Периндоприл-тева 0,005 n30 табл п/плен/оболоч (Периндоприл-тева 0,005 n30 табл п/плен/оболоч)

Дозування

Всередину. Рекомендується приймати один раз на добу, бажано вранці, перед їжею. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування. Артеріальна гіпертензія Препарат Периндоприл-Тева можна застосовувати в монотерапії та в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Рекомендована початкова доза становить 5 мг один раз на добу, вранці. Для пацієнтів із вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, при ��еноваскулярной гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН в стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутися виражене зниження АТ. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг/добу в один прийом. При необхідності протягом місяця доза може бути збільшена до 10 мг/добу в один прийом та при гарній переносимості попередньої дози. Максимальна добова доза становить 10 мг. ��обавление інгібіторів АПФ пацієнтам, що приймають діуретики, може стати причиною розвитку артеріальної гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Периндоприл-Тева або починати лікування препаратом Периндоприл-Тева з початкової дози 2,5 мг/добу в один прийом. Необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок та вмісту калію в сироватці крові. В подальшому доза препарату може бути збільшена, залежно від динаміки артеріального тиску. При необхідності може бути возобно��олена терапія діуретиком. У пацієнтів літнього віку рекомендована початкова добова доза 2,5 мг/добу. У подальшому дозу можна поступово збільшити до 5 мг/добу і при необхідності до максимальної - 10 мг/добу в один прийом з урахуванням стану функції нирок. Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг/добу в один прийом вранці, під медичним наглядом. Через 2 тижні доза може бути збільшена до 5 мг/добу в один прийом, під контролем АТ. Лікування ХСН з клінічними проявами зазвичай комбінують з калийнесберегающими діуретиками, бета-адреноблокаторами та/або дигоксином. У пацієнтів з ХСН, з нирковою недостатністю та зі схильністю до водно-електролітних порушень (гіпонатріємія), а також у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики та/або вазодилататори, лікування препаратом Периндоприл-Тева починають під суворим медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків) по можливості до початку прийому препарату Периндоприл-Тева необхідно усунути гіповолемію і водно-електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії і під час неї ретельно контролювати АТ, стан функції нирок та вміст калію в сироватці крові. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з индапамидом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, терапію препаратом Периндоприл-Тева слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід��ует починати в будь-яку (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця У пацієнтів зі стабільною ІХС рекомендована початкова доза препарату Периндоприл-Тева становить 5 мг/добу в один прийом. Через 2 тижні дозу збільшують до 10 мг/добу в один прийом, за умови гарної переносимості дози 5 мг/добу і контролю функції нирок. Лікування пацієнтів літнього віку повинно починатися з дози 2,5 мг/добу в один прийом, яку через тиждень можна підвищити до 5 мг/добу в один прийом. При необхідності ще через тиждень можна збільшити дозу до 10 мг/добу в один прийом з обов'язковим попереднім контролем функції нирок. У пацієнтів літнього віку дозу препарату можна збільшувати тільки при гарній переносимості попередньої, більш низької дози. Детальніше див. інструкцію

Передозування

Симптоми: виражене зниження АТ, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, запаморочення, тривога, кашель. Варток в ток: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка і/або приймання активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу. При вираженому зниженні АТ - надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами і провести заходи щодо поповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК). При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарської терапії (у т. ч. атропіном), показана постановка штучного водія ритму. Необхідно контролювати життєво важнті функції і концентрації креатиніну та електролітів у сироватці крові. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних за

Лікарська форма

Овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-зеленого кольору, з декоративною рискою таблетки по краю з обох сторін. На одній із сторін - гравірування «Т». На поперечному розрізі - ядро білого або майже білого кольору.

Склад

В 1 таблетці міститься: активн��е речовина периндоприлу тозилат5,00 мг, що відповідає периндоприлу 3,395 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 71,962 мг; крохмаль кукурузный2,70 мг; натрію гідрокарбонат 1,586 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 7,20 мг; повідон-К30 1,80 мг; магнію стеарат 0,90 мг;

оболонка для таблеток 5 мг: Опадрай II зелений 85F210014 (полівініловий спирт частково гідролізований 1,8000 мг; титану діоксид (E171) 1,0935 мг; макрогол-3350 0,9090 мг; тальк 0,6660 мг; індигокармін (Е132) 0,0144 мг; барвник брильянтовий блакитний (E133) 0,0081 мг; барвник оксид заліза жовтий (E172) 0,0045 мг; барвник хіноліновий жовтий (E104) 0,0045 мг);

Фармакологічна дія

Механізм дії

Периндоприл - інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є экзопептидазой, яка здійснює перетворення ангіотензину I в судинозвужувальна речовина, ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гептапептида. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що викликає збільшення активно��ти реніну плазми крові (по механізму «негативного зворотного зв'язку») і зменшення секреції альдостерону.

Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент блокує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізму розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад��єр, кашлю).

Периндоприл виявляє терапевтичну дію завдяки активній метаболиту периндоприлату. Інші метаболіти не чинить інгібуючої дії щодо АПФ in vitro.

Клінічна ефективність і безпека

Артеріальна гіпертензія

Периндоприл є ефективним у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи».

Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС).

Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.

Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 год. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (близько 87-100%) остаточно�� інгібування АПФ.

Зниження артеріального тиску досягається досить швидко. У пацієнтів з позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця і зберігається без розвитку тахікардії.

Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому «відміни».

Периндоприл виявляє судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій і структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Одночасне призначення тіазидних діуретиків усиливает вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.

Серцева недостатність

Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження і постнавантаження.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які отримували периндоприл, було виявлено:

?? зниження тиску наповнення в лівому та правому шлуночках серця;

?? зниження загального периферического опору судин;

?? підвищення серцевого викиду і збільшення серцевого індексу.

Дослідження периндоприлу у порівнянні з плацебо показало, що зміни ПЕКЛО після першого прийому периндоприлу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-III функціональний клас за класифікацією NYНА), статистично достовірно не відрізнялися від змін АТ, що спостерігалися після прийому плацебо.

Цереброваскулярні захворювання

При застосуванні периндоприлу третбутиламина по 2-4 мг/добу (еквівалентно 2,5-5 мг періндоприла периндоприлу аргініну або тозилата) як у монотерапії, так і в комбінації з индапамидом, одночасно зі стандартною терапією інсульту і/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів, у пацієнтів, які мають в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років, значно знижується ризик виникнення повторного інсульту (як ішемічній, так і геморагічної природи). Додатково знижується ризик розвитку летальних або призводять до інвалідності інсультов; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, в т. ч. з летальним результатом; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозних погіршень когнітивних функцій.

Дані терапевтичні переваги спостерігаються як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному АТ, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету і типу інсульту.

Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС)

На тлі терапії периндоприлом третбутиламином по 8 мг (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргінін�� або периндоприлу тозилата) у пацієнтів зі стабільною ІХС відзначається істотне зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань, частота нефатального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією) на 1,9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% порівняно з групою плацебо.

Фармакокінетика

сасывание. При прийомі всередину пе��индоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Смах) у плазмі крові досягається через 1 ч. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 ч.

Периндоприл не володіє фармакологічною активністю. Приблизно 27% від загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлата. Крім периндоприлата, утворюються ще 5 метаболітів, які не володіють фармакологічною активністю. Cmax периндоприлата в плазмі крові досягається черезез 3-4 год після прийому всередину.

Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу у периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його в плазмі крові носить лінійний характер. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед прийомом їжі.

Розподіл. Об'єм розподілу вільного периндоприлата становить приблизно 0,2 л/кг.

Зв'язок периндоприлата з білками плазми крові, головним чином з АПФ) становить 20 % і носить дозозалежний характер.

Виведення. Периндоприлат виводиться нирками. Т1/2 вільної фракції становить 3-5 ч. «Ефективний» Т1/2 становить приблизно 17 год, рівноважний стан досягається протягом 4 діб.

Особливі групи пацієнтів

Виведення периндоприлата сповільнене в літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю.

Діалізний кліренс периндоприлата становить 70 мл/хв.

У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази. Тим не менеї, кількість утворюється периндоприлата не зменшується, й корекції дози препарату не потрібна (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливі вказівки»).

Побічні дії

астота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася у відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення; частота невідома (не може бути підрахована за наявними д��им).

З боку центральної і периферичної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, парестезія, вертиго; нечасто - порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність; дуже рідко - сплутаність свідомості.

З боку органу зору: часто - порушення зору.

З боку органа слуху: часто - шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження артеріального тиску; нечасто* - тахікардія, відчуття серцебиття, васкуліт; дуже рідко - аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт, взможно вторинні, внаслідок вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику..

З боку органів дихання: часто - кашель, задишка; нечасто - бронхоспазм; дуже рідко - еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку травного тракту: часто - нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; нечасто - сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко - панкреатит; дуже рідко - цитолітичним або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки»), ангіоневротичний набряк кишечнику.

Зз боку шкірних покривів: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових зв'язок та/або гортані, фотосенсибілізація, пухирчатка, кропив'янка; дуже рідко - мультиформна еритема.

З боку опорно-рухового апарату: часто - м'язові судоми; нечасто - артралгія, міалгія.

З боку сечостатевої системи: нечасто - ниркова недостатність, еректильна дисфункція; дуже рідко - гостра ниркова недостатність.

Загальні порушення: часто - астінних; нечасто - підвищене потовиділення.

З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: нечасто* - еозинофілія, гіпонатріємія, дуже рідко - при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; дуже рідко - гемолітична анемія (у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази).

Лабораторні показники: нечасто-підвищення концентрації сечовини та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, проратимые після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН і реноваскулярной гіпертензією); рідко - підвищення активності «печінкових» ферментів і білірубіну в сироватці крові, гіпоглікемія.

*Оцінка частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанних повідомлень, проведена на підставі даних результатів клінічних досліджень.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Стабільна ІБС

При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного) протягом першоюого місяця терапії препаратом Периндоприл-Тева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик при терапії даним препаратом.

Артеріальна гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на тлі терапії діуретиками, при дотриманні суворої безсольової дієти, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні, або з важкою ренін-залежною артеріальною гіпертензією. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою ХСН, як при наявності супутньої ниркової недостатності, так і при її відсутності. Найбільш часто виражена артеріальна гіпотензія може розвинутися у пацієнтів з більш тяжкою ХСН, що приймають «петльові» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії і при титруванні доз препарату. Те ж стосується і пациентов з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярным ускладнень.

У випадку розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами, і при необхідності ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК і АТ лікування може бути продовжене за умови тщат��льного підбору дози препарату.

У деяких пацієнтів з ХСН і нормальним або низьким АТ під час терапії препаратом Периндоприл-Тева може відбутися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуваний і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Периндоприл-Тева.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкова доза препарату Периндоприл-Тева повинна бути підібрана відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і потім - залежно від терапевтичної відповіді. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові.

У пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається в початковий період терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді відмічались випадки гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної.

У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо при наявності ниркової недостатності на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткових концентрацій сечовини і креатиніну, оборотне після відміни терапії.



У пацієнтів з реноваскулярной гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів повинно починатися під тщательным медичним спостереженням з малих доз препарату і при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Периндоприл-Тева необхідно скасувати діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок.



У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, при наявності раніше не виявленої ниркової недостатності, особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові. У цьому випадку реко��ендуется зменшення дози препарату Периндоприл-Тева та/або скасування діуретичного засобу.



Пацієнти на гемодіалізі



У пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран і одночасно приймають інгібітори АПФ, було відзначено кілька випадків розвитку стійких, загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. При необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран.



Трансплантація нирки



Досвід застосування препарату Периндоприл-Тева у пацієнтів після нещодавно перенесеної трансплантації нирки відсутній.



Підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк



Рідко у пацієнтів, що приймали інгібітори АПФ, в т. ч. периндоприл, розвивалися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок і/або гортані. Цей стан може розвинутися в будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного исчезнов��ня симптомів. Ангіоневротичний набряк губ і обличчя зазвичай не потребує лікування; для зменшення вираженості симптомів можна застосувати антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк язика, голосових складок або гортані може призвести до летального результату. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) і забезпечити прохідність дихальних шляхів.



Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть виявитися підданими високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ.



В окремих випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або в поєднанні з нудотою і блювотою, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя і при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втруництві. Симптоми зникали після припинення прийому інгібіторів АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічна дія»).



Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу)



У пацієнтів при призначенні інгібіторів АПФ на тлі проведення процедури ЛПНЩ-аферезу з допомогою декстран сульфату, у рідкісних випадках можливий розвиток анафілактичної реакторації. Рекомендується тимчасова відміна інгібітора АПФ перед кожною процедурою аферезу.



Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації



У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), у дуже рідких випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Рекомендується тимчасова відміна інгібітора АПФ до початку кожної процедури десенсибілізації.



Печінкова недостатність



Під час терапії ингиб��торами АПФ іноді можливий розвиток синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці і потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм розвитку цього синдрому неясний. Якщо під час прийому інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності «печінкових» ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом. Також необхідно провести відповідне обстеження.



Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопения, анемія



У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були відзначені випадки розвитку нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок у відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Периндоприл-Тева необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів з системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), які одночасно отримують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також прі комбінуванні всіх перерахованих факторів, особливо при існуючому порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжких інфекцій, не піддаються інтенсивної антибіотикотерапії. При проведенні терапії препаратом Периндоприл-Тева у пацієнтів з перерахованими вище факторами рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові і попередити пацієнта про необхідність інформувати лікаря про появу будь-яких симптомів інфекції.



У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы відзначені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії.



Негроидная раса



Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси, можливо, з-за більшої поширеності низкорениновых станів в популяції даної групи пацієнтів з артеріальною гіпертензією.



Кашель



На фоні терапії інгібіторами АПФ може розвинутись наполеглива, непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід учитывать при диференційній діагностиці кашлю.



Хірургічне втручання і загальна анестезія



У пацієнтів, стан яких вимагає великого хірургічного втручання або проведення загальної анестезії препаратами, що спричиняють артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно скасувати. Якщо інгібітор АПФ скасувати неможливо, то артериальная гіпотензія, що розвивається з описаного механізму, може бути скоригована збільшенням ОЦК.

Гіперкаліємія

На фоні терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може підвищуватися вміст калію в крові. Ризик гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою та/ або серцевою недостатністю, декомпенсованим цукровим діабетом

і у пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що викликають гіпокаліємію (наприклад, гепарин). При необхідний��сти одночасного призначення зазначених препаратів, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для прийому всередину або інсулін, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові.

Лактоза

Таблетки Периндоприл-Тева містять лактозу. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або сінд��омом мальабсорбції не слід приймати цей препарат.

Подвійна блокада РААС

Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульті, гіперкаліємії та порушеннях функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у чутливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС в результаті поєднання інгібітора АПФ з АРАІІ або алискиреном не рекомендується. Поєднання з алискиреном протипоказано у пацієнтів з цукровим диабетом або порушеннями функції нирок (СКФ<60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла ).

Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.

Не рекомендується застосовувати інгібітори АПФ одночасно з антагоністами АРА II у пацієнтів з диабетическ��ї нефропатією.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Необхідно враховувати можливість розвитку артеріальної гіпотензії або запаморочення, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та роботу з технічними засобами, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Свідчення

Артеріальна гіпертензія;

хронічна серцева недостатність;

профілактика повторного інсульту (у складі комплексної терап��і з индапамидом) у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі (інсульт або транзиторна церебральна ішемічна атака)стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною ІХС.

Протипоказання

Підвищена чутливість до периндоприлу або до інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ; вагітність; період годування груддю; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або ангіоневротичний набряк внаслідок прийому інгібітор��у АПФ); спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені), одночасне застосування з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73м2 площі поверхні тіла).



З обережністю



Реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки - ризик розвитку тяжелой артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності; в стадії декомпенсації ХСН, артеріальна гіпертензія; хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв); гіповолемія та гіпонатріємія (внаслідок безсольової дієти та/або попередньої терапії діуретиками, діаліз, блювання, діарея), цереброваскулярні захворювання (в тому числі недостатність мозкового кровообігу, ІХС, коронарна недостатність) ? ризик розвитку надмірного зниження АТ; стеноз аортального або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивная кардіоміопатія (ГОКМП), гемодіаліз з використанням високопроточних полиакрилнитриловых мембран - ризик розвитку анафілактоїдних реакцій; стан після трансплантації нирки - відсутній досвід клінічного застосування; перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих) - ризик розвитку анафілактоїдних реакцій; захворювання сполучної тканини (в тому числі системна червона волчанка (ВКВ), склеродермія), пригнічення костномозгового кровотворення на тлі прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаінаміда - ризик розвитку агранулоцитозу і нейтропенії; вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази - поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії; застосування у представників негроїдної раси; хірургічне втручання (загальна анестезія) - ризик розвитку надмірного зниження АТ; цукровий діабет (контроль концентрації глюкози в крові); гіперкаліємія; літній вік.



Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування>


При вагітності застосування препарату Периндоприл-Тева протипоказано. Не слід застосовувати препарат у I триместрі вагітності, тому при плануванні вагітності або при її діагностуванні препарат Периндоприл-Тева необхідно відмінити якомога раніше і проводити іншу гіпотензивну терапію. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилося. Наявні обмежені дані про дію препарату у I триместрі вагітності свідчать про те, що застосування і��гибиторов АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичностью. Препарат Периндоприл-Тева протипоказаний у II-III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксические ефекти у плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа плода) і неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіпокаліємію). Якщо все ж застосовували препарат у ІІ-ІІІ триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода. />


Застосування препарату Периндоприл-Тева у період грудного вигодовування не рекомендується, у зв'язку з відсутністю даних про можливості його виділення в грудне молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.

Фертильність

У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.

Лікарська взаємодія

Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію



Не��я лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: алискирен і алискиренсодержащие препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.



Одночасне застосування протипоказане

r />
Алискирен



У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.



Одночасне застосування не рекомендується



Алискирен



У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-сосудистій захворюваності та смертності.



Подвійна блокада РААС



В літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровий діабет з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ і АРА II пов'язана з більш високою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням тільки одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (на��ример, при комбінації інгібітора АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію в плазмі крові і АТ.



Эстрамустин



Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.



Діуретичні засоби



У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо при надлишковому виведенні рідини й/або електролітів, на початку терапії інгібіторами АПФ може розвинутись надмірна ар��ериальная гіпотензія. Ризик надмірного зниження АТ можна зменшити шляхом відміни діуретика, внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду, а також призначаючи інгібітор АПФ у більш низьких дозах. Подальше підвищення дози препарату Периндоприл-Тева має здійснюватися з обережністю.



При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надлишковому виведенні рідини й/або електролітів, діуретики мають бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калийнесберегающий диурет��може бути пізніше знову призначено), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням.



Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, калийсодержащие продукти та харчові добавки



Зазвичай на фоні терапії інгібіторами АПФ вміст калію в сироватці крові залишається в межах нормальних значень, але у деяких пацієнтів може розвиватися гіперкаліємія. Комбіноване застосування інгібіторів АПФ і калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон і його вироб��ве эплеренон, триамтерен або амілорид), препаратів калію або калійвмісних продуктів і харчових добавок може викликати гіпокаліємію. Тому не рекомендується комбінувати препарат Периндоприл-Тева з цими препаратами. Призначати ці комбінації слід тільки у разі гіпокаліємії, дотримуючись заходів обережності і регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові.



При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після уменьш��ня дози застосовуваного одночасно калийнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватися в перші тижні застосування інгібіторів АПФ.



Калійзберігаючі діуретики (эплеренон, спіронолактон)



Застосування эплеренона або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу і низьких доз інгібіторів АПФ:



При терапії серцевої недостатності II - IV функціонального класу по класифікації NYНА з фракцією викиду лівого шлуночка < 40% і раніше застосовують��шимися інгібіторами АПФ і «петльовими» діуретиками, існує ризик гіперкаліємії (з можливим летальним кінцем), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів.



Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів, необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії і порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня в перший місяць лікування та щомісячно в подальшому.



Літій



При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливий розвиток оборотного підвищення вмісту літію у сироватці крові і літієвої токсичності. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками може додатково збільшити вміст літію у сироватці крові та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Одночасне застосування препарату Периндоприл-Тева і препаратів літію не рекомендується. При необхідності такої комбінованої терапії вона проводиться під регулярним контролем вмісту л��ства в сироватці крові.



Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі ацетилсаліцилова кислота у дозах від 3 р/добу і вище

Терапія НПЗЗ може послабити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗП та інгібітори АПФ мають адитивним ефектом щодо підвищення вмісту калію в сироватці крові, що може спровокувати погіршення функції нирок. Цей ефект зазвичай звернемо. У рідкісних випадках може розвинутися гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з уже существующим порушенням функції нирок, наприклад, у літніх пацієнтів або на тлі зневоднення організму.

Інші гіпотензивні засоби та вазодилататори

Одночасне застосування препарату Периндоприл-Тева з іншими гіпотензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може призвести до додаткового антигипертензивному ефекту.

Гіпоглікемічні засоби

Одночасне застосування інгібіторів АПФ і гипогликемических засобів (інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому всередину) може посилити гіпоглікемічний ефект, аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, даний феномен виникає в перші тижні комбінованої терапії у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Баклофен

Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, в разі необхідності, дозування гіпотензивних препаратів.

Одночасне застосування, що вимагає певної обережності

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори і нітрати

Препарат Периндоприл-Тева можна комбінувати з ацетилсаліциловою кислотою (в якості антиагрегантної кошти), тромболітичними засобами і бета-адреноблокаторами та/або нітратами.

Глиптины (линаглиптин, саксаглиптин, ситаглиптин, витаглиптин)

Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок придушення активності дипептидилпептидазы IV (ДПП-IV) глиптином.

��рициклические антидепресанти/антипсихотичні засоби (нейролептики)/засоби для загальної анестезії (загальні анестетики)

Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При застосуванні такої комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.

Препарати золота

При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, получающими внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротиомалат), був описаний симптомокомлекс, що включає в себе гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.

При одночасному застосуванні з миелотоксическими засобами можливе посилення миелотоксического дії.