Дозировка
Профилактика и лечение тошноты и рвоты. вызванных цитостатической химиотерапией и лучевой терапией у взрослых Выбор режима дозирования определяется эметогенностью противоопухолевой терапии и может отличаться в зависимости от комбинаций используемых режимов химиотерапии и лучевой терапии. Взрослые Рекомендуемая доза составляет 8 мг, внутривенно или внутримышечно непосредственно перед началом химио- или лучевой терапии. При высокоэметогенной химиотерапии максимальная начальная доза ондансетрона должна составлять 16 мг в виде 15-минутной инфузии. Однократная внутривенная доза препарата не должна превышать 16 мг. Эффективность ондансетрона при высокоэметогенной химиотерапии можно повысить путем однократного внутривенного введения дексаметазона натрия фосфата в дозе 20 мг перед проведением химиотерапии. При внутривенном введении в дозах, превышающих 8 мг, но не более максимальной 16 мг, перед лечением препарат следует разводить в 50-100 мл 0,9 % раствора натрия хлорида для инъекций, либо 5 % раствора декстрозы для инъекций, после чего вводить в течение не менее 15 минут. При введении однансетрона в дозах, не превышающих 8 мг, разведения не требуется; в таком случае препарат можно вводить медленно внутримышечно или внутривенно в течение не менее 30 секунд. После введения первой дозы ондансетрона можно вводить 2 дополнительные дозы внутримышечно или внутривенно по 8 мг с интервалом в 2-4 часа, либо обеспечить непрерывную инфузию со скоростью 1 мг/ч в течение не более 24 часов. Для лечения отсроченной или затяжной рвоты спустя первые 24 часа рекомендован прием препарата в лекарственных формах для ректального или перорального применения. Подробнее см. инструкцию
Передозировка
Симптомы: в настоящее время недостаточно данных относительно передозировки ондансетрона. В большинстве случаев симптомы передозировки совпали с нежелательными дозозависимыми реакциями, возникающими при приеме препарата в рекомендованных дозах. Ондансетрон вызывает дозозависимое удлинение интервала ОТ. Рекомендуется мониторинг ЭКГ в случае передозировки ондансетроном. Лечение: специфического антитода нет, поэтому при передозировке рекомендуется проводить симптоматическую и поддерживающую терапию. Не рекомендуется применение ипекакуаны для лечения передозировки ондансетроном, так как пациенты могут не ответить на лечение в связи с противорвотным действием ондансетрона.
Лекарственная форма
: Прозрачная бесцветная или слабо окрашенная жидкость
Состав
Состав на 1 мл:
Активное вещество:
Ондансетрона гидрохлорида дигидрата - 2,5 мг (в пересчете на ондансетрон) - 2,0 мг Вспомогательные вещества:
Кислоты лимонной моногидрат - 0,50 мг Натрия цитрат для инъекций - 0,25 мг Натрия хлорид - 9,0 мг Вода для инъекций до 1 мл.
Фармакологическое действие
Ондансетрон является мощным высокоселективным антагонистом 5-НТЗ-рецепторов. Механизм подавления тошноты и рвоты точно не известен. При лучевой терапии и использовании цитостатических препаратов возможно высвобождение серотонина (5-НТ) в тонком кишечнике, вызывающего рвотный рефлекс через активацию 5-НТЗ-рецепторов и возбуждение окончаний афферентных волокон блуждающего нерва. Ондансетрон блокирует инициацию этого рефлекса. Активация афферентных волокон блуждающего нерва, в свою очередь, может вызвать выброс 5НТ в заднем поле дна четвертого желудочка (area postrema) и. следовательно, запустить рвотный рефлекс через центральный механизм. Таким образом, подавление ондансетроном химио- и радиоиндуцированной тошноты и рвоты, по всей видимости, осуществляется благодаря антагонистическому воздействию на 5-НТз-рецепторы нейронов, расположенных как в периферической, так и в центральной нервной системе (ЦНС).
Механизм действия препарата при купировании послеоперационной тошноты и рвоты не ясен, вероятно, он аналогичен таковому при купировании химио- и радиоиндуцированной тошноты и рвоты.
Ондансетрон не влияет на концентрацию пролактина в плазме крови.
Фармакокинетика
Фармакокинетические параметры ондансетрона не изменяются при его многократном введении.
Всасывание
Ондансетрон обладает одинаковым системным воздействием при внутримышечном и внутривенном введении.
Распределение
Обладает умеренной способностью связываться с белками плазмы крови (70-76 %). Распределение ондансетрона сходно при пероральном, внутримышечном и внутривенном введении у взрослых, объем распределения в равновесном состоянии составляет 140л. Метаболизм
Ондансетрон метаболизируется, главным образом, в печени при участии нескольких ферментов. Отсутствие изофермента CYP2D6 (полиморфизм спартеин/дебризохинового типа) не оказывает влияния на фармакокинетику ондансетрона.
Выведение
Ондансетрон выводится из системного кровотока, в основном, посредством метаболизма в печени.
Менее 5 % от введенной дозы выводится почками в неизмененном виде. После парентерального введения период полувыведения(Т1/2)составляет 3 ч.
Фармакокинетические параметры ондансетрона не изменяются при его многократном введении.
Особые группы пациентов Пол
Фармакокинетика ондансетрона зависит от пола пациентов. У женщин отмечаются большая скорость, степень абсорбции и меньший системный клиренс, объем распределения (показатели скорректированы по массе тела), чем у мужчин.
Дети и подростки (в возрасте от 1 месяца до 18 лет) У детей в возрасте от 1 до 4 месяцев (п=19), перенесших хирургическое вмешательство, клиренс был приблизительно на 30 % меньше, чем у пациентов в возрасте от 5 до 24 месяцев (п=22). но сопоставим с данными показателями у пациентов в возрасте от 3 до 12 лет (с коррекцией показателей в зависимости от массы тела). Период полувыведения в группе пациентов в возрасте от 1 до 4 месяцев в среднем составил 6,7 ч, в возрастных группах от 5 до 24 месяцев и от 3 до 12 лет - 2,9 ч. У пациентов в возрасте от 1 до 4 месяцев коррекции дозы не требуется, поскольку у данной категории пациентов применяется однократное внутривенное введение ондансетрона для лечения послеоперационной тошноты и рвоты. Различия фармакокинетических параметров частично объясняются более высоким объемом распределения у пациентов в возрасте от 1 до 4 месяцев. Моделирование схемы приема ондансетрона для детей в возрасте 6 месяцев проводили из расчета средней массы тела, равной 7,7 кг (диапазон от 5,4 кг до 10,7 кг) и дозы ондансетрона внутривенно 0,15 мг/кг массы тела каждые 4 ч в 1-ый день с последующим назначением ондансетрона по 2 мг в форме сиропа каждые 12 ч во 2-й день. Результаты моделирования схемы сравнивались с таковыми у пациентов в возрасте 18 месяцев, 12 лет и 30 лет, для которых использовалась та же схема дозирования, за исключением 2-го дня, когда ондансетрон назначался в таблетках по 4 мг и 8 мг каждые 12 ч. Данные модели продемонстрировали, что воздействие препарата на AUC (площадь под кривой «концентрация-время») при повторном пероральном приеме является схожим у пациентов разных возрастных групп.
Результаты моделирования соответствуют рекомендациям по проведению цитостатической химиотерапии и лучевой терапии у детей с массой тела < 10 кг. Более того, обычно у детей с массой тела < 10 кг, получающих цитостатическую химиотерапию и лучевую терапию. BSA (площадь поверхности тела) составляет менее 0,6 м". Таким образом, схема дозирования, рассчитанная по массе, для пациентов с массой тела < 10 кг в настоящее время совпадает со схемой дозирования, рассчитанной по BSA. у пациентов с площадью поверхности тела менее 0,6 м2.
У детей в возрасте от 3 до 12 лет (п=21), подвергшихся плановым хирургическим вмешательствам под общей анестезией, абсолютные значения клиренса и объема распределения ондансетрона были снижены в сравнении со значениями у взрослых. Оба параметра повышались линейно в зависимости от массы тела, у пациентов в возрасте 12 лет эти значения приближались к значениям у взрослых. При коррекции значений клиренса и объема распределения в зависимости от массы тела эти параметры были близки в различных группах. Расчет дозы с учетом массы тела компенсирует эти
изменения и системную экспозицию ондансетрона у детей.
Популяционный фармакокинетический анализ был проведен у 428 пациентов (пациентов со злокачественными заболеваниями, пациентов хирургического профиля и здоровых добровольцев) в возрасте от 1 года до 44 лет, которым внутривенно вводился ондансетрон. По данным результатов проведенного исследования системная экспозиция ондансетрона AUC после приема внутрь и внутривенного введения детям и подросткам была сравнима с таковой у взрослых, за исключением грудных детей в возрасте от 1 до 4 месяцев. Объем распределения зависел от возраста и был ниже у взрослых по сравнению со значениями у детей.
Клиренс ондансетрона зависел от массы тела пациента, но не зависел от возраста, за исключением младенцев в возрасте от 1 до 4 месяцев.
Пациенты пожилого возраста
Исследования с участием здоровых пожилых добровольцев продемонстрировали небольшое, ассоциированное с возрастом увеличение биодоступности и Т1/2.
Основываясь на полученных данных о концентрации ондансетрона в плазме крови, а также результатах моделирования зависимости клинического ответа от экспозиции, предполагается более выраженное влияние на интервал QTcF у пациентов в возрасте >75 лет, чем у пациентов более молодого возраста.
Пациенты с нарушением функции почек
Исследования препарата в пероральной форме и форме раствора для внутривенного и внутримышечного введения с участием пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК) 15-60 мл/мин) показали, что изменений дозы или режима дозирования ондансетрона у данной категории пациентов не требуется. С учетом высокого терапевтического индекса фармакокинетические изменения не являются клинически значимыми.
Пациенты с нарушением функции печени
У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени резко снижается системный клиренс ондансетрона с увеличением Т1/2 от 15 до 32 ч и, как следствие, происходит снижение пресистемного метаболизма, биодоступность при приеме внутрь достигает 100%
Побочные действия
Побочные реакции, встречавшиеся чаще, чем в единичных случаях, перечислены в соответствии со следующей градацией: очень часто (>10 %); часто (>1 %, <10 %); нечасто (>0,1 %, <1 %); редко (>0,01 %, <0,1 %); очень редко (<0,01 %).
Аллергические реакции: редко: реакция гиперчувствительности немедленного типа (крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангионевротический отек), в ряде случаев тяжелого типа, включая анафилаксию.
Со стороны нервной системы: очень часто: головная боль, нечасто: судороги, спонтанные двигательные расстройства, включая экстрапирамидные расстройства (дистония, окулогирный криз и дискинезия) при отсутствии стойких клинических последствий, редко: головокружение вследствие быстроты внутривенного введения.
Со стороны органов зрения: редко: переходящие расстройства зрения (затуманенное зрение), главным образом, во время внутривенного введения, очень редко: транзиторная слепота, главным образом, во время внутривенного введения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто: чувство жара или «приливы» крови к коже лица, нечасто: боль в грудной клетке, в ряде случаев с депрессией сегмента ST, аритмия, брадикардия, снижение артериального давления, редко: удлинение интервала ОТ (включая желудочковую тахикардию типа «пируэт»).
Со стороны пищеварительной системы: часто: запоры, нечасто: икота, сухость слизистой оболочки полости рта, диарея, бессимптомное повышение активности печеночных ферментов аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (ACT).
Прочие: часто: местные реакции при внутривенном введении - жжение в месте введения, редко: гипокалиемия. гиперкреатининемия, очень часто: токсическая кожная сыпь, включая токсический эпидермальный некролиз.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Имеются сообщения о возникновении реакций гиперчувствительности к ондансетрону у пациентов, имеющих в анамнезе повышенную чувствительность к другим селективным антагонистам 5-НТз-рецепторов.
Поскольку известно, что ондансетрон увеличивает время прохождения содержимого по толстому кишечнику, в случае применения препарата у пациентов с симптомами подострой кишечной непроходимости необходимо регулярное наблюдение.
Клиренс ондансетрона у детей в возрасте от 1 до 4-х месяцев снижен, а период полувыведения примерно в 2,5 раза больше, чем у детей в возрасте от 5 до 24 месяцев. Поэтому рекомендуется тщательное динамическое наблюдение за пациентами, получающими ондансетрон в возрасте от 1 месяца до 4-х месяцев.
Ондансетрон вызывает дозозависимое удлинение интервала QT. Кроме того, в период пострегистрационного наблюдения поступали сообщения о случаях желудочковой тахикардии типа «пируэт» среди пациентов, получающих ондансетрон. Не следует назначать препарат пациентам с врожденным синдромом удлинения интервала ОТ. С осторожностью следует применять препарат у пациентов с удлинением и риском удлинения интервала QTc, включая пациентов с нарушениями водно-электролитного баланса, хронической сердечной недостаточностью, брадиаритмиями или у пациентов, принимающих другие лекарственные средства, которые могут вызывать удлинение интервала QT или нарушения водно-электролитного баланса. Перед введением ондансетрона необходимо скорректировать гипокалиемию и гипомагниемию.
В пострегистрационных исследованиях были также зарегистрированы случаи двунаправленной желудочковой тахикардии.
При совместном применении ондансетрона и других серотонинергических лекарственных препаратов, включая селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС) и ингибиторы обратного захвата норадреналина и серотонина (СИОЗСН), возрастает риск развития серотонинового синдрома (измененное состояние сознания, нестабильность функции периферической нервной системы и нервно-мышечные нарушения).
Препарат не следует вводить в одном шприце или в одном инфузионном растворе с другими лекарственными средствами, за исключением средств, указанных в разделе «Способ применения и дозы» и «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами».
Возможное влияние лекарственного препарата на способность управлять транспортными средствами и другими механизмами
Из-за вероятности проявления побочных эффектов, таких как головная боль, головокружение и нарушение зрения, следует соблюдать осторожность при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. При появлении описанных нежелательных явлений следует воздержаться от выполнения указанных видов деятельности.
Показания
-профилактика и лечение тошноты и рвоты, вызванных цитостатической химиотерапией и лучевой терапией у взрослых;
-профилактика и лечение тошноты и рвоты, вызванных цитостатической химиотерапией у детей;
-профилактика и лечение послеоперационных тошноты и рвоты у взрослых и детей.
Противопоказания
-повышенная чувствительность к ондансетрону или любому другому компоненту препарата;
-одновременное применение с апоморфином;
-врожденный синдром удлинения интервала QT;
-беременность;
-период грудного вскармливания;
-детский возраст до 6 месяцев по показанию «Профилактика и лечение тошноты и рвоты, вызванных цитостатической химиотерапией у детей»;
детский возраст до 1 месяца по показанию «Профилактика и лечение послеоперационных тошноты и рвоты у взрослых и детей».
С осторожностью
Следует соблюдать осторожность при назначении пациентам с реакцией
гиперчувствительности к другим антагонистам 5НТЗ-рецепторов, у пациентов с нарушениями сердечного ритма и проводимости; у пациентов, получающих антиаритмические средства и бета-адреноблокаторы и у пациентов со значительными нарушениями электролитного баланса. С осторожностью следует применять ондансетрон у пациентов с удлинением или риском удлинения QTc, включая пациентов с нарушениями электролитного баланса, застойной сердечной недостаточностью, брадиаритмиями или у пациентов, принимающих другие лекарственные средства, которые могут вызывать удлинение интервала QT или нарушения электролитного баланса или уменьшение частоты сердечных нарушений.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Препарат противопоказан при беременности.
При необходимости назначения препарата в период лактации грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Нет данных о том, что ондансетрон индуцирует или ингибирует метаболизм других препаратов, часто применяемых в комбинации с ним.
Специальные исследования показали, что ондансетрон фармакокинетически не взаимодействует с этанолом, темазепамом, фуросемидом. трамадолом и пропофолом. Ондансетрон метаболизируется рядом изоферментов системы цитохрома Р450 в печени: CYP3A4, CYP2D6 и CYP1A2. В связи с многообразием изоферментов, способных метаболизировать ондансетрон, ингибирование или уменьшение активности одного из изоферментов (например, при генетическом дефиците изофермента CYP2D6) обычно компенсируется другими изоферментами, в результате чего изменения общего клиренса ондансетрона или отсутствуют, или незначительны и практически не требуют коррекции дозы.
Следует соблюдать осторожность при применении ондансетрона с препаратами, которые влияют на удлинение интервала QT и/или вызывают нарушения электролитного баланса, или снижение частоты сердечных сокращений.
Апоморфин
На основании полученных данных о глубокой гипотензии и потере сознания во время применения ондансетрона с апоморфином одновременное применение ондансетрона с апоморфином противопоказано.
Фенитоин, карбамазепин, рифампицин У пациентов, получающих сильные индукторы изофермента CYP3A4 (фенитоин, карбамазепин и рифампицин), клиренс ондансетрона был повышен, а концентрация ондансетрона в крови понижена.
Трамадол
Имеются данные небольших исследований, указывающие на то, что ондансетрон может уменьшать анальгезирующий эффект трамадола.
При совместном применении ондансетрона и других серотонинергических лекарственных препаратов, включая селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС) и ингибиторы обратного захвата норадреналина и серотонина (СИОЗСН), возрастает риск развития серотонинового синдрома (измененное состояние сознания, нестабильность функции периферической нервной системы и нервно-мышечные нарушения).
(4076)
Дозування
Профілактика і лікування нудоти і блювоти. спричинених цитостатичною хіміотерапією та променевою терапією у дорослих Вибір режиму дозування визначається эметогенностью протипухлинної терапії і може відрізнятися в залежності від комбінацій використовуваних режимів хіміотерапії та променевої терапії. Дорослі Рекомендована доза становить 8 мг, внутрішньовенно або внутрішньом'язово безпосередньо перед початком хіміотерапії або променевої терапії. При високоеметогенній хіміотерапії максимальна початкова доза ондансетрону повинна складу��ять 16 мг у вигляді 15-хвилинної інфузії. Одноразова внутрішньовенна доза препарату не повинна перевищувати 16 мг. Ефективність ондансетрону при високоеметогенній хіміотерапії можна підвищити шляхом разового внутрішньовенного введення дексаметазону натрію фосфату в дозі 20 мг перед проведенням хіміотерапії. При внутрішньовенному введенні у дозах, що перевищують 8 мг, але не більше максимальної 16 мг, перед лікуванням препарат слід розводити у 50-100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій, або 5 % розчину декстрози для ін'єкцій, після чого вводити в плині чаие не менше 15 хвилин. При введенні однансетрона в дозах, що не перевищують 8 мг, розведення не потрібне; у такому разі препарат можна вводити повільно внутрішньом'язово або внутрішньовенно протягом не менше 30 секунд. Після введення першої дози ондансетрону можна вводити 2 додаткові дози внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 8 мг з інтервалом у 2-4 години, або забезпечити безперервну інфузію зі швидкістю 1 мг/год протягом 24 годин. Для лікування відстроченої або затяжний блювоти через перші 24 години рекомендований прийом препарату в лікарських форма�� для ректального або перорального застосування. Детальніше див. інструкціюПередозування
Симптоми: в даний час недостатньо даних щодо передозування ондансетрону. У більшості випадків симптоми передозування збіглися з небажаними дозозалежними реакціями, що виникають при прийомі препарату в рекомендованих дозах. Ондансетрон викликає дозозалежне подовження інтервалу ВІД. Рекомендується моніторинг ЕКГ у разі передозування ондансетроном. Лікування: специфічного антитода немає, тому при передозуванні рекомендуется проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Не рекомендується застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетроном, так як пацієнти можуть не відповісти на лікування у зв'язку з протиблювотну дію ондансетрону.
Лікарська форма
: Прозора безбарвна або слабо забарвлена рідинаСклад
Склад на 1 мл:
Активна речовина:
Ондансетрону гідрохлориду дигідрату - 2,5 мг (у перерахуванні на ондансетрон) - 2,0 мг Допоміжні речовини:
Кислоти лимонної моногідрат - 0,50 мг Натрію цитрат для ін'єкцій 0,25 мг Натрію хлорид - 9,0 мг Вода для ін'єкцій до 1 млФармакологічна дія
Ондансетрон є потужним високоселективним антагоністом 5-НТЗ-рецепторів. Механізм придушення нудоти і блювоти точно не відомий. При променевій терапії та використання цитостатичних препаратів можливе вивільнення серотоніну (5-НТ) в тонкому кишечнику, викликає блювотний рефлекс через активацію 5-НТЗ-рецепторів і збудження закінчень аферентних волокон блукаючого нерва. Ондансетрон блокує ініціацію цього рефлексу. Активація афф��рентних волокон блукаючого нерва, в свою чергу, може викликати викид 5НТ в задньому полі дна четвертого шлуночка (area postrema) і. отже, запустити блювотний рефлекс через центральний механізм. Таким чином, придушення ондансетроном хіміо - і радиоиндуцированной нудоти і блювоти, по всій видимості, здійснюється завдяки антагонистическому впливу на 5-НТз-рецептори нейронів, розташованих як периферичної, так і центральної нервової системи (ЦНС).
Механізм дії препарату при купировании післяопераційної тошнот�� і блювоти не ясний, ймовірно, він аналогічний такому при купировании хіміо - і радиоиндуцированной нудоти і блювоти.
Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину в плазмі крові.Фармакокінетика
Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.
Всмоктування
Ондансетрон володіє однаковим системним впливом при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні.
Розподіл
Має помірну здатність зв'язуватися з білками плазми крові (70-76 %). Розподіл ��ндансетрона подібно при пероральному, внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні у дорослих, об'єм розподілу в рівноважному стані становить 140л. Метаболізм
Ондансетрон метаболізується, головним чином, у печінці за участі декількох ферментів. Відсутність ізоферменту CYP2D6 (поліморфізм спартеїн/дебризохинового типу) не чинить впливу на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
Ондансетрон виводиться із системного кровотоку, в основному, за допомогою метаболізму в печінці.
Менше 5 % від введеної дози вихід��ится нирками у незміненому вигляді. Після парентерального введення період напіввиведення(Т1/2)становить 3 ч.
Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.
Особливі групи пацієнтів Підлога
Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються велика швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, об'єм розподілу (скориговані показники по масі тіла), ніж у чоловіків.
Діти та підлітки (віком від 1 місяця до 18 років) У дітей у віці від 1 до 4 місяців (п=19), що перенесли хірургічне втручання, кліренс був приблизно на 30 % менше, ніж у пацієнтів у віці від 5 до 24 місяців (п=22). але порівняти з даними показниками у пацієнтів у віці від 3 до 12 років (з корекцією показників в залежності від маси тіла). Період напіввиведення у групі пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців в середньому склав 6,7 год, у вікових групах від 5 до 24 місяців та від 3 до 12 років - 2,9 ч. У пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців корекції дози не потрібно, оскільки у даної категорії пацієнтів застосовується про��нократное внутрішньовенне введення ондансетрону для лікування післяопераційної нудоти та блювання. Різниці фармакокінетичних параметрів частково пояснюються більш високим об'ємом розподілу у пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців. Моделювання схеми прийому ондансетрону для дітей у віці 6 місяців проводили з розрахунку середньої маси тіла, що дорівнює 7,7 кг (діапазон від 5,4 кг до 10,7 кг) і дози ондансетрону внутрішньовенно 0,15 мг/кг маси тіла кожні 4 год у 1-ий день з подальшим призначенням ондансетрону по 2 мг у формі сиропу кожні 12 год у 2-й день. Резу��ьтаты моделювання схеми порівнювалися з такими у пацієнтів у віці 18 місяців, 12 років і 30 років, для яких використовувалася та ж схема дозування, за винятком 2-го дня, коли ондансетрон призначався в таблетках по 4 мг і 8 мг кожні 12 год. Дані моделі продемонстрували, що вплив препарату на AUC (площа під кривою «концентрація-час») при повторному пероральному прийомі є схожим у пацієнтів різних вікових груп.
Результати моделювання відповідають рекомендаціям щодо проведення цитостатичної хіміотерапії і лучевой терапії у дітей з масою тіла < 10 кг. Більше того, зазвичай у дітей з масою тіла < 10 кг, які отримують цитостатичну хіміотерапію та променеву терапію. BSA (площа поверхні тіла) становить менше 0,6 м". Таким чином, схема дозування, розрахована по масі, для пацієнтів з масою тіла < 10 кг в даний час збігається зі схемою дозування, розрахованої за BSA. у пацієнтів з площею поверхні тіла менше 0,6 м2.
У дітей у віці від 3 до 12 років (п=21), які зазнали плановим хірургічним втручанням під загальною анестезією, абсолютві значення кліренсу та об'єму розподілу ондансетрону були знижені в порівнянні зі значеннями у дорослих. Обидва параметра підвищувалися лінійно залежно від маси тіла, у пацієнтів у віці 12 років ці значення наближалися до значень у дорослих. При корекції значень кліренсу та об'єму розподілу в залежності від маси тіла ці параметри були близькі в різних групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує ці
зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.
Популяційний фармакокінетичний аналіз ��ыл проведено у 428 пацієнтів (пацієнтів зі злоякісними пухлинами, пацієнтів хірургічного профілю і здорових добровольців) у віці від 1 року до 44 років, яким внутрішньовенно вводився ондансетрон. За даними результатів проведеного дослідження системна експозиція ондансетрону AUC після прийому всередину і внутрішньовенного введення дітям і підліткам була порівнянна з такою у дорослих, за винятком грудних дітей у віці від 1 до 4 місяців. Об'єм розподілу залежав від віку і був нижче у дорослих у порівнянні зі значеннями у дітей.
Кліренс ондансетрону залежав від маси тіла пацієнта, але не залежав від віку, за винятком немовлят віком від 1 до 4 місяців.
Пацієнти літнього віку
Дослідження за участю здорових літніх добровольців продемонстрували невелике, асоційоване з віком збільшення біодоступності і Т1/2.
Ґрунтуючись на отриманих даних щодо концентрації ондансетрону в плазмі крові, а також результати моделювання залежності клінічної відповіді від експозиції, передбачається більш виражений вплив на інтервал QTcF у пацієнтів віком >75 років, ніж у пацієнтів більш молодого віку.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Дослідження препарату у пероральній формі і формі розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення з участю пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 15-60 мл/хв) показали, що змін дози або режиму дозування ондансетрону у даної категорії пацієнтів не потрібно. З урахуванням високого терапевтичного індексу фармакокінетичні зміни не є клінічно значущим��.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону з збільшенням Т1/2 від 15 до 32 ч і, як наслідок, відбувається зниження пресистемного метаболізму, біодоступність при прийомі внутрішньо досягає 100%Побічні дії
Побічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж поодинокі випадки, перелічені відповідно до наступної градації: дуже часто (>10 %); часто (>1 %, <10 %); нечасто (>0,1 %, <1 %); рідко (>0,01 %, <0,1 %); дуже рідко (<0,01 %).
Аллергичес��ие реакції: рідко: реакції гіперчутливості негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк), у ряді випадків важкого типу, включаючи анафілаксію.
З боку нервової системи: дуже часто: головний біль, нечасто: судоми, спонтанні рухові розлади, включаючи екстрапірамідні розлади (дистонія, окулогірний криз та дискінезія) при відсутності стійких клінічних наслідків, рідко: запаморочення внаслідок швидкості внутрішньовенного введення.
З боку органів зору: рідко: ��ереходящие розлади зору (затуманений зір), головним чином під час внутрішньовенного введення, дуже рідко: транзиторне сліпота, головним чином під час внутрішньовенного введення.
З боку серцево-судинної системи: часто: відчуття жару або «припливи» крові до шкіри обличчя, нечасто: біль у грудній клітці, у ряді випадків з депресією сегмента ST, аритмія, брадикардія, зниження артеріального тиску, рідко: подовження інтервалу ВІД (включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует»).
З боку травної системи: часто: запори, нечасто: гикавка, сухість слизової оболонки порожнини рота, діарея, безсимптомне підвищення активності печінкових ферментів аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT).
Інші: часто: місцеві реакції при внутрішньовенному введенні - печіння у місці введення, рідко: гіпокаліємія. гіперкреатинемія, дуже часто: токсична шкірний висип, включаючи токсичний епідермальний некроліз.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості до ондансетрону у ��ациентов, які мають в анамнезі підвищену чутливість до інших селективних антагоністів 5-НТз-рецепторів.
Оскільки відомо, що ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстому кишечнику, у разі застосування препарату у пацієнтів з симптомами підгострій кишкової непрохідності необхідно регулярне спостереження.
Кліренс ондансетрону у дітей у віці від 1 до 4-х місяців знижений, а період напіввиведення приблизно в 2,5 рази більше, ніж у дітей у віці від 5 до 24 місяців. Тому рекомендується ретельне дінамическое спостереження за пацієнтами, які отримують ондансетрон у віці від 1 місяця до 4-х місяців.
Ондансетрон викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. Крім того, в період пострегистрационного спостереження надходили повідомлення про випадки шлуночкової тахікардії типу «пірует» серед пацієнтів, які отримують ондансетрон. Не слід призначати препарат пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу ВІД. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з подовженням і ризиком подовження інтервалу QTc, включаючи пацієнтів з порушеннямишениями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю, брадиаритмиями або у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, які можуть викликати подовження інтервалу QT або порушення водно-електролітного балансу. Перед введенням ондансетрону необхідно скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.
У післяреєстраційних досліджень були також зареєстровані випадки двонаправленої шлуночкової тахікардії.
При спільному застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних лікарськихських препаратів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) і інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (СИОЗСН), зростає ризик розвитку серотонінового синдрому (змінений стан свідомості, нестабільність функції периферичної нервової системи і нервово-м'язові порушення).
Препарат не слід вводити в одному шприці або в одному інфузійному розчині з іншими лікарськими засобами, за винятком коштів, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими�� лікарськими препаратами».
Можливий вплив лікарського препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами
Через імовірність прояву побічних ефектів, таких як головний біль, запаморочення та порушення зору, слід дотримуватися обережності при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. При появі описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання кказанных видів діяльності.Свідчення
-профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією та променевою терапією у дорослих;
-профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією у дітей;
-профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання у дорослих і дітей.Протипоказання
-підвищена чутливість до ондансетрону або будь-якого іншого компонента препарату;
-одночасне застосування з апоморфіном;
-вроджений синдром подовження інтервалу QT;
-вагітність;
-період годування груддю;
-дитячий вік до 6 місяців по показанню «Профілактика і лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією у дітей»;
дитячий вік до 1 місяця по показанню «Профілактика і лікування післяопераційних нудоти і блювання у дорослих і дітей».
З обережністю
Слід дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам з реакцією
гіперчутливості до інших антагоністів 5НТЗ-рецепторів, у пацієнтів з порушеннями серцевого ріт��а і провідності; у пацієнтів, які отримують антиаритмічні засоби і бета-адреноблокатори та у пацієнтів зі значними порушеннями електролітного балансу. З обережністю слід застосовувати ондансетрон у пацієнтів із подовженням або ризиком подовження QTc, включаючи пацієнтів з порушеннями електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадиаритмиями або у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, які можуть викликати подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу або зменшення частоти сердечних порушень.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Препарат протипоказаний при вагітності.
При необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
Немає даних про те, що ондансетрон індукує або інгібує метаболізм інших препаратів, які часто застосовуються в комбінації з них.
Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон фармакокінетично не взаємодіє з етанолом, темазепамом, фу��осемидом. трамадолом та пропофолом. Ондансетрон метаболізується поруч ізоферментів системи цитохрому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. У зв'язку з різноманіттям ізоферментів здатні метаболізувати ондансетрон, інгібування або зменшення активності одного з ізоферментів (наприклад, при генетичному дефіциті ізоферменту CYP2D6) зазвичай компенсується іншими ізоферментами, в результаті чого зміни загального кліренсу ондансетрону або відсутні, або незначні і практично не потребують корекції дози.
Слід дотримуватися ��сторожность при застосуванні ондансетрону з препаратами, які впливають на подовження інтервалу QT та/або викликають порушення електролітного балансу, або зниження частоти серцевих скорочень.
Апоморфін
На підставі отриманих даних про глибоку гіпотензії і втрати свідомості під час застосування ондансетрону з апоморфіном одночасне застосування ондансетрону з апоморфіном протипоказано.
Фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин У пацієнтів, які отримують сильні індуктори ізоферменту CYP3A4 (фенітоїн, карбамаз��пін і рифампіцин), кліренс ондансетрону був підвищений, а концентрація ондансетрону в крові знижена.
Трамадол
Є дані невеликих досліджень, які вказують на те, що ондансетрон може зменшувати аналгезуючий ефект трамадолу.
При спільному застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних лікарських препаратів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) і інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (СИОЗСН), зростає ризик розвитку серотонинового синдрому (змінений стан свідомості, нестабільність функції периферичної нервової системи і нервово-м'язові порушення).
