Дозировка
Пароксетин рекомендуется принимать 1 раз в сутки утром во время еды. Таблетку следует глотать целиком, не разжевывая. Депрессия Рекомендуемая доза у взрослых составляет 20 мг в сутки. При необходимости в зависимости от терапевтического эффекта суточная доза может увеличиваться еженедельно на 10 мг в сутки до максимальной дозы 50 мг в сутки. Как и при лечении любыми антидепрессантами, следует оценивать эффективность терапии и при необходимости корректировать дозу пароксетина спустя 2-3 недели после начала лечения и в дальнейшем в зависимости от клинических показаний. Для купирования депрессивных симптомов и предотвращения рецидивов необходимо соблюдать адекватную длительность купирующей и поддерживающей терапии. Этот период может составлять несколько месяцев. Обсессивно-компульсивное расстройство Рекомендуемая доза составляет 40 мг в сутки. Лечение начинают с дозы 20 мг в сутки, которую можно еженедельно повышать на 10 мг в сутки. При необходимости доза может быть повышена до 60 мг в сутки. Необходимо соблюдать адекватную длительность терапии (несколько месяцев и дольше). Паническое расстройство Рекомендуемая доза равна 40 мг в сутки. Лечение пациентов следует начинать с дозы 10 мг в сутки и еженедельно повышать дозу на 10 мг в сутки, ориентируясь на клинический эффект. При необходимости доза может быть увеличена до 60 мг в сутки. Низкая начальная доза рекомендуется для минимизации возможного усиления симптоматики панического расстройства, которая может возникать в начале лечения любыми антидепрессантами. Необходимо соблюдать адекватные сроки терапии (несколько месяцев и дольше). Социальная фобия Рекомендуемая доза составляет 20 мг в сутки. При необходимости доза может быть увеличена еженедельно на 10 мг в сутки в зависимости от клинического эффекта до 50 мг в сутки. Генерализованное тревожное расстройство Рекомендуемая доза составляет 20 мг в сутки. При необходимости доза может быть увеличена еженедельно на 10 мг в сутки в зависимости от клинического эффекта до 50 мг в сутки. Посттравматическое стрессовое расстройство Рекомендуемая доза составляет 20 мг в сутки. При необходимости доза может быть увеличена еженедельно на 10 мг в сутки в зависимости от клинического эффекта до 50 мг в сутки. Передозировка Объективные и субъективные симптомы Имеющаяся информация о передозировке пароксетина свидетельствует о его широком диапазоне безопасности. При передозировке пароксетина помимо симптомов, описанных в разделе "Побочное действие", наблюдаются лихорадка, изменения АД, непроизвольные сокращения мышц, тревога и тахикардия. Состояние пациентов обычно нормализовалось без серьезных последствий даже при разовом приеме доз до 2000 мг. В ряде сообщений описаны такие симптомы, как кома и изменения ЭКГ, случаи смерти были очень редки, обычно в тех ситуациях, когда пациенты принимали пароксетин вместе с другими психотропными препаратами или с алкоголем. Лечение Специфического антидота пароксетина не существует. Лечение должно состоять из общих мер, применяемых при передозировке любых антидепрессантов. Показана поддерживающая терапия и частый мониторинг основных физиологических показателей. Лечение пациента должно проводиться в соответствии с клинической картиной либо в соответствии с рекомендациями национального токсикологического центра.
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки с риской с одной стороны, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета
Состав
Состав на одну таблетку 20 мг:
Активное вещество: пароксетина гидрохлорид гемигидрат - 22,77 мг, в пересчете на пароксетин - 20,00 мг.
Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфата дигидрат - 209,73 мг; целлюлоза микрокристаллическая - 60,00 мг; карбоксиметилкрахмал натрия - 3,00 мг; кремния диоксид коллоидный - 1,50 мг; магния стеарат - 3,00 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза - 4,54 мг; макрогол-4000 - 1,06 мг; титана диоксид - 2,40 мг.
Фармакологическое действие
Механизм действия
Пароксетин - это мощный и селективный ингибитор обратного захвата 5-гидрокситриптамина (5-НТ, серотонин). Принято считать, что его антидепрессивная активность и эффективность при лечении обсессивно-компульсивного (ОКР) и панического расстройства обусловлена специфическим угнетением обратного захвата серотонина в нейронах головного мозга.
По своему химическому строению пароксетин отличается от трициклических, тетрациклических и других известных антидепрессантов.
Пароксетин имеет слабый аффинитет к мускариновым холинергическим рецепторам, а исследования на животных показали, что он обладает лишь слабыми антихолинергическими свойствами.
В соответствии с избирательным действием пароксетина, исследования in vitro показали, что он, в отличие от трициклических антидепрессантов, обладает слабым аффинитетом к ?1, ?2- и ?-адренорецепторам, а также к дофаминовым (D2), 5-НТ1-подобным, 5НТ2- и гистаминовым (H1) рецепторам. Это отсутствие взаимодействия с постсинаптическими рецепторами in vitro подтверждается результатами исследований in vivo, которые продемонстрировали отсутствие у пароксетина способности угнетать центральную нервную систему (ЦНС) и вызывать артериальную гипотензию.
Фармакодинамические эффекты
Пароксетин не нарушает психомоторные функции и не усиливает угнетающее действие этанола на ЦНС.
Как и другие селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, пароксетин вызывает симптомы чрезмерной стимуляции 5-НТ-рецепторов при введении животным, которые ранее получали ингибиторы моноаминооксидазы (МАО) или триптофан.
Исследования поведения и изменений ЭЭГ продемонстрировали, что пароксетин вызывает слабые активирующие эффекты в дозах, превышающих те, которые требуются для ингибирования обратного захвата серотонина. По своей природе его активирующие свойства не являются "амфетаминоподобными".
Исследования на животных показали, что пароксетин не влияет на сердечно-сосудистую систему.
У здоровых лиц пароксетин не вызывает клинически значимых изменений артериального давления, частоты сердечных сокращений и ЭКГ.
Исследования показали, что, в отличие от антидепрессантов, которые захват норадреналина, пароксетин обладает гораздо меньшей способностью ингибиривать антигипертензивные эффекты гуанетидина.
Фармакокинетика
Абсорбция
После приема внутрь пароксетин хорошо абсорбируется и подвергается метаболизму "первого прохождения".
Вследствие метаболизма "первого прохождения", в системный кровоток поступает меньшее количество пароксетина, чем то, которое абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. По мере увеличения количества пароксетина в организме при однократном приеме больших доз или при многократном приеме обычных доз происходит частичное насыщение метаболического пути "первого прохождения" и уменьшается клиренс пароксетина из плазмы. Это приводит к непропорциональному повышению концентраций пароксетина в плазме. Поэтому его фармакокинетические параметры не стабильны, следствием чего является нелинейная кинетика. Следует отметить, однако, что нелинейность обычно выражена слабо и наблюдается только у тех пациентов, у которых на фоне приема низких доз препарата в плазме достигаются низкие уровни пароксетина. Стабильные концентрации в плазме достигаются через 7-14 дней после начала лечения пароксетином, его фармакокинетические параметры, скорее всего, не изменяются во время длительной терапии.
Распределение
Пароксетин широко распределяется в тканях, и фармакокинетические расчеты показывают, что в плазме остается лишь 1% всего количества пароксетина, присутствующего в организме. В терапевтических концентрациях примерно 95% находящегося в плазме пароксетина связано с белками.
Не обнаружено корреляции между концентрациями пароксетина в плазме и его клиническим эффектом (т. е. с побочными реакциями и эффективностью). Установлено, что пароксетин в небольших количествах проникает в грудное молоко женщин, а также в эмбрионы и плоды лабораторных животных.
Метаболизм
Главными метаболитами пароксетина являются полярные и конъюгированные продукты окисления и метилирования, которые легко элиминируются из организма. Учитывая относительное отсутствие у этих метаболитов фармакологической активности, можно утверждать, что они не влияют на терапевтические эффекты пароксетина.
Метаболизм не ухудшает способность пароксетина избирательно ингибиторов обратный захват серотонина.
Элиминация
С мочой в виде неизмененного пароксетина экскретируется менее 2% от принятой дозы, тогда как экскреция метаболитов достигает 64% от дозы. Около 36% дозы экскретируется с калом, вероятно попадая в него с желчью; экскреция с калом неизмененного пароксетина составляет менее 1% дозы. Таким образом, пароксетин элиминируется почти целиком посредством метаболизма.
Экскреция метаболитов носит двухфазный характер: вначале является результатом метаболизма "первого прохождения", затем контролируется системной элиминацией пароксетина.
Пери�
(8031)
Дозування
Пароксетин рекомендується приймати 1 раз на добу вранці під час їжі. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи. Депресія Рекомендована доза у дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності в залежності від терапевтичного ефекту добова доза може збільшуватися щотижнево на 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу. Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та при необхідності коригувати дозу пароксетину через 2-3 тижні після початку лікування і в дальнейшїм у залежності від клінічних показань. Для купірування симптомів депресії та запобігання рецидивів необхідно дотримуватися адекватну тривалість купирующей та підтримуючої терапії. Цей період може становити кілька місяців. Обсесивно-компульсивний розлад Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування починають з дози 20 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності доза може бути підвищена до 60 мг на добу. Необхідно дотримуватися адекватну тривалість терапії (м��місяців і довше). Панічний розлад Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід починати з дози 10 мг на добу і щотижня підвищувати дозу на 10 мг на добу, орієнтуючись на клінічний ефект. При необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування будь-якими антидепресантами. Необхідно дотримуватися адекватні терміни терапії (кілька місяців і довше). Соц. центра фобія Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижнево на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Генералізоване тривожний розлад Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижнево на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Посттравматичний стресовий розлад Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Передозування Об'єктивні і суб'єктивні симптоми Наявна інформація про передозування пароксетину свідчить про його широкому діапазоні безпеки. При передозуванні пароксетину крім симптомів, описаних у розділі "Побічна дія", спостерігаються лихоманка, зміни АТ, мимовільні скорочення м'язів, тривога і тахікардія. Стан пацієнтів зазвичай нормалізувався без серйозних наслідків навіть при разовому прийомі доз до 2000 мг. У ряді повідомлень описани такі симптоми, як кома і зміни ЕКГ, випадки смерті були дуже рідкісні, зазвичай, у тих ситуаціях, коли пацієнти приймали пароксетин разом з іншими психотропними препаратами, або з алкоголем. Лікування Специфічного антидоту пароксетину не існує. Лікування повинне складатися із загальних заходів, застосовуваних при передозуванні будь-антидепресантів. Показана підтримуюча терапія і частий моніторинг основних фізіологічних показників. Лікування пацієнта повинно проводитися відповідно з клінічною картиною або відповідно до ре��омендациями національного токсикологічного центру.
Лікарська форма
Круглі, двоопуклі таблетки з рискою з одного боку, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольоруСклад
Склад на одну таблетку 20 мг:
Активна речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрат - 22,77 мг, в перерахунку на пароксетин - 20,00 мг.
Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат - 209,73 мг; целюлоза мікрокристалічна - 60,00 мг; карбоксиметилкрахмал натрію - 3,00 мг; кремнію діоксид колоїдний - 1,50 мг; магнію стеарат - 3,00 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза - 4,54 мг; макрогол-4000 - 1,06 мг; титану діоксид - 2,40 мг.Фармакологічна дія
Механізм дії
Пароксетин - це потужний і селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Прийнято вважати, що його антидепресивну активність та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ДКР) і панічного розладу обумовлена специфічним пригніченням зворотного захоплення серотоніну в нейронах головного мозку.
За своїм хімічним будовою пароксет��н відрізняється від трициклічних, тетрациклических та інших відомих антидепресантів.
Пароксетин має слабкий аффинитет до мускаринових холінергічними рецепторами, а дослідження на тварин показали, що він має лише слабкими антихолінергічними властивостями.
Згідно з виборчим дією пароксетину, дослідження in vitro показали, що він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має слабку аффінітет до ?1, ?2 - і ?-адренорецепторами, а також до дофаминовым (D2), 5-НТ1-подібним, 5НТ2 - та гістаміновими (H1) рецепт��рам. Це відсутність взаємодії з постсинаптическими рецепторами in vitro підтверджується результатами досліджень in vivo, які продемонстрували відсутність у пароксетину здатності пригнічувати центральну нервову систему (ЦНС) і викликати артеріальну гіпотензію.
Фармакодинамічні ефекти
Пароксетин не порушує психомоторні функції і не посилює пригнічувальну дію етанолу на ЦНС.
Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, пароксетин спричинює симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-ре��епторов при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори моноамінооксидази (МАО) або триптофан.
Дослідження поведінки і змін ЕЕГ продемонстрували, що пароксетин викликає слабкі активують ефекти в дозах, що перевищують ті, які необхідні для інгібування зворотного захоплення серотоніну. За своєю природою його активують властивості не є "амфетаминоподобными".
Дослідження на тваринах показали, що пароксетин не впливає на серцево-судинну систему.
У здорових осіб пароксетин не вызыв��ет клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і ЕКГ.
Дослідження показали, що, на відміну від антидепресантів, які захоплення норадреналіну, пароксетин має набагато меншою здатністю ингибиривать антигіпертензивні ефекти гуанетидину.Фармакокінетика
Абсорбція
Після прийому всередину пароксетин добре абсорбується і підлягає метаболізму "першого проходження".
Внаслідок метаболізму "першого проходження", в системний кровотік надходить менша ��кількість пароксетину, ніж те, яке абсорбується з шлунково-кишкового тракту. По мірі збільшення кількості пароксетину в організмі при одноразовому прийомі великих доз або при багаторазовому прийомі звичайних доз відбувається часткове насичення метаболічного шляху першого проходження" і зменшується кліренс пароксетину з плазми. Це призводить до пропорційного підвищення концентрації пароксетину в плазмі. Тому його фармакокінетичні параметри не стабільні, наслідком чого є нелінійна кінетика. Слід відзначити, однак, що нелінійність зазвичай виражена слабо і спостерігається лише у тих пацієнтів, у яких на фоні прийому низьких доз препарату в плазмі досягаються низькі рівні пароксетину. Стабільні концентрації в плазмі досягаються через 7-14 днів після початку лікування пароксетином, його фармакокінетичні параметри, швидше за все, не змінюються під час тривалої терапії.
Розподіл
Пароксетин широко розподіляється в тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що в плазмі залишається лише 1% усієї кількості пароксетину, присутствующего в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% перебуває пароксетину в плазмі зв'язано з білками.
Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі і його клінічним ефектом (тобто з побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає в грудне молоко жінок, а також у ембріони і плоди лабораторних тварин.
Метаболізм
Головними метаболітами пароксетину є полярні й кон'юговані продукти окиснення і метилирова��ія, які легко елімінуються з організму. Враховуючи відносну відсутність у цих метаболітів фармакологічної активності, можна стверджувати, що вони не впливають на терапевтичні ефекти пароксетину.
Метаболізм не погіршує здатність пароксетину вибірково інгібіторів зворотне захоплення серотоніну.
Елімінація
З сечею у вигляді незміненого застосування препарату екскретується менше 2% від прийнятої дози, тоді як екскреція метаболітів досягає 64% від дози. Близько 36% дози екскретується з фекаліями, ймовірно потрапляючи в нього з желчью; екскреція з калом незміненого пароксетину становить менше 1% дози. Таким чином, пароксетин виводиться майже повністю за допомогою метаболізму.
Екскреція метаболітів носить двофазний характер: спочатку є результатом метаболізму "першого проходження", потім контролюється системної елімінацією пароксетину.
Період напіввиведення пароксетину варіюється, але зазвичай становить близько 1 доби (16-24 год).Побічні дії
Частота та інтенсивність деяких наведених нижче небажаних реакцій пароксетина можуть зменшуватися в міру продовження лікування, і такі реакції зазвичай не вимагають відміни препарату.
Небажані реакції, представлені нижче, перераховані у відповідності з ураженням органів і систем органів та частотою зустрічальності. Частота зустрічальності визначається наступним чином: дуже часто (більше або равно1/10), часто (більше або равно1/100, більше або равно1/10), нечасто (більше або равно1/1000, більше або равно1/100), рідко (більше або равно1/10000,більше або равно1/1000), дуже рідко (більше або равно1/10000), включаючи окремі випадки, і частота невідома.
Зустрічальність частих і нечастих небажаних реакцій була визначена на підставі узагальнених даних про безпеку препарату у більш ніж 8000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, її розраховували по різниці між частотою небажаних реакцій у групі пароксетину і в групі плацебо. Зустрічальність рідкісних і дуже рідкісних небажаних реакцій визначали на підставі постмаркетингових даних, і вона стосується швидше частоти повідомлень про таких реакціях, ніж істинної частоти самих реакцій.
��про боку системи кровотворення: нечасто - аномальне кровотеча, переважно крововилив в шкіру і слизові оболонки (найчастіше - синці); дуже рідко - тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко - алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).
З боку ендокринної системи: дуже рідко - синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: часто - зниження апетиту, підвищення концентрації холестеринуа; рідко - гіпонатріємія. Гіпонатріємія зустрічається переважно у літніх пацієнтів і може бути обумовлена синдромом порушення секреції антидіуретичного гормону.
Психічні розлади: часто - сонливість, безсоння, ажитація, незвичайні сновидіння (включаючи кошмарні сновидіння); нечасто - сплутаність свідомості, галюцинації; рідко - маніакальні реакції, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія; частота невідома - суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки суїцидальних думок і суїцидальної пов��дення були зареєстровані під час лікування пароксетином або в ранні терміни після припинення лікування. Ці симптоми можуть бути також обумовлені власне захворюванням.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, тремор, головний біль, порушення концентрації уваги; рідко - екстрапірамідні розлади; рідко - судоми, синдром неспокійних ніг; дуже рідко - серотоніновий синдром (симптоми можуть включати ажіотаж, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, галюцинації, гіперрефлексія, міоклонус, тахікардію з тремтінням і тремор). У пацієнтів з порушенням рухових функцій, або отримували нейролептики нечасто повідомлялося про розвиток екстрапірамідної симптоматики, включаючи орофациальную дистонію.
З боку органу зору: часто - нечіткість зору; рідко - мідріаз; дуже рідко - гостра глаукома.
З боку органа слуху та рівноваги: частота невідома - дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто - синусова тахікардія, постуральна гіпотонія, короткочасне підвищення і зниження артеріального тиску. Короткочасниовременное підвищення і зниження артеріального тиску були зареєстровані після лікування пароксетином, як правило, у пацієнтів з попередньою гіпертензією або тривогою; рідко - брадикардія.
З боку дихальної системи: часто - позіхання.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто - запор, діарея, блювання, сухість у роті; дуже рідко - шлунково-кишкова кровотеча.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко - гепатит, іноді сопр��вождающийся жовтяницею та/або печінковою недостатністю.
Постмаркетингові повідомлення про небажані реакції з боку печінки (такі як гепатити, інколи супроводжуються жовтяницею та/або печінковою недостатністю) дуже рідкісні. Питання про доцільність припинення лікування пароксетином необхідно вирішувати в тих випадках, коли має місце тривале підвищення показників функціональних печінкових проб.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - підвищена пітливість; нечасто - шкірні висипання, свербіж; дуже рідко - реакторації фоточутливості, тяжкі шкірні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз), кропив'янка.
З боку сечовидільної системи: нечасто - затримка сечовипускання, нетримання сечі.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто - сексуальна дисфункція; рідко - гіперпролактинемія, галакторея, порушення менструального циклу (в тому числі менорагія, метрорагія і аменорея); дуже рідко - пріапізм.
З боку опорно-рухового апаратуа: рідко - арталгия, міалгія.
Епідеміологічні дослідження, в основному, проведені у пацієнтів у віці 50 років і старше, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують препарати групи СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, який приводить до цього ризику, невідомий.
Інші: часто - астенія, збільшення маси тіла; дуже рідко - периферичні набряки.
Симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином: часто - запаморочення, сенсорні порушення, розлади сну, тривога, головний біль; ��ечасто - ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, діарея, дратівливість.
Різке припинення прийому препарату викликає синдром відміни. Як і при відміні багатьох психотропних лікарських засобів, припинення лікування пароксетином (особливо різке) може викликати такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії, відчуття розряду електричного струму і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея, підвищене потовиділення, відчуття серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість, зорові порушення. У більшості пацієнтів ці симптоми є легкими або помірно виражені і проходять самостійно. Невідомо ні однієї групи пацієнтів, яка піддавалася б підвищеному ризику виникнення таких симптомів; тому якщо лікування пароксетином більше немає необхідності, його дозу слід знижувати повільно до повної відміни препарату.
Небажані явища, що спостерігалися в клінічних дослідженнях у дітей
Спостерігалися такі небажані реакції: емоційна лабільність (включаючи заподіяння шкоди самому собі, суїцидальні думки, суїцидальні спроби, плаксивість і коливання настрою), кровотечі, ворожість, зниження апетиту, тремор, підвищене потовиділення, гіперкінезія та ажитація.
Суїцидальні думки та суїцидальні спроби в основному спостерігалися в клінічних дослідженнях у підлітків з великим депресивним розладом.
Ворожість відмічалась у дітей з обсесивно-компульсивним расстройством, особливо у дітей молодше 12 років.
У клінічних дослідженнях поступове зменшення добової дози (добові дозу зменшували на 10 мг на день з інтервалом в один тиждень до дози 10 мг на день протягом одного тижня) викликало симптоми відміни пароксетину (емоційна лабільність, нервовість, запаморочення, нудота та біль у животі), які реєструвалися як мінімум у 2% пацієнтів на тлі зниження дози пароксетину або після його повного скасування і зустрічалися як мінімум в 2 рази частіше, ніж у групі плацебо.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Загальна інформація
Скасування пароксетину
Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, слід уникати різкої відміни пароксетину.
Може бути рекомендована наступна схема скасування: зниження добової дози на 10 мг на тиждень; після досягнення дози 20 мг/добу пацієнти продовжують приймати цю дозу протягом 1 тижня, і лише після цього препарат відміняють повністю. Якщо симптоми відміни розвиваються під час зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеченной дози. У подальшому лікар може продовжити зниження дози, але більш повільне.
Окремі групи пацієнтів
Літні пацієнти
У літніх пацієнтів концентрації пароксетину в плазмі крові можуть бути підвищені, однак діапазон його концентрацій у плазмі збігається з такими у більш молодих пацієнтів. У даної категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, рекомендованої для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу.
Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки
Концентрації пароксетина в плазмі крові підвищені у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться в нижній частині діапазону терапевтичних доз.
Діти та підлітки (віком до 18 років)
Застосування пароксетину у дітей і підлітків (молодше 18 років) протипоказано.
Діти та підлітки (віком до 18 років)
Препарат Пароксетин не слід застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років.
Лікування антидепресант��мі дітей і підлітків, що страждають великим депресивним розладом та іншими психічними захворюваннями, асоційоване з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок і суїцидальної поведінки. У клінічних дослідженнях небажані реакції, пов'язані з суїцидальними спробами і суїцидальними думками, ворожість (переважно агресія, девіантна поведінка і гнівливість), частіше спостерігалися у дітей та підлітків, які отримували пароксетин, ніж у пацієнтів цієї вікової групи, які отримували плацебо. В даний чася немає даних про довгострокової безпеки застосування препарату для дітей та підлітків, які стосувалися впливу цього препарату на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток.
Клінічне погіршення та суїцидальний ризик у дорослих
Молоді пацієнти, особливо страждають великим депресивним розладом, можуть бути схильні до підвищеного ризику виникнення суїцидальної поведінки під час терапії пароксетином. Аналіз проведених плацебо-контрольованих досліджень у дорослих, які страждають психічними захворюваннями��, свідчить про збільшення частоти суїцидальної поведінки у молодих пацієнтів (у віці 18-24 років) на тлі прийому пароксетину порівняно з групою плацебо (2,19% до 0,92% відповідно), хоча ця різниця не вважається статистично значущою. У пацієнтів старших вікових груп (від 25 до 64 років і старше 65 років) збільшення частоти суїцидальної поведінки не спостерігалося. У дорослих всіх вікових груп, які страждають великим депресивним розладом, спостерігалося статистично значуще збільшення випадків суїцидальної поведінки на тлі леченя пароксетином порівняно з групою плацебо (зустрічальність суїцидальних спроб: 0,32% до 0,05% відповідно). Однак більшість із цих випадків на тлі прийому пароксетину (8 з 11) було зареєстровано у молодих пацієнтів у віці від 18 до 30 років. Дані, отримані в дослідженні у пацієнтів з великим депресивним розладом, можуть свідчити про збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки у пацієнтів молодого віку, яке може зберігатися і у пацієнтів старше 24 років, які страждають різними психічними расстройствами. У пацієнтів з депресією загострення симптомів цього розладу та/або появу суїцидальних думок і суїцидальної поведінки (суїцідальність) можуть спостерігатися незалежно від того, отримують вони антидепресанти. Цей ризик зберігається до тих пір, поки не буде досягнута виражена ремісія. Поліпшення стану пацієнта може бути відсутнім у перші тижні лікування і більш, і тому слід уважно спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення клінічного загострення і суїцидальності, особливо на початку кур��а лікування, а також у періоди зміни доз, будь то їх збільшення або зменшення. Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, для лікування яких використовують пароксетин, теж можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці розлади можуть представляти собою коморбидные стану, супутні великого депресивного розладу. Тому при лікуванні пацієнтів, які страждають іншими психическими порушеннями, слід дотримуватися тих самих заходів безпеки, що і при лікуванні великого депресивного розладу.
Найбільшому ризику суїцидальних думок або суїцидальних спроб зазнають пацієнти, що мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, пацієнти молодого віку, а також пацієнти з вираженими суїцидальними думками до початку лікування, і тому всім їм необхідно приділяти особливу увагу під час лікування. Пацієнтів (та тих, хто за ними доглядає) потрібно попередити про необхідність стежитьь за погіршенням їхнього стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки або думок про заподіяння собі шкоди під час всього курсу лікування, особливо на початку лікування, під час зміни дози препарату (збільшення або зниження). У випадку виникнення цих симптомів необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.
Необхідно пам'ятати, що такі симптоми як ажитація, акатизія або манія можуть бути пов'язані з основним захворюванням або бути наслідком застосовуваної терапії. Прі виникненні симптомів клінічного погіршення (включаючи розвиток нових симптомів) та/або суїцидальних думок/поведінки, особливо при раптовому їх появі, наростанні тяжкості проявів, або в тому випадку, якщо вони не були частиною попереднього симптомокомплексу у даного пацієнта, необхідно переглянути режим терапії аж до відміни препарату.
Акатизія
Зрідка лікування пароксетином або іншим препаратом групи СІЗЗС супроводжується виникненням акатизії, яка проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння долею��а і психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти або стояти; при акатизії пацієнт зазвичай відчуває суб'єктивний дискомфорт. Ймовірність виникнення акатизії найбільш висока в перші декілька тижнів лікування.
Серотоніновий синдром / злоякісний нейролептичний синдром
В окремих випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика подібна злоякісного нейролептическому синдрому, особливо якщо пароксетин використовують в комбінації з іншими серот��нинергическими препаратами і/або нейролептиками. Ці синдроми становлять потенційну загрозу життю, і тому лікування пароксетином необхідно припинити, в разі їх виникнення (вони характеризуються групами таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво важливих функцій, зміни психічного статусу, що включають сплутаність свідомості, роздратованість, вкрай важку ажіотаж, прогресуючу до делірію та коми), і почати поддерживающую симптоматичну терапію. Пароксетин не повинен застосовуватися в комбінації з попередниками серотоніну (такими, як L-триптофан, окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому.
Манія та біполярні розлади
Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Прийнято вважати (хоча це і не доведено контрольованими клінічними випробуваннями), що лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку смешанногпро/маніакального епізоду у пацієнтів, схильних до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення у даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у родині випадків суїциду, біполярного розладу і депресії. Пароксетин не зареєстрований для лікування депресивного епізоду в рамках біполярного розладу. Пароксетин слід пр��змінювати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом лікування препаратами групи СІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Інгібітори МАО
Лікування пароксетином слід починати обережно не раніше ніж через 2 тижні після припинення терапії інгібіторами МАО; дозу пароксетину слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтическ��го ефекту.
Порушення функції нирок або печінки
Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пароксетином пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок або пацієнтів з порушеннями функції печінки.
Епілепсія
Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією.
Судомні напади
Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, становить менше 0,1%. У разі виникнення судомного припадку лікування пароксетином н��необхідно припинити.
Електросудомна терапія
Є лише обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії.
Глаукома
Як і інші препарати групи СІЗЗС, пароксетин може викликати мідріаз, і його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою.
Гіпонатріємія
При лікуванні пароксетином гіпонатріємія виникає рідко і переважно у літніх пацієнтів і нівелюється після відміни пароксетину.
Кровотечі
З��бщалось про крововиливах в шкіру і слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові і гінекологічні кровотечі) у пацієнтів на тлі прийому пароксетину. Тому пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик кровотеч, у пацієнтів з відомою схильністю до кровотеч і у пацієнтів із захворюваннями, що призводять до кровотеч.
Захворювання серця
При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних заходів предосторожност��.
Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дорослих
За даними клінічних досліджень у дорослих зустрічальність небажаних реакцій при відміні пароксетину становила 30%, тоді як зустрічальність небажаних реакцій у групі плацебо становила 20%. Виникнення симптомів відміни не означає, що препарат є предметом зловживання або викликає залежність, як це має місце у випадку з наркотиками і психотропними речовинами. Описані такі симптоми відміни, як запаморочення,��нсорные порушення (включаючи парестезії, відчуття удару електричним струмом і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль та діарея, відчуття серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість і зорові порушення. Зазвичай ці симптоми виражені слабко або помірно, але у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після відміни препарату, однак у дуже рідкісних випадках виникають у пацієнтів, які випадково пропустили прийом однієї дози. Як правило, ці симптоми минають спонтанно і зникають протягом 2 тижнів, але у деяких пацієнтів вони можуть тривати набагато довше (2-3 міс і більше). Рекомендується знижувати дозу пароксетину поступово, протягом декількох тижнів або місяців перед повною відміною, в залежності від потреб конкретного пацієнта.
Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дітей та підлітків
В результаті клінічних досліджень у дітей та подростків зустрічальність небажаних реакцій при відміні пароксетину становила 32%, тоді як зустрічальність небажаних реакцій у групі плацебо становила 24%. Симптоми відміни пароксетину (емоційна лабільність, у т. ч. суїцидальні думки, суїцидальні спроби, зміни настрою, слізливість, а також нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі) реєструвалися у 2% пацієнтів на тлі зниження дози пароксетину або після його повного скасування і зустрічалися в 2 рази частіше, ніж у групі плацебо.
Переломи кісток
За результа��ам епідеміологічних досліджень ризику переломів кісток виявлено зв'язок переломів кісток з прийомом антидепресантів, включаючи препарати групи СІЗЗС. Ризик спостерігався протягом курсу лікування антидепресантами і був максимальним на початку курсу терапії. Можливість переломів кісток повинна враховуватися при застосуванні пароксетину.
Тамоксифен
Деякі дослідження показали, що ефективність тамоксифену, виміряна як відношення рецидив раку грудей/летальність, зменшується при одночасному застосуванні з пароксетином, ��езультате незворотного інгібування ізоферменту CYP2D6. Ризик може зростати при одночасному застосуванні протягом довго часу. При застосуванні тамоксифену для лікування або профілактики раку грудей слід розглянути можливість використання альтернативних антидепресантів, які не чинить інгібуючого впливу на ізофермент CYP2D6 або надають його в меншій мірі.
Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами:
Клінічний досвід застосування пароксетину свідки��свідчить про те, що він не погіршує когнітивні і психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем і роботі з механізмами.
Незважаючи на те, що пароксетин не посилює негативний вплив на психомоторні функції, не рекомендується одночасно застосовувати пароксетин і алкоголь.Свідчення
Депресія
Депресія всіх типів, включаючи реактивну і тяжку депресію, а також депресію, що супроводжується тривогою.
Пробсессивно-компульсивний розлад
Панічний розлад
Соціальна фобія
Генералізований тривожний розлад
Посттравматичний стресовий розладПротипоказання
- Гіперчутливість до пароксетину та будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату;
- пароксетин протипоказаний в комбінації з інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО). У виняткових випадках лінезолід (антибіотик, що є оборотним неселективних ІМАО) допускається об'єднувати з пароксетином при умови, що прийнятні альтернативи лікування лінезолідом недоступні, і потенційна користь застосування лінезоліду перевершує ризики виникнення серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, як реакції у певного пацієнта.
Оснащення для ретельного спостереження за симптомами серотонінового синдрому та моніторингу артеріального тиску повинно бути доступно. Лікування пароксетином допускається:
через 2 тижні після припинення лікування необоротними ІМАО або
через, щонайменше, 24 год після припинення лікування оборотними ІМАО (наприклад, моклобемида, лінезоліду, мегилтиониния хлорид (метиленового синього)),
має пройти щонайменше 1 тиждень між скасуванням пароксетину та початком терапії будь-яким ІМАО;
- одночасне застосування з тиоридазином. Пароксетин не слід застосовувати в комбінації з тиоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність печінкового ізоферменту CYP2D6, пароксетин може підвищувати концентрації тіоридазину в плазмі, що може призвести до подовження інтервалу QTc і пов'язаної з ��тім шлуночкової аритмії типу "пірует", потенційно загрозливою життя, і раптової смерті;
- одночасне застосування з пімозидом;
- застосування у дітей і подростов молодше 18 років. Контрольовані клінічні дослідження застосування препарату при лікуванні депресії у дітей та підлітків не довели його ефективність, тому препарат не показаний для лікування зазначеної вікової групи. Безпека і ефективність застосування препарату не вивчалися при застосуванні у пацієнтів молодшої вікової категорії (до 7 років).
Вагітність і лак��ація:
Фертильність
За даними досліджень на тваринах пароксетин може впливати на якісні характеристики сперми.
Дані дослідження людського матеріалу in vitro можуть вказувати на деякий вплив на якісні характеристики сперми, однак у повідомленнях про випадки застосування у людини деяких препаратів інгібіторів СІЗЗС (включаючи пароксетин) було показано, що вплив на якісні характеристики сперми виявилося оборотним.
До цього часу не спостерігалося впливу на фертильність людинистоліття.
Вагітність
Дослідження на тваринах не виявили у пароксетину тератогенної або виборчої эмбриотоксической активності.
Епідеміологічні дослідження наслідків вагітності при прийомі антидепресантів в першому триместрі виявили збільшення ризику вроджених аномалій, зокрема, серцево-судинної системи (наприклад, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок), пов'язаних з прийомом пароксетину. За наявними даними зустрічальність дефектів серцево-судинної системи при застосуванні пароксет��під час вагітності приблизно дорівнює 1/50, тоді як очікувана зустрічальність таких дефектів в загальній популяції приблизно дорівнює 1/100 новонароджених. При призначенні пароксетину необхідно розглянути можливість альтернативного лікування вагітних і плануючих вагітність жінок. Пароксетин слід призначати тільки у випадку, якщо потенційна користь перевищує можливий ризик. Якщо буде прийнято рішення про припинення лікування пароксетином при вагітності, лікар повинен слідувати рекомендаціям розділів "Спосіб застосованийія та дози" - "Скасування пароксетину" і "Особливі вказівки" - "Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дорослих".
Є повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин або інші препарати групи СІЗЗС, проте причинно-наслідковий зв'язок між прийомом цих препаратів і передчасними пологами не встановлена. Необхідно спостерігати за станом здоров'я тих новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, пос��ольку є повідомлення про ускладнення у новонароджених, що піддавалися впливу пароксетину або інших препаратів групи СІЗЗС у третьому триместрі вагітності. Однак причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними ускладненнями і цієї медикаментозною терапією не підтверджена. Описані клінічні ускладнення включали: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури, труднощі з годуванням, блювоту, гіпоглікемію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, гіперрефлексія, трьомор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, подразливість, летаргію, постійний плач і сонливість. У деяких повідомленнях симптоми були описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали одразу після пологів або одразу після них (< 24 год). За даними епідеміологічних досліджень прийом препаратів групи СІЗЗС (включаючи пароксетин) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, пов'язаний зі збільшенням ризику розвитку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. По��ышенный ризик спостерігається у дітей, народжених від матерів, що приймали препарати групи СІЗЗС на пізніх термінах вагітності, і в 4-5 разів перевищує спостерігається у загальній популяції (1-2 на 1000 випадків вагітності).
Результати досліджень на тваринах показали репродуктивну токсичність препарату, але прямого несприятливого впливу щодо вагітності, розвитку ембріона та плода, пологів чи постнатального розвитку показано не було.
Період грудного вигодовування
В грудне молоко проникають незначні кількості пароксетина. В опублікованих дослідженнях у дітей, що знаходяться на грудному вигодовування концентрація пароксетину була невизначуваним (<2 нг/мл) і дуже низькою (<4 нг/мл).
У дітей ніяких ознак впливу препарату виявлено не було. Тим не менш пароксетин не слід приймати під час грудного вигодовування за винятком тих випадків, коли користь для матері перевищує потенційні ризики для дитини.Лікарська взаємодія
Серотонінергічні препарати
Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІЗЗС одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи L-триптофан, триптаны, трамадол, препарати групи СІЗЗС, фентаніл, літій і рослинні засоби, що містять звіробій продірявлений) може викликати ефекти, пов'язані з 5-НТ (серотоніновий синдром), необхідно дотримуватися обережності і проводити ретельний клінічний моніторинг. Одночасне застосування пароксетину з інгібіторами МАО (включаючи лінезолід - антибіотик, що трансформується в неселективний інгібітор МАО, і метилтиониния хлорид (метиленовий синій)) протиопоказано.
Пімозид
У дослідженні можливості сумісного застосування пароксетину та пімозиду в одноразовій низькій дозі (2 мг) було зареєстровано підвищення рівня пімозиду. Даний факт пояснюється відомим властивістю пароксетину пригнічувати систему CYP2D6. Внаслідок вузького терапевтичного індексу пімозиду та його відомої здібності подовжувати інтервал QT, одночасне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано.
Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів
Метаболізм і фармакокинет��ка пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, які беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів.
При застосуванні пароксетину одночасно з інгібіторами ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, слід оцінити доцільність використання дози пароксетину, що знаходиться в нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину коригувати не потрібно, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, беруть участь у метаболізмі лікарських засобів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн). Будь-яка подальша корекція дози пароксетину повинна визначатися його клінічними ефектами (переносимість і ефективність).
Фосампренавир / ритонавір
Одночасне застосування фосампренавира/ритонавіру з пароксетином призводило до значного зниження концентрації пароксетину в плазмі крові. Концентрації фосампренавира/ритонавіру в плазмі крові при одночасному застосуванні з пароксетином були схожі з конт��ольными значеннями інших досліджень, що вказує на відсутність істотного впливу пароксетину на метаболізм фосампренавира/ритонавіру. Дані про вплив довгострокового сумісного застосування пароксетину з фосампренавиром/ритонавнром відсутні. Будь-яка подальша корекція дози пароксетину повинна визначатися його клінічного ефекту (переносимість і ефективність).
Проциклидин
Щоденний прийом пароксетину значимо підвищує концентрацію проциклидина в плазмі крові. При виникненні антихолинергическ��х ефектів дозу проциклидина слід знизити.
Протисудомні препарати
Одночасне застосування пароксетину та протисудомних препаратів (карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію) не впливає на їх фармакокінетичний і фармакодинамічний профілі у пацієнтів з епілепсією.
Нервово-м'язові блокатори
Препарати групи СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестерази плазми крові, що призводить до збільшення тривалості нервово-м'язового блокуючого дії мивакурия і суксаметония.
Способи��ність застосування препарату інгібувати ізофермент CYP2D6
Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати групи СІЗЗС, пароксетин пригнічує печінковий фермент CYP2D6, що належить до системи цитохрому Р450. Пригнічення ферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі крові одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів належать деякі трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін, нортриптиліну або іміпрамін і дезипрамин), нейролептики фенотіазинового ряду (перфе��азін і тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби класу 1 (наприклад, пропафенон і флекаїнід) і метопролол.
Не рекомендується застосовувати пароксетин у поєднанні з метопрололом при серцевій недостатності, внаслідок вузького терапевтичного індексу метопрололу при даному показанні для застосування.
Необоротне інгібування системи CYP2D6 пароксетином може призвести до зниження концентрації його активного метаболіту - эндоксифена у плазмі крові, і як наслідок, знизити ефективність тамоксифену.<br />
Здатність пароксетину інгібувати ізофермент CYP3A4
Дослідження взаємодії in vivo при одночасному застосуванні, в умовах рівноважного стану, пароксетину та терфенадину, який є субстратом ізоферменту CYP3A4, показало, що пароксетин не впливає на фармакокінетику терфенадину. У подібному дослідженні взаємодії in vivo не було виявлено впливу на фармакокінетику пароксетину алпразоламу, і навпаки. Одночасне застосування пароксетину з терфенадином, алпразоламом та іншими препаратами, які служать з��бстратом ізоферменту CYP3A4, навряд чи може завдати шкоди пацієнту. Клінічні дослідження показали, що абсорбція і фармакокінетика пароксетину не залежить або майже не залежить (тобто існуюча залежність не вимагає зміни дози) від їжі, антацидів, дигоксину, пропранололу, алкоголю (пароксетин не посилює негативний вплив етанолу на психомоторні функції, тим не менш не рекомендується одночасно приймати пароксетин і алкоголь).
Пероральні антикоагулянти
Можлива поява фармакодинамічної взаимодействия між пароксетином та пероральними антикоагулянтами. Одночасне застосування пароксетину та пероральних антикоагулянтів може спричинити підвищення активності антикоагулянтів і ризик кровотечі. Отже, пароксетин слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти.
НПЗП, ацетилсаліцилова кислота та інші антиагреганти препарати
Можлива поява фармакодинамічної взаємодії між пароксетином та НПЗП/ацетилсаліциловою кислотою. Одночасне при��енение пароксетину та НПЗП/ацетилсаліцилової кислоти може підвищити ризик кровотечі.
Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують препарати групи СІЗЗС одночасно з пероральними антикоагулянтами, препаратами, які впливають на функцію тромбоцитів або підвищують ризик кровотечі (наприклад, атипові нейролептики, такі як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, НПЗП, інгібітори ЦОГ-2), а також при лікуванні пацієнтів, які мають в анамнезі нарушения згортання крові або стани, які можуть викликати схильність до кровотеч.
