Дозировка
Устанавливают индивидуально. Внутрь для лечения взрослым и детям старше 14 лет применяют в суточной дозе 300-450 мг, при необходимости суточную дозу увеличивают до 600-900 мг; кратность приема - 2-3 Для профилактики обострений заболеваний применяют по 150 мг/ перед сном. Длительность лечения определяется показаниями к применению. Больным с почечной недостаточностью при уровне креатинина более 3.3 мг/100 мл - по 75 мг 2
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
ранитидин г/х 168мг; вспомогательные в-ва: МКЦ, крахмал картофельный, стеарат магния, кремния диоксид коллоидный, повидон
Фармакологическое действие
Блокатор гистаминовых H2-рецепторов. Подавляет базальную и стимулированную гистамином, гастрином и ацетилхолином (в меньшей степени) секрецию соляной кислоты. Способствует увеличению рН желудочного содержимого и снижает активность пепсина. Продолжительность действия ранитидина при однократном приеме - 12 ч.
Фармакокинетика
После приема внутрь ранитидин быстро абсорбируется из ЖКТ. Прием пищи и антацидов незначительно влияет на степень всасывания. Подвергается эффекту "первого прохождения" через печень. Cmax в плазме достигается через 2 ч после однократного приема внутрь. После в/м введения быстро и практически полностью всасывается из места инъекции. Cmax достигается через 15 мин.
Связывание с белками - 15%. Vd - 1.4 л/кг. Ранитидин выделяется с грудным молоком.
T1/2 составляет 2-3 ч. Около 30% принятой дозы выводится с мочой в неизмененном виде. Скорость выведения снижается при нарушении функции печени или почек.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: в единичных случаях (при в/в введении) - AV-блокада.
Со стороны пищеварительной системы: редко - диарея, запор; в единичных случаях - гепатиты.
Со стороны ЦНС: редко - головная боль, головокружение, чувство усталости, нечеткость зрения; в единичных случаях (у тяжелобольных) - спутанность сознания, галлюцинации.
Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения; при длительном применении в высоких дозах - лейкопения.
Со стороны обмена веществ: редко - незначительное повышение креатинина в сыворотке крови в начале лечения.
Со стороны эндокринной системы: при длительном применении в высоких дозах возможны увеличение содержания пролактина, гинекомастия, аменорея, импотенция, снижение либидо.
Со стороны костно-мышечной системы: очень редко - артралгия, миалгия.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь, крапивница, ангионевротический отек, анафилактический шок, бронхоспазм, артериальная гипотензия.
Прочие: редко - рецидивирующий паротит; в единичных случаях - выпадение волос.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
С осторожностью применяют у пациентов с нарушением выделительной функции почек.
Перед началом лечения необходимо исключить возможность наличия злокачественного заболевания пищевода, желудка или двенадцатиперстной кишки.
При длительном лечении у ослабленных больных в условиях стресса возможны бактериальные поражения желудка с последующим распространением инфекции.
Нежелательно резкое прекращение приема ранитидина из-за опасности рецидива язвенной болезни. Эффективность профилактического лечения язвенной болезни выше при приеме ранитидина курсами по 45 дней в весенне-осенний период, чем при постоянном приеме. Быстрое в/в введение ранитидина в редких случаях вызывает брадикардию, обычно у пациентов, предрасположенных к нарушению сердечного ритма.
Имеются отдельные сообщения о том, что ранитидин может способствовать развитию острого приступа порфирии, в связи с чем необходимо избегать его применения у пациентов с острой порфирией в анамнезе.
На фоне применения ранитидина возможны искажения данных лабораторных исследований: повышение уровня креатинина, активности гамма-глутамилтранспептидазы и трансаминаз печени в плазме крови.
В тех случаях, когда ранитидин применяется в комбинации с антацидами, перерыв между приемом антацидов и ранитидина должен быть не менее 1-2 ч (антациды могут вызвать нарушение абсорбции ранитидина)
Клинические данные по безопасности применения ранитидина в педиатрии ограничены.
Показания
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения; профилактика обострений язвенной болезни; симптоматические язвы; эрозивный и рефлюкс-эзофагит; синдром Золлингера-Эллисона; профилактика "стрессовых" язв ЖКТ, послеоперационных язв, рецидивов кровотечений из верхних отделов ЖКТ; профилактика аспирации желудочного сока при операциях под наркозом.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с антацидами возможно уменьшение абсорбции ранитидина.
При одновременном применении с антихолинергическими средствами возможно нарушение памяти и внимания у пациентов пожилого возраста.
Полагают, что блокаторы гистаминовых H2-рецепторов уменьшают ульцерогенное действие НПВС на слизистую оболочку желудка.
При одновременном применении с варфарином возможно уменьшение клиренса варфарина. Описан случай развития гипопротромбинемии и кровотечения у пациента, получающего варфарин.
При одновременном применении с висмута, трикалия дицитратом возможно нежелательное повышение абсорбции висмута; с глибенкламидом - описаны случаи развития гипогликемии; с кетоконазолом, итраконазолом - уменьшается абсорбция кетоконазола, итраконазола.
При одновременном применении с метопрололом возможно повышение концентрации в плазме крови и увеличение AUC и T1/2 метопролола.
(4146)
Дозування
Встановлюють індивідуально. Всередину для лікування дорослим і дітям старше 14 років застосовують у добовій дозі 300-450 мг, при необхідності добову дозу збільшують до 600-900 мг; кратність прийому - 2-3 Для профілактики загострень захворювань застосовують по 150 мг/ перед сном. Тривалість лікування визначається показаннями до застосування. Хворим з нирковою недостатністю при рівні креатиніну більше 3.3 мг/100 мл - по 75 мг 2
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
ранітидин г/х 168мг; допоміжні в-ва: МКЦ, до��ахмал картопляний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідонФармакологічна дія
Блокатор гістамінових H2-рецепторів. Пригнічує базальну і стимульовану гістаміном, гастрином і ацетилхоліном (меншою мірою) секрецію соляної кислоти. Сприяє збільшенню рН шлункового вмісту і знижує активність пепсину. Тривалість дії ранітидину при одноразовому прийомі - 12 ч.Фармакокінетика
Після прийому всередину ранітидин швидко абсорбується з ШКТ. Прийом їжі та антацидів незначно впливає на с��епень всмоктування. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax в плазмі досягається через 2 год після одноразового прийому внутрішньо. Після в/м введення швидко і практично повністю всмоктується з місця ін'єкції. Cmax досягається через 15 хв.
Зв'язування з білками - 15%. Vd - 1.4 л/кг. Ранітидин виділяється з грудним молоком.
T1/2 складає 2-3 ч. Близько 30% прийнятої дози виводиться з сечею в незміненому вигляді. Швидкість виведення знижується при порушенні функції печінки або нирок.Побічні дії
З боку серцево-судина��стій системи: у поодиноких випадках (при в/в введенні) - AV-блокада.
З боку травної системи: рідко - діарея, запор; у поодиноких випадках - гепатити.
З боку ЦНС: рідко - головний біль, запаморочення, відчуття втоми, нечіткість зору; в поодиноких випадках (у тяжкохворих) - сплутаність свідомості, галюцинації.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія; при тривалому застосуванні у високих дозах - лейкопенія.
З боку обміну речовин: рідко - незначне підвищення креатиніну в сироватці крові на початку лікування.
З боку ендокринної системи: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі збільшення змісту пролактіну, гінекомастія, аменорея, імпотенція, зниження лібідо.
З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - артралгія, міалгія.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія.
Інші: рідко - рецидивуючий паротит; у поодиноких випадках - випадання волосся.Особливості продажу��
Відпускається без рецептаОсобливі умови
З обережністю застосовують у пацієнтів з порушенням видільної функції нирок.
Перед початком лікування необхідно виключити можливість наявності злоякісного захворювання стравоходу, шлунка або дванадцятипалої кишки.
При тривалому лікуванні в ослаблених хворих в умовах стресу можливі бактеріальні ураження шлунка з подальшим поширенням інфекції.
Небажано і різке припинення прийому ранітидину з-за небезпеки рецидиву виразкової хвороби. Ефек��ивность профілактичного лікування виразкової хвороби вище при прийомі ранітидину курсами за 45 днів у весняно-осінній період, ніж при постійному прийомі. Швидке в/в введення ранітидину в рідкісних випадках викликає брадикардію, зазвичай у пацієнтів, схильних до порушення серцевого ритму.
Є окремі повідомлення про те, що ранітидин може сприяти розвитку гострого нападу порфірії, у зв'язку з чим необхідно уникати його застосування у пацієнтів з гострою порфірією в анамнезі.
На тлі застосування ранітидину можливі ��скажения даних лабораторних досліджень: підвищення рівня креатиніну, активності гамма-глутамілтранспептидази і трансаміназ печінки в плазмі крові.
У тих випадках, коли ранітидин застосовується в комбінації з антацидами перерва між прийомом антацидів і ранітидину повинен бути не менше 1-2 ч (антациди можуть викликати порушення абсорбції ранітидину)
Клінічні дані щодо безпеки застосування ранітидину в педіатрії обмежені.Свідчення
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення; профілакти��а загострень виразкової хвороби; симптоматичні виразки; ерозивний та рефлюкс-езофагіт; синдром Золлингераэллисона; профілактика "стресових" виразок ШЛУНКОВО-кишкового тракту, післяопераційних виразок, рецидивів кровотеч з верхніх відділів ШЛУНКОВО-кишкового тракту; профілактика аспірації шлункового соку при операціях під наркозом.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з антацидами можливе зменшення абсорбції ранітидину.
При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе порушення пам'яті та уваги у пацієнтів пожилогпро віку.
Вважають, що блокатори гістамінових H2-рецепторів зменшують ульцерогенна дія НПЗЗ на слизову оболонку шлунка.
При одночасному застосуванні з варфарином можливе зменшення кліренсу варфарину. Описаний випадок розвитку гіпопротромбінемії і кровотеч у пацієнта, який отримує варфарин.
При одночасному застосуванні з вісмуту, трикалия дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту; з глібенкламідом - описані випадки розвитку гіпоглікемії; з кетоконазолом, ітраконазолом - зменшується і кількість реться абсорбція кетоконазолу, ітраконазолу.
При одночасному застосуванні з метопрололом можливе підвищення концентрації в плазмі крові і збільшення AUC і T1/2 метопрололу.
