Дозировка
внутрь, независимо от приема пищи, не разжевывая, запивая водой. Артериальная гипертензия: 2,5–10 мг в сутки. Хроническая сердечная недостаточность: 1,25 (1/2 таблетки 2,5 мг) – 10 мг в сутки. Сердечная недостаточность вследствие острого инфаркта миокарда: на 3–10-е сутки после ОИМ, начальная доза – 2,5 мг два раза в сутки, через двое суток повышают до 5 мг два раза в сутки. При плохой переносимости начальной дозы следует в течение двух дней назначить 1,25 мг два раза в сутки, затем повысить до 2,5–5 мг два раза в сутки. Максимальная суточная доза – 10 мг. Нефропатия: 1,25–5 мг в сутки. Дозы для пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина 0,3–0,8 мл/с/1,73 м2): доза Пирамил® составляет от 1,25 мг до 5 мг один раз в сутки. При выраженной почечной недостаточности (клиренс креатинина ниже 0,3 мл/с/1,73 м2) доза Пирамил® – от 1,25 мг до 2,5 мг один раз в сутки. Дозы для пациентов с печеночной недостаточностью: от 1,25 мг до 2,5 мг в сутки под наблюдением врача. Дозы для пожилых пациентов следует подбирать в зависимости от целевого уровня артериального давления. *Методы титрования дозы и совместное применение с диуретиками подробно описаны в полной версии инструкции по применению.
Передозировка
выраженное снижение АД, нарушение водно-электролитного баланса, шок, острая почечная недостаточность, ступор
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
рамиприл 5 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, кремния диоксид осажденный, глицина гидрохлорид, глицерил дибегенат, краситель железа оксид красный.
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ. Рамиприл быстро абсорбируется в ЖКТ и подвергается гидролизу в печени с образованием активного метаболита рамиприлата. Рамиприлат является длительно действующим ингибитором АПФ, фермента, катализирующего превращение ангиотензина I в ангиотензин II.
Рамиприл вызывает снижение уровня ангиотензина II в плазме крови, повышение активности ренина и снижение выброса альдостерона. Подавляет уровень киназы II, препятствует распаду брадикинина, усиливает синтез простагландинов. Под действием рамиприла расширяются периферические сосуды и снижается ОПСС.
Артериальная гипертензия
Оказывает гипотензивное действие в положении пациента лежа и стоя. Снижает ОПСС (постнагрузка), давление заклинивания в легочных капиллярах без компенсаторного увеличения ЧСС. Усиливает коронарный и почечный кровоток, не влияя на скорость клубочковой фильтрации.
Начало гипотензивного действия - через 1-2 ч после приема внутрь, максимальный эффект развивается через 3-6 ч после приема. Действие сохраняется не менее 24 ч.
Хроническая сердечная недостаточность и сердечная недостаточность вследствие острого инфаркта миокарда
Рамиприл снижает ОПСС и, в конечном итоге, АД. Повышает минутный объем сердца и толерантность к физической нагрузке. При длительном применении способствует обратному развитию гипертрофии миокарда у пациентов с сердечной недостаточностью I и II стадии; улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Рамиприл повышает выживаемость пациентов с симптомами транзиторной или хронической сердечной недостаточности после инфаркта миокарда. Эффект наступает уже спустя месяц после начала применения препарата и сохраняется в течение 2 лет после окончания терапии. Обладает кардиопротекторным действием, предотвращает коронарные ишемические эпизоды, снижает вероятность развития инфаркта миокарда и уменьшает длительность госпитализации.
Нефропатия
У пациентов с диабетической нефропатией рамиприл уменьшает альбуминурию. При нефропатии другой этиологии рамиприл замедляет прогрессирование почечной недостаточности. При инсулинзависимом сахарном диабете и выраженной диабетической нефропатии рамиприл снижает выраженность протеинурии. При наличии сахарного диабета и хотя бы одного из факторов риска (микроальбуминурия, гипертензия, повышенный уровень общего холестерина, низкий уровень холестерина-ЛПВП, курение) рамиприл уменьшает тяжесть осложнений сахарного диабета.
Фармакокинетика
Всасывание
Рамиприл быстро всасывается в ЖКТ после приема внутрь. Абсорбция не зависит от приема пищи. После всасывания рамиприл быстро и практически полностью превращается в активный метаболит рамиприлат под действием фермента эстеразы печени. Рамиприлат примерно в 6 раз сильнее ингибирует АПФ, чем рамиприл. Также обнаружены другие, фармакологически неактивные метаболиты.
Cmax рамиприла в плазме крови достигается в течение 1 ч после приема, Cmax рамиприлата - в течение 2-4 ч после приема препарата. Биодоступность рамиприла составляет 60%.
Распределение
Связывание с белками плазмы крови достигает 73% для рамиприла и 56% для рамиприлата.
Выведение
T1/2 рамиприлата при длительном применении в дозе 5-10 мг 1 раз/ составляет 13-17 ч.
После приема 5 мг почечный клиренс рамиприла составляет 10-55 мл/мин, внепочечный клиренс достигает 750 мл/мин. Для рамиприлата эти показатели равны 70-120 мл/мин и около 140 мл/мин, соответственно. Рамиприл и рамиприлат в основном выводятся почками (40-60%).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с нарушением функции почек трансформация рамиприла в рамиприлат замедляется вследствие относительно короткого периода действия эстеразы, поэтому уровень рамиприла в плазме крови у этих пациентов повышен.
При нарушении функции почек их выведение замедляется.
Побочные действия
Аллергические реакции: нечасто - кожная сыпь, зуд; редко - крапивница, фотосенсибилизация, ангионевротический отек лица, губ, языка, гортани, конечностей; очень редко - миалгия, миозит, артралгия/артрит, многоформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), пузырчатка (пемфигус), васкулит, серозит, эозинофилия.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто - сухость во рту, тошнота, рвота, абдоминальные боли, диспепсия, снижение аппетита, диарея, повышение активности печеночных ферментов; очень редко - панкреатит, гепатит, холестатическая желтуха, нарушение функции печени, стоматит, глоссит.
Со стороны ЦНС: часто - слабость, головная боль; нечасто - лабильность настроения, парестезии, головокружение, нарушения сна; редко (при использовании высоких доз) - спутанность сознания, депрессия, тревожность, нарушение мозгового кровообращения.
Со стороны дыхательной системы: часто - сухой кашель; нечасто - одышка, ринит, бронхит; очень редко - бронхоспазм, синусит, аллергический альвеолит, эозинофильная пневмония.
Со стороны мочеполовой системы: часто - нарушение функции почек; редко - нарушение сексуальной функции, протеинурия; очень редко - олигурия или анурия.
Со стороны органов кроветворения: редко - снижение концентрации гемоглобина и гематокрита; очень редко - анемия, тромбоцитопения, гемолитическая анемия, нейтропения, агранулоцитоз, панцитопения, подавление функции костного мозга
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
После приема первой дозы, а также при увеличении дозировки диуретика и/или Пирамила пациенты должны находиться в течение 8 ч под медицинским наблюдением ввиду возможности развития ортостатической гипотензии.
Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения Пирамилом, т.к. при восстановлении ОЦК и нормализации уровня АД прием следующих доз препарата обычно не вызывает симптоматической артериальной гипотензии. В случае повторного возникновения выраженной артериальной гипотензии следует уменьшить дозу или отменить препарат. Больные злокачественной артериальной гипертензией или сопутствующей хронической сердечной недостаточностью в стадии декомпенсации должны начинать лечение в условиях стационара.
До и во время лечения Пирамилом необходимо регулярно контролировать функцию почек (креатинин, мочевина), уровень калия в плазме крови, формулу крови, гемоглобин, функциональные пробы печени.
При развитии холестатической желтухи или выраженном повышении уровня печеночных ферментов следует прекратить прием ингибиторов АПФ.
Группу риска в отношении гиперкалиемии составляют пациенты с почечной недостаточностью, сахарным диабетом, а также принимающие калийсберегающие диуретики, препараты калия или калийсодержащие заменители пищевой соли и препараты, способствующие повышению уровня калия в сыворотке крови (например, гепарин).
У больных с повышенным риском развития нейтропении (при нарушении функции почек, системных заболеваниях соединительной ткани) при назначении Пирамила необходим контроль формулы крови 1 раз/мес в течение первых 3-6 мес терапии, а также при первых признаках инфекции. При подтверждении нейтропении (число нейтрофилов менее 2000/мкл) терапию ингибиторами АПФ следует прекратить.
В редких случаях при лечении ингибиторами АПФ, в т.ч. рамиприлом, отмечаются ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, гортани и/или глотки. При появлении отека, который может развиться внезапно, в любой период лечения, следует немедленно прекратить прием препарата, принять экстренные меры медицинской помощи и обеспечить тщательное наблюдение за пациентом вплоть до полного и устойчивого исчезновения симптоматики.
Не рекомендуется применение диализных мембран AN69 в сочетании с ингибиторами АПФ (из-за возможности развития у пациентов анафилактоидных реакций). В редких случаях при аферезе ЛПНП с декстрансульфатом и одновременном приеме ингибиторов АПФ возможно развитие анафилактоидных реакций, избежать которых можно, отменив прием ингибиторов АПФ перед каждым сеансом афереза и возобновив его по окончании сеанса.
Антигипертензивные средства, ингибирующие систему ренин-ангиотензин, обычно оказываются неэффективными при лечении пациентов с первичным гиперальдостеронизмом, поэтому назначение рамиприла в таких случаях не рекомендуется.
Показания
— артериальная гипертензия;
— хроническая сердечная недостаточность;
— хроническая сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда у пациентов со стабильными показателями гемодинамики;
— диабетическая и недиабетическая нефропатия.
Противопоказания
— наследственный или идиопатический отек Квинке (в т.ч. при приеме ингибиторов АПФ в анамнезе);
— двусторонний стеноз почечных артерий, стеноз артерии единственной почки;
— острый инфаркт миокарда;
— кардиогенный шок;
— первичный гиперальдостеронизм (ввиду неэффективности применения антигипертензивных препаратов, в т.ч. ингибирующих ренин-ангиотензиновую систему);
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность применения не изучена);
— повышенная чувствительность к рамиприлу, другим ингибиторам АПФ или вспомогательным компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при выраженных нарушениях функции печени и/или почек, гиперкалиемии, гипонатриемии, сахарном диабете (риск развития гиперкалиемии), клинически значимом аортальном или митральном стенозе, гипертрофической кардиомиопатии, хронической сердечной недостаточности IV функционального класса (по классификации NYHA)
Лекарственное взаимодействие
Гипотензивные средства, диуретики, нитраты, трициклические антидепрессанты, нейролептики, снотворные, опиоидные анальгетики, средства для общей анестезии усиливают гипотензивное действие рамиприла.
Пирамил® усиливает гипогликемический эффект производных сульфонилмочевины, инсулина.
НПВП могут ослаблять антигипертензивный эффект рамиприла, а также вызывать нарушение функции почек, иногда приводящее к развитию почечной недостаточности.
Поваренная соль может ослаблять эффект рамиприла.
Препараты калия, калийсберегающие диуретики, калийсодержащие заменители пищевой соли, гепарин при одновременном применении с рамиприлом повышают риск развития гиперкалиемии.
При одновременном назначении с препаратами лития повышается их концентрация в крови, что приводит к усилению нейротоксического и кардиотоксического действия препаратов лития.
Не рекомендуется одновременное назначение рамиприла с кортикостероидами.
(6547)
Дозування
внутрішньо, незалежно від прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Артеріальна гіпертензія: 2,5–10 мг на добу. Хронічна серцева недостатність: 1,25 (1/2 таблетки 2,5 мг) – 10 мг на добу. Серцева недостатність внаслідок гострого інфаркту міокарда: на 3-10 добу після ГІМ, початкова доза – 2,5 мг два рази на добу, через дві доби підвищують до 5 мг два рази на добу. При поганій переносимості початкової дози слід протягом двох днів призначити 1,25 мг два рази на добу, потім підвищити до 2,5–5 мг два рази на добу. Максимальна добова доза – 10 мг. Нефропатія: 1,25–5 мг на добу. Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 0,3–0,8 мл/с/1,73 м2): доза Пирамил® становить від 1,25 мг до 5 мг один раз на добу. При вираженій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 0,3 мл/с/1,73 м2) доза Пирамил® – від 1,25 мг до 2,5 мг один раз на добу. Дози для пацієнтів з печінковою недостатністю: від 1,25 мг до 2,5 мг на добу під наглядом лікаря. Дози для літніх пацієнтів слід підбирати залежно від цільового рівня артеріального тиску. *Методи титрування дози і спільне применение з діуретиками докладно описані в повній версії інструкції по застосуванню.Передозування
виражене зниження артеріального тиску, порушення водно-електролітного балансу, шок, гостра ниркова недостатність, ступор
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
раміприл 5 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид обложений, гліцину гідрохлорид, глицерил дибегенат, барвник заліза оксид червоний.Фармакологічна дія
Інгібітор АПФ. Раміприл швидко абсорб��планується в ШКТ і піддається гідролізу в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату. Раміприлат є довготривалих інгібітором АПФ, ферменту, що каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II.
Раміприл викликає зниження рівня ангіотензину II у плазмі, підвищення активності реніну та зниження викиду альдостерону. Пригнічує рівень кінази II, перешкоджає розпаду брадикініну, посилює синтез простагландинів. Під дією раміприлу розширюються периферичні судини і знижується ОПСС.
> Артеріальна гіпертензія
Чинить гіпотензивну дію в положенні пацієнта лежачи і стоячи. Знижує ОПСС (післянавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах без компенсаторного збільшення ЧСС. Підсилює коронарний і нирковий кровотік, не впливаючи на швидкість клубочкової фільтрації.
Початок гіпотензивної дії - через 1-2 год після прийому внутрішньо, максимальний ефект розвивається через 3-6 год після прийому. Дія зберігається не менше 24 год.
Хронічна серцева недостатність і серцева недостатність слідом��дію гострого інфаркту міокарда
Раміприл знижує ОПСС і, в кінцевому підсумку, ПЕКЛО. Підвищує хвилинний об'єм серця і толерантність до фізичного навантаження. При тривалому застосуванні сприяє зворотному розвитку гіпертрофії міокарда у пацієнтів з серцевою недостатністю I і II стадії; покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Раміприл підвищує виживаність пацієнтів з симптомами транзиторної або хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда. Ефект настає вже через місяць після початку застосуванняня препарату і зберігається протягом 2 років після закінчення терапії. Має кардіопротекторну дію, запобігає коронарні ішемічні епізоди, знижує ймовірність розвитку інфаркту міокарда та зменшує тривалість госпіталізації.
Нефропатія
У пацієнтів з діабетичною нефропатією раміприл зменшує альбумінурію. При нефропатії іншої етіології раміприл уповільнює прогресування ниркової недостатності. При інсулінзалежному цукровому діабеті і вираженою діабетичної нефропатії раміприл знижує виравідданість протеїнурії. При наявності цукрового діабету і хоча б одного з факторів ризику (мікроальбумінурія, гіпертензія, підвищений рівень загального холестерину, низький рівень холестерину-ЛПВЩ, куріння) раміприл зменшує тяжкість ускладнень цукрового діабету.Фармакокінетика
Всмоктування
Раміприл швидко всмоктується в ШКТ після прийому внутрішньо. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Після всмоктування раміприл швидко і практично повністю перетворюється на активний метаболіт раміприлат під дією ферменту естерази печінки. Рамипри��ат приблизно в 6 разів сильніше інгібує АПФ, ніж раміприл. Також виявлені інші, фармакологічно неактивні метаболіти.
Cmax раміприлу в плазмі крові досягається протягом 1 год після прийому, Cmax раміприлату - протягом 2-4 год після прийому препарату. Біодоступність раміприлу становить 60%.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми досягає 73% для раміприлу та 56% - для раміприлату.
Виведення
T1/2 раміприлату при тривалому застосуванні у дозі 5-10 мг 1 раз/ становить 13-17 год.
Після прийому 5 мг нирковий клірі��з раміприлу становить 10-55 мл/хв, позанирковий кліренс досягає 750 мл/хв. Для раміприлату ці показники дорівнюють 70-120 мл/хв і близько 140 мл/хв, відповідно. Раміприл і раміприлат в основному виводяться нирками (40-60%).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з порушенням функції нирок трансформація раміприлу в раміприлат сповільнюється внаслідок відносно короткого періоду дії естерази, тому рівень раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів підвищений.
При порушенні функції нирок виведення їх з��медляется.Побічні дії
Алергічні реакції: нечасто - шкірний висип, свербіж; рідко - кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, гортані, кінцівок; дуже рідко - міалгія, міозит, артралгія/артрит, багатоформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пухирчатка (пемфігус), васкуліт, серозит, еозинофілія.
З боку травної системи: нечасто - сухість у роті, нудота, блювання, абдомінальні болі, диспепсія, зниження апетит��, діарея, підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко - панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, стоматит, глосит.
З боку ЦНС: часто - слабкість, головний біль; нечасто - лабільність настрою, парестезії, запаморочення, порушення сну; рідко (при використанні високих доз) - сплутаність свідомості, депресія, тривожність, порушення мозкового кровообігу.
З боку дихальної системи: часто - сухий кашель; нечасто - задишка, риніт, бронхіт; дуже рідко - бронхоспазм, синусит, аллергический альвеоліт, еозинофільна пневмонія.
З боку сечостатевої системи: часто - порушення функції нирок; рідко - порушення сексуальної функції, протеїнурія; дуже рідко - олігурія або анурія.
З боку органів кровотворення: рідко - зниження концентрації гемоглобіну і гематокриту; дуже рідко - анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, пригнічення функції кісткового мозкуОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Після прийому першої дози, а також при збільшенні дозування діуретика та/або Пирамила пацієнти повинні знаходитися протягом 8 год під медичним наглядом через можливість розвитку ортостатичної гіпотензії.
Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування Пирамилом, т. к. при відновленні ОЦК та нормалізації рівня АТ приймання наступних доз препарату зазвичай не викликає симптоматичної артеріальної гіпотензії. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Хворі�� злоякісною артеріальною гіпертензією або супутньою хронічною серцевою недостатністю в стадії декомпенсації повинні починати лікування в умовах стаціонару.
До і під час лікування Пирамилом необхідно регулярно контролювати функцію нирок (креатинін, сечовина), рівень калію в плазмі крові, формулу крові, гемоглобін, функціональні проби печінки.
При розвитку холестатичної жовтяниці або вираженому підвищенні рівня печінкових ферментів слід припинити прийом інгібіторів АПФ.
Групу ризику в отнош��нді гіперкаліємії складають пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або калийсодержащие замінники харчової солі і препарати, що сприяють підвищенню рівня калію в сироватці крові (наприклад, гепарин).
У хворих з підвищеним ризиком розвитку нейтропенії (при порушенні функції нирок, системних захворюваннях сполучної тканини) при призначенні Пирамила необхідний контроль формули крові 1 раз/міс протягом перших 3-6 міс терапії, а також при перших признаках інфекції. При підтвердженні нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 2000/мкл) терапію інгібіторами АПФ слід припинити.
У поодиноких випадках при лікуванні інгібіторами АПФ, у т.ч. раміприлом, відзначаються ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані і/або глотки. При появі набряку, який може розвинутися раптово, у будь-який період лікування слід негайно припинити прийом препарату, прийняти екстрені заходи медичної допомоги і забезпечити ретельне спостереження за пацієнтом аж до повного і стійкого исчезнов��ня симптоматики.
Не рекомендується застосування діалізних мембран AN69 у поєднанні з інгібіторами АПФ (через можливість розвитку у пацієнтів анафілактоїдних реакцій). У рідкісних випадках при аферезе ЛПНЩ з декстрансульфатом та одночасному прийомі інгібіторів АПФ можливий розвиток анафілактоїдних реакцій, уникнути яких можна, скасувавши прийом інгібіторів АПФ перед кожним сеансом аферезу і відновивши його по закінченні сеансу.
Антигіпертензивні засоби, які інгібують систему ренін-ангіотензин, зазвичай виявляються неефективними��і при лікуванні пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, тому призначення раміприлу у таких випадках не рекомендується.Свідчення
— артеріальна гіпертензія;
— хронічна серцева недостатність;
— хронічна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки;
— діабетична і недиабетическая нефропатія.Протипоказання
— спадковий або ідіопатичний набряк Квінке (в т. ч. при прийомі інгібіторів АПФ в анамнезі);
— двусторонний стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки;
— гострий інфаркт міокарда;
— кардіогенний шок;
— первинний гіперальдостеронізм (зважаючи неефективності застосування антигіпертензивних препаратів, у т. ч. інгібують ренін-ангіотензинову систему);
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не вивчена);
— підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або допоміжним компонентам препарату.
З обережністю слід призначати препарат при виражених порушеннях функції печінки і/або нирок, гіперкаліємії, гіпонатріємії, цукровому діабеті (ризик розвитку гіперкаліємії), клінічно значимому аортальному або мітральному стенозі, гіпертрофічній кардіоміопатії, хронічної серцевої недостатності IV функціонального класу (за класифікацією NYHA)Лікарська взаємодія
Гіпотензивні засоби, діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, нейролептики, седативні, опіоїдні анальгетики, середовищства для загальної анестезії підсилюють гіпотензивну дію раміприлу.
Пирамил® посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини, інсуліну.
НПЗЗ можуть послаблювати антигіпертензивний ефект раміприлу, а також викликати порушення функції нирок, що іноді приводить до розвитку ниркової недостатності.
Кухонна сіль може послаблювати ефект раміприлу.
Препарати калію, калійзберігаючі діуретики, калийсодержащие замінники харчової солі, гепарин при одночасному застосуванні з раміприлом підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.
При одночасному призначенні з препаратами літію підвищується їх концентрація в крові, що призводить до посилення нейротоксичної і кардіотоксичної дії препаратів літію.
Не рекомендується одночасне призначення раміприлу з кортикостероїдами.