Дозировка
Таблетки необходимо проглатывать целиком (не разжевывать), и запивать достаточным количеством (1/2 стакана) воды, независимо от приема пищи (то есть, таблетки могут приниматься как до, так и во время или после еды). Доза подбирается в зависимости от терапевтического эффекта и переносимости препарата пациентом. Лечение препаратом Рамиприл-СЗ обычно является длительным, а его продолжительность в каждом конкретном случае определяется врачом. Если не назначается иначе, то при нормальной функции почек и печени рекомендуются представленные далее режимы дозирования. При эссенциальной гипертензии Обычно начальная доза составляет 2,5 мг 1 раз в сутки утром. Если при приеме препарата в этой дозе в течение 3-х недель и более не удается нормализовать АД, то доза может быть увеличена до 5 мг рамиприла в сутки. При недостаточной эффективности дозы 5 мг через 2-3 недели она может быть еще удвоена до максимальной рекомендуемой суточной дозы - 10 мг в сутки. В качестве альтернативы к увеличению дозы до 10 мг в сутки при недостаточной гипотензивной эффективности суточной дозы 5 мг, возможно добавление к лечению других гипотензивных средств, в частности диуретиков или блокаторов «медленных» кальциевых каналов. При хронической сердечной недостаточности Рекомендованная начальная доза: 1,25 мг 1 раз в сутки (1/2 таблетки 2,5 мг). В зависимости от реакции пациента на проводимую терапию доза может увеличиваться. Рекомендуется удваивать дозу с интервалом 1-2 недели. Если требуется прием суточной дозы 2,5 мг и выше она может даваться как однократно в сутки, так и делиться на 2 приема. Максимальная рекомендованная суточная доза составляет 10 мг. При диабетической или недиабетической нефропатии Рекомендованная начальная доза: 1,25 мг 1 раз в сутки (1/2 таблетки 2,5 мг). Доза может увеличиваться до 5 мг один раз в сутки. При данных состояниях дозы выше 5 мг один раз в сутки в контролируемых клинических исследованиях изучены недостаточно. Для снижения риска развития инфаркта миокарда, инсульта или сердечно- сосудистой смертности у пациентов с высоким сердечно-сосудистым риском Рекомендованная начальная доза: 2,5 мг 1 раз в сутки. В зависимости от переносимости препарата пациентом дозу можно постепенно увеличивать. Рекомендуется удвоить дозу через 1 неделю лечения, а в течение следующих 3 недель лечения - увеличить ее до обычной поддерживающей дозы 10 мг 1 раз в сутки. Дозы, превышающие 10 мг, в контролируемых клинических исследованиях изучены недостаточно. Применение препарата у пациентов с КК менее 0,6 мл/сек изучено недостаточно. При сердечной недостаточности, развившейся в течение первых нескольких дней (со 2-ых по 9-е сутки) после острого инфаркта миокарда Рекомендованная начальная доза составляет 5 мг в сутки, разделенная на две разовые дозы по 2,5 мг, которые принимаются одна утром, а вторая - вечером. Если пациент не переносит эту начальную дозу (наблюдается чрезмерное снижение АД), то ему рекомендуется в течение двух дней давать по 1,25 мг 2 раза в сутки
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
рамиприл 5мг;
Вспомогательные в-ва: лактозы моногидрат, магния стеарат
Фармакологическое действие
Образующийся под влиянием «печеночных» ферментов активный метаболит рамиприла – рамиприлат является длительно действующим ингибитором АПФ, представляющим собой пептидилдипептидазу. АПФ в плазме крови и тканях катализирует превращение ангиотензина I в анrиотензин II и распад брадикинина. Поэтому при приеме рамиприла внутрь уменьшается образование ангиотензина II и происходит накопление брадикинина, что приводит к расширению сосудов и снижению артериального давления (АД). Повышение активности калликреин-кининовой системы в крови и тканях обуславливает кардиопротективное и эндотелиопротективное действие рамиприла за счет активации простагландиновой системы и, соответственно, увеличения синтеза простагландинов, стимулирующих образование оксида азота (NO) в эндотелиоцитах. Ангиотензин II стимулирует выработку альдостерона, поэтому прием рамиприла приводит к снижению секреции альдостерона и повышению сывороточного содержания ионов калия. При снижении концентрации ангиотензина II в крови устраняется его ингибирующее влияние на секрецию ренина по типу отрицательной обрат-ной связи, что приводит к повышению активности ренина плазмы крови. Предполагается, что развитие некоторых нежелательных реакций (в частнос- ти «сухого» кашля) также связано с повышением активности брадикинина.
У пациентов с артериальной гипертензией прием рамиприла приводит к снижению АД в положении «лежа» и «стоя», без компенсаторного увеличения частоты сердечных сокращений (ЧСС). Рамиприл значительно снижает общее периферическое сопротивление сосудов (ОПСС), практически не вызывая изменений в почечном кровотоке и скорости клубочковой фильтрации. Гипотензивное действие начинает проявляться через 1-2 часа после приема внутрь разовой дозы препарата, достигая наибольшего значения через 3 - 9 часов, и сохраняется в течение 24 часов. При курсовом приеме гипотензивный эффект может постепенно увеличиваться, стабилизируясь обычно к 3 - 4 неделе регулярного приема препарата и затем сохраняясь в течение длительного времени. Внезапное прекращение приема препарата не приводит к быстрому и значительному повышению АД (отсутствие синдрома «отмены»). У пациентов с артериальной гипертензией рамиприл замедляет развитие и прогрессирование гипертрофии миокарда и сосудистой стенки.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью рамиприл снижает ОПСС (уменьшение постнагрузки на сердце), увеличивает емкость венозного русла и снижает давление наполнения левого желудочка, что, соответственно, приводит к уменьшению преднагрузки на сердце. У этих пациентов при приеме рамиприла наблюдается увеличение сердечного выброса, фракции выброса и улучшение переносимости физической нагрузки.
При диабетической и недиабетической нефропатии прием рамиприла замедляет скорость прогрессирования почечной недостаточности и время наступления терминальной стадии почечной недостаточности и, благодаря этому, уменьшает потребность в процедурах гемодиализа или трансплантации почки. При начальных стадиях диабетической или недиабетической нефропатии рамиприл уменьшает степень выраженности альбуминурии.
У пациентов с высоким риском развития сердечно-сосудистых заболеваний вследствие или сосудистых поражений (диагностированная ишемическая болезнь сердца, облитерирующие заболевания периферических артерий в анамнезе, инсульт в анамнезе), или сахарного диабета с не менее чем одним дополнительным фактором риска (микроальбуминурия, артериальная гипертензия, увеличение концентраций общего холестерина (ОХ), снижение концентраций холестерина липопротеинов высокой плотности (ХС-ЛПВП), курение) присоединение рамиприла к стандартной терапии значительно снижает частоту развития инфаркта миокарда, инсульта и смертности от сердечно-сосудистых причин. Кроме этого, рамиприл снижает показатели общей смертности, а также потребность в процедурах реваскуляризации, и замедляет возникновение или прогрессирование хронической сердечной недостаточности.
У пациентов с сердечной недостаточностью, развившейся в первые дни острого инфаркта миокарда (2-9 сутки), при приеме рамиприла, начиная с 3 по 10 сутки острого инфаркта миокарда, снижается риск показателя смертности (на 27 %), риск внезапной смерти (на 30 %), риск прогрессирования хронической сердечной недостаточности до тяжелой (III-IV функциональный класс по классификации NYHA)/резистентной к терапии (на 27 %), вероятность последующей госпитализации из-за развития сердечной недостаточности (на 26 %).
В общей популяции пациентов, а также у пациентов с сахарным диабетом, как с артериальной гипертензией, так и с нормальными показателями АД рамиприл значительно снижает риск развития нефропатии и возникновения микроальбуминурии.
Фармакокинетика
После приема внутрь рамиприл быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта (50-60 %). Прием пищи замедляет его абсорбцию, но не влияет на полноту всасывания. Рамиприл подвергается интенсивному пресистемному метаболизму/активации (главным образом, в печени путем гидролиза), в результате которого образуется его единственный активный метаболит – рамиприлат, активность которого в отношении ингибирования АПФ примерно в 6 раз превышает активность рамиприла. Кроме этого в результате метаболизма рамиприла образуется не обладающий фармакологической активностью дикетопиперазин, который затем подвергается конъюгации с глюкуроновой кислотой, рамиприлат также глюкуронируется и метаболизируется до дикетопиперазиновой кислоты. Биодоступность рамиприла после приема внутрь колеблется от 15 % (для дозы 2,5 мг) до 28 % (для дозы 5 мг). Биодоступность активного метаболита - рамиприлата - после приема внутрь 2,5 мг и 5 мг рамиприла составляет приблизительно 45 % (по сравнению с его биодоступностью после внутривенного введения в тех же дозах). После приема рамиприла внутрь максимальные плазменные концентрации рамиприла и рамиприлата достигаются через 1 и 2 - 4 часа, соответственно. Снижение плазменной концентрации рамиприлата происходит в несколько этапов: фаза распределения и выведения с периодом полувыведения (Т1/2) рамиприлата, составляющим приблизительно 3 часа, затем промежуточная фаза с T1/2 рамиприлата, составляющим приблизительно 15 часов, и конечная фаза с очень низкой концентрацией рамиприлата в плазме крови и Т1/2 рамиприлата, составляющим приблизительно 4-5 дней. Эта конечная фаза обусловлена медленным высвобождением рамиприлата из прочной связи с рецепторами АПФ. Несмотря на продолжительную конечную фазу при однократном в течение суток приеме рамиприла внутрь в дозе 2,5 мг и более равновесная плазменная концентрация рамиприлата достигается приблизительно через 4 дня лечения. При курсовом назначении препарата «эффективный» Т1/2 в зависимости от дозы составляет 13-17 часов. Связь с белками плазмы крови приблизительно составляет для рамиприла 73 %, а для рамиприлата – 56 %. После приема внутрь меченного радиоактивным изотопом рамиприла (10 мг) 39 % радиоактивности выводится через кишечник и около 60 % - почками. После приема внутрь 5 мг рамиприла у пациентов с дренированием желчных протоков практически одинаковые количества рамиприла и его метаболитов выделяются почками и через кишечник в течение первых 24 часов после приема. Приблизительно 80 - 90 % метаболитов в моче и желчи были идентифициро-ваны как рамиприлат и метаболиты рамиприлата. Рамиприла глюкуронид и рамиприла дикетопиперазин составляют приблизительно 10 – 20 % от общего количества, а содержание в моче неметаболизированного рамиприла составляет приблизительно 2 %. В исследованиях на животных было показано, что рамиприл секретируется с грудным молоком. При нарушениях функции почек с клиренсом креатинина (КК) менее 60 мл/мин. выведение рамиприлата и его метаболитов почками замедляется. Это приво
Побочные действия
Нарушения со стороны сердца
Нечасто: ишемия миокарда, включая развитие приступа стенокардии или инфаркта миокарда, тахикардия, аритмии (появление или усиление), ощущение сердцебиения, периферические отеки.
Нарушения со стороны сосудов
Часто: чрезмерное снижение АД, нарушение ортостатической регуляции сосудистого тонуса (ортостатическая гипотензия), синкопальные состояния,
Нечасто: «приливы» крови к коже лица.
Редко: возникновение или усиление нарушений кровообращения на фоне стенозирующих сосудистых поражений, васкулит.
Частота неизвестна: синдром Рейно.
Нарушения со стороны центральной нервной системы
Часто: головная боль, ощущение «легкости» в голове.
Нечасто: головокружение, агевзия (утрата вкусовой чувствительности), дисгевзия (нарушение вкусовой чувствительности).
Редко: тремор, нарушение равновесия.
Частота неизвестна: ишемия головного мозга, включая ишемический инсульт и преходящее нарушение мозгового кровообращения, нарушение психомоторных реакций, парестезии (ощущение жжения), паросмия (нарушение восприятия запахов).
Нарушения со стороны органа зрения
Нечасто: зрительные расстройства, включая нечеткость зрительного восприятия.
Редко: конъюнктивит.
Нарушения со стороны органа слуха
Редко: нарушения слуха, звон в ушах.
Нарушения со стороны психики
Нечасто: подавленное настроение, тревога, нервозность, двигательное беспокойство, нарушения сна, включая сонливость.
Редко: спутанность сознания.
Частота неизвестна: нарушение внимания.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом лечения препаратом Рамиприл-СЗ необходимо устранить гипонатриемию и гиповолемию. У пациентов, ранее принимавших диуретики, необходимо их отменить или, по крайней мере, снизить их дозу за 2-3 дня до начала приема препарата Рамиприл-СЗ (в этом случае следует тщательно контролировать состояние пациентов с хронической сердечной недостаточностью, в связи с возможностью развития у них декомпенсации в связи с увеличением объема циркулирующей крови). После приема первой дозы препарата, а также при увеличении его дозы и/или дозы диуретиков (особенно «петлевых») необходимо обеспечить тщательное медицинское наблюдение за пациентом в течение не менее 8-ми часов для своевременного принятия соответствующих мер в случае чрезмерного снижения АД. Если препарат Рамиприл-СЗ применяется впервые или в высокой дозе у пациентов с повышенной активностью РААС, то у них следует тщательно контролировать АД, особенно в начале лечения, так как у этих пациентов имеется повышенный риск чрезмерного снижения АД (см. раздел «С осторожностью»). При злокачественной артериальной гипертензии и сердечной недостаточности, в особенности в острой стадии инфаркта миокарда, лечение препаратом Рамиприл-СЗ следует начинать только в условиях стационара. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью прием препарата может привести к развитию выраженного снижения АД, которое в ряде случаев сопровождается олигурией или азотемией и редко - развитием острой почечной недостаточности. Следует соблюдать осторожность при лечении пожилых пациентов, так как они могут быть особенно чувствительны к ингибиторам АПФ, в начальной фазе лечения рекомендуется контролировать показатели функции почек (см. также раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов, для которых снижение АД может представлять определенный риск (например, у пациентов с атеросклеротическим сужением коронарных или мозговых артерий) лечение должно начинаться под строгим медицинским наблюдением. Следует соблюдать осторожность при физической нагрузке и/или жаркой погоде из-за риска повышенного потоотделения и дегидратации с развитием артериальной гипотензии, вследствие уменьшения объема циркулирующей крови и снижения содержания натрия в крови. Во время лечения препаратом Рамиприл-СЗ не рекомендуется употреблять алкоголь. Преходящая артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения после стабилизации АД. В случае повторного возникновения выраженной артериальной гипотензии следует уменьшить дозу или отменить препарат. У пациентов, получавших лечение ингибиторами АПФ, наблюдались случаи ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка, глотки или гортани. При возникновении отечности в области лица (губы, веки) или языка, либо нарушения глотания или дыхания пациент должен немедленно прекратить прием препарата. Ангионевротический отек, локализующийся в области языка, глотки, или гортани (возможные симптомы: нарушение глотания или дыхания) может угрожать жизни и требует проведения неотложных мер
Показания
- Эссенциальная гипертензия.
- Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, в частности в комбинации с диуретиками).
- Диабетическая или недиабетическая нефропатия, доклинические и клинически выраженные стадии, в том числе с выраженной протеинурией, в особенности, при сочетании с артериальной гипертензией.
- Снижение риска развития инфаркта миокарда, инсульта или сердечно-сосудистой смертности у пациентов с высоким сердечно-сосудистым риском:
· у пациентов с подтвержденной ишемической болезнью сердца, инфарктом миокарда в анамнезе или без него, включая пациентов, перенесших чрескожную транслюминальную коронарную ангиопластику, аортокоронарное шyнтирование;
· у пациентов с инсультом в анамнезе;
· у пациентов с окклюзионными поражениями периферических артерий;
· у пациентов с сахарным диабетом с не менее чем одним дополнительным фактором риска (микроальбуминурия, артериальная гипертензия, повышение плазменных концентраций ОХ,
Противопоказания
- Повышенная чувствительность к рамиприлу, другим ингибиторам АПФ, или к любому из компонентов препарата (см. раздел «Состав»).
- Ангионевротический отек (наследственный или идиопатический, а также после приема ингибиторов АПФ) в анамнезе
- риск быстрого развития ангионевротического отека (см. раздел «Побочное действие»).
- Гемодинамически значимый стеноз почечных артерий (двусторонний или односторонний в случае единственной почки).
- Артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт. ст.) или состояния с нестабильными показателями гемодинамики.
- Гемодинамически значимый стеноз аортального или митрального клапана или гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия (ГОКМП). - Первичный гиперальдостеронизм.
- Тяжелая почечная недостаточность (КК менее 20 мл/мин при поверхности тела 1,73 м2) (опыт клинического применения недостаточен).
- Беременность.
- Период лактации.
Лекарственное взаимодействие
Противопоказанные комбинации
- Использование некоторых высокопроточных мембран с отрицательно заряженной поверхностью (например, полиакрилнитрильных мембран) при проведении гемодиализа или гемофильтрации; использование сульфата декстрана при аферезе липопротеинов низкой плотности Риск развития тяжелых анафилактических реакций.
Не рекомендуемые комбинации
- С солями калия, калийсберегающими диуретиками (например, амилоридом, триамтереном, спиронолактоном) Возможно более выраженное повышение содержания калия в сыворотке крови (при одновременном применении требуется тщательный контроль содержания калия в сыворотке крови).
Комбинации, которые следует применять с осторожностью
- С гипотензивными средствами (особенно диуретиками) и другими препаратами, снижающими АД (нитратами, трициклическими антидепрессантами) Потенцирование гипотензивного эффекта; при комбинации с диуретиками следует контролировать содержание натрия в сыворотке крови.
(6586)
Дозування
Таблетки необхідно ковтати цілою (не розжовувати), і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води, незалежно від прийому їжі (тобто, таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їжі). Доза підбирається в залежності від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Раміприл-СЗ зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то при нормальній функції нирок і печінки рекомендуються предс��авленные далі режими дозування. При есенціальній гіпертензії Зазвичай початкова доза складає 2,5 мг 1 раз на добу вранці. Якщо при прийомі препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, доза може бути збільшена до 5 мг раміприлу на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути подвоєна до максимальної рекомендованої добової дози - 10 мг на добу. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу при недостатньої гіпотензивної ефективності добової дози 5 мг, вооз��ожна додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. При хронічній серцевій недостатності Рекомендована початкова доза: на 1,25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки 2,5 мг). Залежно від реакції пацієнта на терапію доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище вона може даватися як одноразово на добу, так і ділитися на 2 прийоми. Максимальна рекомендована добова доза соста��становить 10 мг. При діабетичної або недиабетической нефропатії Рекомендована початкова доза: на 1,25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки 2,5 мг). Доза може збільшуватися до 5 мг один раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг один раз на добу в контрольованих клінічних дослідженнях вивчено недостатньо. Для зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево - судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза: 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату хворим��му дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування - збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг, в контрольованих клінічних дослідженнях вивчено недостатньо. Застосування препарату у пацієнтів з КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. При серцевій недостатності, що виникла протягом перших декількох днів (з 2-х до 9-е добу) після гострого інфаркту міокарда Рекомендована початкова доза становить 5 мг на добу, разделенная на дві разові дози по 2,5 мг, які приймаються одна уранці, друга - ввечері. Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (спостерігається надмірне зниження артеріального тиску), то йому рекомендується протягом двох днів давати по 1,25 мг 2 рази на добу
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
раміприл 5мг;
Допоміжні в-ва: лактози моногідрат, магнію стеаратФармакологічна дія
Утворюється під впливом «печінкових» ферментів активний метаболіт раміприлу – раміприлат є довготривалих інгібітором АПФ, представляющим собою пептидилдипептидазу. АПФ в плазмі крові і тканинах каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II та розпад брадикініну. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах обумовлює кардиопротективное і эндотелиопротективное дію раміприлу за рахунок активації простагландиновой системи і, відповідно збільшення синтезу простагландинів, які стимулюють утворення оксиду азоту (NO) в эндотелиоцитах. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону і підвищення сироваткового вмісту іонів калію. При зниженні концентрації ангіотензину II в крові усувається його гальмуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема- ти «сухого кашлю) також пов'язано з підвищенням активності брадикініну.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» і «стоячи», без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), практично не викликають змін в нирковому кровотоці і швидкості клубочкової фільтрації. Гіпотензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільш��шого значення через 3 - 9 годин і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі гіпотензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3 - 4 тижні регулярного прийому препарату і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого і значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «відміни»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда і судинної стінки.
У пацієнтів з хронічною се��дечной недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшення післянавантаження на серце), збільшує ємність венозного русла і знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду і покращання переносимості фізичного навантаження.
При діабетичній та недиабетической нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності і час настання терм��ної стадії ниркової недостатності і, завдяки цьому, зменшує потребу в процедурах гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недиабетической нефропатії раміприл зменшує ступінь вираженості альбумінурії.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення концентрацій загального холестерину (ОХ), зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), паління) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту і смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потреба в процедурах реваскуляризації, і уповільнює виникнення або прогресування хроничеської серцевої недостатності.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, що виникла в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 добу), при прийомі раміприлу, починаючи з 3 по 10 добу гострого інфаркту міокарда, знижується ризик показника смертності (на 27 %), ризик раптової смерті (на 30 %), ризик прогресування хронічної серцевої недостатності до важкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/резистентної до терапії (на 27 %), ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26 %).
У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом, як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії і виникнення мікроальбумінурії.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту (50-60 %). Прийом їжі сповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином, у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого обратовується його єдиний активний метаболіт – раміприлат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього в результаті метаболізму раміприлу утворюється не володіє фармакологічною активністю дикетопиперазин, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронируется і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після прийому всередину коливається від 15 % (для дози 2,5 мг) до 28 % (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту - раміприлату після прийому внутрішньо 2,5 мг і 5 мг раміприлу становить приблизно 45 % (у порівнянні з його біодоступністю після внутрішньовенного введення у тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу і раміприлату досягаються через 1 і 2 - 4 години, відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу та виведення з періодом напіввиведення (Т1/2) раміприлату, що становить приблизно 3 години, потім проміжна фаза з T1/2 раміприлату, що становить приблизно 15 годин, і кінцева фаза з дуже низькою концентрацією раміприлату в плазмі крові і Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза зумовлена повільним вивільненням раміприлату з міцної зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо у дозі 2,5 мг і більше рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому призначенні препарату «ефект��вный» Т1/2 у залежності від дози, становить 13-17 годин. Зв'язок з білками плазми крові приблизно становить для раміприлу 73 %, а для раміприлату – 56 %. Після прийому всередину міченого радіоактивним ізотопом раміприлу (10 мг) 39 % радіоактивності виводиться через кишечник і близько 60 % - нирками. Після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу у пацієнтів з дренуванням жовчних проток практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів виділяються нирками і через кишечник протягом перших 24 годин після прийому. Приблизно 80 - 90 % метаболітів у сечі �� жовчі були идентифициро-вани як раміприлат і метаболіти раміприлату. Глюкуронід раміприлу і раміприлу дикетопиперазин складають приблизно 10 – 20 % від загальної кількості, а вміст у сечі неметаболизированного раміприлу становить приблизно 2 %. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл секретується з грудним молоком. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв. виведення раміприлату і його метаболітів нирками сповільнюється. Це привоПобічні дії
Порушення з боку серця<br />
Нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмії (поява або посилення), відчуття серцебиття, периферичні набряки.
Порушення з боку судин
Часто: надмірне зниження АТ, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопе стану,
Нечасто: «припливи» крові до шкіри обличчя.
Рідко: виникнення або посилення порушень кровообігу на тлі стенозуючих судинних уражень, васкуліт.
<br /> Частота невідома: синдром Рейно.
Порушення з боку центральної нервової системи
Часто: головний біль, відчуття «легкості» в голові.
Нечасто: запаморочення, агевзія (втрата смакової чутливості), дизгевзія (порушення смакової чутливості).
Рідко: тремор, порушення рівноваги.
Частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій, парестезії (відчуття печіння), паросмія (порушення відтвориятия запахів).
Порушення з боку органа зору
Нечасто: зорові розлади, включаючи нечіткість зорового сприйняття.
Рідко: кон'юнктивіт.
Порушення з боку органа слуху
Рідко: порушення слуху, дзвін у вухах.
Порушення з боку психіки
Нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, рухове занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість.
Рідко: сплутаність свідомості.
Частота невідома: порушення уваги.Особливості продажу
рецептурніПро��обые умови
Перед початком лікування препаратом Раміприл-СЗ необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, що раніше приймали діуретики, необхідно їх скасувати або, принаймні, знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Раміприл-СЗ (в цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації у зв'язку з збільшенням обсягу циркулюючої крові). Після прийому першої дози препарату, а також при збільшенні його дози та/або дози діуретиків (особливо «петльових») необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом упродовж не менше 8-ми годин для своєчасного вжиття відповідних заходів у разі надмірного зниження АТ. Якщо препарат Раміприл-СЗ застосовується вперше чи у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то в них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, так як у цих пацієнтів існує підвищений ризик надмірного зниження артеріального тиску (див. розділ «З обережністю»). При злоякісної артериальної гіпертензії та серцевої недостатності, особливо в гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Раміприл-СЗ слід починати тільки в умовах стаціонару. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження АТ, яке в ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією і зрідка - розвитком гострої ниркової недостатності. Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів літнього віку, так як вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, почавьной фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може представляти певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій) лікування повинно починатися під суворим медичним наглядом. Слід дотримуватися обережності при фізичному навантаженні і/або спекотну погоду, через ризик підвищеного потовиділення і дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення об'єму циркулирующей крові та зниження вмісту натрію в крові. Під час лікування препаратом Раміприл-СЗ не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки або гортані. При виникненні набряків в області обличчя (губи, повіки) або мови, або порушення ковтання чи дихання, пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк локалізується в ділянці язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання чи дихання) може загрожувати життю та потребує проведення невідкладних заходівСвідчення
- Есенціальна гіпертензія.
- Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема комбінації з діуретиками).
- Діабетична або недиабетическая нефропатія, доп��нические і клінічно виражені стадії, в тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією.
- Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком:
· у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюминальную коронарну ангіопластику, аортокоронарне шунтування;
· у пацієнтів з инсультому в анамнезі;
· у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій;
· у пацієнтів з цукровим діабетом з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХ,Протипоказання
- Підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого з компонентів препарату (див. розділ «Склад»).
- Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі
- рпозов швидкого розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»).
- Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двобічний або однобічний у разі єдиної нирки).
- Артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.) або стану з нестабільними показниками гемодинаміки.
- Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП). - Первинний гіперальдостеронізм.
- Тяжка ниркова недостатністьь (КК менше 20 мл/хв при 1,73 м2 поверхні тіла) (досвід клінічного застосування недостатній).
- Вагітність.
- Період лактації.Лікарська взаємодія
Протипоказані комбінації
- Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, полиакрилнитрильных мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації; використання сульфату декстрану при аферезе ліпопротеїнів низької щільності Ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій.
Не рекомендовані ��омбинации
- З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амилоридом, триамтереном, спіронолактоном) Можливо більш виражене підвищення вмісту калію в сироватці крові (при одночасному застосуванні потрібен ретельний контроль вмісту калію в сироватці крові).
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
- З гіпотензивними засобами (особливо діуретиками) та іншими препаратами, що знижують АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами) Потенціювання гіпотензивного ефекту; при к��мбинации з діуретиками слід контролювати вміст натрію в сироватці крові.
