Дозировка
Препарат принимают внутрь, по 1.5 мг (1 таблетки) 1 раз/, предпочтительно в утренние часы, независимо от приема пищи. Принимать не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Увеличение дозы препарата не приводит к усилению антигипертензивного действия.
Передозировка
выраженное снижение АД, водно-электролитные нарушения (гипонатриемия, гипокалиемия), тошнота, рвота, судороги, головокружение, сонливость, заторможенность, спутанность сознания, угнетение дыхания, полиурия или олигурия вплоть до анурии (вследствие гиповолемии).
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые
Состав
индапамид1.5 мг
Вспомогательные вещества: гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза), целлактоза (лактозы моногидрат 75%, целлюлоза 25%), повидон, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат.
Состав оболочки: опадрай Y-1-7000 (гипромеллоза, титана оксид, макрогол 400 (полиэтиленгликоль)).
Фармакологическое действие
Диуретик. Индапамид относится к производным сульфонамида и по фармакологическим свойствам близок к тиазидным диуретикам.
Обладает умеренным салуретическим и диуретическим эффектами, которые обусловлены ингибированием реабсорбции ионов натрия, хлора и, в меньшей степени, ионов калия и магния в проксимальных канальцах почек и в кортикальном сегменте дистального канальца нефрона.
Индапамид снижает тонус гладкой мускулатуры артерий и оказывает сосудорасширяющее действие, уменьшает ОПСС. Эти эффекты опосредованы снижением реактивности сосудистой стенки к норадреналину и ангиотензину II, увеличением синтеза простагландина Е2, обладающего сосудорасширяющей активностью, а также угнетением тока кальция в гладкомышечных клетках сосудов.
Индапамид способствует уменьшению гипертрофии левого желудочка сердца. Оказывает антигипертензивное действие в дозах, не обладающих выраженным диуретическим эффектом. В терапевтических дозах не влияет на липидный и углеводный обмен (в т.ч. у больных с сопутствующим сахарным диабетом).
После приема однократной дозы максимальный эффект отмечается через 24 ч.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь индапамид быстро и практически полностью абсорбируется из ЖКТ. Прием пищи несколько замедляет скорость абсорбции, но существенно не влияет на количество всосавшегося препарата. Cmax достигается через 12 ч после приема однократной дозы. При повторных приемах колебания концентрации препарата в плазме крови в промежуток между приемами препарата сглаживаются. Однако существует индивидуальная вариабельность показателей всасывания препарата.
Распределение
Связывание с белками плазмы крови - 71-79%. Css устанавливается через 7 дней регулярного приема препарата. Не кумулирует.
Имеет большой Vd, проникает через гистогематические барьеры (в т.ч. плацентарный). Выделяется с грудным молоком.
Метаболизм и выведение
Метаболизируется преимущественно в печени. T1/2 - 14-24 ч (в среднем 18 ч). 70% индапамида выводится с мочой в виде неактивных метаболитов (в неизмененном виде выводится около 5%) и 22% выводится с калом.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с почечной недостаточностью фармакокинетические параметры препарата существенно не изменяются.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко - снижение АД, аритмия, ортостатическая гипотензия, сердцебиение, изменения на ЭКГ, характерные для гипокалиемии, геморрагический васкулит.
Со стороны органов кроветворения: очень редко - тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, аплазия костного мозга.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: редко - головокружение, головная боль, парестезии, повышенная возбудимость, астения, сонливость, вертиго, бессонница, депрессия, повышенная утомляемость, спазмы мышц конечностей, напряженность, раздражительность, тревожность.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто - рвота; редко - тошнота, запор, сухость слизистой оболочки полости рта; очень редко - панкреатит, анорексия, боль в животе, диарея. У пациентов с печеночной недостаточностью возможно развитие печеночной энцефалопатии.
Со стороны мочеполовой системы: очень редко - почечная недостаточность, никтурия, инфекции, полиурия.
Со стороны дыхательной системы: кашель, фарингит, синусит, ринит.
Аллергические реакции: часто - макуло-папулезная сыпь; нечасто - пурпура, очень редко - ангионевротический отек и/или крапивница, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, кожный зуд.
Прочие: отдельные сообщения - обострение СКВ, реакции фоточувствительности.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с печеночной недостаточностью при назначении тиазидоподобных диуретиков возможно развитие печеночной энцефалопатии, особенно при нарушении показателей водно-электролитного баланса. При ее развитии прием диуретиков следует прекратить.
При применении тиазидоподобных диуретиков отмечены случаи развития реакций фоточувствительности. В случае их развития прием препарата следует прекратить. На фоне терапии препаратом Равел® СР необходимо защищать открытые участки тела от воздействия солнечных лучей и искусственного ультрафиолетового излучения.
Все диуретические препараты могут вызывать гипонатриемию. Содержание ионов натрия в плазме крови следует измерять перед началом лечения препаратом Равел® СР, а затем регулярно в период лечения. Определение содержания ионов натрия в плазме крови необходимо проводить до начала терапии препаратом Равел® СР, а также в период терапии. Важно регулярно контролировать содержание ионов натрия в плазме крови, т.к. изначально гипонатриемия может протекать бессимптомно. Наиболее тщательный контроль содержания ионов натрия показан пациентам пожилого возраста и пациентам с циррозом печени.
Наибольшим риском при лечении тиазидоподобными диуретиками является гипокалиемия. Особое внимание в целях профилактики гипокалиемии (менее 3.4 ммоль/л) необходимо уделить ослабленым пациентам и/или получающим другую терапию (антиаритмические препараты и средства, которые могут удлинять интервал QT на ЭКГ), пациентам пожилого возраста, пациентам с циррозом печени, периферическими отеками и асцитом, с ИБС и хронической сердечной недостаточностью. Гипокалиемия у таких пациентов усиливает токсическое действие сердечных гликозидов и повышает риск развития аритмии.
К группе повышенного риска также относятся пациенты с удлиненным интервалом QT на ЭКГ. Гипокалиемия является предрасполагающим фактором возникновения тяжелой аритмии, и особенно аритмии типа "пируэт", которая может привести к летальному исходу.
Во всех описанных случаях необходимо регулярно контролировать содержание калия в плазме крови. Первое определение содержания калия в плазме крови должно быть проведено в течение первой недели терапии препаратом Равел® СР. При выявлении гипокалиемии следует провести соответствующую терапию
Тиазидоподобные и тиазидные диуретики могут уменьшать выведения ионов кальция почками, приводя к незначительной и/или временной гиперкальциемии. Выраженная гиперкальциемия на фоне приема препарата Равел® СР может быть следствием ранее недиагностированного гиперпаратиреоза. Следует отменить прием диуретиков перед исследованием функции паращитовидных желез.
У пациентов с сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии, необходим контроль концентрации глюкозы в плазме крови.
У пациентов с гиперурикемией прием препарата Равел® СР может увеличивать частоту возникновения приступов или обострения течения подагры.
Показания
артериальная гипертензия.
Противопоказания
— почечная недостаточность тяжелой степени (КК < 30 мл/мин);
— тяжелая печеночная недостаточность (в т.ч. печеночная энцефалопатия);
— гипокалиемия;
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы и синдром мальабсорбции глюкозы-галактозы (т.к. препарат Равел® СР содержит лактозу);
— беременность;
— период лактации;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к индапамиду, другим производным сульфонамида или любому компоненту препарата.
С осторожностью назначают препарат при нарушениях функции почек и/или печени, сахарном диабете в стадии декомпенсации, нарушениях водно-электролитного баланса, гиперурикемии (особенно сопровождающейся подагрой и уратным нефролитиазом), гиперпаратиреозе, а также пациентам с удлиненным интервалом QT на ЭКГ или получающим терапию, в результате которой возможно удлинение интервала QT (астемизол, эритромицин (в/в), пентамидин, сультоприд, терфенадин, винкам
Лекарственное взаимодействие
Нерекомендуемые комбинации
При одновременном применении с препаратами лития возможно повышение концентрации ионов лития в плазме крови вследствие снижения выведения его из организма, сопровождающееся появлением признаков передозировки (нефротоксическое действие), также как и при соблюдении бессолевой диеты (снижение выведения ионов лития почками).
Комбинации, требующие особого внимания
Одновременное применение с любым из препаратов, способных вызвать нарушение ритма сердца по типу "пируэт", в т.ч. антиаритмические средства класса IA (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид), антиаритмические средства класса III (амиодарон, дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат), соталол, некоторые нейролептики: фенотиазины (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин), бензамиды (амисульприд, сульпирид, сультоприд, тиаприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол), а также бепридил, цизаприд, дифеманил, эритромицин (в/в), галофантрин, мизоластин, пентамидин
(6573)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо, по 1.5 мг (1 таблетки) 1 раз/, переважно в ранкові години, незалежно від прийому їжі. Приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Збільшення дози препарату не призводить до посилення антигіпертензивної дії.Передозування
виражене зниження артеріального тиску, водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, загальмованість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія або олігурія аж до анурії (внаслідок ��иповолемии).
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопукліСклад
индапамид1.5 мг
Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), целлактоза (лактози моногідрат 75%, целюлоза 25%), повідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
Склад оболонки: опадрай Y-1-7000 (гіпромелоза, титану оксид, макрогол 400 (поліетиленгліколь)).Фармакологічна дія
Діуретик. Індапамід відноситься до похідні�� сульфонаміду та за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків.
Має помірну салуретичну та діуретичну ефектами, які обумовлені пригніченням реабсорбції іонів натрію, хлору і, меншою мірою, іонів калію та магнію в проксимальних канальцях нирок і кортикальному сегменті дистального канальця нефрона.
Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і надає судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС. Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналину і ангіотензину II; збільшення синтезу простагландину Е2, що володіє сосудорасширяющей активністю, а також пригніченням струму кальцію в гладком'язових клітинах судин.
Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Чинить антигіпертензивну дію у дозах, що не володіють вираженим діуретичним ефектом. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний і вуглеводний обмін (у т.ч. у хворих з супутнім цукровим діабетом).
Після прийому одноразової дози максимальний ефект відзначається чер��з 24 ч.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину індапамід швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи сповільнює швидкість абсорбції, але суттєво не впливає на кількість всмокталася препарату. Cmax досягається через 12 год після прийому одноразової дози. При повторних прийомах коливання концентрації препарату в плазмі крові в період між прийомами препарату згладжуються. Однак існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування препарату.
Розподіл
Зв'язокывание з білками плазми крові - 71-79%. Css встановлюється через 7 днів регулярного прийому препарату. Не кумулює.
Має великий Vd, проникає через гістогематичні бар'єри (у т.ч. плацентарний). Виділяється з грудним молоком.
Метаболізм і виведення
Метаболізується переважно в печінці. T1/2 - 14-24 год (у середньому 18 год). 70% індапаміду виводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%) і 22% виводиться з калом.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з нирковою ��едостаточностью фармакокінетичні параметри препарату істотно не змінюються.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - зниження артеріального тиску, аритмія, ортостатична гіпотензія, серцебиття, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, геморагічний васкуліт.
З боку органів кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: рідко - головокру��ок в ток, головний біль, парестезії, підвищена збудливість, астенія, сонливість, вертиго, безсоння, депресія, підвищена втомлюваність, судоми м'язів кінцівок, напруженість, дратівливість, тривожність.
З боку травної системи: нечасто - блювання; рідко - нудота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко - панкреатит, анорексія, біль у животі, діарея. У пацієнтів з печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії.
З боку сечостатевої системи: дуже рідко - ниркова недо��таточность, ніктурія, інфекції, поліурія.
З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, риніт.
Алергічні реакції: часто - макуло-папульозний висип; нечасто - пурпура, дуже рідко - ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, шкірний свербіж.
Інші: окремі повідомлення - загострення СЧВ, реакції фоточутливості.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з печінковою недостатністю при призначенні тиазидоподобных діу��етиков можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку приймання діуретиків слід припинити.
При застосуванні тиазидоподобных діуретиків відзначені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі їх розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Равел® СР необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання.
Всі діуретичні препарати можуть вызывать гіпонатріємію. Вміст іонів натрію в плазмі крові слід вимірювати перед початком лікування препаратом Равел® СР, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію у плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Равел® СР, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію в плазмі крові, т. к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам літнього віку та пацієнтам з цирозом печіні.
Найбільшим ризиком при лікуванні тиазидоподобными діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу в цілях профілактики гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) необхідно приділити ослабленым пацієнтам та/або які одержують іншу терапію (антиаритмічні препарати і засоби, що можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), пацієнтам літнього віку, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом, з ІХС та хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія підсилює токсичну дію серцевих глікозид��в і підвищує ризик розвитку аритмії.
До групи підвищеного ризику також належать пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є сприяючим фактором виникнення тяжкої аритмії, особливо аритмії типу "пірует", яка може привести до летального результату.
У всіх описаних випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі крові повинно бути проведено протягом першого тижня терапії препаратом Равел® СР. При виявленні гіп��калиемии слід провести відповідну терапію
Тиазидоподобные та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, що призводить до незначного та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Равел® СР може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
У пацієнтів з цукровим діабетом, особливо при наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози в плазмі крові.
У пацієнтів з гіперурикемією прийом препарату Равел® СР може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри.Свідчення
артеріальна гіпертензія.Протипоказання
— ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв);
— тяжка печінкова недостатність (в т.ч. печінкова енцефалопатія);
— гіпокаліємія;
— непереносимість лактози, дефіцит лактази і синдром мальабсорбції глюкози-галактози (оскільки препарат Равел® СР містить лактозу);
— беременность;
— період лактації;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або будь-якого компонента препарату.
З обережністю призначають препарат при порушеннях функції нирок та/або печінки, цукровому діабеті у стадії декомпенсації, порушення водно-електролітного балансу, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою і уратным нефролітіазом), гіперпаратиреозі, а також пацієнтам з подовженим ін��ервалом QT на ЕКГ або одержують терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (в/в), пентамідин, сультоприд, терфенадин, винкамЛікарська взаємодія
Не рекомендовані комбінації
При одночасному застосуванні з препаратами літію можливо підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), також як і при дотриманні безсольової дієти (зниження виведення іо��ів літію нирками).
Комбінації, що потребують особливої уваги
Одночасне застосування з будь-яким з препаратів, здатних викликати порушення ритму серця типу "пірует", в т. ч. антиаритмічні засоби класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензамиды (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тиаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), а також бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин
