Дозировка
Внутрь, запивая достаточным количеством воды (содержимое капсулы нельзя разжевывать), за 30 минут до еды. Если пациент не может проглотить капсулу целиком, можно смешать ее содержимое со слегка подкисленной жидкостью, соком или фруктовым пюре. НЕ РАСТВОРЯТЬ в газированных напитках или молоке. Полученную смесь следует употребить внутрь сразу после приготовления. Взрослые •\0009При язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки (в том числе для профилактики рецидивов) – 20 мг 1 раз в сутки; пациентам, \0009устойчивым к лечению другими противоязвенными препаратами, назначают в дозе 40 мг/сут, курс лечения при язвенной болезни \0009\0009двенадцатиперстной кишки – 2 недели, при необходимости – до 4-х недель; при язвенной болезни желудка – 4-8 недель. •\0009При гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) в зависимости от степени тяжести эзофагита от 20 мг до 80 мг в сутки. Длительность \0009основного курса также зависит от степени тяжести эзофагита и составляет 4-8 недель. Поддерживающая терапия должна проводится в \0009\0009наименьшей эффективной дозе, в том числе по требованию и прерывистыми курсами. Продолжительность поддерживающей терапии определяется \0009врачом. •\0009При гиперсекреторных состояниях (синдром Золлингера-Эллисона, стрессовые язвы желудочно-кишечного тракта, полиэндокринный \0009\0009аденоматоз, системный мастоцитоз) – 60 мг; при необходимости дозу увеличивают до 80-120 мг/сут (в этом случае ее назначают в 2-3 приема). •\0009Для эрадикации Helicobacter pylori у инфицированных пациентов с язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки по рекомендациям \0009рабочей группы «Маастрихт-4» Омез® может быть включен в следующие схемы лечения: Первая линия (стандартная тройная схема) Омез® 20 мг 2 раза в сутки + кларитромицин 500 мг 2 раза в сутки + амоксициллин 1000 мг 2 раза в сутки. Для повышения эффективности терапии возможно назначение Омез® в дозе 40 мг (2 капсулы по 20 мг) 2 раза в сутки (удвоение стандартной дозы) и увеличение длительности курса с 7 до 10-14 дней. Вторая линия (четырехкомпонентная) Применяется при неэффективности стандартной тройной терапии, либо при непереносимости группы пенициллина. Висмута трикалия дицитрат (120 мг 4 раза в сутки) в комбинации с Омез® 20 мг 2 раза в сутки, тетрациклином (500 мг 4 раза в сутки), метронидазолом (по 500 мг 4 раза в сутки) в течение 10 дней. Третья линия и другие альтернативные варианты терапии назначаются на основании исследования индивидуальной чувствительности Н.pylori к антибактериальным препаратам. -\0009Для профилактики и лечения повреждений слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки, обусловленных приемом нестероидных \0009противовоспалительных препаратов (НПВП-гастропатия), таких как диспепсия, эрозии слизистой оболочки, пептическая язва, \0009с целью профилактики назначают Омез® в дозе 20 мг ежедневно за 30 минут до завтрака в течение всего курса лечения НПВП; \0009с целью лечения – в дозе 20 мг 2 раза или однократно 40 мг в сутки в течение 4-8 недель. - \0009Для профилактики синдрома Мендельсона (аспирационного пневмонита) – 40 мг однократно. Дети в возрасте старше 2 лет, с массой тела больше 20 кг: при гастроэзофагеальной рефлюксной болезни рекомендуется назначать препарат Омез® в дозе 20 мг один раз в сутки 4-8 недель (рекомендованная доза омепразола для лечения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни в педиатрической практике составляет 0,7-3,3 мг на килограмм массы тела ребенка в сутки); в возрасте старше 4 лет, с массой тела больше 20 кг: при язве двенадцатиперстной кишки, вызванной Helicobacter pylori, в дозе 20 мг один раз в сутки в комбинации с антибактериальными препаратами (рекомендованная доза омепразола в схемах эрадикации Helicobacter pylori в педиатрической практике составляет 1-2 мг на килограмм массы тела ребенка в сутки). Применение препарата в особых случаях Нарушение функции почек. Коррекция дозы не требуется. Нарушение функции печени. У пациентов с нарушением функции печени биодоступность и клиренс омепразола увеличиваются. В связи с этим терапевтическая доза не должна превышать 20 мг в сутки. Пожилой возраст. Скорость метаболизма омепразола у лиц пожилого возраста снижается, но коррекция дозы не требуется.
Лекарственная форма
Твердые желатиновые прозрачные капсулы размера «2» с бесцветным корпусом, розовой крышечкой и маркировкой черного цвета «OMEZ» на обеих частях капсулы. Содержимое капсулы – гранулы белого или почти белого цвета
Состав
Каждая капсула содержит:
Действующее вещество: омепразол 20 мг.
Вспомогательные вещества:
Гранулы: маннитол 143,567 мг, лактоза 10,14 мг, натрия лаурилсульфат 0,545 мг, натрия гидрофосфат 0,923 мг, сахароза 8,951 мг, сахароза (25/30) 25,524 мг, гипромеллоза 6 cps 0,139 мг.
Покрытие: гипромеллоза 6 cps 10,49 мг.
Кишечнорастворимое покрытие: метакриловой кислоты и метилметакрилата сополимер [1:1] (метакриловой кислоты сополимер [тип С]) 37,8 мг, натрия гидроксид 0,504 мг, макрогол-6000 4,536 мг, тальк 4,41 мг, титана диоксид 3,15 мг.
Состав капсул желатиновых твердых № «2»: пропилпарагидроксибензоат, метилпарагидроксибензоат, натрия лаурилсульфат, вода, краситель азорубин (Е122) (крышечка капсулы), желатин.
Фармакологическое действие
Механизм действия
Омепразол является слабым основанием. Концентрируется в кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка, активируется и ингибирует протонный насос – фермент Н+/К+-АТФ-азу.
Влияние омепразола на последнюю стадию процесса образования соляной кислоты в желудке является дозозависимым и обеспечивает высокоэффективное ингибирование базальной и стимулированной секреции соляной кислоты независимо от стимулирующего фактора.
Влияние на секрецию желудочного сока
Омепразол при ежедневном пероральном применении обеспечивает быстрое и эффективное ингибирование дневной и ночной секреции соляной кислоты.
Максимальный эффект достигается в течение 4 дней лечения. У пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки омепразол в дозе 20 мг вызывает устойчивое снижение 24-часовой желудочной кислотности не менее, чем на 80%. При этом достигается снижение средней максимальной концентрации соляной кислоты после стимуляции пентагастрином на 70% в течение 24 часов.
У пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки омепразол 20 мг при ежедневном пероральном применении поддерживает во внутрижелудочной среде значение кислотности на уровне рН ? 3 в среднем в течение 17 часов в сутки.
Ингибирование секреции соляной кислоты зависит от площади под фармакокинетической кривой «концентрация–время» (AUC) омепразола, а не от концентрации препарата в плазме в данный момент времени.
Действие на Helicobacter pylori
Омепразол обладает бактерицидным эффектом на Helicobacter pylori in vitro.
Эрадикация Helicobacter pylori при применении омепразола совместно с антибактериальными средствами сопровождается быстрым устранением симптомов, высокой степенью заживления дефектов слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта и длительной ремиссией язвенной болезни, что снижает вероятность таких осложнений, как кровотечения, так же эффективно, как и постоянная поддерживающая терапия.
Другие эффекты, связанные с ингибированием секреции соляной кислоты
У пациентов, принимающих препараты, понижающие секрецию желез желудка, в течение длительного промежутка времени, чаще отмечается образование железистых кист в желудке; кисты доброкачественные и проходят самостоятельно на фоне продолжения терапии.
Снижение секреции соляной кислоты в желудке приводит к незначительному увеличению риска развития кишечных инфекций, вызванных Salmonella spp., Сampylobacter spp. и Clostridium difficile.
Во время лечения препаратами, понижающими секрецию желез желудка, концентрация гастрина в сыворотке крови повышается. Вследствие снижения секреции соляной кислоты повышается концентрация хромогранина А (см. раздел «Особые указания»).
Фармакокинетика
Всасывание
Омепразол быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта, максимальная концентрация (Cmax) омепразола в плазме крови достигается через 0,5–1 час. Биодоступность после однократного приема внутрь составляет 30–40%, после постоянного приема 1 раз в сутки биодоступность увеличивается до 60%. Прием пищи не влияет на биодоступность омепразола.
Распределение
Показатель связываемости омепразола с белками плазмы составляет около 95%, объем распределения составляет 0,3 л/кг.
Метаболизм
Часть омепразола подвергается пресистемному печеночному метаболизму с участием изоферментов CYP2С19 и CYP3А4 с образованием неактивных метаболитов сульфона, сульфида и гидрокси-омепразола. Омепразол, не включенный париетальными клетками в процесс образования активных метаболитов, полностью метаболизируется в печени также с участием изоферментов CYP2С19 и CYP3А4.
Общий плазменный клиренс составляет 0,3-0,6 л/мин.
Выведение
Период полувыведения составляет около 40 минут (30-90 минут). Около 80% выводится в виде метаболитов почками, а остальная часть – кишечником.
Особые группы пациентов
Не отмечено значительных изменений биодоступности омепразола у пожилых пациентов или у пациентов с нарушенной функцией почек. У пациентов с нарушенной функцией печени отмечается увеличение биодоступности омепразола и значительное уменьшение плазменного клиренса.
Побочные действия
Частота развития нежелательных лекарственных реакций изложена в соответствии со следующей градацией: очень часто (>1/10); часто (?1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100); редко (?1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000, в том числе единичные случаи).
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: редко – лейкопения, тромбоцитопения, гипохромная микроцитарная анемия у детей; очень редко – агранулоцитоз, панцитопения, эозинофилия.
Нарушения со стороны иммунной системы: редко – реакции гиперчувствительности: лихорадка, ангионевротический отек, анафилактическая реакция / анафилактический шок.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания: редко – гипонатриемия; частота неизвестна – гипомагниемия, которая в тяжелых случаях может привести к гипокальциемии, гипокалиемии.
Нарушения психики: нечасто – бессонница; редко – повышенная возбудимость, депрессия, обратимая спутанность сознания; очень редко – агрессия, галлюцинации.
Нарушения со стороны нервной системы: часто – головная боль; нечасто – головокружение, парестезии, сонливость; редко – нарушение вкуса.
Нарушения со стороны органа зрения: редко – нечеткость зрения.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто – нарушения слухового восприятия, вертиго.
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: редко – бронхоспазм.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: часто – абдоминальная боль, запор, диарея, метеоризм, тошнота, рвота; редко – сухость во рту, стоматит, гастроинтестинальный кандидоз, микроскопический колит; единичные случаи – образование желудочных гландулярных кист во время длительного лечения при одновременном использовании с кларитромицином (следствие ингибирования секреции соляной кислоты, носит доброкачественный, обратимый характер).
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: нечасто – повышение активности «печеночных» ферментов и щелочной фосфатазы (обратимого характера); редко – гепатит (с желтухой или без), печеночная недостаточность, энцефалопатия у пациентов с предшествующими тяжелыми заболеваниями печени.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто – дерматит, кожный зуд, кожная сыпь, крапивница; редко – алопеция, реакции фоточувствительности в виде покраснения кожи после УФО, мультиформная экссудативная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: нечасто – переломы позвонков, костей запястья, головки бедренной кости, связанные с остеопорозом (см. раздел «Особые указания»); редко – артралгия, миалгия, мышечная слабость.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: редко – интерстициальный нефрит.
Нарушения со стороны половых органов и молочной железы: редко – гинекомастия.
Общие расстройства: нечасто – недомогание; редко – повышенное потоотделение, периферические отеки.
В случае появления побочных эффектов, не указанных в данной инструкции, необходимо немедленно обратиться к врачу.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При наличии любых тревожных симптомов, таких как значительное спонтанное снижение массы тела, частая рвота, дисфагия, рвота с кровью или мелена, а также при наличии язвы желудка (или при подозрении на язву желудка) следует исключить возможность злокачественного новообразования, поскольку лечение препаратом Омез® может привести к сглаживанию симптоматики и отсрочить постановку диагноза.
Снижение секреции соляной кислоты в желудке под действием ингибиторов протонной помпы приводит к повышению роста нормальной микрофлоры кишечника и может приводить к незначительному увеличению риска развития кишечных инфекций, вызванных бактериями рода Salmonella spp., Campylobacter spp., а также бактерий Clostridium difficile.
Снижение кислотности на фоне приема омепразола может также приводить к снижению всасывания витамина В12 (цианокобаламина).
При одновременном применении омепразола с клопидогрелем наблюдается уменьшение антиагрегантного эффекта последнего.
Пациенты с риском развития остеопороза или переломов на его фоне должны находиться под соответствующим клиническим наблюдением, хотя причинно-следственная связь применения омепразола/эзомепразола с переломами на фоне остеопороза не установлена.
Имеются сообщения о возникновении выраженной гипомагниемии у пациентов, получающих терапию ингибиторами протонного насоса, в том числе омепразолом, свыше одного года. Пациентам, получающим терапию омепразолом в течение длительного времени, особенно в сочетании с дигоксином или другими препаратами, снижающими содержание магния в плазме крови (диуретиками), требуется регулярный контроль содержания магния.
Влияние на лабораторные тесты
Снижение уровня секреции соляной кислоты может приводить к повышению концентрации хромогранина А (CgA), что оказывает влияние на результаты обследований для выявления нейроэндокринных опухолей. Для предотвращения данного влияния терапию ингибиторами протонного насоса необходимо приостановить за 5 дней до проведения исследования концентрации CgA.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами
В период лечения омепразолом может возникать головокружение, сонливость, нарушение зрения, поэтому следует соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и выполнении других потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций
Передозировка
Симптомы: спутанность сознания, нечеткость зрения, сонливость, сухость во рту, головная боль, тошнота, тахикардия, аритмия.
Лечение: симптоматическое. Гемодиализ недостаточно эффективен.
Показания
Взрослые
? Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в том числе профилактика рецидивов).
? Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ).
? Гиперсекреторные состояния (синдром Золлингера-Эллисона, стрессовые язвы желудочно-кишечного тракта, полиэндокринный аденоматоз, \0009системный мастоцитоз).
? Эрадикация Helicobacter pylori у инфицированных пациентов с язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки (в составе комбинированной терапии).
? Профилактика и лечение повреждений слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки, обусловленных приемом нестероидных \0009противовоспалительных препаратов (НПВП-гастропатия): диспепсия, эрозии слизистой оболочки, пептическая язва.
? Профилактика синдрома Мендельсона (аспирационного пневмонита).
Дети
В возрасте старше 2 лет, с массой тела больше 20 кг: при терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни;
в возрасте старше 4 лет, с массой тела больше 20 кг: при терапии язвы двенадцатиперстной кишки, вызванной Helicobacter pylori.
Безопасно
Противопоказания
Повышенная чувствительность к омепразолу, замещенным бензимидазолам или другим компонентам препарата.
Дефицит сахаразы/изомальтазы, непереносимость фруктозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция (вследствие наличия в составе препарата сахарозы).
Одновременный прием с эрлотинибом, позаконазолом, нелфинавиром и атазанавиром.
Противопоказано применение омепразола у детей, кроме как по показаниям: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь для детей старше 2 лет и язва двенадцатиперстной кишки, вызванная Helicobacter pylori, для детей старше 4 лет (см. раздел «Способ применения и дозы»).
С осторожностью
Перед применением препарата необходимо проконсультироваться с врачом в следующих случаях:
• при наличии ранее диагностированной язвенной болезни желудка; тяжелого заболевания печени, сопровождающегося печеночной \0009недостаточностью; почечной недостаточности; желтухи; предшествующего хирургического вмешательства на желудочно-кишечном тракте;
• при наличии «тревожных» симптомов: значительное спонтанное снижение массы тела, повторная рвота, рвота с примесью крови, изменение цвета кала (дегтеобразный стул – мелена), нарушение глотания;
• при появлении новых симптомов или изменении уже имеющихся симптомов со стороны желудочно-кишечного тракта;
• при одновременном применении с одним или несколькими из перечисленных ниже препаратов: клопидогрел, дигоксин, кетоконазол, итраконазол, варфарин, цилостазол, диазепам, фенитоин, саквинавир, такролимус, кларитромицин, вориконазол, рифампицин, препараты зверобоя \0009продырявленного (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Остеопороз. Хотя причинно-следственная связь применения омепразола с переломами на фоне остеопороза не установлена, пациенты с риском развития остеопороза или переломов на его фоне должны находиться под соответствующим клиническим наблюдением.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Результаты исследований показали отсутствие побочного действия омепразола на здоровье беременных женщин, на плод или на новорожденного.
Омепразол выделяется с грудным молоком, однако при применении в терапевтических дозах воздействие на ребенка маловероятно.
Омепразол разрешен для применения при беременности и в период грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Вещества с рН-зависимой абсорбцией
Подобно другим препаратам, снижающим кислотность желудочного сока, лечение омепразолом может привести к снижению всасывания кетоконазола, итраконазола, позаконазола, эрлотиниба, препаратов железа и цианокобаламина. Следует избегать их совместного приема с омепразолом.
Дигоксин
Биодоступность дигоксина при одновременном применении с омепразолом повышается на 10% (может потребоваться коррекция режима дозирования дигоксина). Следует соблюдать осторожность при одновременном применении этих препаратов у пожилых пациентов.
Клопидогрел
По результатам исследований отмечено взаимодействие между клопидогрелом (нагрузочная доза 300 мг, поддерживающая доза 75 мг/сут) и омепразолом (80 мг/сут внутрь), которое снижает экспозицию активного метаболита клопидогрела и уменьшает ингибирование агрегации тромбоцитов. Вероятно, наблюдаемый эффект обусловлен ингибирующим воздействием омепразола на изофермент CYP2C19. Поэтому следует избегать одновременного применения омепразола и клопидогрела.
Антиретровирусные препараты
Увеличение значения рН на фоне терапии омепразолом может влиять на всасывание антиретровирусных препаратов. Также возможно взаимодействие на уровне изофермента CYP2C19. При совместном применении омепразола и некоторых антиретровирусных препаратов, таких как атазанавир и нелфинавир, на фоне терапии омепразолом отмечается снижение их концентрации в сыворотке. При одновременном применении с омепразолом на 75% уменьшается площадь под фармакокинетической кривой «концентрация-время» атазанавира. В связи с этим совместное применение омепразола с антиретровирусными препаратами, такими как атазанавир и нелфинавир, противопоказано.
При одновременном применении с омепразолом отмечается повышение плазменной концентрации саквинавира/ритонавира до 70%, при этом переносимость лечения пациентами с ВИЧ-инфекцией не ухудшается.
Такролимус
При одновременном применении омепразола и такролимуса было отмечено повышение концентрации такролимуса в сыворотке крови, что может потребовать коррекции его дозы. Необходимо контролировать клиренс креатинина и концентрацию такролимуса в плазме крови при его совместном применении с омепразолом.
Метотрексат
При совместном применении метотрексата с ингибиторами протонной помпы у некоторых пациентов наблюдалось незначительное повышение концентрации метотрексата в плазме крови. При лечении высокими дозами метотрексата следует временно прекратить прием омепразола.
Препараты, в метаболизме которых участвует изофермент CYP2C19
При одновременном применении с омепразолом возможно повышение плазменной концентрации и увеличение периода полувыведения варфарина (R-варфарина), диазепама, фенитоина, цилостазола, имипрамина, кломипрамина, циталопрама, гексобарбитала, дисульфирама, а также других препаратов, метаболизирующихся в печени с участием изофермента CYP2C19 (может потребоваться снижение доз этих препаратов). Однако прием омепразола 20 мг в сутки не влияет на концентрацию фенитоина в плазме крови у пациентов, длительно принимающих фенитоин. При применении омепразола пациентами, получающими варфарин или другие антагонисты витамина К, необходим мониторинг международного нормализованного отношения. В то же время сопутствующее лечение омепразолом в суточной дозе 20 мг не приводит к изменению времени коагуляции у пациентов, длительно принимающих варфарин.
Ингибиторы изоферментов CYP2C19 и/или CYP3A4
Одновременное применение с ингибиторами изоферментов CYP2C19 и/или CYP3A4 замедляет метаболизм омепразола.
При совместном приеме омепразола с кларитромицином или эритромицином концентрация омепразола в плазме крови повышается.
Совместное применение вориконазола и омепразола приводит к увеличению площади под фармакокинетической кривой омепразола.
Коррекция дозы омепразола при совместном применении с ингибиторами изоферментов CYP2C19 и/или CYP3A4 может потребоваться у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью в случае длительного применения омепразола. При непродолжительном совместном применении коррекция не требуется в связи с хорошей переносимостью высоких доз омепразола.
Индукторы изоферментов CYP2C19 и CYP3A4
Индукторы изоферментов CYP2C19 и CYP3A4, такие как рифампицин, препараты зверобоя продырявленного (Hypericum perforatum), при совместном применении с омепразолом могут приводить к снижению концентрации омепразола в плазме крови за счет ускорения метаболизма омепразола.
Отсутствие влияния на метаболизм
Совместный прием омепразола с амоксициллином или метронидазолом не влияет на концентрацию омепразола в плазме крови.
Не установлено клинически значимого взаимодействия омепразола с метопрололом, фенацетином, эстрадиолом, будесонидом, диклофенаком, напроксеном, пироксикамом, S-варфарином.
Не выявлено влияния омепразола на антацидные средства, теофиллин, кофеин, хинидин, лидокаин, пропранолол, этанол.
(4054)
Дозування
Внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хвилин до їжі. Якщо пацієнт не може проковтнути капсулу цілком, можна змішати її вміст із злегка підкисленою водою, соком або фруктовим пюре. НЕ РОЗЧИНЯТИ в газованих напоях або молоці. Отриману суміш слід вжити внутрішньо відразу після приготування. Дорослі •\0009При виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (у тому числі для профілактики рецидивів) – 20 мг 1 раз на добу; пацієнтам, \0009устойчивым до лікування іншими противиразковими препаратами, які призначають у дозі 40 мг/добу, курс лікування при виразковій хворобі \0009\0009двенадцатиперстной кишки – 2 тижні, при необхідності – до 4-х тижнів; при виразковій хворобі шлунка – 4-8 тижнів. •\0009При гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у залежності від ступеня тяжкості езофагіту від 20 мг до 80 мг на добу. Тривалість \0009основного курсу також залежить від ступеня тяжкості езофагіту і становить 4-8 тижнів. Підтримуюча терапія повинна проводитися в \0009\0009наименьшей ефективній дозі, у тому числі по требованию і переривчастими курсами. Тривалість підтримуючої терапії визначається \0009врачом. •\0009При гіперсекреторних станах (синдром Золлингераэллисона, стресові виразки шлунково-кишкового тракту, полиэндокринный \0009\0009аденоматоз, системний мастоцитоз) – 60 мг; при необхідності дозу збільшують до 80-120 мг/добу (у цьому випадку її призначають в 2-3 прийоми). •\0009Для ерадикації Helicobacter pylori у інфікованих хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки за рекомендаціями \0009рабочей групи «Маастріхт-4» Омез® може б��ь включений в наступні схеми лікування: Перша лінія (стандартна потрійна схема) Омез® 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу + амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу. Для підвищення ефективності терапії можливо призначення Омез® у дозі 40 мг (2 капсули по 20 мг) 2 рази на добу (подвоєння стандартної дози) і збільшення тривалості курсу з 7 до 10-14 днів. Друга лінія (чотирьохкомпонентної) Застосовується при неефективності стандартної потрійної терапії або при непереносимості групи пеніциліну. Вісмуту трикалия дицитрат (120 мг 4 рази на ��качки) в комбінації з Омез® 20 мг 2 рази на добу, тетрацикліном (500 мг 4 рази на добу), метронідазолом (500 мг 4 рази на добу) протягом 10 днів. Третя лінія і інші альтернативні варіанти терапії призначаються на підставі дослідження індивідуальної чутливості Н.pylori до антибактеріальних препаратів. -\0009Для профілактики і лікування ушкоджень слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки, зумовлених прийманням нестероїдних \0009противовоспалительных препаратів (НПЗП-гастропатия), таких як диспепсія, ерозії слизової оболонки, пептична виразка, \0009с метою профілактики призначають Омез® у дозі 20 мг щодня за 30 хвилин до сніданку протягом всього курсу лікування НПЗП; \0009с метою лікування – в дозі 20 мг 2 рази або 40 мг одноразово на добу протягом 4-8 тижнів. - \0009Для профілактики синдрому Мендельсона (аспіраційний пневмоніт) – 40 мг одноразово. Діти віком старше 2 років з масою тіла більше 20 кг: при гастроезофагеальної рефлюксної хвороби рекомендується призначати препарат Омез® в дозі 20 мг один раз на добу 4-8 тижнів (річок��мендованная доза омепразолу для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у педіатричній практиці становить 0,7-3,3 мг на кілограм маси тіла дитини на добу); у віці старше 4 років, з масою тіла більше 20 кг: при виразці дванадцятипалої кишки, викликані Helicobacter pylori, у дозі 20 мг один раз на добу в комбінації з антибактеріальними препаратами (рекомендована доза омепразолу в схемах ерадикації Helicobacter pylori у педіатричній практиці становить 1-2 мг на кілограм маси тіла дитини на добу). Застосування препарату в особливих випадках Порушення функції нирок. Корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність і кліренс омепразолу збільшуються. У зв'язку з цим терапевтична доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. Літній вік. Швидкість метаболізму омепразолу у осіб похилого віку знижується, але корекція дози не потрібна.
Лікарська форма
Тверді желатинові прозорі капсули розміру «2» з безбарвним корпусом, рожевою кришечкою та маркуванням чорного кольору «OMEZ» на обох частинах капсули. Соді��жимое капсули – гранули білого або майже білого кольоруСклад
Кожна капсула містить:
Діюча речовина: омепразол 20 мг.
Допоміжні речовини:
Гранули: манітол 143,567 мг, лактоза 10,14 мг, натрію лаурилсульфат 0,545 мг, натрію гідрофосфат 0,923 мг, сахароза 8,951 мг, сахароза (25/30) 25,524 мг, гіпромелоза 6 cps 0,139 мг.
Покриття: гіпромелоза 6 cps 10,49 мг.
Кишечнорастворимое покриття: метакрилової кислоти і метилметакрилату сополімер [1:1] (сополімер метакрилової кислоти [тип]) 37,8 мг, натрію гідроксид 0,504 мг, макрогол-6000 4,536 мг, тальк 4,41 мг, титану діоксид 3,15 мг.
Склад капсул желатинових твердих № «2»: пропілпарагідроксибензоат, метилпарагідроксибензоат, натрію лаурилсульфат, вода, барвник азорубін (Е122) (кришечка капсули), желатин.Фармакологічна дія
Механізм дії
Омепразол є слабкою основою. Концентрується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активується і інгібує протонний насос – фермент Н+/К+-АТФ-азу.
Вплив омепразолу на останню стадію процесса утворення соляної кислоти в шлунку є дозозалежним і забезпечує високоефективне пригнічення базальної і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від стимулюючого фактора.
Вплив на секрецію шлункового соку
Омепразол при щоденному пероральному застосуванні забезпечує швидке і ефективне пригнічення денний і нічний секреції соляної кислоти.
Максимальний ефект досягається протягом 4 днів лікування. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол у дозі 20 мг видоводить стійке зниження 24-годинний шлункової кислотності не менш, ніж на 80%. При цьому досягається зниження середньої максимальної концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70% протягом 24 годин.
У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол 20 мг при щоденному пероральному застосуванні підтримує у внутрішньошлункової середовищі значення кислотності на рівні рН ? 3 у середньому протягом 17 годин на добу.
Інгібування секреції соляної кислоти залежить від площі під фармакокінетичною кривою «наприкінці��трация–час» (AUC) омепразолу, а не від концентрації препарату в плазмі в даний момент часу.
Дію на Helicobacter pylori
Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori in vitro.
Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, як кровотеч��ня, так само ефективно, як і постійна підтримуюча терапія.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого проміжку часу, частіше відзначається утворення залізистих кіст у шлунку; доброякісні кісти і проходять самостійно на тлі продовження терапії.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку призводить до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених Salmonella spp., Сampylobacter spp. і Clostridium difficile.
Під час лікування препаратами, що зменшують секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину в сироватці крові підвищується. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніна А (див. розділ «Особливі вказівки»).Фармакокінетика
Всмоктування
Омепразол швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація (Cmax) омепразолу у плазмі крові досягається через 0,5–1 годину. Біодоступність після одноразового прийому внутрішньо становить 30-40%, після постійного приема 1 раз на добу біодоступність збільшується до 60%. Прийом їжі не впливає на біодоступність омепразолу.
Розподіл
Показник связываемости омепразолу з білками плазми становить близько 95%, об'єм розподілу становить 0,3 л/кг.
Метаболізм
Частина омепразолу піддається пресистемному печінковому метаболізму з участю ізоферментів СУР2С19 і СУР3А4 з утворенням неактивних метаболітів сульфону, сульфіду та гідрокси-омепразолу. Омепразол, не включений париетальными клітинами в процес утворення активних метаболитов, повністю метаболізується в печінці, також за участю ізоферментів СУР2С19 і СУР3А4.
Загальний плазмовий кліренс становить 0,3-0,6 л/хв.
Виведення
Період напіввиведення становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80% виводиться у вигляді метаболітів нирками, а решта – кишечником.
Особливі групи пацієнтів
Не відзначено значних змін біодоступності омепразолу у літніх пацієнтів або у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією печінки відзначається збільшення бі��доступність омепразолу і значне зменшення плазмового кліренсу.Побічні дії
Частота розвитку небажаних лікарських реакцій викладена відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (?1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100); рідко (?1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000, у тому числі поодинокі випадки).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпохромна микроцитарная анемія у дітей; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія.
Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості: лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція / анафілактичний шок.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: рідко – гіпонатріємія; частота невідома – гіпомагніємія, яка в тяжких випадках може призвести до гіпокальціємії, гіпокаліємії.
Порушення психіки: нечасто – безсоння; рідко – підвищена збудливість, депресія, оборотна сплутаність свідомості; дуже рідко – агресія, галюцинації.
Порушення з боку нервово�� системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, парестезії, сонливість; рідко – порушення смаку.
Порушення з боку органу зору: рідко – нечіткість зору.
Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення: нечасто – порушення слухового сприйняття, вертиго.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; рідко – сухийость у роті, стоматит, гастроінтестинальний кандидоз, мікроскопічний коліт; поодинокі випадки – утворення шлункових гландулярных кіст під час тривалого лікування при одночасному застосуванні з кларитроміцином (наслідок інгібування секреції соляної кислоти, носить доброякісний, оборотний характер).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності «печінкових» ферментів і лужної фосфатази (оборотного характеру); рідко – гепатит (з жовтяницею або без), печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з попередніми тяжкими захворюваннями печінки.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – дерматит, шкірний свербіж, висипи, кропив'янка; рідко – алопеція, реакції фоточутливості у вигляді почервоніння шкіри після УФО, мультиформна ексудативна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки, пов'язані з остеопорозом (см. розділ «Особливі вказівки»); рідко – артралгія, міалгія, м'язова слабкість.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – гінекомастія.
Загальні розлади: нечасто – нездужання; рідко – підвищене потовиділення, периферичні набряки.
У разі появи побічних ефектів, не зазначених у цій інструкції, необхідно негайно звернутися до лікаря.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При н��наявності будь-яких тривожних симптомів, таких як значне спонтанне зниження маси тіла, часте блювання, дисфагія, блювання з кров'ю або мелена, а також при наявності виразки шлунка (або при підозрі на виразку шлунка слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки лікування препаратом Омез® може призвести до згладжування симптоматики і відстрочити постановку діагнозу.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонної помпи призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника і може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp., Campylobacter spp., а також бактерій Clostridium difficile.
Зниження кислотності на тлі прийому омепразолу може також призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну).
При одночасному застосуванні омепразолу з клопідогрелем спостерігається зменшення антиагрегантного ефекту останнього.
Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу або переломів на його тлі повинні перебувати під відповідним клінічним наблюдением, хоча причинно-наслідковий зв'язок застосування омепразолу/езомепразолу з переломами на тлі остеопорозу не встановлена.
Є повідомлення про виникнення вираженої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами протонного насоса, в тому числі омепразолом, понад одного року. Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі крові (діуретиками), потрібен регулярний контроль вмісту магния.
Вплив на лабораторні тести
Зниження рівня секреції соляної кислоти може призводити до підвищення концентрації хромограніна А (CgA), що впливає на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цього впливу терапію інгібіторами протонного насоса необхідно припинити за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування омепразолом може виникати головокружение, сонливість, порушення зору, тому слід дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій
Передозування
Симптоми: сплутаність свідомості, нечіткість зору, сонливість, сухість у роті, головний біль, нудота, тахікардія, аритмія.
Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз недостатньо ефективний.Свідчення
Дорослі
? Виразкова хвороба шлунка і дванадцяти��ерстной кишки (в тому числі профілактика рецидивів).
? Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).
? Гиперсекреторные стану (синдром Золлингераэллисона, стресові виразки шлунково-кишкового тракту, полиэндокринный аденоматоз, \0009системный мастоцитоз).
? Ерадикація Helicobacter pylori у інфікованих хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії).
? Профілактика і лікування ушкоджень слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки, зумовлених приемом нестероїдних \0009противовоспалительных препаратів (НПЗП-гастропатия): диспепсія, ерозії слизової оболонки, пептична виразка.
? Профілактика синдрому Мендельсона (аспіраційного пневмоніту).
Діти
У віці старше 2 років з масою тіла більше 20 кг: при терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;
у віці старше 4 років, з масою тіла більше 20 кг: при терапії виразки дванадцятипалої кишки, викликані Helicobacter pylori.
БезпечноПротипоказання
Підвищена чутливість до омепразолу, замещенным бензімідазолів або до інших компонентів препарату.
Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (внаслідок наявності у складі препарату сахарози).
Одночасний прийом з эрлотинибом, позаконазолом, нелфінавіром і атазанавіром.
Протипоказано застосування омепразолу у дітей, окрім як за показаннями: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба для дітей старше 2 років і виразка дванадцятипалої кишки, викликана Helicobacter pylori, для дітей старше 4 років (див. розділ «Спосіб застосування та до��и»).
З обережністю
Перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем у таких випадках:
• при наявності раніше діагностованою виразкової хвороби шлунка; тяжкого захворювання печінки, що супроводжується печінковою \0009недостаточностью; ниркової недостатності; жовтяниці; попереднього хірургічного втручання на шлунково-кишковому тракті;
• при наявності «тривожні» симптоми: значне спонтанне зниження маси тіла, повторне блювання, блювання з домішкою крові, зміна кольору калу (баріться стілець – мелена), порушення ковтання;
• при появі нових симптомів або зміни вже наявних симптомів з боку шлунково-кишкового тракту;
• при одночасному застосуванні з одним або декількома з перерахованих нижче препаратів: клопідогрел, дигоксин, кетоконазол, ітраконазол, варфарин, цилостазол, діазепам, фенітоїн, саквінавір, такролімус, кларитроміцин, вориконазол, рифампіцин, препарати звіробою \0009продырявленного (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Остеопороз. Хоча причинно-наслідковий зв'язок застосування омепразолу з переломами на тлі остеопорозу не встановлена, пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу або переломів на його тлі повинні перебувати під відповідним клінічним спостереженням.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Результати досліджень показали відсутність побічної дії омепразолу на здоров'я вагітних жінок, на плід чи на новонародженого.
Омепразол виділяється з грудним молоком, однак при застосуванні у терапе��тичних дозах вплив на дитину малоймовірно.
Омепразол дозволений для застосування при вагітності і в період грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Речовини з рН-залежну абсорбцію
Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу, позаконазола, эрлотиниба, препаратів заліза і ціанокобаламіну. Слід уникати їх сумісного прийому з омепразолом.
Дигоксин
Біодоступність дигок��їна при одночасному застосуванні з омепразолом підвищується на 10% (може знадобитися корекція режиму дозування дигоксину). Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів у літніх пацієнтів.
Клопідогрел
За результатами досліджень відзначено взаємодія між клопидогрелом (навантажувальна доза 300 мг, підтримуюча доза 75 мг/добу) і омепразолом (80 мг/добу всередину), яке знижує експозицію активного метаболіту клопідогрелю і зменшує інгібування агрегації тромбоцитів. Ймовірно, спостеріга��аемый ефект обумовлений інгібуючим впливом омепразолу на ізофермент CYP2C19. Тому слід уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелю.
Антиретровірусні препарати
Збільшення значення рН на тлі терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. При сумісному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на тлі терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації в сироватці. При одночасному застосуванні з омепразолом на 75% зменшується площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» атазанавіру. У зв'язку з цим сумісне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір, протипоказано.
При одночасному застосуванні з омепразолом відзначається підвищення плазмової концентрації саквінавіру/ритонавіру до 70%, при цьому переносимість лікування пацієнтів з ВІЛ-інфекцією не погіршується.
Такролімус
При одночасному��м застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу в сироватці крові, що може вимагати коригування його дози. Необхідно контролювати кліренс креатиніну та концентрацію такролімусу у плазмі крові при його одночасному застосуванні з омепразолом.
Метотрексат
При спільному застосуванні метотрексату з інгібіторами протонної помпи у деяких пацієнтів спостерігалося незначне підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При лікуванні високими дозами метотрексату слід часівале припинити прийом омепразолу.
Препарати, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2C19
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину (R-варфарину), діазепаму, фенітоїну, цилостазола, іміпраміну, кломипрамина, циталопрама, гексобарбитала, дисульфіраму, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці за участю ізоферменту CYP2C19 (може знадобитися зниження доз цих препаратів). Однак прийом омепразолу 20 мг на добу не впливавет на концентрацію фенітоїну в плазмі крові у пацієнтів, що тривало приймають фенітоїн. При застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, необхідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення. У той же час супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, що тривало приймають варфарин.
Інгібітори ізоферментів CYP2C19 і/або CYP3A4
Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 і/або CYP3A4 уповільнює мотаболизм омепразолу.
При спільному прийомі омепразолу з кларитроміцином або еритроміцином концентрація омепразолу в плазмі крові підвищується.
Спільне застосування вориконазола і омепразолу призводить до збільшення площі під фармакокінетичною кривою омепразолу.
Корекція дози омепразолу при спільному застосуванні з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 і/або CYP3A4 може знадобитися у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю у разі тривалого застосування омепразолу. При нетривалому спільному примі��нні корекція не потрібна в зв'язку з хорошою переносимістю високих доз омепразолу.
Індуктори ізоферментів CYP2C19 і CYP3A4
Індуктори ізоферментів CYP2C19 і CYP3A4, такі як рифампіцин, препарати звіробою продірявленого (Hypericum perforatum), при сумісному застосуванні з омепразолом може призводити до зниження концентрації омепразолу у плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму омепразолу.
Відсутність впливу на метаболізм
Спільний прийом омепразолу з амоксициліном або метронідазолом не впливає на концентрацію омепразолу �� плазмі крові.
Не встановлено клінічно значущої взаємодії омепразолу з метопрололом, фенацетином, естрадіол, будесонидом, диклофенаком, напроксеном, пироксикамом, S-варфарином.
Не виявлено впливу омепразолу на антацидні засоби, теофілін, кофеїн, хінідин, лідокаїн, пропранолол, алкоголь.
