Дозировка
При лечении кандидоза полости рта и/или пищевода Орунгал назначают по 200 мг (2 мерных чашки)/ в 1 или 2 приема в течение 1 недели. При отсутствии положительного эффекта через 1 неделю курс лечения следует продолжать также в течение еще 1 недели. При лечении кандидоза полости рта и/или пищевода, при резистентности к флуконазолу назначают 200-400 мг (2-4 мерных чашки)/ в 1-2 приема в течение 2 недель. При отсутствии положительного эффекта через 2 недели лечение следует продолжать еще 2 недели. Для профилактики системных грибковых инфекций препарат назначают в дозе 5 мг/кг массы тела/ в 2 приема. Прием препарата начинают за 1 неделю до начала лечения цитостатиками или спустя неделю после пересадки костного мозга и продолжают до восстановления числа нейтрофилов (не менее 1000 клеток/мкл). Раствор следует принимать внутрь, натощак. Раствором нужно прополоскать рот и затем проглотить его. После этого не следует полоскать рот водой.
Лекарственная форма
Раствор для приема внутрь желтого или светло-оранжевого цвета, с вишневым запахом.
Состав
итраконазол 10 мг
Вспомогательные вещества: гидроксипропил-?-циклодекстрин, сорбитол 70% (некристаллизующийся раствор), натрия сахаринат, пропиленгликоль, хлористоводородная кислота концентрированная, натрия гидроксид, ароматизаторы (вишневый, карамельный), вода очищенная.
Фармакологическое действие
Противогрибковый препарат широкого спектра действия, производное триазола. Ингибирует синтез эргостерина клеточной мембраны грибов, что обуславливает противогрибковый эффект препарата.
Итраконазол активен в отношении инфекций, вызываемых дерматофитами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дрожжеподобными и дрожжевыми грибами (Candida spp., в т.ч. Candida albicans, Candida glabrata and Candida krusei, Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.); Aspergillus spp.; Histoplasma spp.; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomyces dermatitidis; Pseudoallescheria boydii; Penicillium marneffei и другие.
Candida glabrata и Candida tropicalis являются наименее чувствительными к действию итраконазола видами Candida.
Основными типами грибов, развитие которых не подавляется итраконазолом, являются Zygomycetes (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp., Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp., Scopulariopsis spp.
Побочные действия
Все перечисленные ниже побочные эффекты встречались в отдельных случаях (менее 0.01%), включая единичные случаи.
Со стороны пищеварительной системы: диспепсия, тошнота, рвота, диарея, боли в животе, запор, транзиторное повышение уровня печеночных ферментов в плазме крови, гепатит. В единичных случаях развивалось тяжелое токсическое поражение печени, (в т.ч. случаи острой печеночной недостаточности с летальным исходом).
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, периферическая невропатия.
Аллергические реакции: крапивница, ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона, анафилактические и анафилактоидные реакции.
Дерматологические реакции: кожный зуд, сыпь, фоточувствительность, алопеция.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: застойная сердечная недостаточность, отек легких.
Со стороны репродуктивной системы: нарушения менструального цикла.
Прочие: гипокалиемия, отечный синдром.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В исследовании в/в лекарственной формы препарата Орунгал, отмечалось преходящее бессимптомное уменьшение фракции выброса левого желудочка, нормализовавшееся до следующей инфузии препарата. Клиническая значимость полученных данных для пероральных лекарственных форм неизвестна.
Итраконазол обладает отрицательным инотропным эффектом. Сообщалось о случаях застойной сердечной недостаточности, связанных с приемом Орунгала, в связи с чем препарат не следует принимать пациентам с застойной сердечной недостаточностью или с наличием этого симптомокомплекса в анамнезе за исключением случаев, когда возможная польза значительно превосходит потенциальный риск. При индивидуальной оценке соотношения пользы и риска следует принимать во внимание серьезность показаний, режим дозирования и факторы риска возникновения застойной сердечной недостаточности. Факторы риска включают в себя наличие заболеваний сердечно-сосудистой системы, таких как ИБС или поражения клапанов сердца; заболевания легких, такие как обструктивные поражения легких; почечная недостаточность или другие заболевания, сопровождающиеся отеками. Лечение Орунгалом в этом случае должно проводиться с осторожностью, при этом необходимо мониторировать симптомы и признаки застойной сердечной недостаточности. При появлении подобных признаков или симптомов во время курса лечения прием Орунгала необходимо прекратить.
У пациентов с муковисцидозом было отмечено непостоянство терапевтических уровней итраконазола при постоянном приеме раствора в дозе 2.5 мг/кг массы тела 2 раза/сут.
В очень редких случаях при применении Орунгала развивалось тяжелое токсическое поражение печени (в т.ч. случаи острой печеночной недостаточности с летальным исходом). В большинстве случаев это происходило у пациентов с уже имеющимися заболеваниями печени, либо у больных, которым препарат был назначен для лечения системных заболеваний, имеющих другие тяжелые заболевания, также у пациентов, получавших другие лекарственные средства, обладающие гепатотоксическим действием. У некоторых пациентов не выявлялись очевидные факторы риска в отношении поражения печени. Несколько таких случаев возникли в первый месяц терапии, а некоторые – в первую неделю лечения. В связи с этим рекомендуется регулярно контролировать функцию печени у пациентов, получающих терапию Орунгалом. Пациентов следует предупредить о необходимости немедленного обращения к врачу в случае возникновения симптомов, предполагающих возникновение гепатита (анорексии, тошноты, рвоты, слабости, боли в животе и потемнении мочи). В случае появления таких симптомов необходимо немедленно прекратить терапию Орунгалом и провести исследование функции печени. Пациентам с повышенными уровнями печеночных ферментов или заболеванием печени в активной фазе, или при перенесенном токсическом поражении печени вследствие приема других препаратов не следует назначать Орунгал за исключением тех случаев, когда ожидаемая польза оправдывает риск поражения печени. В этих случаях необходимо во время лечени
Показания
— лечение кандидоза полости рта и/или пищевода у ВИЧ-позитивных больных и пациентов с иммунодефицитом;
— профилактика системных грибковых инфекций у пациентов со злокачественными заболеваниями крови или у пациентов при пересадке костного мозга с высокой вероятностью нейтропении (менее 500 клеток/мкл).
Противопоказания
— одновременный прием препаратов, метаболизируемых с участием изофермента CYP3A4 и способных увеличить QT-интервал, в т.ч. терфенадина, астемизола, мизоластина, цизаприда, дофетилида, хинидина, пимозида, сертиндола, левометадона;
— одновременный прием триазолама и перорального мидазолама;
— одновременный прием лекарственных средств, метаболизируемых с участием изофермента CYP3A4 и ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, таких как симвастатин и ловастатин;
— одновременный прием алкалоидов спорыньи таких, как дигидроэрготамин, эргометрин, эрготамин и метилэргометрин;
— повышенная чувствительность к итраконазолу и другим компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при циррозе печени, хронической почечной недостаточности, хронической сердечной недостаточности, повышенной чувствительности к другим препаратам группы азолов, а также детям и пожилым пациентам.
Лекарственное взаимодействие
Лекарственные средства, оказывающие влияние на метаболизм итраконазола.
Установлено, что индукторы микросомального окисления в печени (рифампицин, рифабутин и фенитоин) могут уменьшать биодоступность итраконазола и соответственно снижать его эффективность.
Исследования по взаимодействию итраконазола с другими индукторами ферментов, такими как карбамазепин, фенобарбитал и изониазид, не проводились, но можно ожидать возникновения аналогичного эффекта.
Т.к. итраконазол в основном метаболизируется с участием изофермента CYP3A4, потенциальные ингибиторы этого фермента, такие как ритонавир, индинавир, кларитромицин и эритромицин могут увеличивать биодоступность итраконазола.
Влияние итраконазола на метаболизм других лекарственных средств
Итраконазол может ингибировать метаболизм препаратов, метаболизируемых изоферментом CYP3A4. Результатом этого может быть усиление или пролонгирование их действия (в т.ч. и побочных эффектов).
(5150)
Дозування
При лікуванні кандидозу порожнини рота і/або стравоходу Орунгал призначають по 200 мг (2 мірні чашки)/ в 1 або 2 прийоми протягом 1 тижня. При відсутності позитивного ефекту через 1 тиждень, курс лікування слід продовжувати також ще протягом 1 тижня. При лікуванні кандидозу порожнини рота і/або стравоходу, при резистентності до флуконазолу призначають 200-400 мг (2-4 мірні чашки)/ в 1-2 прийоми протягом 2 тижнів. При відсутності позитивного ефекту через 2 тижні лікування слід продовжувати ще 2 тижні. Для профілактики системних грибкових інфекцій препарат призначають в дозі 5 мг/кг маси тіла/ в 2 прийоми. Прийом препарату починають за 1 тиждень до початку лікування цитостатиками або через тиждень після пересадки кісткового мозку і продовжують до відновлення кількості нейтрофілів (не менше 1000 клітин/мкл). Розчин слід приймати внутрішньо, натщесерце. Розчином потрібно прополоскати рот і потім проковтнути його. Після цього не слід полоскати рот водою.
Лікарська форма
Розчин для прийому всередину жовтого або світло-помаранчевого кольору, з вишневим запахом.Склад
ітраконазол 10 мг
Вспомог��додаткові речовини: гидроксипропил-?-циклодекстрин, сорбітол 70% (некристаллизующийся розчин), натрію сахаринат, пропіленгліколь, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, ароматизатори (вишневий, карамельний), вода очищена.Фармакологічна дія
Протигрибковий препарат широкого спектру дії, похідне триазолу. Інгібує синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що обумовлює протигрибковий ефект препарату.
Ітраконазол активний щодо інфекцій, спричинених дерматофита��і (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібними та дріжджовими грибами (Candida spp., в т. ч. Candida albicans, Candida glabrata and Candida krusei, Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.); Aspergillus spp.; Histoplasma spp.; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomices dermatitidis; Pseudoallescheria boydii; Penicillium marneffei і інші.
Candida glabrata та Candida tropicalis є найменш чутливими до дії ітраконазолу видами Candida.
Основними типами грибів, розвиток яких не пригнічується ітраконазолом, є Zygomycetes (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp., Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp., Scopulariopsis spp.Побідиочні дії
Всі перелічені нижче побічні ефекти зустрічалися в окремих випадках (менше 0.01%), включаючи поодинокі випадки.
З боку травної системи: диспепсія, нудота, блювання, діарея, болі в животі, запор, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів у плазмі крові, гепатит. У поодиноких випадках розвивався тяжке токсичне ураження печінки (у т. ч. випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом).
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, периферичес��а невропатія.
Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні та анафілактоїдні реакції.
Дерматологічні реакції: шкірний свербіж, висипання, фоточутливість, алопеція.
З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність, набряк легенів.
З боку репродуктивної системи: порушення менструального циклу.
Інші: гіпокаліємія, набряковий синдром.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У дослідженні/в лікарських��енной форми препарату Орунгал, зазначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, нормализовавшееся до наступної інфузії препарату. Клінічна значущість отриманих даних для пероральних лікарських форм невідома.
Ітраконазол має негативним інотропним ефектом. Повідомлялось про випадки застійної серцевої недостатності, пов'язаних з прийомом Орунгала, у зв'язку з чим препарат не слід приймати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю або з наявністю цього симптомокомплексу в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно переважає потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі і ризику слід брати до уваги серйозність показань, режим дозування та фактори ризику виникнення застійної серцевої недостатності. Фактори ризику включають у себе наявність захворювань серцево-судинної системи, таких як ІХС або ураження клапанів серця; захворювання легенів, такі як обструктивні ураження легенів; ниркова недостатність або інші захворювання, супро��складні для набряками. Лікування Орунгалом в цьому випадку повинно проводитися з обережністю, при цьому необхідно моніторувати симптоми та ознаки застійної серцевої недостатності. При появі подібних ознак або симптомів під час курсу лікування прийом Орунгала необхідно припинити.
У пацієнтів з муковісцидозом було відзначено непостійність терапевтичних рівнів ітраконазолу при постійному прийомі розчину в дозі 2.5 мг/кг маси тіла 2 рази/добу.
У дуже рідкісних випадках при застосуванні Орунгала розвивалося важке токсическое ураження печінки (у т. ч. випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом). У більшості випадків це відбувалося у пацієнтів з уже наявними захворюваннями печінки, або у хворих, яким препарат призначений для лікування системних захворювань, що мають інші важкі захворювання, також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, що володіють гепатотоксичною дією. У деяких пацієнтів не виявлялися очевидні фактори ризику стосовно ураження печінки. Кілька таких випадків виникли у перший місяць т��рапии, а деякі – у перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію Орунгалом. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення симптомів, які передбачають виникнення гепатиту (анорексії, нудоти, блювання, слабкість, болі в животі і потемнении сечі). У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію Орунгалом і провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеними рівнями печінкових ферментів або захворюванням печінки в активній фазі, або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід призначати Орунгал за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікуванняСвідчення
— лікування кандидозу порожнини рота і/або стравоходу у ВІЛ-позитивних хворих і пацієнтів з імунодефіцитом;
— профілактика системних грибкових інфекцій у пацієнтів зі злоякісними захворюваннями крові або у пацієнтів й індустріаль��тів при пересадці кісткового мозку з високою ймовірністю нейтропенії (менше 500 клітин/мкл).Протипоказання
— одночасний прийом препаратів, метаболизируемых з участю ізоферменту CYP3A4 і здатних збільшити QT-інтервал, в т. ч. терфенадину, астемізолу, мизоластина, цизаприду, дофетилида, хінідину, пімозиду, сертиндола, левометадона;
— одночасний прийом тріазоламу і перорального мідазоламу;
— одночасний прийом лікарських засобів, метаболизируемых з участю ізоферменту CYP3A4 та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, таких як симвастатин і ловастатин;
— одночасний прийом алкалоїдів ріжків, таких як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін та метилергометрин;
— підвищена чутливість до итраконазолу та інших компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при цирозі печінки, хронічної ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, підвищеній чутливості до інших препаратів групи азолів, а також дітям та літнім пацієнтам.Лікарська взаємодія
Лікарських засобіва, що впливають на метаболізм ітраконазолу.
Встановлено, що індуктори мікросомального окислення в печінці (рифампіцин, рифабутин та фенітоїн) можуть зменшувати біодоступність ітраконазолу і відповідно знижувати його ефективність.
Дослідження взаємодії ітраконазолу з іншими індукторами ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводились, але можна очікувати виникнення аналогічного ефекту.
Оскільки ітраконазол в основному метаболізується за участі ізоферменту CYP3A4, потенціальные інгібітори цього ферменту, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу.
Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів
Ітраконазол може інгібувати метаболізм препаратів, метаболизируемых ізоферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їх дії (в т. ч. і побічних ефектів).
