Дозировка
Капсулы препарата Рабепразол следует глотать целиком. Установлено, что ни время суток, ни прием пищи не влияют на активность рабепразола. При язвенной болезни желудка в стадии обострения и язве анастомоза рекомендуется принимать внутрь по 10 мг или по 20 мг один раз в день. Обычно излечение наступает после 6 недель терапии, однако в некоторых случаях длительность лечения может быть увеличена еще на 6 недель. При язвенной болезни двенадцатиперстной кишки в стадии обострения рекомендуется принимать внутрь по 20 мг один раз в день. В некоторых случаях лечебный эффект наступает при приеме 10 мг один раз в день. Длительность лечения составляет от 2 до 4 недель. В случае необходимости длительность лечения может быть увеличена еще на 4 недели. При лечении эрозивной гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) или рефлюкс-эзофагите рекомендуется принимать внутрь по 10 мг или 20 мг один раз в день. Длительность лечения составляет от 4 до 8 недель. В случае необходимости длительность лечения может быть увеличена еще на 8 недель. При поддерживающей терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) рекомендуется принимать внутрь по 10 мг или 20 мг один раз в день. Длительность лечения зависит от состояния пациента. При неэрозивной гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (НЭРБ) без эзофагита рекомендуется принимать внутрь по 10 мг или 20 мг один раз в день. Если после четырех недель лечения симптомы не исчезают, следует провести дополнительное исследование пациента. После купирования симптомов для предупреждения их последующего возникновения следует принимать препарат внутрь в дозе 10 мг один раз в день по требованию. Для лечения синдрома Золлингера-Эллисона и других состояний, характеризующихся патологической гиперсекрецией, дозу подбирают индивидуально. Начальная доза - 60 мг в день, затем дозу повышают и назначают препарат в дозе до 100 мг в день при однократном приеме или по 60 мг два раза в день. Для некоторых пациентов дробное дозирование препарата является предпочтительным. Лечение должно продолжаться по мере клинической необходимости. У некоторых пациентов с синдромом Золлингера-Эллисона длительность лечения рабепразолом составляла до одного года. Для эрадикации Helicobacter pylori рекомендуется принимать внутрь 20 мг 2 раза в день по определенной схеме с соответствующей комбинаций антибиотиков. Длительность лечения составляет 7 дней. Пациенты с почечной и печеночной недостаточностью Коррекции дозы пациентам с почечной недостаточностью не требуется. У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести концентрация рабепразола в крови обычно выше, чем у здоровых добровольцев. При назначении препарата Рабепразол пациентам с тяжелой степенью тяжести печеночной недостаточности следует соблюдать осторожность. Пожилые пациенты Коррекции дозы не требуется. Дети Безопасность и эффективность рабепразола 20 мг для краткосрочного (до 8 недель) лечения ГЭРБ у детей в возрасте 12 лет и более подтверждена экстраполяцией результатов адекватных и хорошо контролируемых исследований, подкрепляющих эффективность рабепразола для взрослых и исследованиями безопасности и фармакокинетики для пациентов детского возраста. Рекомендуемая доза для детей в возрасте 12 лет и более составляет 20 мг 1 раз в день продолжительностью до 8 недель. Безопасность и эффективность рабепразола для лечения ГЭРБ у детей в возрасте младше 12 лет не установлена. Безопасность и эффективность рабепразола для применения по другим показаниям не установлена для пациентов детского возраста.
Передозировка
Симптомы Данные о намеренной или случайной передозировке минимальны. Лечение Специфический антидот для рабепразола неизвестен. Рабепразол хорошо связывается с белками плазмы, и поэтому слабо выводится при диализе. При передозировке необходимо проводить симптоматическое и поддерживающее лечение.
Лекарственная форма
Твердые желатиновые капсулы № 3, корпус белого цвета с крышечкой темно-красного цвета
Содержимое капсул – сферические пеллеты от почти белого до белого с кремоватым или желтоватым оттенком цвета.
Состав
1 капсула содержит:
активного вещества:рабепразол пеллеты – 118 мг, в пересчете на рабепразол натрия – 10 мг,
[ядро пеллет: Рабепразол натрия – 10,00 мг, сахарная крупка (сахароза, патока крахмальная) – 71,47 мг, , натрия карбонат –1,65 мг, , тальк – 1,77 мг, титана диоксид – 0,83 мг,гипромеллоза (гидроксиметилцеллюлоза) – 14,75 мг,оболочка пеллет: гипромеллозы фталат (гидроксипропилметилфталатцеллюлоза) – 15,93 мг, цетиловый спирт – 1,60 мг,
вспомогательные вещества:
Капсулы твердые желатиновые № 3 (дозировка 10 мг) Корпус: титана диоксид – 2,0 %,желатин – до 100 %Крышечка: краситель азорубин (краситель кармазин) – 0,6619 %,
индигокармин – 0,0286 %,титана диоксид – 0,6666 %,желатин – до 100 %
Фармакологическое действие
Рабепразол относится к классу антисекреторных веществ, производных бензимидазола. Подавляет секрецию желудочного сока путем специфического ингибирования Н+
/К+-АТФ-азы на секреторной поверхности париетальных клеток желудка. Блокирует заключительную стадию секреции соляной кислоты, снижая содержание базальной и стимулированной секреции, независимо от природы раздражителя.
Обладая высокой липофильностью легко проникает в париетальные клетки желудка, концентрируется в них, оказывая цитопротекторное действие и увеличивая секрецию гидрокарбоната. Антисекреторное действие после перорального приема 20 мг рабепразола, наступает в течение 1 часа и достигает максимума через 2-4 часа; угнетение
базальной и стимулированной пищей секреции кислоты через 23 часа после приема первой дозы составляет 62 и 82 % соответственно и продолжается до
48 часов. При прекращении приема секреторная активность восстанавливается в течение 1-2 дней.
В течение первых 2-8 недель терапии рабепразолом, концентрация гастрина в плазме крови увеличивается, (что является отражением ингибирующего
влияния на секрецию соляной кислоты) и возвращается к исходным уровням через 1-2 недели после его отмены.
Рабепразол не обладает антихолинергическими свойствами, не влияет на центральную нервную систему (ЦНС), сердечно-сосудистую и дыхательную системы.
На фоне приема рабепразола устойчивые изменения в морфологической структуре энтерохромафинноподобных клеток, в степени выраженности
гастрита, в частоте атрофического гастрита, кишечной метаплазии или распространении инфекции Helicobacter pylori не обнаружены.
Фармакокинетика
Абсорбция
Рабепразол быстро абсорбируется из кишечника, и его максимальные концентрации в плазме достигаются примерно через 3,5 ч после приема дозы
в 20 мг. Изменение максимальных концентраций в плазме (Сmax) и значений площади под кривой «концентрация-время» (AUC) рабепразола носят
линейный характер в диапазоне доз от 10 до 40 мг. Абсолютная биодоступность после перорального приема 20 мг (по сравнению с
внутривенным введением) составляет около 52 %. Кроме того, биодоступность не изменяется при многократном приеме рабепразола. У
здоровых добровольцев период полувыведения из плазмы составляет около 1 ч (варьируя от 0,7 до 1,5 ч), а суммарный клиренс составляет 3,8 мл/мин/кг.
У пациентов с хроническим поражением печени AUC увеличена вдвое по сравнению со здоровыми добровольцами, что свидетельствует о снижении
метаболизма первого прохождения, а период полувыведения из плазмы увеличен в 2 - 3 раза. Ни время приема препарата в течение суток, ни
антациды не влияют на абсорбцию рабепразола. Прием препарата с жирной пищей замедляет абсорбцию рабепразола на 4 часа и более, однако ни Сmax,
ни степень абсорбции не изменяются.
Распределение
У человека степень связывания рабепразола с белками плазмы составляет около 97 %.
Метаболизм и выведение
У здоровых людей
После приема однократной пероральной дозы 20 мг 14С-меченного
рабепразола неизмененного препарата в моче найдено не было. Около 90 %
рабепразола выводится с мочой главным образом в виде двух метаболитов:
конъюгата меркаптуровой кислоты (М5) и карбоновой кислоты (М6), а также в форме двух неизвестных метаболитов, выявленных в ходе
токсикологического анализа. Оставшаяся часть принятого рабепразола выводится с калом.
Суммарное выведение составляет 99,8 %. Эти данные свидетельствуют о небольшом выведении метаболитов рабепразола с желчью. Основным
метаболитом является тиоэфир (М1). Единственным активным метаболитом является десметил (М3), однако он наблюдался в низкой концентрации
только у одного участника исследования после приема 80 мг рабепразола. Терминальная стадия почечной недостаточности
У пациентов со стабильной почечной недостаточностью в терминальной стадии, которым необходим поддерживающий гемодиализ (клиренс
креатинина < 5 мл/мин/1,73м2 ), выведение рабепразола схоже с таковым для здоровых добровольцев. AUC и Сmах у этих пациентов были примерно на
35 % ниже, чем у здоровых добровольцев. В среднем период полувыведения
4 рабепразола составлял 0,82 ч у здоровых добровольцев, 0,95 ч у пациентов во
время гемодиализа и 3,6 ч после гемодиализа. Клиренс препарата у пациентов с заболеваниями почек, нуждающихся в гемодиализе, был
приблизительно в два раза выше, чем у здоровых добровольцев. Хронический компенсированный цирроз
Пациенты с хроническим компенсированным циррозом печени переносят рабепразол в дозе 20 мг 1 раз в день, хотя AUC удвоена и Сmах увеличена на
50 % по сравнению со здоровыми добровольцами соответствующего пола.
Пожилые пациенты
У пожилых пациентов элиминация рабепразола несколько замедлена. После 7 дней приема рабепразола по 20 мг в сутки у пожилых пациентов AUC была
примерно вдвое больше, а Сmах повышена на 60 % по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами. Однако, признаков кумуляции
рабепразола не отмечалось. CYP2C19 полиморфизм У пациентов с замедленным метаболизмом CYP2C19 после 7 дней приема
рабепразола в дозе 20 мг в сутки AUC увеличивается в 1,9 раза, а период полувыведения в 1,6 раза по сравнению с теми же параметрами у «быстрых
метаболизаторов», в то время как Сmах увеличивается на 40 %.
Побочные действия
В ходе клинических исследований отмечались следующие нежелательные реакции при приеме рабепразола: головная боль, головокружение, астения,
боль в животе, диарея, метеоризм, сухость во рту, сыпь. Нежелательные реакции систематизированы в соответствии с Классификацией ВОЗ: Очень часто (> 1/10);
Часто (> 1/100, < 1/10); Нечасто (> 1/1000, < 1/100); Редко (> 1/10000, < 1/1000); Очень редко (< 1/10000);
Частота неизвестна (невозможно определить исходя из доступных данных). Со стороны иммунной системы: редко – острые системные аллергические
реакции (включая отек лица, гипотонию, одышку).
Со стороны крови и лимфатической системы: редко – тромбоцитопения, нейтропения, лейкопения.
Со стороны обмена веществ и питания: редко – анорексия; частота неизвестна – гипонатриемия, гипомагниемия.
Со стороны нервной системы: часто – бессонница, головная боль, головокружение; нечасто – сонливость, нервозность; редко – депрессия;частота неизвестна – спутанность сознания.
Со стороны органа зрения: редко – нарушение зрения.
Со стороны сосудов: частота неизвестна – периферический отек.
Со стороны дыхательной системы: часто – кашель, фарингит, ринит; нечасто – синусит, бронхит.
Со стороны пищеварительной системы: часто – боль в животе, диарея, метеоризм, тошнота, рвота, запор; нечасто – диспепсия, отрыжка, сухость во рту; редко – стоматит, гастрит, нарушение вкуса.
Со стороны гепатобилиарной системы: редко – гепатит, желтуха, печеночная энцефалопатия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто – инфекция мочевыводящих путей; редко – интерстициальный нефрит.
Со стороны кожи и подкожных тканей: редко – буллезные высыпания, крапивница; очень редко – мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны костно-мышечной системы: часто – боль в спине; нечасто – миалгия, артралгия, судорога мышц ног, перелом костей бедра, запястья или позвоночника.
Со стороны репродуктивной системы: частота неизвестна – гинекомастия.
Со стороны лабораторных и инструментальных исследований: редко – повышение активности «печеночных» трансаминаз, увеличение массы тела.
Прочие: часто – инфекции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Ответ пациента на терапию рабепразолом не исключает наличие злокачественных новообразований в желудке.
Капсулы препарата Рабепразол следует глотать целиком. Установлено, что ни время суток, ни прием пищи не влияют на активность рабепразола.
В специальном исследовании у пациентов с легкими или умеренными нарушениями функции печени не было обнаружено значимого отличия
частоты побочных эффектов препарата Рабепразол от таковой у подобранных по полу и возрасту здоровых лиц, но, несмотря на это, рекомендуется
соблюдать осторожность при первом назначении препарата Рабепразол пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени.
9
Пациентам с нарушениями функции почек или печени корректировка дозы препарата Рабепразол не требуется. AUC рабепразола у пациентов с тяжелым
нарушением функции печени примерно в два раза выше, чем у здоровых пациентов.
Гипомагниемия
При лечении ИПП на протяжении по крайней мере 3 месяцев в редких случаях были отмечены случаи симптоматической или асимптоматической
гипомагниемии. В большинстве случаев эти сообщения поступали через год после проведения терапии. Серьезными побочными явлениями были тетания,
аритмия и судороги. Большинству пациентов требовалось лечение гипомагниемии, включающей замещение магния и отмены терапии ИПП. У
пациентов, которые будут получать длительное лечение или которые принимают ИПП с препаратами, такими как дигоксин или препаратами,
которые могут вызвать гипомагниемию (например, диуретики), медицинские работники должны контролировать содержание магния до начала лечения
ИПП и в период лечения.
Переломы
Терапия ИПП может привести к возрастанию риска связанных с остеопорозом переломов бедра, запястья или позвоночника. Риск переломов
был увеличен у пациентов, получавших высокие дозы ИПП длительно (год и более).
Одновременное применение рабепразола с метотрексатом Согласно литературным данным, одновременный прием ИПП с метотрексатом (прежде всего в высоких дозах), может привести к повышению концентрации метотрексата и/или его метаболита гидроксиметотрексата и увеличить период полувыведения, что может
привести к проявлению токсичности метотрексата. При необходимости применения высоких доз метотрексата, может быть рассмотрена
возможность временного прекращения терапии ИПП. Инфекции, вызванные Salmonella, Campylobacter и Clostridium difficile.
Терапия ИПП может приводить к возрастанию риска желудочно-кишечных инфекций, таких как инфекции, вызванные Salmonella, Campylobacter и
Clostridium difficile.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Исходя из особенностей фармакодинамики рабепразола и его профиля нежелательных эффектов, маловероятно, что Рабепразол оказывает влияние
на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами. Однако в случае появления сонливости следует избегать этих видов деятельности.
Показания
-Язвенная болезнь желудка в стадии обострения и язва анастомоза;
- Язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки в стадии обострения;
- Эрозивная и язвенная гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь
(ГЭРБ) – взрослые и дети с 12 лет или рефлюкс-эзофагит;
- Поддерживающая терапия гастроэзофагеальной рефлюксной болезни;
- Неэрозивная гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь;
- Синдром Золлингера-Эллисона и другие состояния, характеризующиеся
патологической гиперсекрецией;
- В комбинации с соответствующей антибактериальной терапией для
эрадикации Helicobacter pylori у пациентов с язвенной болезнью.
Противопоказания
- гиперчувствительность к рабепразолу, замещенным бензимидазолам или к вспомогательным компонентам препарата;
- дефицит сахаразы/изомальтазы, непереносимость фруктозы, глюкозо-галактозная недостаточность;
- беременность;
- период грудного вскармливания;
- детский возраст до 18 лет, за исключением ГЭРБ (детский возраст до 12 лет).
5
С осторожностью
- тяжелая почечная недостаточность;
- тяжелая печеночная недостаточность.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Данных по безопасности применения рабепразола во время беременности нет.
Исследования репродуктивности на крысах и кроликах не выявили признаков нарушения фертильности или дефектов развития плода, обусловленных
рабепразолом; однако у крыс в небольших количествах препарат проникает через плацентарный барьер. Рабепразол не следует применять при
беременности. Неизвестно, выделяется ли рабепразол с грудным молоком. Соответствующие исследования по применению препарата в период
грудного вскармливания не проводились. Вместе с тем рабепразол обнаружен в молоке лактирующих крыс, и поэтому Рабепразол нельзя
применять женщинам в период грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Замедляет выведение некоторых лекарственных средств,метаболизирующихся в печени путем микросомального окисления (диазепам, фенитоин, непрямые антикоагулянты).
Совместное применение рабепразола с кетоконазолом или итраконазолом может привести к значительному снижению концентрации
противогрибковых препаратов в плазме крови.
Не рекомендуется совместное применение ингибиторов протонной помпы (ИПП) с атаназавиром, так как значительно снижаются эффекты атаназавира.
Рабепразол ингибирует метаболизм циклоспорина. При одновременном приеме ИПП и метотрексата можно предположить повышение концентрации последнего и/или его метаболита гидроксиметотрексата и увеличение периода полувыведения.
При одновременном применении рабепразола, амоксициллина и кларитромицина показатели AUC и Сmах для кларитромицина и амоксициллина были схожими при сравнении комбинированной терапии с монотерапией. Показатели AUC и Сmах рабепразола увеличивались на 11 %
и 34 % соответственно, а AUC и Сmах 14-гидроксикларитромицина (активного метаболита кларитромицина) увеличивались на 42 % и 46 %
соответственно. Данное увеличение показателей не было признано клинически значимым.
Одновременное применение рабепразола и суспензий антацидов, содержащих алюминия и/или магния гидроксид не приводит к клинически
значимому взаимодействию.
(4360)
Дозування
Капсули препарату Рабепразол слід ковтати цілком. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка в стадії загострення і виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 10 мг або по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування настає після 6 тижнів терапії, однак у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в стадії загострення рекомендується приймати всередину по 20 мг один раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивно гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіті рекомендується приймати внутрішньо по 10 мг або 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроэзофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 10 мг або 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить від стану пацієнта. При неэрозивной гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (НЭРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 мг або 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після купірування симптомів для запобігання їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо у дозі 10 мг один раз в день�� на вимогу. Для лікування синдрому Золлингераэллисона та інших станів, які характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза - 60 мг на день, потім дозу підвищують і призначають препарат у дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг два рази в день. Для деяких пацієнтів дробове дозування препарату є кращим. Лікування повинно тривати щонайменше клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлингераэллисона тривалість лікування рабепразолом складзмушувала до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати всередину 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацій антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Коригування дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості концентрація рабепразолу в крові зазвичай вище, ніж у здорових добровольців. При призначенні препарату Рабепразол пацієнтам з тяжким ступенем тя��ести печінковій недостатності слід дотримуватися обережності. Пацієнти літнього віку Корекції дози не потрібно. Діти Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних і добре контрольованих досліджень, що ефективність рабепразолу для дорослих і дослідженнями безпеки і фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком 12 років і більше становить 20 мг 1 раз в день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей у віці молодше 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.Передозування
Симптоми Дані про навмисної або випадкової передозуванні мінімальні. Лікування Специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, і тому слабо виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно��мо проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.
Лікарська форма
Тверді желатинові капсули № 3, корпус білого кольору з кришечкою темно-червоного кольору
Вміст капсул – сферичні пелети від майже білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору.Склад
1 капсула містить:
активного речовини:рабепразол пелети – 118 мг, в перерахунку на рабепразол натрію – 10 мг,
[ядро пелет: Рабепразол натрію – 10,00 мг, цукрова крупка (сахароза, патока крохмальна) – 71,47 мг , натрію карбонат -1,65 мр, , тальк – 1,77 мг, титану діоксид – 0,83 мг,гіпромелоза (гидроксиметилцеллюлоза) – 14,75 мг,оболонка пелет: гипромеллозы фталат (гидроксипропилметилфталатцеллюлоза) – 15,93 мг, цетиловий спирт – 1,60 мг,
допоміжні речовини:
Капсули тверді желатинові № 3 (дозування 10 мг) Корпус: титану діоксид – 2,0 %,желатин – до 100 %Кришечка: барвник азорубін (барвник кармазін) – 0,6619 %,
індигокармін – 0,0286 %,титану діоксид – 0,6666 %,желатин – до 100 %Фармакологічна дія
Рабепразол належить до класу антисекреторних речовин, п��оизводных бензимідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного інгібування Н+
/К+-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної і стимульованої секреції, незалежно від природи подразника.
Завдяки високій ліпофільності легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, справляючи захисну дію і збільшуючи секрецію бікарбонату. Антисекреторну дію после перорального прийому 20 мг рабепразолу, настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення
базальної і стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82 % відповідно і триває до
48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів.
Протягом перших 2-8 тижнів терапії рабепразолом, концентрація гастрину в плазмі крові збільшується, що є відображенням інгібуючої
впливу на секрецію соляної кислоти) і повертається до вихідного рівня через 1-2 тижні після його відміни.
Рабепразол не має антихолінергічними властивостями, не впливає на центральну нервову систему (ЦНС), серцево-судинну і дихальну системи.
На тлі прийому рабепразолу стійкі зміни в морфологічній структурі энтерохромафинноподобных клітин, ступеня вираженості
гастриту, частоти атрофічного гастриту, кишкової метаплазії чи поширенні інфекції Helicobacter pylori не виявлені.Фармакокінетика
Абсорбція
Р��бепразол швидко абсорбується з кишечнику і його максимальні концентрації в плазмі досягаються приблизно через 3,5 год після прийому дози
у 20 мг. Зміна максимальних концентрацій у плазмі (Смах) і значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC) рабепразолу мають
лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (у порівнянні з
внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У
з��оровых добровольців період напіввиведення з плазми становить приблизно 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг
У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшена вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження
метаболізму першого проходження, а період напіввиведення з плазми збільшений у 2 - 3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні
антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату разом з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 год��са і більше, однак Смах,
ні ступінь абсорбції не змінюються.
Розподіл
У людини ступінь зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97 %.
Метаболізм і виведення
У здорових людей
Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого
рабепразолу незміненого препарату в сечі знайдено не було. Близько 90 %
рабепразолу виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів:
кон'югату меркаптуровой кислоти (М5) і карбонової кислоти (М6), а також у формі д��ух невідомих метаболітів, виявлених у ході
токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу виводиться з калом.
Сумарне виведення становить 99,8 %. Ці дані свідчать про незначне виведення метаболітів рабепразолу з жовчю. Основним
метаболітом є тиоэфир (М1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації
тільки у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостаточности
У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс
креатиніну < 5 мл/хв/1,73м2 ), виведення рабепразолу схоже з таким для здорових добровольців. AUC та Смах у цих пацієнтів були приблизно на
35 % нижче, ніж у здорових добровольців. У середньому період напіввиведення
4 рабепразолу становив 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів під
час гемодіалізу та 3,6 год після гемодіалізу. Кліренс препарату в пацієнтів із захворюваннями нирок, потребують гемодіалізі, був
приблизно в два рази вище, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз
Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна і Смах збільшена на
50 % порівняно зі здоровими добровольцями відповідного підлоги.
Літні пацієнти
У пацієнтів літнього віку елімінація рабепразолу дещо сповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу 20 мг на добу у пацієнтів літнього віку AUC була
приблизно вдвічі більше, а Смах підвищена на 60 % порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак, ознак кумуляції
рабепразолу не відзначалося. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому
рабепразолу у дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 рази, а період напіввиведення в 1,6 рази в порівнянні з тими ж параметрами у «швидких
метаболизаторов», в той час як Смах збільшується на 40 %.Побічні дії
У ході клінічних досліджень спостерігалися такі небажані реакції при прийом�� рабепразолу: головний біль, запаморочення, астенія,
біль у животі, діарея, метеоризм, сухість у роті, висип. Небажані реакції систематизовані відповідно до Класифікації ВООЗ: Дуже часто (> 1/10);
Часто (> 1/100, < 1/10); Нечасто (> 1/1000, < 1/100); Рідко (> 1/10000, < 1/1000); Дуже рідко (< 1/10000);
Частота невідома (неможливо визначити, виходячи із доступних даних). З боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні
реакції (включаючи набряк обличчя, гіпотонію, задишку).
З боку крові та лимфатиче��кої системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія.
З боку обміну речовин і харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія.
З боку нервової системи: часто – безсоння, головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, нервозність; рідко – депресія;частота невідома – сплутаність свідомості.
З боку органу зору: рідко – порушення зору.
З боку судин: частота невідома – периферичний набряк.
З боку дихальної системи: часто – кашялина, фарингіт, риніт; нечасто – синусит, бронхіт.
З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор; нечасто – диспепсія, відрижка, сухість у роті; рідко – стоматит, гастрит, порушення смаку.
З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, крапивница; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, артралгія, судома м'язів ніг, перелом кісток стегна, зап'ястя або хребта.
З боку репродуктивної системи: частота невідома – гінекомастія.
З боку лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – підвищення активності «печінкових» трансаміназ, збільшення маси тіла.
Інші: часто – інфекції.Особливості продажуі
рецептурніОсобливі умови
Відповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку.
Капсули препарату Рабепразол слід ковтати цілком. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу.
У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не виявлено значущої відмінності
частоти побічних ефектів препарату Рабепразол від таких у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується
дотримуватися обережності при першому призначенні препарату Рабепразол пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.
9
Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки, коригування дози препарату Рабепразол не потрібно. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким
порушенням функції печінки приблизно в два рази вище, ніж у здорових пацієнтів.
Гіпомагніємія
При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматической
гіпомагніємії. У більшості випадків ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія,
аритмія і судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни терапії ІПП. У
пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або які приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або препаратами,
які можуть викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контр��лировать вміст магнію до початку лікування
ІПП та в період лікування.
Переломи
Терапія ІПП може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів
був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривалий час (рік і більше).
Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або е��про метаболіту гидроксиметотрексата і збільшити період напіввиведення, що може
призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату, може бути розглянута
можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile.
Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та
Clostridium difficile.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механизмами
Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабепразол має вплив
на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Свідчення
-Виразкова хвороба шлунка в стадії загострення і виразка анастомозу;
- Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в стадії загострення;
- Ерозивна і виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
(ГЕРХ) – дорослі та діти з 12 років або рефлюкс-езофагіт;
- Підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;
- Неерозівная гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
- Синдром Золлингераэллисона та інші стани, що характеризуються
патологічною гіперсекрецією;
- У комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для
ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів з виразковою хворобою.Протипоказання
- гіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або до вспомогательним компонентів препарату;
- дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність;
- вагітність;
- період годування груддю;
- дитячий вік до 18 років, за винятком ГЕРХ (дитячий вік до 12 років).
5
З обережністю
- тяжка ниркова недостатність;
- тяжка печінкова недостатність.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час беременнос��і немає.
Дослідження репродуктивності на щурах і кроликах не виявили ознак порушення фертильності або дефектів розвитку плоду, обумовлених
рабепразолом; проте у щурів в невеликих кількостях препарат проникає через плацентарний бар'єр. Рабепразол, не слід застосовувати при
вагітності. Невідомо, чи виділяється рабепразол з грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату у період
годування груддю не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений у молоці лактуючих до��ыс, і тому Рабепразол не можна
застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Уповільнює виведення деяких лікарських засобів,які метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окислення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти).
Спільне застосування рабепразолу з кетоконазолом чи ітраконазолом може призвести до значного зниження концентрації
протигрибкових препаратів у плазмі крові.
Не рекомендується сумісне застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) з атаназавиром, так як значно знижуються ефекти атаназавира.
Рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину. При одночасному прийомі ІПП і метотрексату можна припустити підвищення концентрації останнього та/або його метаболіту гидроксиметотрексата і збільшення періоду напіввиведення.
При одночасному застосуванні рабепразолу, амоксициліну та кларитроміцину показники AUC і Смах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Смах рабі��разолу збільшувалися на 11 %
і 34 % відповідно, а AUC та Смах 14-гідроксикларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) збільшувалися на 42 % і 46 %
відповідно. Дане збільшення показників не було визнано клінічно значущим.
Одночасне застосування рабепразолу і суспензій антацидів, що містять алюмінію та/або магнію гідроксид не призводить до клінічно
значущої взаємодії.
