Дозировка
При язвенной болезни двенадцатиперстной кишки и язвенной болезни желудка в фазе обострения рекомендуется принимать по 1 таблетки (20 мг) 1 раз/ утром в течение 4-6 недель. У некоторых пациентов с обострением язвенной болезни двенадцатиперстной кишки хороший эффект дает прием 1 раз/ 1 таблетки по 10 мг. У большинства пациентов с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки заживление язвы происходит в течение 4 недель, но некоторым пациентам для заживления язв может понадобиться дополнительный 4-недельный курс лечения препаратом Париет®. У большинства пациентов с язвенной болезнью желудка заживление происходит в течение 6 недель, но некоторым пациентам для заживления язв может понадобиться дополнительный 6-недельный курс лечения препаратом Париет®. При лечении ГЭРБ рекомендуется принимать Париет® по 1 таблетки (20 мг) 1 раз/ в течение 4-8 недель. Для поддерживающей терапии ГЭРБ Париет® назначают в дозе 10 мг или 20 мг 1 раз/ в зависимости от реакции на лечение. Для симптоматического лечения ГЭРБ у пациентов без эзофагита Париет® назначают в дозе 10 мг 1 раз/ в течение 4 недель. Если после 4 недель лечения симптомы не исчезают, следует провести дополнительное обследование пациента. Для лечения синдрома Золлингера-Эллисона и других состояний, характеризующихся патологической гиперсекрецией, дозу подбирают индивидуально. Начальная доза составляет 60 мг/, затем дозу повышают и назначают препарат в дозе до 100 мг/ при однократном приеме или по 60 мг 2 Для некоторых пациентов дробное дозирование препарата является предпочтительным. Лечение должно продолжаться по мере клинической необходимости. У некоторых пациентов с синдромом Золлингера-Эллисона длительность лечения рабепразолом составляла до 1 года. Для лечения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки или хронического гастрита, связанного с инфицированием Helicobacter pylori, используется несколько вариантов эрадикации с применением соответствующих комбинаций антибиотиков. Рекомендуется курс лечения длительностью 7 дней одной из следующих комбинаций препаратов: Париет® по 20 мг 2 + кларитромицин по 500 мг 2 и амоксициллин по 1 г 2 Париет® по 20 мг 2 + кларитромицин по 500 мг 2 и метронидазол по 400 мг 2 Наилучшие результаты эрадикации, превышающие 90%, наблюдаются при применении комбинации препарата Париет® с кларитромицином и амоксициллином. По показаниям, требующим приема препарата 1 раз/, Париет® следует принимать утром до еды. Установлено, что ни время суток, ни прием пищи не влияют на активность препарата. Но рекомендуемое время приема таблеток Париет® способствует лучшему соблюдению пациентами схемы лечения. Таблетки следует проглатывать целиком, не разжевывая и не измельчая
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой светло-желтого цвета, округлой формы, двояковыпуклые, на одной из сторон маркировка чернилами 243".
Состав
рабепразол натрия 20 мг,
в т.ч. рабепразол 18.85 мг
Вспомогательные вещества: маннит (маннитол), магния оксид, гипролоза низкозамещенная (гидроксипропилцеллюлоза низкозамещенная), гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза), магния стеарат, этилцеллюлоза, гипромеллозы фталат, моноглицерид диацетилированный, тальк, титана оксид, железа оксид желтый, этанол безводный (испаряется в процессе производства), вода очищенная (испаряется в процессе производства), воск карнаубский, чернила пищевые красные А1, бутанол (испаряется в процессе производства).
Фармакологическое действие
Противоязвенный препарат. Ингибитор Н+-К+-АТФ-азы (протонового насоса).
Механизм действия. Рабепразол натрия принадлежит к классу антисекреторных соединений, которые в химическом отношении являются замещенными бензимидазолами. Препарат угнетает активность фермента Н+-K+-АТФ-азы, блокируя тем самым заключительную стадию синтеза соляной кислоты. Этот эффект носит дозозависимый характер и приводит к угнетению как базальной, так и стимулированной секреции кислоты независимо от раздражителя. Как слабое основание рабепразол в любых дозах быстро абсорбируется и концентрируется в кислой среде париетальных клеток.
Антисекреторная активность. После приема внутрь рабепразола в дозе 20 мг антисекреторный эффект возникает в течение 1 ч и достигает максимума через 2-4 ч. Угнетение базальной и стимулированной пищей секреции кислоты через 23 ч после приема первой дозы рабепразола натрия составляло 62 и 82% соответственно, а продолжительность этого действия достигала 48 ч. Ингибирующий эффект рабепразола натрия на секрецию кислоты несколько усиливается в процессе ежедневного приема 1 таблетки, стабильное угнетение секреции достигается через 3 дня после начала приема препарата. После окончания приема рабепразола секреторная активность восстанавливается через 2-3 дня.
Отмечается роль Helicobacter pylori в развитии язвенной болезни, включая язву желудка и язву двенадцатиперстной кишки. Helicobacter pylori является главным фактором в развитии гастрита и язвы у таких пациентов. Результаты недавних исследований свидетельствуют о наличии причинной связи между Helicobacter pylori и карциномой желудка.
In vitro было установлено, что рабепразол оказывает бактерицидный эффект на Helicobacter pylori. Эрадикация Helicobacter pylori препаратом Париет® и антимикробными препаратами приводит к высокой степени заживления поражений слизистой оболочки. По результатам контролируемых рандомизированных клинических испытаний установлено, что прием рабепразола по 20 мг 2 в комбинации с двумя антибиотиками, например, кларитромицином и амоксициллином или кларитромицином и метронидазолом в течение 1 недели позволяет достичь уровня эрадикации Helicobacter pylori более 80% у пациентов с гастро-дуоденальными язвами. Как ожидалось, тенденция к низкому уровню эрадикации отмечалась у пациентов с базовой резистентностью к метронидазолу. При выборе подходящей комбинации для эрадикации Helicobacter pylori следует руководствоваться утвержденными стандартами лечения. У пациентов с персистирующей инфекцией (при наличии первоначально чувствительных штаммов микроорганизмов) необходимо учитывать возможность развития вторичной резистентности к антибактериальным препаратам при выборе режима лечения.
Влияние на концентрации гастрина в сыворотке. В ходе клинических испытаний пациенты принимали 10 мг или 20 мг рабепразола 1 раз/ при продолжительности лечения до 43 мес. В первые 2-8 недель терапии концентрации гастрина в сыворотке увеличивались, что являлось отражением ингибирующего эффекта на секрецию кислоты. Концентрация гастрина возвращалась к исходному уровню обычно в течение 1-2 недель после прекращения лечения.
Изучение биоптатов дна и антрального отдела желудка более чем у 500 пациентов, получавших курс лечения рабепразолом длительностью до 8 недель, не выявило изменений гистологии энтерохромафинноподобных клеток, выраженности гастрита, частоты атрофического гастрита, кишечной метаплазии и распространенности инфекции Helicobacter pylori. При обследовании 250 пациентов, принимавших рабепразол в течение 36 мес, значимых отклонений показателей от исходного уровня обнаружено не было.
Другие эффекты. В настоящее время нет данных о том, что рабепразол вызывает системные эффекты со стороны ЦНС, сердечно-сосудистой и дыхательной систем. Рабепразол при приеме внутрь в дозе 20 мг/ в течение 2 недель не оказывал влияния на функцию щитовидной железы, метаболизм углеводов, а также на концентрации в крови паратиреоидного гормона, кортизола, эстрогена, тестостерона, пролактина, холецистокинина, секретина, глюкагона, ФСГ, ЛГ, ренина, альдостерона и СТГ.
Фармакокинетика
Всасывание
Рабепразол быстро абсорбируется из кишечника. После приема в дозе 20 мг Cmax рабепразола в плазме достигается примерно через 3.5 ч. Изменения Cmax и AUC носят линейный характер в диапазоне доз от 10 до 40 мг. Абсолютная биодоступность после приема внутрь 20 мг (по сравнению с в/в введением) составляет около 52% во многом из-за метаболизма при "первом прохождении" через печень. Кроме того, биодоступность не изменяется при многократном приеме рабепразола. Прием пищи и время приема препарата в течение суток не оказывают влияния на абсорбцию рабепразола.
Распределение
У человека связывание рабепразола с белками плазмы составляет около 97%.
Метаболизм
Основными метаболитами, присутствующими в плазме у человека, являются тиоэфир (М1) и карбоновая кислота (М6), а второстепенные метаболиты, присутствующие в низких концентрациях, представлены сульфоном (М2), деметилтиоэфиром (М4) и конъюгатом меркаптуровой кислоты (М5). Незначительной антисекреторной активностью обладает только диметиловый метаболит (М3), однако он не обнаружен в плазме.
Выведение
У здоровых добровольцев T1/2 составляет около 1 ч (0.7-1.5 ч), суммарный клиренс составляет 283±98 мл/мин.
Около 90% выводится с мочой преимущественно в виде двух метаболитов: М5 и М6. Около 10% выводится с калом.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
После однократного приема рабепразола в дозе 20 мг при сходных массе тела и росте никаких значимых различий в фармакокинетических параметрах в зависимости от пола не отмечается.
У пациентов со стабильной терминальной почечной недостаточностью, нуждающихся в поддерживающем гемодиализе (КК?5 мл/мин/1.73 м2) распределение рабепразола было очень близким к таковому у здоровых добровольцев. AUC и Сmax у этих пациентов были примерно на 35% ниже, чем у здоровых добровольцев. В среднем T1/2 рабепразола составлял 0.82 ч у здоровых добровольцев, 0.95 ч - у пациентов во время гемодиализа и 3.6 ч - после гемодиализа. Клиренс препарата у пациентов с заболеваниями почек, нуждающихся в гемодиализе, был приблизительно в 2 раза выше, чем у здоровых добровольцев.
После однократного приема рабепразола в дозе 20 мг у пациентов с хронической печеночной недостаточностью AUC увеличивалась в 2 раза, и T1/2 увеличивался в 2-3 раза по сравнению со здоровыми добровольцами. Однако после приема рабепразола в дозе по 20 мг/ в течение 7 дней AUC увеличивалась только в 1.5 раза, а Сmax - в 1.2 раза. T1/2 у пациентов с печеночной недостаточностью составлял 12.3 ч по сравнению с 2.1 ч у здоровых добровольцев. Фармакодинамический ответ (контроль рН в желудке) в обеих группах был клинически сопоставим.
У пациентов пожилого возраста выведение рабепразола несколько замедлено. Через 7 дней после приема рабепразола натрия по 20 мг/ у данной категории пациентов AUC была примерно в 2 раза больше, а Cmax - на 60% выше по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: диарея, боль в животе, метеоризм, сухость во рту, тошнота, рвота, запор; редко - анорексия; в единичных случаях - повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны ЦНС: головная боль, астения, бессонница, сонливость, головокружение.
Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения, нейтропения, лейкопения.
Дерматологические реакции: кожная сыпь.
Аллергические реакции: редко - отек лица, одышка, эритема, буллезные высыпания (реакции исчезают после отмены препарата).
Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения, нейтропения, лейкопения, лейкоцитоз.
Прочие: эффекты, связь которых с приемом препарата не установлена - боль в спине, гриппоподобный синдром, миалгия, артралгия, редко - снижение аппетита, увеличение массы тела, депрессия, нарушение зрения или вкусовых ощущений, стоматит, усиление потоотделения.
Исходя из опыта клинических испытаний можно сделать вывод, что Париет® обычно хорошо переносится пациентами. Побочные эффекты в целом слабо выраженные или умеренные и носят преходящий характер.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии препаратом Париет® необходимо исключить наличие злокачественного новообразования желудка, т.к. прием препарата может маскировать симптомы и отсрочить постановку правильного диагноза.
В специальном исследовании у пациентов с легкими или умеренными нарушениями функции печени не было обнаружено значимого отличия частоты побочных эффектов препарата Париет® от таковой у подобранных по полу и возрасту здоровых лиц, но, несмотря на это, рекомендуется соблюдать осторожность при первом назначении препарата Париет® пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени.
Пациентам с нарушениями функции почек или печени коррекция дозы препарата Париет® не требуется.
Использование в педиатрии
Париет® не рекомендуется назначать детям, поскольку в настоящее время отсутствует опыт его применения в педиатрической практике.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Исходя из особенностей фармакодинамики рабепразола и его профиля побочных эффектов маловероятно, что Париет® оказывает влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами. Однако в случае появления сонливости следует избегать этих видов деятельности.
Показания
— язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки в фазе обострения;
— язвенная болезнь желудка в фазе обострения;
— гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ): эрозивный рефлюкс-эзофагит (лечение), симптоматическое лечение ГЭРБ (т.е. НЭРБ – неэрозивная рефлюксная болезнь);
— синдром Золлингера-Эллисона или другие состояния, характеризующиеся патологической гиперсекрецией.
В комбинации с антибактериальными средствами:
— для эрадикации Helicobacter pylori у пациентов с язвенной болезнью желудка или хроническим гастритом;
— для лечения и предупреждения рецидивов язвы у пациентов с язвенной болезнью, связанной с Helicobacter pylori
Противопоказания
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к замещенным бензимидазолам.
Лекарственное взаимодействие
Париет® метаболизируется микросомальными печеночными изоферментами системы цитохрома P450. Исследования показали, что у здоровых добровольцев рабепразол не вступает в клинически значимое лекарственное взаимодействие с амоксициллином и другими препаратами, которые метаболизируются данной ферментной системой (варфарин, фенитоин, теофиллин, диазепам).
Париет® вызывает выраженное и длительное снижение выработки соляной кислоты. Поэтому при одновременном применении с препаратами, абсорбция которых зависит от рН содержимого желудка, отмечалось лекарственное взаимодействие.
У здоровых добровольцев прием рабепразола натрия вызывал снижение концентрации кетоконазола в плазме крови на 33% и повышение минимальной концентрации дигоксина на 22%. Поэтому при одновременном применении препарата Париет® с кетоконазолом или дигоксином необходимо корректировать дозы последних.
(4117)
Дозування
При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки і виразковій хворобі шлунка у фазі загострення рекомендується приймати по 1 таблетки (20 мг) 1 раз/ вранці протягом 4-6 тижнів. У деяких пацієнтів із загостренням виразкової хвороби дванадцятипалої кишки хороший ефект дає прийом 1 раз/ 1 таблетки по 10 мг. У більшості пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки загоєння виразки відбувається протягом 4 тижнів, але деяким пацієнтам для загоєння виразок може знадобитися додатковий 4-тижневий курс лікування препаратом Париет®. У більшості пацієнтів з виразковою хворобою шлунка загоєння відбувається протягом 6 тижнів, але деяким пацієнтам для загоєння виразок може знадобитися додатковий 6-тижневий курс лікування препаратом Париет®. При лікуванні ГЕРХ рекомендується приймати Париет® по 1 таблетки (20 мг) 1 раз/ протягом 4-8 тижнів. Для підтримуючої терапії ГЕРХ Париет® призначають у дозі 10 мг або 20 мг 1 раз/ залежно від реакції на лікування. Для симптоматичного лікування ГЕРХ у пацієнтів без езофагіту Париет® призначають у дозі 10 мг 1 раз/ протягом 4 недель. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Для лікування синдрому Золлингераэллисона та інших станів, які характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза становить 60 мг, потім дозу підвищують і призначають препарат у дозі до 100 мг при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 Для деяких пацієнтів дробове дозування препарату є кращим. Лікування повинно тривати щонайменше клінічної необхідності. У деяких паці��нтов з синдромом Золлингераэллисона тривалість лікування рабепразолом становила до 1 року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням Helicobacter pylori, використовується кілька варіантів ерадикації із застосуванням відповідних комбінацій антибіотиків. Рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів одного з таких комбінацій препаратів: Париет® по 20 мг 2 + кларитроміцин по 500 мг 2 і амоксицилін по 1 г 2 Париет® по 20 мг 2 + кларитроміцин по 500 мг 2 та метронідазол по 400 мг 2 Наилучшие результати ерадикації, які перевищують 90%, спостерігаються при застосуванні комбінації препарату Париет® з кларитроміцином та амоксициліном. За показаннями, що потребують прийому препарату 1 раз/, Париет® слід приймати вранці до їжі. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність препарату. Але рекомендований час прийому таблеток Париет® сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи
Лікарська форма
Таблетки, вкриті кишечнора��створеній оболонкою світло-жовтого кольору, округлої форми, двоопуклі, на одній із сторін маркування чорнилом 243".Склад
рабепразол натрію 20 мг,
в т. ч. рабепразол 18.85 мг
Допоміжні речовини: манітол (mannitol), магнію оксид, гипролоза низкозамещенная (гідроксипропілцелюлоза низкозамещенная), гипролоза (гідроксипропілцелюлоза), магнію стеарат, етилцелюлоза, гипромеллозы фталат, моногліцерид диацетилированный, тальк, оксид титану, заліза оксид жовтий, етанол безводний (випаровується у процесі виробництва) вода очищена (випаровується у процесі виробництва), віск карнаубський, харчові чорнила червоні А1, бутанол (випаровується у процесі виробництва).Фармакологічна дія
Противиразковий препарат. Інгібітор Н+-К+-АТФ-ази (протонового насоса).
Механізм дії. Рабепразол натрію належить до класу антисекреторних сполук, які у хімічному відношенні є заміщеними бензимидазолами. Препарат пригнічує активність ферменту Н+-K+-АТФ-ази, блокуючи тим самим заключну стадію синтезу соляної кислоти. Цей ефект носит дозозалежний характер і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції кислоти незалежно від подразника. Як слабка основа рабепразол у будь-яких дозах швидко абсорбується і концентрується в кислому середовищі парієтальних клітин.
Антисекреторна активність. Після прийому внутрішньо рабепразолу у дозі 20 мг антисекреторний ефект виникає протягом 1 год і досягає максимуму через 2-4 ч. Пригнічення базальної і стимульованої їжею секреції кислоти через 23 год після прийому першої дози рабепразолу натрію становило 62 і 82% відповідно, а тривалість цього дії досягала 48 год Інгібуючий ефект рабепразолу натрію на секрецію кислоти дещо посилюється в процесі щоденного прийому 1 таблетки, стабільне пригнічення секреції досягається через 3 дні після початку прийому препарату. Після завершення прийому рабепразолу секреторна активність відновлюється через 2-3 дні.
Відзначається роль Helicobacter pylori у розвитку виразкової хвороби, включаючи виразку шлунка та виразку дванадцятипалої кишки. Helicobacter pylori є головним чинником у розвитку гастрита і виразки у таких пацієнтів. Результати недавніх досліджень свідчать про наявність причинного зв'язку між Helicobacter pylori і карциномою шлунка.
In vitro було встановлено, що рабепразол чинить бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація Helicobacter pylori препаратом Париет® і антимікробними препаратами призводить до високого ступеня загоєння уражень слизової оболонки. За результатами контрольованих рандомізованих клінічних випробувань встановлено, що прийом рабепразолу 20 мг 2 в комбінації з двома антибіотиками, наприклад, кларитромицином і амоксициліном або кларитроміцином і метронідазолом протягом 1 тижня дозволяє досягти рівня ерадикації Helicobacter pylori більш 80% у пацієнтів з гастро-дуоденальними виразками. Як очікувалося, тенденція до низького рівня ерадикації відзначалася у пацієнтів з базовою резистентністю до метронідазолу. При виборі комбінації для ерадикації Helicobacter pylori слід керуватися затвердженими стандартами лікування. У пацієнтів з персистуючою інфекцією (за наявності первинно чутливих штамів мікроорганізмів) необхідно враховувати можливість розвитку вторинної резистентності до антибактеріальних препаратів при виборі режиму лікування.
Вплив на концентрацію гастрину в сироватці. В ході клінічних випробувань пацієнти приймали 10 мг або 20 мг рабепразолу 1 раз/ при тривалості лікування до 43 міс. У перші 2-8 тижнів терапії концентрації гастрину у сироватці збільшувалась, що було відображенням інгібуючого ефекту на секрецію кислоти. Концентрація гастрину повертається до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лече��ія.
Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували курс лікування рабепразолом тривалістю до 8 тижнів, не виявило змін гістології энтерохромафинноподобных клітин, тяжкості гастриту, частоти атрофічного гастриту, кишкової метаплазії і поширеності інфекції Helicobacter pylori. При обстеженні 250 пацієнтів, що приймали рабепразол протягом 36 міс, значущих відхилень показників від вихідного рівня виявлено не було.
Інші ефекти. В даний час немає даних про те, що рабепразол викликає системні ефекти з боку ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем. Рабепразол при прийомі внутрішньо у дозі 20 мг протягом 2 тижнів не чинив впливу на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрацію у крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, ФСГ, ЛГ, реніну, альдостерону і СТГ.Фармакокінетика
Всмоктування
Рабепразол швидко абсорбується з кишечнику. Після прийому у дозі 20 мг Cmax рабепразолу у плазмі до��тигается приблизно через 3.5 ч. Зміни Cmax і AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після прийому всередину 20 мг (у порівнянні з в/в введенням) становить близько 52% значною мірою через метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. Прийом їжі та час прийому препарату протягом доби не впливають на абсорбцію рабепразолу.
Розподіл
У людини зв'язування рабепразолу з білками плазми становить бл��ло 97%.
Метаболізм
Основними метаболітами, присутніми у плазмі у людини, є тиоэфир (М1) і карбонова кислота (М6), а другорядні метаболіти, присутні в низьких концентраціях, представлені сульфоном (М2), деметилтиоэфиром (М4) і кон'югатом меркаптуровой кислоти (М5). Незначну антисекреторну активність має лише диметиловий метаболіт (М3), однак він не виявлений у плазмі.
Виведення
У здорових добровольців T1/2 становить близько 1 год (0.7-1.5 год), а сумарний кліренс становить 283±98 мл/хв.
<br /> Близько 90% виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: М5 і М6. Близько 10% виводиться з калом.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Після одноразового прийому рабепразолу у дозі 20 мг при подібних масі тіла і рості жодних значущих відмінностей у фармакокінетичних параметрах залежно від статі не відзначається.
У пацієнтів зі стабільною термінальною нирковою недостатністю, які потребують підтримуючому гемодіалізі (КК?5 мл/хв/1.73 м2), розподіл рабепразолу був дуже близьким до такого у здорові�� добровольців. AUC та Смах у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижче, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2 рабепразолу становив 0.82 год у здорових добровольців, 0.95 год - у пацієнтів під час гемодіалізу та 3.6 год - після гемодіалізу. Кліренс препарату в пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізі, була приблизно в 2 рази вище, ніж у здорових добровольців.
Після одноразового прийому рабепразолу у дозі 20 мг у пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю AUC збільшувалася в 2 рази, і T1/2 збільшується в 2-3 рази в порівнянні зі здоровими добровольцями. Однак після прийому рабепразолу у дозі по 20 мг/ протягом 7 днів AUC збільшувалася тільки в 1.5 рази, а Смах - в 1.2 рази. T1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю становив 12.3 год порівняно з 2.1 год у здорових добровольців. Фармакодинамічний відповідь (контроль рН у шлунку) в обох групах був клінічно схожий.
У пацієнтів літнього віку виведення рабепразолу дещо уповільнено. Через 7 днів після прийому рабепразолу натрію по 20 мг/ у даної категорії пацієнтів AUC була приблизно в 2 рази більше, а Cmax - на 60% вище порівняно з молодими здоровими добровольцями.Побічні дії
З боку травної системи: діарея, біль у животі, метеоризм, сухість у роті, нудота, блювання, запор; рідко - анорексія; в поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ.
З боку ЦНС: головний біль, астенія, безсоння, сонливість, запаморочення.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія.
Дерматологічні реакції: шкірний висип.
Алергічні реакції: рідко - набряк обличчя, задишка, еритема, бульозні висипання (реакції зникають після відміни препарату).
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, лейкоцитоз.
Інші: ефекти, зв'язок яких з прийомом препарату не встановлено - біль у спині, грипоподібний синдром, міалгія, артралгія, рідко - зниження апетиту, збільшення маси тіла, депресія, порушення зору або смакових відчуттів, стоматит, посилення потовиділення.
Виходячи з досвіду клінічних випробувань можна зробити висновок, що Париет® зазвичай добре переносьться пацієнтами. Побічні ефекти в цілому слабко виражені чи помірні та мають транзиторний характер.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії препаратом Париет® необхідно виключити наявність злоякісного новоутворення шлунка, оскільки прийом препарату може маскувати симптоми і відстрочити постановку правильного діагнозу.
У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не виявлено значущої відмінності частоти побічних ефектів препарату Парінет® від таких у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується дотримуватися обережності при першому призначенні препарату Париет® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки корекція дози препарату Париет® не потрібно.
Використання в педіатрії
Париет® не рекомендується призначати дітям, оскільки на даний час відсутній досвід його застосування в педіатричній практиці.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту�� і керуванню механізмами
Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю побічних ефектів малоймовірно, що Париет® впливає на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Свідчення
— виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у фазі загострення;
— виразкова хвороба шлунка у фазі загострення;
— гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): ерозивний рефлюкс-езофагіт (лікування), симптоматическое лікування ГЕРХ (тобто НЭРБ – неерозівная рефлюксна хвороба);
— синдром Золлингераэллисона або інші стани, які характеризуються патологічною гіперсекрецією.
У комбінації з антибактеріальними засобами:
— для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або хронічним гастритом;
— для лікування та попередження рецидивів виразки у пацієнтів з виразковою хворобою, пов'язаної з Helicobacter pyloriПротипоказання
— вагітність;
— лактація (грудне вигодовування);
— повышенная чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до заміщених бензімідазолів.Лікарська взаємодія
Париет® метаболізується микросомальными печінковими ізоферментами системи цитохрому P450. Дослідження показали, що у здорових добровольців рабепразол не вступає в клінічно значима лікарська взаємодія з амоксициліном та іншими препаратами, які метаболізуються даної ферментної системою (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).
Париет® викликає вираженое і тривале зниження продукування соляної кислоти. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, абсорбція яких залежить від рН вмісту шлунка, зазначалося лікарська взаємодія.
У здорових добровольців прийом рабепразолу натрію викликав зниження концентрації кетоконазолу в плазмі крові на 33% і підвищення мінімальної концентрації дигоксину на 22%. Тому при одночасному застосуванні препарату Париет® з кетоконазолом або дигоксином необхідно коригувати дози останніх.
