Дозировка
Внутрь, утром, перед едой, начальная доза - 4 мг/сут, при необходимости (через 1 мес) - увеличение до 8 мг/сут в один прием. У больных с хронической сердечной недостаточностью, у лиц старше 70 лет, на фоне предварительного приема диуретиков, на фоне реноваскулярной гипертензии начальная доза - 2 мг/сут (за 1 прием); при необходимости через 1-2 нед доза повышается до 4-8 мг/сут. При ХПН с клинерсом креатина (КК) более 60 мл/мин - 4 мг/сут, при КК 30-60 мл/мин - 2 мг/сут; при КК 15-30 мл/мин - 2 мг через день; при КК менее 15 мл/мин - 2 мг в день диализа (диализный клиренс периндоприлата 70 мл/мин). У больных с ХПН при КК более 60 мл/мин или с печеночной недостаточностью коррекции режима дозирования не требуется.
Лекарственная форма
Таблетки белого или белого с желтоватым или кремоватым оттенком цвета, плоскоцилиндрической формы с фаской. Допускается легкая мраморность.
Состав
Активное вещество: периндоприла эрбумин - 8 мг (эквивалентное количество периндоприла 6,675 мг)
Вспомогательные вещества: сахар молочный (лактоза моногидрат) - 0,0489 г; микрокристаллическая целлюлоза - 0,0188 г; крахмал кукурузный (частично прежелатинизированный) - 0,0623 г; кроскармеллоза натрия -0,0075 г; тальк - 0,003 г; магния стеарат - 0,0015 г
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ. Периндоприл действует посредством своего активного метаболита периндоприлата. Устраняет вазоконстрикторное действие ангиотензина II, повышает концентрацию брадикинина и вазодилататорных Pg (АПФ переводит неактивный ангиотензин I в ангиотензин II, оказывающий вазоконстрикторное действие, а также вызывает деградацию брадикинина и Pg, обладающих вазодилатирующей активностью); уменьшает продукцию и высвобождение альдостерона, подавляет высвобождение норадреналина из окончаний симпатических нервных волокон и образование эндотелина в стенке сосудов. Снижение образования ангиотензина II сопровождается повышением активности ренина плазмы крови (вследствие угнетения отрицательной обратной связи). Подавление АПФ сопровождается повышением активности как циркулирующей, так и тканевой калликреин-кининовой системы, а также системы Pg.
Способствует восстановлению эластичности крупных артериальных сосудов (снижение образования избыточного количества субэндотелиального коллагена), снижает давление в легочных капиллярах, при длительном назначении уменьшает выраженность гипертрофии миокарда левого желудочка и интерстициального фиброза, нормализует изоферментный профиль миозина; нормализует работу сердца. Снижает преднагрузку и постнагрузку (уменьшает систолическое и диастолическое АД в положении "лежа" и "стоя"), давление наполнения левого и правого желудочков, общее периферическое сопротивление сосудов (ОПСС); повышает минутный объем крови (МОК) и сердечный индекс, не увеличивает частоту сердечных сокращений (ЧСС) (у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) умеренно урежает ЧСС), усиливает региональный кровоток в мышцах. Увеличивает концентрацию липопротеинов высокой плотности (ЛПВП), у больных с гиперурикемией снижает концентрацию мочевой кислоты. Увеличивает почечный кровоток, не меняет скорость клубочковой фильтрации.
У больных с ХСН вызывает достоверное уменьшение выраженности клинических признаков сердечной недостаточности (СН), увеличивает толерантность к физической нагрузке (по данным велоэргометрической пробы), достоверно не снижает АД. После приема внутрь средней разовой дозы максимальный гипотензивный эффект достигается через 4-6 ч и сохраняется в течение 24 ч. Стабилизация гипотензивного эффекта наблюдается через 1 мес. терапии и сохраняется в течение длительного времени. Прекращение лечения не сопровождается развитием синдрома "отмены".
Фармакокинетика
Абсорбция – 25 %, биодоступность - 65-70 %. TCmax - 1 ч, периндоприлата - 3-4 ч. Равновесная концентрация создается на 4 сут.
В процессе метаболизма 20% трансформируется в активный метаболит - периндоприлат (прием периндоприла после еды снижает долю образующегося периндоприлата - существенного клинического значения не имеет); остальное количество - в 5 неактивных соединений. T? периндоприла - 1 ч.Связь периндоприлата с белками плазмы крови - незначительная, с АПФ - менее 30% (зависит от концентрации). Объем распределения свободного периндоприлата – 0,2 л/кг.
Периндоприлат выводится почками, T? свободной фракции метаболита - 3-5 ч. Диссоциация периндоприлата, связанного с АПФ, медленная. Вследствие этого "эффективный" T? составляет 25 ч. Повторное назначение периндоприла не приводит к его кумуляции, а T? периндоприлата при повторном приеме соответствует периоду его активности. Состояние "эффективной" Css достигается к концу 4 сут. Выведение периндоприлата замедляется у больных пожилого возраста, а также у больных ХСН и хронической почечной недостаточности (у последних коррекцию дозы следует проводить в зависимости от клиренса креатинина). Диализный клиренс периндоприла составляет 70 мл/мин.
У больных с циррозом печени печеночный клиренс периндоприла уменьшается в 2 раза, при этом общее количество образующегося периндоприлата не меняется и коррекции режима дозирования не требуется.
Побочные действия
Со стороны ССС: часто - чрезмерное снижение АД и связанные с этим симптомы.
Со стороны мочевыделительной системы: редко - усугубление или развитие почечной недостаточности.
Со стороны органов дыхания: часто - "сухой" кашель, затруднения дыхания; редко - бронхоспазм.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, боль в животе, изменение вкуса, диарея или запоры, сухость во рту.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, чрезмерная утомляемость, головокружение, снижение аппетита, звон в ушах, нарушение зрения, судороги, парестезии; редко - снижение настроения, бессонница; крайне редко - спутанность сознания.
Аллергические реакции: часто - кожные высыпания, зуд; редко - крапивница, ангионевротический отек; крайне редко - мультиформная экссудативная эритема.
Лабораторные показатели: часто - гиперкреатининемия, протеинурия, гиперкалиемия; гиперурикемия; редко (при длительном применении в высоких дозах) - нейтропения, лейкопения, гипогемоглобинемия, тромбоцитопения, снижение гематокрита; крайне редко - агранулоцитоз, панцитопения, повышение активности "печеночных" трансаминаз, гипербилирубинемия, гемолитическая анемия (на фоне дефицита глюкозо-6-фосфатдегидроге-назы).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Риск развития артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности на фоне приема препарата повышается при значительной потере Na+ и воды (строгая бессолевая диета, прием диуретиков, выраженная диарея или рвота) или стенозе почечных артерий (блокада в этих ситуациях РААС может приводить, особенно при первом приеме препарата и в течение первых 2 нед лечения, к внезапному снижению АД и развитию ХПН).
Перед началом и на фоне терапии рекомендуется определять концентрацию креатинина, электролитов и мочевины (в течение 1 мес).
У больных с артериальной гипертензией, уже получающих терапию диуретиками, необходимо прекратить их прием (за 3 дня до начала назначения периндоприла) и при необходимости в дальнейшем добавить к лечению снова. У больных с ХСН, получающих терапию диуретиками, по возможности их доза также должна быть уменьшена за несколько дней до начала приема.
У больных, относящихся к группе риска, особенно с декомпенсированной ХСН, пациентов пожилого возраста, а также больных с исходно низким АД, нарушением функции почек или получающих большие дозы диуретиков, начало применения препарата должно осуществляться под контролем медицинского персонала.
У больных, находящихся на гемодиализе, следует избегать использования полиакрилонитриловых мембран (возможно развитие анафилактоидных реакций).
Необходимо прекратить прием перед предстоящим хирургическим лечением за 12 ч и предупредить анестезиолога о приеме препарата.
С осторожностью применять во время работы водителям транспортных средств и людям, профессия которых связана с повышенной концентрацией внимания.
Передозировка
Симптомы: снижение АД, шок, ступор, брадикардия, электролитные нарушения, почечная недостаточность.
Лечение: промывание желудка, восстановление водно-электролитного равновесия, в/в введение 0, 9 % раствора NaCl. В случае выраженного снижения АД больного следует положить горизонтально, приподняв ноги вверх. Эффективен гемодиализ (не использовать высокопроницаемые полиакрилнитриловые мембраны). При развитии брадикардии - атропин, может потребоваться постановка искусственного водителя ритма.
Показания
Артериальная гипертензия, в т.ч. реноваскулярная, ХСН.
Противопоказания
Гиперчувствительность к периндоприлу или др. ингибиторам АПФ, беременность, период лактации.
С осторожностью
Ангионевротический отек в анамнезе на фоне терапии ингибиторами АПФ, наследственный или идиопатический ангионевротический отек. Аортальный стеноз, церебро- и кардиоваскулярные заболевания (в т.ч. недостаточность мозгового кровообращения, ишемическая болезнь сердца, коронарная недостаточность - опасность развития чрезмерного снижения АД и сопутствующей ишемии). Тяжелые аутоиммунные системные заболевания соединительной ткани (в т.ч. СКВ, склеродермия), угнетение костномозгового кроветворения на фоне приема иммунодепрессантов (повышение вероятности развития нейтропении).
Сахарный диабет (возможно усиление действия гипогликемических ЛС).
Двусторонний стеноз почечных артерий, стеноз артерии единственной почки, состояние после трансплантации почек (риск развития нарушения функции почек и агранулоцитоза), ХПН (особенно сопровождающаяся гиперкалиемией), диета с ограничением Na+, состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (в т.ч. диарея, рвота), пожилой возраст, возраст до 18 лет (безопасность и эффективность применения не изучены).
Применение при беременности и в период грудного вскармливания противопоказано.
Лекарственное взаимодействие
Повышает выраженность гипогликемического действия инсулина и препаратов сульфонилмочевины.
Баклофен, трициклические антидепрессанты, антипсихотические ЛС (нейролептики), салуретики усиливают гипотензивное действие и увеличивают риск развития ортостатической гипотензии (аддитивный эффект).
ГКС, НПВП снижают выраженность гипотензивного действия (задержка воды и электролитов).
Калийсберегающие диуретики, препараты K+ повышают риск развития гиперкалиемии. Не рекомендуется одновременное применение ЛС, способных вызвать гиперкалиемию, и ингибиторов АПФ, за исключением случаев тяжелой гипокалиемии.
При одновременном применении с препаратами Li+ возможно замедление его выведения из организма.
Диуретики, ЛС для общей анестезии и миорелаксанты повышают риск развития чрезмерно выраженного снижения АД. Риск развития клинически выраженной артериальной гипотензии можно уменьшить, прекратив прием диуретиков за несколько дней до начала лечения периндоприлом.
Миелотоксические ЛС - усиление миелотоксического действия.
(6531)
Дозування
Всередину, вранці, перед їдою, початкова доза - 4 мг/добу, при необхідності (через 1 міс) - збільшення до 8 мг/добу в один прийом. У хворих з хронічною серцевою недостатністю, у осіб старше 70 років, на тлі попереднього прийому діуретиків, на тлі реноваскулярной гіпертензії початкова доза - 2 мг/добу (за 1 прийом); при необхідності через 1-2 тижні доза підвищується до 4-8 мг/добу. При ХНН з клинерсом креатиніну (КК) понад 60 мл/хв - 4 мг/добу, при КК 30-60 мл/хв - 2 мг/добу; при КК 15-30 мл/хв - 2 мг через день; при КК менше 15 мл/хв - 2 мг в день діалізу (диализныї кліренс периндоприлата 70 мл/хв). У хворих з хронічною нирковою недостатністю при КК понад 60 мл/хв або з печінковою недостатністю корекція режиму дозування не потрібна.
Лікарська форма
Таблетки білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою. Допускається легка мармуровість.Склад
Активна речовина: периндоприлу эрбумин - 8 мг (еквівалентну кількість периндоприлу 6,675 мг)
Допоміжні речовини: цукор молочний (лактоза моногідрат) - 0,0489 г; мікрокристалічна целюлоза - 0,0188 г; кра��малий кукурудзяний (частково прежелатинізований) - 0,0623 г; натрію кроскармелоза -0,0075 г; тальк - 0,003 г; магнію стеарат - 0,0015 гФармакологічна дія
Інгібітор АПФ. Периндоприл діє через свого активного метаболіту периндоприлата. Усуває вазоконстрикторное дію ангіотензину II, підвищує концентрацію брадикініну і вазодилятаторних Pg (АПФ переводить неактивний ангіотензин I в ангіотензин II, який надає вазоконстрикторное дію, а також викликає деградацію брадикініну і Pg, що володіють вазодилатирующей активності��ю); зменшує продукцію та вивільнення альдостерону, пригнічує вивільнення норадреналіну з закінчень симпатичних нервових волокон і утворення ендотеліну в стінці судин. Зниження утворення ангіотензину II супроводжується підвищенням активності реніну плазми крові (внаслідок пригнічення негативного зворотного зв'язку). Пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, а також системи Pg.
Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних посудинуів (зниження утворення надлишкової кількості субэндотелиального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах, що при тривалому призначенні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і інтерстиціального фіброзу, нормалізує изоферментный профіль міозину; нормалізує роботу серця. Знижує переднавантаження і постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний АТ в положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого і правого шлуночків, загальний периферичний опір судин (ЗПОС), підвищує мі��утный об'єм крові (МОК) та серцевий індекс, не збільшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) помірно урежает ЧСС), посилює регіональний кровотік в м'язах. Збільшує концентрацію ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) у хворих з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Збільшує нирковий кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації.
У хворих з ХСН викликає достовірне зменшення вираженості клінічних ознак серцевої недостатності (СН), збільшує толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометричної проби), достовірно не знижує артеріальний тиск. Після прийому всередину середньої разової дози максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 год і зберігається протягом 24 год. Стабілізація гіпотензивного ефекту спостерігається через 1 міс. терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "відміни".Фармакокінетика
Абсорбція – 25 %, біодоступність - 65-70 %. TCmax - 1 год, периндоприлата - 3-4 ч. Рівноважна концентрації�� створюється на 4 діб.
В процесі метаболізму 20% трансформується в активний метаболіт - периндоприлат (прийом периндоприлу після їжі знижує частку утворюється периндоприлата - істотного клінічного значення не має); решта - у 5 неактивних сполук. T? периндоприлу - 1 ч. Зв'язок периндоприлата з білками плазми крові - незначна, з АПФ - менше 30% (залежить від концентрації). Об'єм розподілу вільного периндоприлата – 0,2 л/кг.
Периндоприлат виводиться нирками, T? вільної фракції метаболіту - 3-5 ч. Диссоци��ція периндоприлата, зв'язаного з АПФ, повільна. Внаслідок цього "ефективний" T? становить 25 ч. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а T? периндоприлата при повторному прийомі відповідає періоду його активності. Стан "ефективної" Css досягається до кінця 4 діб. Виведення периндоприлата сповільнюється у хворих літнього віку, а також у хворих на ХСН та хронічної ниркової недостатності (у останніх корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну). Діалізний кліренс периндоп��мулу становить 70 мл/хв.
У хворих з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість утворюється периндоприлата не змінюється і корекції режиму дозування не потрібно.Побічні дії
З боку ССС: часто - надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми.
З боку сечовидільної системи: рідко - посилення або розвиток ниркової недостатності.
З боку органів дихання: часто - "сухий" кашель, ускладнення дихання; рідко - бронхоспазм.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, зміна смаку, діарея або запори, сухість у роті.
З боку нервової системи: часто - головний біль, надмірна втомлюваність, запаморочення, зниження апетиту, дзвін у вухах, порушення зору, судоми, парестезії; рідко - зниження настрою, безсоння; дуже рідко - сплутаність свідомості.
Алергічні реакції: часто - шкірні висипання, свербіж; рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк; дуже рідко - мультиформна ексудативна еритема.
Лабораторные показники: часто - гіперкреатинемія, протеїнурія, гіперкаліємія, гіперурикемія; рідко (при тривалому застосуванні у високих дозах) - нейтропенія, лейкопенія, гипогемоглобинемия, тромбоцитопенія, зниження гематокриту; дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гемолітична анемія (на тлі дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ризик розвитку артеріальної гіпотензії і/або ниркової недостатності на тлі прийому препарату підвищується при значній втраті Na+ і води (сувора безсольова дієта, прийом діуретиків, виражена діарея або блювання) або стенозі ниркових артерій (блокада в цих ситуаціях РААС може призводити, особливо при першому прийомі препарату та протягом перших 2 тижнів лікування, до раптового зниження артеріального тиску і розвитку ХНН).
Перед початком і на тлі терапії рекомендується визначати концентрацію креатиніну, електролітів і сечовини (протягом 1 міс).
У хворих з артеріальною гіпертензією, які вже отримують терапію діуретиками, необх��хідно припинити їх прийом (за 3 дні до початку призначення периндоприлу) та при необхідності додати до лікування знову. У хворих з ХСН, які одержують терапію діуретиками, по можливості їх доза повинна бути зменшена за кілька днів до початку прийому.
У хворих, які належать до групи ризику, особливо з декомпенсованою ХСН, пацієнтів літнього віку, а також хворих з початково низьким АТ, порушенням функції нирок або які отримують великі дози діуретиків, початок застосування препарату повинно здійснюватися під контролем медицинского персоналу.
У хворих, які перебувають на гемодіалізі, слід уникати використання полиакрилонитриловых мембран (можливий розвиток анафілактоїдних реакцій).
Необхідно припинити прийом перед майбутнім хірургічним лікуванням за 12 год і попередити анестезіолога про прийом препарату.
З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і людям, професія яких пов'язана з підвищеною концентрацією уваги.
Передозування
Симптоми: зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, ел��ктролитные порушення, ниркова недостатність.
Лікування: промивання шлунка, відновлення водно-електролітної рівноваги, в/в введення 0, 9 % розчину NaCl. У разі вираженого зниження АТ хворого слід покласти горизонтально, піднявши ноги вгору. Ефективний гемодіаліз (не використовувати высокопроницаемые полиакрилнитриловые мембрани). При розвитку брадикардії - атропін, може знадобитися постановка штучного водія ритму.Свідчення
Артеріальна гіпертензія, в т.ч. реноваскулярна, ХСН.Протипоказання
Гіп��рчувствительность до периндоприлу або ін інгібіторів АПФ, вагітність, період лактації.
З обережністю
Ангіоневротичний набряк в анамнезі на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Аортальний стеноз, церебро - та кардіоваскулярні захворювання (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу, ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність - небезпека розвитку надмірного зниження АТ і супутньої ішемії). Тяжкі аутоімунні системні захворювання з'єднайте��ьной тканини (у т. ч. ВКВ, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення на тлі прийому імунодепресантів (підвищення ймовірності розвитку нейтропенії).
Цукровий діабет (можливо посилення дії гіпоглікемічних ЛЗ).
Двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок (ризик розвитку порушення функції нирок і агранулоцитозу), ХНН (особливо супроводжується гіперкаліємією), дієта з обмеженням Na+, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулирующе�� крові (в т.ч. діарея, блювота), похилий вік, вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не досліджені).
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування протипоказане.Лікарська взаємодія
Підвищує вираженість гіпоглікемічної дії інсуліну і препаратів сульфонілсечовини.
Баклофен, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні ЛЗ (нейролептики), салуретики підсилюють гіпотензивну дію і збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
ГКС, НПЗП знижують виразність гіпотензивної дії (затримка води і електролітів).
Калійзберігаючі діуретики, препарати K+ підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. Не рекомендується одночасне застосування ЛЗ, здатних викликати гіпокаліємію, і інгібіторів АПФ, за винятком випадків тяжкої гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з препаратами Li+ можливо уповільнення його виведення з організму.
Діуретики, ЛЗ для загальної анестезії та міорелаксанти збільшують ризик розвитку надмірно вираженого зниження АТ. Р��ск розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії можна зменшити, припинивши прийом діуретиків за кілька днів до початку лікування периндоприлом.
Миелотоксические ЛЗ - посилення миелотоксического дії.
