Дозировка
Препарат назначают внутрь, по 1 таблетки 1 раз/ предпочтительно утром перед приемом пищи. Доза препарата Престанс подбирается после ранее проведенного титрования доз отдельных компонентов препарата: периндоприла и амлодипина у пациентов с артериальной гипертензией и стабильной стенокардией. При терапевтической необходимости, доза препарата Престанс может быть изменена, на основании индивидуального подбора доз отдельных компонентов: 5 мг периндоприла+5 мг амлодипина или 5 мг периндоприла+10 мг амлодипина или 10 мг периндоприла+5 мг амлодипина или 10 мг периндоприла+10 мг амлодипина. Престанс в дозах 10 мг периндоприла+10 мг амлодипина является максимальной суточной дозой препарата, которую не рекомендуется превышать. Выведение периндоприлата у пациентов пожилого возраста и пациентов с почечной недостаточностью замедлено. Поэтому у таких пациентов необходимо регулярно контролировать концентрацию креатинина и калия в плазме крови. Престанс может назначаться пациентам с КК ? 60 мл/мин. Престанс противопоказан пациентам с КК < 60 мл/мин. Таким пациентам рекомендуется индивидуальный подбор доз периндоприла и амлодипина. Изменение концентрации амлодипина в плазме крови не коррелирует со степенью выраженности почечной недостаточности. Следует соблюдать осторожность при назначении препарата Престанс пациентам с печеночной недостаточностью из-за отсутствия рекомендаций по дозированию препарата у таких пациентов. Престанс не следует назначать детям и подросткам до 18 лет из-за отсутствия данных об эффективности и безопасности применения периндоприла и амлодипина у данных групп пациентов как в виде монотерапии, так и в виде комбинированной терапии.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
периндоприла аргинин10 мг,
что соответствует содержанию периндоприла6.79 мг
амлодипина безилат13.87 мг,
что соответствует содержанию амлодипина10 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный.
Фармакологическое действие
Периндоприл
Периндоприл - ингибитор фермента, превращающего ангиотензин I в ангиотензин II (ингибитор АПФ). АПФ, или кининаза II, является экзопептидазой, которая осуществляет как превращение ангиотензина I в сосудосуживающее вещество ангиотензин II, так и разрушение брадикинина, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида.
Поскольку АПФ инактивирует брадикинин, подавление АПФ сопровождается повышением активности как циркулирующей, так и тканевой калликреин-кининовой системы, при этом также активируется система простагландинов.
Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту, периндоприлату. Другие метаболиты не оказывают ингибирующего действия на АПФ in vitro.
Артериальная гипертензия
Периндоприл является препаратом для лечения артериальной гипертензии любой степени тяжести. На фоне его применения отмечается снижение как систолического, так и диастолического АД в положении лежа и стоя. Периндоприл уменьшает ОПСС, что приводит к снижению повышенного АД и улучшению периферического кровотока без изменения ЧСС.
Как правило, прием периндоприла увеличивает почечный кровоток, скорость клубочковой фильтрации при этом не изменяется.
Антигипертензивное действие препарата достигает максимума через 4-6 ч после однократного приема внутрь и сохраняется в течение 24 ч.
Антигипертензивное действие через 24 ч после однократного приема внутрь составляет около 87-100% максимального антигипертензивного эффекта. Снижение АД достигается достаточно быстро.
Терапевтический эффект наступает менее чем через 1 месяц от начала терапии и не сопровождается тахикардией. Прекращение лечения не вызывает синдрома отмены. Периндоприл оказывает сосудорасширяющее действие, способствует восстановлению эластичности крупных артерий и структуры сосудистой стенки мелких артерий, а также уменьшает гипертрофию левого желудочка.
Стабильная ИБС
Эффективность применения периндоприла у пациентов (12 218 пациентов старше 18 лет) со стабильной ИБС без клинических симптомов хронической сердечной недостаточности изучалась в ходе 4-летнего исследования (EUROPA). 90% участников исследования ранее перенесли острый инфаркт миокарда или коронарную реваскуляризацию. Терапия периндоприлом третбутиламином в дозе 8 мг/ (эквивалентно 10 мг периндоприла аргинина) приводила к существенному снижению абсолютного риска осложнений на 1.9%, у пациентов, ранее перенесших инфаркт миокарда или коронарную реваскуляризацию, снижение абсолютного риска составило 2.2% по сравнению с группой плацебо.
Амлодипин
Амлодипин - блокатор медленных кальциевых каналов, производное дигидропиридинового ряда. Амлодипин ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки.
Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым воздействием на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Установлено, что амлодипин вызывает расширение периферических артериол, уменьшая ОПСС (постнагрузку), поскольку ЧСС при этом не изменяется, а потребность миокарда в кислороде снижается. Вызывает расширение коронарных артерий и артериол как в ишемизированной, так и в интактной зонах. У пациентов со стенокардией Принцметала при этом улучшается коронарный кровоток.
У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/ обеспечивает клинически значимое снижение АД в положении стоя и лежа в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно.
У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/ повышает толерантность к физической нагрузке, задерживает наступление приступа стенокардии и "ишемической" депрессии сегмента ST, а также снижает частоту приступов стенокардии и потребление нитроглицерина (короткодействующие формы).
Амлодипин не оказывает влияния на показатели липидного профиля и не вызывает изменения гиполипидемических показателей плазмы крови.
Препарат может применяться у пациентов с сопутствующей бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.
Эффективность и безопасность применения амлодипина в дозе 2.5-10 мг/, ингибитора АПФ лизиноприла в дозе 10-40 мг/ и тиазидного диуретика хлорталидона в дозе 12.5-25 мг/ в качестве препарата первой линии изучалась в 5-летнем исследовании ALLHAT (с участием 33 357 пациентов в возрасте 55 лет и старше) у пациентов с мягкой или умеренной степенью артериальной гипертензии и, по крайней мере, одним из дополнительных факторов риска коронарных осложнений, таких как: инфаркт миокарда или инсульт, перенесенный более чем за 6 месяцев до включения в исследование, или иное подтвержденное сердечно-сосудистое заболевание атеросклеротического генеза; сахарный диабет; уровень холестерина ЛПВП менее 35 мг/дл; гипертрофия левого желудочка по данным ЭКГ или эхокардиографии; курение.
Основной критерий оценки эффективности - комбинированный показатель частоты летальных исходов от ИБС и частоты нефатального инфаркта миокарда. Существенных различий между группами амлодипина и хлорталидона по основному критерию оценки выявлено не было. Частота развития сердечной недостаточности в группе амлодипина была существенно выше, чем в группе хлорталидона - 10.2% и 7.7%, соответственно, общая частота летальных исходов в группе амлодипина и хлорталидона существенно не различалась.
Периндоприл и амлодипин
Эффективность при длительном применении амлодипина в комбинации с периндоприлом и атенолола в комбинации с бендрофлуметиазидом у пациентов в возрасте от 40 до 79 лет с артериальной гипертензией и, по меньшей мере, 3 из дополнительных факторов риска: гипертрофия левого желудочка по данным ЭКГ или эхокардиографии; сахарный диабет 2 типа; атеросклероз периферических артерий; ранее перенесенный инсульт или транзиторная ишемическая атака;
Фармакокинетика
Величина абсорбции периндоприла и амлодипина при применении препарата Престанс существенно не отличается от таковой при использовании монопрепаратов.
Периндоприл
Всасывание
При приеме внутрь периндоприл быстро всасывается, Cmax в плазме крови достигается в течение 1 ч. Периндоприл не обладает фармакологической активностью. Приблизительно 27% от общего количества принятого внутрь периндоприла попадает в кровоток в виде активного метаболита периндоприлата. Помимо периндоприлата образуются еще 5 метаболитов, не обладающих фармакологической активностью. Cmax периндоприлата в плазме крови достигается через 3-4 ч после приема внутрь. Прием пищи замедляет превращение периндоприла в периндоприлат, таким образом, влияя на биодоступность. Поэтому препарат следует принимать 1 раз/, утром, перед приемом пищи.
Распределение
Существует линейная зависимость концентрации периндоприла в плазме крови от его дозы. Vd свободного периндоприлата составляет приблизительно 0.2 л/кг. Связывание периндоприлата с белками плазмы крови, главным образом с АПФ, составляет около 20% и носит дозозависимый характер.
Выведение
T1/2 периндоприла из плазмы крови составляет 1 ч.
Периндоприлат выводится из организма почками. Конечный T1/2 свободной фракции составляет около 17 ч, поэтому равновесное состояние достигается в течение 4-х суток.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Выведение периндоприлата замедлено в пожилом возрасте, а также у больных с сердечной и почечной недостаточностью. Поэтому у данных групп пациентов необходимо регулярно контролировать концентрацию креатинина и калия в плазме крови.
Диализный клиренс периндоприлата составляет 70 мл/мин.
Фармакокинетика периндоприла изменена у больных с циррозом печени: его печеночный клиренс уменьшается в 2 раза. Тем не менее, количество образующегося периндоприлата не уменьшается, что не требует коррекции дозы.
Амлодипин
Всасывани
Cmax амлодипина в плазме крови достигается через 6-12 ч после приема препарата внутрь. Абсолютная биодоступность составляет около 64-80%.
Распределение
Прием пищи не влияет на биодоступность амлодипина. Vd - примерно 21 л/кг. В исследованиях in vitro было показано, что около 97.5% циркулирующего амлодипина связано с белками плазмы крови.
Метаболизм и выведение
Амлодипин метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов. Конечный T1/2 амлодипина из плазмы крови составляет 35-50 ч, что позволяет принимать препарат 1 раз/ Около 60% принятой дозы амлодипина выводится почками, 10%- в неизмененном виде.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Время от приема препарата до достижения Cmax амлодипина не различается у пациентов пожилого и более молодого возраста. У пациентов пожилого возраста отмечается замедление клиренса амлодипина, что приводит к увеличению AUC. Пациентам пожилого возраста не требуется коррекции дозы препарата, но увеличивать дозу амлодипина следует с осторожностью.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: очень редко - лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, панцитопения, тромбоцитопения, гемолитическая анемия у пациентов с врожденным дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, снижение концентрации гемоглобина и гематокрита.
Аллергические реакции: нечасто - крапивница.
Метаболические нарушения: нечасто - увеличение массы тела, уменьшение массы тела; очень редко - гипергликемия.
Со стороны ЦНС: часто - сонливость, головокружение, головная боль, парестезии; нечасто - бессонница, лабильность настроения, нарушение сна, тремор, гипестезии; очень редко - периферическая невропатия, спутанность сознания.
Со стороны органа зрения: часто - расстройства зрения.
Со стороны органа слуха: часто - шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - сердцебиение, приливы крови к коже лица, выраженное снижение АД; нечасто - обморок; редко - боль за грудиной; очень редко - стенокардия, инфаркт миокарда, возможно, вследствие избыточного снижения АД у пациентов из группы высокого риска, аритмии (в т.ч. брадикардия, желудочковая тахикардия и мерцательная аритмия), инсульт, возможно, вследствие избыточного снижения АД у пациентов из группы высокого риска, васкулит.
Со стороны дыхательной системы: часто - одышка, кашель; нечасто - ринит, бронхоспазм; очень редко - эозинофильная пневмония.
Со стороны пищеварительной системы: часто - боль в животе, тошнота, рвота, диспепсия, нарушение вкусового восприятия, диарея, запор;
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Особые указания, относящиеся к периндоприлу и амлодипину, применимы к препарату Престанс.
Периндоприл
Повышенная чувствительность/ангионевротический отек
При приеме ингибиторов АПФ, в т.ч. и периндоприла, в редких случаях может наблюдаться развитие ангионевротического отека лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка, голосовых связок и/или гортани. При появлении симптомов прием препарата должен быть немедленно прекращен, а больной должен наблюдаться до тех пор, пока признаки отека не исчезнут полностью. Если отек затрагивает только лицо и губы, то его проявления обычно проходят самостоятельно, хотя для лечения симптомов могут применяться антигистаминные средства. Ангионевротический отек, сопровождающийся отеком гортани, может привести к летальному исходу. Отек языка, голосовых связок или гортани может привести к обструкции дыхательных путей. При появлении таких симптомов следует немедленно ввести эпинефрин (адреналин) подкожно и/или обеспечить проходимость дыхательных путей. Пациент должен находиться под медицинским наблюдением до полного и стойкого исчезновения симптомов. У больных с отеком Квинке в анамнезе, не связанным с приемом ингибиторов АПФ, может быть повышен риск его развития при приеме препаратов этой группы.
В редких случаях на фоне терапии ингибиторами АПФ развивается ангионевротический отек кишечника. При этом у пациентов отмечается боль в животе как изолированный симптом или в сочетании с тошнотой и рвотой, в некоторых случаях, без предшествующего ангионевротического отека лица и при нормальном уровне С1-эстеразы. Диагноз устанавливается с помощью компьютерной томографии брюшной области, ультразвукового исследования или в момент хирургического вмешательства. Симптомы исчезают после прекращения приема ингибиторов АПФ. Поэтому у пациентов с болью в области живота, получающих ингибиторы АПФ, при проведении дифференциальной диагностики необходимо учитывать возможность развития ангионевротического отека кишечника.
Анафилактоидные реакции при проведении афереза ЛПНП
В редких случаях у пациентов, получающих ингибиторы АПФ, при проведении афереза ЛПНП с использованием декстрана могут развиваться угрожающие жизни анафилактоидные реакции. Для предотвращения анафилактоидной реакции следует временно прекратить терапию ингибитором АПФ перед каждой процедурой афереза.
Анафилактоидные реакции при проведении десенсибилизации
Имеются отдельные сообщения о развитии анафилактоидных реакций у больных, получающих ингибиторы АПФ во время десенсибилизирущей терапии (например, ядом перепончатокрылых насекомых). У этих же пациентов анафилактоидной реакции удавалось избежать путем временной отмены ингибиторов АПФ, а при случайном приеме препарата анафилактоидная реакция возникала снова.
Нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, анемия
На фоне приема ингибиторов АПФ могут возникать нейтропения/агранулоцитоз, тромбоцитопения и анемия.
Показания
— артериальная гипертензия;
— ИБС: стабильная стенокардия напряжения у пациентов, которым требуется терапия периндоприлом и амлодипином.
Противопоказания
Периндоприл
— ангионевротический отек (отек Квинке) в анамнезе (в т.ч. на фоне приема других ингибиторов АПФ);
— наследственный/идиопатический ангионевротический отек;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к периндоприлу или другим ингибиторам АПФ.
Амлодипин
— выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст.);
— обструкция выходного тракта левого желудочка (например, выраженный стеноз аорты);
— нестабильная стенокардия (за исключением стенокардии Принцметала);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к амлодипину или другим производным дигидропиридина.
Престанс
— почечная недостаточность (КК менее 60 мл/мин);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— наследственная непереносимость лактозы, лактазная недостаточность и синдром мальабсорбции глюкозы/галактозы;
Лекарственное взаимодействие
Периндоприл
Нерекомендуемые сочетания лекарственных средств
Ингибиторы АПФ уменьшают потерю калия почками, вызванную диуретиком. Калийсберегающие диуретики (например, спиронолактон, триамтерен, амилорид), препараты калия и калийсодержащие заменители пищевой соли могут приводить к существенному повышению содержания калия в сыворотке крови. Если необходимо совместное применение ингибитора АПФ и указанных выше средств (в случае подтвержденной гипокалиемии), следует соблюдать осторожность и проводить регулярный контроль содержания калия в плазме крови и параметров ЭКГ.
При одновременном применении препаратов лития и ингибиторов АПФ может возникать обратимое повышение содержания лития в плазме крови и связанные с этим токсические эффекты. Одновременное применение периндоприла и препаратов лития не рекомендуется. При необходимости проведения такой терапии необходим регулярный контроль содержания лития в плазме крови.
(6561)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо, по 1 таблетки 1 раз/ переважно вранці перед прийомом їжі. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичної необхідності, доза препарату Престанс може бути змінена, на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу+5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу+10 мг амлодипіну або 10 мг периндопрмулу+5 мг амлодипіну або 10 мг периндоприлу+10 мг амлодипіну. Престанс в дозах 10 мг периндоприлу+10 мг амлодипіну є максимальною добовою дозою препарату, яку не рекомендується перевищувати. Виведення периндоприлата у пацієнтів літнього віку і пацієнтів з нирковою недостатністю сповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з КК ? 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам з КК < 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендацій пед��дметься індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Престанс пацієнтам з печінковою недостатністю через відсутність рекомендацій щодо дозування препарату у таких пацієнтів. Престанс не слід призначати дітям і підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів ка�� у вигляді монотерапії, так і у вигляді комбінованої терапії.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
периндоприлу аргинин10 мг,
що відповідає змісту периндоприла6.79 мг
амлодипіну безилат13.87 мг,
що відповідає змісту амлодипина10 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.Фармакологічна дія
Периндоприл
Периндоприл - інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин I в ангіо��ензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є экзопептидазой, яка здійснює перетворення ангіотензину I в судинозвужувальна речовина, ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гептапептида.
Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів.
Периндоприл виявляє терапевтичну дію бзавдяки активній метаболиту, периндоприлату. Інші метаболіти не чинить інгібуючої дії на АПФ in vitro.
Артеріальна гіпертензія
Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні лежачи і стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску і поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС.
Як правило, прийом периндоприлу збільшує почрашковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.
Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 год після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 год.
Антигіпертензивну дію через 24 год після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження артеріального тиску досягається досить швидко.
Терапевтичний ефект наступає менш ніж через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не дзвывает синдрому відміни. Периндоприл виявляє судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій і структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Стабільна ІБС
Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12 218 пацієнтів старше 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалася в ході 4-річного дослідження EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда або коронарную реваскуляризацію. Терапія периндоприлом третбутиламином в дозі 8 мг/ (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1.9%, у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або коронарну реваскуляризацію, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо.
Амлодипін
Амлодипін - блокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигидропиридинового ряду. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладк��м'язові клітини судинної стінки.
Антигіпертензивну дію амлодипіну обумовлено прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін викликає розширення периферичних артеріол, зменшує ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується. Викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ишемизированной, так і інтактної зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала при цьому поліпшується коронарний кровотік.
У пацієнтів й індустріаль��тов з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз/ забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску у положенні стоячи та лежачи протягом 24 год. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, в зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерно.
У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз/ підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує наступ нападу стенокардії та "ішемічної" депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодейс��відповідні форми).
Амлодипін не чинить впливу на показники ліпідного профілю і не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові.
Препарат може застосовуватися у пацієнтів з супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.
Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/ та тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/ у якості препарату першої лінії вивчалася в 5-річному дослідженні ALLHAT (з участю 33 357 пацієнтів віком��е 55 років і старше) у пацієнтів з м'якою або помірним ступенем артеріальної гіпертензії і, принаймні, одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження, або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; рівень холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ або ехокардіографії; куріння.
Основний критерій оцінки ефективності - комб��нированный показник частоти летальних випадків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності в групі амлодипіну була істотно вище, ніж у групі хлорталідону - 10.2% і 7.7%, відповідно, загальна частота летальних випадків у групі амлодипіну та хлорталідону істотно не розрізнялася.
Периндоприл і амлодипін
Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в ком��инации з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметиазидом у пацієнтів у віці від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією і, щонайменше, 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ або ехокардіографії; цукровий діабет 2 типу; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака;Фармакокінетика
Величина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при використанні монопрепаратов.
Периндоприл
Всмоктування
При прийомі всередину периндоприл швидко всмоктується, Cmax в плазмі крові досягається протягом 1 ч. Периндоприл не володіє фармакологічною активністю. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлата. Крім периндоприлата утворюються ще 5 метаболітів, які не володіють фармакологічною активністю. Cmax периндоприлата в плазмі крові досягається через 3-4 год після прийому всередину. Прийом їжі уповільнює перетвореньщення периндоприлу у периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз/, вранці, перед прийомом їжі.
Розподіл
Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлата становить приблизно 0.2 л/кг, Зв'язування периндоприлата з білками плазми крові, головним чином з АПФ, складає близько 20% і носить дозозалежний характер.
Виведення
T1/2 периндоприлу з плазми крові становить 1 ч.
Периндоприлат ��ыводится з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Виведення периндоприлата сповільнене в літньому віці, а також у хворих із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в плазмі крові.
Діалізний кліренс периндоприлата становить 70 мл/хв.
Фармакокінетика периндоприлу з��енена у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс зменшується в 2 рази. Тим не менше, кількість утворюється периндоприлата не зменшується, що не потребує корекції дози.
Амлодипін
Всасывани
Cmax амлодипіну у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому препарату всередину. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%.
Розподіл
Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Vd - приблизно 21 л/кг У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97.5% циркулюючого амлодипіну зв'язано з бе��ками плазми крові.
Метаболізм і виведення
Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми крові становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз/ Близько 60% прийнятої дози амлодипіну виводиться нирками, 10%- у незміненому вигляді.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого і молодого віку. У пацієнтів літнього віку відзначається уповільнення клірі��са амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Пацієнтам літнього віку не потребують корекції дози препарату, але збільшувати дозу амлодипіну слід з обережністю.Побічні дії
З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту.
Алергічні реакції: нечасто - кропив'янка.
Метаболічні порушення: нечасто - збільшення маси тіла, зменшення маси тіла; дуже рідко - гіперглікемія.
З боку ЦНС: часто - сонливість, запаморочення, головний біль, парестезії; нечасто - безсоння, лабільність настрою, порушення сну, тремор, гіпестезії; дуже рідко - периферична невропатія, сплутаність свідомості.
З боку органу зору: часто - розлади зору.
З боку органа слуху: часто - шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто - відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; нечасто - пробморок; рідко - біль за грудиною; дуже рідко - стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів з групи високого ризику, аритмії (у т. ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів з групи високого ризику, васкуліт.
З боку дихальної системи: часто - задишка, кашель; нечасто - риніт, бронхоспазм; дуже рідко - еозинофільна пневмонія.
З боку травної системи: часто - біль у животі, нудота, рв��та, диспепсія, порушення смакового сприйняття, діарея, запор;Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Особливі вказівки, що відносяться до периндоприлу та амлодипіну, застосовні до препарату Престанс.
Периндоприл
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк
При прийомі інгібіторів АПФ, у т. ч. і периндоприлу, у рідкісних випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових зв'язок та/або гортані. При появі симптомів прийом препарату дол��ен бути негайно припинений, а хворий повинен спостерігатися до тих пір, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть бути застосовані антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до летального результату. Набряк язика, голосових зв'язок та гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести епінефрин (адреналін) під��ожна та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів. У хворих з набряком Квінке в анамнезі, що не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи.
В окремих випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або в поєднанні з нудотою і блювотою, в деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя і при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем в області живота, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику.
Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ
У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафилактоидной реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації
Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у хворих, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибилизирущей терапії (напризаходів, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих же пацієнтів анафилактоидной реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафилактоидная реакція виникала знову.
Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія
На тлі прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія.Свідчення
— артеріальна гіпертензія;
— ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіншому.Протипоказання
Периндоприл
— ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у т. ч. на тлі прийому інших інгібіторів АПФ);
— спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до периндоприлу або до інших інгібіторів АПФ.
Амлодипін
— виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.);
— обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений зтеноз аорти);
— нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до амлодипіну або інших похідних дигідропіридину.
Престанс
— ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв);
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність і синдром мальабсорбції глюкози/галактози;Лікарська вза��сприяння
Периндоприл
Не рекомендовані комбінації лікарських засобів
Інгібітори АПФ зменшують втрату калію нирками, викликану діуретиком. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), препарати калію і калийсодержащие замінники харчової солі можуть приводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. Якщо необхідне сумісне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище коштів (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватися обережності і проводити регул��рный контроль вмісту калію в плазмі крові та параметри ЕКГ.
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникнути оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. При необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові.