Дозировка
Папаверин принимают внутрь по 40-60 мг 3-4 раза в сутки (взрослые). Высшая разовая доза - 200 мг, суточная - 600 мг. Детям в возрасте 10-14 лет – 20 мг (1/2 таблетки).
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
папаверина гидрохлорид 40 мг;
вспомогательные вещества: сахароза – 236,5 мг, крахмал – 70 мг, кальция стеарат – 3,5 мг.
Фармакологическое действие
Спазмолитическое средство, оказывает гипотензивное действие. Ингибирует фосфодиэсте-разу, вызывает накопление в клетке цикло-аденозинмонофосфата и снижение содержания Ca2+; снижает тонус и расслабляет гладкие мышцы внутренних органов (желудочно-кишечного тракта, дыхательной и мочеполовой системы) и сосудов. В больших дозах снижает возбудимость сердечной мышцы и замедляет внутрисердечную проводимость. Действие на центральную нервную систему выражено слабо (в больших дозах оказывает седатив-ный эффект).
Фармакокинетика
Абсорбция зависит от лекарственной формы. Биодоступность в среднем – 54 %. Связь с белками плазмы – 90 %. Хорошо распределяется, проникает через гистогематические барьеры. Метаболизируется в печени. Период полувыведения – 0,5-2 ч (может удлиняться до 24 ч). Выводится почками в виде метаболитов. Полностью удаляется из крови при гемодиализе.
Побочные действия
Со стороны кожных покровов: аллергические реакции.
Со стороны пищеварительного тракта: запор, повышение активности «печеночных» трансаминаз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: атриовентрикулярная блокада, желудочковая экстрасистолия, снижение артериального давления.
Со стороны системы кроветворения: эозинофилия.
Со стороны центральной нервной системы: сонливость.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
C осторожностью применять при состояниях после черепно-мозговой травмы, при хронической почечной недостаточности, при недостаточности функции надпочечников, гипотиреозе, гиперплазии предстательной железы, наджелудочковой тахикардии, шоковых состояниях.
В/в следует вводить медленно и под контролем врача.
В период лечения следует исключить употребление алкоголя.
Показания
Папаверин применяют при спазмах гладких мышц:
- органов брюшной полости (холецистит, пилороспазм, спастический колит, почечная колика);
- периферических сосудов (эндартериит);
- сосудов головного мозга;
- сосудов сердца - стенокардия (в составе комплексной терапии);
- бронхоспазме.
В качестве вспомогательного лекарственного средства для премедикации.
Противопоказания
- гиперчувствительность;
- атриовентрикулярная блокада;
- глаукома;
- тяжелая печеночная недостаточность;
- пожилой возраст (риск развития гипертермии);
- детский возраст (до десяти лет).
С осторожностью назначают пациентам после черепно-мозговой травмы, при хронической почечной недостаточности, недостаточности функции надпочечников, гипотиреозе, гиперплазии предстательной железы, наджелудочковой тахикардии, шоковых состояниях.
При беременности и лактации безопасность препарата не установлена.
Лекарственное взаимодействие
Возможно усиление гипотензивного эффекта папаверина при совместном применении с трициклическими антидепрессантами,
прокаинамидом,
резерпином,
хинидином.
Спазмолитическое действие папаверина усиливается при одновременном применении с барбитуратами
При одновременном применении папаверин снижает противопаркинсонический эффект леводопы и гипотензивный эффект метилдопы.
(3516)
Дозування
Папаверин приймають всередину по 40-60 мг 3-4 рази на добу (дорослі). Вища разова доза - 200 мг, добова - 600 мг. Дітям віком 10-14 років – 20 мг (1/2 таблетки).
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
папаверину гідрохлорид 40 мг;
допоміжні речовини: сахароза – 236,5 мг, крохмаль – 70 мг, кальцію стеарат – 3,5 мг.Фармакологічна дія
Спазмолітичний засіб, чинить гіпотензивну дію. Інгібує фосфодиэсте-разу, викликає накопичення в клітині цикло-аденозинмонофосфату і зниження вмісту Ca2+; снижае�� тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів (шлунково-кишкового тракту, дихальної і сечостатевої системи) та судин. У великих дозах знижує збудливість серцевого м'яза і уповільнює внутрисердечную провідність. Дія на центральну нервову систему виражена слабко (у великих дозах виявляє седатив-ний ефект).Фармакокінетика
Абсорбція залежить від лікарської форми. Біодоступність у середньому – 54 %. Зв'язок з білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає через гістогематичні бар'єри. Метаболізується в печеноі. Період напіввиведення – 0,5-2 год (може подовжуватися до 24 год). Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Цілком видаляється з крові при гемодіалізі.Побічні дії
З боку шкірних покривів: алергічні реакції.
З боку травного тракту: запор, підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
З боку серцево-судинної системи: атріовентрикулярна блокада, шлуночкова екстрасистолія, зниження артеріального тиску.
З боку системи кровотворення: еозинофілія.
З боку центральної н��рвной системи: сонливість.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
C обережністю застосовувати при станах після черепно-мозкової травми, при хронічній нирковій недостатності, при недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночкової тахікардії, шокових станах.
В/в слід вводити повільно і під контролем лікаря.
У період лікування слід виключити вживання алкоголю.Свідчення
Папаверин застосовують при спазмах гладких м'язів:
r /> - органів черевної порожнини (холецистит, пілороспазм, спастичний коліт, ниркова коліка);
- периферичних судин (ендартеріїт);
- судин головного мозку;
- судин серця - стенокардія (у складі комплексної терапії);
- бронхоспазмі.
В якості допоміжного лікарського засобу для премедикації.Протипоказання
- гіперчутливість;
- атріовентрикулярна блокада;
- глаукома;
- тяжка печінкова недостатність;
- похилий вік (ризик розвитку гіпер��ермии);
- дитячий вік (до десяти років).
З обережністю призначають пацієнтам після черепно-мозкової травми, при хронічній нирковій недостатності, недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночкової тахікардії, шокових станах.
При вагітності та лактації безпека препарату не встановлена.Лікарська взаємодія
Можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину при спільному застосуванні з трициклічними антидепресантами,
прокаинамидом,
резерпіном,
хінідином.
Спазмолітичну дію папаверину посилюється при одночасному застосуванні з барбітуратами
При одночасному застосуванні папаверин знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи.
