Дозировка
Для оптимальной абсорбции препарата необходимо принимать Орунит в капсулах сразу после еды. Капсулы следует глотать целиком. Вульвовагинальный кандидоз 200 мг 2 раза в сутки 1 день Вульвовагинальный кандидоз 200 мг 1 раз в сутки 3 дня Отрубевидный лишай 200 мг 1 раз в сутки 7 дней (15 дней) Дерматомикозы гладкой кожи 200 мг 1 раз в сутки 7 дней Дерматомикозы гладкой кожи 100 мг 1 раз в сутки 15 дней Грибковый кератит 200 мг 1 раз в сутки 21день Поражения высококератинизированных областей кожного покрова, таких как кисти рук и стопы, требуют дополнительного лечения в течение 15 дней по 100 мг в сутки. Оральный кандидоз 100 мг 1 раз в сутки 15 дней Биодоступность итраконазола при пероральном приеме может быть снижена у некоторых пациентов с нарушенным иммунитетом, например, у больных с нейтропенией, больных СПИДом или с пересаженными органами. Следовательно, может потребоваться двукратно увеличение дозы. Онихомикоз Пульс-терапия(см.инструкцию)
Передозировка
Данные отсутствуют. При случайной передозировке следует применять поддерживающие меры. В течение первого часа провести промывание желудка и, если это необходимо, назначить активированный уголь. Итраконазол не выводится при гемодиализе. Какого-либо специфического антидота не существует.
Лекарственная форма
Капсулы прозрачные, розовые, с голубой крышечкой.
Состав
1 капсула содержит:
Итраконазол - 0,100 г, как (сферические микрогранулы?пеллеты, импортные, НД 42-10290-99) - (0,464 г сферических микрогранул)
Фармакологическое действие
Итраконазол - синтетическое противогрибковое средство широкого спектра действия, производное триазола. Ингибирует синтез эргостерина клеточной мембраны грибов, что обуславливает противогрибковый эффект препарата.
Итраконазол активен в отношении инфекций вызываемых дерматофитами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дрожжеподобными грибами и дрожжами (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Candida spp., включая С.albicans, C.glabrata и C.krusei), Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, а также другими дрожжевыми и плесневыми грибками.
Фармакокинетика
При пероральном применении максимальная биодоступность итраконазола отмечается при приеме капсул сразу же после плотной еды. Максимальная концентрация в плазме достигается в течение 3-4 часов после приема внутрь. Выведение из плазмы является двухфазным с конечным периодом полувыведения от 1 до 1,5 дней. При длительном приеме равновесная концентрация достигается в течение 1-2 недель. Равновесная концентрация итраконазола в плазме через 3-4 часа после приема препарата составляет 0,4 мкг/мл (100 мг при приме один раз в сутки), 1,1 мкг/мл (200 мг при приеме один раз в сутки) и 2,0 мкг/мл (200 мг при приеме два раза в сутки). Итраконазол на 99,8% связывается белками плазмы. Накопление препарата в кератиновых тканях, особенно в коже, примерно в 4 раза превышает накопление в плазме, а скорость его выведения зависит от регенерации эпидермиса. В отличие от концентраций в плазме, которые не поддаются обнаружению уже через 7 дней после прекращения терапии, терапевтические концентрации в коже сохраняются в течение 2-4 недель после прекращения 4-х недельного курса лечения. Итраконазол обнаруживается в кератине ногтей уже через одну неделю после начала лечения и сохраняется по крайней мере в течение 6 месяцев после завершения 3-х месячного курса терапии. Итраконазол определяется также в кожном сале и в меньшей степени в поту.
Итраконазол хорошо распределяется в тканях, которые подвержены грибковым поражениям. Концентрации в легких, почках, печени, костях, желудке, селезенке и мышцах в два-три раза превышали соответствующие концентрации в плазме. Терапевтические концентрации в тканях влагалища сохраняются еще в течение 2 дней после окончания 3-х дневного курса лечения в дозе 200 мг в сутки, и 3-х дней после окончания однодневного курса лечения в дозе 200 мг дважды в сутки.
Итраконазол метаболизируется печенью с образованием большого количества метаболитов. Одним из таких метаболитов является гидрокси-итраконазол, который обладает сравнимым с итраконазолом противогрибковым действием in vitro. Противогрибковые концентрации препарата, определяемые микробиологическим методом, примерно в 3 раза превышали концентрации, измеренные с помощью ВЖХ. Выведение с калом составляет от 3 до 18% дозы. Выведение почками составляет менее 0,03% дозы. Примерно 35% дозы выделяется в виде метаболитов с мочой в течение 1 недели.
Побочные действия
Наиболее часто отмечаемыми побочными реакциями в связи с применением итраконазола были реакции со стороны желудочно-кишечного тракта, такие как: диспепсия, тошнота, боль в животе и запор. Кроме того, отмечались: анорексия головная боль, утомляемость, обратимое повышение активности «печеночных» ферментов, холестатическая желтуха, гепатит, нарушения менструального цикла, головокружение и аллергические реакции (такие как зуд, сыпь, крапивница и ангионевротический отек), периферическая нейропатия, синдром Стивенса-Джонсона, алопеция, гипокалиемия, отеки, застойная сердечная недостаточность и отек легких, окрашивание мочи в темный цвет, гиперкреатининемия.
В очень редких случаях при применении Орунита развивалось тяжелое токсическое поражение печени, в том числе случаи острой печеночной недостаточности с летальным исходом.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Обнаружено, что итраконазол обладает отрицательным инотропным эффектом. Сообщалось о случаях развития сердечной недостаточности, связанных с приемом Орунита. Орунит не следует принимать пациентам с хронической сердечной недостаточностью или с наличием этого заболевания в анамнезе за исключением случаев, когда возможная польза значительно превосходит потенциальный риск. При индивидуальной оценке соотношения пользы и риска следует принимать во внимание такие факторы как серьезность показаний, режим дозирования и индивидуальные факторы риска возникновения сердечной недостаточности. Факторы риска включают в себя наличие сердечных заболеваний, таких как ишемическая болезнь сердца или поражения клапанов; серьезные заболевания легких, такие как обструктивные поражения легких; почечная недостаточность или другие заболевания, сопровождающиеся отеками. Таких пациентов необходимо проинформировать о признаках и симптомах сердечной недостаточности. Лечение должно проводиться с осторожностью, при этом необходимо наблюдать за больным на предмет выявления симптомов застойной сердечной недостаточности. При их появлении прием Орунит необходимо прекратить.
Блокаторы кальциевых каналов могут оказывать отрицательный инотропный эффект, который может усиливать подобный эффект итраконазола; итраконазол может снижать метаболизм блокаторов кальциевых каналов. При одновременном приеме итраконазола и блокаторов кальциевых каналов необходимо соблюдать осторожность.
При пониженной кислотности желудка: абсорбция итраконазола нарушается. Пациентам, принимающим антацидные препараты (например, гидроксид алюминия), рекомендуется их использовать не ранее, чем через 2 часа после приема капсул Орунит. Пациентам с ахлоргидрией или применяющим Н2-гистамин блокаторы или ингибиторы протоновой помпы, рекомендуется принимать капсулы Орунит с кислыми напитками.
В очень редких случаях при применении Орунита развивалось тяжелое токсическое поражение печени, в том числе случаи острой печеночной недостаточности с летальным исходом. В большинстве случаев это происходило с пациентами, у которых уже имелись заболевания печени, у больных, получавших терапию по системным показаниям, имеющих другие серьезные медицинские состояния а также у пациентов, получавших другие лекарственные средства, обладающие гепатотоксичекским действием. У некоторых пациентов не выявлялись очевидные факторы риска в отношении поражения печени. Несколько таких случаев возникли в первый месяц терапии, а некоторые - в первую неделю лечения. В связи с этим рекомендуется регулярно контролировать функцию печени у пациентов, получающих терапию итраконазолом. Пациентов следует предупредить о необходимости немедленно связаться со своим врачом в случае возникновения симптомов, предполагающих возникновение гепатита, а именно: анорексии, тошноты, рвоты, слабости, боли в животе и потемнения мочи. В случае появления таких симптомов необходимо немедленно прекратить терапию и провести исследование функции печени. Пациентам с повышенной активностью «печеночных» ферментов или заболеванием печени в активной фазе, или при перенесенном токсическом поражении печени при приеме других препаратов не следует назначать лечение Орунит за исключением тех случаев, когда ожидаемая польза оправдывает риск поражения печени. В этих случаях необходимо во время лечения контролировать активность «печеночных» ферментов.
Нарушения функции печени: Итраконазол метаболизируется преимущественно в печени. Период полувыведения итраконазола у больных с циррозом несколько увеличен. Биодоступность препарата при пероральном приеме несколько снижена у пациентов с циррозом печени. В этом случае, возможно, будет необходима коррекция дозы. При длительности приема более одного месяца необходим контроль функции печени.
Нарушения функции почек: У пациентов с почечной недостаточностью биодоступность итраконазола может быть снижена. В этом случае, возможно, будет необходима коррекция дозы.
Лечение следует прекратить при возникновении нейропатии, которая может быть связана с приемом капсул Орунит.
Нет данных о перекрестной гиперчувствительности к итраконазолу и другим азоловым противогрибковым препаратам. Орунит в капсулах следует с осторожностью назначать пациентам с гиперчувствительностью к другим азолам.
У пациентов с нарушенным иммунитетом (СПИД, после трансплантации органов,нейтропенией) может потребоваться увеличение дозы.
Воздействие на способность водить автомобиль и работать с техникой
Не наблюдалось.
Показания
Орунит в капсулах показан для лечения следующих заболеваний:
дерматомикозы;
грибковый кератит;
онихомикозы, вызванные дерматофитами и/или дрожжами и плесневыми грибами;
системные микозы: системный аспергиллез и кандидоз, криптококкоз (включая криптококковый менингит), гистоплазмоз, споротрихоз, паракокцидиоидомикоз, бластомикоз и другие системные или тропические микозы;
кандидомикозы с поражением кожи или слизистых, в том числе вульвовагинальный кандидоз;
глубокие висцеральные кандидозы;
отрубевидный лишай.
Противопоказания
Орунит в капсулах противопоказан пациентам с индивидуальной повышенной чувствительностью к препарату или его составным частям.
Беременным женщинам Орунит следует назначать только в том случае, если ожидаемая польза для женщины превышает потенциальный риск для плода. Женщинам детородного возраста, принимающим Орунит, необходимо использовать адекватные методы контрацепции на протяжении всего курса лечения вплоть до наступления первой менструации после его завершения.
С осторожностью - детский возраст, тяжелая сердечная недостаточность, заболевания печени (в том числе сопровождающиеся печеночной недостаточностью).
Терфенадин, астемизол, мизоластин, цизаприд, дофетилид, хинидин, пимозид, метаболизирующие с участием фермента CYP3A4 ингибиторы редуктазы ГМГ-КоА такие, как симвастатин и ловастатин, триазолам и мидазолам нельзя принимать одновременно с Орунитом. (см. также раздел «Взаимодействия с другими лекарственными средствами»).
Применение в педиатрии
Поскольку клинических данных о применении итраконазола в капсулах у детей недостаточно, рекомендуется использовать итраконазол только в том случае, если возможная польза превосходит потенциальный риск.
Применение во время беременности и лактации
На основании результатов доклинических исследований и в связи с тем, что исследования по применению итраконазола у беременных женщин не проводились, итраконазол следует назначать беременным женщинам только при угрожающих жизни системных микозах, когда потенциальная польза для женщины оправдывает возможный риск для плода. Так как небольшое количество итраконазола выделяется с материнским молоком, ожидаемую пользу от приема итраконазола необходимо сопоставлять с риском для ребенка при грудном вскармливании. В случае сомнений кормить грудью не следует.
Лекарственное взаимодействие
1. Лекарственные средства, оказывающие влияние на метаболизм итраконазола.
Было изучено взаимодействие итраконазола с рифампицином, рифабутином и фенитоином. Одновременное применение итраконазола с данными препаратами, являющимися потенциальными индукторами печеночных ферментов, не рекомендуется. Исследования взаимодействия с другими индукторами печеночных ферментов, такими как карбамазепин, фенобарбитал и изониазид, не проводились, однако, аналогичные результаты можно предположить.
Так как итраконазол в основном метаболизируется ферментом CYP3A4, потенциальные ингибиторы этого фермента могут увеличивать биодоступность итраконазола. Примерами могут служить ритонавир, индинавир, кларитромицин и эритромицин.
2. Влияние итраконазола на метаболизм других лекарственных средств.
Итраконазол может ингибировать метаболизм препаратов, расщепляемых ферментом CYP3A4. Результатом этого может быть усиление или прологирование их действия, в том числе и побочных эффектов. После прекращения лечения уровни итраконазола в плазме снижаются постепенно в зависимости от дозы и длительности лечения (см. раздел Фармакокинетика).
Примерами таких лекарств являются:
Препараты, которые нельзя назначать одновременно с итраконазолом:
Терфенадин, астемизол, мизоластин, цисаприд, триазолам и мидазолам, дофетилид, хинидин, пимозид, ингибиторы редуктазы ГМГ-КоА такие, как симвастатин и ловастатин.
Блокаторы кальциевых каналов могут оказывать отрицательный инотропный эффект, который может усиливать этот же эффект, проявляемый итраконазолом. При одновременном приеме итраконазола и блокаторов кальциевых каналов необходимо соблюдать осторожность, так как метаболизм блокаторов кальциевых каналов может быть снижен.
Препараты, при назначении которых необходимо следить за их концентрацией в плазме, действием, побочными эффектами.
В случае одновременного назначения с итраконазолом дозу этих препаратов, если необходимо, следует уменьшать.
Пероральные антикоагулянты;
Ингибиторы ВИЧ-протеазы, такие как ритонавир, индинавир, саквинавир;
Некоторые противоопухолевые препараты, такие как алкалоиды Барвинка розового, бусульфан, доцетаксел, триметрексат;
Расщепляемые ферментом CYP3A4 блокаторы кальциевых каналов, такие как дигидропиридин и верапамил;
Некоторые иммуносупрессивные средства: циклоспорин, такролимус, сиролимус;
Другие препараты: дигоксин, карбамазепин, буспирон, алфентанил, алпразолам, бротизолам, рифабутин, метилпреднизолон, эбастин, ребоксетин.
Взаимодействия между итраконазолом и зидовудином и флувастатином не обнаружено.
Не отмечалось влияния итраконазола на метаболизм этинилэстрадиола и норэтистерона .
3. Влияние на связывание белков.
Исследования in vitro продемонстрировали отсутствие конкуренции между итраконазолом и такими препаратами, как имипрамин, пропранолол, диазепам, циметидин, индометацин, толбутамид и сульфаметазин за связь с белками плазмы.
(5152)
Дозування
Для оптимальної абсорбції препарату необхідно приймати Орунит в капсулах відразу після їжі. Капсули слід ковтати цілими. Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу 1 день Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 1 раз на добу 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів (15 днів) Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 100 мг 1 раз на добу 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21день Поразки высококератинизированных областей шкірного покриву, таких як кисті рук і стопи, требуют додаткового лікування протягом 15 днів по 100 мг на добу. Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному застосуванні може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на Снід або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазово збільшення дози. Оніхомікоз Пульс-терапія(див. інструкцію)Передозування
Дані відсутні. При випадковому передозуванні слід застосовувати підтримуючі заходи. Протягом першої години ��ровести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якого-небудь специфічного антидоту не існує.
Лікарська форма
Капсули прозорі, рожеві, з блакитною кришечкою.Склад
1 капсула містить:
Ітраконазол - 0,100 г, як (сферичні мікрогранули?пелети, імпортні, НД 42-10290-99) - (0,464 р сферичних мікрогранул)Фармакологічна дія
Ітраконазол - синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, похідне триазолу. Ін��ибирует синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що обумовлює протигрибковий ефект препарату.
Ітраконазол активний щодо інфекцій, спричинених дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджоподібними грибами і дріжджами (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Candida spp., включаючи С. albicans, C. glabrata та C. krusei), Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomices dermatitidis, а також іншими дріжджовими та пліснявими грибками.Фармакокінетика
При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу від��ечается при прийомі капсул відразу ж після щільної їжі. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 3-4 годин після приймання всередину. Виведення з плазми є двофазним, з кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 днів. При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (100 мг при примі один раз на добу), 1,1 мкг/мл (200 мг при прийомі один раз на добу) та 2,0 мкг/мл (200 мг при прийомі двічі на добу). Итракона��ол на 99,8% зв'язується білками плазми. Накопичення препарату в кератиновых тканинах, особливо в шкірі, в 4 рази перевищує накопичення в плазмі, а швидкість його виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення терапії, терапевтичні концентрації у шкірі зберігаються протягом 2-4 тижнів після припинення 4-х тижневого курсу лікування. Ітраконазол виявляється в кератині нігтів вже через тиждень після початку лікування і зберігається за крайнею щонайменше протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у шкірному салі і в меншій мірі в поту.
Ітраконазол добре розподіляється в тканинах, які схильні до грибкових уражень. Концентрації в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці і м'язах у два-три рази перевищували відповідні концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації в тканинах піхви зберігаються ще протягом 2 днів після закінчення 3-х денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу, та 3-х днів після окончанія одноденного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу.
Ітраконазол метаболізується печінкою з утворенням великої кількості метаболітів. Одним із таких метаболітів є гідрокси-ітраконазол, який має порівнянним з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Протигрибкові концентрації препарату, що визначаються мікробіологічним методом, приблизно в 3 рази перевищували концентрації, виміряні з допомогою ВЖХ. Виведення з калом становить від 3 до 18% дози. Виведення нирками становить менш ніж 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня.Побічні дії
Найбільш часто отмечаемыми побічними реакціями у зв'язку із застосуванням ітраконазолу були реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсія, нудота, біль у животі та запор. Крім того, відзначалися: анорексія головний біль, стомлюваність, оборотне підвищення активності «печінкових» ферментів, холестатична жовтяниця, гепатит, порушення менструального циклу, запаморочення та алергічні реакції (такі як свербіж, висип, кропив'янка та ангионевротический набряк), периферична нейропатія та синдром Стівенса-Джонсона, алопеція, гіпокаліємія, набряки, застійна серцева недостатність та набряк легень, забарвлення сечі в темний колір, гіперкреатинемія.
У дуже рідкісних випадках при застосуванні Орунита розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Виявлено, що ітраконазол має негативним інотропним ефектом. Повідомлялося про випадки розвитку серд��чной недостатності, пов'язаних з прийомом Орунита. Орунит не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно переважає потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі і ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення серцевої недостатності. Фактори ризику включають у себе наявність серцевих захворівши��ний, таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; серйозні захворювання легенів, такі як обструктивні ураження легенів; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми серцевої недостатності. Лікування повинно проводитися з обережністю, при цьому необхідно спостерігати за хворим на предмет виявлення симптомів застійної серцевої недостатності. При їх появі прийом Орунит необхідно припинити.
Блокатори кал��циевых каналів можуть спричиняти негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може зменшувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватись обережності.
При зниженій кислотності шлунка: абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується їх використовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Орунит. Пацієнтів й індустріаль��там з ахлоргідрією або застосовує Н2-гістамін блокатори або інгібітори протоновой помпи, рекомендується приймати капсули Орунит з кислими напоями.
У дуже рідкісних випадках при застосуванні Орунита розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. У більшості випадків це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, у хворих, які отримували терапію за показаннями системних, мають інші серйозні медичні стани а також у пацієнтів й індустріаль��тів, які отримували інші лікарські засоби, що володіють гепатотоксичекским дією. У деяких пацієнтів не виявлялися очевидні фактори ризику стосовно ураження печінки. Кілька таких випадків виникли у перший місяць терапії, а деякі - у перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно зв'язатися зі своїм лікарем у випадку виникнення симптомів, які передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, слабкість, болі в животі і потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію і провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною активністю «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі, або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Орунит за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати активність «печінкових» ферментів.
Порушення функції печінки: Ітраконазол метаболізується переважно в печінці. Період напіввиведення ітраконазолу у хворих з цирозом дещо збільшений. Біодоступність препарату при пероральному прийомі дещо знижена у пацієнтів з цирозом печінки. В цьому випадку, можливо, буде потрібна корекція дози. При тривалості прийому більше одного місяця необхідний контроль функції печінки.
Порушення функції нирок: У пацієнтів з нирковою недостатністю биодоступность ітраконазолу може бути знижена. В цьому випадку, можливо, буде потрібна корекція дози.
Лікування слід припинити при виникненні нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Орунит.
Немає даних щодо перехресної гіперчутливості до итраконазолу та іншим азоловым протигрибкових препаратів. Орунит в капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азолам.
У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів,нейтропенією) може зазнадобитися збільшення дози.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою
Не спостерігалося.Свідчення
Орунит у капсулах показаний для лікування наступних захворювань:
дерматомікози;
грибковий кератит;
оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами;
системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидиоидомикоз, бластомікоз та інші системні або тропічні м��кози;
кандидомикозы з ураженням шкіри або слизових, у тому числі вульвовагінальний кандидоз;
глибокі вісцеральні кандидози;
висівкоподібний лишай.Протипоказання
Орунит в капсулах протипоказаний пацієнтам з індивідуальною підвищеною чутливістю до препарату або його складових частин.
Вагітним жінкам Орунит слід призначати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Жінкам дітородного віку, які приймають Орунит, необхідно використовувать адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до настання першої менструації після його завершення.
З обережністю - дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (у тому числі супроводжуються печінковою недостатністю).
Терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозид, метаболизирующие з участю ферменту CYP3A4 інгібіторів редуктази ГМГ-КоА, такі як симвастатин та ловастатин, тріазолам і мідазолам не можна приймати одночасно з Орунитом. (див. також розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Застосування в педіатрії
Оскільки клінічних даних про застосування ітраконазолу у капсулах у дітей недостатньо, рекомендується використовувати ітраконазол тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевершує потенційний ризик.
Застосування під час вагітності та лактації
На підставі результатів доклінічних досліджень і у зв'язку з тим, що дослідження щодо застосування ітраконазолу у вагітних жінок не проводилися, ітраконазол слідует призначати вагітним жінкам тільки за наявності загрозливих для життя системних мікозах, коли потенційна користь для жінки виправдовує можливий ризик для плода. Так як невелика кількість ітраконазолу виділяється з материнським молоком, очікувану користь від прийому ітраконазолу необхідно зіставляти з ризиком для дитини при грудному вигодовуванні. У разі сумнівів годувати груддю не слід.Лікарська взаємодія
1. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу.
Було вивчено взаємодію ітраконазола з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потенційними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами печінкових ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводились, однак, аналогічні результати можна припустити.
Оскільки ітраконазол в основному метаболізується ферментом CYP3A4, потенційні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітрако��азола. Прикладами можуть бути ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин.
2. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів.
Ітраконазол може інгібувати метаболізм препаратів, розщеплюваних ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або прологирование їх дії, в тому числі і побічних ефектів. Після припинення лікування рівні ітраконазолу в плазмі знижуються поступово залежно від дози та тривалості лікування (див. розділ Фармакокінетика).
Прикладами таких ліків є��ться:
Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом:
Терфенадин, астемізол, мізоластин, цисаприд, тріазолам і мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі як симвастатин і ловастатин.
Блокатори кальцієвих каналів можуть спричиняти негативний інотропний ефект, який може посилювати цей же ефект, що проявляється ітраконазолом. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватись обережності, так як метаболізм блокаторів до��льциевых каналів може бути знижений.
Препарати, під час призначення яких необхідно стежити за їх концентрацією у плазмі, дією і побічними ефектами.
У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати.
Пероральні антикоагулянти;
Інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір;
Деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди Барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат;
Расщепляемые ферментом CYP3A4 блокатори кальцієвих каналів, такі як дигідропіридин та верапаміл;
Деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролимус;
Інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентанил, алпразолам, бротизолам, рифабутин, метилпреднізолон, эбастин, ребоксетин.
Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлена.
Не спостерігалось впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норэтистерона .
3. Вплив на зв'язування білків.
Дослідження��ія in vitro продемонстрували відсутність конкуренції між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід і сульфаметазин за зв'язок з білками плазми.