Дозировка
Препарат назначают внутрь 1 раз/, перед приемом пищи, предпочтительно утром. Дозу подбирают индивидуально для каждого пациента, в зависимости от тяжести заболевания и индивидуальной реакции на лечение. Артериальная гипертензия Препарат Перинева можно применять в качестве монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами. Рекомендуемая начальная доза составляет 4 мг/ Для пациентов с выраженной активацией РААС (например, при реноваскулярной гипертензии, гиповолемии и/или гипонатриемии, хронической сердечной недостаточности в стадии декомпенсации или тяжелой степени артериальной гипертензии) рекомендуемая начальная доза составляет 2 мг/ При неэффективности терапии в течение месяца доза может быть увеличена до 8 мг/ в 1 прием при хорошей переносимости предыдущей дозы. Добавление ингибиторов АПФ пациентам, принимающим диуретики, может стать причиной развития артериальной гипотензии. В связи с этим рекомендуется проводить терапию с осторожностью, отменить прием диуретиков за 2-3 дня до начала лечения препаратом Перинева или начинать лечение препаратом Перинева с начальной дозы 2 мг/ Необходим контроль АД, функции почек и концентрации ионов калия в сыворотке крови. В дальнейшем доза препарата может быть увеличена в зависимости от динамики уровня АД. При необходимости может быть возобновлена терапия диуретиком. У пациентов пожилого возраста рекомендуемая начальная доза составляет 2 мг/ В дальнейшем дозу можно постепенно увеличить до 4 мг и, при необходимости, до максимальной - 8 мг/, при условии хорошей переносимости меньшей дозы. Хроническая сердечная недостаточность Рекомендуемая начальная доза составляет 2 мг/ утром, под медицинским наблюдением. Через 2 недели доза может быть увеличена до 4 мг/ в 1 прием, под контролем АД. Лечение хронической сердечной недостаточности с клиническими проявлениями обычно комбинируют с калийнесберегающими диуретиками, бета-адреноблокаторами и/или дигоксином. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью, с почечной недостаточностью и со склонностью к электролитным нарушениям (гипонатриемия), а также у пациентов, принимающих одновременно диуретики и/или вазодилататоры, лечение препаратом начинают под строгим медицинским наблюдением. У пациентов с высоким риском развития клинически выраженной артериальной гипотензии (например, при приеме высоких доз диуретиков), по возможности, до начала приема препарата Перинева необходимо устранить гиповолемию и электролитные нарушения. Рекомендуется перед началом терапии и во время нее тщательно контролировать уровень АД, состояние функции почек и концентрацию ионов калия в сыворотке крови. Профилактика повторного инсульта у пациентов с цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе Терапию препаратом Перинева следует начинать с 2 мг в течение первых 2 недель до приема индапамида. Лечение следует начинать в любое время (от 2 недель до нескольких лет) после перенесенного инсульта.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, шок, нарушения водно-электролитного баланса (гиперкалиемия, гипонатриемия), почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, сердцебиение, брадикардия, головокружение, тревога, кашель. Лечение: при выраженном снижении АД - придать пациенту горизон.положение
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, овальные, слегка двояковыпуклые, с фаской и риской на одной стороне.
Состав
1 таб.
периндоприла эрбумин, полуфабрикат-гранулы 153.56 мг, что соответствует содержанию периндоприла эрбумина 8 мг
Вспомогательные вещества полуфабриката-гранул: кальция хлорида гексагидрат, лактозы моногидрат, кросповидон.
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Периндоприл — ингибитор АПФ, или кининаза II, относится к оксопептидазам. Превращает ангиотензин I в вазоконстриктор ангиотензин II и разрушает вазодилататор брадикинин до неактивного гектапептида. Подавление активности АПФ приводит к снижению уровня ангиотензина II и повышению активности ренина в плазме (подавляя отрицательную обратную связь высвобождения ренина) и снижению секреции альдостерона. Поскольку АПФ также разрушает брадикинин, подавление АПФ приводит и к повышению активности циркулирующей и тканевой калликреин-кининовой системы, при этом активируется система простагландинов.
Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту - периндоприлату.
Периндоприл снижает как систолическое, так и диастолическое АД в положении лежа и стоя. Периндоприл уменьшает ОПСС, что приводит к снижению АД. При этом периферический кровоток ускоряется. Однако ЧСС не возрастает. Почечный кровоток, как правило, усиливается, в то время как скорость клубочковой фильтрации не меняется.
Максимальный антигипертензивный эффект достигается через 4-6 ч после однократного приема препарата. Гипотензивный эффект сохраняется в течение 24 ч, и через 24 ч препарат по-прежнему обеспечивает от 87% до 100% максимального эффекта. Снижение АД развивается быстро. Стабилизация антигипертензивного действия наблюдается через 1 месяц терапии и сохраняется в течение длительного времени. Прекращение терапии не сопровождается синдромом отмены.
Периндоприл уменьшает гипертрофию миокарда левого желудочка.
При длительном применении уменьшает выраженность интерстициального фиброза, нормализует изоферментный профиль миозина. Увеличивает концентрацию ЛПВП, у пациентов с гиперурикемией снижает концентрацию мочевой кислоты.
Периндоприл улучшает эластичность крупных артерий, устраняет структурные изменения в мелких артериях.
Периндоприл нормализует работу сердца, снижая пред- и постнагрузку. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью на фоне терапии периндоприлом отмечено: уменьшение давления наполнения в левом и правом желудочках; уменьшение ОПСС; увеличение сердечного выброса и сердечного индекса.
Прием начальной дозы периндоприла 2 мг у пациентов с хронической сердечной недостаточностью I-II функционального класса по классификации NYHA не сопровождался статистически значимым снижением АД по сравнению с плацебо.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь периндоприл быстро всасывается из ЖКТ и достигает Cmax в плазме крови в течение 1 ч. Биодоступность составляет 65-70%. Прием препарата во время приема пищи сопровождается уменьшением превращения периндоприла в периндоприлат, соответственно снижается биодоступность препарата.
20% всего количества абсорбированного периндоприла превращается в периндоприлат (активный метаболит). Cmax периндоприлата достигается через 3-4 ч.
Распределение
Vd несвязанного периндоприлата составляет 0.2 л/кг. Связывание с белками плазмы крови незначительное. Связывание периндоприлата с АПФ составляет менее 30%, но зависит от его концентрации.
Не кумулирует.
Выведение
T1/2 периндоприла из плазмы крови составляет 1 ч. Периндоприлат выводится почками. T1/2 несвязанной фракции составляет около 3-5 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов пожилого возраста, у пациентов с почечной и хронической сердечной недостаточностью выведение периндоприлата замедлено.
Периндоприлат удаляется при гемодиализе (скорость 70 мл/мин, 1.17 мл/сек) и перитонеальном диализе.
У пациентов с циррозом печени печеночный клиренс периндоприла изменяется, при этом общее количество образующегося периндоприлата не меняется, и коррекции режима дозирования не требуется.
Побочные действия
Определение частоты побочных реакций: очень часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), иногда (>1/1000, <1/100), редко (>1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000, включая отдельные сообщения).
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - головная боль, головокружение, парестезии; иногда - нарушения сна или настроения; очень редко - спутанность сознания.
Со стороны органов чувств: часто - нарушения зрения, шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - выраженное снижение АД; очень редко - аритмии, стенокардия, инфаркт миокарда или инсульт, возможно вторичные, вследствие выраженной артериальной гипотензии у пациентов группы высокого риска; васкулит (частота неизвестна).
Со стороны органов дыхания: часто - кашель, одышка; иногда - бронхоспазм; очень редко - эозинофильная пневмония, ринит.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, боль в животе, дисгевзия, диспепсия, диарея, запор; иногда - сухость слизистой оболочки полости рта; редко - панкреатит; очень редко - цитолитический или холестатический гепатит.
Со стороны мочеполовой системы: иногда - почечная недостаточность, импотенция; очень редко - острая почечная недостаточность.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: очень редко – при длительном применении в высоких дозах возможно снижение концентрации гемоглобина и гематокрита, тромбоцитопения, лейкопения/нейтропения, агранулоцитоз, панцитопения;
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с ИБС при развитии эпизода нестабильной стенокардии (значительного или нет) в течение первого месяца терапии препаратом Перинева необходимо оценить соотношение польза/риск при терапии данным препаратом.
При лечении артериальной гипертензии ингибиторы АПФ могут вызвать резкое снижение АД. У пациентов с неосложненной артериальной гипертензией симптоматическая артериальная гипотензия редко возникает после приема первой дозы. Риск чрезмерного снижения АД повышен у пациентов со сниженным ОЦК на фоне терапии диуретиками, при соблюдении строгой бессолевой диеты, гемодиализа, а так же при диарее или рвоте, или у страдающих тяжелой ренинзависимой артериальной гипертензией. Выраженная артериальная гипотензия наблюдалась у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью, как при наличии сопутствующей почечной недостаточности, так и при ее отсутствии. Наиболее часто выраженная артериальная гипотензия может развиться у пациентов с более тяжелой хронической сердечной недостаточностью, принимающих "петлевые" диуретики в высоких дозах, а также на фоне гипонатриемии или почечной недостаточности. Таким пациентам рекомендуется тщательное медицинское наблюдение в начале терапии и при титровании доз препарата. Это же касается и пациентов с ИБС или цереброваскулярными заболеваниями, при которых чрезмерное снижение АД может привести к инфаркту миокарда или цереброваскулярным осложнениям.
В случае развития артериальной гипотензии необходимо придать пациенту горизонтальное положение с приподнятыми ногами, и при необходимости ввести в/в раствор натрия хлорида для увеличения ОЦК. Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для дальнейшей терапии. После восстановления ОЦК и АД лечение может быть продолжено при условии тщательного подбора дозы препарата.
У некоторых пациентов с хронической сердечной недостаточностью и нормальным или низким АД во время терапии препаратом Перинева может произойти дополнительное снижение АД. Этот эффект ожидаем и обычно не является основанием для отмены препарата. Если артериальная гипотензия сопровождается клиническими проявлениями, может потребоваться уменьшение дозы или отмена препарата Перинева.
Ингибиторы АПФ, в т.ч. периндоприл, следует с осторожностью назначать пациентам со стенозом митрального клапана и обструкцией выносящего тракта левого желудочка.
У пациентов с почечной недостаточностью (КК менее 60 мл/мин) начальная доза препарата Перинева должна быть подобрана в соответствии с КК и затем - в зависимости от терапевтического ответа. Для таких пациентов необходим регулярный контроль концентрации ионов калия и креатинина в сыворотке крови.
У пациентов с симптоматической сердечной недостаточностью артериальная гипотензия, развивающаяся в начальном периоде терапии ингибиторами АПФ, может привести к ухудшению функции почек. У таких пациентов иногда отмечались случаи острой почечной недостаточности, обычно обратимой.
Показания
— артериальная гипертензия;
— хроническая сердечная недостаточность;
— профилактика повторного инсульта (в составе комплексной терапии с индапамидом) у пациентов с цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе (инсульт или транзиторная церебральная ишемическая атака);
— стабильная ИБС: снижение риска развития сердечно-сосудистых осложнений у пациентов, ранее перенесших инфаркт миокарда и/или коронарную реваскуляризацию.
Противопоказания
— ангионевротический отек в анамнезе (наследственный, идиопатический или ангионевротический отек вследствие приема ингибиторов АПФ);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— наследственная непереносимость галактозы, дефицит лактазы lapp или синдром мальабсорбции глюкозы-галактозы;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к другим ингибиторам АПФ.
С осторожностью следует применять при реноваскулярной гипертензии, у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий, стенозом артерии единственной почки - риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности; при хронической сердечной недостаточности в стадии декомпенсации, артериальной гипотензии, при хронической почечной недостаточности (КК менее 60 мл/мин), при значительной гиловолемии и гипонатриемии (бессолевая диета и/или предшествующая терапия диуретиками, диализ, рвота, диарея)
Лекарственное взаимодействие
У пациентов, принимающих диуретики, особенно при избыточном выведении жидкости и/или натрия, в начале терапии ингибиторами АПФ может развиться чрезмерная артериальная гипотензия. Риск развития чрезмерной артериальной гипотензии можно уменьшить путем отмены диуретика, внутривенного введения 0.9% раствора натрия хлорида, а также назначая ингибитор АПФ в более низких дозах. Дальнейшее повышение дозы периндоприла должно осуществляться с осторожностью.
Обычно на фоне терапии ингибиторами АПФ концентрация калия в сыворотке крови остается в пределах нормальных значений, но у некоторых пациентов может развиваться гиперкалиемия. Комбинированное применение ингибиторов АПФ и калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактон, триамтерен или амилорид), препаратов калия или калийсодержащих продуктов и пищевых добавок может вызывать гиперкалиемию. Поэтому не рекомендуется комбинировать периндоприл с этими препаратами.
(6543)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо 1 раз/, перед прийомом їжі, переважно вранці. Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування. Артеріальна гіпертензія Препарат Перинева можна застосовувати в якості монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Рекомендована початкова доза становить 4 мг/ Для пацієнтів з вираженою активацією РААС (наприклад, при реноваскулярной гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, хронічної серцевій недостатності в стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 2 мг/ При неефективності терапії протягом місяця доза може бути збільшена до 8 мг/ на 1 прийом при гарній переносимості попередньої дози. Додавання інгібіторів АПФ пацієнтам, що приймають діуретики, може стати причиною розвитку артеріальної гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Перинева або починати лікування препаратом Перинева з початкової дози 2 мг/ Необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок і концентрації іонів калію в сироватці крові. В подальшому доза препарату може бути збільшена в залежності від динаміки рівня АТ. При необхідності може бути відновлена терапія діуретиком. У пацієнтів літнього віку рекомендована початкова доза становить 2 мг/ У подальшому дозу можна поступово збільшити до 4 мг і, при необхідності, до максимальної - 8 мг/, за умови гарної переносимості меншої дози. Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза становить 2 мг/ вранці, під медичним наглядом. Через 2 тижні доза може бути збільшена до 4 мг/ на 1 прийом, під контролем АТ. Лікування хронічної серцевої недостатності з клінічними проявами зазвичай комбінують з калийнесберегающими діуретиками, бета-адреноблокаторами та/або дигоксином. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, з нирковою недостатністю та зі схильністю до електролітних порушень (гіпонатріємія), а також у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики та/або вазодилататоры, лікування препаратом розпочинають під суворим медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків), по можливості, до початку прийому препарату Перинева необхідно усунути гіповолемію і електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії і під час неї ретельно контролювати рівень артеріального тиску, стан функції нирок і концентрацію іонів калію в сироватці крові. Профілактика повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярными захворюваннями в анамнезі Терапію препаратом Перинева слід починати з 2 мг протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Лікування слід починати у будь-який час (від 2 тижнів до декількох років) після перенесеного інсульту.Передозування
Симптоми: виражене зниження АТ, шок, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель. Лікування: при вираженому зниженні АТ - надати пацієнту горизонтальні.��оложение
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, овальні, злегка двоопуклі, з фаскою і рискою на одному боці.Склад
1 таб.
периндоприлу эрбумин, напівфабрикат-гранули 153.56 мг, що відповідає вмісту периндоприлу эрбумина 8 мг
Допоміжні речовини напівфабрикату-гранул: кальцію хлориду гексагідрат, лактози моногідрат, кросповідон.
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Періндоприл — інгібітор АПФ, або кініназа II, відноситься до оксопептидазам. Перетворює ангіотензин I в вазоконстриктор ангіотензин ІІ і руйнує вазодилататор брадикінін до неактивного гектапептида. Пригнічення активності АПФ приводить до зниження рівня ангіотензину II і підвищення активності реніну в плазмі (пригнічуючи негативну зворотний зв'язок вивільнення реніну) і зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить до підвищення активності циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому активується система простагландинів.
Периндоприл виявляє терапевтичну дію завдяки активній метаболиту - периндоприлату.
Периндоприл знижує як систолічний, так і діастолічний АТ в положенні лежачи і стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску. При цьому периферичний кровотік прискорюється. Однак ЧСС не зростає. Нирковий кровотік, як правило, посилюється, у той час як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється.
Максимальний антигіпертензивний ефект досягається ��ерез 4-6 год після одноразового прийому препарату. Гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год, через 24 год препарат раніше забезпечує від 87% до 100% максимального ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Стабілізація антигіпертензивної дії спостерігається через 1 місяць терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення терапії не супроводжується синдромом відміни.
Периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка.
При тривалому застосуванні зменшує вираженість інтерстиціального фіброзу, нормализует изоферментный профіль міозину. Збільшує концентрацію ЛПВЩ у пацієнтів з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти.
Периндоприл поліпшує еластичність великих артерій, усуває структурні зміни в дрібних артеріях.
Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи перед - і постнавантаження. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії периндоприлом зазначено: зменшення тиску наповнення у лівому і правому шлуночках; зменшення ЗПОС; збільшення серцевого викиду і сердечногпро індексу.
Приймання початкової дози 2 мг периндоприлу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю I-II функціонального класу за класифікацією NYHA не супроводжувався статистично значущим зниженням артеріального тиску порівняно з плацебо.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину периндоприл швидко всмоктується з ШКТ і досягає Cmax в плазмі крові протягом 1 ч. Біодоступність становить 65-70%. Прийом препарату під час прийому їжі супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу у периндоприлат, відповідно знижується б��одоступность препарату.
20% усієї кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється в периндоприлат (активний метаболіт). Cmax периндоприлата досягається через 3-4 ч.
Розподіл
Vd незв'язаного периндоприлата становить 0.2 л/кг, Зв'язування з білками плазми крові незначне. Зв'язування периндоприлата з АПФ) становить менше 30%, але залежить від його концентрації.
Не кумулює.
Виведення
T1/2 периндоприлу з плазми крові становить 1 ч. Периндоприлат виводиться нирками. T1/2 незв'язаної фракції ззалишає близько 3-5 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з нирковою та хронічною серцевою недостатністю виведення периндоприлата сповільнено.
Периндоприлат видаляється при гемодіалізі (швидкість 70 мл/хв, 1.17 мл/сек) і перитонеальному діалізі.
У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу змінюється, при цьому загальна кількість утворюється периндоприлата не змінюється, і корекції режиму дозування не потрібно.Побічні дії
Визнач��ня частоти побічних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), іноді (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення).
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, парестезії; іноді - порушення сну або настрою; дуже рідко - сплутаність свідомості.
З боку органів чуття: часто - порушення зору, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко - аритмії, стенокардія, інфаркт міокардачи інсульт, можливо, вторинні, внаслідок вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; васкуліт (частота невідома).
З боку органів дихання: часто - кашель, задишка; іноді - бронхоспазм; дуже рідко - еозинофільна пневмонія, риніт.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; іноді - сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко - панкреатит; дуже рідко - цитолітичним або холестатичний гепатит.
З боку сечостатевої сісистеми: іноді - ниркова недостатність, імпотенція; дуже рідко - гостра ниркова недостатність.
З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження концентрації гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія;Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з ІХС при розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного) протягом першого місяця терапії препаратом П��ринева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик при терапії даним препаратом.
При лікуванні артеріальної гіпертензії інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на тлі терапії діуретиками, при дотриманні суворої безсольової дієти, гемодіалізу, а так само при діареї або блюванні, або у які страждають важкою ренинзависимой артериальної гіпертензією. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, при наявності супутньої ниркової недостатності, так і при її відсутності. Найбільш часто виражена артеріальна гіпотензія може розвинутися у пацієнтів з більш тяжкою хронічною серцевою недостатністю, які приймають "петльові" діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Таким пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження початку тірапии і при титруванні доз препарату. Це ж стосується і пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, при яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярным ускладнень.
У випадку розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами, і при необхідності ввести в/в розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК і АТ лікування може бути продовжене за умови ретельного підбору дози препарату.
У деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і нормальним або низьким АТ під час терапії препаратом Перинева може відбутися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуваний і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Перинева.
Інгібітори АПФ, в т. ч. периндоприл, слід з обережністю назначать пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкова доза препарату Перинева повинна бути підібрана відповідно до КК і потім - залежно від терапевтичної відповіді. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації іонів калію та креатиніну в сироватці крові.
У пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається в початковому періоді терапії інгибиторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді відмічались випадки гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної.Свідчення
— артеріальна гіпертензія;
— хронічна серцева недостатність;
— профілактика повторного інсульту (у складі комплексної терапії з индапамидом) у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі (інсульт або транзиторна церебральна ішемічна атака);
— стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів й індустріаль��тів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію.Протипоказання
— ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або ангіоневротичний набряк внаслідок прийому інгібіторів АПФ);
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— спадкова непереносимість галактози, дефіцит lapp лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози;
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до інших ингибиторам АПФ.
З обережністю слід застосовувати при реноваскулярной гіпертензії у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій, стенозом артерії єдиної нирки - ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності; при хронічній серцевій недостатності в стадії декомпенсації, артеріальної гіпотензії, при хронічній нирковій недостатності (КК менше 60 мл/хв), при значній гиловолемии і гіпонатріємії (безсольова дієта та/або попередня терапія діуретиками, діаліз, блювання, діарея)Лікарськихсуттєва взаємодія
У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо при надлишковому виведенні рідини та/або натрію, на початку терапії інгібіторами АПФ може розвинутись надмірна артеріальна гіпотензія. Ризик розвитку надмірної артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду, а також призначаючи інгібітор АПФ у більш низьких дозах. Подальше підвищення дози периндоприлу повинно здійснюватися з обережністю.
Зазвичай на фоні терапії інгібіторами АПФ концентрація к��лія в сироватці крові залишається в межах нормальних значень, але у деяких пацієнтів може розвиватися гіперкаліємія. Комбіноване застосування інгібіторів АПФ і калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид), препаратів калію або калійвмісних продуктів і харчових добавок може викликати гіпокаліємію. Тому не рекомендується комбінувати периндоприл з цими препаратами.