Дозировка
Принимают внутрь. Начальная доза - 1.25-2.5 мг 1-2 раза/сут. При необходимости возможно постепенное повышение дозы. Поддерживающая доза устанавливается индивидуально, в зависимости от показаний к применению и эффективности лечения.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоскоцилиндрические, с фаской и риской.
Состав
1 таб.
рамиприл 10 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 50 мг, лактоза - 116.2 мг, кремния диоксид коллоидный - 0.4 мг, карбоксиметилкрахмал натрия - 1.7 мг, магния стеарат - 1.7 мг.
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ. Является пролекарством, из которого в организме образуется активный метаболит рамиприлат. Полагают, что механизм антигипертензивного действия связан с конкурентным ингибированием активности АПФ, которое приводит к снижению скорости превращения ангиотензина I в ангиотензин II, являющийся мощным сосудосуживающим веществом. В результате уменьшения концентрации ангиотензина II происходит вторичное увеличение активности ренина плазмы за счет устранения отрицательной обратной связи при высвобождении ренина и прямое снижение секреции альдостерона. Благодаря сосудорасширяющему действию уменьшает ОПСС (постнагрузку), давление заклинивания в легочных капиллярах (преднагрузку) и сопротивление в легочных сосудах; повышает минутный объем сердца и толерантность к нагрузке.
У пациентов с признаками хронической сердечной недостаточности после инфаркта миокарда рамиприл снижает риск внезапной смерти, прогрессирование сердечной недостаточности в тяжелую/резистентную недостаточность и уменьшает число госпитализаций по поводу сердечной недостаточности.
Известно, что рамиприл значительно снижает частоту инфаркта миокарда, инсульта и сердечно-сосудистой смерти у пациентов с повышенным кардиоваскулярным риском вследствие сосудистых заболеваний (ИБС, перенесенный инсульт или заболевания периферических сосудов) или сахарного диабета, у которых имеется как минимум один дополнительный фактор риска (микроальбуминурия, артериальная гипертензия, повышение уровня общего холестерина, низкий уровень ЛПВП, курение). Снижает общую смертность и потребность в процедурах по реваскуляризации, замедляет возникновение и прогрессирование хронической сердечной недостаточности. Как у пациентов с сахарным диабетом, так и без него, рамиприл значительно снижает имеющуюся микроальбуминурию и риск развития нефропатии. Эти эффекты отмечаются у пациентов как с повышенным, так и с нормальным АД.
Гипотензивный эффект рамиприла развивается примерно через 1-2 ч, достигает максимума в пределах 3-6 ч, продолжается не менее 24 ч.
Фармакокинетика
При приеме внутрь абсорбция составляет 50-60%, пища не влияет на степень всасывания, но замедляет абсорбцию. Cmax достигается через 2-4 ч. В печени метаболизируется с образованием активного метаболита рамиприлата (в 6 раз активнее ингибирует АПФ, чем рамиприл), неактивного дикетопиперазина и глюкуронизируется. Все образуемые метаболиты, за исключением рамиприлата, фармакологической активности не имеют. Связывание с белками плазмы для рамиприла - 73%, рамиприлата - 56%. Биодоступность после приема внутрь 2.5-5 мг рамиприла - 15-28%; для рамиприлата - 45%. После ежедневного приема рамиприла в дозе 5 мг/сут устойчивая концентрация рамиприлата в плазме достигается к 4 дню.
T1/2 для рамиприла - 5.1 ч; в фазе распределения и элиминации падение концентрации рамиприлата в сыворотке крови происходит с T1/2 - 3 ч, затем следует переходная фаза с T1/2 - 15 ч, и длительная конечная фаза с очень низкими концентрациями рамиприлата в плазме и T1/2 - 4-5 дней. T1/2 увеличивается при хронической почечной недостаточности. Vd рамиприла - 90 л, рамиприлата - 500 л. Почками выводится 60%, через кишечник - 40% (преимущественно в виде метаболитов). При нарушении функции почек выведение рамиприла и его метаболитов замедляется пропорционально снижению КК; при нарушении функции печени замедляется превращение в рамиприлат; при сердечной недостаточности концентрация рамиприлата повышается в 1.5-1.8 раза.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия; редко - боли в груди, тахикардия.
Со стороны ЦНС: головокружение, слабость, головная боль; редко - нарушения сна, настроения.
Со стороны системы пищеварения: диарея, запор, потеря аппетита; редко - стоматит, боли в животе, панкреатит, холестатическая желтуха.
Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, бронхит, синусит.
Со стороны мочевыделительной системы: редко - протеинурия, повышение концентрации креатинина и мочевины в крови (главным образом у пациентов с нарушением функции почек).
Со стороны системы кроветворения: редко - нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, анемия.
Со стороны лабораторных показателей: гипокалиемия, гипонатриемия.
Аллергические реакции: кожная сыпь, ангионевротический отек и другие реакции гиперчувствительности.
Прочие: редко - мышечные спазмы, импотенция, алопеция.
Подробнее см. инструкцию
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с сопутствующим нарушением функции почек дозы подбирают индивидуально в соответствии со значениями КК. Перед началом лечения всем больным необходимо проведение исследования функции почек. В процессе лечения рамиприлом регулярно осуществляется контроль функции почек, электролитного состава крови, уровня печеночных ферментов в крови, а также картины периферической крови (особенно у пациентов с диффузными заболеваниями соединительной ткани, у пациентов, получающих иммунодепрессанты, аллопуринол). Больным, у которых имеется дефицит жидкости и/или натрия, перед началом лечения необходимо провести коррекцию водно-электролитных нарушений. Во время лечения рамиприлом нельзя проводить гемодиализ с использованием полиакрилонитрильных мембран (повышен риск возникновения анафилактических реакций).
Подробнее см. инструкцию
Показания
Артериальная гипертензия; хроническая сердечная недостаточность; сердечная недостаточность, развившаяся в первые несколько дней после острого инфаркта миокарда; диабетическая и недиабетическая нефропатия; снижение риска развития инфаркта миокарда, инсульта и сердечно-сосудистой смертности у пациентов с высоким сердечно-сосудистым риском, включая пациентов с подтвержденной ИБС (с инфарктом в анамнезе или без него), пациентов, перенесших чрескожную транслюминальную коронарную ангиопластику, коронарное шунтирование, с инсультом в анамнезе и пациентов с окклюзионными поражениями периферических артерий.
Противопоказания
Выраженные нарушения функции почек и печени, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки; состояние после трансплантации почки; первичный гиперальдостеронизм, гиперкалиемия, стеноз устья аорты, беременность, лактация (грудное вскармливание), детский и подростковый возраст до 18 лет, повышенная чувствительность к рамиприлу и другим ингибиторам АПФ
Применение при беременности и кормлении грудью
Рамиприл противопоказан к применению при беременности и в период лактации (грудного вскармливания)
Подробнее см. инструкцию
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении калийсберегающих диуретиков (в т.ч. спиронолактона, триамтерена, амилорида), препаратов калия, заменителей соли и БАД к пище, содержащих калий, возможно развитие гиперкалиемии (особенно у пациентов с нарушениями функции почек), т.к. ингибиторы АПФ уменьшают содержание альдостерона, что приводит к задержке калия в организме на фоне ограничения выведения калия или его дополнительного поступления в организм.
При одновременном применении с НПВС возможно уменьшение гипотензивного эффекта рамиприла, нарушение функции почек.
При одновременном применении с "петлевыми" или тиазидными диуретиками усиливается антигипертензивное действие. Выраженная артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы диуретика, по-видимому, возникает за счет гиповолемии, которая приводит к транзиторному усилению гипотензивного эффекта рамиприла. Имеется риск развития гипокалиемии. Повышается риск нарушения функции почек.
При одновременном применении со средствами, оказывающими гипотензивный эффект, возможно усиление гипотензивного эффекта.
При одновременном применении с инсулином, гипогликемическими средствами производными сульфонилмочевины, метформином возможно развитие гипогликемии. При одновременном применении с аллопуринолом, цистостатиками, иммунодепрессантами, прокаинамидом возможно повышение риска развития лейкопении.
При одновременном применении с лития карбонатом возможно повышение концентрации лития в сыворотке крови.
Подробнее см. инструкцию
(6582)
Дозування
Приймають внутрішньо. Початкова доза - 1.25-2.5 мг 1-2 рази/добу. При необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування і ефективності лікування.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою і рискою.Склад
1 таб.
раміприл 10 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 50 мг, лактоза - 116.2 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.4 мг, карбоксиметилк��ахмал натрію - 1.7 мг, магнію стеарат - 1.7 мг.Фармакологічна дія
Інгібітор АПФ. Є проліками, з якого в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, який є потужним судинозвужувальну речовиною. В результаті зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунутийія негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну і пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (післянавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) і опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження.
У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда, раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у важку/резистентну недостатньо��ть і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардиоваскулярным ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, курені��). Знижує загальну смертність і потребу у процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну микроальбуминурию і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним АТ.
Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 год, досягає максимуму в межах 3-6 год і триває не менше 24 год.Фармакокінетика
При прийомі внут��ь абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 год. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (у 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопиперазина і глюкуронизируется. Всі утворені метаболіти, за винятком раміприлату, фармакологічної активності не мають. Зв'язування з білками плазми для раміприлу - 73%, раміприлату - 56%. Біодоступність після прийому всередину 2.5-5 мг раміприлу - 15-28%; для раміприлату - 45%. Після щоденного ��риема раміприлу в дозі 5 мг/добу стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня.
T1/2 для раміприлу - 5.1 год; у фазі розподілу і елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слід перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі і T1/2 - 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 к. Нирками виводиться 60%, через кишечник - 40% (переважно у вигляді метаболітів). При н��рушении функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів сповільнюється пропорційно зниженню КК; при порушенні функції печінки уповільнюється перетворення в раміприлат; при серцевій недостатності підвищується концентрація раміприлату в 1.5-1.8 рази.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія; рідко - біль у грудях, тахікардія.
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль; рідко - порушення сну, настрою.
З боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; ред��про - стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит.
З боку сечовидільної системи: рідко - протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові (головним чином у пацієнтів з порушенням функції нирок).
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангионевр��тичний набряк та інші реакції гіперчутливості.
Інші: рідко - м'язові спазми, імпотенція, алопеція.
Детальніше див. інструкціюОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим необхідно проводити дослідження функції нирок. В процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментівтов в крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, у яких є дефіцит рідини і/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом можна проводити гемодіаліз з використанням полиакрилонитрильных мембран (підвищений ризик виникнення анафілактичних реакцій).
Детальніше див. інструкціюСвідчення
Артеріальнагіпертензії; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася в перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична і недиабетическая нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюминальную коронарну ангіопластику, коронарне шунтування, з інсультом в анамнезі і пациентоз оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання
Виражені порушення функції нирок і печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, вагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий і підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Раміприл противопоказан до застосування при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування)
Детальніше див. інструкціюЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (у т. ч. спіронолактону, тріамтерену, амилорида), препаратів калію, замінників солі і БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т. к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його дополнительного надходження в організм.
При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторному посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується риск порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливе підвищення до��центрації літію в сироватці крові.
Детальніше див. інструкцію
