Дозировка
Дозу препарата Пульмикорт® устанавливают индивидуально. В том случае, если рекомендуемая доза не превышает 1 мг/, всю дозу препарата вводят единовременно (за один раз). В случае приема более высокой дозы рекомендуется разделить ее на 2 приема. Начальная доза для взрослых (в т.ч. пациентов пожилого возраста) составляет 1-2 мг/ Поддерживающая доза составляет 0.5-4 мг/ В случае тяжелых обострений доза может быть увеличена. Детям в возрасте 6 мес и старше рекомендуемая начальная доза составляет 0.25-0.5 мг/ При необходимости доза может быть увеличена до 1 мг/ Поддерживающая доза составляет 0.25-2 мг/ Для всех пациентов желательно определить минимальную эффективную поддерживающую дозу. В случае необходимости достижения дополнительного терапевтического эффекта можно рекомендовать увеличение суточной дозы (до 1 мг/) Пульмикорта вместо комбинации препарата с ГКС для приема внутрь, благодаря более низкому риску развития системных эффектов. Пациенты, получающие ГСК для приема внутрь Отмену ГКС для приема внутрь необходимо начинать на фоне стабильного состояния здоровья пациента. В течение 10 дней назначают высокие дозы препарата Пульмикорт® на фоне приема ГКС внутрь в привычной дозе. В дальнейшем в течение месяца следует постепенно снижать дозу ГКС, принимаемых внутрь (например, по 2.5 мг преднизолона или его аналога), до минимальной эффективной дозы. Во многих случаях удается полностью отказаться oт приема ГКС внутрь. Нет данных о применении будесонида у пациентов с почечной недостаточностью или нарушением функции печени. Принимая во внимание тот факт, что будесонид биотрансформируется в печени, можно ожидать увеличение длительности действия препарата у пациентов с выраженным циррозом печени. Применение Пульмикорта с помощью небулайзера Пульмикорт® применяется для ингаляций с использованием соответствующего небулайзера, оснащенного мундштуком и специальной маской. Небулайзер соединяется с компрессором для создания необходимого воздушного потока (5-8 л/мин), объем заполнения небулайзера должен составлять 2-4 мл. Поскольку Пульмикорт®, применяемый в форме суспензии с помощью небулайзера, попадает в легкие при вдохе, важно проинструктировать пациента вдыхать препарат через мундштук небулайзера спокойно и ровно. В случаях, когда ребенок не может самостоятельно сделать вдох через небулайзер, применяется специальная маска. Пациент должен быть проинформирован о необходимости внимательно прочитать инструкцию по использованию препарата, а также о том, что для применения Пульмикорта в форме суспензии не подходят ультразвуковые небулайзеры. Суспензию смешивают с 0.9% раствором натрия хлорида или с растворами тербуталина, сальбутамола, фенотерола, ацетилцистеина, натрия кромогликата и ипратропия бромида.
Лекарственная форма
Суспензия для ингаляций дозированная белого или почти белого цвета, легко ресуспендируемая.
Состав
будесонид (в микронизированной форме) 500 мкг
Вспомогательные вещества: натрия хлорид, натрия цитрат, динатрия эдетат (натриевая соль этилендиаминтетрауксусной кислоты (двузамещенная)), полисорбат 80, лимонная кислота (безводная), вода очищенная.
Фармакологическое действие
ГКС для ингаляционного применения. Будесонид в рекомендованных дозах оказывает противовоспалительное действие в бронхах, снижая выраженность симптомов и частоту обострений бронхиальной астмы с меньшей частотой побочных эффектов, чем при использовании системных ГКС. Уменьшает выраженность отека слизистой бронхов, продукцию слизи, образование мокроты и гиперреактивность дыхательных путей. Хорошо переносится при длительном лечении, не обладает минералокортикоидной активностью.
Время начала терапевтического эффекта после ингаляции одной дозы препарата составляет несколько часов. Максимальный терапевтический эффект достигается через 1-2 недели после лечения.
Будесонид оказывает профилактическое действие на течение бронхиальной астмы и не влияет на острые проявления заболевания.
Показано дозозависимое воздействие на содержание кортизола в плазме и моче на фоне приема Пульмикорта. В рекомендованных дозах препарат оказывает значительно меньшее влияние на функцию надпочечников, чем преднизон в дозе 10 мг, как было показано в АКТГ тестах.
Фармакокинетика
Всасывание
После ингаляции будесонид быстро абсорбируется. У взрослых системная биодоступность будесонида, после ингаляции Пульмикорта через небулайзер, составляет приблизительно 15% от общей назначаемой дозы и около 40-70% от доставленной. Cmax в плазме крови достигается через 30 мин после начала ингаляции.
Распределение и метаболизм
Связывание с белками плазмы составляет в среднем 90%. Vd будесонида - примерно 3 л/кг.
Будесонид подвергается интенсивной биотрансформации (более 90%) в печени с образованием метаболитов с низкой глюкокортикоидной активностью. Глюкокортикоидная активность основных метаболитов (6?-гидрокси-будесонида и 16?-гидроксипреднизолона) составляет менее 1% глюкокортикостероидной активности будесонида. Будесонид метаболизируется в основном с участием фермента CYP3A4.
Выведение
Будесонид выводится с мочой в виде неизмененных или конъюгированных метаболитов. Будесонид обладает высоким системным клиренсом (около 1.2 л/мин). Фармакокинетика будесонида пропорциональна величине вводимой дозы препарата.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетика будесонида у детей и пациентов с нарушением функции почек не изучалась.
У пациентов с заболеваниями печени возможно увеличение времени нахождения будесонида в организме.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: возможны нервозность, возбудимость, депрессия, нарушения поведения.
В отдельных случаях могут возникать симптомы, вызванные системным действием ГКС (включая гипофункцию надпочечников).
Прочие: редко - появление кровоподтеков на коже, раздражение кожи лица при использовании небулайзера с маской.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Для сведения к минимуму риска грибкового поражения ротоглотки следует проинструктировать пациента о необходимости тщательно полоскать рот водой после каждой ингаляции препарата.
Для предупреждения раздражения кожи после использования небулайзера с маской лицо следует вымыть.
Следует избегать совместного назначения будесонида с кетоконазолом, итраконазолом или другими потенциальными ингибиторами CYP3A4. В случае если такая комбинация необходима, следует увеличить время между приемами препаратов до максимально возможного.
Из-за возможного риска ослабления функции надпочечников особое внимание необходимо уделять пациентам, которые переводятся с системных ГКС на прием Пульмикорта. Также особое внимание следует уделять пациентам, принимавшим высокие дозы ГКС или длительно получавшим максимально высокие рекомендованные дозы ингаляционных ГКС. В стрессовых ситуациях у таких пациентов могут проявиться признаки и симптомы надпочечниковой недостаточности. При стрессах или в случаях хирургического вмешательства рекомендуется проводить дополнительную терапию системными ГКС.
Особое внимание необходимо уделять пациентам, которые переводятся с системных на ингаляционные ГКС (Пульмикорт®)или в случае, когда можно ожидать нарушение гипофизарно-надпочечниковой функции. У таких пациентов следует с особой осторожностью снижать дозу ГКС для системного применения и контролировать показатели функции гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы. Этой категории пациентов может потребоваться дополнительное назначение ГКС для приема внутрь в период стрессовых ситуаций, таких как травма, хирургическое вмешательство.
При переходе с пероральных ГКС на Пульмикорт® пациенты могут почувствовать ранее наблюдавшиеся симптомы, такие как мышечные боли или боли в суставах. В таких случаях может потребоваться временное увеличение дозы ГКС для приема внутрь. В редких случаях могут наблюдаться такие симптомы как чувство усталости, головная боль, тошнота и рвота, указывающие на системную недостаточность ГКС.
При переходе с ГКС для приема внутрь на ингаляционные иногда возможно обострение существующих аллергических реакций, ринита и экземы, которые ранее купировались системными препаратами.
Терапия Пульмикортом при применении 1 или 2 показала эффективность для профилактики астмы физического усилия.
Использование в педиатрии
У детей и подростков, получающих лечение ГКС (любые формы) в течение продолжительного периода, рекомендуется регулярно контролировать показатели роста. При назначении ГКС следует оценить соотношение предполагаемой пользы от применения препарата и потенциального риска замедления роста.
Применение будесонида в дозе до 400 мкг/ у детей старше 3 лет не приводило к возникновению системных эффектов. Биохимические признаки системного эффекта препарата могут встречаться при применении препарата в дозе от 400 до 800 мкг/ При превышении дозы 800 мкг/ системные эффекты препарата встречаются часто.
Показания
— бронхиальная астма, требующая поддерживающей терапии ГКС;
— хроническая обструктивная болезнь легких (ХОБЛ).
Противопоказания
— детский возраст до 6 мес;
— повышенная чувствительность к будесониду.
С осторожностью (требуется более тщательное наблюдение за больными) следует назначать препарат пациентам с активной формой туберкулеза легких, грибковыми, вирусными, бактериальными инфекциями органов дыхания, циррозом печени.
При назначении следует принимать во внимание возможное проявление системного действия ГКС.
Лекарственное взаимодействие
Не наблюдалось взаимодействия будесонида с другими препаратами, используемыми при лечении бронхиальной астмы.
При совместном приеме кетоконазол (в дозе 200 мг 1 раз/) повышает плазменную концентрацию будесонида (принимаемого внутрь в дозе 3 мг 1 раз/) в среднем в 6 раз. При приеме кетоконазола через 12 ч после приема будесонида концентрация последнего в плазме крови увеличивалась в среднем в 3 раза. Информация о подобном взаимодействии npи приеме будесонида в виде ингаляции отсутствует, однако предполагается, что и в этом случае следует ожидать увеличение концентрации будесонида в плазме крови. В случае необходимости приема кетоконазола и будесонида следует увеличить время между приемами препаратов до максимально возможного. Также следует рассмотреть возможность снижения дозы будесонида.
Другой потенциальный ингибитор CYP3A4, итраконазол, также значительно повышает плазменную концентрацию будесонида
(1745)
Дозування
Дозу препарату Пульмикорт® встановлюють індивідуально. У тому випадку, якщо рекомендована доза не перевищує 1 мг, всю дозу препарату вводять одноразово (за один раз). У разі прийому більш високої дози рекомендується розділити її на 2 прийоми. Початкова доза для дорослих (у т. ч. пацієнтів літнього віку) становить 1-2 мг/ Підтримуюча доза становить 0.5-4 мг/ У разі тяжких загострень доза може бути збільшена. Дітям у віці 6 міс і старше рекомендована початкова доза становить 0.25-0.5 мг/ При необхідності доза може б��ь збільшена до 1 мг/ Підтримуюча доза становить 0.25-2 мг/ Для всіх пацієнтів бажано визначити мінімальну ефективну підтримуючу дозу. У разі необхідності досягнення додаткового терапевтичного ефекту можна рекомендувати збільшення добової дози до 1 мг/) Пульмикорта замість комбінації препарату з ГКС для прийому всередину, завдяки більш низькому ризику розвитку системних ефектів. Пацієнти, які отримують ГСК для прийому всередину Скасування ГКС для прийому внутрішньо необхідно починати на тлі стабільного стану здоров'я пациента. Протягом 10 днів призначають високі дози препарату Пульмикорт® на фоні прийому ГКС всередину у звичайній дозі. Надалі протягом місяця слід поступово знижувати дозу ГКС, що приймаються всередину (наприклад, по 2.5 мг преднізолону чи його аналогу), до мінімальної ефективної дози. У багатьох випадках вдається повністю відмовитися від прийому ГКС всередину. Немає даних про застосування будесонида у пацієнтів з нирковою недостатністю або порушенням функції печінки. Беручи до уваги той факт, що будесонид біотрансформується в печінці, можна очікували��ь збільшення тривалості дії препарату у пацієнтів з вираженим цирозом печінки. Застосування Пульмикорта з допомогою небулайзера Пульмикорт® застосовується для інгаляцій з використанням відповідного небулайзера, оснащеного мундштуком і спеціальною маскою. Небулайзер з'єднується з компресором для створення необхідного повітряного потоку (5-8 л/хв), об'єм заповнення небулайзера повинен становити 2-4 мл Оскільки Пульмикорт®, застосовуваний у формі суспензії за допомогою небулайзера, потрапляє в легені при вдиху, важливо проинструктировать пацієнта вдихати препарат через мундштук небулайзера спокійно і рівно. У випадках, коли дитина не може самостійно зробити вдих через небулайзер, застосовується спеціальна маска. Пацієнт повинен бути поінформований про необхідність уважно прочитати інструкцію з використання препарату, а також про те, що для застосування Пульмикорта у формі суспензії не підходять ультразвукові небулайзери. Суспензію змішують з 0.9% розчином натрію хлориду або з розчинами тербуталіну, сальбутамолу, фенотерола, ацетилцистеїну, натрію кр��могликата та іпратропію броміду.
Лікарська форма
Суспензія для інгаляцій дозована білого або майже білого кольору, легко ресуспендируемая.Склад
будесонид (в мікронізованої формі) 500 мкг
Допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію цитрат, динатрію едетат (натрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти (двузамещенная)), полісорбат 80, кислота лимонна (безводна), вода очищена.Фармакологічна дія
ГКС для інгаляційного застосування. Будесонид в рекомендованих дозах чинить противовоспалительное дію в бронхах, зменшуючи вираженість симптомів і частоту загострень бронхіальної астми з меншою частотою побічних ефектів, ніж при використанні системних ГКС. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Добре переноситься при тривалому лікуванні, не має мінералокортикоїдної активності.
Час початку терапевтичного ефекту після однієї інгаляції дози препарату становить кілька годин. Максимальний терапевтичний ефект достигается через 1-2 тижні після лікування.
Будесонид надає профілактичну дію на перебіг бронхіальної астми і не впливає на гострі прояви захворювання.
Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу в плазмі і сечі на фоні прийому Пульмикорта. У рекомендованих дозах препарат справляє значно менший вплив на функцію надниркових залоз, ніж преднізон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ тестах.Фармакокінетика
Всмоктування
Після інгаляції будесонид швидко абсорбується. У дорослих системная біодоступність будесонида, після інгаляції Пульмикорта через небулайзер, становить приблизно 15% від загальної призначеної дози і близько 40-70% від доставленої. Cmax в плазмі крові досягається через 30 хв після початку інгаляції.
Розподіл і метаболізм
Зв'язування з білками плазми становить у середньому 90%. Vd будесонида - приблизно 3 л/кг.
Будесонид піддається інтенсивній біотрансформації (більше 90%) у печінці з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикоїдної активністю. Глюкокортикоидная активність основних ме��аболитов (6?-гідрокси-будесонида та 16?-гидроксипреднизолона) становить менше 1% від глюкокортикостероїдної активності будесонида. Будесонид метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4.
Виведення
Будесонид виводиться з сечею у вигляді незмінених або кон'югованих метаболітів. Будесонид володіє високим системним кліренсом (близько 1.2 л/хв). Фармакокінетика будесонида пропорційна величині введеної дози препарату.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Фармакокінетика будесонида у дітей і пацінтів з порушенням функції нирок не вивчалася.
У пацієнтів із захворюваннями печінки можливе збільшення часу знаходження будесонида в організмі.Побічні дії
З боку ЦНС: можливі дратівливість, збудливість, депресія, порушення поведінки.
В окремих випадках можуть виникати симптоми, викликані системною дією ГКС (включаючи гіпофункцію надниркових залоз).
Інші: рідко - поява синців на шкірі, подразнення шкіри обличчя при використанні небулайзера з маскою.Особливості продажу
рецептурніПро��обые умови
Для зведення до мінімуму ризику грибкового ураження ротоглотки слід проінструктувати пацієнта про необхідність ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату.
Для попередження подразнення шкіри після використання небулайзера з маскою обличчя слід вимити.
Слід уникати спільного призначення будесонида з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими потенційними інгібіторами CYP3A4. У разі якщо така комбінація необхідна, слід збільшити час між прийомами препаратів макс��мально можливого.
З-за можливого ризику ослаблення функції надниркових залоз особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з системних ГКС на прийом Пульмикорта. Також особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які приймали високі дози ГКС або тривалий отримували максимально рекомендовані високі дози інгаляційних ГКС. У стресових ситуаціях у таких пацієнтів можуть проявлятися ознаки та симптоми надниркової недостатності. При стресах або у випадках хірургічного втручання рекомендується про��одіть додаткову терапію системними ГКС.
Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з системних на інгаляційні ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДИ (Пульмикорт®)або в разі, коли можна очікувати порушення гіпофізарно-надниркової функції. У таких пацієнтів слід з особливою обережністю знижувати дозу ГКС для системного застосування і контролювати показники функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Цій категорії пацієнтів може знадобитися додаткове призначення ГКС для прийому всередину в період стресових ситуацій, таких як травма, хірургічне втручання.
При переході з пероральних ГКС на Пульмикорт® пацієнти можуть відчути раніше спостерігалися симптоми, такі як м'язові болі або болі в суглобах. У таких випадках може знадобитися тимчасове збільшення дози ГКС для прийому всередину. У рідкісних випадках можуть спостерігатися такі симптоми, як відчуття втоми, головний біль, нудота і блювота, які вказують на системну недостатність ГКС.
При переході з ГКС для прийому всередину на інгаляційні іноді можливе загострення су��ествующих алергічних реакцій, риніту та екземи, які раніше купировались системними препаратами.
Терапія Пульмикортом при застосуванні 1 або 2 показала ефективність для профілактики астми фізичного зусилля.
Використання в педіатрії
У дітей і підлітків, які отримують лікування ГКС (будь-які форми) протягом тривалого періоду, рекомендується регулярно контролювати показники зростання. При призначенні ГКС слід оцінити співвідношення очікуваної користі від застосування препарату і потенційного ризику замедления росту.
Застосування будесонида в дозі до 400 мкг/ у дітей старше 3 років не призводило до виникнення системних ефектів. Біохімічні ознаки системного ефекту препарату можуть зустрічатися при застосуванні препарату в дозі від 400 до 800 мкг/ При перевищенні дози 800 мкг/ системні ефекти препарату зустрічаються часто.Свідчення
— бронхіальна астма, яка потребує підтримуючої терапії ГКС;
— хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ).Протипоказання
— дитячий вік до 6 міс;
— підвищена чутливість до будісониду.
З обережністю потрібно більш ретельне спостереження за хворими) слід призначати препарат пацієнтам з активною формою туберкульозу легень, грибковими, вірусними, бактеріальними інфекціями органів дихання, цирозом печінки.
При призначенні слід брати до уваги можливий прояв системної дії ГКС.Лікарська взаємодія
Не спостерігалося взаємодії будесонида з іншими препаратами, що використовуються при лікуванні бронхіальної астми.
При спільному прийомі кетоконазол (в дозі 200 мг 1 раз/) підвищує плазмову концентрацію будесонида (прийнятого внутрішньо у дозі 3 мг 1 раз/) у середньому в 6 разів. При прийомі кетоконазолу через 12 год після прийому будесонида концентрація останнього в плазмі крові збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про таку взаємодію при прийомі будесонида у вигляді інгаляції відсутня, однак передбачається, що і в цьому випадку слід очікувати збільшення концентрації будесонида в плазмі крові. У разі необхідності прийому кетоконазолу і будесонида слід збільшити час між прийомами препарато�� до максимально можливого. Також слід розглянути можливість зниження дози будесонида.
Інший потенційний інгібітор CYP3A4, ітраконазол, також значно підвищує плазмову концентрацію будесонида
