Дозировка
Индивидуальный. При приеме внутрь разовая доза составляет 20-40 мг. Суточная доза - 20-80 мг; частота применения - 1-2 Продолжительность лечения - 2-8 недель.
Лекарственная форма
Капсулы
Состав
омепразол - 20 мг;
Вспомогательные в-ва: карбонат магния, гидроксипропилцеллюлоза, динатрия гидрогенфосфат, крахмал, тальк, сахар для фармацевтических целей, кополимер метакриловой кислоты, двуокись титана, полисорбат 80, полиэтиленгликоль, коллоидальная двуокись кремния, гидроксипропилметилцеллюлоза.
Фармакологическое действие
Ингибитор H+-K+-АТФ-азы. Тормозит активность H+-K+-АТФ-азы в париетальных клетках желудка и блокирует тем самым заключительную стадию секреции соляной кислоты. Это приводит к снижению уровня базальной и стимулированной секреции, независимо от природы раздражителя. Вследствие снижения секреции кислоты уменьшает или нормализует воздействие кислоты на пищевод у пациентов с рефлюкс-эзофагитом.
Омепразол оказывает бактерицидный эффект на Helicobacter pylori. Эрадикация H. pylori при одновременном применении омепразола и антибиотиков позволяет быстро купировать симптомы заболевания, достичь высокой степени заживления поврежденной слизистой и стойкой длительной ремиссии и уменьшить вероятность развития кровотечения из ЖКТ.
Фармакокинетика
При приеме внутрь быстро абсорбируется из ЖКТ. Проникает в париетальные клетки слизистой оболочки желудка. Связывание с белками плазмы около 95%, преимущественно с альбуминами. Биотрансформируется в печени. Выводится почками - 72-80%, с калом - около 20%. T1/2 0.5-1 ч. У пациентов с хроническими заболеваниями печени T1/2 увеличивается до 3 ч.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: редко - тошнота, диарея, запор, боли в животе, метеоризм.
Со стороны ЦНС: редко - головная боль, головокружение, слабость.
Со стороны системы кроветворения: в отдельных случаях - анемия, эозинопения, нейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны мочевыделительной системы: в отдельных случаях - гематурия, протеинурия.
Со стороны костно-мышечной системы: в отдельных случаях - артралгия, мышечная слабость, миалгия.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии необходимо исключить возможность наличия злокачественного процесса (особенно при язве желудка), т.к. лечение омепразолом может замаскировать симптоматику и отсрочить правильную диагностику.
На фоне применения омепразола возможно искажение результатов лабораторных исследований функции печени и показателей концентрации гастрина в плазме крови.
Использование в педиатрии
В связи с отсутствием опыта клинического применения омепразол не рекомендуется применять у детей.
Показания
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения (в т.ч. ассоциированная с Helicobacter pylori), рефлюкс-эзофагит, синдром Золлингера - Эллисона, эрозивно-язвенные поражения желудка и двенадцатиперстной кишки, связанные с приемом НПВС.
Противопоказания
Хронические заболевания печени (в т.ч. в анамнезе), повышенная чувствительность к омепразолу.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении описаны случаи развития симптомов токсического действия бензодиазепинов, что связано с угнетением активности изоферментов CYP3A и, по-видимому, CYP2C9.
При одновременном применении с атракурия безилатом пролонгируются эффекты атракурия безилата.
При одновременном применении с висмута, трикалия дицитратом возможно нежелательное повышение абсорбции висмута.
При одновременном применении с дигоксином возможно небольшое повышение концентрации омепразола в плазме крови.
При одновременном применении с дисульфирамом описан случай нарушения сознания и кататонии; с индинавиром - возможно уменьшение концентрации индинавира в плазме крови; с кетоконазолом - уменьшение абсорбции кетоконазола.
При длительном одновременном применении с кларитромицином происходит повышение концентраций омепразола и кларитромицина в плазме крови.
Описаны случаи уменьшения выведения метотрексата из организма у пациентов, получающих омепразол.
(4060)
Дозування
Індивідуальний. При прийомі внутрішньо разова доза становить 20-40 мг. Добова доза - 20-80 мг, частота застосування - 1-2 Тривалість лікування - 2-8 тижнів.
Лікарська форма
КапсулиСклад
омепразол - 20 мг;
Допоміжні в-ва: карбонат магнію, гідроксипропілцелюлоза, динатрію гидрогенфосфат, крохмаль, тальк, цукор для фармацевтичних цілей, кополімер метакрилової кислоти, двоокис титану, полісорбат 80, поліетиленгліколь, коллоидальная двоокис кремнію, гідроксипропілметилцелюлоза.Фармакологічна діявнаслідок
Інгібітор Н+-K+-АТФ-ази. Гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка і блокує тим самим заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної і стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Внаслідок зниження секреції кислоти зменшує або нормалізує вплив кислоти на стравохід у пацієнтів з рефлюкс-езофагітом.
Омепразол чинить бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація H. pylori при одночасному застосуванні омепразолу та антибіотиків дозволяєяет швидко купірувати симптоми захворювання, досягти високого ступеня загоєння ушкодженої слизової та стійкої тривалої ремісії та зменшити ймовірність розвитку кровотечі з ШКТ.Фармакокінетика
При прийомі всередину швидко абсорбується з ШКТ. Проникає в парієтальні клітини слизової оболонки шлунка. Зв'язування з білками плазми близько 95%, переважно з альбумінами. Біотрансформується в печінці. Виводиться нирками - 72-80%, з калом - близько 20%. T1/2 0.5-1 ч. У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки T1/2 збільшується до 3 ч.Побіди��чние дії
З боку травної системи: рідко - нудота, діарея, запор, болі в животі, метеоризм.
З боку ЦНС: рідко - головний біль, запаморочення, слабкість.
З боку системи кровотворення: в окремих випадках - анемія, еозинопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: в окремих випадках - гематурія, протеїнурія.
З боку кістково-м'язової системи: в окремих випадках - артралгія, м'язова слабкість, міалгія.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип.Взг��енности продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунку), оскільки лікування омепразолом може замаскувати симптоматику і відстрочити правильну діагностику.
На тлі застосування омепразолу можливе спотворення результатів лабораторних досліджень функції печінки і показників концентрації гастрину в плазмі крові.
Використання в педіатрії
У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування омепразол не реком��ндуется застосовувати у дітей.Свідчення
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення (у т. ч. асоційована з Helicobacter pylori), рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера - Еллісона, ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НПЗЗ.Протипоказання
Хронічні захворювання печінки (у т. ч. в анамнезі), підвищена чутливість до омепразолу.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні описані випадки розвитку симптомів токсичної дії бензодіазепінів, ч��про пов'язано з пригніченням активності ізоферментів CYP3A і, мабуть, CYP2C9.
При одночасному застосуванні з атракурия безилатом пролонгуються ефекти атракурия безилату.
При одночасному застосуванні з вісмуту, трикалия дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту.
При одночасному застосуванні з дигоксином можливо невелике підвищення концентрації омепразолу у плазмі крові.
При одночасному застосуванні з дисульфірамом описаний випадок порушення свідомості і кататонії; з индинавиром - можливо розуменьшение концентрації індинавіру у плазмі крові; з кетоконазолом - зменшення абсорбції кетоконазолу.
При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином відбувається підвищення концентрацій омепразолу і кларитроміцину в плазмі крові.
Описані випадки зменшення виведення метотрексату з організму у пацієнтів, які отримують омепразол.
