Дозировка
Рекомендуемая начальная доза составляет 1 таблетку, содержащую 850 мг метформина и I капсулу, содержащую 10 мг сибутрамина. Таблетки и капсулы следует принимать утром одновременно, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости (1 стакан воды) в сочетании с приемом пищи. Следует следить за динамикой изменения концентрации глюкозы в крови и динамикой снижения массы тела. Если через одну-две недели не достигнуты оптимальные значения концентрации глюкозы в крови, следует увеличить дозу метформина до 2 таблеток. Обычная поддерживающая доза метформина составляет 1700 мг в сутки. Максимальная суточная доза метформина составляет 2550 мг. Для уменьшения побочных явлений со стороны ЖКТ суточную дозу метформина можно разделить на 2 приема. Например, принимать 1 таблетку утром и 1 таблетку вечером. Если в течение 4-х недель от начала лечения не достигнуто снижение массы тела на 2 кг, то доза сибутрамина увеличивается до 15 мг/сут. Лечение препаратом Редуксин® Мет не должно продолжаться более 3 месяцев у пациентов, которые недостаточно хорошо реагируют на терапию, т.е. которым в течение 3-х месяцев лечения не удается достичь снижения массы тела на 5% от исходного показателя. Лечение не следует продолжать, если при дальнейшей терапии после достигнутого снижения массы тела пациент вновь прибавляет в массе тела 3 кг и более. Длительность лечения не должна превышать 1 года, поскольку в отношения более продолжительного периода приема сибутрамипа данные об эффективности и безопасности отсутствуют. Лечение препаратом Редуксин® Мет должно осуществляться в комплексе с диетой и физическими упражнениями под контролем врача, имеющего практический опыт лечения ожирения.
Лекарственная форма
Капсулы №2 голубого цвета; содержимое капсул - порошок белого или белого со слегка желтоватым оттенком цвета
.Таблетки белого или пости белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с риской с одной стороны.
Состав
1 капс.
сибутрамина гидрохлорида моногидрат 10 мг
целлюлоза микрокристаллическая 158.5
1 таб.
метформин (в форме гидрохлорида) 850 мг
Фармакологическое действие
Редуксин мет содержит два отдельных лекарственных средства в одной упаковке: гипогликемическое средство для перорального применения группы бигуанидов в лекарственной форме таблетки - метформин, и средство для лечения ожирения в лекарственной форме капсулы, содержащее в своем составе сибутрамин и целлюлозу микрокристаллическую.
Метформин
Пероральный гипогликемический препарат из группы бигуанидов. снижает гипергликемию, не приводя к развитию гипогликемии. В отличие от производных сульфонилмочевииы, не стимулирует секрецию инсулина и не вызывает гипогликемического эффекта у здоровых лиц. Повышает чувствительность периферических рецепторов к инсулину и утилизацию глюкозы клетками. Тормозит глюконеогенез в печени. Задерживает всасывание углеводов в кишечнике. Метформин стимулирует синтез гликогена, воздействуя на гликогенсинтазу. Увеличивает транспортную емкость всех типов мембранных переносчиков глюкозы. Кроме того, оказывает благоприятный эффект на метаболизм липидов: снижает содержание общего холестерина, липопротеинов низкой плотности и триглицеридов.
На фоне приема метформина масса тела пациента либо остается стабильной, либо умеренно снижается.
Сибутрамин
Является пролекарством и проявляет свое действие in vivo за счет метаболитов (первичных и вторичных аминов), ингибирующих обратный захват моноаминов (серотонина, норадреналина и дофамина). Увеличение содержания в синапсах нейротрансмиттеров повышает активность центральных 5НТ-серотониновых и адренергических рецепторов, что способствует увеличению чувства насыщения и снижению потребности в пище, а также увеличению термопродукции. Опосредованно активируя бетаз-адренорецепторы. сибутрамин воздействует на бурую жировую ткань. Снижение массы тела сопровождается увеличением концентрации в сыворотке крови липопротеинов высокой плотности (ЛПВП) и понижением количества триглицеридов. общего холестерина, липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) и мочевой кислоты. Сибутрамин и его метаболиты не влияют на высвобождение моноаминов, не ингибируют моноаминооксидазу (МАО): не обладают сродством к большому числу нейромедиаторных рецепторов, включая серотониновые (5-HT1, 5-HT1А, 5-HT1B, 5-НТ2C), адренергические (?1, ?2, ?3, ?1, ?2), допаминовые (D1, D2), мускариновые. гистаминовые (H1), бензодиазепиновые и глутаматные NMDA-рецепторы.
Целлюлоза микрокристаллическая
Является энтеросорбентом, обладает сорбционными свойствами и неспецифическим дезинтоксикационным действием. Связывает и выводит из организма различные микроорганизмы, продукты их жизнедеятельности, токсины экзогенной и эндогенной природы, аллергены, ксенобиотики, а также избыток некоторых продуктов обмена веществ и метаболитов, ответственных за развитие эндогенного токсикоза.
Одновременное применение метформина и сибутрамина с целлюлозой микрокристаллической увеличивает терапевтическую эффективность используемой комбинации у пациентов с избыточной массой тела и сахарным диабетом 2 типа.
Фармакокинетика
Метформин
Всасывание
После приема препарата внутрь метформин достаточно полно абсорбируется из ЖКТ. При одновременном приеме пищи абсорбция метформина снижается и задерживается. Абсолютная биодоступность составляет 50-60%. Cmax в плазме составляет приблизительно 2 мкг/мл или 15 мкмоль и достигается через 2.5 ч.
Распределение
Метформин быстро распределяется в ткани организма. Практически не связывается сбелками плазмы.
Метаболизм
В очень незначительной степени подвергается метаболизму.
Выведение
Выводится почками. Клиренс метформина у здоровых лиц составляет 400 мл/мин (в 4 раза больше, чем КК), что свидетельствует об активной канальцевой секреции.
T1/2 составляет приблизительно 6,5 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с почечной недостаточностью T1/2 возрастает, появляется риск кумуляции метформина в организме.
Сибутрамин
Всасывание
После приема внутрь быстро всасывается из ЖКТ не менее чем на 77%. При "первичном прохождении" через печень подвергается биотрансформации под влиянием изофермента CYP3A4 с образованием двух активных метаболитов (монодесметилсибутрамин (M1) и дидесметилсибутрамин (М2)). После приема разовой дозы 15 мг максимальная концентрация в крови (Cmax) монодесметилсибутрамина (M1) составляет 4 нг/мл (3,2-4.8 нг/мл), дидесметилсибутрамина (М2) - 6,4 нг/мл (5,6-7,2 нг/мл). Cmax достигается через 1,2 ч (сибутрамин), 3-4 ч (активные метаболиты). Одновременный прием пищи понижает Cmax метаболитов на 30% и увеличивает время ее достижения на 3 ч, не изменяя площадь под кривой «концентрация-время» (AUC).
Распределение
Быстро распределяется по тканям. Связь с белками составляет 97% (сибутрамин) и 94% (M1 и М2). Равновесная концентрация активных метаболитов в крови достигается в течение 4 дней после начала лечения и примерно в 2 раза превышает концентрацию в плазме крови после приема разовой дозы.
Метаболизм и выведение
Активные метаболиты подвергаются гидроксилированию и конъюгации с образованием неактивных метаболитов, которые экскретируются преимущественно почками. T1/2 сибутрамина - 1.1 ч, M1 - 14 ч, М2 -16 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Имеющиеся в настоящее время ограниченные данные не указывают на существование клинически значимых различий в фармакокинетике у мужчин и женщин.
Фармакокинетика у пожилых
Фармакокинетика у пожилых здоровых лиц (средний возраст 70 лет) аналогична таковой у молодых.
Почечная недостаточность
Почечная недостаточность не оказывает действия на AUC активных метаболитов M1 и М2, кроме метаболита М2 у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности, находящихся на диализе.
Печеночная недостаточность
У пациентов с умеренной печеночной недостаточностью после однократного приема сибутрамина AUC активных метаболитов M1 и М2 на 24% выше, чем у здоровых лиц.
Побочные действия
Определение частоты побочных эффектов: очень часто (>1/10), часто (?1/100, <1/10), нечасто (?1/1000, <1/100), редко (?1/10000, <1/1000), очень редко (<1/10 000). Побочное действие представлено в порядке снижения значимости.
Метформин
Со стороны обмена веществ и питания: очень редко - лактоацидоз; при длительном применении возможно снижение всасывания витамина В12. Снижение концентрации витамина В12 необходимо принимать во внимание у пациентов с мегалобластной анемией. Со стороны нервной системы: часто - нарушение вкуса.
Со стороны ЖКТ: очень часто - тошнота, рвота, диарея, боли в животе, отсутствие аппетита. Наиболее часто эти симптомы возникают в начальный период лечения и в большинстве случаев спонтанно проходят. Медленное увеличение дозы может улучшить желудочно-кишечную переносимость.
Со стороны кожи и подкожных тканей: очень редко кожные реакции такие, как эритема, зуд, сыпь.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко - нарушение показателей функции печени, гепатит, после отмены метформина эти нежелательные явления полностью исчезают.
Сибутрамин
Чаще всего побочные эффекты возникают в начале лечения (в первые 4 недели). Их выраженность и частота с течением времени ослабевают. Побочные эффекты носят, в целом, нетяжелый и обратимый характер. Побочные эффекты, в зависимости от воздействия на органы и системы органов, представлены в следующем порядке: очень часто (> 1/10), часто (>1/100, <1/10).
Со стороны ЦНС: очень частыми побочными эффектами являются сухость во рту и бессонница, часто отмечаются головная боль, головокружение, беспокойство, парестезии, а также изменение вкуса.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто встречаются тахикардия, ощущение сердцебиения, повышение артериального давления, вазодилатация.
Со стороны системы органов пищеварения: очень часто наблюдаются потеря аппетита и запор, часто тошнота и обострение геморроя. При склонности к запорам в первые дни необходим контроль за эвакуаторной функцией кишечника. При возникновении запора прием прекращают и принимают слабительное.
Со стороны кожных покровов: часто отмечается повышенное потоотделение. В единичных случаях при лечении сибутрамином описаны следующие нежелательные клинически значимые явления: дисменорея, отеки, гриппоподобный синдром, зуд кожи, боль в спине, боль в животе, парадоксальное повышение аппетита, жажда, ринит, депрессия, сонливость, эмоциональная лабильность, тревожность, раздражительность, нервозность, острый интерстициальный нефрит, кровотечения, пурпура Шенлейн-Геноха (кровоизлияния в кожу), судороги, тромбоцитопения, транзиторное повышение активности "печеночных" ферментов в крови.
Со стороны сердечно-сосудистой системы. Наблюдается умеренный подъем артериального давления в покое на 1-3 мм рт.ст. и умеренное увеличение пульса на 3-7 ударов в минуту. В отдельных случаях не исключаются более выраженное повышение АД и увеличение ЧСС. Клинически значимые изменения АД и пульса регистрируются преимущественно в начале лечения (в первые 4-8 недель).
Применение Редуксин® Мет у пациентов с повышенным АД: смотри раздел "Противопоказания" и "Особые указания".
В ходе постмаркетинговых исследований сибутрамина были описаны дополнительные побочные реакции, перечисленные ниже по системам органов:
Со стороны сердечно-сосудистой системы: мерцательная аритмия.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (от умеренных высыпаний на коже и крапивницы до ангионевротического отека (отека Квинке) и анафилаксии).
Нарушения психики: психоз, состояния суицидально направленного мышления, суицид и мания. При возникновении подобных состояний препарат необходимо отменить.
Со стороны нервной системы: судороги, кратковременные нарушения памяти.
Со стороны органа зрения: затуманивание зрения ("пелена перед глазами").
Со стороны ЖКТ: диарея, рвота.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: алопеция.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: задержка мочи.
Со стороны половых органов и молочной железы: нарушения эякуляции/оргазма, импотенция, нарушение менструального цикла, маточные кровотечения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Лактоацидоз
Лактоацидоз является редким, но серьезным (высокая смертность при отсутствии неотложного лечения) осложнением, которое может возникнуть из-за кумуляции метформина. Случаи лактоацидоза при приеме метформина возникали в основном у больных сахарным диабетом с выраженной почечной недостаточностью.
Следует учитывать и другие сопряженные факторы риска, такие как декомпенсированный сахарный диабет, кетоз, продолжительное голодание, алкоголизм, печеночная недостаточность и любое состояние, связанное с выраженной гипоксией. Это может помочь снизить частоту случаев возникновения лактоацидоза.
Следует учитывать риск развития лактоацидоза при появлении неспецифических признаков, таких как мышечные судороги, сопровождающиеся диспепсическими симптомами, болью в животе и выраженной астенией. Лактоацидоз характеризуется ацидотической одышкой, болью в животе и гипотермией с последующей комой.
Диагностическими лабораторными показателями являются снижение рН крови (менее 7.25), содержание лактата в плазме крови свыше 5 ммоль/л, повышенные анионный промежуток и отношение лактат/пируват. При подозрении на метаболический ацидоз необходимо прекратить прием препарата и немедленно обратиться к врачу.
Хирургические операции
Применение препарата Редуксин® Мет должно быть прекращено за 48 ч до проведения плановых хирургических операций и может быть продолжено не ранее чем через 48 ч после, при условии, что в ходе обследования почечная функция была признана нормальной.
Функция почек
Поскольку метформин выводится почками, перед началом приема препарата Редуксин® Мет и регулярно в последующем необходимо определять КК: не реже одного раза в год у пациентов с нормальной функцией почек, и 2-4 раза в год у пациентов пожилого возраста, а также у пациентов с КК на нижней границе нормы.
Следует проявлять особую осторожность при возможном нарушении функций почек у пациентов пожилого возраста, при одновременном применении антигипертензивных препаратов, диуретиков или нестероидных противовоспалительных препаратов.
Пациентам рекомендуется продолжать соблюдать диету с равномерным потреблением углеводов в течение дня. Пациентам с избыточной массой тела рекомендуется продолжать соблюдать гипокалорийную диету (но не менее 1000 ккал/сут).
Рекомендуется регулярно проводить стандартные лабораторные анализы для контроля сахарного диабета.
Рекомендуется проявлять осторожность при применении Редуксин® Мет в комбинации с инсулином или другими гипогликемическими средствами (в т.ч. производными сульфонилмочевины, репаглинидом).
Редуксин® Мет следует применять только в тех случаях, когда все немедикаментозные мероприятия по снижению массы тела малоэффективны - если снижение массы тела в течение 3-х месяцев составило менее 5 кг. Лечение препаратом Редуксин® Мет должно осуществляться в рамках комплексной терапии по снижению массы тела под контролем врача, имеющего практический опыт лечения ожирения. Комплексная терапия включает в себя как изменение диеты и образа жизни, так и увеличение физической активности. Важным компонентом терапии является создание предпосылок к стойкому изменению пищевого поведения и образа жизни, которые необходимы для сохранения достигнутого снижения массы тела и после отмены медикаментозной терапии. Пациентам необходимо в рамках терапии препаратом Редуксин® Мет изменить свой жизненный уклад и привычки таким образом, чтобы после завершения лечения обеспечить сохранение достигнутого уменьшения массы тела. Пациенты должны четко представлять себе, что несоблюдение этих требований приведет к повторному увеличению массы тела и повторным обращениям к лечащему врачу.
У пациентов, принимающих Редуксин® Мет, необходимо измерять АД и ЧСС. В первые 3 месяца лечения эти параметры следует контролировать каждые 2 недели, а затем ежемесячно. Если во время двух визитов подряд выявляется увеличение частоты сердечных сокращений в покое ?10 ударов в минуту или систолического/диастолического давления ?10 мм рт.ст., необходимо прекратить лечение. У пациентов с артериальной гипертензией, у которых на фоне гипотензивной терапии артериальное давление выше 145/90 мм рт.ст., этот контроль должен проводиться особенно тщательно и, при необходимости, через более короткие интервалы. У пациентов, у которых артериальное давление дважды при повторном измерении превышало 145/90 мм рт.ст., лечение препаратом Редуксин® Мет должно быть приостановлено (см. раздел "Побочное действие. Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы").
У пациентов с синдромом апноэ во сне необходимо особенно тщательно контролировать АД.
Особого внимания требует одновременное назначение препаратов, увеличивающих интервал QT. К этим препаратам относятся Н1-гистаминоблокаторы (астемизол, терфенадин); антиаритмические препараты, увеличивающие интервал QT (амиодарон. хинидин, флекаинид, мексилетин, пропафенон, соталол); стимулятор моторики ЖКТ цизаприд; пимозид, сертиндол и трициклические антидепрессанты. Это касается и состояний, которые способны приводить к увеличению интервала QT, таких как гипокалиемия и гипомагниемия. (См. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными средствами").
Интервал между приемом ингибиторов МАО (в т.ч. фуразолидона, прокарбазина, селегилина) и препаратом Редуксин® Мет должен составлять не менее 2 недель.
Хотя не установлена связь между приемом сибутрамина и развитием первичной легочной гипертензии, однако, учитывая общеизвестный риск препаратов данной группы, при регулярном медицинском контроле необходимо особое внимание обращать на такие симптомы, как прогрессирующее диспноэ (нарушение дыхания), боль в грудной клетке и отеки на ногах.
При пропуске дозы препарата Редуксин® Мет не следует принимать в следующий прием двойную дозу препарата, рекомендовано продолжать дальнейший прием препарата по предписанной схеме.
Длительность приема препарата Редуксин® Мет не должна превышать 1 года. При совместном приеме сибутрамина и других ингибиторов обратного захвата серотонина существует повышенный риск развития кровотечений. У пациентов, предрасположенных к кровотечениям, а также принимающих препараты, влияющие на гемостаз или функцию тромбоцитов, сибутрамин следует применять с осторожностью.
Хотя клинические данные о привыкании к сибутрамину отсутствуют, следует выяснить, не было ли в анамнезе пациента случаев лекарственной зависимости, и обратить внимание на возможные признаки злоупотребления лекарственными препаратами.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами
Прием препарата Редуксин® Мет может ограничить способность к управлению транспортными средствами и механизмами. В период применения препарата Редуксин® Мет необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
для снижения массы тела при алиментарном ожирении с индексом массы тела 27 кг/м2 и более в сочетании с сахарным диабетом 2 типа и дислипидемией.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, диабетическая кома;
— нарушение функции почек (КК менее 60 мл/мин);
— нарушение функции печени;
— острые состояния, при которых имеется риск развития нарушения функции почек: дегидратация (при диарее, рвоте), тяжелые инфекционные заболевания, шок;
— сердечно-сосудистые заболевания (в анамнезе и в настоящее время) ишемическая болезнь сердца (инфаркт миокарда (ИМ), стенокардия), хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, окклюзирующие заболевания периферических артерий, тахикардия, аритмия, цереброваскулярные заболевания (инсульт, транзиторные нарушения мозгового кровообращения);
— неконтролируемая артериальная гипертензия (артериальное давление (АД) выше 145/90 мм.рт.ст.);
— клинические выраженные проявления острых и хронических заболеваний, которые могут привести к развитию тканевой гипоксии (в т.ч. дыхательная недостаточность, сердечная недостаточность, острый ИМ);
— хронический алкоголизм, острое отравление этанолом;
— тиреотоксикоз;
— доброкачественная гиперплазия предстательной железы;
— феохромоцитома;
— закрытоугольная глаукома;
— обширные хирургические операции и травмы (когда показано проведение инсулинотерапии);
— лактоацидоз (в т.ч. в анамнезе);
— установленная фармакологическая или наркотическая зависимость;
— беременность и период кормления грудью;
— возраст до 18 лет и старше 65 лет;
— период не менее 48 ч до и в течение 48 ч после проведения радиоизотопных или рентгенологических исследований с введением йодосодержащего контрастного средства;
— соблюдение гипокалорийной диеты (менее 1000 ккал/сут);
— наличие органических причин ожирения (например, гипотиреоз);
— серьезные нарушения питания - нервная анорексия или нервная булимия;
— психические заболевания;
— синдром Жиль де ля Туретта (генерализованные тики);
— одновременный прием ингибиторов МАО (например, фентермина, фенфлурамина, дексфенфлурамина, этиламфетамина, эфедрина) или их применение в течение 2 недель до приема сибутрамина и 2-х недель после окончания его приема других препаратов, действующих на ЦНС, ингибирующих обратный захват серотонина (например, антидепрессантов, нейролептиков); снотворных препаратов, содержащих триптофан, а так же других препаратов центрального действия для снижения массы тела или лечения психических расстройств.
С осторожностью следует назначать препарат при следующих состояниях: аритмии в анамнезе; хронической недостаточности кровообращения; заболеваниях коронарных артерий (в т.ч. в анамнезе), кроме ишемической болезни сердца (ИМ, стенокардии); глаукоме, кроме закрытоугольной глаукомы; холелитиазе; артериальной гипертензии (контролируемой и в анамнезе); неврологических нарушениях, включая задержку умственного развития и судороги (в т.ч. в анамнезе); эпилепсии; нарушении функции почек легкой и средней степени тяжести; моторных и вербальных тиках в анамнезе; склонности к кровотечению, нарушению свертываемости крови; приеме препаратов, влияющих на гемостаз или функцию тромбоцитов; лицам старше 60 лет, выполняющим тяжелую физическую работу, что связано с повышенным риском развития у них лактоацидоза.
Применение при беременности и кормлении грудью
Поскольку до настоящего времени не имеется достаточно убедительного количества исследований в отношении безопасности воздействия сибутрамина на плод, данный препарат противопоказан в период беременности. Женщины, находящиеся в репродуктивном возрасте, во время приема Редуксин® Мет должны пользоваться контрацептивными средствами.
Противопоказано применение Редуксин® Мет во время грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Метформин
Противопоказанные комбинации
Йодсодержащие рентгеноконтрастные средства: на фоне функциональной почечной недостаточности у больных сахарным диабетом радиологическое исследование с применением йодсодержащих рентгеноконтрастных средств может вызывать развитие лактоацидоза. Лечение метформином необходимо отменить в зависимости от функции почек за 48 ч до или на время рентгенологического исследования с применением йодсодержащих рентгеноконтрастных средств и не возобновлять ранее 48 ч после, при условии, что в ходе обследования почечная функция была признана нормальной.
Нерекомендуемые комбинации
Алкоголь: при острой алкогольной интоксикации увеличивается риск развития лактоацидоза, особенно в случае:
— недостаточного питания, соблюдения низкокалорийной диеты;
— печеночной недостаточности.
Во время приема препарата следует избегать приема алкоголя и лекарственных средств, содержащих этанол.
Комбинации, требующие осторожности
Даназол: не рекомендуется одновременный прием даназола во избежание гипергликемического действия последнего. При необходимости лечения даназолом и после прекращения приема последнего требуется коррекция дозы метформина под контролем концентрации глюкозы в крови.
Хлорпромазин: при приеме в больших дозах (100 мг в день) повышает концентрацию глюкозы в крови, снижая высвобождение инсулина. При лечении нейролептиками и после прекращения приема последних требуется коррекция дозы препарата под контролем концентрации глюкозы в крови.
Глюкокортикостероиды (ГКС) системного и местного действия снижают толерантность к глюкозе, повышают концентрацию глюкозы в крови, иногда вызывая кетоз. При лечении ГКС и после прекращения приема последних требуется коррекция дозы метформина под контролем концентрации глюкозы в крови.
Диуретики: одновременный прием "петлевых" диуретиков может привести к развитию лактоацидоза из-за возможной функциональной почечной недостаточности. Не следует назначать метформин, если КК ниже 60 мл/мин.
Назначаемые в виде инъекций бета2-адреномиметики: повышают концентрацию глюкозы в крови вследствие стимуляции бета2-адренорецепторов. В этом случае необходим контроль концентрации глюкозы в крови. При необходимости рекомендуется назначение инсулина.
При одновременном применении вышеперечисленных лекарственных средств может потребоваться более частый контроль концентрации глюкозы в крови, особенно в начале лечения. При необходимости доза метформина может быть скорректирована в процессе лечения и после его прекращения.
Ингибиторы АПФ и другие антигипертензивные лекарственные средства могут снижать концентрацию глюкозы в крови. При необходимости следует скорректировать дозу метформина.
При одновременном применении метформина с производными сульфонилмочевины, инсулином, акарбозой, салицилатами возможно развитие гипогликемии.
Нифедипин повышает абсорбцию и Cmax метформина.
Катионные лекарственные средства (амилорид, дигоксин, морфин, прокаинамид, хинидин, хинин, ранитидин, триамтерен, триметоприм и ванкомицин), секретирующиеся в почечных канальцах, конкурируют с метформином за канальцевые транспортные системы и могут приводить к увеличению его Cmax
Сибутрамин
Ингибиторы микросомалъного окисления, в т.ч. ингибиторы изофермента CYP3A4 (кетоконазол, эритромицин, циклоспорин и др.) повышают в плазме крови концентрации метаболитов сибутрамина с повышением ЧСС и клинически несущественным увеличением интервала QT.
Рифампицин, антибиотики из группы макролидов, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и дексаметазон могут ускорять метаболизм сибутрамина.
Одновременное применение нескольких препаратов, повышающих содержание серотонина в плазме крови, может привести к развитию серьезного взаимодействия. Так называемый серотониновый синдром может развиться в редких случаях при одновременном применении сибутрамина с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина (препаратами для лечения депрессии), с некоторыми препаратами для лечения мигрени (суматриптан, дигидроэрготамин), с сильнодействующими анальгетиками (пентазоцин, петидин, фентанил) или противокашлевыми препаратами (декстрометорфан). Сибутрамин не влияет на действие пероральных контрацептивных средств.
При одновременном приеме сибутрамина и алкоголя не было отмечено усиления негативного действия алкоголя. Однако алкоголь абсолютно не сочетается с рекомендуемыми при приеме сибутрамина диетическими мероприятиями.
При одновременном применении с сибутрамином других препаратов, влияющих на гемостаз или функцию тромбоцитов, увеличивается риск развития кровотечений.
Лекарственное взаимодействие при одновременном применении сибутрамина с препаратами, повышающими АД и ЧСС, в настоящее время недостаточно полно изучено. Эта группа препаратов включает деконгестанты, противокашлевые. противопростудные и противоаллергические препараты, в состав которых входят эфедрин или псевдоэфедрин. Поэтому в случаях одновременного приема этих препаратов с сибутрамином следует соблюдать осторожность.
Совместное применение сибутрамина с препаратами для снижения массы тела, действующими на ЦНС, или препаратами для лечения психических расстройств противопоказано.
(4157)
Дозування
Рекомендована початкова доза становить 1 таблетку, що містить 850 мг метформіну та I капсулу, що містить 10 мг сибутраміну. Таблетки і капсули слід приймати вранці одночасно, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (1 склянка води) у поєднанні з прийомом їжі. Слід стежити за динамікою зміни концентрації глюкози в крові і динамікою зниження маси тіла. Якщо через одну-два тижні не досягнуті оптимальні значення концентрації глюкози в крові, слід збільшити дозу до 2 таблеток метформіну. Звичайна�� підтримуюча доза метформіну становить 1700 мг на добу. Максимальна добова доза метформіну становить 2550 мг. Для зменшення побічних явищ з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту добову дозу метформіну можна розділити на 2 прийоми. Наприклад, приймати 1 таблетку вранці і 1 таблетку ввечері. Якщо протягом 4-х тижнів від початку лікування не досягнуто зниження маси тіла на 2 кг, то доза сибутраміну збільшується до 15 мг/добу. Лікування препаратом Редуксин® Мет не повинно тривати понад 3 місяці у хворих, які недостатньо добре реагують на терапію, тобто дооторым протягом 3-х місяців лікування не вдається досягти зниження маси тіла на 5% від вихідного показника. Лікування не слід продовжувати, якщо при подальшій терапії, після досягнутого зменшення маси тіла, пацієнт знову набирає в масі тіла 3 кг і більше. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 року, оскільки у відносини більш тривалого періоду прийому сибутрамипа дані про ефективність і безпеку відсутні. Лікування препаратом Редуксин® Мет повинно здійснюватися у комплексі з дієтою та фізичними вправами під контролем лікаря, який має практичний досвід лікування ожиріння.
Лікарська форма
Капсули №2 блакитного кольору; вміст капсул - порошок білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору
.Таблетки білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі, з рискою з одного боку.Склад
1 капс.
сибутраміну гідрохлориду моногідрат 10 мг
целюлоза мікрокристалічна 158.5
1 таб.
метформін (у формі гідрохлориду) 850 мгФармакологічна дія
Редуксин мет містить два окремих лекарственних засоби в одній упаковці: гіпоглікемічну засіб для перорального застосування групи бигуанидов у лікарській формі таблетки - метформін, і засіб для лікування ожиріння в лікарській формі капсули, що містить у своєму складі сибутрамін і целюлозу микрокристаллическую.
Метформін
Пероральний гіпоглікемічний препарат з групи бигуанидов. знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від похідних сульфонилмочевииы, не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових осіб. Підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Гальмує глюконеогенез у печінці. Затримує всмоктування вуглеводів у кишечнику. Метформін стимулює синтез глікогену, впливаючи на гликогенсинтазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози. Крім того, надає сприятливий ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.
На тлі прийому метформіну ма��са тіла пацієнта або залишається стабільною, або помірно знижується.
Сибутрамін
Є проліками і проявляє свою дію in vivo за рахунок метаболітів (первинних і вторинних амінів), які інгібують зворотне захоплення моноамінів (серотоніну, норадреналіну та дофаміну). Збільшення вмісту в синапсах нейротрансмітерів підвищує активність центральних 5НТ-серотонінових і адренергічних рецепторів, що сприяє збільшенню почуття насичення і зниження потреби в їжі, а також збільшення термопродукціі. Опосередковано активуючи бетаз-адренорецептори. сибутрамін впливає на буру жирову тканину. Зниження маси тіла супроводжується збільшенням концентрації в сироватці крові ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) і зниженням кількості тригліцеридів. загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) і сечової кислоти. Сибутрамін та його метаболіти не впливають на вивільнення моноамінів, не інгібують моноаминооксидазу (МАО): не володіють спорідненістю до великого числа нейромедіаторних рецепторів, включаючи серотонінові (5-HT1, 5-НТ1А, 5-HT1B, 5-НТ2С), адренер��ические (?1, ?2, ?3, ?1, ?2), допамінові D1, D2), мускарінові. гістамінові (Н1), бензодіазепінові та глутаматні NMDA-рецептори.
Целюлоза мікрокристалічна
Є ентеросорбентом, володіє сорбційними властивостями і неспецифічним дезінтоксикаційну дію. Зв'язує і виводить з організму різні мікроорганізми, продукти їх життєдіяльності, токсини екзогенної та ендогенної природи, алергени, ксенобіотики, а також надлишок деяких продуктів обміну речовин і метаболітів, відповідальних за розвиток ендогенного токс��коза.
Одночасне застосування метформіну і сибутраміну з целюлозою мікрокристалічної збільшує терапевтичну ефективність використовуваної комбінації у пацієнтів з надлишковою масою тіла та цукровим діабетом 2 типу.Фармакокінетика
Метформін
Всмоктування
Після прийому препарату всередину метформін достатньо повно абсорбується з ШКТ. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і затримується. Абсолютна біодоступність становить 50-60%. Cmax в плазмі становить приблизно 2 мкг/мл або 15 мкмоль і досягається через 2.5 ч.
Розподіл
Метформін швидко розподіляється в тканини організму. Практично не зв'язується сбелками плазми.
Метаболізм
В дуже незначною мірою зазнає метаболізму.
Виведення
Виводиться нирками. Кліренс метформіну у здорових осіб становить 400 мл/хв (у 4 рази більше, ніж КК), що свідчить про активної канальцевої секреції.
T1/2 становить приблизно 6,5 год
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з почеч��ой недостатністю T1/2 збільшується, з'являється ризик кумуляції метформіну в організмі.
Сибутрамін
Всмоктування
Після прийому всередину швидко всмоктується з ШКТ не менше ніж на 77%. При "першому проходженні" через печінку піддається біотрансформації під впливом ізоферменту CYP3A4, з утворенням двох активних метаболітів (монодесметилсибутрамин (M1) і дидесметилсибутрамин (М2)). Після прийому разової дози 15 мг максимальна концентрація в крові (Cmax) монодесметилсибутрамина (M1) становить 4 нг/мл (3,2-4.8 нг/мл), дидесметилсибу��раміна (М2) - 6,4 нг/мл (5,6-7,2 нг/мл). Cmax досягається через 1,2 год (сибутрамін), 3-4 год (активні метаболіти). Одночасний прийом їжі знижує Cmax метаболітів на 30% і збільшує час її досягнення на 3 год, не змінюючи площа під кривою «концентрація-час» (AUC).
Розподіл
Швидко розподіляється по тканинах. Зв'язок з білками становить 97% (сибутрамін) і 94% (M1 і М2). Рівноважна концентрація активних метаболітів в крові досягається протягом 4 днів після початку лікування і приблизно в 2 рази перевищує концентрацію в плазмі крові після прийому разово�� дози.
Метаболізм і виведення
Активні метаболіти піддаються гидроксилированию і кон'югації з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться переважно нирками. T1/2 сибутраміну - 1.1 ч, M1 - 14 год, М2 -16 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Наявні в даний час обмежені дані не вказують на існування клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці у чоловіків і жінок.
Фармакокінетика у літніх
Фармакокінетика у літніх здорових осіб (середній вік 70 лет) подібна до такої у молодих.
Ниркова недостатність
Ниркова недостатність не чинить дії на AUC активних метаболітів М1 і М2, крім метаболіту М2 у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі.
Печінкова недостатність
У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю після одноразового прийому сибутраміну AUC активних метаболітів М1 та М2 на 24% вище, ніж у здорових осіб.Побічні дії
Визначення частоти побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (?1/100, <1/10), нечасто (?1/1000, <1/100), рідко (?1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000). Побічна дія представлено в порядку зниження значущості.
Метформін
З боку обміну речовин і харчування: дуже рідко - лактоацидоз; при тривалому застосуванні можливе зниження всмоктування вітаміну В12. Зниження концентрації вітаміну В12 необхідно брати до уваги у пацієнтів із мегалобластною анемією. З боку нервової системи: часто - порушення смаку.
З боку ШКТ: дуже часто - нудота, блювання, діарея, болі в животі, відсутність апетиту. Наибільш часто ці симптоми виникають у початковий період лікування і в більшості випадків спонтанно проходять. Повільне збільшення дози може поліпшити шлунково-кишкову переносимість.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко шкірні реакції, такі як еритема, свербіж, висип.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - порушення показників функції печінки, гепатит, після відміни метформіну ці небажані явища повністю зникають.
Сибутрамін
Найчастіше побічні ефекти виникають на початку лікуванняя (у перші 4 тижні). Їх вираженість і частота з часом слабшають. Побічні ефекти носять, в цілому, неважкий і оборотний характер. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (> 1/10), часто (>1/100, <1/10).
З боку ЦНС: дуже частими побічними ефектами є сухість у роті і безсоння, часто відзначаються головний біль, запаморочення, неспокій, парестезії, а також зміна смаку.
З боку серцево-судинної системи: часто зустрічей��ються тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску, вазодилатація.
З боку системи органів травлення: дуже часто спостерігаються втрата апетиту, запор, часто нудота і загострення геморою. При схильності до закрепів у перші дні необхідний контроль за евакуаторної функції кишечника. При виникненні запору прийом припиняють і приймають проносне.
З боку шкірних покривів: часто відзначається підвищене потовиділення. У поодиноких випадках при лікуванні сибутраміном описані такі небажаніе клінічно значущі явища: дисменорея, набряки, грипоподібний синдром, свербіж шкіри, біль у спині, біль у животі, парадоксальне підвищення апетиту, спрага, риніт, депресія, сонливість, емоційна лабільність, тривожність, дратівливість, нервозність, гострий інтерстиціальний нефрит, кровотечі, пурпури Шенлейн-Геноха (крововиливи в шкіру), судоми, тромбоцитопенія, транзиторне підвищення активності "печінкових" ферментів у крові.
З боку серцево-судинної системи. Спостерігається помірний підйом артеріального давши��ения в спокої на 1-3 мм рт.ст. і помірне збільшення пульсу на 3-7 ударів в хвилину. В окремих випадках не виключаються більш виражене підвищення АТ та збільшення ЧСС. Клінічно значущі зміни АТ і пульсу реєструються переважно на початку лікування (у перші 4-8 тижнів).
Застосування Редуксин® Мет у пацієнтів з підвищеним АТ: дивись розділ "Протипоказання" і "Особливі вказівки".
У ході постмаркетингових досліджень сибутраміну були описані додаткові побічні реакції, наведені нижче за системами органів:
З боку серцево-судинної системи: миготлива аритмія.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (від помірних висипань на шкірі і кропив'янки до ангіоневротичного набряку (набряк Квінке) та анафілаксії).
Порушення психіки: психози, стану суицидально спрямованого мислення, суїцид і манія. При виникненні подібних станів препарат необхідно відмінити.
З боку нервової системи: судоми, короткочасні порушення пам'яті.
З боку органа зору: затуманення зору ("пелена перед очима").
З боку ШКТ: діарея, блювання.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечі.
З боку статевих органів та молочних залоз: порушення еякуляції/оргазму, імпотенція, порушення менструального циклу, маткові кровотечі.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Лактоацидоз
Лактоацидоз є рідкісним, але серйозним (висока смертність при відсутності невідкладного лікування) ускладненням, яке може возникнуть з-за кумуляції метформіну. Випадки лактоацидозу при прийомі метформіну виникали в основному у хворих на цукровий діабет з вираженою нирковою недостатністю.
Слід враховувати й інші супутні фактори ризику, такі як декомпенсований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, алкоголізм, печінкова недостатність і будь-який стан, пов'язаний з вираженою гіпоксією. Це може допомогти знизити частоту випадків виникнення лактоацидозу.
Слід враховувати ризик розвитку лактоацидозу при появі неспецифических ознак, таких як м'язові судоми, що супроводжуються диспепсичними симптомами, болем у животі і вираженою астенією. Лактоацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животі і гіпотермією з подальшою комою.
Діагностичними лабораторними показниками є зниження рН крові (менше 7.25), вміст лактату у плазмі крові понад 5 ммоль/л, підвищені аніонний проміжок і відношення лактат/піруват. При підозрі на метаболічний ацидоз необхідно припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря.
Хірургічні операції
Застосування препарату Редуксин® Мет повинно бути припинене за 48 год до проведення планових хірургічних операцій і може бути продовжено не раніше ніж через 48 год після, за умови, що в ході обстеження ниркова функція була визнана нормальною.
Функція нирок
Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком прийому препарату Редуксин® Мет і регулярно в подальшому необхідно визначати КК: не рідше одного разу на рік у пацієнтів з нормальною функцією нирок, і 2-4 рази на рік у п��циентов похилого віку, а також у пацієнтів з КК на нижній межі норми.
Слід виявляти особливу обережність при можливому порушенні функцій нирок у пацієнтів літнього віку, при одночасному застосуванні антигіпертензивних препаратів, діуретиків або нестероїдних протизапальних препаратів.
Пацієнтам рекомендується продовжувати дотримуватись дієти з рівномірним споживанням вуглеводів протягом дня. Пацієнтам з надлишковою масою тіла рекомендується продовжувати дотримуватися гипокалорийную дієту (але не менш як 1000��/добу).
Рекомендується регулярно проводити стандартні лабораторні аналізи для контролю цукрового діабету.
Рекомендується проявляти обережність при застосуванні Редуксин® Мет у комбінації з інсуліном або іншими гіпоглікемічними засобами (у т. ч. похідними сульфонілсечовини, репаглинидом).
Редуксин® Мет слід застосовувати тільки в тих випадках, коли всі немедикаментозні заходи по зниженню маси тіла малоефективні - якщо зменшення маси тіла протягом 3-х місяців склало менше 5 кг. Лікування препаратом Редуксин® Мет повинно здійснюватися в рамках комплексної терапії щодо зменшення маси тіла під наглядом лікаря, який має практичний досвід лікування ожиріння. Комплексна терапія включає як зміну дієти та способу життя, так і збільшення фізичної активності. Важливим компонентом терапії є створення передумов до стійкого зміни харчової поведінки і способу життя, які необхідні для збереження досягнутого зниження маси тіла і після скасування медикаментозної терапії. Пацієнтам необхідно в рамках терапії препаратом Реду��сін® Мет змінити свій життєвий уклад і звички таким чином, щоб після завершення лікування забезпечити збереження досягнутого зменшення маси тіла. Пацієнти повинні чітко уявляти собі, що недотримання цих вимог призведе до повторного збільшення маси тіла і повторним зверненням до лікаря.
У пацієнтів, які приймають Редуксин® Мет, необхідно вимірювати АТ і ЧСС. У перші 3 місяці лікування ці параметри слід контролювати кожні 2 тижні, а потім щомісяця. Якщо під час двох візитів поспіль виявляється зр��ня частоти серцевих скорочень у спокої ?10 ударів в хвилину або систолічного/діастолічного тиску ?10 мм рт.ст., необхідно припинити лікування. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких на фоні гіпотензивної терапії артеріальний тиск вище 145/90 мм рт.ст., цей контроль має здійснюватися особливо ретельно і, за необхідності, через коротші інтервали. У пацієнтів, У яких артеріальний тиск двічі при повторному вимірюванні перевищував 145/90 мм рт.ст., лікування препаратом Редуксин® Мет повинно бути припинено (див. раздел "Побічна дія. Порушення з боку серцево-судинної системи").
У пацієнтів з синдромом апное уві сні необхідно особливо ретельно контролювати АТ.
Особливої уваги вимагає одночасне призначення препаратів, що збільшують інтервал QT. До цих препаратів належать Н1-блокатори (астемізол, терфенадин); антиаритмічні препарати, які збільшують інтервал QT (аміодарон. хінідин, флекаїнід, мексилетин, пропафенон, соталол); стимулятор моторики ШКТ цизаприд; пімозид, сертиндол та трициклічні антид��прессанты. Це стосується і станів, які здатні призводити до збільшення інтервалу QT, таких як гіпокаліємія та гіпомагніємія. (Див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Інтервал між прийомом інгібіторів МАО (у т. ч. фуразолідону, прокарбазина, селегилина) і препаратом Редуксин® Мет повинен становити не менше 2 тижнів.
Хоча не встановлено зв'язок між прийомом сибутраміну та розвитком первинної легеневої гіпертензії, однак, враховуючи загальновідомий ризик препаратів даної групи, при регулярному модицинском контролі необхідно особливу увагу звертати на такі симптоми, як прогресуюче диспное (порушення дихання), біль у грудній клітці та набряки на ногах.
При пропуску дози препарату Редуксин® Мет не слід приймати в наступний прийом подвійну дозу препарату, рекомендовано продовжувати подальший прийом препарату по встановленій схемі.
Тривалість прийому препарату Редуксин® Мет не повинна перевищувати 1 року. При спільному прийомі сибутраміну та інших інгібіторів зворотного захоплення серотоніну існує підвищений рисдо розвитку кровотеч. У пацієнтів, схильних до кровотеч, а також приймають препарати, що впливають на гемостаз чи функцію тромбоцитів, сибутрамін слід застосовувати з обережністю.
Хоча клінічні дані про звикання до сибутрамину відсутні, слід з'ясувати, чи не було в анамнезі пацієнта випадків лікарської залежності, і звернути увагу на можливі ознаки зловживання лікарськими препаратами.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Прийом препарата Редуксин® Мет може обмежити здатність до керування транспортними засобами і механізмами. У період застосування препарату Редуксин® Мет необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
для зниження маси тіла при аліментарному ожирінні з індексом маси тіла від 27 кг/м2 і більше в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу і дислипидемией.Протипоказання
��� підвищена чутливість до компонентів препарату;
— діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома;
— порушення функції нирок (КК менше 60 мл/хв);
— порушення функції печінки;
— гострі стани, при яких є ризик розвитку порушень функції нирок: дегідратація (при діареї, блюванні), тяжкі інфекційні захворювання, шок;
— серцево-судинні захворювання (в анамнезі і в даний час) ішемічна хвороба серця (інфаркт міокарда (ІМ), стенокардія), хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації, окклюзирующие захворювання периферичних артерій, тахікардія, аритмія, цереброваскулярні захворювання (інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу);
— неконтрольована артеріальна гіпертензія (артеріальний тиск (АТ) вище 145/90 мм рт.ст.);
— виражені клінічні прояви гострих і хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (в т. ч. дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий ЇМ);
— хронічний алкоголізм, гостре отруєння етанолом;
— тиреотоксикоз;
— доброякісна гіперплазія передміхурової залози;
— феохромоцитома;
— закритокутова глаукома;
— великі хірургічні операції і травми (коли показано проведення інсулінотерапії);
— лактоацидоз (у т. ч. в анамнезі);
— встановлена фармакологічна або наркотична залежність;
— вагітність і період годування груддю;
— вік до 18 років і старше 65 років;
— період не менше 48 годин до і протягом 48 год після пров��дення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастного засобу;
— дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу);
— наявність органічних причин ожиріння (наприклад, гіпотиреоз);
— серйозні порушення харчування - нервова анорексія або нервова булімія;
— психічні захворювання;
— синдром Жиль де ля Туретта (генералізовані тики);
— одночасний прийом інгібіторів МАО (наприклад, фентермина, фенфлураміну, дексфенфлураміна, этиламфетамина, эфедр��на) або їх застосування протягом 2 тижнів до прийому сибутраміну та 2-х тижнів після закінчення його прийому інших препаратів, що діють на ЦНС, які інгібують зворотне захоплення серотоніну (наприклад, антидепресантів, нейролептиків); снодійних препаратів, що містять триптофан, а так само інших препаратів центральної дії для зниження маси тіла або лікування психічних розладів.
З обережністю слід призначати препарат при наступних станах: аритмії в анамнезі; хронічної недостатності кровообігу; захворюваннях коронарных артерій (у т. ч. в анамнезі), крім ішемічної хвороби серця (ЇМ, стенокардії); глаукомі, крім закритокутової глаукоми; холелітіазу; артеріальної гіпертензії (контрольованої і в анамнезі); неврологічних порушеннях, включаючи затримку розумового розвитку та судоми (у т. ч. в анамнезі); епілепсії; порушенні функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; моторних та вербальних твк в анамнезі; схильність до кровотеч, порушення згортання крові; прийомі препаратів, що впливають на гемостаз чи функцію тромбоцитів; особам старше 60 років, виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Оскільки до теперішнього часу не є достатньо переконливого кількості досліджень щодо безпеки впливу сибутраміну на плід, даний препарат протипоказаний у період вагітності. Жінки, що перебувають у репродуктивному віці, під час прийому Редуксин® Мет повинні користуватися контрацептивними засобами.
Протипоказано застосування Редуксін® Мет під час грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Метформін
Протипоказані комбінації
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби: на тлі функціональної ниркової недостатності у хворих на цукровий діабет радіологічне дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може викликати розвиток лактоацидозу. Лікування метформіном необхідно скасувати залежно від функції нирок за 48 год до або на час рентгенологічного дослідження із застосуванням йодовмісних рент��еноконтрастных коштів і не поновлювати раніше 48 год після, за умови, що в ході обстеження ниркова функція була визнана нормальною.
Не рекомендовані комбінації
Алкоголь: при гострої алкогольної інтоксикації збільшується ризик розвитку лактоацидозу, особливо у разі:
— недостатнє харчування, дотримання низькокалорійної дієти;
— печінкової недостатності.
Під час прийому препарату слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять етанол.
Комбінації, що потребують осторожности
Даназол: не рекомендується одночасний прийом даназолу для уникнення гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом і після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.
Хлорпромазин: при прийомі у великих дозах (100 мг на день) підвищує концентрацію глюкози в крові, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози препарату під контролем концентраціїі глюкози в крові.
Глюкокортикостероїди (ГКС) системної та місцевої дії знижують толерантність до глюкози, підвищують концентрацію глюкози в крові, іноді викликаючи кетоз. При лікуванні ГКС і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.
Діуретики: одночасний прийом "петльових" діуретиків може призвести до розвитку лактоацидозу з-за можливої функціональної ниркової недостатності. Не слід призначати метформін, якщо КК нижче 60 мл/хв.
Призна��аемые у вигляді ін'єкцій бета2-адреноміметики: підвищують концентрацію глюкози в крові внаслідок стимуляції бета2-адренорецепторів. У цьому випадку потрібен контроль концентрації глюкози в крові. При необхідності рекомендується призначення інсуліну.
При одночасному застосуванні вищезгаданих лікарських засобів може знадобитися більш частий контроль концентрації глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності доза метформіну може бути скоригована у процесі лікування і після його припинення.
Інгибиторы АПФ та інші антигіпертензивні лікарські засоби можуть знижувати концентрацію глюкози в крові. При необхідності слід скоригувати дозу метформіну.
При одночасному застосуванні метформіну з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою, саліцилатами можливе розвиток гіпоглікемії.
Ніфедипін підвищує абсорбцію і Cmax метформіну.
Катіонні лікарські засоби (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм і ванкоміцин), секретирующиеся в поч��кових канальцях, конкурують з метформіном за канальцевые транспортні системи і можуть призводити до збільшення його Cmax
Сибутрамін
Інгібітори микросомалъного окислення, в т. ч. інгібітори ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин та ін) підвищують в плазмі крові концентрації метаболітів сибутраміну з підвищенням ЧСС і клінічно несуттєве збільшення інтервалу QT.
Рифампіцин, антибіотики з групи макролідів, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і дексаметазон можуть прискорювати метаболізм сибутраміну.
Одночасне застосування декількох препаратів, що підвищують вміст серотоніну в плазмі крові, може призвести до розвитку серйозної взаємодії. Так званий серотоніновий синдром може розвинутися у рідкісних випадках при одночасному застосуванні сибутраміну з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (препаратами для лікування депресії), з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін), з сильнодіючими анальгетиками (пентазоцин, петидин, фентаніл) або протикашльовими препаратуми (декстрометорфан). Сибутрамін не впливає на дію пероральних контрацептивних засобів.
При одночасному застосуванні сибутраміну та алкоголю не було відзначено посилення негативної дії алкоголю. Однак алкоголь абсолютно не поєднується з рекомендованими при прийомі сибутраміну дієтичними заходами.
При одночасному застосуванні з сибутраміном інших препаратів, що впливають на гемостаз чи функцію тромбоцитів, збільшується ризик розвитку кровотеч.
Лікарська взаємодія при одночасному прийомі��іі сибутраміну з препаратами, які підвищують АТ і ЧСС, в даний час недостатньо повно вивчено. Ця група препаратів включає деконгестантів, протикашльові. протизастудні та протиалергічні препарати, до складу яких входять ефедрин або псевдоефедрин. Тому у випадках одночасного прийому цих препаратів з сибутраміном слід дотримуватися обережності.
Спільне застосування сибутраміну з препаратами для зниження маси тіла, що діють на ЦНС, або препаратами для лікування психічних розладів протипоказано.
