Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи, 1 раз в сутки. Артериальная гипертензия. Рекомендуемая начальная доза препарата Ордисс составляет 8 мг 1 раз в сутки. Пациентам, которым требуется дальнейшее снижение артериального давления (АД), рекомендуется увеличить дозу до 16 мг 1 раз в сутки. Максимальный антигипертензивный эффект достигается в течение 4 недель от начала лечения. Максимальная суточная доза 32 мг/сут. В случае, если на фоне лечения препаратом Ордисс не достигается адекватного контроля АД, рекомендуется добавить к терапии тиазидный диуретик. У пациентов пожилого возраста нет необходимости в коррекции начальной дозы препарата. У пациентов со сниженным ОЦК существует риск развития артериальной гипотензии, поэтому следует начинать лечение препаратом с дозы 4 мг/сут (1/2 таблетки 8 мг). У пациентов с почечной недостаточностью. При применении у пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью (КК не менее 30 мл/мин/1,73 м2 площади поверхности тела) начальной доза 4 мг/сут (1/2 таблетки 8 мг). Клинический опыт применения препарата у пациентов с тяжелой степенью почечной недостаточности (КК менее 30 мл/мин/1,73 м2 площади поверхности тела) ограничен. В этих случаях следует рассмотреть возможность начала лечения с дозы 4 мг/сут (1/2 таблетки 8 мг). У пациентов с нарушением функции печени. При применении препарата у пациентов с нарушением функции печени легкой и средней степени тяжести рекомендуется начальная доза 2 мг/сут (1/4 таблетки. 8 мг). При необходимости возможно увеличение дозы. Клинический опыт применения препарата у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени и/или холестазом ограничен (см. раздел «Противопоказания»), Препарат Ордисс® можно применять совместно с тиазидными диуретиками (например, гидрохлоротиазид), что приводит к усилению гипотензивного действия. Хроническая сердечная недостаточность (ХСН). Рекомендуемая начальная доза препарата Ордисс составляет 4 мг 1 раз в сутки (1/2 таблетки 8 мг). Повышение дозы до 32 мг 1 раз в сутки или до максимально переносимой дозы проводится путем ее удвоения с интервалами не менее 2 недель. Препарат Ордисс можно применять совместно с другими препаратами, применяемыми при ХСН, например, с АПФ ингибиторами, бета-адреноблокаторами, диуретиками и сердечными гликозидами. Особые группы пациентов. Пациентам пожилого возраста, пациентам с почечной недостаточностью или нарушением функции печени не требуется изменение начальной дозы препарата.
Передозировка
Симптомы: анализ фармакологических свойств препарата позволяет предположить, что основным проявлением передозировки может быть клинически выраженное снижение АД, головокружение. Были описаны отдельные случаи передозировки препарата (до 672 мг кандесартана), закончившиеся выздоровлением пациентов без тяжелых последствий. Лечение: при развитии клинически выраженного снижения АД необходимо проводить симптоматическое лечение и контролировать состояние пациента. Уложить пациента на спину и приподнять ноги. При необходимости следует увеличить ОЦК, например, путем в/в введения 0,9% раствора натрия хлорида. В случае необходимости можно применить симпатомиметические средства. Выведение кандесартана с помощью гемодиализа неэффективно.
Лекарственная форма
Розовые капсулообразные таблетки с риской на одной стороне и гравировкой «С|С» по разные стороны риски, на другой стороне таблетки - гравировка «16».
Состав
В 1 таблетке содержится:
активное вещество кандесартана цилексетил 16,0 мг;
вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный 4,5 мг; полоксамер 188 1,0 мг; повидон-К30 8,0 мг; краситель оксид железа красный (Е172) 0,15 мг;
кармеллоза кальция 3,3 мг; целлюлоза микрокристаллическая 35 мг; лактозы моногидрат 87,45 мг; магния стеарат 1,6 мг
Фармакологическое действие
Ангиотензин II - основной гормон ренин-аигиотензин-альдостероновой системы (РААС), который играет важную роль в патогенезе артериальной гипертензии, сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых заболеваний. Основными физиологическими эффектами ангиотензина II являются вазоконстрикция, стимуляция продукции альдостерона, регуляция водно-электролитного состояния и стимуляция клеточного роста. Эффекты опосредованы взаимодействием ангиотензина II с ангиотензиновыми рецепторами типа 1 (AT1- рецепторы).
Кандесартан - селективный антагонист AT1-рецепторов ангиотензина II, не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), осуществляющий превращение ангиотензина I\0009в ангиотензин II, разрушающий брадикинин, не приводит к накоплению брадикинина или субстанции Р. В результате блокирования AT1-рецепторов ангиотензина II происходит дозозависимое повышение содержания ренина, ангиотензина I, ангиотензина II и снижение концентрации альдостерона в плазме крови.
При сравнении кандесартана с ингибиторами АПФ развитие кашля встречалось реже у пациентов, получавших кандесартан.
Кандесартан не связывается с рецепторами других гормонов и не блокирует ионные каналы, участвующие в регуляции функций сердечно-сосудистой системы.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение. При всасывании из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) кандесартана цилексетил посредством эфирного гидролиза быстро превращается в активное вещество - кандесартан, прочно связывается с AT1-рецепторами и медленно диссоциирует, не имеет свойств агониста.
Абсолютная биодоступность кандесартана после приема внутрь около 40%. Относительная биодоступность таблетированной формы по сравнению с раствором для приема внутрь составляет приблизительно 34%. Таким образом, расчетная абсолютная биодоступность таблетированной формы препарата составляет 14%. Прием пищи не оказывает значимого влияния на площадь под кривой "концентрация-время" (AUC), т.е. пища существенно не влияет на биодоступность препарата.
Максимальная концентрация в плазме крови (Сmах) достигается через 3-4 ч после приема таблетированной формы препарата. При увеличении дозы препарата в рекомендуемых пределах концентрация кандесартана повышается линейно. Связывание кандесартана с белками плазмы крови - более 99%. Плазменный объем распределения (Vd) кандесартана составляет 0,1 л/кг.
Фармакокинетические параметры кандесартана не зависят от пола пациента.
Метаболизм и выведение. Кандесартан, в основном, выводится из организма почками и через кишечник в неизмененном виде и лишь в незначительной степени метаболизируется в печени.
Период полувыведения (Т1/2) кандесартана составляет приблизительно 9 ч. Кумуляции препарата в организме не наблюдается.
Общий клиренс кандесартана составляет около 0,37 мл/мин/кг, при этом почечный клиренс - около 0,19 мл/мин/кг. Почечная экскреция кандесартана осуществляется путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции.
При приеме внутрь радиоактивно-меченого кандесартана около 26% от введенного количества выводится почками в виде кандесартана и 7% в виде неактивного метаболита, тогда как в кале обнаруживается 56% от введенного количества в виде кандесартана и 10 % в виде неактивного метаболита.
Фармакокинетика в особых клинических случаях. Фармакокинетические параметры кандесартана не зависят от пола пациента.
У пациентов старше 65 лет Сmах и AUC кандесартана увеличиваются на 50% и 80%, соответственно, по сравнению с молодыми пациентами. Однако гипотензивный эффект и частота развития побочных эффектов при применении кандесартана не зависят от возраста пациентов.
У пациентов с легким и умеренным нарушением функции почек Сmах и AUC кандесартана увеличивались на 50% и 70% соответственно, тогда как Т1/2 препарата не изменяется по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек.
У пациентов с тяжелым нарушением функции почек и/или находящихся на гемодиализе Сmах и AUC кандесартана увеличивались на 50% и 110% соответственно, а Т1/2 препарата увеличивался в 2 раза.
У пациентов с легким и умеренным нарушением функции печени отмечалось повышение AUC кандесартана на 23%.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%, включая единичные сообщения.
Со стороны крови и лимфатической системы: очень редко - лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Со стороны иммунной системы: очень редко - кожная сыпь, зуд, крапивница, ангионевротический отек.
Со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль, слабость.
Со стороны дыхательной системы: часто - респираторные инфекции, фарингит, ринит.
Со стороны ЖКТ: очень редко - тошнота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - выраженное снижение АД.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко - повышение активности «печеночных» трансаминаз, нарушение функции печени, гепатит.
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: очень редко - боль в спине, артралгия, миалгия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: часто - нарушение функции почек (см. раздел «Особые указания»).
Лабораторные показатели: очень редко - гиперкалиемия, гипонатриемия, повышение концентрации креатинина, гиперурикемия, снижение гемоглобина.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нарушение функции почек. На фоне применения препарата Ордисс , как и при применении других лекарственных препаратов, угнетающих РААС, в некоторых случаях могут развиваться нарушения функции почек.
При применении препарата Ордисс® у пациентов с артериальной гипертензией и почечной недостаточностью тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин) рекомендуется регулярно контролировать содержание калия и концентрацию креатинина в сыворотке крови. Клинический опыт применения препарата у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности (КК менее 15 мл/мин) ограничен. При применении препарата Ордисс у таких пациентов необходимо подбирать дозу препарата Ордисс под контролем АД.
У пациентов с ХСП необходимо периодически контролировать функцию почек, особенно у пациентов в возрасте старше 75 лет и пациентов с нарушением функции почек. При повышении дозы также рекомендуется контролировать содержание калия и концентрацию креатинина в сыворотке крови.
Отсутствуют данные о применении препарата Ордисс при ХСН с концентрацией креатинина более 265 мкмоль/л (более 3 мг/мл).
Гемодиализ. Во время проведения гемодиализа АД может быть особенно чувствительно к блокаде АТ1-рецепторов в результате уменьшения ОЦК и активации РААС. Поэтому пациентам, находящимся на гемодиализе, необходимо контролировать АД и осуществлять индивидуальный подбор дозы препарата Ордисс® в соответствии с показателями АД. Одновременное применение с АПФ ингибиторами при ХСН. При одновременном применении с АПФ ингибиторами повышается риск развития побочных эффектов, особенно нарушение функции почек и гиперкалиемия. Следует контролировать клиническое состояние пациентов и соответствующие лабораторные показатели.
Стеноз почечной артерии. Препараты, влияющие на РААС (например, ингибиторы АПФ), могут привести к повышению концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом артерии единственной почки. Аналогичного эффекта можно ожидать при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Трансплантация почки. Опыт применения препарата Ордисс у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки, отсутствует.
Артериальная гипотензия. У пациентов с ХСН при применении препарата Ордисс может развиться артериальная гипотензия. Также возможно развитие артериальной гипотензии у пациентов с дефицитом ОЦК, например, при применении больших доз диуретиков. В этом случае перед применением препарата Ордисс® необходимо провести коррекцию ОЦК.
Общая анестезия и/или хирургические вмешательства. У пациентов, получающих антагонисты ангиотензина II, во время общей анестезии и при хирургических вмешательствах может развиться артериальная гипотензия в результате блокады РААС. В редких случаях артериальная гипотензия может быть выраженной, требующей внутривенного введения жидкости и/или вазопрессоров.
Стеноз аортального и/или митрального клапанов, ГОКМП. При применении препарата Ордисс у пациентов с ГОКМП или гемодинамически значимым стенозом аортального или митрального клапанов следует соблюдать осторожность.
Первичный гиперальдостеронизм. Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно резистентны к терапии гипотензивными средствами, влияющими на РААС, поэтому применять препарат Ордисс® у данной группы пациентов не рекомендуется. Гиперкалиемия. Одновременное применени е препарата Ордисс с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия или заменителями соли, содержащими калий, или другими препаратами, которые могут повысить содержание калия в сыворотке крови (например, гепарин), может привести к развитию гиперкалиемии у пациентов с артериальной гипертензией.
Гиперкалиемия может развиться и у пациентов с ХСН, принимающих препарат Ордисс®. На фоне терапии препаратом Ордисс у пациентов с ХСН рекомендуется проводить периодический контроль содержания калия в сыворотке крови, особенно при одновременном применении АИФ ингибиторов и калийсберегающих диуретиков (спиронолактон, триамтерен, амилорид).
Общие. Пациенты, у которых сосудистый тонус и функция почек преимущественно зависят от активности РААС (например, пациенты с тяжелой хронической сердечной недостаточностью, заболеваниями почек, включая стеноз почечной артерии), особенно чувствительны к препаратам, действующим на РААС. Применение подобных препаратов сопровождается у этих пациентов резкой артериальной гипотензией, азотемией, олигурией и реже - острой почечной недостаточностью. Возможность развития перечисленных эффектов не исключена и при применении антагонистов рецепторов ангиотензина П. Резкое снижение АД у пациентов с ишемической кардиопатией, цереброваскулярными заболеваниями ишемического генеза при применении любых гипотензивных средств, может приводить к разви тию инфаркта миокарда или инсульта. Использование в педиатрии. Безопасность и эффективность применения препарата Ордисс® в возрасте до 18 лет не установлены.
Влияние на способность управлять транспорт ными средствами и механизмами
При возникновении нежелательных эффектов со стороны ЦНС при терапии препаратом Ордисс® следует соблюдать осторожность при выполнении действий, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Артериальная гипертензия.
Хроническая сердечная недостаточность и нарушение систолической функции левого желудочка (фракция выброса левого желудочка (ФВЛЖ) не более 40%) в качестве дополнительной терапии с АПФ ингибиторами или при непереносимости АПФ ингибиторов.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к кандесартану и другим компонентам препарата; непереносимость лактозы; дефицит лактазы; синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции; тяжелое нарушение функции печени и/или холестаз; беременность; период грудного вскармливания; детский возраст до 18 лет; одновременное применение с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом и нарушением функции попек (КК менее 60 мл/мин).
С осторожностью
Гемодинамически значимый стеноз аортального и митрального клапанов, цереброваскулярные заболевания, ишемическая болезнь сердца (ИБС), гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия (ГОКМП), состояние после трансплантации почки, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, первичный гиперальдостеронизм, почечная недостаточност ь тяжелой степени (клире нс креатинина (КК) менее 30 мл/мип), гемодиализ, гиперкалиемия; у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови (ОТ(К), проведение общей анестезии и хирургических вмешательств (риск развития артериальной гипотензии, вследствие блокады РААС).
Применение во время беременности и в период грудного вскармливания
Препарат Ордисс® противопоказан к применению при беременности в связи с тем, что кандесартан оказывает прямое воздействие на РААС, может вызывать нарушения развития плода или оказывать негативное воздействие на новорожденного, вплоть до летального исхода. Если беременность выявлена в период лечения препаратом Ордисс®, необходимо немедленно отменить препарат. При планировании беременности необходимо перевести пациентку на адекватную терапию, разрешенную для применения при беременности.
Новорожденные, матери которых принимали во время беременности препарат Ордисс®, должны находиться под медицинским наблюдением из-за вероятности развития артериальной гипотензии.
Неизвестно, проникает ли кандесартан в грудное молоко. Не следует применять препарат Ордисс во время грудного вскармливания. Следует прекратить грудное вскармливание при необходимости применения препарата у матери.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении кандесартана с гидрохлоротиазидом, варфарином, дигоксином, пероральными контрацептивами (этинилэстрадиол/левоноргестрел), глибенкламидом, нифедипином и эналаприлом клинически значимых лекарственных взаимодействий выявлено не было.
При одновременном применении кандесартана с ингибиторами АПФ, другими антагонистами рецепторов к ангиотензину II, алискиреном повышается риск развития гиперкалиемии, резкого снижения артериального давления, нарушений функции почек, включая острую почечную недостаточность, что требует тщательного контроля артериального давления, а также показателей функции почек и водно-электролитного баланса.
Одновременное применение кандесартана с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом и нарушением функции почек (КК менее 60 мл/мин) не рекомендуется. Кандесартан метаболизирустся в печени в незначительной степени при участии изофермента CYP2C9. Проведенные исследования по взаимодействию не выявили влияния кандесартана на изоферменты CYP2C9 и CYP3A4, действие на другие изоферменты системы цитохрома Р450 не изучено.
Одновременное применение кандесартана с другими гипотензивными средствами усиливает антигипертензивный эффект.
Опыт применения других лекарственных средств, действующих на РААС, показывает, что сопутствующая терапия калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, и другими средствами, повышающими содержание калия в сыворотке крови (например, гепарин), может приводить к развитию гиперкалиемии.
При одновременном применении препаратов лития и АПФ ингибиторов возникает обратимое повышение конценфации лития в сыворотке крови и развитие токсических реакций. Подобные реакции могут встречаться и при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II, в связи с чем рекомендуется контролировать содержание лития в сыворотке крови.
Одновременное применение с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП),\0009включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2),
ацетилсалициловую кислоту (более 3 г/сут) и неселективные НПВП, может снизить антигипертензивное действие кандесартана, а также может привести к повышению риска нарушения функции почек, в том числе к развитию острой почечной недостаточности и к повышению содержания калия в сыворотке крови. Следует с осторожностью применять комбинацию этих препаратов, особенно у пациентов пожилого возраста.
(6514)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова доза препарату Ордисс становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібно подальше зниження артеріального тиску (АТ), рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Максимальна добова доза 32 мг/добу. У разі, якщо на тлі лікування препаратом Ордисс не досягається адекватного контролю АТ, рекомендується додати до терапії т��азидный діуретик. У пацієнтів літнього віку немає необхідності у корекції початкової дози препарату. У пацієнтів зі зниженим ОЦК існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, тому слід починати лікування препаратом з дози 4 мг/добу (1/2 таблетки 8 мг). У пацієнтів з нирковою недостатністю. При застосуванні у пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю (КК не менш 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) початкової доза 4 мг/добу (1/2 таблетки 8 мг). Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкою ступінью ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) обмежений. У цих випадках слід розглянути можливість початку лікування з дози 4 мг/добу (1/2 таблетки 8 мг). У пацієнтів з порушенням функції печінки. При застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується початкова доза 2 мг/добу (1/4 таблетки. 8 мг). При необхідності можливе збільшення дози. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом обмежений (див. р��здел «Протипоказання»), Препарат Ордисс® можна застосовувати разом з тіазидними діуретиками (наприклад, гідрохлоротіазид), що призводить до посилення гіпотензивної дії. Хронічна серцева недостатність (ХСН). Рекомендована початкова доза препарату Ордисс становить 4 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки 8 мг). Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів. Препарат Ордисс можна застосовувати разом з іншими препаратами, що застосовуються при ХСН, наприклад з інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками і серцевими глікозидами. Особливі групи пацієнтів. Пацієнтам літнього віку, пацієнтам з нирковою недостатністю або порушенням функції печінки не потрібна зміна початкової дози препарату.Передозування
Симптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Були описані окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартана), законч��вшиеся одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження АТ необхідно проводити симптоматичне лікування і контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності потрібно збільшити ОЦК, наприклад, шляхом в/в введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі необхідності можна застосувати симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартана за допомогою гемодіалізу неефективне.
Лікарська форма
Рожеві капсулообразные таблетки з ризикой на одному боці і гравіруванням «С|З» по різні сторони ризики, на іншому боці таблетки - гравірування «16».Склад
В 1 таблетці міститься:
активна речовина кандесартана цилексетил 16,0 мг;
допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований 4,5 мг; полоксамер 188 1,0 мг; повідон-К30 8,0 мг; барвник оксид заліза червоний (Е172) 0,15 мг;
кармеллоза кальцію 3,3 мг; целюлоза мікрокристалічна 35 мг; лактози моногідрат 87,45 мг; магнію стеарат 1,6 мгФармакологічна дія
Ангіотензин II - основний гормон ренін-аигиоте��зін-альдостеронової системи (РААС), який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану і стимуляція клітинного росту. Ефекти опосередковані взаємодії ангіотензину II з ангиотензиновыми рецепторами типу 1 (AT1 - рецептори).
Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, ��е інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I\0009в ангіотензин II, що руйнує брадикінін, не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. В результаті блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення вмісту реніну, ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.
При порівнянні кандесартана з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан.
Кандесартан не связываеться з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) кандесартана цилексетил шляхом ефірного гідролізу швидко перетворюється в активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста.
Абсолютна біодоступність кандесартана після прийому внутрішньо близько 40%. Відносна біодоступність таблетиров��нною форми порівняно з розчином для прийому всередину складає приблизно 34%. Таким чином, розрахункова абсолютна біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не чинить значного впливу на площу під кривою "концентрація-час" (AUC), тобто їжа істотно не впливає на біодоступність препарату.
Максимальна концентрація в плазмі крові (Смах) досягається через 3-4 год після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартана підвищується лінійно. Зв'язування кандесартана з білками плазми крові - понад 99%. Плазмовий об'єм розподілу (Vd) кандесартана становить 0,1 л/кг.
Фармакокінетичні параметри кандесартана не залежать від статі пацієнта.
Метаболізм і виведення. Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці.
Період напіввиведення (Т1/2) кандесартана становить приблизно 9 год Кумуляції препарату в організмі не спостерігається.
> Загальний кліренс кандесартана становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс - приблизно 0,19 мл/хв/кг Ниркова екскреція кандесартана здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції.
При прийомі всередину радіоактивно-міченого кандесартана близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартана і 7% - у вигляді неактивного метаболіту, тоді як в калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартана і 10 % - у вигляді неактивного метаболіту.
Фармакокінетика в особливих клиническ��х випадках. Фармакокінетичні параметри кандесартана не залежать від статі пацієнта.
У пацієнтів старше 65 років) Смах та AUC кандесартана збільшуються на 50% та 80% відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект і частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартана не залежать від віку пацієнтів.
У пацієнтів з легким і помірним порушенням функції нирок Смах і AUC кандесартана збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як Т1/2 препарату не змінюється у порівнянні з пацієнтами з нормальним��ой функцією нирок.
У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або перебувають на гемодіалізі Смах і AUC кандесартана збільшувалися на 50% та 110% відповідно, а Т1/2 препарату збільшувався в 2 рази.
У пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки відмічалося підвищення AUC кандесартана на 23%.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; р��дко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: дуже рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість.
З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт.
З боку ШКТ: дуже рідко - нудота.
З боку сер��існо-судинної системи: часто - виражене зниження АТ.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - підвищення активності «печінкових» трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто - порушення функції нирок (див. розділ «Особливі вказівки»).
Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну, гипе��урикемия, зниження гемоглобіну.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Порушення функції нирок. На тлі застосування препарату Ордисс , як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують РААС, в деяких випадках можуть розвиватися порушення функції нирок.
При застосуванні препарату Ордисс® у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) рекомендується регулярно контролювати вміст калію і концентрацію креатиніну в сироватці крові. Клиничес��ий досвід застосування препарату у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. При застосуванні препарату Ордисс у таких пацієнтів необхідно підбирати дозу препарату Ордисс під контролем АТ.
У пацієнтів з ХСП необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком старше 75 років і пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози також рекомендується контролювати вміст калію і концентрацію креатиніну в сироватці крові.
Відсутні дані про застосування препарату Ордисс при ХСН з концентрацією креатиніну понад 265 мкмоль/л (більше 3 мг/мл).
Гемодіаліз. Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів в результаті зменшення ОЦК і активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати АТ і здійснювати індивідуальний підбір дози препарату Ордисс® згідно з показниками АТ. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується рі��до розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок і гіперкаліємія. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів і відповідні лабораторні показники.
Стеноз ниркової артерії. Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть призвести до підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.
> Трансплантація нирки. Досвід застосування препарату Ордисс у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з ХСН при застосуванні препарату Ордисс може розвинутися артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів з дефіцитом об'єму циркулюючої крові, наприклад, при застосуванні великих доз діуретиків. У цьому випадку перед застосуванням препарату Ордисс® необхідно провести корекцію ОЦК.
Загальна анестезія та/або хірургічні втручання. У пацієнтів, получающих антагоністи ангіотензину ІІ, під час загальної анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. У рідкісних випадках артеріальна гіпотензія може бути вираженою, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів.
Стеноз аортального та/або мітрального клапана, ГОКМП. При застосуванні препарату Ордисс у пацієнтів з ГОКМП або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід дотримуватися обережності.
Первинний гиперальдосте��онизм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати препарат Ордисс® у цієї групи пацієнтів не рекомендується. Гіперкаліємія. Одночасне застосуван е препарату Ордисс з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гипертензией.
Гіперкаліємія може розвинутися і у пацієнтів з ХСН, які приймають препарат Ордисс®. На тлі терапії препаратом Ордисс у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні АІФ інгібіторів і калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, триамтерен, амілорид).
Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, заболеван��ями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкої артеріальної гіпотензією, азотемією, олігурією та іноді гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів не виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину П. Різке зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатію, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів, моможе призводити до розвитку тію інфаркту міокарда або інсульту. Використання в педіатрії. Безпека та ефективність застосування препарату Ордисс® у віці до 18 років не встановлені.
Вплив на здатність керувати транспорт ними засобами і механізмами
При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордисс® слід дотримуватися обережності при виконанні дій, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Артеріальна гіпертензія. />
Хронічна серцева недостатність і порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛЖ) не більше 40%) в якості додаткової терапії з інгібіторами АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання
Підвищена чутливість до кандесартану та інших компонентів препарату; непереносимість лактози; дефіцит лактази; синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; тяжке порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність; період годування груддю; дитячий вік до 18 років; одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом і порушенням функції попек (КК менше 60 мл/хв).
З обережністю
Гемодинамічно значимий стеноз аортального та мітрального клапанів, цереброваскулярні захворювання, ішемічна хвороба серця (ІХС), гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), стан після трансплантації нирки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, первинний гіперальдостеронізм, ниркова недостатність ь тяжкого ступеня (клір�� нс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), гемодіаліз, гіперкаліємія; у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ВІД(ДО), проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії, внаслідок блокади РААС).
Застосування під час вагітності і в період грудного вигодовування
Препарат Ордисс® протипоказаний до застосування при вагітності у зв'язку з тим, що кандесартан надає прямий вплив на РААС, може викликати порушення розвитку плоду або чинити негативний вплив на но��орожденного, аж до летального результату. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом Ордисс®, необхідно негайно відмінити препарат. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну терапію, дозволену для застосування при вагітності.
Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності препарат Ордисс®, повинні перебувати під медичним наглядом через імовірність розвитку артеріальної гіпотензії.
Невідомо, чи проникає кандесартан в грудне молоко. Не слід применять препарат Ордисс під час грудного вигодовування. Слід припинити грудне вигодовування при необхідності застосування препарату у матері.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні кандесартана з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущих лікарських взаємодій виявлено не було.
При одночасному застосуванні кандесартана з інгібіторами АПФ, іншими антагоністами рецепторів до ангіотензину II, алискиреном підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, різкого зниження артеріального тиску, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, що вимагає ретельного контролю артеріального тиску, а також показників функції нирок і водно-електролітного балансу.
Одночасне застосування кандесартана з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом і порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв) не рекомендується. Кандесартан метаболизирустся в печінки незначною мірою при уч��стії ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу кандесартана на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчено.
Одночасне застосування кандесартана з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект.
Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, підвищуюскладовими вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ виникає оборотне підвищення конценфации літію в сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові.
Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП),\0009��включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2),
ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г/добу) та неселективні НПЗЗ може зменшити антигіпертензивну дію кандесартана, а також може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, у тому числі до розвитку гострої ниркової недостатності і до підвищення вмісту калію в сироватці крові. Слід з обережністю застосовувати комбінацію цих препаратів, особливо у пацієнтів літнього віку.
