эти эффекты сопровождались увеличением T1/2 элетриптана с 4.6 до 7.1 ч при применении эритромицина и с 4.8 до 8.3 ч при применении кетоконазола. Поэтому Релпакс® не следует применять в комбинации с мощными ингибиторами изофермента CYP3A4, в частности с кетоконазолом, итраконазолом, эритромицином, кларитромицином, джозамицином и ингибиторами протеазы (ритонавиром, индинавиром и нелфинавиром).
Взаимодействие препарата Релпакс® с бета-адреноблокаторами, трициклическими антидепрессантами, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина и флунаризином не выявлено
(3104)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо. Таблетки слід проковтувати цілком, запиваючи водою. При появі мигренозной болю Релпакс® слід приймати якомога раніше з моменту початку болю, однак препарат ефективний і на більш пізній стадії нападу мігрені. Для дорослих пацієнтів (у віці 18-65 років) рекомендована початкова доза становить 40 мг. Якщо мігренозна головний біль купірується, але потім відновлюється протягом 24 год, то Релпакс® можна призначити повторно у тій же дозі. Якщо необхідна друга доза, її слід при��мати не раніше, ніж через 2 год після першої дози. Якщо перша доза препарату Релпакс® не призводить до зменшення головного болю протягом 2 год, то для купірування того ж нападу не слід приймати другу дозу, оскільки в клінічних дослідженнях ефективність такого лікування не доведена. При цьому пацієнти, у яких не вдалося купірувати напад, можуть дати ефективний клінічний відповідь при наступному нападі. Якщо прийом препарату в дозі 40 мг не дозволяє досягти адекватного ефекту, то при наступних нападах мігрені може бути ефективною доза 80 мг. Максимальна добова доза - 160 мг. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "REP 40" на одному боці і "Pfizer" - на іншій.Склад
1 таб.
элетриптана гідробромід 48.485 мг,
що еквівалентно 40 мг элетриптану
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай помаранчевий OY-LS-23016 (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е171), триацетин, барвник сонячний захід жовтий з лаком алюмінієвим (Е110)), опадрай прозорий YS-2-19114-A (гіпромелоза, триацетин).Фармакологічна дія
Противомигренозный препарат. Элетриптан є представником групи селективних агоністів серотонінових судинних 5-НТ1В - і нейрональних 5-НТ1D-рецепторів. Элетриптан має також високу спорідненість до серотонінових 5-HT1F-рецепторів, що може мати відношення до його противо��игренозному механізму дії, і має помірну дію на серотонінові 5-НТ1А-, 5-НТ2В-, 5-НТ1Е - та 5-НТ7-рецептори.
Порівняно з суматриптаном, элетриптан проявляє значно більшу селективність відносно серотонінових рецепторів, розташованих в сонних артеріях, ніж в коронарних і стегнових артеріях. Здатність элетриптана звужувати внутрішньочерепні кровоносні судини, а також його інгібуючу дію відносно нейрогенного запалення може обумовлювати його противомигренозную активність.Фармакокінетика
Вса��ывание
Після прийому всередину элетриптан швидко і достатньо повно всмоктується з ШКТ (абсорбція становить близько 81%). У чоловіків і жінок абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить близько 50%. Тмах після прийому всередину в плазмі крові в середньому становило 1.5 ч. В діапазоні терапевтичних доз (20-80 мг) фармакокінетика элетриптана характеризується лінійною залежністю.
Cmax элетриптана в плазмі крові та AUC збільшувались приблизно на 20-30% при прийомі препарату після вживання жирної їжі. При прийомі внутрішньо під час нападу мить��ені AUC зменшувалася приблизно на 30%, Тмах в плазмі крові збільшувалася до 2.8 ч.
При регулярному застосуванні (по 20 мг 3) протягом 5-7 днів фармакокінетика элетриптана залишалася лінійної з передбачуваною кумуляцією. При призначенні у високих дозах (40 мг 3 і 80 мг 2) протягом 7 днів кумуляція элетриптана перевищувала очікувану (приблизно на 40%).
Розподіл
Vd элетриптана при в/у введенні складає 138 л, що вказує на гарний розподіл у тканинах. Элетриптан помірно зв'язується з білками (приблизно на 85%).
Метаболізм
<br /> Дослідження in vitro свідчать про те, що первинний метаболізм элетриптана відбувається під дією ізоферменту CYP3A4 у печінці. Цей факт підтверджується підвищенням концентрацій элетриптана в плазмі крові при одночасному застосуванні еритроміцину, який є потужним селективним інгібітором CYP3A4. Дослідження in vitro демонструють також невелику участь CYP2D6 у метаболізм элетриптана, хоча в клінічних дослідженнях не виявлено клінічного ефекту поліморфізму цього ферменту на фармакокінетичні параметри элетриптана.>
Ідентифіковано два основних циркулюючих метаболіту, частка яких становить значну частину загальної радіоактивності плазми крові після введення элетриптана, міченого 14С. Метаболіт, що утворюється в результаті N-окислення, не мав активністю в експериментах на тваринах in vitro. Метаболіт, що утворюється внаслідок N-деметилювання, по активності був порівнянний з элетриптаном у дослідженнях на тваринах in vitro. Третій компонент радіоактивного плазми не ідентифікований, вважають, що він являє собою суміш гидроксилирован��х метаболітів, які також виводяться з сечею і калом.
Концентрація активного N-деметилированного метаболіту в плазмі крові становить лише 10-20% від концентрації элетриптана і відповідно не вносить значного вкладу в його терапевтичний ефект.
Виведення
Загальний кліренс элетриптана з плазми крові після в/в введення становить в середньому 36 л/год, а T1/2 - приблизно 4 ч. Середній нирковий кліренс після прийому внутрішньо становить приблизно 3.9 л/ч. Частка внепочечного кліренсу становить приблизно 90% від загального кліренсу; це свідкиьствует про те, що элетриптан виводиться, головним чином, у вигляді метаболітів з сечею та калом.Побічні дії
В цілому Релпакс® переноситься добре. Зазвичай побічні ефекти носять минущий характер, слабо або помірно виражені і проходять самостійно без додаткового лікування. Частота та тяжкість побічних реакцій у пацієнтів, які приймають препарат 2 рази в одній і тій же дозі для купірування нападу, подібні таким у пацієнтів, що приймають препарат одноразово. Основні побічні ефекти, зареєстровані при лікуванні препаратом Релпаксом®, типові для всього класу агоністів 5-НТ1-рецепторів. У пацієнтів, які приймають Релпакс® у терапевтичних дозах, спостерігалися наступні побічні реакції (з частотою ?1 %, порівняно з плацебо). Визначення частоти побічних реакцій: часто (?1/100 до <1/10), іноді (?1/1000 до 1/100), рідко (?1/10 000 до 1/1000).
З боку дихальної системи: часто - фарингіт, риніт, відчуття "стиснення" в горлі; іноді - диспное, позіхання; рідко - інфекції дихальних шляхів, бронхіальна астма, зміна тембру голосу.
Порушення з боку лімфатичної зпистемы: рідко - лімфоаденопатія.
З боку обміну речовин: іноді - анорексія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - сонливість, головний біль, запаморочення, відчуття поколювання" або інші порушення чутливості, гіпертонус м'язів, гіпостезія, міастенія; іноді - тремор, гіперестезія, атаксія, гіпокінезія, порушення мови, ступорозное стан, порушення смакових відчуттів, порушення мислення, ажитація, сплутаність свідомості, деперсоналізація, ейфорія, депресія, безсоння;Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не рекомендується застосування препарату Релпакс® у поєднанні з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, зокрема, з кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, джозамицином та інгібіторами протеази, такі як ритонавір, індинавір та нелфінавір.
Як і інші агоністи серотонінових 5-НТ1-рецепторів, Релпакс® слід застосовувати тільки в тих випадках, коли діагноз мігрені не викликає сумніву.
Релпакс® ефективний у лікуванні мігрені з аурою і без аури і мігрені, супутньої менструальному циклу. Релпакс®, приймається під час появи аури, не перешкоджає розвитку головного болю, тому його слід приймати тільки під час фази головного болю.
Релпакс®, як і інші агоністи серотонінових 5-HT1-рецептори, не слід призначати для лікування "атипових" головних болів, які можуть бути пов'язані з серйозними захворюваннями (інсульт, розрив аневризми), коли звуження судин головного мозку може бути шкідливим.
Релпакс® не слід приймати профілактично.
Релпакс® не слід призначати без попереднього обстеження хворим, у яких ймовірно наявність або підвищений ризик серцево-судинних захворювань. Системного вивчення элетриптана у хворих з серцевою недостатністю не проводилося. Застосування элетриптана, як і інші агоністи серотонінових 5-НТ1-рецепторів, у цих пацієнтів не рекомендується.
У клінічних дослідженнях встановлено, що Релпакс® є ефективним також для купірування симптомів, що супроводжують мігрень, таких як нудота, блювання, фотофобія, фонофобия, і в лікуванні повернення головного болю �� протягом нападу.
При застосуванні препарату Релпакс® в дозах 60 мг і більше (в діапазоні терапевтичних доз) реєстрували невелике і минуще підвищення артеріального тиску, яке підвищувався в більшій мірі при порушенні функції нирок і у пацієнтів літнього віку.
Вплив на здатність до керування автотранспортом і роботи з механізмами
У деяких випадках сама мігрень або прийом агоністи серотонінових 5-HT1-рецепторів, включаючи Релпакс®, можуть супроводжуватися сонливістю або запамороченням. Пацієнтам при виконанні раб��ти, що вимагає підвищеної уваги, такий як водіння автотранспорту і робота зі складними механізмами, слід проявляти обережність під час нападів мігрені і після прийому препарату Релпакс®.Свідчення
— купірування нападів мігрені з аурою і без аури.Протипоказання
— тяжкі порушення функції печінки;
— неконтрольована артеріальна гіпертензія;
— ІХС (стенокардія, стенокардія Принцметала, перенесений інфаркт міокарда, підтверджена безсимптомна ішемія міокарда) або підозра на її наявність;
/> — оклюзійні захворювання периферичних судин;
— порушення мозкового кровообігу або транзиторна ішемічна атака в анамнезі;
— одночасний прийом препарату Релпакс® з іншими агоністами серотонінових 5-HT1-рецепторів;
— одночасний прийом з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, джозамицин) та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нелфінавір);
— протягом 24 год до або після прийому препарату Релпакс® не можна застосовувати ерготамін або похідні ерготаміну (в т. ч. метісергід);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату у цій віковій групі обмежені);Лікарська взаємодія
Вплив інших лікарських препаратів на элетриптан
При одночасному призначенні еритроміцину (1 г) та кетоконазолу (400 мг), які є потужними специфічними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, виявлено значне збільшення Cmax (в 2 і 2.7 рази відповідно) і AUC (3.6 5.9 рази відповідно) элетриптана. Ці ефекти супроводжувалися повів��збільшенням T1/2 элетриптана з 4.6 до 7.1 год при застосуванні еритроміцину і з 4.8 до 8.3 год при застосуванні кетоконазолу. Тому Релпакс® не слід застосовувати в комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, зокрема з кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, джозамицином та інгібіторами протеази (ритонавіром, индинавиром і нелфінавіром).
Взаємодія препарату Релпакс® з бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і флунаризином не виявлено
