Дозировка
Внутрь или ректально у взрослых и подростков с массой тела более 60 кг применяют в разовой дозе 500 мг, кратность приема - до 4 раз/сут. Максимальная продолжительность лечения - 5-7 дней. Максимальные дозы: разовая - 1 г, суточная - 4 г. Разовые дозы для приема внутрь для детей в возрасте 6-12 лет - 250-500 мг, 1-5 лет - 120-250 мг, от 3 месяцев до 1 года - 60-120 мг, до 3 месяцев - 10 мг/кг. Разовые дозы при ректальном применении у детей в возрасте 6-12 лет - 250-500 мг, 1-5 лет - 125-250 мг. Кратность применения - 4 раза/сут с интервалом не менее 4 ч. Максимальная продолжительность лечения - 3 дня. Максимальная доза: 4 разовые дозы в сутки.
Лекарственная форма
Суппозитории ректальные
Состав
1 супп.
парацетамол 50 мг
Фармакологическое действие
Анальгетик-антипиретик. Обладает анальгезирующим, жаропонижающим и слабым противовоспалительным действием. Механизм действия связан с ингибированием синтеза простагландинов, преимущественным влиянием на центр терморегуляции в гипоталамусе.
Фармакокинетика
После приема внутрь парацетамол быстро абсорбируется из ЖКТ, преимущественно в тонкой кишке, в основном путем пассивного транспорта. После однократного приема в дозе 500 мг Cmax в плазме крови достигается через 10-60 мин и составляет около 6 мкг/мл, затем постепенно снижается и через 6 ч составляет 11-12 мкг/мл.
Широко распределяется в тканях и в основном в жидких средах организма, за исключением жировой ткани и спинномозговой жидкости.
Связывание с белками составляет менее 10% и незначительно увеличивается при передозировке. Сульфатный и глюкуронидный метаболиты не связываются с белками плазмы даже в относительно высоких концентрациях.
Парацетамол метаболизируется преимущественно в печени путем конъюгации с глюкуронидом, конъюгации с сульфатом и окисления при участии смешанных оксидаз печени и цитохрома P450.
Гидроксилированный метаболит с негативным действием - N-ацетил-p-бензохинонимин, который образуется в очень небольших количествах в печени и почках под влиянием смешанных оксидаз и обычно детоксифицируется путем связывания с глютатионом, может накаливаться при передозировке парацетамола и вызывать повреждения тканей.
У взрослых большая часть парацетамола связывается с глюкуроновой кислотой и в меньшей степени - с серной кислотой. Эти конъюгированные метаболиты не обладают биологической активностью. У недоношенных детей, новорожденных и на первом году жизни преобладает сульфатный метаболит.
T1/2 составляет 1-3 ч. У пациентов с циррозом печени T1/2 несколько больше. Почечный клиренс парацетамола составляет 5%.
Выводится с мочой главным образом в виде глюкуронидных и сульфатных конъюгатов. Менее 5% выводится в виде неизмененного парацетамола.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: редко - диспептические явления, при длительном применении в высоких дозах - гепатотоксическое действие.
Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения, лейкопения, панцитопения, нейтропения, агранулоцитоз.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь, зуд, крапивница.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
С осторожностью применяют у пациентов с нарушениями функции печени и почек, с доброкачественной гипербилирубинемией, а также у больных пожилого возраста.
При длительном применении парацетамола необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени.
Применяется для лечения синдрома предменструального напряжения в комбинации с памабромом (диуретик, производное ксантина) и мепирамином (блокатор гистаминовых H1-рецепторов).
Показания
Болевой синдром слабой и умеренной интенсивности различного генеза (в т.ч. головная боль, мигрень, зубная боль, невралгия, миалгия, альгодисменорея; боль при травмах, ожогах). Лихорадка при инфекционно-воспалительных заболеваниях.
Противопоказания
Хронический алкоголизм, повышенная чувствительность к парацетамолу.
Применение при беременности и кормлении грудью
Парацетамол проникает через плацентарный барьер. До настоящего времени не отмечено отрицательного воздействия парацетамола на плод у человека.
Парацетамол выделяется с грудным молоком: содержание в молоке составляет 0.04-0.23% дозы, принятой матерью.
При необходимости применения парацетамола при беременности и в период лактации (грудного вскармливания) следует тщательно взвесить ожидаемую пользу терапии для матери и потенциальный риск для плода или ребенка.
В экспериментальных исследованиях не установлено эмбриотоксическое, тератогенное и мутагенное действие парацетамола.
Применение при нарушениях функции печени
С осторожностью применяют у пациентов с нарушениями функции печени.
Применение при нарушениях функции почек
С осторожностью применяют у пациентов с нарушениями функции почек.
Применение у детей
Применение возможно согласно режиму дозирования.
Применение у пожилых пациентов
С осторожностью применяют у больных пожилого возраста.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с индукторами микросомальных ферментов печени, средствами, обладающими гепатотоксическим действием, возникает риск усиления гепатотоксического действия парацетамола.
При одновременном применении с антикоагулянтами возможно небольшое или умеренно выраженное повышение протромбинового времени.
При одновременном применении с антихолинергическими средствами возможно уменьшение всасывания парацетамола.
При одновременном применении с пероральными контрацептивами ускоряется выведение парацетамола из организма и возможно уменьшение его анальгетического действия.
При одновременном применении с урикозурическими средствами снижается их эффективность.
При одновременном применении активированного угля снижается биодоступность парацетамола.
При одновременном применении с диазепамом возможно уменьшение экскреции диазепама.
Имеются сообщения о возможности усиления миелодепрессивного эффекта зидовудина при одновременном применении с парацетамолом. Описан случай тяжелого токсического поражения печени.
Описаны случаи проявлений токсического действия парацетамола при одновременном применении с изониазидом.
При одновременном применении с карбамазепином, фенитоином, фенобарбиталом, примидоном уменьшается эффективность парацетамола, что обусловлено повышением его метаболизма (процессов глюкуронизации и окисления) и выведения из организма. Описаны случаи гепатотоксичности при одновременном применении парацетамола и фенобарбитала.
При применении колестирамина в течение периода менее 1 ч после приема парацетамола возможно уменьшение абсорбции последнего.
При одновременном применении с ламотриджином умеренно повышается выведение ламотриджина из организма.
При одновременном применении с метоклопрамидом возможно увеличение абсорбции парацетамола и повышение его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении с пробенецидом возможно уменьшение клиренса парацетамола; с рифампицином, сульфинпиразоном - возможно повышение клиренса парацетамола вследствие повышения его метаболизма в печени.
При одновременном применении с этинилэстрадиолом повышается всасывание парацетамола из кишечника.
(3523)
Дозування
Усередину або ректально у дорослих і підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому - до 4 разів/добу. Максимальна тривалість лікування - 5-7 днів. Максимальні дози: разова - 1 г, добова - 4 р. Разові дози для прийому всередину для дітей у віці 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей у віці 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 125-250 мг. Кратність застосування - 4 рази/добу з інтервалом не менше 4 год Максимальна продовжительность лікування - 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.
Лікарська форма
Супозиторії ректальніСклад
1 супп.
парацетамол 50 мгФармакологічна дія
Анальгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібуванням синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, переважно в тонкої кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг Cmax у плазмі крові досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл
Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за виключенням жирової тканини і спинномозкової рідини.
Зв'язування з білками становить менше 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний і глюкуронидный метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у щодо вивисоких концентраціях.
Парацетамол метаболізується переважно у печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окислення за участі змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450.
Гидроксилированный метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохинонимин, який утворюється в дуже невеликих кількостях в печінці і нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксикується шляхом зв'язування з глютатіоном, може накаливаться при передозуванні парацетамолу і викликати пошкодження тканин.
�� дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою та меншою мірою - з сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не володіють біологічною активністю. У недоношених дітей, новонароджених і на першому році життя переважає сульфатний метаболіт.
T1/2 складає 1-3 ч. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2 дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%.
Виводиться з сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менше 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Побічні дії
З боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки і нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих літнього віку.
При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки.
Застосовується для лікування синдрому передменструального напруження в комбінації з памабромом (діуретик, похідне ксантину) і мепирамином (блокатор гістамінових Н1-рецепторів).Свідчення
Больовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (у т. ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Лихоманка п��та інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання
Хронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Парацетамол проникає через плацентарний бар'єр. До цього часу не відмічено негативного впливу парацетамолу на плід у людини.
Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст в молоці становить 0.04-0.23% дози, прийнятої матір'ю.
При необхідності застосування парацетамолу під час вагітності і в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або дитини.
В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну і мутагенну дію парацетамолу.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки.
Застосування при порушеннях функції нирок
З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
Застосування у дітей
> Застосування можливе відповідно до режиму дозування.
Застосування у літніх пацієнтів
З обережністю застосовують у хворих похилого віку.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що володіють гепатотоксичною дією, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу.
При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірно виражене підвищення протромбінового часу.
При гребені��часному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу.
При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму і можливе зменшення його аналгетичної дії.
При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується їх ефективність.
При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу.
При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екс��реції діазепаму.
Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивної ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описаний випадок важкого токсичного ураження печінки.
Описані випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що обумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації і окислення) �� виведення з організму. Описані випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу і фенобарбіталу.
При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 год після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього.
При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно підвищується виведення ламотриджину з організму.
При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу і підвищення його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосув��нді з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфинпиразоном - можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму в печінці.
При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишечника.
