Дозировка
Для предупреждения тяжелых реакций гиперчувствительности всем больным должна проводиться премедикация с использованием глюкокортикостероидов, антигистаминных препаратов и антагонистов Н2-гистаминовых рецепторов. Рекомендуемый режим премедикации - 20 мг дексаметазона (или его эквивалент) внутрь, приблизительно, за 12 и 6 ч до введения препарата Паклитаксел-Тева, 50 мг дифенгидрамина (или его эквивалент) в/в и 300 мг циметидина или 50 мг ранитидина в/в за 30-60 мин до введения препарата Паклитаксел-Тева. При выборе режима и доз в каждом индивидуальном случае следует руководствоваться данными специальной литературы. Паклитаксел-Тева вводится в/в в виде 3-часовой или 24-часовой инфузии в дозе 175 мг/м2 или 135 мг/м2 соответственно, с интервалом между введениями 3 недели. Препарат применяется в виде монотерапии или в комбинации с цисплатином (рак яичников и немелкоклеточный рак легких) или доксорубицином (рак молочной железы). Рекомендуемая доза препарата Паклитаксел-Тева для лечения саркомы Капоши у больных СПИД составляет 100 мг/м2 в виде 3-часовой инфузии каждые 2 недели. Введение препарата Паклитаксел-Тева не следует повторять до тех пор, пока содержание нейтрофилов не составит, по крайней мере, 1500/мкл крови, а содержание тромбоцитов, по крайней мере, 100 000/мкл крови. Больным, у которых после введения Паклитаксела-Тева наблюдалась выраженная нейтропения (содержание нейтрофилов < 500/мкл крови в течение 7 дней или более длительного времени), или тяжелая форма периферической невропатии, в ходе последующих курсов лечения дозу Паклитаксела-Тева следует снизить на 20%.
Лекарственная форма
Концентрат для приготовления раствора для инфузий в виде прозрачного, бесцветного или слегка желтоватого, вязкого раствора
Состав
1 мл
паклитаксел 6 мг
Вспомогательные вещества: макрогола глицерилрицинилолеат - 527 мг, лимонная кислота безводная - 2 мг, этанол абсолютный - 396 мг (до 933 мг, что эквивалентно 1 мл).
Фармакологическое действие
Паклитаксел-Тева является противоопухолевым препаратом растительного происхождения, получаемым полусинтетическим путем из растения Taxus Baccata.
Механизм действия связан со способностью стимулировать "сборку" микротрубочек из димерных молекул тубулина, стабилизировать их структуру и тормозить динамическую реорганизацию в интерфазе, что нарушает митотическую функцию клетки.
Фармакокинетика
Всасывание
При в/в введении в течение 3 ч в дозе 135 мг/м Cmax составляет 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/ч/мл; при введении той же дозы в течение 24 ч - 195 нг/мл и 6300 нг/ч/мл, соответственно. Cmax и AUC дозозависимы: при 3-часовой инфузий увеличение дозы до 175 мг/м2 приводит к повышению этих параметров на 68% и 89%, а при 24-часовом - на 87% и 26%, соответственно.
Распределение
Связывание с белками плазмы - 88-98%. Время полураспределения из крови в ткани - 30 мин. Легко проникает и абсорбируется тканями, накапливается преимущественно в печени, селезенке, поджелудочной железе, желудке, кишечнике, сердце, мышцах.
Метаболизм и выведение
Метаболизируется в печени путем гидроксилирования с участием изоферментов цитохрома Р450 CYP 2D8 (с образованием метаболита - 6-альфа-гидроксипаклитаксел) и CYP 3A4 (с образованием метаболитов 3-пара-гидроксипаклитаксел и 6-альфа, 3-пара-дигидроксипаклитаксел). Выводится преимущественно с желчью - 90%. При повторных инфузиях не кумулирует.
T1/2 и общий клиренс вариабельны и зависят от дозы и длительности в/в введения: 13.1-52.7 ч и 12.2-23.8 л/ч/м2, соответственно. После в/в инфузий (1-24 ч) общее выведение почками составляет 1.3-12.6% от дозы (15-275 мг/м2), что указывает на наличие интенсивного внепочечного клиренса.
Побочные действия
Перечисленные ниже нежелательные явления, отмеченные при применении препарата, распределены по частоте возникновения в соответствии со следующей градацией: очень часто (>1/10), часто (от >1/100 до <1/10), нечасто (от >1/1000 до <1/100), редко (от >1/10 000 до <1/1000), крайне редко (<1/10 000).
Со стороны органов кроветворения: очень часто - выраженная нейтропения, выраженная лейкопения, тромбоцитопения, анемия; часто - фебрильная нейтропения; иногда - выраженная анемия; очень редко - острый миелобластный лейкоз, миелодиспластический синдром. Подавление функции костного мозга, главным образом гранулоцитарного ростка, было основным токсическим эффектом, ограничивающим дозу препарата. Максимальное снижение уровня нейтрофилов обычно наблюдается на 8-11 день, нормализация наступает на 22 день.
Аллергические реакции: очень часто - реакции повышенной чувствительности, проявляющиеся в основном кожными высыпаниями и "приливами" крови к лицу; иногда - гиперчувствительность замедленного типа, выраженные реакции гиперчувствительности, требующие дополнительного лечения (например, снижение АД, ангионевротический отек, респираторный дистресс-синдром, генерализованная крапивница); редко - анафилактические реакции; очень редко - анафилактический шок, включая летальные случаи. Описаны единичные случаи озноба и болей в спине.
Со стороны нервной системы: очень часто - периферическая невропатия (главным образом, парестезии), сонливость; часто - тяжелая невропатия (главным образом периферическая), головокружение, повышенная возбудимость, бессонница, нарушение мышления, депрессия, гипокинезия, нарушение походки, гипестезия, изменение вкуса, головная боль; редко - периферическая моторная невропатия (приводящая к дистальной слабости); очень редко - судорожные припадки типа grand mal, атаксия, острая энцефалопатия, спутанность сознания, поражение зрительного нерва, вегетативная невропатия, проявляющаяся паралитической непроходимостью кишечника и ортостатической гипотензией.
Со стороны органов чувств: часто - звон в ушах; иногда - сухость глаз, амблиопия, дефекты поля зрения; очень редко - расстройства зрения (мерцающая скотома), в частности у пациентов, получающих дозы превышающие рекомендованные, снижение остроты зрения, конъюнктивит, повышенное слезотечение, снижение слуха по нейросенсорному типу, вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто - снижение АД; часто - тахикардия, сердцебиение, брадикардия, обморок, вазодилатация (приливы); иногда - кардиомиопатия, бессимптомная желудочковая тахикардия, желудочковая бигеминия, AV-блокада, инфаркт миокарда, тромбофлебит, повышение АД, тромбоз венозных сосудов; редко - нарушение ритма, изменения на ЭКГ; очень редко - шок.
Со стороны дыхательной системы: часто - одышка, носовое кровотечение; редко - интерстициальная пневмония, фиброз легких; очень редко - кашель, легочная гипертензия, эмболия легочной артерии, а также более частое развитие лучевого пневмонита у больных, одновременно проходящих курс лучевой терапии.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - тошнота, рвота, диарея, мукозит, запор, стоматит, боль в животе; часто: сухость во рту, изъязвления слизистой ротовой полости, мелена, диспепсия; очень редко - анорексия, острый панкреатит, эзофагит, асцит, имеются единичные сообщения об острой кишечной непроходимости, перфорации кишечника, тромбозе брыжеечной артерии, ишемическом колите; увеличение активности печеночных трансаминаз (чаще ACT), щелочной фосфатазы и билирубина в сыворотке крови. Описаны случаи развития гепатонекроза и печеночной энцефалопатии.
Дерматологические реакции: очень часто - алопеция; часто - обратимые изменения кожи, сухость кожных покровов, эксфолиативный дерматит, псориаз, сыпь, акне, умеренно выраженные нарушения ногтевой пластины; иногда - нарушение пигментации или обесцвечивание ногтевого ложа; редко - эритема; очень редко - многоформная экссудативная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, крапивница, онихолиз.
Со стороны костно-мышечной системы: очень часто - артралгия или миалгия; часто - боль в костях судороги в ногах, миастения, боль в спине.
Местные реакции: часто - умеренно выраженные явления в месте инъекции (болевые ощущения, отек, эритема, индурация и пигментация кожи, экстравазация может вызывать воспаление и некроз подкожной клетчатки).
Прочие: очень часто - астения, отеки (включая периферические и отеки лица), снижение толерантности к инфекциям (любой этиологии); часто - гриппоподобный синдром, недомогание, боль в груди, озноб, подъем температуры; иногда - дегидратация, снижение или повышение массы тела, тяжелые инфекции, септический шок.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Лечение препаратом Паклитаксел-Тева должно осуществляться под наблюдением врача, имеющего опыт работы с противоопухолевыми химиотерапевтическими препаратами.
Если Паклитаксел-Тева используется в комбинации с цисплатином, сначала следует вводить Паклитаксел-Тева, а затем цисплатин.
Во время лечения необходимо регулярно контролировать картину периферической крови, АД, ЧСС и число дыханий (особенно на протяжении первого часа инфузии), ЭКГ-контроль (в т.ч. до начала лечения).
В случае развития тяжелых реакций гиперчувствительности инфузию препарата следует немедленно прекратить и начать симптоматическое лечение, причем вводить препарат повторно не следует.
В случаях развития нарушений AV-проводимости, при повторных введениях необходимо проводить непрерывный кардиомониторинг. Пациентам во время лечения препаратом Паклитаксел-Тева и, по крайней мере, в течение 3-х месяцев после окончания терапии следует использовать надежные методы контрацепции.
Паклитаксел-Тева является цитотоксическим веществом, при работе с которым необходимо соблюдать осторожность, пользоваться перчатками и избегать его попадания на кожу или слизистые оболочки, которые в таких случаях необходимо тщательно промыть мылом и водой, либо (глаза) большим количеством воды.
После разведения концентрата физико-химическая стабильность препарата сохраняется в течение 96 ч при температуре ниже 25°С.
После разведения раствор нельзя замораживать.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— рак яичников (терапия первой линии больных с распространенной формой заболевания или остаточной опухолью (более 1 см) после хирургического вмешательства (в комбинации с цисплатином) и терапия второй линии при метастазах после стандартной терапии, не давшей положительного результата);
— рак молочной железы (наличие пораженных лимфатических узлов после стандартной комбинированной терапии (адъювантное лечение); после рецидива заболевания, в течение 6 месяцев после начала адъювантной терапии - терапия первой линии; метастатический рак молочной железы после неэффективной
стандартной терапии - терапия второй линии);
— немелкоклеточный рак легких (терапия первой линии больных, которым не планируется проведение хирургического лечения и/или лучевой терапии (в комбинации с цисплатином);
— саркома Капоши у больных СПИД (терапия второй линии).
Противопоказания
— исходное содержание нейтрофилов менее 1500/мкл у пациентов с солидными опухолями;
— исходное (или зарегистрированное в процессе лечения) содержание нейтрофилов менее 1000/мкл у пациентов с саркомой Капоши у больных СПИД;
— беременность;
— период лактации (кормления грудью);
— детский возраст (безопасность и эффективность не установлены);
— повышенная чувствительность к паклитакселу или другим составным частям препарата (в т.ч. к полиоксиэтилированному касторовому маслу).
С осторожностью следует назначать препарат при угнетении костномозгового кроветворения (в т.ч. после химио- или лучевой терапии), печеночной недостаточности, острых инфекционных заболеваниях (в т.ч. опоясывающий лишай, ветряная оспа, герпес), тяжелом течении ИБС, инфаркте миокарда (в анамнезе), при аритмиях.
Лекарственное взаимодействие
Цисплатин снижает общий клиренс паклитаксела на 20%, за счет чего более выраженная миелосупрессия наблюдается в случае, когда паклитаксел вводят после цисплатина.
Одновременное назначение с циметидином, ранитидином, дексаметазоном или дифенгидрамином не влияет на связывание паклитаксела с белками плазмы крови.
Ингибиторы микросомального окисления (в т.ч. кетоконазол, циметидин, верапамил, диазепам, хинидин, циклоспорин) подавляют метаболизм паклитаксела.
Полиоксиэтилированное касторовое масло, входящее в состав паклитаксела, может вызывать экстракцию ДЭГФ [ди-(2-этилгексил)фталата] из пластифицированных поливинилхлоридных (ПВХ) контейнеров, причем степень вымывания ДЭГФ увеличивается при увеличении концентрации раствора и со временем.
(5298)
Дозування
Для попередження важких реакцій гіперчутливості всім хворим повинна проводитися премедикація з використанням глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів і антагоністів Н2-гістамінових рецепторів. Рекомендований режим премедикації - 20 мг дексаметазону (або його еквівалент) внутрішньо, приблизно за 12 та 6 годин до введення препарату Паклітаксел-Тева, 50 мг дифенгідраміну (або його еквівалент) в/в і 300 мг циметидину або 50 мг ранітидину в/в за 30-60 хв до введення препарату Паклітаксел-Тева. При виборі режиму і доз до��кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Паклітаксел-Тева вводиться в/в у вигляді 3-годинний або 24-годинної інфузії у дозі 175 мг/м2 або 135 мг/м2 відповідно, з інтервалом між введеннями 3 тижні. Препарат застосовується у вигляді монотерапії або в комбінації з цисплатином (рак яєчників і недрібноклітинний рак легенів) або доксорубіцином (рак молочної залози). Рекомендована доза препарату Паклітаксел-Тева для лікування саркоми Капоші у хворих на СНІД становить 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати до тих пір, поки вміст нейтрофілів не складе принаймні 1500/мкл крові, а вміст тромбоцитів-принаймні, 100 000/мкл крові. Хворим, у яких після введення Паклітакселу-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (вміст нейтрофілів < 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалого часу), або важка форма периферичної невропатії, в ході наступних курсів лікування дозу Паклітакселу-Тева слід знизити на 20%.
Лікарська форма
Концентрат для приготовления розчину для інфузій у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчинуСклад
1 мл
паклітаксел 6 мг
Допоміжні речовини: макрогола глицерилрицинилолеат - 527 мг, лимонна кислота безводна - 2 мг, етанол абсолютний - 396 мг (до 933 мг, що еквівалентно 1 мл).Фармакологічна дія
Паклітаксел-Тева є протипухлинним препаратом рослинного походження, що отримується напівсинтетичним шляхом з рослини Taxus Baccata.
Механізм дії пов'язаний зі здатністю з��имулировать "складання мікротрубочок з димеризованих молекул тубуліну, стабілізувати їх структуру і гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.Фармакокінетика
Всмоктування
При в/в введенні протягом 3 год у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, а AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл і 6300 нг/год/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузій збільшення дози до 175 мг/м2 приводить до підвищення цих параметрів на 68% і 89%, а при 24-годинному - на 87% і 26%, соответственн��.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - 88-98%. Час полураспределения з крові в тканини - 30 хв. Легко проникає і абсорбується тканинами, накопичується переважно в печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах.
Метаболізм і виведення
Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання з участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP 2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гидроксипаклитаксел) та CYP 3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гидроксипаклитаксел і 6-альфа, 3-пара-дигидроксипа��литаксел). Виводиться переважно з жовчю - 90%. При повторних інфузіях не кумулює.
T1/2 і загальний кліренс варіабельні і залежать від дози і тривалості в/в введення: 13.1-52.7 год і 12.2-23.8 л/год/м2, відповідно. Після в/в інфузій (1-24 год) загальне виведення нирками становить 1.3-12.6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного внепочечного кліренсу.Побічні дії
Перелічені нижче небажані явища, відмічені при застосуванні препарату, згруповані за частотою виникнення у відповідності з наступною градацією: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).
З боку органів кровотворення: дуже часто - виражена нейтропенія, виражена лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія; часто - фебрильна нейтропенія; іноді - виражена анемія; дуже рідко - гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження ��рівня нейтрофілів звичайно спостерігається на 8-11 день, нормалізація настає на 22 день.
Алергічні реакції: дуже часто - реакції підвищеної чутливості, що проявляються в основному шкірними висипаннями і "припливами" крові до обличчя; іноді - гіперчутливість уповільненого типу, виражені реакції гіперчутливості, що вимагають додаткового лікування (наприклад, зниження артеріального тиску, ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка); рідко - анафілактичні реакції; дуже рідко - анафилактичеський шок, включаючи летальні випадки. Описані поодинокі випадки ознобу і болів в спині.
З боку нервової системи: дуже часто - периферична невропатія (головним чином, парестезії), сонливість; часто - важка невропатія (головним чином периферична), запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, порушення мислення, депресія, гіпокінезія, порушення ходи, гіпестезія, зміна смаку, головний біль; рідко - периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко - судомні напади типу grand mal, атаксія, гостра енцефалопатія, сплутаність свідомості, ураження зорового нерва, вегетативна нейропатія, що виявляється паралітичною непрохідністю кишечника та ортостатичною гіпотензією.
З боку органів чуття: часто - дзвін у вухах; іноді - сухість очей, амбліопія, дефекти поля зору; дуже рідко - розлади зору (миготлива скотома), зокрема у пацієнтів, які отримують дози, що перевищують рекомендовані, зниження гостроти зору, кон'юнктивіт, підвищена сльозотеча, зниження слуху по нейросенсорному типу, вертиго.<br />
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - зниження АТ; часто - тахікардія, серцебиття, брадикардія, непритомність, вазодилатація (припливи); іноді - кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, шлуночкова бігемінія, AV-блокада, інфаркт міокарда, тромбофлебіт, підвищення АТ, тромбоз венозних судин; рідко - порушення ритму, зміни на ЕКГ; дуже рідко - шок.
З боку дихальної системи: часто - задишка, носова кровотеча; рідко - інтерстиціальна пневмонія, фіброз легень; дуже рідко - кашель, легенева гіп��ртензия, емболія легеневої артерії, а також більш часте розвиток променевого пневмоніту у хворих, які одночасно проходять курс променевої терапії.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, діарея, мукозит, запор, стоматит, біль у животі; часто: сухість у роті, виразки слизової оболонки ротової порожнини, мелена, диспепсія; дуже рідко - анорексія, гострий панкреатит, езофагіт, асцит, є поодинокі повідомлення про гострої кишкової непрохідності, перфорації кишечнику, тромбоз брижової артерії, ішемічному коліті; зрок в ток активності печінкових трансаміназ (частіше ACT), лужної фосфатази і білірубіну в сироватці крові. Описані випадки розвитку гепатонекрозу та печінкової енцефалопатії.
Дерматологічні реакції: дуже часто - алопеція; часто - зворотні зміни шкіри, сухість шкірних покривів, ексфоліативний дерматит, псоріаз, висип, акне, помірно виражені порушення нігтьової пластини; іноді - порушення пігментації або знебарвлення нігтьового ложа; рідко - еритема; дуже рідко - багатоформна ексудативна еритема, у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, онихолиз.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - артралгія або міалгія; часто - біль у кістках, судоми в ногах, міастенія, біль у спині.
Місцеві реакції: часто - помірно виражені явища в місці ін'єкції (больові відчуття, набряк, еритема, індурація і пігментація шкіри, экстравазация може викликати запалення і некроз підшкірної клітковини).
Інші: дуже часто - астенія, набряки (включаючи і периферичні набряки обличчя), зниження толерантності до інфекцій будь этиологиі); часто - грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, озноб, підвищення температури; іноді - дегідратація, зниження або підвищення маси тіла, тяжкі інфекції, септичний шок.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Лікування препаратом Паклітаксел-Тева має здійснюватися під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними хіміотерапевтичними препаратами.
Якщо Паклітаксел-Тева використовується в комбінації з цисплатином, спершу слід вводити Паклітаксел-Тева, а потім цисплатин.
Під чая лікування необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, АТ, ЧСС і число дихань (особливо протягом першої години інфузії), ЕКГ-контроль (у т. ч. до початку лікування).
У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості інфузію препарату слід негайно припинити і почати симптоматичне лікування, причому вводити препарат повторно не слід.
У випадках розвитку порушень AV-провідності, при повторних введеннях необхідно проводити безперервний кардиомониторинг. Пацієнтам під час лікування препараатом Паклітаксел-Тева і, принаймні, протягом 3-х місяців після закінчення терапії слід використовувати надійні методи контрацепції.
Паклітаксел-Тева є цитотоксичною речовиною, при роботі з якими необхідно дотримуватися обережності, користуватися рукавичками та уникати його потрапляння на шкіру або слизові оболонки, які в таких випадках необхідно ретельно промити милом та водою, або (очі) великою кількістю води.
Після розведення концентрату фізико-хімічна стабільність препарату зберігається в плині чаие 96 год при температурі нижче 25°С.
Після розведення розчин не можна заморожувати.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— рак яєчників (терапія першої лінії хворих з поширеною формою захворювання або залишковою пухлиною (більш 1 см) після хирургического втручання (в комбінації з цисплатином) і терапія другої лінії при метастазах після стандартної терапії, що не дала позитивного результату);
— рак молочної залози (наявність уражених лімфатичних вузлів після стандартної комбінованої терапії (ад'ювантне лікування); після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку ад'ювантної терапії - терапія першої лінії; метастатичний рак молочної залози після неефективної
стандартної терапії - терапія другої лінії);
— недрібноклітинний рак легенів��х (терапія першої лінії хворих, яким не планується проведення хірургічного лікування та/або променевої терапії (у комбінації з цисплатином);
— саркома Капоші у хворих на СНІД (терапія другої лінії).Протипоказання
— вихідне вміст нейтрофілів менше ніж 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами;
— початкове (або зареєстроване в процесі лікування) вміст нейтрофілів менше 1000/мкл у пацієнтів з саркомою Капоші у хворих на СНІД;
— вагітність;
— період лактації (годування груддю);
— дитячий воозраст (безпека й ефективність не встановлені);
— підвищена чутливість до паклитакселу або інших складових частин препарату (у т. ч. до полиоксиэтилированному касторовому маслу).
З обережністю слід призначати препарат при пригнічення кістковомозкового кровотворення (в т. ч. після хіміо - або променевої терапії), печінковій недостатності, гострих інфекційних захворюваннях (у т. ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкому перебігу ІХС, інфаркті міокарда (в анамнезі), при аритміях.Лікарська взаємодія3>Цисплатин знижує загальний кліренс паклітакселу на 20%, за рахунок чого більш виражена мієлосупресія спостерігається у випадку, коли паклітаксел вводять після цисплатину.
Одночасне призначення з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгидрамином не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми крові.
Інгібітори мікросомального окислення (у т. ч. кетоконазол, циметидин, верапаміл, діазепам, хінідин, циклоспорин) пригнічують метаболізм паклітакселу.
Полиоксиэтилированное рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може спричинити екстракцію ДЭГФ [ді-(2-этилгексил)фталата] із пластифікованих полівінілхлоридних (ПВХ) контейнерів, причому ступінь вимивання ДЭГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.
