Дозировка
Язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки в фазе обострения - по 1 капсуле (20 мг) в сутки в течение 2-4 недель (в резистентных случаях до 2 капсул в сутки). Язвенная болезнь желудка в фазе обострения и эрозивно-язвенный эзофагит - по 1-2 капсулы в сутки в течение 4-8 недель. Эрозивно-язвенные поражения ЖКТ, вызванные приемом НПВС, - по 1 капсуле в сутки в течение 4-8 недель. Эрадикация Helicobacter pylori - по 1 капсуле 2 раза в сутки в течение 7 дней в сочетании с антибактериальными средствами. Противорецидивное лечение язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки - по 1 капсуле в сутки. Противорецидивное лечение рефлюкс-эзофагита - 1 капсула в сутки в течение длительного времени (до 6 месяцев). Синдром Золлингера - Эллисона - доза подбирается индивидуально в зависимости от исходного уровня желудочной секреции, обычно начиная с 60 мг в сутки. При необходимости дозу увеличивают до 80-120 мг в сутки, в этом случае ее делят на 2 приема.
Лекарственная форма
Капсулы
Состав
омепразол - 20 мг; Вспомогательные в-ва: карбонат магния, гидроксипропилцеллюлоза, динатрия гидрогенфосфат, крахмал, тальк, сахар для фармацевтических целей, кополимер метакриловой кислоты, двуокись титана, полисорбат 80, полиэтиленгликоль, коллоидальная двуокись кремния, гидроксипропилметилцеллюлоза.
Фармакологическое действие
Омепразол ингибирует фермент Н+ К+ АТФ-азу (<протоновый насос>) в париетальных клетках желудка и блокирует тем самым заключительную стадию синтеза соляной кислоты. Это приводит к снижению уровня базальной и стимулированной секреции, независимо от природы раздражителя. После однократного приема препарата внутрь действие омепразола наступает в течение первого часа и продолжается в течение 24 часов, максимум эффекта достигается через 2 часа. После прекращения приема препарата секреторная активность полностью восстанавливается через 3-5 суток.
Фармакокинетика
Омепразол быстро абсорбируется из ЖКТ, пик концентрации в плазме достигается через 0,5-1 час. Биодоступность составляет 30-40%. Связывание с белками плазмы составляет 90-95%. Омепразол практически полностью метаболизируется в печени. Выводится в основном почками в виде метаболитов.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: редко - тошнота, диарея, запор, боли в животе, метеоризм.
Со стороны ЦНС: редко - головная боль, головокружение, слабость.
Со стороны системы кроветворения: в отдельных случаях - анемия, эозинопения, нейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны мочевыделительной системы: в отдельных случаях - гематурия, протеинурия.
Со стороны костно-мышечной системы: в отдельных случаях - артралгия, мышечная слабость, миалгия.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии необходимо исключить возможность наличия злокачественного процесса (особенно при язве желудка), т.к. лечение омепразолом может замаскировать симптоматику и отсрочить правильную диагностику.
На фоне применения омепразола возможно искажение результатов лабораторных исследований функции печени и показателей концентрации гастрина в плазме крови.
Использование в педиатрии
В связи с отсутствием опыта клинического применения омепразол не рекомендуется применять у детей.
Показания
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки.Рефлюкс-эзофагит. Эрозивно-язвенные поражения желудка и двенадцатиперстной кишки, связанные с приемом НПВС, стрессовые язвы. Эрозивно-язвенные поражения желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированные с Helicobacter pylori (в составе комплексной терапии). Синдром Золлингера - Эллисона
Противопоказания
Хронические заболевания печени (в т.ч. в анамнезе), повышенная чувствительность к омепразолу.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении описаны случаи развития симптомов токсического действия бензодиазепинов, что связано с угнетением активности изоферментов CYP3A и, по-видимому, CYP2C9.
При одновременном применении с атракурия безилатом пролонгируются эффекты атракурия безилата.
При одновременном применении с висмута, трикалия дицитратом возможно нежелательное повышение абсорбции висмута.
При одновременном применении с дигоксином возможно небольшое повышение концентрации омепразола в плазме крови.
При одновременном применении с дисульфирамом описан случай нарушения сознания и кататонии; с индинавиром - возможно уменьшение концентрации индинавира в плазме крови; с кетоконазолом - уменьшение абсорбции кетоконазола.
При длительном одновременном применении с кларитромицином происходит повышение концентраций омепразола и кларитромицина в плазме крови.
Описаны случаи уменьшения выведения метотрексата из организма у пациентов, получающих омепразол.
(4064)
Дозування
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у фазі загострення - по 1 капсулі (20 мг) на добу протягом 2-4 тижнів (у резистентних випадках до 2 капсул на добу). Виразкова хвороба шлунка у фазі загострення та ерозивно-виразковий езофагіт - по 1-2 капсули на добу протягом 4-8 тижнів. Ерозивно-виразкові ураження ШЛУНКОВО-кишкового тракту, викликані прийомом НПЗП, - по 1 капсулі на добу протягом 4-8 тижнів. Ерадикація Helicobacter pylori - по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 7 днів у поєднанні з антибактеріальними засобами. Протирецидивне лікування виразкової хвороби шлунка і 12-перстной кишки - по 1 капсулі на добу. Протирецидивне лікування рефлюкс-езофагіту - 1 капсула на добу протягом тривалого часу (до 6 місяців). Синдром Золлінгера - Еллісона - доза підбирається індивідуально залежно від вихідного рівня шлункової секреції, зазвичай починаючи з 60 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 80-120 мг на добу, в цьому випадку її ділять на 2 прийоми.
Лікарська форма
КапсулиСклад
омепразол - 20 мг; Допоміжні в-ва: карбонат магнію, гідроксипропілцелюлоза, динатрію гидрогенфосфат, крохмаль, тальдо, цукор для фармацевтичних цілей, кополімер метакрилової кислоти, двоокис титану, полісорбат 80, поліетиленгліколь, коллоидальная двоокис кремнію, гідроксипропілметилцелюлоза.Фармакологічна дія
Омепразол інгібує фермент Н+ К+ АТФ-азу (<протоновый насос>) у парієтальних клітинах шлунка і блокує тим самим заключну стадію синтезу соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної і стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразола настає протягом першої години і триває протягом 24 годин, максимум ефекту досягається через 2 години. Після припинення прийому препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3-5 діб.Фармакокінетика
Омепразол швидко абсорбується з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, пік концентрації в плазмі досягається через 0,5-1 годину. Біодоступність становить 30-40%. Зв'язування з білками плазми становить 90-95%. Омепразол майже повністю метаболізується в печінці. Виводиться в основному нирками у вигляді метаболітів.Побічні дії
Зі зякщо сторони травної системи: рідко - нудота, діарея, запор, болі в животі, метеоризм.
З боку ЦНС: рідко - головний біль, запаморочення, слабкість.
З боку системи кровотворення: в окремих випадках - анемія, еозинопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: в окремих випадках - гематурія, протеїнурія.
З боку кістково-м'язової системи: в окремих випадках - артралгія, м'язова слабкість, міалгія.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип.Особливості продажу
р��цептурныеОсобливі умови
Перед початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунку), оскільки лікування омепразолом може замаскувати симптоматику і відстрочити правильну діагностику.
На тлі застосування омепразолу можливе спотворення результатів лабораторних досліджень функції печінки і показників концентрації гастрину в плазмі крові.
Використання в педіатрії
У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування омепразол не рекомендується застосовувати у дітей.Свідчення
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.Рефлюкс-езофагіт. Ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НПЗЗ, стресові виразки. Ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комплексної терапії). Синдром Золлінгера - ЕллісонаПротипоказання
Хронічні захворювання печінки (у т. ч. в анамнезі), підвищена чутливість до омепразолу.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні описані ��лучаи розвитку симптомів токсичної дії бензодіазепінів, що пов'язано з пригніченням активності ізоферментів CYP3A і, мабуть, CYP2C9.
При одночасному застосуванні з атракурия безилатом пролонгуються ефекти атракурия безилату.
При одночасному застосуванні з вісмуту, трикалия дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту.
При одночасному застосуванні з дигоксином можливо невелике підвищення концентрації омепразолу у плазмі крові.
При одночасному застосуванні з дисульфірамом опис��н випадок порушення свідомості і кататонії; з индинавиром - можливе зменшення концентрації індинавіру у плазмі крові; з кетоконазолом - зменшення абсорбції кетоконазолу.
При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином відбувається підвищення концентрацій омепразолу і кларитроміцину в плазмі крові.
Описані випадки зменшення виведення метотрексату з організму у пацієнтів, які отримують омепразол.
