Дозировка
Лекарственный препарат предназначен для перорального применения. Всасываемость амоксициллина не уменьшается при одновременном приеме пищи. Для приготовления суспензии заполните флакон питьевой водой приблизительно на 1 см не доходя до метки, закройте флакон и тщательно взболтайте. После оседания пены добавьте воды точно до метки. Снова тщательно взболтайте. После этого суспензия готова к применению. Перед каждым применением следует тщательно взбалтывать флакон. Терапия инфекций: Как правило, терапию рекомендуется продолжать в течение 2-3 дней после исчезновения симптомов. В случае инфекций, вызванных бета-гемолитическим стрептококком, полная эрадикация патогена требует проведение терапии не менее 10 дней. Взрослые дозировки (включая пациентов пожилого возраста): Стандартная доза: Стандартная доза составляет от 750 мг до 3 г амоксициллина в сутки, разделенная на несколько приемов. Детские дозировки (дети до 12 лет или менее 40 кг массы тела) Суточная доза для детей составляет 25 - 50 мг/кг/сут в 3 приема (максимально 60 мг/кг/сут) в зависимости от показания и тяжести заболевания. Дети старше 12 лет или с массой тела выше 40 кг должны получать взрослую дозировку. Дозирование при почечной недостаточности: У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью доза должна быть снижена. При почечном клиренсе менее 30 мл/мин рекомендуется увеличение интервала между дозами или уменьшение последующих доз.
Передозировка
Симптомы. Амоксициллин обычно не вызывает острых токсических эффектов, даже при случайном приеме высоких доз. Передозировка может проявляться симптомами желудочно-кишечных расстройств, нарушением водно-электролитного баланса. Терапия. Необходимо прекратить прием амоксициллина. Специфического антидота амоксициллина не существует. Терапия включает в себя введение активированного угля (показаний для промывания желудка, как правило, нет) или симптоматические меры. Особое внимание следует уделять поддержанию водно-электролитного баланса. Возможно применение гемодиализа.
Состав
5 мл (1 мерная ложка) содержат:
Активные компоненты:
порошок для приготовления суспензии для приема внутрь 250 мг/5 мл: 250 мг амоксициллина в форме амоксициллина тригидрата;
Вспомогательные вещества: кислота лимонная безводная, натрия бензоат, аспартам, тальк, безводный тринатрийцитрат, циамопсиса четырехлопастного (гуара) камедь (гуар галактоманн&й), кремния диоксид осажденный; ароматизаторы (порошкообразные) -лимонный, персиково-абрикосовый, апельсиновый.
Фармакологическое действие
Амоксициллин представляет собой аминобензиловый пенициллин, обладающий бактерицидным действием в результате ингибирования синтеза бактериальной клеточной стенки.
Пороговые значения MIC для различных чувствительных организмов варьируют. Enterobacteriaceae spp. принято считать чувствительными при их ингибировании в концентрации < 8 мкг/мл амоксициллина и резистентными - при концентрации > 32 м кг/мл.
В соответствии с рекомендациями CLSI и при использовании CLSI-указанных методов M.catarrhalis (р-лактамаза отрицательная) и Н. influenzae (р-лактамаза отрицательная) расцениваются как чувствительные при концентрациях < 1 мкг/мл и резистентными при > 4 мкг/мл; Str. pneumoniae считаются чувствительными при MIC < 2 мкг/мл и резистентными при > 8 мкг/мл.
Распространенность резистентных штаммов варьирует географически и в разное время, поэтому желательно ориентироваться на местную информацию о резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций.
увствительные:
Грам-положительные аэробы
Bacillus anthracis Corynebacterium spp § Enterococcus faecalis§
Listeria monocytogenes Streptococcus agalactiae Streptococcus bovis Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes Streptococcus viridans§ Грам-отрицательные аэробы: Brucella spp
Escherichia coli
Haemophilus influenzae * Haemophilus para-influenzae * Neisseria gonorrhoeae§
Neisseria meningitidis
Proteus mirabilis Salmonella spp
Shigella spp
Vibrio cholerae Анаэробы
Bacteroides melaninogenicus§ Clostridium spp Fusobacterium spp} Peptostreptococci
Частота резистентности в странах ЕС
(если> 10%) (крайние значения)
4.6-51.4 %
46.7% 2-31.7 %э 15.3% 12- 80%> 28%
Резистентные
грам-положительные аэробы
Staphylococcus (p-лактамазопродуцирующие штаммы)
Грам-отрицательные аэробы
Acinetobacter spp
Citrobacter spp Enterobacter spp Klebsiella spp МогахеЧа catarrhalis
Proteus spp (indol positive)
Proteus vulgaris Providencia spp Pseudomonas spp Serratia spp Анаэробы Bacteroides fragilis Другие Chlamydia Mycoplasma Rickettsia
a)% продукции р-лактамазы
b)% пенициллинорезистентности (включая промежуточную резистентность)
До настоящего времени нет сообщений о появлении р-лактамазопродуцирующих штаммов.
§ Непостоянная чувствительность; чувствительность предсказать невозможно без проведения тестов на чувствительность.
Клиническая эффективность была показана для чувствительных штаммов при применении по показаниям.
Бактерии могут обладать резистентностью к амоксициллину (и, следовательно ампициплину) в результате продукции бета-лактамаз, гидролизующих аминопенициллины (которые могут ингибироваться клавулановой кислотой), изменений пенициллин-связывающих белков, нарушения проницаемости для препарата или благодаря функционированию специальных помповых насосов, выкачивающих препарат из клетки. В одном микроорганизме могут одновременно присутствовать несколько механизмов резистентности, что объясняет существование вариабельной и непредсказуемой перекрестной резистентности к другим бета-лактамам и антибактериальным препаратам из других групп.
Фармакокинетика
Абсорбция - быстрая, высокая (93%), прием пищи не оказывает влияния на абсорбцию, не разрушается в кислой среде желудка. При приеме внутрь в виде суспензии в дозе 125 и 250 мг Стах - 1.5-3 и 3.5-5 мкг/мл соответственно. Максимальные концентрации в плазме наблюдаются через 1 - 2 часа после приема препарата.
Распределение:
Около 17% амоксициллина находится в связанном с белками плазмы состоянии.
Имеет большой объем распределения: в высоких концентрациях обнаруживается в плазме, мокроте, бронхиальном секрете (в гнойном бронхиальном секрете распределение слабое), плевральной и перитонеальной жидкости, моче, содержимом кожных волдырей, ткани легкого, слизистой оболочке кишечника, женских половых органах, предстательной железе, жидкости среднею уха (при его воспалении), костях, жировой ткани, желчном пузыре (при нормальной функции печени), тканях плода. При увеличении дозы в 2 раза концентрация также увеличивается в 2 раза. Концентрация в желчи превышает концентрацию в плазме в 2-4 раза. В амниотической жидкости и сосудах пуповины концентрация амоксициллина - 25-30% от уровня в плазме беременной женщины. Плохо проникает через ГЭБ, при воспалении мозговых оболочек концентрация в СМЖ - около 20% от уровня в плазме. Амоксициллин проходит через плаценту и в небольшом количестве обнаруживается в грудном молоке. Биотрансформация и элиминация:
Частично метаболизируется с образованием неактивных метаболитов. Т1/2 - 1-1.5 ч. Выводится на 50-70% почками в неизмененном виде (путем канальцевой секреции - 80% и клубочковой фильтрации - 20%), печенью - 10-20%. В небольшом количестве выделяется с грудным молоком. Т1/2 у недоношенных, новорожденных и детей до 6 мес - 3-4 ч. При
нарушении функции почек (КК менее или равен 15 мл/мин) Т1/2 увеличивается до 8,5 ч. Амоксициллин удаляется при гемодиализе.
Побочные действия
Побочною эффекты классифицируются следующим образом:
Часто:\000910%, или реже, но чаще 1%
Нечасто:\00091%, или реже, но чаще 0.1%
Редко:\00090.1% или реже, но чаще 0.01%
Очень редко, включая единичные случаи:0.01% или реже.
Изменения со стороны крови и лимфатической системы.
Редко: эозинофилия и гемолитическая анемия.
Очень редко: единичные случаи лейкопении, гранулоцитопении, тромбоцитопении, анемии. Все изменения были обратимыми при прекращении терапии.
Изменения со стороны иммунной системы.
Редко: отек гортани, сывороточная болезнь, аллергический васкулит, анафилаксия и анафилактический шок в редких случаях.
Неврологические нарушения.
Редко: асептический менингит.
Желудочно-кишечные расстройства.
Часто: ощущение дискомфорта, тошнота, потеря аппетита, рвота, метеоризм, диарея, сухость во рту, нарушение вкусового восприятия, дисбактериоз. Как правило, перечисленные эффекты характеризуются легкой степенью тяжести и часто исчезают по мере продолжения терапии или очень быстро после ее прекращения.
При развитии тяжелой персистирующей диареи необходимо учитывать возможность очень редкого осложнения, псевдомембранозного колита. В этих случаях противопоказано назначение лекарственных препаратов, подавляющих перистальтику.
Изменения со стороны печени и желчевыводящей системы.
Нечасто: транзиторное повышение уровня печеночных ферментов.
Изменения со стороны кожи и подкожно-жировой клетчатки.
Часто-, кожные реакции в виде гиперемии кожных покровов, зуда, экзантемы, крапивницы; типичная экзантема появляется на 5 - 11 день от начала терапии. Немедленное развитие крапивницы свидетельствует об аллергической реакции на амоксициллин и требует прекращения терапии.
Редко: ангионевротический отек (отек Квинке), экссудативная мультиформная эритема, острые экзантематозные пустулезные высыпания, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, буллезный и эксфолиативный дерматит, стоматит. Изменения со стороны мочевыделительной системы.
Редко: острый интерстициальный нефрит.
Общие расстройства.
Редко: лекарственная лихорадка.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии амоксициллином важно удостовериться в отсутствии в анамнезе реакций гиперчувствительности к пенициллинам и цефалоспоринам, последние способны вызвать перекрестную аллергическую реакцию (10 - 15%).
Длительное применение амоксициллина в некоторых случаях может привести к росту устойчивых к нему\0009бактерий\0009игрибов.
Порошки Оспамокса для приготовления суспензий для приема внутрь содержат аспартам (Е951) и должны с осторожностью назначаться пациентам с фенилкетонурией. У гомозиготных пациентов с фенилкетонурией количество фенилаланина, источником которого является аспартам, должно быть включено в калькуляцию потребления фенилаланина.
В состав данного медицинского препарата входит бензоат натрия и цитрат натрия, что важно учитывать пациентам, находящимся на диете с ограниченным потреблением натрия. Содержание натрия в максимальной суточной дозе не превышает 200 мг.
При развитии тяжелой персистирующей диареи необходимо учитывать вероятность псевдомембранозного колита, вызываемого Clostridium difficile.
При курсовом лечении необходимо проводить контроль за состоянием функции органов кроветворения, печени и почек.
При применении амоксициллина в высоких дозах с целью минимизирования риска амоксициллиновой кристаллурии важно следить за адекватностью потребления и выведения жидкости.
При определении наличия глюкозы в моче на фоне терапии амоксициллином рекомендуется использовать ферментативные глюкозоксидантные методы. При использовании химических методов высокая концентрация амоксициллина в моче может быть причиной ложноположительных результатов исследования.
Показания
Оспамокс® показан для пероральной терапии следующих бактериальных инфекций, вызванных амоксициллин-чувствительными грам-положительными и грам-отрицательными патогенами:
Инфекции верхних дыхательных путей, включая инфекции уха, носа и горла: острый средний отит, острый синусит и бактериальный фарингит.
Инфекции нижних дыхательных путей: обострение хронического бронхита, внебольничная пневмония.
Инфекции желудочно-кишечного тракта: бактериальный энтерит, инфекции, вызванные Н. Pylori.
Инфекции мочеполовой системы: цистит, пиелонефрит, простатит, эпидидимит, уретрит, гонорея неосложненная.
Инфекции кожи и подкожной клетчатки.
Эндокардит: профилактика эндокардита у пациентов из группы риска по развитию эндо<ардита - к примеру, при проведении стоматологических процедур.
Противопоказания
Гиперчувствительность к пенициллинам.
С осторожностью
Необходимо учитывать возможность перекрестной аллергии с другими бета-лактамными антибиотиками, такими как цефалоспорины и карбапенемы.
Оспамокс® следует применять с осторожностью у пациентов с вирусными инфекциями, острым лимфобластным лейкозом и инфекционным мононукпеозом (в связи с повышенным риском эритематозной сыпи на коже).
Беременность и лактация
Применение амоксициллина во время беременности и грудного вскармливания возможно только и том случае, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода или младенца.
Лекарственное взаимодействие
овместное применение не рекомендуется:
Аллопуринол.
Совместное применение с аллопуринолом может привести к развитию аллергических кожных реакций.
Дигоксин
Возможно увеличение всасывания дигоксина на фоне терапии амоксициллином. Антикоагулянты
Амоксициллин, подавляя кишечную микрофлору, снижает синтез витамина К и протромбиновый индекс, и повышает тем самым эффективность непрямых антикоагулянтов. Другие антибиотики
Фармацевтически несовместим с аминогликозидами (во избежание взаимной инактивации нельзя смешивать).
Оспамокс не следует применять одномоментно в комбинации с бактериостатическими антибиотиками (макролиды, тетрацикпины), сульфаниламидами из-за возможного снижения активности (антагонистическое действие); бактерицидные антибиотики (в т.ч.аминогликозиды, цефалоопорины) оказывают синергидное действие.
Метотрексат
Амоксициллин уменьшает клиренс и повышает токсичность метотрексата.
С осторожностью следует применять амоксициллин со следующими препаратами: Пероральные гормональные контрацептивы
Амоксиииллин уменьшает эффективность эстрогенсодержащих пероральных контрацептивов. Применение амоксициллина может привести ктранзиторному уменьшению концентрации эстрогена и прогестерона в крови и снизить эффективность гормональных контрацептивов. В связи с этим рекомендуется на время лечения амоксициллином дополнительно использовать негормональные методы контрацепции.
(236)
Дозування
Лікарський препарат призначений для перорального застосування. Всмоктування амоксициліну не зменшується при одночасному прийомі їжі. Для приготування суспензії заповніть флакон питною водою приблизно на 1 см не доходячи до мітки, закрийте флакон і ретельно збовтайте. Після осідання піни додайте води точно до мітки. Знову ретельно збовтайте. Після цього суспензія готова до застосування. Перед кожним застосуванням слід ретельно збовтувати флакон. Терапія інфекцій: Як правило, терапію рекомендується продовжувати протягом 2-3 днів після зникнення симптомів. У випадку інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стрептококом, повна ерадикація патогена вимагає проведення терапії не менше 10 днів. Дорослі дозування (включаючи пацієнтів літнього віку): Стандартна доза: Стандартна доза становить від 750 мг до 3 г амоксициліну в добу, розділена на декілька прийомів. Дитячі дозування (діти до 12 років або менше 40 кг маси тіла) Добова доза для дітей становить 25 - 50 мг/кг/добу в 3 прийоми (максимально 60 мг/кг/добу) в залежності від показані�� і тяжкості захворювання. Діти старше 12 років або з масою тіла понад 40 кг повинні отримувати дорослу дозу. Дозування при нирковій недостатності: У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю доза повинна бути знижена. При нирковому кліренсі менше 30 мл/хв рекомендується збільшення інтервалу між дозами або зменшення наступних доз.Передозування
Симптоми. Амоксицилін зазвичай не викликає гострих токсичних ефектів, навіть при випадковому прийомі високих доз. Передозування може проявлятися симптомами шлунково-кишкових расстройств, порушенням водно-електролітного балансу. Терапія. Необхідно припинити прийом амоксициліну. Специфічного антидоту амоксициліну не існує. Терапія включає в себе введення активованого вугілля (показань для промивання шлунка, як правило, немає) або симптоматичні заходи. Особливу увагу слід приділити підтримці водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.
Склад
5 мл (1 мірна ложка) містять:
Активні компоненти:
порошок для приготування суспензії для прийому всередину 250 мг/5 мл: 250 мг амоксициліну у формі амоксициліну тригідрату;
Допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію бензоат, аспартам, тальк, безводний тринатрийцитрат, циамопсіса управління (гуар) камедь (гуар галактоманн&ї), кремнію діоксид обложений; ароматизатори (порошкоподібні) -лимонний, персиково-абрикосовий, апельсиновий.Фармакологічна дія
Амоксицилін являє собою аминобензиловый пеніцилін, що володіє бактерицидною дією в результаті інгібування синтезу бактеріальної клеточної стінки.
Порогові значення MIC для різних чутливих організмів варіюють. Enterobacteriaceae spp. прийнято вважати чутливими при їх інгібуванні в концентрації < 8 мкг/мл амоксициліну та резистентними - при концентрації > 32 м кг/мл.
У відповідності з рекомендаціями CLSI і при використанні CLSI-зазначених методів M. catarrhalis (р-лактамаза негативна) та Н. influenzae (р-лактамаза негативна) розцінюються як чутливі при концентраціях < 1 мкг/мл і резистентними при > 4 мкг/мл; Str. pneumoniae вважаються чутливими при MIC < 2 мкг/мл і резистентними при > 8 мкг/мл
Поширеність резистентних штамів варіює географічно і в різний час, тому бажано орієнтуватись на місцеву інформацію щодо резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
увствительные:
Грам-позитивні аероби
Bacillus anthracis Corynebacterium spp § Enterococcus faecalis§
Listeria monocytogenes Streptococcus agalactiae Streptococcus bovis Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes Streptococcus viridans§ Грам-негативні аероби: Brucella spp
Escherichia coli
Haemophilus influenzae * Haemophilus para-influenzae * Neisseria gonorrhoeae§
Neisseria meningitidis
Proteus mirabilis Salmonella spp
Shigella spp
Vibrio cholerae Анаероби
Bacteroides melaninogenicus§ Clostridium spp Fusobacterium spp} Peptostreptococci
Частота резистентності в країнах ЄС
(якщо> 10%) (крайні значення)
4.6-51.4 %
46.7% 2-31.7 %е 15.3% 12 - 80%> 28%
Резистентні
грам-позитивні аероби
Staphylococcus (p-лактамазопродукуючі штами)
Грам-негативні аероби
Acinetobacter spp
Citrobacter spp Enterobacter spp Klebsiella spp МогахеЧа catarrhalis
Proteus spp (indol positive)
Proteus vulgaris Providencia spp Pseudomonas spp Serratia spp Анаероби Bacteroides fragilis Інші Chlamydia Mycoplasma Rickettsia
a)% продукції р-лактамази
b)% пенициллинорезистентности (включаючи проміжну резистентність)
До теперішнього часу немає повідомлень про появу р-лактамазопродуцирующих штамів.
§ Непостійна чутливість; чутливість передбачити неможливо без проведення тестів на чутливість.
Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих штамів при застосуванні за показаннями.
Бактерії можуть мати резистентністю до амоксициліну (і, отже��єльне ампициплину) у результаті продукції бета-лактамаз, гідроліз амінопеніциліни (які можуть ингибироваться клавуланової кислоти), змін пеніцилін-зв'язуючих білків, порушення проникності для препарату або завдяки функціонуванню спеціальних помпових насосів, викачують препарат з клітки. В одному микроорганизме можуть одночасно бути кілька механізмів резистентності, що пояснює існування змінної і непередбачуваною перехресної резистентності до інших бета-лактамів і антибактериальным препаратів з інших груп.Фармакокінетика
Абсорбція - швидка, висока (93%), прийом їжі не впливає на абсорбцію, не руйнується в кислому середовищі шлунка. При прийомі внутрішньо у вигляді суспензії в дозі 125 і 250 мг Стах - 1.5-3 і 3.5-5 мкг/мл відповідно. Максимальні концентрації у плазмі спостерігаються через 1 - 2 години після прийому препарату.
Розподіл:
Близько 17% амоксициліну знаходиться у зв'язаному з білками стані.
Має великий об'єм розподілу: у високих концентраціях виявляється в плазмі, м��крота, бронхіальному секреті (у гнійному бронхіальному секреті розподіл слабке), плевральній і перитонеальній рідині, сечі, вмісті шкірних пухирів, тканини легкого, слизовій оболонці кишечнику, жіночих статевих органах, передміхуровій залозі, рідини среднею вуха (при його запаленні), кістках, жировій тканині, жовчному міхурі (при нормальній функції печінки), тканинах плоду. При збільшенні дози в 2 рази концентрація також збільшується у 2 рази. Концентрація в жовчі перевищує концентрацію в плазмі в 2-4 рази. В амніотичній рідини і судинах пуповини концентрація амоксициліну - 25-30% від рівня в плазмі вагітної жінки. Погано проникає через ГЕБ, при запаленні мозкових оболонок концентрація в СМЖ - близько 20% від рівня в плазмі. Амоксицилін проходить через плаценту і в невеликій кількості виявляється в грудному молоці. Біотрансформація та елімінація:
Частково метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Т1/2 - 1-1.5 ч. Виводиться на 50-70% нирками у незміненому вигляді шляхом канальцевої секреції - 80% і клубочкової фільтрації - 20%), печінкою - 10-20%. У невеликому кількостей�� виділяється з грудним молоком. Т1/2 у недоношених, новонароджених і дітей до 6 місяців - 3-4 ч. При
порушення функції нирок (КК менше або дорівнює 15 мл/хв) Т1/2 збільшується до 8,5 ч. Амоксицилін видаляється при гемодіалізі.Побічні дії
Побочною ефекти класифікуються таким чином:
Часто:\000910%, або рідше, але частіше 1%
Нечасто:\00091%, або рідше, але частіше 0.1%
Рідко:\00090.1% або рідше, але частіше 0.01%
Дуже рідко, включаючи поодинокі випадки:0.01% або рідше.
Зміни з боку крові і лімфатичної системи.
Рідко: еозинофілія і гемолітична анемія.
Дуже рідко: поодинокі випадки лейкопенії, гранулоцитопенії, тромбоцитопенії, анемії. Всі зміни були оборотними при припиненні терапії.
Зміни з боку імунної системи.
Рідко: набряк гортані, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт, анафілаксія та анафілактичний шок; у поодиноких випадках.
Неврологічні порушення.
Рідко: асептичний менінгіт.
Шлунково-кишкові розлади.
Часто: відчуття дискомфорту, нудота, втрата апетиту, блювання, метеоризм, діарея, сухість у роті, порушення смакового сприйняття, дисбактеріоз. Як правило, перераховані ефекти характеризуються легким ступенем тяжкості і часто зникають у міру продовження терапії або дуже швидко після її припинення.
При розвитку тяжкої персистуючої діареї необхідно враховувати можливість дуже рідкісного ускладнення, псевдомембранозного коліту. У цих випадках протипоказане призначення лікарських препаратів, що пригнічують перисталь��іку.
Зміни з боку печінки та жовчовивідної системи.
Нечасто: транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів.
Зміни з боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини.
Часто-, шкірні реакції у вигляді гіперемії шкірних покривів, свербежу, висипу, кропив'янки; типова екзантема з'являється на 5 - 11 дня від початку терапії. Негайне розвиток кропив'янки свідчить про наявність алергічної реакції на амоксицилін і потребує припинення терапії.
Рідко: ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), ексудативна ��ультиформная еритема, гострі экзантематозные пустульозні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний та ексфоліативний дерматит, стоматит. Зміни з боку сечовидільної системи.
Рідко: гострий інтерстиціальний нефрит.
Загальні розлади.
Рідко: медикаментозна гарячка.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії амоксициліном важливо упевнитися у відсутності в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів і цефалоспоринам, останні здатні викликати перехресну алергічну реакцію (10 - 15%).
Тривале застосування амоксициліну в деяких випадках може призвести до зростання стійких до нього\0009бактерий\0009игрибов.
Порошки Оспамокса для приготування суспензії для прийому всередину містять аспартам (Е951) та повинні з обережністю призначатися пацієнтам з фенілкетонурією. У гомозиготних пацієнтів з фенілкетонурією кількість фенілаланіну, джерелом якого є аспартам, повинно бути включено в калькуляцію споживання фенілаланіну.
r /> До складу даного медичного препарату входить бензоат натрію і цитрат натрію, що важливо враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженим споживанням натрію. Вміст натрію в максимальній добовій дозі не перевищує 200 мг.
При розвитку тяжкої персистуючої діареї необхідно враховувати ймовірність псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile.
При курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки та нирок.
При застосуванні амоксициліну у високі�� дозах з метою мінімізації ризику амоксициллиновой кристалурії важливо стежити за адекватністю споживання і виведення рідини.
При визначенні наявності глюкози в сечі на фоні терапії амоксициліном рекомендується використовувати ферментативні глюкозоксидантные методи. При використанні хімічних методів висока концентрація амоксициліну в сечі може бути причиною хибнопозитивних результатів дослідження.Свідчення
Оспамокс® показаний для пероральної терапії таких бактеріальних інфекцій, викликаних амоксициллін-чутливими грам-позитивні і грам-негативними патогенами:
Інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи інфекції вуха, носа і горла: гострий середній отит, гострий синусит і бактеріальний фарингіт.
Інфекції нижніх дихальних шляхів: загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія.
Інфекції шлунково-кишкового тракту: бактеріальний ентерит, інфекції, викликані Н. Pylori.
Інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, уретрит, неускладнена гонорея.
Инфекції шкіри і підшкірної клітковини.
Ендокардит: профілактика ендокардиту у пацієнтів з групи ризику по розвитку ендо<ардита - приміром, при проведенні стоматологічних процедур.Протипоказання
Гіперчутливість до пеніцилінів.
З обережністю
Необхідно враховувати можливість перехресної алергії з іншими бета-лактамними антибіотиками, такими як цефалоспорини і карбапенемы.
Оспамокс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вірусними інфекціями, гострим лімфобластним лейкозом і інфекційних мононукпеозом (у зв'язку з підвищеним ризиком еритематозний висипки на шкірі).
Вагітність та лактація
Застосування амоксициліну під час вагітності та годування груддю можливе лише тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.Лікарська взаємодія
овместное застосування не рекомендується:
Алопуринол.
Сумісне застосування з алопуринолом може призвести до розвитку алергічних шкірних реакцій.
Дигоксин
Можливе збільшення всмоктування дигоксину на тлі терапії амоксициліном. Антикоагулянти
Амоксицилін, пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс, і підвищує тим самим ефективність непрямих антикоагулянтів. Інші антибіотики
Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами (щоб уникнути взаємної інактивації не можна змішувати).
Оспамокс не слід застосовувати одномоментно в комбінації з бактеріостатичними антибіотиками (макроліди, тетрацикпины), сульфаніламідами із-за можливостіжного зниження активності (антагоністична дія); бактерицидні антибіотики (в т. ч. аміноглікозиди, цефалоопорины) надають синергидное дію.
Метотрексат
Амоксицилін зменшує кліренс і підвищує токсичність метотрексату.
З обережністю слід застосовувати амоксицилін з наступними препаратами: Пероральні гормональні контрацептиви
Амоксиииллин зменшує ефективність естрогенсодержащих пероральних контрацептивів. Застосування амоксициліну може призвести ктранзиторному зменшення кінцінтрации естрогену і прогестерону в крові і знизити ефективність гормональних контрацептивів. У зв'язку з цим рекомендується на час лікування амоксициліном додатково використовувати негормональні методи контрацепції.
