Дозировка
Редуксин® назначают внутрь 1 раз/сут. Дозу устанавливают индивидуально, в зависимости от переносимости и клинической эффективности. Рекомендуемая начальная доза - 10 мг, при плохой переносимости возможен прием в дозе 5 мг. Капсулы следует принимать утром, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости. Препарат можно принимать как натощак, так и сочетать с приемом пищи. Если в течение 4 недель от начала лечения не достигнуто снижение массы тела на 5% и более, то дозу увеличивают до 15 мг/сут. Продолжительность терапии Редуксином не должна превышать 3 месяца у пациентов, которые недостаточно хорошо реагируют на терапию (т.е. которым в течение 3-х месяцев лечения не удается снизить массу на 5% от исходной массы тела). Лечение не следует продолжать, если при дальнейшей терапии (после достигнутого снижения массы тела) пациент вновь прибавляет в массе тела 3 кг и более. Общая длительность терапии не должна превышать 2 года, поскольку в отношении более продолжительного периода приема сибутрамина данные об эффективности и безопасности отсутствуют. Терапию Редуксином должен проводить врач, имеющий практический опыт лечения ожирения. Прием препарата следует сочетать с диетой и физическими упражнениями.
Лекарственная форма
Капсулы №2 голубого цвета; содержимое капсул - порошок белого или белого со слегка желтоватым оттенком цвета
Состав
сибутрамина гидрохлорида моногидрат 10 мг
целлюлоза микрокристаллическая 158.5 мг
Вспомогательные вещества: кальция стеарат.
Состав оболочки капсулы: краситель титана диоксид, краситель азорубин, краситель патентованный синий, желатин.
Фармакологическое действие
Комбинированный препарат для лечения ожирения, действие которого обусловлено входящими в его состав компонентами. Сибутрамин является пролекарством и проявляет свое действие in vivo за счет метаболитов (первичных и вторичных аминов), ингибирующих обратный захват моноаминов (преимущественно серотонина и норадреналина). Увеличение содержания в синапсах нейротрансмиттеров повышает активность центральных серотониновых 5-HT-рецепторов и адренорецепторов, что способствует увеличению чувства насыщения и снижению потребности в пище, а также увеличению термопродукции. Опосредованно активируя ?3-адренорецепторы, сибутрамин воздействует на бурую жировую ткань. Снижение массы тела сопровождается увеличением концентрации в сыворотке крови ЛПВП и снижением количества триглицеридов, общего холестерина, ЛПНП, мочевой кислоты.
Сибутрамин и его метаболиты не влияют на высвобождение моноаминов, не ингибируют МАО; не обладают сродством к большому числу нейромедиаторных рецепторов, включая серотониновые (5-HT1, 5-HT1A, 5-HT1B, 5-HT2A, 5-HT2C), адренорецепторы (?1, ?2, ?3, ?1, ?2), допаминовые (D1, D2), мускариновые, гистаминовые (H1), бензодиазепиновые и NMDA-рецепторы.
Целлюлоза микрокристаллическая является энтеросорбентом, обладает сорбционными свойствами и неспецифическим дезинтоксикационным действием. Связывает и выводит из организма различные микроорганизмы, продукты их жизнедеятельности, токсины экзогенной и эндогенной природы, аллергены, ксенобиотики, а также избыток некоторых продуктов обмена веществ и метаболитов, ответственных за развитие эндогенного токсикоза.
Фармакокинетика
Всасывание, распределение, метаболизм
После приема препарата внутрь сибутрамин быстро абсорбируется из ЖКТ, не менее чем на 77%. Подвергается эффекту "первого прохождения" через печень и биотрансформируется с участием изофермента 3А4 цитохрома P450 с образованием двух активных метаболитов (моно- и дидесметилсибутрамин). После приема в разовой дозе 15 мг Cmax монодесметилсибутрамина составляет 4 нг/мл (3.2-4.8 нг/мл), дидесметилсибутрамина - 6.4 нг/мл (5.6-7.2 нг/мл). Cmax сибутрамин достигается через 1.2 ч, активных метаболитов - через 3-4 ч. Прием одновременно с пищей снижает Cmax метаболитов на 30% и увеличивает время ее достижения на 3 ч, не изменяя AUC. Быстро распределяется в ткани. Связывание сибутрамина с белками плазмы крови составляет 97%, а моно- и дидесметилсибутрамина - 94%. Css активных метаболитов в крови достигается в течение 4 дней после начала лечения и примерно в 2 раза превышает плазменный уровень после приема разовой дозы.
Выведение
T1/2 сибутрамина - 1.1 ч, монодесметилсибутрамина - 14 ч, дидесметилсибутрамина - 16 ч. Активные метаболиты подвергаются гидроксилированию и конъюгации с образованием неактивных метаболитов, которые выводятся преимущественно почками.
Побочные действия
Побочные эффекты, в зависимости от воздействия на органы и системы органов, представлены в следующем порядке (часто - >10%, иногда - 1-10%, редко - < 1%).
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - сухость во рту, бессонница; иногда - головная боль, головокружение, беспокойство, парестезии, а также изменения вкуса; в единичных случаях - боль в спине, депрессия, сонливость, эмоциональная лабильность, тревожность, раздражительность, нервозность, судороги.
У одного пациента с шизоаффективным нарушением, которое предположительно существовало до начала лечения, после лечения развился острый психоз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда - тахикардия, сердцебиение, повышение АД, вазодилатация. Наблюдается умеренный подъем АД в покое на 1-3 мм рт.ст. и умеренное увеличение пульса на 3-7 ударов в минуту. В отдельных случаях не исключаются более выраженные повышения АД и ЧСС. Клинически значимые изменения уровня АД и пульса регистрируются преимущественно в начале лечения (в первые 4-8 недель).
Со стороны пищеварительной системы: часто - потеря аппетита, запор; иногда - тошнота, обострение геморроя. При склонности к запорам в первые дни необходим контроль за эвакуаторной функцией кишечника. При возникновении запора прием прекращают и принимают слабительное. В единичных случаях боль в животе, парадоксальное повышение аппетита, транзиторное повышение активности печеночных ферментов.
Дерматологические реакции: иногда - потливость.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Редуксин® следует применять только в тех случаях, когда все немедикаментозные мероприятия по снижению массы тела малоэффективны - если снижение массы тела в течение 3-х месяцев составило менее 5 кг.
Лечение Редуксином должно осуществляться в рамках комплексной терапии по снижению массы тела под контролем врача, имеющего практический опыт лечения ожирения.
Комплексная терапия ожирения включает в себя как изменение диеты и образа жизни, так и увеличение физической активности. Важным компонентом терапии является создание предпосылок к стойкому изменению привычек питания и образа жизни, которые необходимы для сохранения достигнутого снижения массы тела и после отмены медикаментозной терапии. Пациентам необходимо в рамках терапии препаратом Редуксин® изменить свой образ жизни и привычки таким образом, чтобы после завершения лечения обеспечить сохранение достигнутого снижения массы тела. Пациенты должны четко представлять себе, что несоблюдение этих требований приведет к повторному увеличению массы тела и повторным обращениям к лечащему врачу.
У пациентов, принимающих Редуксин®, необходимо измерять АД и ЧСС. В первые 2 месяца лечения эти параметры следует контролировать каждые 2 недели, а затем ежемесячно. У пациентов с артериальной гипертензией (у которых на фоне гипотензивной терапии уровень АД выше 145/90 мм рт.ст.) этот контроль должен проводиться особенно тщательно и, при необходимости, через более короткие интервалы. У пациентов, у которых АД дважды при повторном измерении превышало уровень 145/90 мм рт.ст. лечение препаратом Редуксин® должно быть приостановлено.
Особого внимания требует одновременное назначение препаратов, увеличивающих интервал QТ. К этим препаратам относятся блокаторы гистаминовых Н1-рецепторов (астемизол, терфенадин); антиаритмические препараты, увеличивающие интервал QT (амиодарон, хинидин, флекаинид, мексилетин, пропафенон, соталол); стимуляторы моторики ЖКТ (цизаприд, пимозид, сертиндол и трициклические антидепрессанты). Осторожность следует соблюдать при применении препарата на фоне состояний, которые являются факторами риска в отношении увеличения интервала QT (гипокалиемия, гипомагниемия).
Интервал между приемом ингибиторов МАО и Редуксина должен составлять не менее 2 недель.
Связь между приемом Редуксина и развитием первичной легочной гипертензии не установлена, однако, учитывая общеизвестный риск препаратов данной группы, при регулярном медицинском контроле необходимо особое внимание обращать на такие симптомы, как прогрессирующее диспноэ (нарушение дыхания), боль в грудной клетке и отеки на ногах.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Прием препарата Редуксин® может ограничить способность пациента к вождению автотранспорта и управлению механизмами.
Показания
Для снижения массы тела при следующих состояниях:
— алиментарное ожирение с индексом массы тела (ИМТ) 30 кг/м2 и более;
— алиментарное ожирение с ИМТ 27 кг/м2 и более в сочетании с другими факторами риска, обусловленные избыточной массой тела (сахарный диабет 2 типа/инсулиннезависимый/ или дислипопротеинемия).
Противопоказания
— наличие органических причин ожирения (например, гипотиреоз);
— серьезные нарушения пищевого поведения (нервная анорексия или нервная булимия);
— психические заболевания;
— синдром Жиль де ля Туретта (генерализованные тики);
— одновременный прием ингибиторов МАО (например, фентермина, фенфлурамина, дексфенфлурамина, этиламфетамина, эфедрина) или их использование в течение 2 недель до назначения препарата Редуксин®; применение других препаратов, действующих на ЦНС (например, антидепрессантов, нейролептиков); препаратов, назначаемых при нарушениях сна, содержащих триптофан, а также других препаратов центрального действия для снижения массы тела;
— ИБС, декомпенсированная хроническая сердечная недостаточность, врожденные пороки сердца, окклюзивные заболевания периферических артерий, тахикардия, аритмии, цереброваскулярные заболевания (инсульт, транзиторные нарушения мозгового кровообращения);
— неконтролируемая артериальная гипертензия (АД выше 145/90 мм рт.ст.);
Лекарственное взаимодействие
Ингибиторы микросомального окисления, в т.ч. ингибиторы изофермента 3А4 цитохрома P450 (в т.ч. кетоконазол, эритромицин, циклоспорин) повышают в плазме концентрации метаболитов сибутрамина с повышением ЧСС и клинически несущественным увеличением интервала QT. Рифампицин, антибиотики из группы макролидов, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и дексаметазон могут ускорять метаболизм сибутрамина. Одновременное применение нескольких препаратов, повышающих содержание серотонина в крови, может привести к развитию серьезного взаимодействия. Так называемый серотониновый синдром может развиться в редких случаях при одновременном применении Редуксина с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина (препаратами для лечения депрессии), с некоторыми препаратами для лечения мигрени (суматриптан, дигидроэрготамин), с сильнодействующими анальгетиками (пентазоцин, петидин, фентанил) или противокашлевыми препаратами (декстрометорфан). Сибутрамин не влияет на действие пероральных контрацептивов.
(4151)
Дозування
Редуксин® призначають внутрішньо 1 раз/добу. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від переносимості та клінічної ефективності. Рекомендована початкова доза - 10 мг, при поганій переносимості можливий прийом у дозі 5 мг. Капсули слід приймати вранці, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат можна приймати як натщесерце, так і поєднувати з прийомом їжі. Якщо протягом 4 тижнів від початку лікування не досягнуто зниження маси тіла на 5% і більше, то дозу збільшують до 15 мг/добу. Тривалість терапії Редуксином не повинна перевищувати 3 місяці у пацієнтів, які недостатньо добре реагують на терапію (тобто яким протягом 3-х місяців лікування не вдається знизити масу на 5% від початкової маси тіла). Лікування не слід продовжувати, якщо при подальшій терапії (після досягнутого зниження маси тіла) пацієнт знову додає в масі тіла 3 кг і більше. Загальна тривалість терапії не повинна перевищувати 2 роки, оскільки стосовно більш тривалого періоду прийому сибутраміну дані про ефективність і безпеку відсутні. Терапію ��едуксином повинен проводити лікар, який має практичний досвід лікування ожиріння. Прийом препарату слід поєднувати з дієтою та фізичними вправами.
Лікарська форма
Капсули №2 блакитного кольору; вміст капсул - порошок білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольоруСклад
сибутраміну гідрохлориду моногідрат 10 мг
целюлоза мікрокристалічна 158.5 мг
Допоміжні речовини: кальцію стеарат.
Склад оболонки капсули: барвник титану діоксид, барвник азорубін, барвник патентований синій, желатин.Фармакологічна дія
Комбінований препарат для лікування ожиріння, дія якого обумовлена вхідними в його склад компонентами. Сибутрамін є проліками і проявляє свою дію in vivo за рахунок метаболітів (первинних і вторинних амінів), які інгібують зворотне захоплення моноамінів (переважно серотоніну і норадреналіну). Збільшення вмісту в синапсах нейротрансмітерів підвищує активність центральних серотонінових 5-HT-рецепторів і адренорецепторів, що сприяє збільшеннянію почуття насичення і зниження потреби в їжі, а також збільшення термопродукціі. Опосередковано активуючи ?3-адренорецептори, сибутрамін впливає на буру жирову тканину. Зниження маси тіла супроводжується збільшенням концентрації в сироватці крові ЛПВЩ і зниженням кількості тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНЩ, сечової кислоти.
Сибутрамін та його метаболіти не впливають на вивільнення моноамінів, не інгібують МАО; не володіють спорідненістю до великого числа нейромедіаторних рецепторів, включаючи серотонінові (5-HT1, 5-HT1A, 5-HT1B, 5-HT2A, 5-HT2C), адренорецептори (?1, ?2, ?3, ?1, ?2), допамінові D1, D2), мускарінові, гістамінові (Н1), бензодіазепінові та NMDA-рецептори.
Целюлоза мікрокристалічна є ентеросорбентом, володіє сорбційними властивостями і неспецифічним дезінтоксикаційну дію. Зв'язує і виводить з організму різні мікроорганізми, продукти їх життєдіяльності, токсини екзогенної та ендогенної природи, алергени, ксенобіотики, а також надлишок деяких продуктів обміну речовин і метаболітів, відповідальних за розвиток ен��огенного токсикозу.Фармакокінетика
Всмоктування, розподіл, метаболізм
Після прийому препарату всередину сибутрамін швидко абсорбується з ШКТ, не менш ніж на 77%. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку і біотрансформується за участю ізоферменту 3А4 цитохрому P450 з утворенням двох активних метаболітів (моно - і дидесметилсибутрамин). Після прийому в разовій дозі 15 мг Cmax монодесметилсибутрамина становить 4 нг/мл (3.2-4.8 нг/мл), дидесметилсибутрамина - 6.4 нг/мл (5.6-7.2 нг/мл). Cmax сибутрамін досягається че��ез 1.2 ч, активних метаболітів - через 3-4 ч. Прийом одночасно з їжею знижує Cmax метаболітів на 30% і збільшує час її досягнення на 3 год, не змінюючи AUC. Швидко розподіляється в тканини. Зв'язування сибутраміну з білками плазми крові становить 97%, а моно - і дидесметилсибутрамина - 94%. Css активних метаболітів в крові досягається протягом 4 днів після початку лікування і приблизно в 2 рази перевищує плазмовий рівень після прийому разової дози.
Виведення
T1/2 сибутраміну - 1.1 ч, монодесметилсибутрамина - 14 год, дидесметилсибут��аміна - 16 год. Активні метаболіти піддаються гидроксилированию і кон'югації з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться переважно нирками.Побічні дії
Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку (часто - >10%, іноді - 1-10%, рідко - < 1%).
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - сухість у роті, безсоння; іноді - головний біль, запаморочення, неспокій, парестезії, а також зміни смаку; у поодиноких випадках - боль у спині, депресія, сонливість, емоційна лабільність, тривожність, дратівливість, нервозність, судоми.
У одного пацієнта з шизоаффективным порушенням, яке імовірно існувало до початку лікування, після лікування розвинувся гострий психоз.
З боку серцево-судинної системи: іноді - тахікардія, серцебиття, підвищення АТ, вазодилатація. Спостерігається помірний підйом артеріального тиску в спокої на 1-3 мм рт.ст. і помірне збільшення пульсу на 3-7 ударів в хвилину. В окремих випадках не виключаються більшеыраженные підвищення АТ і ЧСС. Клінічно значущі зміни рівня АТ та пульсу реєструються переважно на початку лікування (у перші 4-8 тижнів).
З боку травної системи: часто - втрата апетиту, запор; іноді - нудота, загострення геморою. При схильності до закрепів у перші дні необхідний контроль за евакуаторної функції кишечника. При виникненні запору прийом припиняють і приймають проносне. У поодиноких випадках біль у животі, парадоксальне підвищення апетиту, транзиторне підвищення активності печене��кових ферментів.
Дерматологічні реакції: іноді - пітливість.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Редуксин® слід застосовувати тільки в тих випадках, коли всі немедикаментозні заходи по зниженню маси тіла малоефективні - якщо зменшення маси тіла протягом 3-х місяців склало менше 5 кг.
Лікування Редуксином повинно здійснюватися в рамках комплексної терапії щодо зменшення маси тіла під наглядом лікаря, який має практичний досвід лікування ожиріння.
Комплексна терап��я ожиріння включає як зміну дієти та способу життя, так і збільшення фізичної активності. Важливим компонентом терапії є створення передумов до стійкого зміни звичок харчування та способу життя, які необхідні для збереження досягнутого зниження маси тіла і після скасування медикаментозної терапії. Пацієнтам необхідно в рамках терапії препаратом Редуксин® змінити свій спосіб життя та звички таким чином, щоб після завершення лікування забезпечити збереження досягнутого зниження маси тіла. Пацієнти повинні че��до уявляти собі, що недотримання цих вимог призведе до повторного збільшення маси тіла і повторним зверненням до лікаря.
У пацієнтів, які приймають Редуксин®, необхідно вимірювати АТ і ЧСС. У перші 2 місяці лікування ці параметри слід контролювати кожні 2 тижні, а потім щомісяця. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (у яких на фоні гіпотензивної терапії рівень АТ вище 145/90 мм рт.ст.) цей контроль має здійснюватися особливо ретельно і, за необхідності, через коротші інтервали. У пац��клієнтів, у яких АТ двічі при повторному вимірюванні перевищував рівень 145/90 мм рт.ст. лікування препаратом Редуксин® повинно бути припинено.
Особливої уваги вимагає одночасне призначення препаратів, що збільшують інтервал QT. До цих препаратів належать блокатори гістамінових Н1-рецепторів (астемізол, терфенадин); антиаритмічні препарати, які збільшують інтервал QT (аміодарон, хінідин, флекаїнід, мексилетин, пропафенон, соталол); стимулятори моторики ШКТ (цизаприд, пімозид, сертиндол та трициклічні антидепресанти). Обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату на фоні станів, які є факторами ризику щодо збільшення інтервалу QT (гіпокаліємія, гіпомагніємія).
Інтервал між прийомом інгібіторів МАО і Редуксина повинен становити не менше 2 тижнів.
Зв'язок між прийомом Редуксина та розвитком первинної легеневої гіпертензії не встановлена, проте, враховуючи загальновідомий ризик препаратів даної групи, при регулярному медичному контролі необхідно особливу увагу звертати на такі симптоми, кадо прогресуюче диспное (порушення дихання), біль у грудній клітці та набряки на ногах.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Прийом препарату Редуксин® може обмежити здатність пацієнта до водіння автотранспорту і керуванню механізмами.Свідчення
Для зниження маси тіла при наступних станах:
— аліментарне ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) 30 кг/м2 та більше;
— аліментарне ожиріння з ІМТ 27 кг/м2 і більше в поєднанні з іншими факторами ризику, обумовлені надмірною масою тіла (цукровий діабет 2 типу/інсуліннезалежний/ або дислипопротеинемия).Протипоказання
— наявність органічних причин ожиріння (наприклад, гіпотиреоз);
— серйозні порушення харчової поведінки (нервова анорексія або нервова булімія);
— психічні захворювання;
— синдром Жиль де ля Туретта (генералізовані тики);
— одночасний прийом інгібіторів МАО (наприклад, фентермина, фенфлураміну, дексфенфлураміна, этиламфетамина, ефедрину) або їх використання в ті��ок в ток 2 тижнів до призначення препарату Редуксин®; застосування інших препаратів, що діють на ЦНС (наприклад, антидепресантів, нейролептиків); препаратів, що призначаються при порушеннях сну, що містять триптофан, а також інших препаратів центральної дії для зниження маси тіла;
— ІХС, декомпенсована хронічна серцева недостатність, вроджені вади серця, окклюзивные захворювання периферичних артерій, тахікардія, аритмія, цереброваскулярні захворювання (інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообращения);
— неконтрольована артеріальна гіпертензія (АТ вище 145/90 мм рт.ст.);Лікарська взаємодія
Інгібітори мікросомального окислення, в т. ч. інгібітори ізоферменту 3А4 цитохрому Р450 (у т. ч. кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин) підвищують в плазмі концентрації метаболітів сибутраміну з підвищенням ЧСС і клінічно несуттєве збільшення інтервалу QT. Рифампіцин, антибіотики з групи макролідів, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і дексаметазон можуть прискорювати метаболізм сибутраміну. Одночасне застосування декількохх препаратів, що підвищують вміст серотоніну в крові, може призвести до розвитку серйозної взаємодії. Так званий серотоніновий синдром може розвинутися у рідкісних випадках при одночасному застосуванні Редуксина з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (препаратами для лікування депресії), з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін), з сильнодіючими анальгетиками (пентазоцин, петидин, фентаніл) або протикашльовими препаратами (декстрометорфан). Сибутрамін не впливає на дії��вії пероральних контрацептивів.
