Дозировка
Препарат вводят внутримышечно, подкожно или внутривенно. Разовая доза для взрослых составляет 0.02-0,04г (1-2мл 2% раствора); интервал между введениями - не менее 4 часов. Внутривенное введение производят,, предварительно разбавив 2% раствор препарата 10-20 мл изотонического раствора натрия хлорида. Для пожилых пациентов начальная разовая доза не должна превышать 0.01г. Для детей в возрасте от 1 года до 12 лет максимальная разовая доза составляет 0,3 мг/кг массы тела
Лекарственная форма
Раствор для инъекций
Состав
папаверина гидрохлорид 20 мг/мл
Фармакологическое действие
Папаверин снижает тонус гладких мышц и оказывает в связи с этим сосудорасширяющее и спазмолитическое действие. Является ингибитором фермента фосфодиэстеразы и вызывает внутриклеточное накопление циклического 3,5-аденозинмонофосфата, что приводит к нарушению сократимости гладких мышц и их расслаблению при спастических состояниях. Действие папаверина на ЦНС выражено слабо, лишь в больших дозах он оказывает некоторый седативный эффект. В больших дозах снижает возбудимость сердечной мышцы и замедляет внутрисердечную проводимость
Фармакокинетика
Биодоступность составляет 54%. Связывание с белками плазмы - 90%. Хорошо распределяется в организме, проникает через гистогематические барьеры. Метаболизируется в печени.
T1/2 - 0.5-2 ч. Возможно увеличение до 24 ч.
Выводится почками в виде метаболитов. Полностью удаляется из крови при диализе.
Побочные действия
Возможны сонливость, головная боль, тошнота, запор, повышенная потливость. При быстром внутривенном введении, а также при применении высоких доз возможны развитие атриовентрикулярной блокады, нарушение сердечного ритма.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью и в малых дозах следует назначать препарат пожилым и ослабленным пациентам, а так же пациентам с черепно-мозговой травмой, нарушениями функции печени и почек, гипотиреозом, недостаточностью функции надпочечников, гипертрофией предстательной железы, а также больным с наджелудочковой тахикардией и находящимися в состоянии шока. Внутривенно препарат следует вводить медленно и под контролем врача. В период лечения прием алкоголя должен быть исключен. При беременности и лактации безопасность препарата не установлена
Показания
Спазмы гладких мышц органов брюшной полости, периферических сосудов и сосудов головного мозга, мочевых путей, почечная колика. Применяется как вспомогательное средство для премедикации
Противопоказания
AV блокада, глаукома, тяжелая печеночная недостаточность, пожилой возраст (риск развития гипертермии), детский возраст до 6 месяцев, повышенная чувствительность к папаверину.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с антихолинергическими средствами возможно усиление антихолинергических эффектов.
Полагают, что при одновременном применении с алпростадилом для интракавернозного введения существует риск развития приапизма.
Имеются сообщения об уменьшении эффективности леводопы при ее одновременном применении.
Уменьшает гипотензивный эффект метилдопы.
(8081)
Дозування
Препарат вводять внутрішньом'язово, підшкірно або внутрішньовенно. Разова доза для дорослих становить 0.02-0,04 г (1-2 мл 2% розчину); інтервал між введеннями - не менше 4 годин. Внутрішньовенне введення проводять,, попередньо розвівши 2% розчин препарату 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Для літніх пацієнтів початкова разова доза не повинна перевищувати 0.01 р. Для дітей у віці від 1 року до 12 років максимальна разова доза становить 0,3 мг/кг маси тіла
Лікарська форма
Розчин для ін'єкційСклад
папаверину гідрохлорид 20 мг/млФармакологічна дія
Папаверин знижує тонус гладких м'язів і надає у зв'язку з цим судинорозширювальну і спазмолітичну дію. Є інгібітором ферменту фосфодіестерази і викликає внутрішньоклітинне накопичення циклічного 3,5-аденозинмонофосфату, що призводить до порушення скоротливості гладких м'язів і їх розслаблення при спастичних станах. Дію папаверину на ЦНС виражено слабко, лише у великих дозах він надає певний седативний ефект. У великих дозах знижує збудливість серцевого м'яза і уповільнює провідність внутрисердечнуюФармакокінетика
Біодоступність становить 54%. Зв'язування з білками плазми - 90%. Добре розподіляється в організмі, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується в печінці.
T1/2 - 0.5-2 ч. Можливе збільшення до 24 год.
Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Цілком видаляється з крові при діалізі.Побічні дії
Можливі сонливість, головний біль, нудота, запор, підвищена пітливість. При швидкому внутрішньовенному введенні, а також при застосуванні високих доз можливі розвирозвиток атріовентрикулярної блокади, порушення серцевого ритму.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю та в малих дозах слід призначати препарат літнім та ослабленим пацієнтам, а так само пацієнтам із черепно-мозковою травмою, порушеннями функції печінки і нирок, гіпотиреозом, недостатністю функції надниркових залоз, гіпертрофією передміхурової залози, а також хворим із надшлуночковою тахікардією і перебувають у стані шоку. Внутрішньовенно препарат слід вводити повільно і під контролем лікаря. У період лечения прийом алкоголю має бути виключено. При вагітності та лактації безпека препарату не встановленаСвідчення
Спазми гладких м'язів органів черевної порожнини, периферичних судин і судин головного мозку, сечових шляхів, ниркова коліка. Застосовується як допоміжний засіб для премедикаціїПротипоказання
AV блокада, глаукома, тяжка печінкова недостатність, літній вік (ризик розвитку гіпертермії), дитячий вік до 6 місяців, підвищена чутливість до папаверину.Лікарська взаємодія
П��та одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе посилення антихолінергічних ефектів.
Вважають, що при одночасному застосуванні з алпростадилом для интракавернозного введення існує ризик розвитку пріапізму.
Є повідомлення про зменшення ефективності леводопи при одночасному застосуванні.
Зменшує гіпотензивний ефект метилдопи.
