Дозировка
Таблетки препарата Париет® следует проглатывать целиком, не разжевывая и не измельчая. Установлено, что ни время суток, ни прием пищи не влияют на активность рабепразола натрия. При язвенной болезни в фазе обострения и язве анастомоза рекомендуется принимать внутрь по 10 мг или по 20 мг 1 раз/сут. Обычно излечение наступает после 6 недель терапии, однако в некоторых случаях длительность лечения может быть увеличена еще на 6 недель. При язвенной болезни двенадцатиперстной кишки в фазе обострения препарат рекомендуется принимать в дозе 20 мг 1 раз/сут. В некоторых случаях лечебный эффект наступает при приеме препарата в дозе 10 мг 1 раз/сут. Длительность лечения составляет от 2 до 4 недель. В случае необходимости длительность лечения может быть увеличена еще на 4 нед. При лечении эрозивной ГЭРБ или рефлюкс-эзофагите рекомендуется принимать внутрь по 10-20 мг 1 раз/сут. Длительность лечения составляет от 4 до 8 недель. В случае необходимости длительность лечения может быть увеличена еще на 8 недель. При поддерживающей терапии ГЭРБ рекомендуется принимать внутрь по 10-20 мг 1 раз/сут. Длительность лечения зависит от состояния пациента. При НЭРБ без эзофагита рекомендуется принимать препарат внутрь по 10-20 мг 1 раз/сут. Если после 4 недель лечения симптомы не исчезают, следует провести дополнительное обследование пациента. После купирования симптомов для предупреждения их последующего возникновения следует принимать препарат внутрь в дозе 10 мг 1 раз/сут по требованию. Для лечения синдрома Золлингера-Элисона и других состояний, характеризующихся патологической гиперсекрецией дозу подбирают индивидуально. Начальная доза - 60 мг/сут, затем дозу повышают и назначают препарат в дозе до 100 мг/сут при однократном приеме или по 60 мг 2 раза/сут. Для некоторых пациентов дробное дозирование препарата является предпочтительным. Лечение должно продолжаться по мере клинической необходимости. У некоторых больных с синдромом Золлингера-Элисона длительность лечения рабепразолом составляла до 1 года. Для эрадикации Helicobacter pylori рекомендуется принимать внутрь по 20 мг 2 раза/сут по определенной схеме с соответствующей комбинацией антибиотиков. Длительность лечения составляет 7 дней. Пациентам с почечной недостаточностью коррекция дозы не требуется. У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и умеренной степени концентрация рабепразола в крови обычно выше, чем у здоровых пациентов. При назначении препарата Париет® пациентам с печеночной недостаточностью тяжелой степени следует соблюдать осторожность. Пациентам пожилого возраста коррекция дозы не требуется. Дети Безопасность и эффективность рабепразола натрия 20 мг для краткосрочного (до 8 недель) лечения ГЭРБ у детей в возрасте 12 лет и старше подтверждена экстраполяцией результатов адекватных и хорошо контролируемых исследований, подтверждающих эффективность рабепразола натрия для взрослых, и исследованиями безопасности и фармакокинетики для пациентов детского возраста. Рекомендуемая доза для детей в возрасте 12 лет и старше составляет 20 мг 1 раз в день продолжительностью до 8 недель. Безопасность и эффективность рабепразола натрия для применения по другим показаниям не установлена для пациентов детского возраста. Безопасность и эффективность рабепразола натрия для лечения ГЭРБ у детей в возрасте младше 12 лет не установлена.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой розового цвета, округлой формы, двояковыпуклые, на одной стороне маркировка черными чернилами "E241"; на поперечном разрезе - от белого до почти белого цвета.
Состав
1 таб.
рабепразол натрия 10 мг,
?что соответствует содержанию рабепразола 9.42 мг
Вспомогательные вещества: маннит (маннитол) - 26 мг, магния оксид - 44 мг, гидроксипропилцеллюлоза слабозамещенная (гипролоза) - 13 мг, гидроксипропилцеллюлоза (гипролоза) - 4 мг, магния стеарат - 1 мг, этилцеллюлоза - 0.7 мг, гипромеллозы фталат - 8.5 мг, моноглицерид диацетилированный - 0.85 мг, тальк - 0.8 мг, титана диоксид (E171) - 0.43 мг, железа оксид красный (E172) - 0.02 мг, воск карнаубский - 0.0015 мг, чернила пищевые серые F6 (шеллак белый, железа оксид черный, этанол дегидратированный, 1-бутанол).
Фармакологическое действие
Рабепразол натрия относится к классу антисекреторных веществ, производных бензимидазола. Рабепразол натрия подавляет секрецию желудочного сока путем специфического ингибирования H+/K+ АТФазы на секреторной поверхности париетальных клеток желудка. H+/K+АТФаза представляет собой белковый комплекс, который функционирует как протонная помпа, таким образом, рабепразол натрия является ингибитором протонной помпы в желудке и блокирует финальную стадию продукции кислоты. Данный эффект является дозозависимым и приводит к подавлению как базальной, так и стимулируемой секреции кислоты независимо от раздражителя. Рабепразол натрия не обладает антихолинергическими свойствами.
Антисекреторное действие
После перорального приема 20 мг рабепразола натрия антисекреторный эффект развивается в течение часа. Ингибирование базальной и стимулируемой секреции кислоты через 23 часа после приема первой дозы рабепразола натрия составляет 69% и 82% соответственно, и продолжается до 48 часов. Такая продолжительность фармакодинамического действия намного превышает предсказуемое по периоду полувыведения (примерно один час). Данный эффект может быть объяснен продолжительным связыванием лекарственного вещества с H+/K+ АТФазой париетальных клеток желудка. Величина ингибирующего действия рабепразола натрия на секрецию кислоты достигает плато после трех дней приема рабепразола натрия. При прекращении приема секреторная активность восстанавливается в течение 1-2 дней.
Влияние на уровень гастрина в плазме
В ходе клинических исследований пациенты принимали 10 или 20 мг рабепразола натрия ежедневно при продолжительности лечения до 43 месяцев. Уровень гастрина в плазме был повышен первые 2-8 недель, что отражает ингибирующее действие на секрецию кислоты. Концентрация гастрина возвращалась к исходному уровню обычно в течение 1-2 недель после прекращения лечения.
Влияние на энтерохромафинно-подобные клетки
При исследовании образцов биопсии желудка человека из области антрума и дна желудка 500 пациентов, получавших рабепразол натрия или препарат сравнения в течение 8 недель, устойчивые изменения в морфологической структуре энтерохромафинно-подобных клеток, степени выраженности гастрита, частоте атрофического гастрита, кишечной метаплазии или распространении инфекции Helicobacter pylori не были обнаружены.
В исследовании с участием более 400 пациентов, получавших рабепразол натрия (10 мг/день или 20 мг/день) продолжительностью до 1 года, частота гиперплазии была низкой и сравнимой с таковой для омепразола (20 мг/кг). Не был зарегистрирован ни один случай аденоматозных изменений или карциноидных опухолей, наблюдавшихся у крыс.
Другие эффекты
Системные эффекты рабепразола натрия в отношении центральной нервной системы, сердечно-сосудистой или дыхательной систем в настоящий момент не обнаружены. Было показано, что рабепразол натрия при пероральном приеме в дозе 20 мг в течение 2 недель не оказывает влияния на функцию щитовидной железы, углеводный обмен, уровень паратиреоидного гормона в крови, а также на уровень кортизола, эстрогенов, тестостерона, пролактина, глюкагона, фолликулостимулирующего гормона (ФСГ), лютеинизирующего гормона (ЛГ), ренина, альдостерона и соматотропного гормона.
Фармакокинетика
Абсорбция
Рабепразол быстро абсорбируется из кишечника, и его пиковые концентрации в плазме достигаются примерно через 3.5 ч после приема дозы в 20 мг. Изменение пиковых концентраций в плазме (Cmax) и значений площади под кривой "концентрация-время" (AUC) рабепразола носят линейный характер в диапазоне доз от 10 до 40 мг. Абсолютная биодоступность после перорального приема 20 мг (по сравнению с внутривенным введением) составляет около 52%. Кроме того, биодоступность не изменяется при многократном приеме рабепразола. У здоровых добровольцев T1/2 из плазмы составляет около 1 ч (варьируя от 0.7 до 1.5 ч), а суммарный клиренс составляет 3.8 мл/мин/кг. У пациентов с хроническим поражением печени AUC увеличена вдвое по сравнению со здоровыми добровольцами, что свидетельствует о снижении метаболизма первого прохождения, а T1/2 из плазмы увеличен в 2-3 раза. Ни время приема препарата в течение суток, ни антациды не влияют на абсорбцию рабепразола. Прием препарата с жирной пищей замедляет абсорбцию рабепразола на 4 часа и более, однако ни Cmax ни степень абсорбции не изменяются.
Распределение
У человека степень связывания рабепразола с белками плазмы составляет около 97%.
Метаболизм и выведение
У здоровых людей
После приема однократной пероральной дозы 20 мг 14С-меченного рабепразола натрия неизмененного препарата в моче найдено не было. Около 90% рабепразола выводится с мочой главным образом в виде двух метаболитов: конъюгата меркаптуровой кислоты (М5) и карбоновой кислоты (М6), а также в форме двух неизвестных метаболитов, выявленных в ходе токсикологического анализа. Оставшаяся часть принятого рабепразола натрия выводится с калом.
Суммарное выведение составляет 99.8%. Эти данные свидетельствуют о небольшом выведении метаболитов рабепразола натрия с желчью. Основным метаболитом является тиоэфир (М1). Единственным активным метаболитом является десметил (М3), однако он наблюдался в низкой концентрации только у одного участника исследования после приема 80 мг рабепразола.
Терминальная стадия почечной недостаточности
У пациентов со стабильной почечной недостаточностью в терминальной стадии, которым необходим поддерживающий гемодиализ (клиренс креатинина <5мл/мин/1.73м2), выведение рабепразола натрия схоже с таковым для здоровых добровольцев. AUC и Cmax у этих пациентов были примерно на 35% ниже, чем у здоровых добровольцев. В среднем T1/2 рабепразола составлял 0.82 ч у здоровых добровольцев, 0.95 ч у пациентов во время гемодиализа и 3.6 ч после гемодиализа. Клиренс препарата у пациентов с заболеваниями почек, нуждающихся в гемодиализе, был приблизительно в два раза выше, чем у здоровых добровольцев.
Хронический компенсированный цирроз
Пациенты с хроническим компенсированным циррозом печени переносят рабепразол натрия в дозе 20 мг 1 раз в день, хотя AUC удвоена и Cmax увеличена на 50% по сравнению со здоровыми добровольцами соответствующего пола.
Пожилые пациенты
У пожилых пациентов элиминация рабепразола несколько замедлена. После 7 дней приема рабепразола по 20 мг в сутки у пожилых лиц AUC была примерно вдвое больше, а Cmax повышена на 60% по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами. Однако, признаков кумуляции рабепразола не отмечалось.
CYP2C19 полиморфизм
У пациентов с замедленным метаболизмом CYP2C19 после 7 дней приема рабепразола в дозе 20 мг в сутки AUC увеличивается в 1.9 раза, а T1/2 в 1.6 раза по сравнению с теми же параметрами у «быстрых метаболизаторов», в то время как увеличивается на 40%..
Побочные действия
Исходя из опыта клинических исследований можно сделать вывод, что Париет® обычно хорошо переносится пациентами. Побочные эффекты в целом слабо выраженные или умеренные и носят преходящий характер.
В ходе клинических исследований: головная боль, боль в животе, диарея, метеоризм, запор, сухость во рту, головокружение, сыпь, периферический отек.
Определение частоты побочных реакций: очень часто (?1/10), часто (?1/100, <1/10), нечасто (?1/1000, <1/100), редко (?1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000), включая единичные случаи.
Со стороны иммунной системы: редко - острые системные аллергические реакции.
Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения, нейтропения, лейкопения.
Со стороны обмена веществ: редко - гипомагниемия.
Со стороны гепатобилиарной системы: повышение активности печеночных ферментов; редко - гепатит, печеночная энцефалопатия.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - интерстициальный нефрит.
Со стороны кожи и подкожных тканей: редко - буллезные высыпания, крапивница; очень редко - многоформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны костно-мышечной системы: редко - миалгия, артралгия.
Со стороны репродуктивной системы: очень редко - гинекомастия.
Изменений других лабораторных показателей в ходе приема рабепразола не наблюдалось.
Согласно данным постмаркетинговых наблюдений при приеме ингибиторов протонового насоса возможно увеличение риска возникновения переломов.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
Ответ пациента на терапию рабепразолом натрия не исключает наличие злокачественных новообразований в желудке.
Таблетки препарата Париет® нельзя разжевывать или измельчать. Таблетки следует глотать целиком. Установлено, что ни время суток, ни прием пищи не влияют на активность рабепразола натрия.
В специальном исследовании у пациентов с легкими или умеренными нарушениями функции печени не было обнаружено значимого отличия частоты побочных эффектов препарата Париет® от таковой у подобранных по полу и возрасту здоровых лиц, но, несмотря на это, рекомендуется соблюдать осторожность при первом назначении препарата Париет® пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени. AUC рабепразола натрия у пациентов с тяжелым нарушением функции печени примерно в два раза выше, чем у здоровых пациентов.
Пациентам с нарушениями функции почек или печени корректировка дозы препарата Париет® не требуется.
Гипомагниемия
При лечении ингибиторами протонной помпы на протяжении по крайней мере 3 месяцев в редких случаях были отмечены случаи симптоматической или асимптоматической гипомагниемии. В большинстве случаев эти сообщения поступали через год после проведения терапии. Серьезными побочными явлениями были тетания, аритмия и судороги. Большинству пациентов требовалось лечение гипомагниемии, включающей замещение магния и отмены терапии ингибиторов протонной помпы. У пациентов, которые будут получать длительное лечение или которые принимают ингибиторы протонной помпы с препаратами, такими как дигоксин или препаратами, которые могут вызвать гипомагниемию (например диуретики), медицинские работники должны контролировать уровень магния до начала лечения ингибиторами протонной помпы и в период лечения.
Пациенты не должны принимать одновременно с препаратом Париет® другие средства, снижающие кислотность, например блокаторы Н2-рецепторов или ингибиторы протонного насоса.
Переломы костей
Согласно данным наблюдательных исследований можно предположить, что терапия ингибиторами протонной помпы (ИПП) может привести к возрастанию риска связанных с остеопорозом переломов бедра, запястья или позвоночника. Риск переломов был увеличен у пациентов, получавших высокие дозы ИПП длительно (год и более).
Одновременное применение рабепразола с метотрексатом
Согласно литературным данным, одновременный прием ИПП с метотрексатом (прежде всего в высоких дозах), может привести к повышению концентрации метотрексата и/или его метаболита гидроксиметотрексата и увеличитьT1/2, что может привести к проявлению токсичности метотрексата. При необходимости применения высоких доз метотрексата может быть рассмотрена возможность временного прекращения терапии ИПП.
Clostridium difficile
Терапия ИПП может приводить к возрастанию риска желудочно-кишечных инфекций, таких как Clostridium difficile.
Пациентам, принимающим препарат Париет® для кратковременного симптоматического лечения проявлений ГЭРБ и НЭРБ (например, изжоги) без рецепта, следует обратиться к врачу в следующих случаях:
— применение средств для снятия симптомов изжоги и нарушения пищеварения в течение 4 недель и более;
— появление новых симптомов или изменение ранее наблюдавшихся симптомов у пациентов в возрасте более 55 лет;
— случаи ненамеренного уменьшения массы тела, анемии, кровотечений в желудочно-кишечном тракте, дисфагии, боли при глотании, постоянной рвоты или рвоты с кровью и содержимым эпигастрия, случаи язвы желудка или операций на желудке а анамнезе, желтухи и т.д. (в т.ч. нарушение функции печени и почек).
Пациенты, длительное время страдающие от повторяющихся симптомов нарушения пищеварения или изжоги, должны регулярно наблюдаться у врача. Пациенты в возрасте более 55 лет, ежедневно принимающие безрецептурные препараты для снятия симптомов изжоги и нарушения пищеварения, должны проинформировать об этом своего лечащего врача.
Пациенты не должны принимать одновременно с препаратом Париет® другие средства, снижающие кислотность, например блокаторы Н2-рецепторов или ингибиторы протонной помпы.
При применении других препаратов пациентам следует проконсультироваться с фармацевтом или врачом перед началом терапии препаратом Париет®, отпускаемым без рецепта. Пациенты должны сообщить врачу перед началом применения препарата Париет® без рецепта если им назначено эндоскопическое исследование.
Следует избегать приема препарата Париет® перед проведением мочевинного дыхательного теста.
Пациенты с тяжелыми нарушениями функции печени должны обратиться к врачу перед началом терапии препаратом Париет®, отпускаемым без рецепта, для кратковременного симптоматического лечения проявлений ГЭРБ и НЭРБ (например, изжоги).
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Исходя из особенностей фармакодинамики рабепразола и его профиля нежелательных эффектов, маловероятно, что Париет® оказывает влияние на способность водить автомобиль и работать с техникой. Однако в случае появления сонливости следует избегать этих видов деятельности.
Показания
— симптомы диспепсии, связанной с повышенной кислотностью желудочного сока, в т.ч. симптомы гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (изжога, кислая отрыжка).
Противопоказания
— беременность;
— период лактации;
— детский возраст до 18 лет;
— гиперчувствительность к рабепразолу, замещенным бензимидазолам или к вспомогательным компонентам препарата
С осторожностью применять у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.
Данных по безопасности применения рабепразола во время беременности нет.
Исследования репродуктивности на крысах и кроликах не выявили признаков нарушения фертильности или дефектов развития плода, обусловленных рабепразолом; однако у крыс в небольших количествах препарат проникает через плацентарный барьер. Париет® не следует применять при беременности за исключением случаев, когда ожидаемый положительный эффект для матери превосходит возможный вред для плода.
Неизвестно, выделяется ли рабепразол с грудным молоком. Соответствующие исследования у кормящих женщин не проводились. Вместе с тем рабепразол обнаружен в молоке актирующих крыс, и поэтому Париет® нельзя назначать кормящим женщинам.
У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и умеренной степени к
(4115)
Дозування
Таблетки препарату Париет® слід ковтати цілими, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі у фазі загострення і виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 10 мг або по 20 мг 1 раз/добу. Зазвичай лікування настає після 6 тижнів терапії, однак у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки у фазі загострення препарат рекомендується приймається��ь у дозі 20 мг 1 раз/добу. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі препарату у дозі 10 мг 1 раз/добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивній ГЕРХ або рефлюкс-езофагіті рекомендується приймати всередину по 10-20 мг 1 раз/добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ рекомендується приймати всередину по 10-20 мг 1 ��аз/добу. Тривалість лікування залежить від стану пацієнта. При НЭРБ без езофагіту рекомендується приймати препарат внутрішньо по 10-20 мг 1 раз/добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після купірування симптомів для запобігання їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо у дозі 10 мг 1 раз/добу на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, які характеризуються патологічною гіперсекрецією дозу підбирають індивідуально. Поч��льная доза - 60 мг/добу, потім дозу підвищують і призначають препарат у дозі до 100 мг/добу при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази/добу. Для деяких пацієнтів дробове дозування препарату є кращим. Лікування повинно тривати щонайменше клінічної необхідності. У деяких хворих з синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до 1 року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати всередину по 20 мг 2 рази/добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікуванняя становить 7 днів. Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня концентрація рабепразолу в крові зазвичай вище, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Париет® пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня слід дотримуватися обережності. Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей у віці 12 років і старше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних і добре контрольованих досліджень, що підтверджують ефективність рабепразолу натрію для дорослих, і дослідженнями безпеки і фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей у віці 12 років і старше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку. Безпека та ефективність рабепразолу натри�� для лікування ГЕРХ у дітей у віці молодше 12 років не встановлена.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою рожевого кольору, округлої форми, двоопуклі, на одному боці маркування чорними чорнилами "E241"; на поперечному розрізі - від білого до майже білого кольору.Склад
1 таб.
рабепразол натрію 10 мг,
?що відповідає змісту рабепразолу 9.42 мг
Допоміжні речовини: манітол (mannitol) - 26 мг, магнію оксид - 44 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозамещенная (гипролоза) - 13 мг, гідроксипропілцелюлоза (гипролоза) - 4 мг, магнію стеарат - 1 мг, етилцелюлоза - 0.7 мг, гипромеллозы фталат - 8.5 мг, моногліцерид диацетилированный - 0.85 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.43 мг, заліза оксид червоний (E172) - 0.02 мг, віск карнаубський - 0.0015 мг, чорнило харчові сірі F6 (шелак білий, заліза оксид чорний, етанол дегидратированный, 1-бутанол).Фармакологічна дія
Рабепразол натрію належить до класу антисекреторних речовин, похідних бензимідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфич��ського інгібування H+/K+ Атфази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. H+/K+АТФаза являє собою білковий комплекс, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Цей ефект є дозозалежним і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції кислоти незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічними властивостями.
Антисекреторні действие
Після перорального прийому 20 мг рабепразолу натрію антисекреторний ефект розвивається протягом години. Інгібування базальної і стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% і 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачувану по періоду напіввиведення (приблизно годину). Даний ефект може бути пояснений тривалим зв'язування лікарської речовини з H+/K+ АТФазой до парієтальнихльоток шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому рабепразолу натрію. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів.
Вплив на рівень гастрину в плазмі
У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг рабепразолу натрію щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину повертався до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.
Вплив на энтерохромафинно-подібні клітини
При дослідженні зразків біопсії шлунку людини з області антрума і дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі энтерохромафинно-подібних клітин, ступеня вираженості гастриту, частоти атрофічного гастриту, кишкової метаплазії чи поширенні інфекції Helicobacter pylori не були виявлено.
У дослідженні з участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою і порівнянної з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не був зареєстрований один випадок аденоматозних змін або карціноідних пухлин, що спостерігалися у щурів.
Інші ефекти
Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем в даний момент не виявлено. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (LH), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Фармакокінетика
Абсорбція
Рабепразол швидко абсорбується з кишечнику і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3.5 години після прийому дози в 20 мг. Зміни пікових концентрацій у плазмі (Cmax) і значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців T1/2 з плазми становить приблизно 1 год (варіюючи від 0.7 до 1.5 год), а сумарний кліренс становить 3.8 мл/хв/кг У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшена вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а T1/2 з плазми збільшено у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату разом з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, однак ні Cmax ні ступінь абсорбції не змінюються.
Розподіл
У людини ступінь зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%.
Метаболізм і виведення
У здорових людей/>
Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі знайдено не було. Близько 90% рабепразолу виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптуровой кислоти (М5) і карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом.
Сумарне виведення становить 99.8%. Ці дані свідчать про незначне виведення метаболітів рабі��разолу натрію з жовчю. Основним метаболітом є тиоэфир (М1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації тільки в одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу.
Термінальна стадія ниркової недостатності
У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну <5 мл/хв/1.73м2), виведення рабепразолу натрію схоже з таким для здорових добровольців. AUC і Cmax у цих пациентов були приблизно на 35% нижче, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2 рабепразолу становив 0.82 год у здорових добровольців, 0.95 год у пацієнтів під час гемодіалізу та 3.6 год після гемодіалізу. Кліренс препарату в пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно у два рази вище, ніж у здорових добровольців.
Хронічний компенсований цироз
Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна і Cmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідного підлоги.
Літні пацієнти
У пацієнтів літнього віку елімінація рабепразолу дещо сповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більше, а Cmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак, ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося.
CYP2C19 поліморфізм
У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу у дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1.9 рази, а T1/2 в 1.6 рази порівняно з т��мі ж параметрами у «швидких метаболизаторов», в той час як збільшується на 40%..Побічні дії
Виходячи з досвіду клінічних досліджень можна зробити висновок, що Париет® зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти в цілому слабко виражені чи помірні та мають транзиторний характер.
У ході клінічних досліджень: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висип, периферичний набряк.
Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (?1/10), часто (?1/100, <1/10), нечасто (?1/1000, <1/100), рідко (?1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки.
З боку імунної системи: рідко - гострі системні алергічні реакції.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія.
З боку обміну речовин: рідко - гіпомагніємія.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів; рідко - гепатит, печінкова енцефалопатія.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко - інтерстиціальний нефрит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко - бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко - багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - міалгія, артралгія.
З боку репродуктивної системи: дуже рідко - гінекомастія.
Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу не спостерігалося.
Згідно з даними постмаркетингових наблюдений при прийомі інгібіторів протонового насоса можливе збільшення ризику виникнення переломів.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
Відповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку.
Таблетки препарату Париет® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати цілими. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію.
У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або умере��вими порушеннями функції печінки не виявлено значущої відмінності частоти побічних ефектів препарату Париет® від таких у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується дотримуватися обережності при першому призначенні препарату Париет® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно в два рази вище, ніж у здорових пацієнтів.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки, коригування дози препарату Париет® не тре��уется.
Гіпомагніємія
При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичною гіпомагніємії. У більшості випадків ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія і судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни терапії інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривалий ле��ок в ток або які приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть викликати гіпомагніємію (наприклад діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування.
Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Париет® інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса.
Переломи кісток
Згідно з даними наглядової дослідженваний можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривалий час (рік і більше).
Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом
Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гидроксиметотрексата і ув��личитьТ1/2, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянуто можливість тимчасового припинення терапії ІПП.
Clostridium difficile
Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile.
Пацієнтам, які приймають препарат Париет® для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ і НЭРБ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках:
— застосування засобів для зняття симптомів печії і порушення травлення протягом 4 тижнів і більше;
— поява нових симптомів або зміна раніше спостерігалися симптомів у пацієнтів віком понад 55 років;
— випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотечі в шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом епігастрію, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку анамнезі, жовтяниці і т. д. (у т. ч. порушення функції печінки і нирок).
Пацієнти, які тривалий час ст��адающие від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії і порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря.
Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Париет® інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи.
При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконс��льтироваться з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Париет®, отпускаемым без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Париет® без рецепта якщо ним призначено ендоскопічне дослідження.
Слід уникати прийому препарату Париет® перед проведенням сечовинного дихального тесту.
Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Париет®, отпускаемым без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявлений ГЕРХ і НЭРБ (наприклад, печії).
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Париет® впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Свідчення
— симптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т. ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної бо��езни (печія, кисла відрижка).Протипоказання
— вагітність;
— період лактації;
— дитячий вік до 18 років;
— гіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або до допоміжних компонентів препарату
З обережністю застосовувати у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає.
Дослідження репродуктивності на щурах і кроликах не виявили ознак порушення фертильності або дефектів розвитку п��ода, обумовлених рабепразолом; проте у щурів в невеликих кількостях препарат проникає через плацентарний бар'єр. Париет® не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливу шкоду для плоду.
Невідомо, чи виділяється рабепразол з грудним молоком. Відповідні дослідження у годуючих жінок не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений у молоці актирующих щурів, і тому Париет® не можна призначати жінкам, що годують.
У пацієнтів з печінічний недостатністю легкого та помірного ступеня
