Дозировка
Внутрь, утром, перед едой. Начальная доза для лечения артериальной гипертензии составляет 4 мг/сут, при необходимости (через 1 мес) доза может быть увеличена до 8 мг/сут в один прием. При назначении ингибиторов АПФ больным, получающим терапию диуретиками, может отмечаться резкое снижение АД, для профилактики которого рекомендуется прекратить прием диуретиков за 2-3 дня до предполагаемого начала терапии Периндоприлом или назначать препарат в более низких дозах - 2 мг 1 раз в сутки. У больных с реноваскулярной гипертензией начальная доза составляет 2 мг 1 раз в сутки. При необходимости в последующем доза может быть увеличена. У больных пожилого возраста терапию следует начинать с дозы 2 мг в сутки, и в дальнейшем, при необходимости, постепенно повышать ее вплоть до максимальной дозы 8 мг в сутки. Лечение больных с сердечной недостаточностью в комбинации с некалийсберегающим диуретиком и/или дигоксином, рекомендуется начинать под тщательным медицинским контролем, Периндоприл назначать в начальной дозе 2 мг 1 раз в сутки, утром. В дальнейшем, через 1-2 недели терапии, доза препарата может быть увеличена до 4 мг 1 раз в сутки. У больных с нарушением функции почек, дозу препарата следует подбирать с учётом степени почечной недостаточности: в зависимости от клиренса креатинина (КК). При КК 30-60 мл/мин - 2 мг 1 раз в сутки; при КК 15-30 мл/мин - 2 мг через день; больным, находящимся на гемодиализе (КК менее 15 мл/мин) - 2 мг в день диализа. При КК более 60 мл/мин 4 мг в сутки. Больным с нарушением функции печени, изменений дозы Периндоприла не требуется.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение артериального давления, шок, ступор, брадикардия, электролитные нарушения (гиперкалиемия, гипонатриемия), почечная недостаточность. Лечение: промывание желудка, восстановление водно-электролитного состояния, внутривенное введение 0.9% раствора натрия хлорида. В случае выраженного снижения артериального давления больного следует положить горизонтально, приподняв ноги вверх. Эффективен гемодиализ (не использовать высокопроницаемые полиакрилнитриловые мембраны). При развитии брадикардии - атропин, может потребоваться постановка искусственного водителя ритма.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоскоцилиндрической формы с фаской и риской.
Состав
1 таб.
периндоприла эрбумин\00098 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (лактопрес) (сахар молочный) - 289 мг, кальция стеарат - 3 мг.
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ. Подавление АПФ приводит к снижению содержания ангиотензина II в плазме крови, в результате чего и снижается секреция альдостерона. Периндоприл действует посредством своего активного метаболита периндоприлата. Устраняет вазоконстрикторное действие ангиотензина II, повышает концентрацию брадикинина и вазодилататорных простагландинов (АПФ переводит неактивный ангиотензин I в ангиотензин II, оказывающий вазоконстрикторное действие, а также вызывает деградацию брадикинина и простагландина, обладающих вазодилатирующей активностью); уменьшает продукцию и высвобождение альдостерона, подавляет высвобождение норадреналина из окончаний симпатических нервных волокон и образование эндотелина в стенке сосудов. Снижение образования ангиотензина II сопровождается повышением активности ренина плазмы крови (вследствие угнетения отрицательной обратной связи). Подавление АПФ сопровождается повышением активности как циркулирующей, так и тканевой калликреин-кининовой системы, при этом также активируется система простагландинов.
Способствует восстановлению эластичности крупных артериальных сосудов (снижение образования избыточного количества субэндотелиального коллагена), снижает давление в легочных капиллярах, при длительном назначении уменьшает выраженность гипертрофии миокарда левого желудочка и интерстициального фиброза, нормализует изоферментный профиль миозина; нормализует работу сердца.
Снижает преднагрузку и постнагрузку (уменьшает систолическое и диастолическое артериальное давление в положении "лежа" и "стоя"), давление наполнения левого а правого желудочков, общее периферическое сопротивление сосудов; повышает минутный объем кровообращения и сердечный индекс без изменения частоты сердечных сокращений (у больных с хронической сердечной недостаточностью), не увеличивает частоты сердечных сокращений, усиливает региональный кровоток в мышцах.
Увеличивает концентрацию липопротеидов высокой плотности, у больных с гиперурикемией снижает концентрацию мочевой кислоты. Увеличивает почечный
кровоток, не меняет скорость клубочковой фильтрации.У больных с хронической сердечной недостаточностью вызывает достоверное уменьшение выраженности клинических признаков сердечной недостаточности, увеличивает толерантность к физической нагрузке (по данным велоэргометрической пробы), достоверно не снижает артериальное давление. После приема внутрь средней разовой дозы максимальный гипотензивный эффект достигается через 4-6 ч и сохраняется в течение 24 ч. Стабилизация гипотензивного эффекта наблюдается через 1 месяц терапии и сохраняется в течение длительного времени. Прекращение лечения не сопровождается развитием синдрома "отмены".
Фармакокинетика
Абсорбция - 25%, биодоступность - 65-70%. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови - 1 ч, периндоприлата - 3-4 ч. В процессе метаболизма 20% трансформируется в активный метаболит - периндоприлат (прием периндоприла после еды снижает долю образующегося периндоприлата - существенного клинического значения не имеет); остальное количество - в 5 неактивных соединений. Т1/2 (период полувыведения) периндоприла - 1 ч. Связь периндоприлата с белками плазмы крови - незначительная, с АПФ - менее 30% (зависит от концентрации). Объем распределения свободного периндоприлата - 0,2 л/кг. Периндоприлат выводится почками, Т1/2 свободной фракции метаболита - 3-5 ч. Диссоциация периндоприлата, связанного с АПФ, медленная. Вследствие этого "эффективный" Т1/2 составляет 25 ч. Повторное назначение периндоприла не приводит к его кумуляции, а Т1/2 периндоприлата при повторном приеме соответствует периоду его активности.
Выведение периндоприлата замедляется у больных пожилого возраста, а также у больных хронической сердечной недостаточностью и хронической почечной недостаточностью (у последних коррекцию дозы следует проводить в зависимости от клиренса креатинина). Диализный клиренс периндоприла составляет 70 мл/мин.
У больных с циррозом печени печеночный клиренс периндоприла уменьшается в 2 раза, при этом общее количество образующегося периндоприлата не меняется и коррекции режима дозирования не требуется.
Побочные действия
Со стороны сердечно сосудистой системы: часто - чрезмерное снижение артериального, давления и связанные с этим симптомы, редко - аритмия, стенокардия, инфаркт миокарда и инсульт.
- Со стороны мочевыделительной системы: снижение функции почек, острая почечная недостаточность.
- Со стороны органов дыхания: часто - "сухой" кашель, затруднение дыхания; редко -бронхоспазм, ринорея.
- Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, боль в животе, изменение вкуса, диарея или запор, сухость во рту, снижение аппетита, холестатическая желтуха, панкреатит, интестинальный отек.
- Со стороны центральной нервной системы: часто - головная боль, астения, повышенная утомляемость, головокружение, звон в ушах, нарушения зрения, мышечные судороги, парестезии; редко - снижение настроения, бессонница; крайне редко - спутанность сознания.
- Аллергические реакции: часто - кожная сыпь, зуд; редко - крапивница, ангионевротический отек; крайне редко - мультиформная экссудативная эритема.
- Лабораторные показатели: часто - гиперкреатининемия, протеинурия, гиперкалиемия; гиперурикемия; редко (при длительном применении в высоких дозах) - нейтропения, лейкопения, гипогемоглобинемия, тромбоцитопения, снижение гематокрита; крайне редко - агранулоцитоз, панцитопения, повышение активности "печеночных" ферментов, гипербилирубинемия, гемолитическая анемия (на фоне дефицита глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы).
- Прочие: повышенное потоотделение, нарушение сексуальной функции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Риск развития артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности на фоне приема препарата повышается при значительной потере натрия и воды (строгая бессолевая диета, и/или прием диуретиков, диарея, рвота) или стенозе почечных артерий (блокада в этих ситуациях ренин-ангиотензиновой системы может приводить, особенно при первом приеме препарата и в течение первых 2 недель лечения, к внезапному снижению артериального давления и развитию хронической почечной недостаточности).
Перед началом и на фоне терапии рекомендуется определять концентрацию креатинина, электролитов и мочевины (в течение 1 мес.).
У больных с артериальной гипертензией, уже получающих терапию диуретиками, необходимо прекратить их прием (за 3 дня до начала назначения Периндоприла) и при необходимости в дальнейшем добавить к лечению снова.
У больных с хронической сердечной недостаточностью, получающих терапию диуретиками, по возможности, их доза также должна быть уменьшена за несколько дней до начала приема.
У больных, относящихся к группе риска, особенно с хронической сердечной недостаточностью в стадии декомпенсации, пациентов пожилого возраста, а также больных с исходно низким артериальным давлением, нарушением функции почек или получающих большие дозы диуретиков, начало применения препарата должно осуществляться под контролем.
У больных, находящихся на гемодиализе, следует избегать использования полиакрилонитриловых мембран (возможно развитие анафилактоидных реакций).
Необходимо прекратить прием перед предстоящим хирургическим лечением за 12 ч и предупредить анестезиолога о приеме препарата.
Влияние на способность к вождению автомобиля и выполнению работ, требующих повышенного внимания. В связи с опасностью развития артериальной гипотензии и головокружения, ингибиторы АПФ следует с осторожностью назначать лицам, управляющим автотранспортом и занимающимся видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстрой двигательной реакции.
Показания
Артериальная гипертензия; хроническая сердечная недостаточность.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к периндоприлу и другим компонентам препарата или другим ингибиторам АПФ, ангионевротический отек в анамнезе на фоне, терапии ингибиторами. АПФ, наследственный или идиопатический ангионевротический отек, беременность, период лактации, возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью: Стеноз аортального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, цереброваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения, ишемическая болезнь сердца, коронарная недостаточность - опасность развития чрезмерного снижения артериального давления и сопутствующей ишемии).
Тяжелые аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в т.ч. системная красная волчанка, склеродермия), угнетение костномозгового кроветворения на фоне приема иммунодепрессантов (повышение вероятности развития нейтропении).
Реноваскулярная гипертензия, двухсторонний стеноз почечных артерий, стеноз артерии единственной почки, состояние после трансплантации почек (риск развития нарушения функции почек и агранулоцитоза), хроническая почечная недостаточность (особенно сопровождающаяся гиперкалиемией), гиперкалиемия, диета с ограничением натрия, состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (в т.ч. диарея, рвота, прием диуретиков), сахарный диабет, пожилой возраст, хирургическое вмешательство (общая анестезия).
Лекарственное взаимодействие
Повышает выраженность гипогликемического действия инсулина и производных сульфонилмочевины. Баклофен, трициклические антидепрессанты, антипсихотические лекарственные средства (нейролептики), салуретики усиливают гипотензивное действие и увеличивают риск развития ортостатической гипотензии (аддитивный эффект), антацидные средства уменьшают биодоступность ингибиторов АПФ.
Глюкокортикостероиды, нестероидные противовоспалительные препараты снижают выраженность гипотензивного действия (задержка жидкости и электролитов).
Калийсберегающие диуретики (спиронолактон, триамтерен, амилорид), препараты калия повышают риск развития гиперкалиемии. Не рекомендуется одновременное применение лекарственных средств, способных вызвать гиперкалиемию, и ингибиторов АПФ, за исключением случаев тяжелой гипокалиемии (контроль содержания калия в сыворотке крови).
При одновременном применении с препаратами лития возможно замедление его выведения из организма (необходим регулярный контроль содержания лития в крови).
Диуретики, лекарственные средства для общей анестезии и миорелаксанты, этанол повышают риск развития чрезмерного снижения артериального давления. Риск развития клинически
(6538)
Дозування
Всередину, вранці, перед їдою. Початкова доза для лікування артеріальної гіпертензії становить 4 мг/добу, при необхідності (через 1 міс) доза може бути збільшена до 8 мг/добу в один прийом. При призначенні інгібіторів АПФ хворим, які отримують терапію діуретиками, може відмічатися різке зниження артеріального тиску, для профілактики якого рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії Периндоприлом або призначати препарат у більш низьких дозах - 2 мг 1 раз на добу. У хворих з реноваскулярной гипертензией початкова доза становить 2 мг 1 раз на добу. При необхідності в подальшому доза може бути збільшена. У хворих літнього віку терапію слід розпочинати з дози 2 мг на добу, та у подальшому, при необхідності, поступово підвищувати її аж до максимальної дози-8 мг на добу. Лікування хворих з серцевою недостатністю в комбінації з некалийсберегающим діуретиком і/або дигоксином, рекомендується починати під ретельним медичним контролем, Периндоприл призначати в початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Надалі, через 1-2 недечи терапії, доза препарату може бути збільшена до 4 мг 1 раз на добу. У хворих з порушенням функції нирок, дозу препарату слід підбирати з урахуванням ступеня ниркової недостатності: залежно від кліренсу креатиніну (КК). При КК 30-60 мл/хв - 2 мг 1 раз на добу; при КК 15-30 мл/хв - 2 мг через день; хворим, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 15 мл/хв) - 2 мг в день діалізу. При КК понад 60 мл/хв 4 мг на добу. Хворим з порушенням функції печінки, змін дози Периндоприлу не потрібно.Передозування
Симптоми: виражене зниження артериальногпро тиску, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, відновлення водно-електролітного стану, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду. У разі вираженого зниження артеріального тиску хворого потрібно покласти горизонтально, піднявши ноги вгору. Ефективний гемодіаліз (не використовувати высокопроницаемые полиакрилнитриловые мембрани). При розвитку брадикардії - атропін, може знадобитися постановка штучного вод��теля ритму.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричної форми з фаскою і рискою.Склад
1 таб.
периндоприлу эрбумин\00098 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) - 289 мг, кальцію стеарат - 3 мг.Фармакологічна дія
Інгібітор АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зниження вмісту ангіотензину II у плазмі крові, в результаті чого знижується секреція альдостерону. Периндоприл діє через свого активного метаболіту перинд��прилата. Усуває вазоконстрикторное дію ангіотензину II, підвищує концентрацію брадикініну і вазодилятаторних простагландинів (АПФ переводить неактивний ангіотензин I в ангіотензин II, який надає вазоконстрикторное дію, а також викликає деградацію брадикініну і простагландину, що володіють вазодилатирующей активністю); зменшує продукцію та вивільнення альдостерону, пригнічує вивільнення норадреналіну з закінчень симпатичних нервових волокон і утворення ендотеліну в стінці судин. Зниження утворення ангиот��нзина II супроводжується підвищенням активності реніну плазми крові (внаслідок пригнічення негативного зворотного зв'язку). Пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів.
Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних судин (зниження утворення надлишкової кількості субэндотелиального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах, що при тривалому призначенні зменшує вираженість гі��ертрофии міокарда лівого шлуночка та інтерстиціального фіброзу, нормалізує изоферментный профіль міозину; нормалізує роботу серця.
Знижує переднавантаження і постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск у положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого а правого шлуночків, загальний периферичний опір судин; підвищує хвилинний об'єм кровообігу і серцевий індекс без зміни частоти серцевих скорочень (у хворих з хронічною серцевою недостатністю), не повівичивает частоти серцевих скорочень, посилює регіональний кровотік в м'язах.
Збільшує концентрацію ліпопротеїдів високої щільності у хворих з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Збільшує нирковий
кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації.У хворих з хронічною серцевою недостатністю викликає достовірне зменшення вираженості клінічних ознак серцевої недостатності, збільшує толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометричної проби), д��стоверно не знижує артеріальний тиск. Після прийому всередину середньої разової дози максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 год і зберігається протягом 24 год. Стабілізація гіпотензивного ефекту спостерігається через 1 місяць терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "відміни".Фармакокінетика
Абсорбція - 25%, біодоступність - 65-70%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові - 1 год, периндоприлата - 3-4 ч. В процесі метаболізму 20% трансформується в активний метаболіт - периндоприлат (прийом периндоприлу після їжі знижує частку утворюється периндоприлата - істотного клінічного значення не має); решта - у 5 неактивних сполук. Т1/2 (період напіввиведення) периндоприлу - 1 ч. Зв'язок периндоприлата з білками плазми крові - незначна, з АПФ - менше 30% (залежить від концентрації). Об'єм розподілу вільного периндоприлата - 0,2 л/кг Периндоприлат виводиться нирками, Т1/2 вільної фракції метаболіту - 3-5 ч. Дисоціація периндоприлата, зв'язаного з АПФ, повільна. Внаслідок цього "ефективний" Т1/2 становить 25 ч. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а Т1/2 периндоприлата при повторному прийомі відповідає періоду його активності.
Виведення периндоприлата сповільнюється у хворих літнього віку, а також у хворих хронічною серцевою недостатністю та хронічною нирковою недостатністю (у останніх корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну). Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв.
У хворих з ци��розом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість утворюється периндоприлата не змінюється і корекції режиму дозування не потрібно.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: часто - надмірне зниження артеріального тиску і пов'язані з цим симптоми, рідко - аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт.
- З боку сечовидільної системи: зниження функції нирок, гостра ниркова недостатність.
- З боку органів дихання: часто - "сухий" ��ашель, утруднення дихання; рідко -бронхоспазм, ринорея.
- З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, зміна смаку, діарея або запор, сухість у роті, зниження апетиту, холестатична жовтяниця, панкреатит, интестинальный набряк.
- З боку центральної нервової системи: часто - головний біль, астенія, підвищена втомлюваність, запаморочення, дзвін у вухах, порушення зору, м'язові судоми, парестезії; рідко - зниження настрою, безсоння; дуже рідко - сплутаність свідомості.
- Аллергичеські реакції: часто - шкірний висип, свербіж; рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк; дуже рідко - мультиформна ексудативна еритема.
- Лабораторні показники: часто - гіперкреатинемія, протеїнурія, гіперкаліємія, гіперурикемія; рідко (при тривалому застосуванні у високих дозах) - нейтропенія, лейкопенія, гипогемоглобинемия, тромбоцитопенія, зниження гематокриту; дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіпербілірубінемія, гемолітична анемія (на тлі дефіциту глюкозпро-6-фосфатдегідрогенази).
- Інші: підвищене потовиділення, порушення сексуальної функції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ризик розвитку артеріальної гіпотензії і/або ниркової недостатності на тлі прийому препарату підвищується при значної втрати натрію і води (сувора безсольова дієта, та/або прийом діуретиків, діарея, блювання) або стенозі ниркових артерій (блокада в цих ситуаціях ренін-ангіотензинової системи може призводити, особливо при першому прийомі препарату та протягом перших 2 тижнів лікування, в��езапному зниження артеріального тиску і розвитку хронічної ниркової недостатності).
Перед початком і на тлі терапії рекомендується визначати концентрацію креатиніну, електролітів і сечовини (протягом 1 міс.).
У хворих з артеріальною гіпертензією, які вже отримують терапію діуретиками, слід припинити їх прийом (за 3 дні до початку призначення Периндоприлу) та при необхідності додати до лікування знову.
У хворих з хронічною серцевою недостатністю, які одержують терапію діуретиками, по можливостіпосади, їх доза повинна бути зменшена за кілька днів до початку прийому.
У хворих, які належать до групи ризику, особливо з хронічною серцевою недостатністю в стадії декомпенсації, пацієнтів літнього віку, а також хворих з початково низьким артеріальним тиском, порушенням функції нирок або які отримують великі дози діуретиків, початок застосування препарату повинно здійснюватися під контролем.
У хворих, які перебувають на гемодіалізі, слід уникати використання полиакрилонитриловых мембран (можливо розвиненийие анафілактоїдних реакцій).
Необхідно припинити прийом перед майбутнім хірургічним лікуванням за 12 год і попередити анестезіолога про прийом препарату.
Вплив на здатність до керування автомобілем і виконання робіт, що потребують підвищеної уваги. У зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення, інгібітори АПФ слід з обережністю призначати особам, які керують автотранспортом і займаються видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкої рухової реакції.Свідчення
��ртериальная гіпертензія; хронічна серцева недостатність.Протипоказання
Підвищена чутливість до периндоприлу та інших компонентів препарату або до інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі на фоні терапії інгібіторами. АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю: Стеноз аортального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, цереброваскулярні захвоln (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу, ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність - небезпека розвитку надмірного зниження артеріального тиску і супутньої ішемії).
Тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення на тлі прийому імунодепресантів (підвищення ймовірності розвитку нейтропенії).
Реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стено�� артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок (ризик розвитку порушення функції нирок і агранулоцитозу), хронічна ниркова недостатність (особливо супроводжується гіперкаліємією), гіперкаліємія, дієта з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювота, прийом діуретиків), цукровий діабет, похилий вік, хірургічне втручання (загальна анестезія).Лікарська взаємодія
Підвищує вираженість гіпоглікемічної дії інсуліну і виробдных сульфонілсечовини. Баклофен, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), салуретики підсилюють гіпотензивну дію і збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект), антацидні засоби зменшують біодоступність інгібіторів АПФ.
Глюкокортикостероїди, нестероїдні протизапальні препарати знижують виразність гіпотензивної дії (затримка рідини і електролітів).
Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препарати калію збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, і інгібіторів АПФ, за винятком випадків тяжкої гіпокаліємії (контроль вмісту калію в сироватці крові).
При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе уповільнення його виведення з організму (необхідний регулярний контроль вмісту літію в крові).
Діуретики, лікарські засоби для загальної анестезії і міорелаксанти, етанол підвищують ризик розвитку чре��мірного зниження артеріального тиску. Ризик розвитку клінічно
