Дозировка
Таблетки необходимо проглатывать целиком (не разжевывать), и запивать достаточным количеством (1/2 стакана) воды, независимо от приема пищи (то есть, таблетки могут приниматься как до, так и во время или после еды). Доза подбирается в зависимости от терапевтического эффекта и переносимости препарата пациентом. Лечение препаратом Рамиприл-СЗ обычно является длительным, а его продолжительность в каждом конкретном случае определяется врачом. Если не назначается иначе, то при нормальной функции почек и печени рекомендуются представленные далее режимы дозирования. При эссенциальной гипертензии Обычно начальная доза составляет 2,5 мг 1 раз в сутки утром. Если при приеме препарата в этой дозе в течение 3-х недель и более не удается нормализовать АД, то доза может быть увеличена до 5 мг рамиприла в сутки. При недостаточной эффективности дозы 5 мг через 2-3 недели она может быть еще удвоена до максимальной рекомендуемой суточной дозы - 10 мг в сутки. В качестве альтернативы к увеличению дозы до 10 мг в сутки при недостаточной гипотензивной эффективности суточной дозы 5 мг, возможно добавление к лечению других гипотензивных средств, в частности диуретиков или блокаторов «медленных» кальциевых каналов. При хронической сердечной недостаточности Рекомендованная начальная доза: 1,25 мг 1 раз в сутки (1/2 таблетки 2,5 мг). В зависимости от реакции пациента на проводимую терапию доза может увеличиваться. Рекомендуется удваивать дозу с интервалом 1-2 недели. Если требуется прием суточной дозы 2,5 мг и выше она может даваться как однократно в сутки, так и делиться на 2 приема. Максимальная рекомендованная суточная доза составляет 10 мг. При диабетической или недиабетической нефропатии Рекомендованная начальная доза: 1,25 мг 1 раз в сутки (1/2 таблетки 2,5 мг). Доза может увеличиваться до 5 мг один раз в сутки. При данных состояниях дозы выше 5 мг один раз в сутки в контролируемых клинических исследованиях изучены недостаточно. Для снижения риска развития инфаркта миокарда, инсульта или сердечно- сосудистой смертности у пациентов с высоким сердечно-сосудистым риском Рекомендованная начальная доза: 2,5 мг 1 раз в сутки. В зависимости от переносимости препарата пациентом дозу можно постепенно увеличивать. Рекомендуется удвоить дозу через 1 неделю лечения, а в течение следующих 3 недель лечения - увеличить ее до обычной поддерживающей дозы 10 мг 1 раз в сутки. Дозы, превышающие 10 мг, в контролируемых клинических исследованиях изучены недостаточно. Применение препарата у пациентов с КК менее 0,6 мл/сек изучено недостаточно. При сердечной недостаточности, развившейся в течение первых нескольких дней (со 2-ых по 9-е сутки) после острого инфаркта миокарда Рекомендованная начальная доза составляет 5 мг в сутки, разделенная на две разовые дозы по 2,5 мг, которые принимаются одна утром, а вторая - вечером. Если пациент не переносит эту начальную дозу (наблюдается чрезмерное снижение АД), то ему рекомендуется в течение двух дней давать по 1,25 мг 2 раза в сутки
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
рамиприл 2,5мг;
Вспомогательные в-ва: лактозы моногидрат, магния стеарат
Фармакологическое действие
У пациентов с артериальной гипертензией прием рамиприла приводит к снижению АД в положении «лежа» и «стоя», без компенсаторного увеличения частоты сердечных сокращений (ЧСС). Рамиприл значительно снижает общее периферическое сопротивление сосудов (ОПСС), практически не вызывая изменений в почечном кровотоке и скорости клубочковой фильтрации. Гипотензивное действие начинает проявляться через 1-2 часа после приема внутрь разовой дозы препарата, достигая наибольшего значения через 3 - 9 часов, и сохраняется в течение 24 часов. При курсовом приеме гипотензивный эффект может постепенно увеличиваться, стабилизируясь обычно к 3 - 4 неделе регулярного приема препарата и затем сохраняясь в течение длительного времени. Внезапное прекращение приема препарата не приводит к быстрому и значительному повышению АД (отсутствие синдрома «отмены»). У пациентов с артериальной гипертензией рамиприл замедляет развитие и прогрессирование гипертрофии миокарда и сосудистой стенки.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью рамиприл снижает ОПСС (уменьшение постнагрузки на сердце), увеличивает емкость венозного русла и снижает давление наполнения левого желудочка, что, соответственно, приводит к уменьшению преднагрузки на сердце. У этих пациентов при приеме рамиприла наблюдается увеличение сердечного выброса, фракции выброса и улучшение переносимости физической нагрузки.
При диабетической и недиабетической нефропатии прием рамиприла замедляет скорость прогрессирования почечной недостаточности и время наступления терминальной стадии почечной недостаточности и, благодаря этому, уменьшает потребность в процедурах гемодиализа или трансплантации почки. При начальных стадиях диабетической или недиабетической нефропатии рамиприл уменьшает степень выраженности альбуминурии.
У пациентов с высоким риском развития сердечно-сосудистых заболеваний вследствие или сосудистых поражений (диагностированная ишемическая болезнь сердца, облитерирующие заболевания периферических артерий в анамнезе, инсульт в анамнезе), или сахарного диабета с не менее чем одним дополнительным фактором риска (микроальбуминурия, артериальная гипертензия, увеличение концентраций общего холестерина (ОХ), снижение концентраций холестерина липопротеинов высокой плотности (ХС-ЛПВП), курение) присоединение рамиприла к стандартной терапии значительно снижает частоту развития инфаркта миокарда, инсульта и смертности от сердечно-сосудистых причин. Кроме этого, рамиприл снижает показатели общей смертности, а также потребность в процедурах реваскуляризации, и замедляет возникновение или прогрессирование хронической сердечной недостаточности.
У пациентов с сердечной недостаточностью, развившейся в первые дни острого инфаркта миокарда (2-9 сутки), при приеме рамиприла, начиная с 3 по 10 сутки острого инфаркта миокарда, снижается риск показателя смертности (на 27 %), риск внезапной смерти (на 30 %), риск прогрессирования хронической сердечной недостаточности до тяжелой (III-IV функциональный класс по классификации NYHA)/резистентной к терапии (на 27 %), вероятность последующей госпитализации из-за развития сердечной недостаточности (на 26 %).
В общей популяции пациентов, а также у пациентов с сахарным диабетом, как с артериальной гипертензией, так и с нормальными показателями АД рамиприл значительно снижает риск развития нефропатии и возникновения микроальбуминурии.
Фармакокинетика
После приема внутрь рамиприл быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта (50-60 %). Прием пищи замедляет его абсорбцию, но не влияет на полноту всасывания. Рамиприл подвергается интенсивному пресистемному метаболизму/активации (главным образом, в печени путем гидролиза), в результате которого образуется его единственный активный метаболит – рамиприлат, активность которого в отношении ингибирования АПФ примерно в 6 раз превышает активность рамиприла. Кроме этого в результате метаболизма рамиприла образуется не обладающий фармакологической активностью дикетопиперазин, который затем подвергается конъюгации с глюкуроновой кислотой, рамиприлат также глюкуронируется и метаболизируется до дикетопиперазиновой кислоты. Биодоступность рамиприла после приема внутрь колеблется от 15 % (для дозы 2,5 мг) до 28 % (для дозы 5 мг). Биодоступность активного метаболита - рамиприлата - после приема внутрь 2,5 мг и 5 мг рамиприла составляет приблизительно 45 % (по сравнению с его биодоступностью после внутривенного введения в тех же дозах). После приема рамиприла внутрь максимальные плазменные концентрации рамиприла и рамиприлата достигаются через 1 и 2 - 4 часа, соответственно. Снижение плазменной концентрации рамиприлата происходит в несколько этапов: фаза распределения и выведения с периодом полувыведения (Т1/2) рамиприлата, составляющим приблизительно 3 часа, затем промежуточная фаза с T1/2 рамиприлата, составляющим приблизительно 15 часов, и конечная фаза с очень низкой концентрацией рамиприлата в плазме крови и Т1/2 рамиприлата, составляющим приблизительно 4-5 дней. Эта конечная фаза обусловлена медленным высвобождением рамиприлата из прочной связи с рецепторами АПФ. Несмотря на продолжительную конечную фазу при однократном в течение суток приеме рамиприла внутрь в дозе 2,5 мг и более равновесная плазменная концентрация рамиприлата достигается приблизительно через 4 дня лечения. При курсовом назначении препарата «эффективный» Т1/2 в зависимости от дозы составляет 13-17 часов. Связь с белками плазмы крови приблизительно составляет для рамиприла 73 %, а для рамиприлата – 56 %. После приема внутрь меченного радиоактивным изотопом рамиприла (10 мг) 39 % радиоактивности выводится через кишечник и около 60 % - почками. После приема внутрь 5 мг рамиприла у пациентов с дренированием желчных протоков практически одинаковые количества рамиприла и его метаболитов выделяются почками и через кишечник в течение первых 24 часов после приема. Приблизительно 80 - 90 % метаболитов в моче и желчи были идентифициро-ваны как рамиприлат и метаболиты рамиприлата. Рамиприла глюкуронид и рамиприла дикетопиперазин составляют приблизительно 10 – 20 % от общего количества, а содержание в моче неметаболизированного рамиприла составляет приблизительно 2 %. В исследованиях на животных было показано, что рамиприл секретируется с грудным молоком. При нарушениях функции почек с клиренсом креатинина (КК) менее 60 мл/мин. выведение рамиприлата и его метаболитов почками замедляется. Это приво
Побочные действия
Нарушения со стороны сердца
Нечасто: ишемия миокарда, включая развитие приступа стенокардии или инфаркта миокарда, тахикардия, аритмии (появление или усиление), ощущение сердцебиения, периферические отеки.
Нарушения со стороны сосудов
Часто: чрезмерное снижение АД, нарушение ортостатической регуляции сосудистого тонуса (ортостатическая гипотензия), синкопальные состояния,
Нечасто: «приливы» крови к коже лица.
Редко: возникновение или усиление нарушений кровообращения на фоне стенозирующих сосудистых поражений, васкулит.
Частота неизвестна: синдром Рейно.
Нарушения со стороны центральной нервной системы
Часто: головная боль, ощущение «легкости» в голове.
Нечасто: головокружение, агевзия (утрата вкусовой чувствительности), дисгевзия (нарушение вкусовой чувствительности).
Редко: тремор, нарушение равновесия.
Частота неизвестна: ишемия головного мозга, включая ишемический инсульт и преходящее нарушение мозгового кровообращения, нарушение психомоторных реакций, парестезии (ощущение жжения), паросмия (нарушение восприятия запахов).
Нарушения со стороны органа зрения
Нечасто: зрительные расстройства, включая нечеткость зрительного восприятия.
Редко: конъюнктивит.
Нарушения со стороны органа слуха
Редко: нарушения слуха, звон в ушах.
Нарушения со стороны психики
Нечасто: подавленное настроение, тревога, нервозность, двигательное беспокойство, нарушения сна, включая сонливость.
Редко: спутанность сознания.
Частота неизвестна: нарушение внимания.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом лечения препаратом Рамиприл-СЗ необходимо устранить гипонатриемию и гиповолемию. У пациентов, ранее принимавших диуретики, необходимо их отменить или, по крайней мере, снизить их дозу за 2-3 дня до начала приема препарата Рамиприл-СЗ (в этом случае следует тщательно контролировать состояние пациентов с хронической сердечной недостаточностью, в связи с возможностью развития у них декомпенсации в связи с увеличением объема циркулирующей крови). После приема первой дозы препарата, а также при увеличении его дозы и/или дозы диуретиков (особенно «петлевых») необходимо обеспечить тщательное медицинское наблюдение за пациентом в течение не менее 8-ми часов для своевременного принятия соответствующих мер в случае чрезмерного снижения АД. Если препарат Рамиприл-СЗ применяется впервые или в высокой дозе у пациентов с повышенной активностью РААС, то у них следует тщательно контролировать АД, особенно в начале лечения, так как у этих пациентов имеется повышенный риск чрезмерного снижения АД (см. раздел «С осторожностью»). При злокачественной артериальной гипертензии и сердечной недостаточности, в особенности в острой стадии инфаркта миокарда, лечение препаратом Рамиприл-СЗ следует начинать только в условиях стационара. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью прием препарата может привести к развитию выраженного снижения АД, которое в ряде случаев сопровождается олигурией или азотемией и редко - развитием острой почечной недостаточности. Следует соблюдать осторожность при лечении пожилых пациентов, так как они могут быть особенно чувствительны к ингибиторам АПФ, в начальной фазе лечения рекомендуется контролировать показатели функции почек (см. также раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов, для которых снижение АД может представлять определенный риск (например, у пациентов с атеросклеротическим сужением коронарных или мозговых артерий) лечение должно начинаться под строгим медицинским наблюдением. Следует соблюдать осторожность при физической нагрузке и/или жаркой погоде из-за риска повышенного потоотделения и дегидратации с развитием артериальной гипотензии, вследствие уменьшения объема циркулирующей крови и снижения содержания натрия в крови. Во время лечения препаратом Рамиприл-СЗ не рекомендуется употреблять алкоголь. Преходящая артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения после стабилизации АД. В случае повторного возникновения выраженной артериальной гипотензии следует уменьшить дозу или отменить препарат. У пациентов, получавших лечение ингибиторами АПФ, наблюдались случаи ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка, глотки или гортани. При возникновении отечности в области лица (губы, веки) или языка, либо нарушения глотания или дыхания пациент должен немедленно прекратить прием препарата. Ангионевротический отек, локализующийся в области языка, глотки, или гортани (возможные симптомы: нарушение глотания или дыхания) может угрожать жизни и требует проведения неотложных мер
Показания
- Эссенциальная гипертензия.
- Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, в частности в комбинации с диуретиками).
- Диабетическая или недиабетическая нефропатия, доклинические и клинически выраженные стадии, в том числе с выраженной протеинурией, в особенности, при сочетании с артериальной гипертензией.
- Снижение риска развития инфаркта миокарда, инсульта или сердечно-сосудистой смертности у пациентов с высоким сердечно-сосудистым риском:
· у пациентов с подтвержденной ишемической болезнью сердца, инфарктом миокарда в анамнезе или без него, включая пациентов, перенесших чрескожную транслюминальную коронарную ангиопластику, аортокоронарное шyнтирование;
· у пациентов с инсультом в анамнезе;
· у пациентов с окклюзионными поражениями периферических артерий;
· у пациентов с сахарным диабетом с не менее чем одним дополнительным фактором риска (микроальбуминурия, артериальная гипертензия, повышение плазменных концентраций ОХ,
Противопоказания
- Повышенная чувствительность к рамиприлу, другим ингибиторам АПФ, или к любому из компонентов препарата (см. раздел «Состав»).
- Ангионевротический отек (наследственный или идиопатический, а также после приема ингибиторов АПФ) в анамнезе
- риск быстрого развития ангионевротического отека (см. раздел «Побочное действие»).
- Гемодинамически значимый стеноз почечных артерий (двусторонний или односторонний в случае единственной почки).
- Артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт. ст.) или состояния с нестабильными показателями гемодинамики.
- Гемодинамически значимый стеноз аортального или митрального клапана или гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия (ГОКМП). - Первичный гиперальдостеронизм.
- Тяжелая почечная недостаточность (КК менее 20 мл/мин при поверхности тела 1,73 м2) (опыт клинического применения недостаточен).
- Беременность.
- Период лактации.
Лекарственное взаимодействие
Противопоказанные комбинации
- Использование некоторых высокопроточных мембран с отрицательно заряженной поверхностью (например, полиакрилнитрильных мембран) при проведении гемодиализа или гемофильтрации; использование сульфата декстрана при аферезе липопротеинов низкой плотности Риск развития тяжелых анафилактических реакций.
Не рекомендуемые комбинации
- С солями калия, калийсберегающими диуретиками (например, амилоридом, триамтереном, спиронолактоном) Возможно более выраженное повышение содержания калия в сыворотке крови (при одновременном применении требуется тщательный контроль содержания калия в сыворотке крови).
Комбинации, которые следует применять с осторожностью
- С гипотензивными средствами (особенно диуретиками) и другими препаратами, снижающими АД (нитратами, трициклическими антидепрессантами) Потенцирование гипотензивного эффекта; при комбинации с диуретиками следует контролировать содержание натрия в сыворотке крови.
(6584)
Дозування
Таблетки необхідно ковтати цілою (не розжовувати), і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води, незалежно від прийому їжі (тобто, таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їжі). Доза підбирається в залежності від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Раміприл-СЗ зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то при нормальній функції нирок і печінки рекомендуються предс��авленные далі режими дозування. При есенціальній гіпертензії Зазвичай початкова доза складає 2,5 мг 1 раз на добу вранці. Якщо при прийомі препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, доза може бути збільшена до 5 мг раміприлу на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути подвоєна до максимальної рекомендованої добової дози - 10 мг на добу. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу при недостатньої гіпотензивної ефективності добової дози 5 мг, вооз��ожна додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. При хронічній серцевій недостатності Рекомендована початкова доза: на 1,25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки 2,5 мг). Залежно від реакції пацієнта на терапію доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище вона може даватися як одноразово на добу, так і ділитися на 2 прийоми. Максимальна рекомендована добова доза соста��становить 10 мг. При діабетичної або недиабетической нефропатії Рекомендована початкова доза: на 1,25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки 2,5 мг). Доза може збільшуватися до 5 мг один раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг один раз на добу в контрольованих клінічних дослідженнях вивчено недостатньо. Для зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево - судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза: 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату хворим��му дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування - збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг, в контрольованих клінічних дослідженнях вивчено недостатньо. Застосування препарату у пацієнтів з КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. При серцевій недостатності, що виникла протягом перших декількох днів (з 2-х до 9-е добу) після гострого інфаркту міокарда Рекомендована початкова доза становить 5 мг на добу, разделенная на дві разові дози по 2,5 мг, які приймаються одна уранці, друга - ввечері. Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (спостерігається надмірне зниження артеріального тиску), то йому рекомендується протягом двох днів давати по 1,25 мг 2 рази на добу
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
раміприл 2,5 мг;
Допоміжні в-ва: лактози моногідрат, магнію стеаратФармакологічна дія
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» і «стоячи», без компенсаторного збільшення годину��оты серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), практично не викликають змін в нирковому кровотоці і швидкості клубочкової фільтрації. Гіпотензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3 - 9 годин і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі гіпотензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3 - 4 тижні регулярного прийому препарату і потім зберігаючись у протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого і значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «відміни»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда і судинної стінки.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшення післянавантаження на серце), збільшує ємність венозного русла і знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення преднагр��зки на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду і покращання переносимості фізичного навантаження.
При діабетичній та недиабетической нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності і час настання термінальної стадії ниркової недостатності і, завдяки цьому, зменшує потребу в процедурах гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недиабетической нефропатії раміприл звужують��т ступінь вираженості альбумінурії.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення концентрацій загального холестерину (ОХ), зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), паління) пр��поєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту і смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потреба в процедурах реваскуляризації, і уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, що виникла в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 добу), при прийомі раміприлу, починаючи з 3 по 10 добу гострого інфаркту міокарда, знижуєся ризик показника смертності (на 27 %), ризик раптової смерті (на 30 %), ризик прогресування хронічної серцевої недостатності до важкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/резистентної до терапії (на 27 %), ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26 %).
У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом, як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії і виникнення мікроальбумінурії.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту (50-60 %). Прийом їжі сповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином, у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт – раміприлат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього в результаті метаболізму раміприлу утворюється не проладающий фармакологічною активністю дикетопиперазин, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронируется і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після прийому всередину коливається від 15 % (для дози 2,5 мг) до 28 % (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту - раміприлату після прийому внутрішньо 2,5 мг і 5 мг раміприлу становить приблизно 45 % (у порівнянні з його біодоступністю після внутрішньовенного введення у тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальные плазмові концентрації раміприлу і раміприлату досягаються через 1 і 2 - 4 години, відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу та виведення з періодом напіввиведення (Т1/2) раміприлату, що становить приблизно 3 години, потім проміжна фаза з T1/2 раміприлату, що становить приблизно 15 годин, і кінцева фаза з дуже низькою концентрацією раміприлату в плазмі крові і Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза зумовлена повільним высвобождением раміприлату з міцної зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо у дозі 2,5 мг і більше рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому призначенні препарату «ефективний» Т1/2 у залежності від дози, становить 13-17 годин. Зв'язок з білками плазми крові приблизно становить для раміприлу 73 %, а для раміприлату – 56 %. Після прийому всередину міченого радіоактивним ізотопом раміприлу (10 мг) 39 % радіоактивності виводиться через кишечник і близько 60 % - нирками. Після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу у пацієнтів з дренуванням жовчних проток практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів виділяються нирками і через кишечник протягом перших 24 годин після прийому. Приблизно 80 - 90 % метаболітів у сечі та жовчі були идентифициро-вани як раміприлат і метаболіти раміприлату. Глюкуронід раміприлу і раміприлу дикетопиперазин складають приблизно 10 – 20 % від загальної кількості, а вміст у сечі неметаболизированного рамиприла становить приблизно 2 %. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл секретується з грудним молоком. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв. виведення раміприлату і його метаболітів нирками сповільнюється. Це привоПобічні дії
Порушення з боку серця
Нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмії (поява або посилення), відчуття серцебиття, периферичні набряки.
Порушення з боку судинно��
Часто: надмірне зниження АТ, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопе стану,
Нечасто: «припливи» крові до шкіри обличчя.
Рідко: виникнення або посилення порушень кровообігу на тлі стенозуючих судинних уражень, васкуліт.
Частота невідома: синдром Рейно.
Порушення з боку центральної нервової системи
Часто: головний біль, відчуття «легкості» в голові.
Нечасто: запаморочення, агевзія (втрата смакової чувствитедіяльності), дизгевзія (порушення смакової чутливості).
Рідко: тремор, порушення рівноваги.
Частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій, парестезії (відчуття печіння), паросмія (порушення сприйняття запахів).
Порушення з боку органа зору
Нечасто: зорові розлади, включаючи нечіткість зорового сприйняття.
Рідко: кон'юнктивіт.
Порушення з боку органа слуху
Рідко: порушення слуху, дзвін у вухах.
Порушення з боку психіки
Нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, рухове занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість.
Рідко: сплутаність свідомості.
Частота невідома: порушення уваги.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком лікування препаратом Раміприл-СЗ необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, що раніше приймали діуретики, необхідно їх скасувати або, принаймні, знизити їх дозу через 2-3 дн�� до початку прийому препарату Раміприл-СЗ (в цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації у зв'язку з збільшенням обсягу циркулюючої крові). Після прийому першої дози препарату, а також при збільшенні його дози та/або дози діуретиків (особливо «петльових») необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом упродовж не менше 8-ми годин для своєчасного вжиття відповідних заходів у разі надмірного зниженняя ПЕКЛО. Якщо препарат Раміприл-СЗ застосовується вперше чи у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то в них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, так як у цих пацієнтів існує підвищений ризик надмірного зниження артеріального тиску (див. розділ «З обережністю»). При злоякісної артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності, особливо в гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Раміприл-СЗ слід починати тільки в умовах стаціонару. У пацієнтів з хронічною серцевою недостаточносма прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження АТ, яке в ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією і зрідка - розвитком гострої ниркової недостатності. Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів літнього віку, так як вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може представляти певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротическим звуженням коронарних або мозкових артерій) лікування повинно починатися під суворим медичним наглядом. Слід дотримуватися обережності при фізичному навантаженні і/або спекотну погоду, через ризик підвищеного потовиділення і дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові і зниження вмісту натрію в крові. Під час лікування препаратом Раміприл-СЗ не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лечения після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або мови, або порушення ковтання чи дихання, пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк локалізується в ділянці язика, глотки або гортані (можливі симпт��ми: порушення ковтання чи дихання) може загрожувати життю та потребує проведення невідкладних заходівСвідчення
- Есенціальна гіпертензія.
- Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема комбінації з діуретиками).
- Діабетична або недиабетическая нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, в тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією.
- Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинніой смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком:
· у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюминальную коронарну ангіопластику, аортокоронарне шунтування;
· у пацієнтів з інсультом в анамнезі;
· у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій;
· у пацієнтів з цукровим діабетом з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпер��ензия, підвищення плазмових концентрацій ОХ,Протипоказання
- Підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого з компонентів препарату (див. розділ «Склад»).
- Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі
- ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»).
- Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двобічний або однобічний у разі єдиної нирки).
- Артериальва гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.) або стану з нестабільними показниками гемодинаміки.
- Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП). - Первинний гіперальдостеронізм.
- Тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв при 1,73 м2 поверхні тіла) (досвід клінічного застосування недостатній).
- Вагітність.
- Період лактації.Лікарська взаємодія
Протипоказані комбінації
- Вико��ання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, полиакрилнитрильных мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації; використання сульфату декстрану при аферезе ліпопротеїнів низької щільності Ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій.
Не рекомендовані комбінації
- З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амилоридом, триамтереном, спіронолактоном) Можливо більш виражене підвищення вмісту калію в сироватці крові (при одночасному застосування�� потрібен ретельний контроль вмісту калію в сироватці крові).
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
- З гіпотензивними засобами (особливо діуретиками) та іншими препаратами, що знижують АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами) Потенціювання гіпотензивного ефекту; при комбінації з діуретиками слід контролювати вміст натрію в сироватці крові.
