Дозировка
Принимают внутрь. Разовая доза - 10-20 мг. Частота и длительность применения зависят от показаний и схемы лечения.
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для в/в введения в виде лиофилизированной массы или порошка от почти белого до светло-желтого цвета
Состав
1 фл.
рабепразол натрия 20 мг
Вспомогательные вещества: маннитол 75 мг, натрия гидроксид до pH 11
Фармакологическое действие
Противоязвенное средство, ингибитор Н+-К+-АТФ-азы (протонового насоса). Механизм действия связан с угнетением фермента Н+-К+-АТФ-азы в париетальных клетках желудка, что приводит к блокированию конечной стадии образования соляной кислоты. Это действие является дозозависимым и приводит к угнетению как базальной, так и стимулированной секреции соляной кислоты независимо от природы раздражителя.
Фармакокинетика
После приема внутрь всасывается из ЖКТ. При дозе 20 мг Cmax достигается через 3.5 ч. Изменения Cmax и AUC носят линейный характер (в диапазоне доз от 10 до 40 мг). Абсолютная биодоступность составляет около 52% вследствие эффекта "первого прохождения" через печень. Биодоступность рабепразола не увеличивается при многократном приеме.
Прием пищи и время приема в течение суток не влияют на абсорбцию рабепразола.
Связывание с белками плазмы составляет 97%.
Рабепразол натрия подвергается эффекту "первого прохождения". Метаболизируется в печени при участии изоферментов системы CYP.
Основные метаболиты (тиоэфир и карбоновая кислота) и второстепенные метаболиты (сульфон, диметилтиоэфир и конъюгат меркаптопуровой кислоты) присутствуют в низких концентрациях.
У здоровых добровольцев T1/2 составляет около 1 ч, общий клиренс - около 283 Примерно 90% выводится с мочой преимущественно в виде двух метаболитов: конъюгата меркаптопуровой кислоты и карбоновой кислоты. В токсикологических исследованиях у лабораторных животных найдены еще 2 неидентифицированных метаболита. Остальная часть выводится с калом.
У пациентов со стабильной терминальной стадией хронической почечной недостаточности, нуждающихся в гемодиализе (КК менее 5 мл/мин/1.73 м2) AUC и Cmax были на 35% ниже, чем у здоровых добровольцев. В среднем T1/2 рабепразола составлял 0.82 ч у здоровых добровольцев, 0.95 ч - у пациентов во время гемодиализа и 3.6 ч - после гемодиализа. При заболеваниях почек клиренс рабепразола у пациентов на гемодиализе был приблизительно в 2 раза выше, чем у здоровых добровольцев.
У пациентов с хронической печеночной недостаточностью слабой или средней степени после однократного приема рабепразола наблюдалось увеличение Cmax, T1/2, AUC.
В случае замедленного метаболизма CYP2C19 после приема рабепразола по 20 мг/сут в течение 7 дней AUC и T1/2 составляли 1.9 и 1.6 соответственно при экстенсивном метаболизме, в то время как Cmax увеличивалась только на 40%.
У пациентов пожилого возраста выведение рабепразола несколько замедлено
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: диарея, тошнота, боли в животе, рвота, метеоризм, запор; редко - сухость во рту, диспепсия, отрыжка; в единичных случаях - анорексия, гастрит, стоматит, повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, астения, головокружение, бессонница; редко - нервозность, сонливость; в единичных случаях - депрессия, нарушения зрения и вкусовых ощущений.
Со стороны дыхательной системы: возможны - ринит, фарингит, кашель; редко - синусит, бронхит.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь; в единичных случаях - зуд.
Прочие: боли в спине, гриппоподобный синдром; редко - миалгия, боль в груди, озноб, судороги икроножных мышц, инфекция мочевыводящих путей, артралгия, лихорадка; в единичных случаях - увеличение массы тела, усиление потоотделения, лейкоцитоз.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии необходимо исключить злокачественные новообразования желудка, т.к. применение рабепразола может маскировать симптомы и отсрочить правильную диагностику.
Пациентам с нарушениями функции печени или почек коррекции дозы не требуется, однако у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени рабепразол рекомендуется применять с осторожностью.
При одновременном применении с рабепразолом следует корректировать дозы кетоконазола и дигоксина.
В экспериментальных исследованиях не установлено канцерогенного действия рабепразола, однако при изучении мутагенности были получены неоднозначные результаты. Тесты на клетках лимфомы у мышей были положительными, при этом микроядерный тест in vivo и тест восстановления ДНК in vivo и in vitro были отрицательными
Показания
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения; язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированная с Helicobacter pylori (в комбинации с антибиотиками); гастроэзофагеальный рефлюкс
Противопоказания
Беременность, период лактации (грудное вскармливание), повышенная чувствительность к рабепразолу натрия или замещенным бензимидазолам.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с дигоксином возможно повышение (от небольшой до умеренной) концентрации дигоксина в плазме крови.
При одновременном применении с кетоконазолом уменьшается его биодоступность
(4138)
Дозування
Приймають внутрішньо. Разова доза - 10-20 мг. Частота і тривалість застосування залежать від показань, схеми лікування.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для в/в введення у вигляді ліофілізованої маси або порошку від майже білого до світло-жовтого кольоруСклад
1 фл.
рабепразол натрію 20 мг
Допоміжні речовини: манітол 75 мг, натрію гідроксид до pH 11Фармакологічна дія
Противиразковий засіб, інгібітор Н+-К+-АТФ-ази (протонового насоса). Механізм дії пов'язаний з угнетением ферменту Н+-К+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка, що призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Ця дія є дозозалежною і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника.Фармакокінетика
Після прийому всередину всмоктується з ШКТ. При дозі 20 мг Cmax досягається через 3.5 ч. Зміни Cmax і AUC носять лінійний характер (в діапазоні доз від 10 до 40 мг). Абсолютна біодоступність становить близько 52% внаслідок ефекту "першого про��ождения" через печінку. Біодоступність рабепразолу не збільшується при багаторазовому прийомі.
Прийом їжі та час прийому протягом доби не впливають на абсорбцію рабепразолу.
Зв'язування з білками плазми становить 97%.
Рабепразол натрію піддається ефекту "першого проходження". Метаболізується в печінці за участю ізоферментів системи CYP.
Основні метаболіти (тиоэфир і карбонова кислота) і другорядні метаболіти (сульфон, диметилтиоэфир і кон'югат меркаптопуровой кислоти) присутні в низьких ко��центрациях.
У здорових добровольців T1/2 становить близько 1 год, загальний кліренс - приблизно 283 Приблизно 90% виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптопуровой кислоти і карбонової кислоти. У токсикологічних дослідженнях у лабораторних тварин знайдені ще 2 неідентифікованих метаболіту. Інша частина виводиться з калом.
У пацієнтів зі стабільною термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (КК менше 5 мл/хв/1.73 м2) AUC та Cmax були на 35% нижче, ніж у здорових до��ровольцев. У середньому T1/2 рабепразолу становив 0.82 год у здорових добровольців, 0.95 год - у пацієнтів під час гемодіалізу та 3.6 год - після гемодіалізу. При захворюваннях нирок кліренс рабепразолу у пацієнтів на гемодіалізі був приблизно в 2 рази вище, ніж у здорових добровольців.
У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому рабепразолу спостерігалося збільшення Cmax, T1/2, AUC.
У разі уповільнений метаболізм CYP2C19 після прийому рабепразолу 20 мг/добу протягом 7 днів AUC і T1/2 з��залишали 1.9 та 1.6 відповідно при екстенсивному метаболізмі, в той час як Cmax збільшувалася лише на 40%.
У пацієнтів літнього віку виведення рабепразолу дещо уповільненоПобічні дії
З боку травної системи: діарея, нудота, болі в животі, блювання, метеоризм, запор; рідко - сухість у роті, диспепсія, відрижка; у поодиноких випадках анорексія, гастрит, стоматит, підвищення активності печінкових трансаміназ.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, астенія, запаморочення, бессонница; рідко - нервозність, сонливість; у поодиноких випадках депресія, порушення зору та смакових відчуттів.
З боку дихальної системи: можливі - риніт, фарингіт, кашель; рідко - синусит, бронхіт.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках - свербіж.
Інші: болі у спині, грипоподібний синдром; рідко - міалгія, біль у грудях, озноб, судоми литкових м'язів, інфекція сечовивідних шляхів, артралгія, гарячка; у поодиноких випадках збільшення маси тіла, посилення потоотделенія, лейкоцитоз.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії необхідно виключити злоякісні новоутворення шлунка, т. к. застосування рабепразолу може маскувати симптоми і відстрочити правильну діагностику.
Пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок корекція дози не потрібна, проте у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки рекомендується застосовувати рабепразол з обережністю.
При одночасному застосуванні з рабепразолом слід коригувати дози кетоконазолу і ��игоксина.
В експериментальних дослідженнях не встановлено канцерогенної дії рабепразолу, однак при вивченні мутагенності були отримані неоднозначні результати. Тести на клітинах лімфоми у мишей були позитивними, при цьому микроядерный тест in vivo та тест відновлення ДНК in vivo та in vitro були від'ємнимиСвідчення
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у комбінації з антибіотиками); гастроэзофагеальныї рефлюксПротипоказання
Вагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до рабепразолу натрію або заміщених бензімідазолів.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з дигоксином можливо підвищення (від малої до помірної) концентрації дигоксину в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з кетоконазолом зменшується його біодоступність
