Дозировка
Внутрь. дозу подбирают индивидуально. Обычная доза для взрослых - 1 таб. Рамазида Н 2.5 мг/12.5 мг в сутки. При необходимости может быть увеличена до 1 таб. Рамазида Н 5 мг/25 мг. При нарушении функции почек легкой или умеренной степени (КК более 30 мл/мин, креатинин сыворотки приблизительно 3 мг/дл или 265 мкмоль/л) рекомендуется обычная доза препарата. При клиренсе креатинина менее 30 мл/мин препарат применять не рекомендуется.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, плоские, овальные, с насечкой на одной стороне и маркировкой "25".
Состав
1 таб.
рамиприл 5 мг
гидрохлоротиазид 25 мг
Вспомогательные вещества: натрия карбонат, лактозы моногидрат, натрия кроскармеллоза, крахмал кукурузный прежелатинизированный, натрия стеарилфумарат.
Фармакологическое действие
Рамиприл
Ингибитор АПФ, препятствует превращению ангиотензина I в ангиотензин II без компенсаторного увеличения ЧСС. Снижает продукцию альдостерона, ОПСС, давление в легочных капиллярах, сопротивление в легочных сосудах, не изменяет скорость клубочковой фильтрации, усиливает коронарный кровоток. При длительном применении препарата уменьшается гипертрофия миокарда у больных артериальной гипертензией, уменьшается частота аритмий при реперфузии миокарда; улучшается кровообращение ишеминизированного миокарда. Кардиопротекторное действие обусловлено влиянием на синтез простагландинов, индукцией образования оксида азота в эндотелиоцитах. Препарат снижает агрегацию тромбоцитов. Начало гипотензивного действия - через 1.5 ч после приема внутрь, максимальный эффект - через 5-9 ч, продолжительность действия - 24 ч. У препарата отсутствует синдром отмены.
Гидрохлортиазид
Тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет уменьшения ОЦК, изменения реактивности сосудистой стенки, снижения прессорного влияния и усиления депрессорного влияния на ганглии. Практически не оказывает влияния на нормальное АД. Диуретический эффект наступает через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается 6-12 ч. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.
Рамиприл и гидрохлоротиазид обладают аддитивным действием. Рамиприл уменьшает потерю ионов калия, вызываемую приемом гидрохлоротиазида.
Фармакокинетика
Фармакокинетика рамиприла и гидрохлоротиазида при одновременном приеме не отличается от таковой при их раздельном назначении.
Абсорбция рамиприла составляет в среднем 50-60%. Прием пищи не влияет на степень всасывания, но уменьшает его скорость, Тmах- 2-4 ч.
После приема внутрь всасывание гидрохлоротиазида составляет 60-80%. Cmax гидрохлоротиазида в крови достигается через 1-5 ч после приема внутрь. Связь рамиприла с белками плазмы крови составляет 73%, рамиприлата - 56%. Связывание с белками плазмы гидрохлоротиазида - 64%. Т1/2 для рамиприла - 5.1 ч; в фазе распределения и элиминации снижение концентрации рамиприлата в сыворотке крови происходит с T1/2 - 4-5 дней. Т1/2 увеличивается при почечной недостаточности. Vd рамиприла - 90 л, рамиприлата - 500 л. Метаболизм рамиприла происходит в основном в печени с образованием активного метаболита рамиприлата, который ингибирует АПФ в 6 раз активнее, чем рамиприл и неактивного метаболита дикетопиперазина, которые затем и глюкуронизируются. Препарат выводится преимущественно в виде метаболитов, почками - 60%, кишечником - 40%. Гидрохлоротиазид не метаболизируется и быстро выводится через почки. T1/2 составляет 5 - 15 ч.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД, ортостатическая гипотензия, ортостатический коллапс, тахикардия, редко - аритмия, стенокардия, инфаркт миокарда. Со стороны мочеполовой системы: развитие или усиление симптомов почечной недостаточности, протеинурия, уменьшение объема мочи, снижение либидо.
Со стороны ЦНС: ишемия головного мозга, инсульт, головокружение, головная боль, слабость, сонливость, парестезии, нервная возбудимость, беспокойство, тремор, мышечный спазм, нарушения настроения, при применении в высоких дозах - бессонница, тревожность, депрессия, спутанность сознания, обморок.
Со стороны органов чувств: вестибулярные нарушения, нарушения вкуса (например, металлический вкус), обоняния, слуха и зрения, шум в ушах.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея или запор, боль в эпигастральной области, кишечная непроходимость, панкреатит, гепатит, холестатическая желтуха, нарушение функции печени с развитием печеночной недостаточности, сухость во рту, жажда, снижение аппетита, стоматит, глоссит.
Со стороны дыхательной системы: «сухой» кашель, бронхоспазм, одышка, ринорея, ринит, синусит, бронхит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, конъюнктивит, фотосенсибилизация; ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, глотки и/или гортани, эксфолиативный дерматит, мультиформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайела), пузырчатка, серозит, онихолиз, васкулит, миозит, миалгия, артралгия, артрит, эозинофилия.
Прочие: судороги, алопеция, гипертермия, повышенное потоотделение.
Лабораторные показатели: гиперкреатининемия, повышение уровня азота мочевины, повышение активности «печеночных» трансаминаз, гипербилирубинемия, гиперкалиемия, гипонатриемия, появление антинуклеарных антител.
Влияние на плод: нарушение функции плода, снижение АД плода и новорожденных, нарушение функции почек, гиперкалиемия, гипоплазия костей черепа, олигогидрамнион, контрактура конечностей, деформация костей черепа, гипоплазия легких.
Гидрохлортиазид
Со стороны водно-электролитного и кислотно-щелочного баланса: возможно развитие гипокалиемии и гипохлоремического алкалоза (сухость во рту, усиление жажды, нарушения ритма сердца, изменение настроения и психики, судороги или боли в мышцах, тошнота, рвота, слабость; при гипохлоремическом алкалозе возможно развитие печеночной энцефалопатии или печеночной комы), гипонатриемии (спутанность сознания, судороги, апатия, замедление процесса мышления, усталость, раздражительность), гипомагниемии (аритмии).
Со стороны системы кроветворения: агранулоцитоз, тромбоцитопения, гемолитическая и апластическая анемия, лейкоцитопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмия, ортостатическая гипотензия, тахикардия.
Со стороны пищеварительной системы: холецистит, панкреатит, желтуха, диарея, сиаладенит, запор, анорексия, боли в эпигастрии.
Со стороны обмена веществ: гипергликемия, глюкозурия, гиперурикемия, обострение подагры.
Аллергические реакции: кожная сыпь, пурпура, некротический васкулит, синдром Стивенса-Джонсона, респираторный дистресс (пневмонит, некардиогенный отек легкого), фотосенсибилизация; анафилактические реакции (вплоть до угрожающего жизни анафилактического шока).
Особенности продажи
рецептурные
Показания
— артериальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия).
Противопоказания
Рамиприл
— повышенная чувствительность к рамиприлу и любому другому ингредиенту препарата или другим ингибиторам АПФ;
— ангионевротический отек в анамнезе, в том числе и связанный с предшествующей терапией ингибиторами АПФ;
— гемодинамически значимый двусторонний стеноз почечных артерий;
— стеноз артерии единственной почки;
— состояние после трансплантации почек;
— гемодиализ;
— почечная недостаточность (КК менее 20 мл/мин.);
— гемодинамически значимый аортальный или митральный стеноз (риск чрезмерного снижения АД с последующим нарушением функции почек);
— гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия;
— первичный гиперальдостеронизм;
— беременность и период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью: тяжелые поражения коронарных и церебральных артерий (опасность снижения кровотока при чрезмерном снижении АД), нестабильная стенокардия, тяжелые желудочковые нарушения ритма, хронической сердечной недостаточности IV стадии, декомпенсированное «легочное сердце», почечная и/или печеночная недостаточность, гиперкалиемия, гипонатриемия (в том числе на фоне диуретиков и диеты с ограничением потребления соли), состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (в т.ч. диарея, рвота), системные заболевания соединительной ткани, сахарный диабет, угнетение костномозгового кровообращения, пожилой возраст.
Гидрохлоротиазид
— повышенная чувствительность к препарату;
— подагра;
— сахарный диабет (тяжелые формы);
— хроническая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 20-30 мл/мин, анурия);
— рефрактерная гипокалиемия;
— гиперкальциемия;
— гипонатриемия;
— беременность (1 триместр);
— период лактации.
С осторожностью: гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, ишемическая болезнь сердца, цирроз печени, пожилой возраст.
Применение при беременности и кормлении грудью
Препарат противопоказан во время беременности и в период лактации.
Лекарственное взаимодействие
Рамиприл
Усиливает угнетающее действие этанола на ЦНС. Прием соли с пищей может снижать гипотензивный эффект рамиприла.
При одновременном использовании рамиприла и других средств, снижающих АД, (напр., диуретики, нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики) приводит к усилению гипотензивного эффекта рамиприла.
Одновременное назначение рамиприла и препаратов калия или калийсберегающих диуретиков может стать причиной гиперкалиемии.
Вазопрессорные симпатомиметики (адреналин, норадреналин) могут снижать гипотензивный эффект рамиприла. В связи с этим при одновременном лечении следует тщательно контролировать уровень АД.
Одновременное назначение рамиприла и аллопуринола, иммунодепрессантов, кортикостероидов, прокаинамида, цитостатиков повышает вероятность изменений периферической картины крови.
Одновременное назначение рамиприла и препаратов лития ведет к снижению экскреции лития, необходимо контролировать концентрацию лития в сыворотке крови - риск возникновения токсических эффектов.
Ингибиторы АПФ могут усиливать эффект гипогликемических средств (например, инсулина или производных сульфонилмочевины), что в отдельных случаях может стать причиной гипогликемии. В связи с этим уровень сахара в крови должен тщательно контролироваться, особенно в начале совместного применения.
Одновременное использование рамиприла и нестероидных противовоспалительных препаратов (например, ацетилсалициловой кислоты и индометацина) может ослаблять гипотензивный эффект рамиприла. Дополнительно одновременное использование может вызвать гиперкалиемию и повышать риск нарушения функции почек.
Одновременное использование гепарина и рамиприла может стать причиной гиперкалиемии.
Анафилактические и анафилактоидные реакции к яду жалящих насекомых (возможно и к другим аллергенам) более выражены во время лечения ингибиторами АПФ.
Гидрохлоротиазид
При одновременном применении гликозидов наперстянки с тиазидными диуретиками увеличивается вероятность проявления токсических эффектов гликозидов (в т.ч. повышенная возбудимость желудочков) из-за вероятного развития гипокалиемии и гипомагниемии.
Лекарственные средства, интенсивно связывающиеся с белками (непрямые антикоагулянты, клофибрат, НПВС), усиливают диуретический эффект гидрохлоротиазида.
Гипотензивный эффект гидрохлоротиазида усиливают вазодилататоры, бета-адреноблокаторы, барбитураты, фенотиазины, трициклические антидепрессанты, этанол. Гидрохлоротиазид усиливает нейротоксичность салицилатов, ослабляет действие пероральных гипогликемических лекарственных средств, норэпинефрина, эпинефрина и противоподагрических препаратов, усиливает кардиотоксическое и нейротоксическое действие препаратов лития, действие периферических миорелаксантов, уменьшает выведение хинидина. При одновременном приеме метилдопы возможно развитие гемолиза. Колестирамин уменьшает абсорбцию гидрохлоротиазида.
Гидрохлоротиазид уменьшает эффект пероральных контрацептивов.
(6577)
Дозування
Всередину. дозу підбирають індивідуально. Звичайна доза для дорослих - 1 таб. Рамазида Н 2.5 мг/12.5 мг на добу. При необхідності може бути збільшена до 1 таб. Рамазида Н 5 мг/25 мг. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК більше 30 мл/хв креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. препарат застосовувати не рекомендується.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одній сторін�� і маркуванням "25".Склад
1 таб.
раміприл 5 мг
гідрохлоротіазид 25 мг
Допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, натрію стеарилфумарат.Фармакологічна дія
Раміприл
Інгібітор АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I в ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС. Знижує продукцію альдостерону, ЗПСО, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, підсилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; поліпшується кровообіг ишеминизированного міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в эндотелиоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії - через 1.5 години після прийому внутрішньо, максимальний ефект - через 5-9 год, далі��ительность дії - 24 год. У препарату відсутній синдром відміни.
Гідрохлортіазид
Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Володіє антигіпертензивними властивостями; гіпотензивна дія розвивається за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу та посилення депрессорного впливу на ганглії. Практично не окадоводить впливу на нормальний артеріальний тиск. Діуретичний ефект настає через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год і триває 6-12 год. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Раміприл і гідрохлоротіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що спричинюється прийомом гідрохлоротіазиду.Фармакокінетика
Фармакокінетика раміприлу та гідрохлоротіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільном призначення.
Абсорбція раміприлу становить в середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь усмоктування, але знижує його швидкість, Тмах - 2-4 ч.
Після прийому всередину всмоктування гідрохлоротіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлоротіазиду в плазмі крові досягається через 1-5 год після прийому всередину. Зв'язок раміприлу з білками плазми крові становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язування з білками плазми гідрохлоротіазиду - 64%. Т1/2 для раміприлу - 5.1 год; у фазі розподілу і елімінації зниження концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 к. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ в 6 разів активніший, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопиперазина, які потім і глюкуронизируются. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками - 60%, кишечником - 40%. Гідрохлоротіазид не метаболізується і швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5 - 15 ч.Побічні дії
З боку серцево-��осудистой системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко - аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо.
З боку ЦНС: ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, неспокій, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тревожність, депресія, сплутаність свідомості, непритомність.
З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий присмак), нюху, слуху і зору, шум у вухах.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, глосит.
З боку дихальної системи: «сухо��» кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пухирчатка, серозит, онихолиз, васкуліт, міозит, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія.
Інші: судоми, алопеція, гіпертермія, підвищена потоотделенії.
Лабораторні показники: гіперкреатинемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, поява антинуклеарних антитіл.
Вплив на плід: порушення функції плода, зниження АТ плода і новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактури кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень.
Гідрохлортіазид
З боку водно-електролітного та кислотно-щел��чного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії і гіпохлоремічний алкалоз (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або біль у м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гипохлоремическом алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінковій коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втому, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії).
З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолитическая і апластична анемія, лейкоцитопенія.
З боку серцево-судинної системи: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія.
З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сиаладенит, запор, анорексія, болі в епігастрії.
З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, загострення подагри.
Алергічні реакції: шкірний висип, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес (пневмоніт, некардіогенний набряк легенів), фо��осенсибилизация; анафілактичні реакції (аж до загрозливого для життя анафілактичного шоку).Особливості продажу
рецептурніСвідчення
— артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).Протипоказання
Раміприл
— підвищена чутливість до раміприлу і будь-якого іншого інгредієнта препарату або до інших інгібіторів АПФ;
— ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі і пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ;
— гемодинамічно значущий двусторонній стеноз ниркових артерій;
— стеноз артерії єдиної нирки;
— стан після трансплантації нирок;
— гемодіаліз;
— ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв);
— гемодинамічно значимий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок);
— гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
— первинний гіперальдостеронізм;
— вагітність і період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не вуст��новлено).
З обережністю: важкі ураження коронарних і церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні артеріального тиску), нестабільна стенокардія, важкі шлуночкові порушення ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомприсований «легеневе серце», ниркова та/або печінкова недостатність, гіперкаліємія, гіпонатріємія (у тому числі на тлі діуретиків і дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювота), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістково-мозкового кровообігу, літній вік.
Гідрохлоротіазид
— підвищена чутливість до препарату;
— подагра;
— цукровий діабет (тяжкі форми);
— хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв, анурія);
— рефрактерна гіпокаліємія;
— гіперкальціємія;
— гіпонатріємія;
— вагітність (1 триместр);
— період лактації.
З обережністю: гіпокаліємія, ��ипонатриемия, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, літній вік.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Препарат протипоказаний під час вагітності та в період лактації.Лікарська взаємодія
Раміприл
Посилює пригнічувальну дію етанолу на ЦНС. Прийом солі з їжею може зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу.
При одночасному застосуванні раміприлу та інших засобів, що знижують АТ, (напр., діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики) приводіт до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу.
Одночасне призначення раміприлу і препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії.
Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ.
Одночасне призначення раміприлу і алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаінаміда, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферической картини крові.
Одночасне призначення раміприлу і препаратів літію веде до зниження екскреції літію необхідно контролювати концентрацію літію в сироватці крові - ризик виникнення токсичних ефектів.
Інгібітори АПФ можуть підсилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може стати причиною гіпоглікемії. У зв'язку з цим рівень цукру в крові повинен ретельно контролюватися, особливо на початку спільного застосування.
<br /> Одночасне застосування раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти, індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може викликати гіпокаліємію і підвищувати ризик порушення функції нирок.
Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії.
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути жалких комах (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування�� інгібіторами АПФ.
Гідрохлоротіазид
При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність появи токсичних ефектів глікозидів (у т. ч. підвищена збудливість шлуночків) з-за ймовірного розвитку гіпокаліємії та гіпомагніємії.
Лікарські засоби, інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), посилюють діуретичний ефект гідрохлоротіазиду.
Гіпотензивний ефект гідрохлоротіазиду підсилюють вазодилататори, б��та-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норадреналіну, адреналіну і протиподагричних препаратів, підсилює кардіотоксичну і нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гидрохлороти��зида.
Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.
