Омепразол обладает высокоселективным механизмом действия, в результате которого снижается секреция желудочного сока. Он является специфическим ингибитором протонной помпы париетальных клеток желудка. Действие препарата наступает быстро и опосредовано обратимым ингибированием секреции желудочного сока.
Омепразол является слабым основанием. Концентрируется в кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка, активируется и ингибирует протонную помпу - фермент Н+, К+- АТФазу. Влияние омепразола на последнюю стадию процесса образования соляной кислоты в желудке является дозозависимым и обеспечивает высокоэффективное ингибирование базальной и стимулированной секреции соляной кислоты независимо от стимулирующего фактора.
Влияние на секрецию желудочного сока
Омепразол при ежедневном пероральном применении обеспечивает быстрое и эффективное ингибирование дневной и ночной секреции соляной кислоты. Максимальный эффект достигается в течение 4 дней лечения. У пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки омепразол 20 мг вызывает устойчивое снижение 24-часовой желудочной кислотности не менее чем на 80 %. При этом достигается снижение средней максимальной концентрации соляной кислоты после стимуляции пентагастрином на 70 % в течение 24 часов.
У пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки омепразол 20 мг при ежедневном применении поддерживает во внутрижелудочной среде значение кислотности на уровне рН>3 в среднем в течение 17 часов в сутки.
Ингибирование секреции соляной кислоты зависит от площади под кривой концентрация-время (AUC) омепразола, а не от концентрации препарата в плазме крови в данный момент времени.
Действие на Helicobacter pylori
Омепразол обладает бактерицидным эффектом на Helicobacter pylori in vitro. Эрадикация Helicobacter pylori при применении омепразола совместно с антибактериальными средствами сопровождается быстрым устранением симптомов, высокой степенью заживления дефектов слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта и длительной ремиссией язвенной болезни, что снижает вероятность таких осложнений, как кровотечения, так же эффективно, как и постоянная поддерживающая терапия.
Фармакокинетика
Всасывание
Омепразол быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта, максимальная концентрация в плазме достигается через 0,5-1 ч. Омепразол абсорбируется в тонкой кишке, обычно в течение 3-6 часов. Биодоступность после однократного приема внутрь составляет приблизительно 30—40 %, после постоянного приема 1 раз в сутки биодоступность увеличивается до 60 %. Приём пищи не влияет на биодоступность омепразола.
Распределение
Показатель связывания омепразола с белками плазмы составляет около 95 %, объем распределения составляет 0,3 л/кг.
Метаболизм
Омепразол полностью метаболизируется в печени. Основные изоферменты, участвующие в процессе метаболизма, CYP2C19 и CYP3A4. Учитывая высокую степень сродства омепразола к изоферменту CYP2C19 возможно его конкурентное взаимодействие с другими препаратами, в метаболизме которых участвует данный изофермент. Гидрокси-омепразол является главным метаболитом образующимся под действием изофермента CYP2C19. Образующиеся метаболиты - сульфон и сульфид не оказывают значительного влияния на секрецию соляной кислоты.
Экскреция
Период полувыведения составляет около 40 минут (30—90 минут). Около 80 % выводится в виде метаболитов почками, а остальная часть - через кишечник.
Особые группы пациентов Пожилые пациенты
У пожилых пациентов отмечено незначительное снижение метаболизма омепразола. Пациенты с нарушенной функцией почек
При хронической почечной недостаточности выведение снижается пропорционально снижению клиренса креатинина.
Пациенты с нарушенной функцией печени
У пациентов с нарушенной функцией печени отмечается увеличение площади под кривой «концентрация-время» (AUC). Омепразол не обладает кумулятивным эффектом.
Побочные действия
Побочные эффекты омепразола обычно бывают незначительными и обратимыми. Возможно появление указанных ниже побочных эффектов, которые разделены по системно-органным классам в соответствии с классификацией Медицинского словаря по нормативно-правовой деятельности (MedDRA). Для указания частоты встречаемости побочных эффектов была использована классификация ВОЗ: очень часто (?10%), часто (?1% и <10%), нечасто (?0.1% и <1%), редко (?0.01% и <0.1%), очень редко (<0.01%), неизвестная частота (по имеющимся данным определить частоту встречаемости побочного эффекта не представляется возможным).
Со стороны системы кроветворения: редко - лейкопения, тромбоцитопения; очень редко - агранулоцитоз, панцитопения.
Со стороны иммунной системы: редко - реакции гиперчувствительности (например, лихорадка, ангионевротический отек, анафилактическая реакция/анафилактический шок).
Со стороны обмена веществ: редко — гипонатриемия; неизвестная частота — гипомагниемия.
Психические нарушения: нечасто - бессонница; редко - возбуждение, спутанность сознания, депрессия; очень редко - агрессия, галлюцинации.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль; нечасто - головокружение, парестезии, сонливость; редко - нарушение вкуса.
Со стороны органа зрения: редко - нечеткость зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - головокружение.
Со стороны дыхательной системы: редко - бронхоспазм.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, запор, тошнота, рвота, метеоризм, боль в животе; нечасто - повышение активности печеночных ферментов; редко - сухость во рту, стоматит, кандидоз ЖКТ, гепатит (с желтухой или без); очень редко - печеночная недостаточность, энцефалопатия у пациентов с заболеваниями печени.
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто - дерматит, зуд, сыпь, крапивница; редко - алопеция, фотосенсибилизация; очень редко - многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - переломы бедра, костей запястья и позвонков; редко - артралгия, миалгия; очень редко - мышечная слабость.
Со стороны мочевыделительной системы: редко - интерстициальный нефрит.
Со стороны половых органов и молочной железы: очень редко - гинекомастия.
Общие нарушения и нарушения в месте введения: нечасто - недомогание, периферические отеки; редко - повышенная потливость.
Сообщалось о случаях образования желудочных гландулярных кист во время длительного лечения ингибиторами протонового насоса (следствие ингибирования секреции соляной кислоты, носит доброкачественный обратимый характер).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии необходимо исключить наличие злокачественного процесса (особенно при язве желудка), т.к. лечение, маскируя симптоматику, может отсрочить постановку правильного диагноза. Если после начала применения препарата Омепразол Зентива в течение 5 дней не наблюдается улучшения состояния или изжога усиливается, необходимо прервать лечение и проконсультироваться с врачом.
Пациенты в возрасте старше 45 лет с симптомами изжоги, возникшей впервые, могут принимать препарат Омепразол Зентива только после консультации с врачом. Препарат Омепразол Зентива не следует принимать без наблюдения врача, если присутствует один из следующих симптомов или одно из состояний:
- снижение массы тела без очевидной причины и/или отсутствие аппетита, утомляемость;
- длительные боли в брюшной полости;
- язва желудка и/или двенадцатиперстной кишки в анамнезе;
- частая рвота;
- расстройство глотания/боль при глотании;
- кровавая рвота/мелена/ректальное кровотечение;
- устойчивая изжога (более 3 мес);
- хронический кашель, затрудненное дыхание;
- желтуха;
- боль в груди (в особенности сдавление в груди или боль, отдающая в шею или верхние конечности) в сочетании с потливостью, затрудненным дыханием или головокружением;
- указание на рак желудка или пищевода в анамнезе ближайших родственников;
- печеночная недостаточность;
- редкие наследственные нарушения, например, непереносимость галактозы, недостаточность лактазы lapp, недостаточность фруктозы, нарушенное всасывание глюкозы-галактозы или недостаточность сахаразы-изомальтазы.
При возникновении любого из этих симптомов/состояний лечение следует проводить под контролем врача.
Риск переломов бедра, костей запястья и позвонков
Ингибиторы протонового насоса, особенно при применении препарата в высоких дозах и при длительном применении (>1 года), могут умеренно повышать риск переломов бедра, костей запястья и позвонков, особенно у пациентов пожилого возраста или при наличии других факторов риска. Результаты обсервационных исследований позволяют предположить, что ингибиторы протонового насоса могут повышать общий риск переломов на 10-40%. Пациенты с риском развития остеопороза должны получать лечение в соответствии с последними клиническими рекомендациями.
Гипомагниемия
У пациентов, получавших омепразол на протяжении, как минимум, 3 мес была зарегистрирована тяжелая гипомагниемия. Могут возникать утомляемость, бред, судороги, головокружение и желудочковая аритмия. У большинства пациентов гипомагниемия купировалась после отмены ингибиторов протонового насоса и введения препаратов магния. У пациентов, которым планируется длительная терапия или назначен омепразол с дигоксином или другими препаратами, способными вызвать гипомагниемию (например, диуретики), следует оценить содержание магния до начала терапии и периодически контролировать его во время лечения.
Влияние на всасывание витамина В12 (цианокобаламина)
Омепразол, как и все лекарственные средства, снижающие кислотность, может приводить к снижению всасывания витамина В12 (цианокобаламина), т.к. он вызывает гипо- или ахлоргидрию. Об этом необходимо помнить в отношении пациентов со сниженным запасом витамина В12 в организме или с факторами риска нарушения всасывания витамина В12 при длительной терапии.
Другие эффекты, связанные с ингибированием секреции соляной кислоты
У пациентов, принимающих препараты, понижающие секрецию желез желудка, в течение длительного промежутка времени, чаще отмечается образование железистых кист в желудке, которые проходят самостоятельно на фоне продолжения терапии. Эти явления обусловлены физиологическими изменениями в результате ингибирования секреции соляной кислоты.
Снижение секреции соляной кислоты в желудке под действием ингибиторов протоновой помпы или других кислото-ингибирующих агентов, приводит к повышению роста нормальной микрофлоры кишечника, что в свою очередь может приводить к незначительному увеличению риска развития кишечных инфекций, вызванных бактериями рода Salmonella spp. и Campylobacter spp. а так же, вероятно, бактерией Clostridium difficile у госпитализированных пациентов.
Вследствие снижения секреции соляной кислоты повышается концентрация хромогранина A (CgA). Повышение концентрации CgA может оказывать влияние на результаты обследований для выявления нейроэндокринных опухолей. Для предотвращения данного влияния необходимо временно прекратить применение омепразола за 5 дней до проведения исследования концентрации CgA.
Прием препарата одновременно с пищей не влияет на его эффективность.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Отсутствуют данные о влиянии препарата на способность управлять автомобилем или другими механизмами. Однако в связи с тем, что во время терапии могут наблюдаться головокружение, нечеткость зрения и сонливость, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом или во время работы с механизмами, требующей повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
При применении омепразола взрослыми в разовой дозе 560 мг отмечались симптомы умеренной интоксикации. Описан случай применения омепразола в разовой дозе 2400 мг, не вызвавший каких-либо тяжелых токсических симптомов. При увеличении дозы скорость элиминации препарата не изменялась (кинетика первого порядка), специфическое лечение при этом не требовалось.
У пациентов с остеопорозом (риск переломов бедра, костей запястья и позвоночника), при одновременном применении с атазанавиром (доза омепразола не должна превышать 20 мг в сутки).
При наличии таких симптомов, как значительное снижение массы тела, частая рвота, дисфагия, рвота с кровью или мелена, а также при наличии язвы желудка (или подозрении на язву желудка) следует исключить наличие злокачественного новообразования, поскольку лечение может привести к маскировке симптомов и, таким образом, задержать постановку правильного диагноза.
ПРИМЕНЕНИЕ В ПЕРИОД БЕРЕМЕННОСТИ И ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАНИЯ
Результаты исследований показали отсутствие побочного действия омепразола на здоровье беременных женщин, на плод или на новорожденного. Омепразол Зентива может применяться во время беременности.
Омепразол проникает в грудное молоко, однако при применении его в терапевтических дозах воздействие на ребенка маловероятно. Омепразол Зентива может применяться в период грудного вскармливания
Лекарственное взаимодействие
Абсорбция некоторых препаратов может изменяться в связи с пониженной кислотностью желудочной среды.
Также как и при применении других препаратов, подавляющих секрецию соляной кислоты, или антацидных средств, лечение омепразолом может привести к снижению всасывания позаконазола, эрлотиниба, кетоконазола или итраконазола, а так же повышению всасывания дигоксина. Одновременное применение омепразола в дозе 20 мг 1 раз/сут и дигоксина повышает биодоступность дигоксина на 10%.
При одновременном применении омепразола с клопидогрелом было отмечено снижение содержания в плазме крови активного метаболита клопидогрела на 46% в первый день и на 42% на пятый день лечения, при этом назначение омепразола и клопидогрела в разное время не исключает взаимодействие этих препаратов. вероятно наблюдаемый эффект обусловлен ингибирующим воздействием омепразола на изофермент CYP2C19.
Не рекомендуется одновременное применение омепразола с такими препаратами, как атазанавир и нелфинавир, т.к. их концентрация в плазме крови снижается при совместном применении с омепразолом.
При одновременном применении с омепразолом сообщалось об увеличении концентрации такролимуса в плазме крови. Необходимо осуществлять тщательный мониторинг концентрации такролимуса в плазме крови, а также контролировать функцию почек (КК), и при необходимости корректировать дозу такролимуса.
Не выявлено взаимодействие с пищей или антацидными препаратами.
Поскольку омепразол подвергается метаболизму в печени с участием изофермента CYP2C19, элиминация диазепама, варфарина (R-варфарина), цилостазола и фенитоина может замедляться. Рекомендуется наблюдение за пациентами, принимающими фенитоин и варфарин, возможно потребуется снижение дозы вышеупомянутых препаратов. Однако сопутствующее лечение препаратом в суточной дозе 20 мг не влияет на концентрацию фенитоина в плазме крови у пациентов, длительно принимающих препарат; сопутствующее лечение препаратом Омепразол Зентива в суточной дозе 20 мг не приводит к изменению времени коагуляции у пациентов, длительно принимающих варфарин.
Омепразол не влияет на метаболизм препаратов, метаболизируемых изоферментом CYP3A4, таких как, циклоспорин, лидокаин, хинидин, эстрадиол, эритромицин и будесонид. Концентрации омепразола и кларитромицина в плазме возрастают при одновременном применении этих препаратов.
Лекарственные препараты, ингибирующие изоферменты CYP2C19 и CYP3A4, такие как, вориконазол, при одновременном применении с омепразолом могут приводить к повышению содержания омепразола в плазме крови вследствие снижения скорости метаболизма препарата. Пациентам с нарушением функции печени при длительном применении препарата Омепразол Зентива возможно понадобится снижение дозы.
Лекарственные препараты, индуцирующие изоферменты CYP2C19 и CYP3A4, такие как, рифампицин и препараты зверобоя продырявленного, при одновременном применении с омепразолом могут приводить к снижению концентрации омепразола в плазме крови за счет ускорения метаболизма омепразола. (4354)
Фармакологічна дія
Механізм дії
Омепразол має високоселективним механізмом дії, в результаті якого знижується секреція шлункового соку. Він є специфічним інгібітором протонної помпи парієтальних клітин шлунка. Дія препарату настає швидко і опосередковано оборотним пригніченням секреції шлункового соку.
Омепразол є слабкою основою. Концентрується в кислому срїжі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активується і інгібує протонну помпу - фермент Н+, К+- Атфази. Вплив омепразолу на останню стадію процесу утворення соляної кислоти в шлунку є дозозалежним і забезпечує високоефективне пригнічення базальної і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від стимулюючого фактора.
Вплив на секрецію шлункового соку
Омепразол при щоденному пероральному застосуванні забезпечує швидке і ефективне ингибирова��ие денної та нічної секреції соляної кислоти. Максимальний ефект досягається протягом 4 днів лікування. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол 20 мг викликає стійке зниження 24-годинний шлункової кислотності не менш ніж на 80 %. При цьому досягається зниження середньої максимальної концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70 % протягом 24 годин.
У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол 20 мг при щоденному застосуванні підтримує у внутрішньошлункової середовищі значення кислотності на рівні рН>3 у середньому протягом 17 годин на добу.
Інгібування секреції соляної кислоти залежить від площі під кривою концентрація-час (AUC) омепразолу, а не від концентрації препарату в плазмі крові в даний момент часу.
Дію на Helicobacter pylori
Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori in vitro. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кішечного тракту і тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, як кровотечі, так само ефективно, як і постійна підтримуюча терапія.
Фармакокінетика
Всмоктування
Омепразол швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі досягається через 0,5-1 ч. Омепразол абсорбується в тонкій кишці, як правило, протягом 3-6 годин. Біодоступність після одноразового прийому внутрішньо становить приблизно 30-40 %, після постійного прийому 1 раз на добу біодоступність зрвується до 60 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність омепразолу.
Розподіл
Показник зв'язування омепразолу з білками плазми становить близько 95 %, об'єм розподілу становить 0,3 л/кг.
Метаболізм
Омепразол повністю метаболізується в печінці. Основні ізоферменти, які беруть участь у процесі метаболізму, CYP2C19 і CYP3A4. Враховуючи високу ступінь спорідненості омепразолу до изоферменту CYP2C19 можливо його конкурентну взаємодію з іншими препаратами, у метаболізмі яких бере участь цей ізофермент. Гідрокси-омепразол є головним метаболітом утворюється під дією ізоферменту CYP2C19. Утворюються метаболіти - сульфон і сульфід не роблять значного впливу на секрецію соляної кислоти.
Екскреція
Період напіввиведення становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80 % виводиться у вигляді метаболітів нирками, а решта - через кишечник.
Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти
У літніх пацієнтів відзначено незначне зниження метаболізму омепразолу. Пацієнти з порушеною функцією нирок
При хронической нирковій недостатності виведення знижується пропорційно зниженню кліренсу креатиніну.
Пацієнти з порушеною функцією печінки
У пацієнтів з порушеною функцією печінки відзначається збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Омепразол не має кумулятивним ефектом.
Побічні дії
Побічні ефекти омепразолу зазвичай бувають незначними і оборотними. Можливо поява зазначених нижче побічних ефектів, які розділені за системно-органним класів у відповідності з класифікацією Медицинского словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Для визначення частоти виникнення побічних ефектів була використана класифікація ВООЗ: дуже часто (?10%), часто (?1% та <10%), нечасто (?0.1% та <1%), рідко (?0.01% та <0.1%), дуже рідко (<0.01%), невідома частота (за наявними даними визначити частоту зустрічальності побічного ефекту не представляється можливим).
З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку імунної системи: рідко - реакції гипе��чутливості (наприклад, гарячка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок).
З боку обміну речовин: рідко — гіпонатріємія; невідома частота — гіпомагніємія.
Психічні порушення: нечасто - безсоння; рідко - збудження, сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко - агресія, галюцинації.
З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, парестезії, сонливість; рідко - порушення смаку.
З боку органу зору: рідко - нечіткість зору./> З боку органа слуху й лабіринтові порушення: нечасто - запаморочення.
З боку дихальної системи: рідко - бронхоспазм.
З боку травної системи: часто - діарея, запор, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі; нечасто - підвищення активності печінкових ферментів; рідко - сухість у роті, стоматит, кандидоз ШЛУНКОВО-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без); дуже рідко - печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - дерматит, свербіж, висип, кропив'янканіца; рідко - алопеція, фотосенсибілізація; дуже рідко - багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - переломи стегна, кісток зап'ястя і хребців; рідко - артралгія, міалгія; дуже рідко - м'язова слабкість.
З боку сечовидільної системи: рідко - інтерстиціальний нефрит.
З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко - гінекомастія.
Загальні порушення і порушення в місці введення: нечасто - нездужання, периферич��ські набряки; рідко - підвищена пітливість.
Повідомлялося про випадки утворення шлункових гландулярных кіст під час тривалого лікування інгібіторами протонового насоса (наслідок інгібування секреції соляної кислоти, носить доброякісний оборотний характер).
Особливості продажу
рецептурні
Особливі умови
Перед початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунку), оскільки лікування, маскуючи симптоматику, може відстрочити постановку правильного діагнозу. Якщо після початку призастосування препарату Омепразол Зентіва протягом 5 днів не спостерігається поліпшення стану або печія посилюється, необхідно припинити лікування та проконсультуватися з лікарем.
Пацієнти віком старше 45 років з симптомами печії, яка виникла вперше, можуть приймати препарат Омепразол Зентіва тільки після консультації з лікарем. Препарат Омепразол Зентіва не слід приймати без спостереження лікаря, якщо присутній один з наступних симптомів або один з станів:
- зниження маси тіла без очевидної причини і/або відсутність а��петіта, стомлюваність;
- тривалі болі в черевній порожнині;
- виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки в анамнезі;
- часта блювота;
- розлад ковтання/біль при ковтанні;
- кривава блювота/мелена/ректальна кровотеча;
- стійка печія (більше 3 міс);
- хронічний кашель, утруднене дихання;
- жовтяниця;
- біль у грудях (в особливості здавлення в грудях або біль, що віддає в шию або верхні кінцівки) в поєднанні з пітливістю, утрудненим диханням або запамороченням;
- вказівка на рак шлунка або стравоходу в анамнезі найближчих родичів;
- печінкова недостатність;
- рідкісні спадкові порушення, наприклад, непереносимість галактози, недостатність лактази lapp, недостатність фруктози, порушене всмоктування глюкози-галактози або недостатність сахарази-ізомальтази.
При виникненні будь-який з цих симптомів/станів лікування слід проводити під контролем лікаря.
Ризик переломів стегна, кісток зап'ястя і хребців
Інгібітори протонового насоса, взгбенно при застосуванні препарату у високих дозах і при тривалому застосуванні (>1 року), можуть помірно підвищувати ризик переломів стегна, кісток зап'ястя і хребців, особливо у пацієнтів літнього віку або за наявності інших факторів ризику. Результати обсервацій досліджень дозволяють припустити, що інгібітори протонового насоса можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10-40%. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування у відповідності з останніми клінічними рекомендаціями.
Гіпомагніємія
У пацієнтів, які отримували омепразол протягом, як мінімум, 3 міс була зареєстрована важка гіпомагніємія. Можуть виникати стомлюваність, марення, судоми, запаморочення і шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія купировалась після відміни інгібіторів протонового насоса і введення препаратів магнію. У пацієнтів, яким планується тривала терапія або призначений омепразол з дигоксином або іншими препаратами, здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід оцінити вміст магнію до початку терапії і пе��иодически контролювати його під час лікування.
Вплив на всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну)
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну), т. к. він викликає гіпо - або ахлоргидрию. Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 при тривалій терапії.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого проміжку часу, частіше відзначається утворення залізистих кіст у шлунку, які проходять самостійно на тлі продовження терапії. Ці явища зумовлені фізіологічними змінами в результаті інгібування секреції соляної кислоти.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протоновой помпи або інших кислото-інгібуючих агентів, призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, ��в свою чергу може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp. а так само, ймовірно, бактерією Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів.
Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніна A (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цього впливу необхідно тимчасово припинити застосування омепразолу за 5 днів до про��едения дослідження концентрації CgA.
Прийом препарату одночасно з їжею не впливає на його ефективність.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Відсутні дані про вплив препарату на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Однак у зв'язку з тим, що під час терапії можуть спостерігатися запаморочення, нечіткість зору, сонливість, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або під час роботи з механізмами, яка потребує підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
При застосуванні омепразолу дорослими в разовій дозі 560 мг відзначалися симптоми помірної інтоксикації. Описаний випадок застосування омепразолу в разовій дозі 2400 мг, не викликав якихось важких токсичних симптомів. При збільшенні дози швидкість елімінації препарату не змінювалась (кінетика першого порядку), специфічне лікування при цьому не було потрібно.
З ОБЕРЕЖНІСТЮr /> У пацієнтів з остеопорозом (ризик переломів стегна, кісток зап'ястя і хребта), при одночасному застосуванні з атазанавіром (доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу).
При наявності таких симптомів, як значне зниження маси тіла, часте блювання, дисфагія, блювання з кров'ю або мелена, а також при наявності виразки шлунка (або підозри на виразку шлунка) слід виключити наявність злоякісного новоутворення, оскільки лікування може призвести до маскування симптомів і, таким чином, затримати постановку правильного ��иагноза.
ЗАСТОСУВАННЯ В ПЕРІОД ВАГІТНОСТІ І ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ
Результати досліджень показали відсутність побічної дії омепразолу на здоров'я вагітних жінок, на плід чи на новонародженого. Омепразол Зентіва може застосовуватися під час вагітності.
Омепразол проникає в грудне молоко, однак при застосуванні його в терапевтичних дозах вплив на дитину малоймовірно. Омепразол Зентіва може застосовуватися в період грудного вигодовування
Лікарська взаємодія
Абсорбція деяких пре��аратів може змінюватися у зв'язку зі зниженою кислотністю шлункового середовища.
Також як і при застосуванні інших препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти, або антацидних засобів, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування позаконазола, эрлотиниба, кетоконазолу або ітраконазолу, а так само підвищення всмоктування дигоксину. Одночасне застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз/добу і дигоксину підвищує біодоступність дигоксину на 10%.
При одночасному застосуванні омепразолу з клопидогрелом було відзначено сниж��ня вмісту в плазмі крові активного метаболіту клопідогрелю на 46% в перший день і на 42% на п'ятий день лікування, при цьому призначення омепразолу і клопідогрелю в різний час не виключає взаємодія цих препаратів. ймовірно спостережуваний ефект обумовлений інгібуючим впливом омепразолу на ізофермент CYP2C19.
Не рекомендується одночасне застосування омепразолу з такими препаратами, як атазанавір та нелфінавір, т. к. їх концентрація у плазмі крові знижується при одночасному застосуванні з омепразолом.
При одночасному застосуванні з омепразолом повідомлялося про збільшення концентрації такролімусу в плазмі крові. Необхідно здійснювати ретельний моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові, а також контролювати функцію нирок (КК), та при необхідності коригувати дозу такролімусу.
Не виявлено взаємодію з їжею або антацидними препаратами.
Оскільки омепразол зазнає метаболізму в печінці за участю ізоферменту CYP2C19, виведення діазепаму, варфарину (R-варфарину), цилостазола і фенітоїну може сповільнюватися. Рекомендується�� спостереження за пацієнтами, які приймають фенітоїн і варфарин, може знадобитися зниження дози вищезгаданих препаратів. Однак супутнє лікування препаратом у добовій дозі 20 мг не впливає на концентрацію фенітоїну в плазмі крові у пацієнтів, що тривало приймають препарат; супутнє лікування препаратом Омепразол Зентіва в добовій дозі 20 мг не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, що тривало приймають варфарин.
Омепразол не впливає на метаболізм препаратів, метаболизируемых ізоферментом CYP3A4, таких як, циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин і будесонид. Концентрації омепразолу і кларитроміцину в плазмі зростають при одночасному застосуванні цих препаратів.
Лікарські препарати, що інгібують ізоферменти CYP2C19 і CYP3A4, такі як, вориконазол, при одночасному застосуванні з омепразолом може призводити до підвищення вмісту омепразолу в плазмі крові внаслідок зниження швидкості метаболізму препарату. Пацієнтам з порушенням функції печінки при тривалому застосуванні препарату Омепразол Зентіва можливо знадобився��ится зниження дози.
Лікарські препарати, що індукують ізоферменти CYP2C19 і CYP3A4, такі як рифампіцин і препарати звіробою продірявленого, при одночасному застосуванні з омепразолом може призводити до зниження концентрації омепразолу у плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму омепразолу.
