Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи. Рекомендуемая терапевтическая доза препарата Оланзапин Канон составляет от 5 мг до 20 мг в сутки. Суточную дозу необходимо подбирать индивидуально в зависимости от клинического состояния пациента. Шизофрения у взрослых. Рекомендуемая начальная доза препарата Оланзапин Канон составляет 10 мг один раз в сутки. Острая мания при биполярном расстройстве у взрослых. Рекомендуемая начальная доза препарата Оланзапин Канон составляет 15 мг один раз в сутки в качестве монотерапии или 10 мг один раз в сутки в комбинации с препаратами лития или вальпроевой кислоты. Поддерживающая терапия при биполярном расстройстве у взрослых. Рекомендуемая начальная доза препарата Оланзапин Канон составляет 10 мг один раз в сутки. Пациентам, получавшим Оланзапин Канон для лечения острой мании, рекомендуется продолжать поддерживающую терапию в той же дозе. Депрессия в рамках биполярного расстройства у взрослых. Оланзапин Канон в комбинации с флуоксетином следует назначать 1 раз в день, вечером. Начальная доза составляет 5 мг оланзапина и 20 мг флуоксетина. Антидепрессивная активность подтверждена при применении оланзапина в дозе 6-12 мг (средняя суточная доза - 7,4 мг) и флуокситина в дозе 25-30 мг (средняя суточная доза -39,3 мг). При необходимости допускается изменение дозировок как оланзапина, так и флуоксетина. Терапевтическая резистентная депрессия. Препарат Оланзапин Канон следует назначать в комбинации с флуоксетином 1 раз в день, вечером. Начальная доза составляет 5 мг оланзапина и 20 мг флуоксетина. При необходимости допускается изменение дозировок как оланзапина, так и флуоксетина. Особые группы пациентов У пожилых пациентов снижение начальной дозы (до 5 мг в сутки) обычно не рекомендуется, но возможно у пациентов старше 65 лет при наличии факторов риска (см. раздел «Особые указания»). Пациентам с заболеваниями печени и/или почек рекомендовано уменьшение начальной дозы до 5 мг/сут. При умеренной печеночной недостаточности (цирроз печени, класс А и В по классификации Чайлд-Пью печеночно-клеточной недостаточности у пациентов с циррозом печени) начальная доза составляет 5 мг/сут, возможно дальнейшее увеличение дозы с осторожностью. Женщинам не требуется изменения в дозировке по сравнению с мужчинами. У некурящих пациентов коррекция дозы по сравнению с курящими не требуется. Снижение начальной дозы может быть рекомендовано для пациентов с комбинацией факторов (женский пол, пожилой возраст, некурящий), которые могут замедлять метаболизм оланзапина.
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета. На поперечном разрезе желтого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, 10 мг содержит:
активное вещество: оланзапин 10 мг;
вспомогательные вещества: гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) низкозамещенная 3,5 мг, кальция гидрофосфат 58 мг, кроскармеллоза натрия 1,5 мг, маннитол 75,5 мг, магния стеарат 1,5 мг;
состав пленочной оболочки: опадрай II желтый 5 мг, в том числе: поливиниловый спирт 2 мг, макрогол (полиэтиленгликоль) 1,01 мг, тальк 0,74 мг, титана диоксид 1,175 мг, краситель железа оксид желтый 0,075 мг.
Фармакологическое действие
Оланзапин является антипсихотическим средством (нейролептиком) с широким фармакологическим спектром влияния на ряд рецепторных систем. Установлено сродство оланзапина к серотониновым 5-НТ2а/с, 5НТз, 5НТб; дофаминовым Db D2, Дз, D4, D5; мускариновым М1.5; адренергическим альфа1 и гистаминовым Hi-рецепторам. В экспериментах на животных было выявлено наличие антагонизма оланзапина по отношению к 5НТ, дофаминовым и холинергическим рецепторам. В условиях in vitro и in vivo оланзапин обладает более выраженным сродством и активностью в отношении серотониновых 5НТ2 рецепторов, в сравнении с дофаминовыми D2 рецепторами. Оланзапин снижает условный защитный рефлекс (тест, характеризующий антипсихотическую активность) в дозах более низких, чем дозы, вызывающие каталепсию (расстройство, отражающее побочное влияние на моторную функцию). В отличие от других нейролептиков, оланзапин усиливает противотревожный эффект при проведении «анксиолитического» теста.
Оланзапин обеспечивает статистически достоверную редукцию как продуктивных (бред, галлюцинации и др.), так и негативных расстройств.
Фармакокинетика
Всасывание и биодоступность: после перорального приема оланзапин хорошо всасывается и его максимальная концентрация (Стах) в плазме достигается через 5-8 ч. Всасываемость оланзапина не зависит от приема пищи. Концентрация оланзапина в плазме изменяется линейно и пропорционально дозе.
Распределение: при концентрации в плазме от 7 до 1000 нг/мл, около 93 % оланзапина связывается с белками, в основном с альбумином и с альфах -кислотным гликопротеином. Основным циркулирующим метаболитом является 10-N-глюкуронид, который теоретически не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм: оланзапин метаболизируется в печени в результате процессов конъюгации и окисления. Изоферменты CYP1A2 и CYP2D6 цитохрома Р450 участвуют в образовании N-дезметил и 2-гидроксиметил метаболитов оланзапина. Активность изофермента CYP2D6 цитохрома Р450 не влияет на уровень метаболизма оланзапина. Оба метаболита в исследованиях на животных обладали значительно менее выраженной фармакологической активностью in vivo, чем оланзапин. Основная фармакологическая активность препарата обусловлена исходным веществом - оланзапином, активность его метаболитов выражена менее значительно.
Выведение: при пероральном приеме средняя длительность периода полувыведения (Т1/2) составляет 33 ч. Клиренс оланзапина в плазме составляет 26 л/ч.
Фармакокинетические показатели оланзапина варьируют в зависимости от курения, пола и возраста .
Однако степень изменений Тш и клиренса под влиянием каждого из указанных факторов значительно уступает степени различий этих показателей между отдельными лицами.
Фармакокинетика у различных групп пациентов
Пол: плазменный клиренс у женщин ниже, чем у мужчин.
Возраст: показатели фармакокинетики у подростков и у взрослых аналогичны.
Этническая принадлежность: различий в фармакокинетике оланзапина, связанных с расовой принадлежностью, не установлено.
Почечная недостаточность: достоверных различий между средними значениями Тш и клиренса оланзапина в плазме у лиц с тяжелыми нарушениями функции почек в сравнении с лицами с нормальной функцией почек не установлено. Около 57 % меченого радиоизотопами оланзапина выводится с мочой, в основном в форме метаболитов.
Печеночная недостаточность: у курящих лиц с незначительными нарушениями функции печени клиренс оланзапина ниже, чем у некурящих без нарушения функции печени.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов (ВОЗ):
очень часто > 10%
часто< 10 %и > 1 %
нечасто< 1%и>0,1 %
редко<0,1 %и>0,01%
очень редко - < 0,01 % включая отдельные сообщения
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы
часто: эозинофилия;
нечасто: лейкопения, нейтропения;
редко: тромбоцитопения;
Нарушения со стороны иммунной системы
очень редко: аллергические реакции (анафилактический шок, ангионевротический отек, кожный зуд, крапивница);
Нарушения со стороны обмена веществ
очень редко: развитие или декомпенсация сахарного диабета, в некоторых случаях сопровождающейся кетоацидозом и диабетической комой, в том числе с летальным исходом; после отмены терапии, спустя 9-12 месяцев лечения, возможно снижение концентрации глюкозы в крови;
Нарушения со стороны обмена веществ и питания
очень часто: увеличение массы тела;
часто: повышение концентрации холестерина, триглицеридов, глюкозурия, повышение аппетита;
Изменение концентрации глюкозы от нормальных значений натощак (<5,5б ммоль/л) до повышеньгх (>7 ммоль/л) наблюдается часто. Изменение концентрации глюкозы от пограничных значений (>5,5б ммоль/л - <7 ммоль/л) до повышенных (>7 ммоль/л) наблюдается очень часто;
очень редко: гипертриглицеридемия, гиперхолистеринемия; частота не известна: вздутие живота;
Нарушения со стороны нервной системы очень часто: сонливость;
часто: головокружение, акатизия, паркинсонизм, дискинезия;
нечасто: судороги (чаще на фоне судорожного синдрома в анамнезе);
очень редко: злокачественный нейролептический синдром, дистония (включая окулогирный криз), поздняя дискинезия, синдром «отмены» (потливость, бессонница, тремор, тревога, тошнота или рвота);
Нарушения со стороны сердца
нечасто: брадикардия, удлинение интервала QT;
очень редко: желудочковая тахикардия/ фибрилляция желудочков, внезапная смерть;
Нарушения со стороны сосудов часто: ортостатическая гипотензия;
очень редко: тромбоэмболия легочной артерии, тромбоз глубоких вен;
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта
часто: транзиторные антихолинергические эффекты, в том числе сухость во рту, запор; редко: панкреатит;
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей
часто: преходящее повышение активности «печеночных» трансфераз (аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (ACT)), особенно в ранний период исследования;
редко: гепатит (включая печеночно-клеточный, гепатоцеллюлярный или смешанный).
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей
часто: кожная сыпь;
нечасто: реакции фотосенсибилизации;
очень редко: алопеция;
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани
редко: рабдомиолиз;
частота не известна: артралгия;
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей
нечасто: недержание мочи;
редко: задержка начала мочеиспускания;
Частота неизвестна: повышение мочевой кислоты;
Нарушения со стороны половых органов и молочной железы
редко: приапизм.
Общие расстройства и нарушения в месте введения
часто: астения, усталость, отеки;
редко: гипотермия;
частота не известна: лихорадка;
Лабораторные и инструментальные данные
очень часто: увеличение концентрации пролактина в плазме, но клинические проявления (например, гинекомастия, галакторея и увеличение молочных желез) редко. У большинства пациентов уровень пролактина спонтанно нормализовался без отмены препарата;
часто: увеличение активности креатинфосфокиназы (КФК), общего билирубина;
очень редко: увеличение активности щелочной фосфатазы.
Нежелательные эффекты в особых терапевтических группах
Очень частым (> 10 %) нежелательным эффектом при применении оланзапина у пациентов с психозом на фоне деменции является нарушение походки и падения. Частыми (< 10 % и > 1 %) нежелательными эффектами при применении оланзапина у пожилых пациентов с психозом на фоне деменции являются недержание мочи и пневмония.
У пациентов с психозом, индуцированным приемом препарата агониста дофаминовых рецепторов при болезни Паркинсона, очень часто отмечается усиление симптомов паркинсонизма. Также в этой группе пациентов очень часто наблюдаются галлюцинации. У пациентов с биполярной манией, получающих оланзапин в комбинации с препаратами лития или вальпроевой кислоты, очень частыми нежелательными эффектами являются увеличение веса, сухость во рту, повышение аппетита, тремор, и частыми - расстройство речи.
Данные о побочном действии препарата по результатам клинических исследований:
В ходе клинических исследований, случаи паркинсонизма и дистонии у пациентов, принимающих оланзапин, были более частыми, но различие с группой плацебо не было статистически значимым.
У пациентов, принимавших оланзапин, случаи развития паркинсонизма, акатизии, дистонии наблюдались реже, чем у пациентов, получавших титрованные дозы галоперидола. Ввиду отсутствия подобной информации о наличии у пациентов в анамнезе острых и поздних дискинезий, в настоящее время невозможно сделать вывод о том, что оланзапин в меньшей степени вызывает развитие поздних дискинезий или других поздних экстрапирамидальных синдромов.
В клинических исследованиях, продолжительностью до 12 недель, концентрация пролактина в плазме превышала верхнюю границу нормы у приблизительно 30 % пациентов с нормальными исходными показателями пролактина. У большинства таких пациентов увеличение концентрации пролактина было умеренным, и менее чем в 2 раза превышало верхнюю границу нормы. У пациентов, принимавших оланзапин, нарушения со стороны половых органов и молочной железы, возможно связанные с приемом оланзапина (аминорея, увеличение молочных желез, галакторея у женщин, гинекомастия и увеличение молочных желез у мужчин) встречались нечасто. Сексуальная дисфункция, возможно связанная с приемом оланзапина (эректильная дисфункция у мужчин, снижение либидо у мужчин и женщин), наблюдались часто.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Клиническое улучшение может занимать несколько дней и требует наблюдения за пациентом.
Злокачественный нейролептический синдром
Злокачественный нейролептический синдром (ЗНС) (потенциально летальный симптомокомплекс) может развиваться при лечении любыми нейролептиками, включая препарат Оланзапин Канон, однако к настоящему времени нет данных, подтверждающих достоверную связь приема оланзапина с развитием данного состояния. Клинические проявления злокачественного нейролептического синдрома включают значительное повышение температуры тела, ригидность мускулатуры, изменение психического статуса и вегетативные нарушения (нестабильный пульс или артериальное давление, тахикардия, сердечные аритмии, повышенное потоотделение). Дополнительные признаки могут включать увеличение уровня креатининфосфокиназы, миоглобинурию (рабдомиолиз) и острую почечную недостаточность. Клинические проявления злокачественного нейролептического синдрома или значительное повышение температуры тела без других симптомов злокачественного нейролептического синдрома требуют отмены всех нейролептиков, включая препарат Оланзапин Канон.
Поздняя дыскинезия
Лечение оланзапином реже сопровождается развитием дискинезии, требующей медикаментозной коррекции, чем при применении галоперидола. Однако следует учитывать риск поздней дискинезии при длительной терапии нейролептиками. При развитии признаков поздней дискинезии рекомендуется снижение дозы или отмена препарата Оланзапин Канон. Следует учитывать, что при переводе на препарат Оланзапин Канон симптомы поздней дискинезии могут развиваться вследствие одномоментной отмены предшествующей терапии. Симптомы поздней дискинезии могут нарастать или манифестировать после отмены препарата.
Болезнь Паркинсона
Эффективность при применении при болезни Паркинсона не превышает плацебо (в целях купирования ятрогенных психозов). Не рекомендуется применение препарата Оланзапин Канон при лечении психозов, индуцированных приемом агонистов дофаминовых рецепторов при болезни Паркинсона, у таких пациентов отмечается усиление симптомов паркинсонизма и галлюцинации.
Опыт применения у пациентов пожилого возраста с психозом на фоне деменции
Цереброваскулярные нежелательные явления (например, инсульт, транзиторная ишемическая атака), включая летальные исходы, отмечаются у пожилых пациентов с психозом на фоне деменции. В плацебо-контролированных исследованиях отмечались более высокая частота церебровасулярных нежелательных явлений у пациентов в группе оланзапина, по сравнению с группой плацебо. Данные пациенты имели предшествующие факторы риска (цереброваскулярные нарушения (в анамнезе), транзиорная ишемическая атака, артериальная гипертензия, курение), а также сопутствующие заболевания и/или прием лекарственных препаратов, по времени связанные . с цереброваскулярными нарушениями.
Эффективность оланзапина у пожилых пациентов с психозом на фоне деменции не установлена. Основными факторами риска повышенной смертности для данной группы пациентов при лечении оланзапином являются возраст > 80 лет, седация, сочетанное применение с бензодиазепинами или наличие патологии легких (например, пневмония с аспирацией или без нее). Не существует достаточных данных, чтобы установить различия в частоте возникновения цереброваскулярньгх нарушений и/или смертности (по сравнению с плацебо), и в факторах риска у этой группы пациентов при приеме оланзапина внутрь и при внутримышечных инъекциях. Препарат Оланзапин Канон не рекомендован для терапии пациентов с психозом на фоне деменции.
Развитие риска внезапной смерти
Опыт клинического применения любых нейролептиков, включая оланзапин, выявил сходное, зависящее от дозы, двукратное увеличение риска возникновения смерти вследствие острой сердечной недостаточности по сравнению со случаями смерти вследствие острой сердечной недостаточности у пациентов, не принимающих нейролептики.
Продолжительность интервала QT
Нечасто отмечалось клинически значимое увеличение интервала QT у пациентов, получавших оланзапин, на фоне отсутствия значимых различий с плацебо по частоте возникновения нежелательных явлений со стороны сердца. Однако, также как и при применении других антипсихотических средств рекомендуется соблюдать осторожность при назначении препарата Оланзапин Канон в сочетании с препаратами, способными удлинять интервал QT, особенно у пациентов пожилого возраста, с врожденным удлинением интервала QT, с застойной сердечной недостаточностью, гипертрофией миокарда, гипокалиемией и гипомагниемией.
Постуралъная гипотензия
Постуральная гипотензия нечасто наблюдается у пациентов пожилого возраста. Также как при использовании других нейролептиков, в случае назначения препарата Оланзапин Канон пациентам старше 65 лет рекомендуется осуществлять контроль артериального давления.
Тромбоэмболия
Крайне редко наблюдается развитие венозной тромбоэмболии на фоне терапии оланзапином. Наличие причинно-следственной связи между приемом оланзапина и венозной тромбоэмболии не установлено. Однако учитывая, что у пациентов с шизофренией часто имеются приобретенные факторы риска венозной тромбоэмболии, требуется проводить совокупную оценку всех возможных факторов риска развития данного осложнения, в том числе, иммобилизации пациентов, и принимать необходимые меры по профилактике.
Нарушения функции печени
В отдельных случаях прием оланзапина, как правило, на ранних этапах терапии сопровождается транзиторным, асимптоматическим повышением показателей «печеночных» трансаминаз (ACT и АЛТ) в сыворотке крови. Отмечены редкие случаи гепатита. В очень редких случаях отмечался печеночный холестаз и иные смешанные повреждения печени. Особая предосторожность необходима при увеличении показателей ACT и/или АЛТ в сыворотке крови у пациентов с недостаточностью функции печени, с ограниченным функциональным резервом печени или у пациентов, получающих лечение потенциально гепатотоксическими препаратами. В случае увеличения показателей ACT и/или АЛТ во время лечения оланзапином, требуется тщательное наблюдение за пациентом и, при необходимости, снижение дозы препарата Оланзапин Канон. При выявлении гепатита, в том числе гепатоклеточного, холестатического или смешанного, препарат Оланзапин Канон следует отменить.
Гипергликемия и сахарный диабет
Отмечается более высокая распространенность сахарного диабета у пациентов с шизофренией. Как и при приеме некоторых других антипсихотических препаратов очень редко отмечались случаи гипергликемии, сахарного диабета, обострения ранее существовавшего сахарного диабета, кетоацидоза и диабетической комы. Не установлена причинно-следственная связь между антипсихотическими препаратами и этими состояниями. Рекомендуется тщательный клинический мониторинг пациентов с сахарным диабетом и пациентов с факторами риска развития сахарного диабета. Для всех групп пациентов, не зависимо от индекса массы тела, наблюдалось клинически значимое увеличение массы тела. Увеличение на 7% и более от среднего значения после проведения короткого курса лечения (средняя продолжительность - 47 дней) наблюдалось очень часто (22,2%), увеличение на 15% и более было частым (4,2 %) и увеличение на 25 % и более было нечастым (0,8 %). У пациентов, получающих более длительное лечение (не менее 48 недель) повышение на > 7 % > 15 % и > 25 % было очень частым (64,4 %, 31,7 %, 12,3 % соответственно).
Изменения липидного профиля
У пациентов, получавших оланзапин, наблюдаются нежелательные изменения липидного спектра. Рекомендуется контроль липидного профиля и клиническое наблюдение.
Эпилептические припадки
Препарат Оланзапин Канон следует применять с осторожностью у пациентов с эпилептическими припадками в анамнезе или подверженных воздействию факторов, снижающих порог судорожной готовности. У таких пациентов при лечении оланзапином судорожные припадки наблюдаются редко.
Гематологические изменения
Как и в случае применения других нейролептиков, следует проявлять осторожность при терапии оланзапином пациентов с пониженным количеством лейкоцитов и/или нейтрофилов в периферической крови, обусловленным различными причинами; с признаками угнетения или токсического нарушения функции костного мозга под воздействием лекарственных средств в анамнезе; с угнетением функции костного мозга, обусловленного сопутствующим заболеванием, радиотерапией или химиотерапией в анамнезе; с гиперэозинофилией или миелопролиферативным заболеванием. В клинических исследованиях применение оланзапина у пациентов с клозапинзависимой нейтропенией или агранулоцитозом в анамнезе не сопровождалось рецидивами указанных расстройств. О развитии нейтропении сообщалось, главным образом, при сочетанной терапии оланзапином и вальпроевой кислотой.
Антихолинергическая активность
Терапия оланзапином редко сопровождается антихолинергическими побочными эффектами. Однако клинический опыт применения оланзапина у пациентов с сопутствующими заболеваниями ограничен, поэтому рекомендуется проявлять осторожность при назначении препарата Оланзапин Канон пациентам с клинически значимой гипертрофией предстательной железы, паралитической непроходимостью кишечника и подобными состояниями.
Дофаминергический антагонизм
В условиях in vitro оланзапин проявляет антагонизм в отношении дофаминовых рецепторов и, как и другие нейролептики, теоретически может подавлять действие леводопы и агонистов дофамина. Общая активность в отношении ЦНС. С учетом основного действия оланзапина на ЦНС, следует соблюдать осторожность при использовании оланзапина в сочетании с другими лекарственными препаратами центрального действия и алкоголем.
Суицид
Риск совершения суицидальной попытки пациентами с шизофренией и биполярным расстройством первого типа обусловлен самими указанными заболеваниями. В связи с этим на фоне проведения фармакотерапии требуется тщательное наблюдение за теми пациентами, у которых риск суицида особенно высок. При назначении препарата Оланзапин Канон следует стремиться к минимизации количества таблеток, принимаемых пациентом, с тем, чтобы уменьшить риск передозировки.
Отмена терапии
В случае резкой отмены оланзапина редко (0,01 - 0,1 %) развивается потливость, бессонница, тремор, тошнота и рвота. При отмене препарата рекомендуется постепенное снижение дозы.
Дети и подростки до 18 лет
Оланзапин не рекомендуется к применению у детей и подростков до 18 лет, в связи с отсутствием достаточных данных по эффективности и безопасности. В краткосрочных исследованиях, которые проводились у подростков 13-17 лет, было отмечено более значительное увеличение массы тела и изменение концентрации липидов и пролактина, чем в аналогичных исследованиях у взрослых.
Влияние на способность управления транспортными средствами
Пациентам, принимающим препарат Оланзапин Канон, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и работе, требующей быстроты психомоторных реакций, поскольку оланзапин может вызывать сонливость, головокружение.
Передозировка
Частые симптомы: тахикардия, возбуждение/агрессивность, расстройство артикуляции, различные экстрапирамидные расстройства и нарушения сознания разной степени тяжести (от седативного эффекта до комы).
Другие клинически значимые последствия: делирий, судороги, злокачественный нейролептический синдром, угнетение дыхания, аспирация, артериальная гипертензия или гипотензия, аритмии сердца (< 2 % случаев передозировки), остановка сердца и дыхания. Минимальная доза при острой передозировке с летальным исходом по данным исследований - 450 мг, максимальная доза при передозировке с благоприятным исходом (выживание) - 2000 мг.
Лечение: Специфического антидота для оланзапина не существует. Не рекомендуется провоцирование рвоты. Могут быть показаны стандартные процедуры при передозировке (промывание желудка, назначение активированного угля). Совместное назначение активированного угля приводит к снижению биодоступности оланзапина при приеме внутрь до 50-60 %. Показано симптоматическое лечение в соответствии с клиническим состоянием и контроль над функциями жизненно важных органов, включая лечение артериальной гипотонии, нарушения кровообращения и поддержание дыхательной функции. Не следует применять эпинефрин, дофамин и другие симпатомиметики, которые являются агонистами бета-адренорецепторов, так как стимуляция этих рецепторов может усугублять артериальную гипотензию.
Показания
Шизофрения у взрослых. Оланзапин Канон показан для лечения обострений, поддерживающей и длительной противорецидивной терапии пациентов с шизофренией.
Биполярное аффективное расстройство у взрослых. Препарат Оланзапин Канон в виде монотерапии или в комбинации с препаратами лития или вальпроевой кислоты показан для лечения острых маниакальных или смешанных эпизодов при биполярном аффективном расстройстве с/без психотических проявлений и с/без быстрой смены фаз. Препарат Оланзапин Канон показан для предотвращения рецидивов у пациентов с биполярным расстройством, у которых оланзапин был эффективен при лечении маниакальной фазы.
В комбинации с флуоксетином препарат Оланзапин Канон показан для лечения депрессивных состояний, связанных с биполярным расстройством.
Терапевтически резистентная депрессия
В комбинации с флуоксетином препарат Оланзапин Канон показан для лечения терапевтически резистентной депрессии у взрослых пациентов (большие депрессивные эпизоды при наличии в анамнезе неэффективного применения двух
Противопоказания
Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата
При риске развития глаукомы
Закрытоугольная глаукома
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не доказаны)
Период грудного вскармливания
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность: из-за недостаточного опыта применения оланзапина во время беременности, препарат Оланзапин Канон следует назначать во время беременности только в том случае, если возможная польза для матери значительно превышает потенциальный риск для плода. Пациенты должны быть предупреждены, что в случае наступления или планирования беременности в период лечения препаратом Оланзапин Канон необходимо сообщить об этом своему лечащему врачу. Были получены очень редкие сообщения о том, что у новорожденных, чьи матери принимали оланзапин в III триместре беременности, отмечались тремор, мышечная гипертония, летаргия, сонливость.
Грудное вскармливание: оланзапин выделяется с грудным молоком, поэтому в период терапии препаратом Оланзапин Канон грудное вскармливание следует прекратить. Средняя дозировка, получаемая ребенком (мг/кг) при достижении равновесной концентрации у матери, составляет 1,8 % дозы оланзапина матери (мг/кг).
Лекарственное взаимодействие
Метаболизм оланзапина может изменяться под действием ингибиторов или индукторов изоферментов цитохрома Р450, проявляющих специфическую активность в отношении изофермента CYP1A2. Клиренс оланзапина повышается у курящих пациентов и у пациентов, принимающих карбамазепин (в связи с увеличением активности изофермента CYP1A2). Известные потенциальные ингибиторы изофермента CYP1A2 могут снижать клиренс оланзапина. Оланзапин не является потенциальным ингибитором активности изофермента CYP1A2, поэтому при приеме оланзапина фармакокинетика лекарственных средств, таких как теофиллин, в основном метаболизируемых при участии изофермента CYP1А2, не изменяется.
В клинических исследованиях показано, что однократное введение дозы оланзапина на фоне терапии следующими препаратами не сопровождается подавлением метаболизма следующих лекарственных средств: имипрамином или его метаболитом дезипрамином (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарином (CYP2C19), теофиллином (CYP1A2) или диазепамом (CYP3A4, CYP2C19). Не выявлено признаков лекарственного взаимодействия при применении оланзапина в сочетании с препаратами лития или бипериденом. На фоне устойчивой концентрации оланзапина изменения фармакокинетики этанола не отмечается. Однако прием этанола вместе с оланзапином. может сопровождаться усилением фармакологических эффектов оланзапина, например, седативного действия. Однократная доза алюминий- или магний-содержащего антацида или циметидина не нарушают биодоступность оланзапина при приеме внутрь. Одновременное применение активированного угля снижает биодоступность оланзапина при приеме внутрь до 50-60 %. Флуоксетин (60 мг однократно или 60 мг ежедневно в течение 8 дней) вызывает увеличение максимальной концентрации оланзапина в среднем на 16 % и снижение клиренса оланзапина в среднем на 16 %. Степень влияния этого фактора значительно уступает выраженности индивидуальных различий в указанных показателях, поэтому обычно не рекомендуется изменять дозу оланзапина при его назначении в комбинации с флуоксетином.
Флувоксамин, ингибитор изофермента CYP1A2, снижает клиренс оланзапина. Результатом этого является среднее увеличение Стах оланзапина при введении флувоксамина на 54 % у некурящих женщин и на 77 % у курящих мужчин, среднее увеличение площади под фармакокинетической кривой (AUC) оланзапина на 52 % и 108 %, соответственно. Малые дозы оланзапина необходимо назначать пациентам, которые совместно получают лечение флувоксамином.
В исследованиях in vitro с использованием микросом печени человека показано, что оланзапин незначительно подавляет процесс образования глюкуронида вальпроата (основной путь метаболизма вальпроевой кислоты). Вальпроевая кислота также незначительно влияет на метаболизм оланзапина in vitro, поэтому клинически значимое фармакокинетическое взаимодействие между оланзапином и вальпроевой кислотой маловероятно.
По данным исследований in vitro, с использованием микросом печени человека, оланзапин также продемонстрировал крайне малый потенциал в подавлении активности следующих изоферментов цитохрома Р450: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 и CYP3A. Как и при применении других антипсихотических препаратов, при применении оланзапина следует соблюдать осторожность при одновременном применении с лекарственными препаратами, удлиняющими интервал QTc, а также влияющими на Центральную нервную систему.
(3033)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Рекомендована терапевтична доза препарату Оланзапін Канон становить від 5 мг до 20 мг на добу. Добову дозу необхідно підбирати індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта. Шизофренія у дорослих. Рекомендована початкова доза препарату Оланзапін Канон становить 10 мг один раз на добу. Гостра манія при біполярному розладі у дорослих. Рекомендована початкова доза препарату Оланзапін Канон становить 15 мг один раз на добу в якості монотерапії або 10 мг один раз у добу в комбінації з препаратами літію або вальпроєвої кислоти. Підтримуюча терапія при біполярному розладі у дорослих. Рекомендована початкова доза препарату Оланзапін Канон становить 10 мг один раз на добу. Пацієнтам, які отримували Оланзапін Канон для лікування гострої манії, рекомендується продовжувати підтримуючу терапію в тій же дозі. Депресія в рамках біполярного розладу у дорослих. Оланзапін Канон в комбінації з флуоксетином слід призначати 1 раз на день, ввечері. Початкова доза становить 5 мг оланзапина і 20 мг флуоксетина. Антидепресивну активність підтверджена при застосуванні оланзапина в дозі 6-12 мг (середня добова доза 7,4 мг) та флуокситина в дозі 25-30 мг (середня добова доза -39,3 мг). При необхідності допускається зміна дозувань як оланзапина, так і флуоксетину. Терапевтична резистентна депресія. Препарат Оланзапін Канон слід призначати в комбінації з флуоксетином 1 раз на день, ввечері. Початкова доза становить 5 мг оланзапина та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна дозувань як оланзапина, так і флуоксетину. Особливі групи пацієнтів У літніх пацієнтів зниження початкової дози (до 5 мг на добу) зазвичай не рекомендується, але можливо у пацієнтів старше 65 років при наявності факторів ризику (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнтам із захворюваннями печінки і/або нирок рекомендується зменшення початкової дози до 5 мг/добу. При помірній печінковій недостатності (цироз печінки, клас А і В за класифікацією Чайлд-П'ю печінково-клітинної недостатності у пацієнтів з цирозом печінки) початкова доза становить 5 мг/добу, можливе подальше збільшення дози з осторожностью. Жінкам не потребує зміни в дозуванні порівняно з чоловіками. У некурящих пацієнтів корекція дози у порівнянні з курцями не потрібно. Зниження початкової дози може бути рекомендований для пацієнтів з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, некурящий), які можуть уповільнювати метаболізм оланзапина.
Лікарська форма
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі жовтого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 10 мг містить��:
активна речовина: оланзапін 10 мг;
допоміжні речовини: гипролоза (гідроксипропілцелюлоза) низкозамещенная 3,5 мг, кальцію гідрофосфат 58 мг, натрію кроскармелоза 1,5 мг, манітол 75,5 мг, магнію стеарат 1,5 мг;
склад плівкової оболонки: опадрай II жовтий 5 мг, у тому числі: полівініловий спирт 2 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 1,01 мг, тальк 0,74 мг, титану діоксид 1,175 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,075 мг.Фармакологічна дія
Оланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком) з широким фармакологическим спектром впливу на ряд рецепторних систем. Встановлено спорідненість оланзапина до серотонінових 5-НТ2а/с, 5НТз, 5НТб; дофаминовым Db D2, Дз, D4, D5; мускаринових М1.5; адренергічною альфа1 і гістамінових Hi-рецепторів. В експериментах на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапина по відношенню до 5НТ, дофаминовым і холінергічними рецепторами. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш вираженою спорідненістю і активністю відносно серотонінових 5НТ2 рецепторів, порівняно з дофаміновими D2 рецепторами. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотическую активність) в більш низьких дозах, ніж дози, що спричиняють каталепсію (розлад, що відображає побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює противотревожный ефект при проведенні «анксіолітичного» тесту.
Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (марення, галюцинації і ін), так і негативних розладів.Фармакокінетика
Всмоктування та біодоступність після перорального прийому оланзапін хорошо всмоктується і максимальна концентрація (Стах) в плазмі досягається через 5-8 ч. Всмоктуваність оланзапина не залежить від прийому їжі. Концентрація оланзапина в плазмі змінюється лінійно і пропорційно дозі.
Розподіл: при концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл, близько 93 % оланзапина зв'язується з білками, в основному з альбуміном і з альфах -кислотним глікопротеїном. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм: оланзапин метаболізується в печінці в результаті процесів кон'югації і окислення. Ізоферменти CYP1A2 і CYP2D6 цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил і 2-гідроксиметил метаболітів оланзапина. Активність ізоферменту CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на рівень метаболізму оланзапина. Обидва метаболіти в дослідженнях на тварин мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена вихідною речовиною - оланзапином, активність його метаболітів виражена мо��її значно.
Виведення: при пероральному прийомі середня тривалість періоду напіввиведення (Т1/2) становить 33 ч. Кліренс оланзапина в плазмі становить 26 л/ч.
Фармакокінетичні показники оланзапина варіюють залежно від куріння, статі і віку .
Однак ступінь змін Тш і кліренсу під впливом кожного з зазначених факторів значно поступається ступеня відмінностей цих показників між окремими особами.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів
Стать: плазмовий кліренс у жінок нижче, годїм у чоловіків.
Вік: показники фармакокінетики у підлітків і у дорослих аналогічні.
Етнічна приналежність: відмінностей у фармакокінетиці оланзапина, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено.
Ниркова недостатність: достовірних відмінностей між середніми значеннями Тш і кліренсу оланзапина в плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок порівняно з особами з нормальною функцією нирок не встановлено. Близько 57 % міченого радіоізотопами оланзапина виводиться з сечею, в основному у формі метаболітів.>
Печінкова недостатність: у курців осіб з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапина нижче, ніж у некурящих без порушення функції печінки.Побічні дії
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ):
дуже часто > 10%
часто< 10 %і > 1 %
нечасто< 1%і>0,1 %
рідко<0,1 %і>0,01%
дуже рідко - < 0,01 %, включаючи окремі повідомлення
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
часто: еозинофілія;
нечасто: лейкопенія, нейтропенія;
рідко: тромбоцитопения;
Порушення з боку імунної системи
дуже рідко: алергічні реакції (анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, шкірний свербіж, кропив'янка);
Порушення з боку обміну речовин
дуже рідко: розвиток або декомпенсація цукрового діабету, в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, в тому числі з летальним наслідком; після відміни терапії, через 9-12 місяців лікування, можливе зниження концентрації глюкози в крові;
Порушення з боку обміну речовин і харчування
дуже часто: збільшення маси тіла;
часто: підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту;
Зміна концентрації глюкози від нормальних значень натще (<5,5 б ммоль/л) до повышеньгх (>7 ммоль/л) спостерігається часто. Зміна концентрації глюкози від прикордонних значень (>5,5 б ммоль/л - <7 ммоль/л) до підвищених (>7 ммоль/л) спостерігається дуже часто;
дуже рідко: гіпертригліцеридемія, гиперхолистеринемия; частота не відома: здуття живота;
Порушення з боку нервової системи дуже часто: сонливість;
часто: запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія;
нечасто: судоми (частіше на тлі судомного синдрому в анамнезі);
дуже рідко: злоякісний нейролептичний синдром, дистонія (включаючи окулогирний криз), пізня дискінезія, синдром «відміни» (пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота або блювання);
Порушення з боку серця
нечасто: брадикардія, подовження інтервалу QT;
дуже рідко: шлуночкова тахікардія/ фібриляція шлуночків, раптова смерт��;
Порушення з боку судин часто: ортостатична гіпотензія;
дуже рідко: тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен;
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
часто: транзиторні антихолінергічні ефекти, у тому числі сухість у роті, запор; рідко: панкреатит;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
часто: тимчасове підвищення активності «печінкових» трансфераз (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), особливо в ранній період досліджено��я;
рідко: гепатит (включаючи печінково-клітинний, гепатоцелюлярний або змішаний).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
часто: шкірні висипання;
нечасто: реакції фотосенсибілізації;
дуже рідко: алопеція;
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
рідко: рабдоміоліз;
частота не відома: артралгія;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
нечасто: нетримання сечі;
рідко: затримка початку сечовипускання;
Частота неизвестн��: підвищення рівня сечової кислоти;
Порушення з боку статевих органів та молочної залози
рідко: пріапізм.
Загальні розлади та порушення у місці введення
часто: астенія, втома, набряки;
рідко: гіпотермія;
частота не відома: лихоманка;
Лабораторні та інструментальні дані
дуже часто: збільшення концентрації пролактину в плазмі, але клінічні прояви (наприклад, гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз) рідко. У більшості пацієнтів рівень пролактину спонтанно ��ормализовался без відміни препарату;
часто: збільшення активності креатинфосфокінази (КФК), загального білірубіну;
дуже рідко: збільшення активності лужної фосфатази.
Небажані ефекти в особливих терапевтичних групах
Дуже часті (> 10 %) небажаним ефектом при застосуванні оланзапина у пацієнтів з психозом на тлі деменції є порушення ходи та падіння. Частими (< 10 % і > 1 %) небажаними ефектами при застосуванні оланзапина у літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції є нетримання сечі та пневмонія.
У пацієнтів з психозом, індукованим прийомом препарату агоніста дофамінових рецепторів при хворобі Паркінсона, дуже часто відзначається посилення симптомів паркінсонізму. Також у цій групі пацієнтів дуже часто спостерігаються галюцинації. У пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін в комбінації з препаратами літію або вальпроєвої кислоти, дуже частими небажаними ефектами є збільшення ваги, сухість у роті, підвищення апетиту, тремор, і частими - розлад мовлення.
Дані про побічну дію препарату за результатами клінічних досліджень:
В ході клінічних досліджень, випадки паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, що приймають оланзапін, були більш частими, але відмінність з групою плацебо не було статистично значущим.
У пацієнтів, які приймали оланзапін, випадки розвитку паркінсонізму, акатизії, дистонії спостерігалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували титрованные дози галоперидолу. Через відсутність подібної інформації про наявність у пацієнтів в анамнезі гострих і пізніх дискінезій, в даний час не��озможно зробити висновок про те, що оланзапін в меншій мірі викликає розвиток пізніх дискінезій або інших пізніх екстрапірамідальних синдромів.
У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів, концентрація пролактину в плазмі перевищувала верхню межу норми у приблизно 30 % пацієнтів з нормальними вихідними показниками пролактину. У більшості таких пацієнтів збільшення концентрації пролактину було помірним, і менш ніж у 2 рази перевищував верхню межу норми. У пацієнтів, які приймали оланзапін, порушення��ія з боку статевих органів та молочної залози, можливо пов'язані з прийомом оланзапина (аминорея, збільшення молочних залоз, галакторея у жінок, гінекомастія і збільшення молочних залоз у чоловіків) зустрічалися нечасто. Сексуальна дисфункція, можливо пов'язана з прийомом оланзапина (еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо в чоловіків та жінок), спостерігалися часто.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Клінічне поліпшення може займати кілька днів і вимагає спостереження за пацієнтом.
Злоякісний нейролептический синдром
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи препарат Оланзапін Канон, проте до теперішнього часу немає даних, що підтверджують достовірну зв'язок прийому оланзапина з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміна психічного статусу і вегетативні порушення (неста��ильный пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення рівня креатинінфосфокінази, миоглобинурию (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають скасування всіх нейролептиків, включаючи препарат Оланзапін Канон.
Пізня дыскинезия
Лікування ола��запином рідше супроводжується розвитком дискінезії, що потребує медикаментозної корекції, ніж при застосуванні галоперидолу. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується зниження дози або відміна препарату Оланзапін Канон. Слід враховувати, що при перекладі на препарат Оланзапін Канон симптоми пізньої дискінезії можуть розвиватися внаслідок одномоментної відміни попередньої терапії. Симптоми пізньої дискінезії можуть наростати або манифестировать після відміни препарату.
Хвороба Паркінсона
Ефективність при застосуванні при хворобі Паркінсона не перевищує плацебо (з метою купірування ятрогенних психозів). Не рекомендується застосування препарату Оланзапін Канон при лікуванні психозів, індукованих прийомом агоністів дофамінових рецепторів при хворобі Паркінсона, у таких пацієнтів відзначається посилення симптомів паркінсонізму та галюцинації.
Досвід застосування у пацієнтів літнього віку з психозом на тлі деменції
Цереброваскулярні нежел��позитивні явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні випадки, відзначаються у пацієнтів літнього віку з психозом на фоні деменції. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалися більш висока частота церебровасулярных небажаних явищ у пацієнтів у групі оланзапина, порівняно з групою плацебо. Дані пацієнти мали попередні фактори ризику (цереброваскулярні порушення (в анамнезі), транзиорная ішемічна атака, артеріальна гіпертензія, паління), а також супутні захворювання та/або приїм лікарських препаратів, з часу пов'язані . з цереброваскулярними порушеннями.
Ефективність оланзапина у літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції не встановлена. Основними факторами ризику підвищеної смертності для даної групи пацієнтів при лікуванні оланзапином є вік > 80 років, седація, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легенів (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатніх даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярньгх порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), і фактори ризику у цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапина всередину і при внутрішньом'язових ін'єкціях. Препарат Оланзапін Канон не рекомендований для терапії пацієнтів з психозом на фоні деменції.
Розвиток ризику раптової смерті
Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику виникнення смерті внаслідок гострої серцевої недостатності порівняно з випадками смерті внаслідок пролад серцевої недостатності у пацієнтів, які не приймають нейролептики.
Тривалість інтервалу QT
Нечасто відзначалося клінічно значуще збільшення QT-інтервалу у пацієнтів, які отримували оланзапін, на тлі відсутності значущих відмінностей з плацебо щодо частоти виникнення небажаних явищ з боку серця. Однак, також як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, рекомендується дотримуватись обережності при призначенні препарату Оланзапін Канон у поєднанні з препаратами, які можуть подовжувати інтервал QT, особенно у пацієнтів літнього віку з природженим подовженням інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією і гіпомагніємією.
Постуралъная гіпотензія
Постуральна гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів літнього віку. Як і при застосуванні інших нейролептиків, у разі призначення препарату Оланзапін Канон пацієнтам старше 65 років рекомендується здійснювати контроль артеріального тиску.
Тромбоемболія
Вкрай рідко спостерігається розвиток венозно�� тромбоемболії на тлі терапії оланзапином. Наявність причинно-наслідкового зв'язку між прийомом оланзапина і венозної тромбоемболії не встановлено. Однак враховуючи, що у пацієнтів із шизофренією часто є набуті фактори ризику венозної тромбоемболії, потрібно проводити сукупну оцінку всіх можливих факторів ризику розвитку даного ускладнення, в тому числі, іммобілізації пацієнтів, і приймати необхідні заходи з профілактики.
Порушення функції печінки
В окремих випадках прийом оланзапина, як правило, на раннїх етапах терапії супроводжується транзиторним, асимптоматическим підвищенням показників печінкових» трансаміназ (АСТ і АЛТ) у сироватці крові. Відзначені поодинокі випадки гепатиту. У дуже рідкісних випадках відзначався печінковий холестаз та інші змішані пошкодження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні показників АСТ і/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів із недостатністю функції печінки, із обмеженим функціональним резервом печінки або у пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У случаї збільшення показників АСТ і/або АЛТ під час лікування оланзапином, потрібно ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози препарату Оланзапін Канон. При виявленні гепатиту, у тому числі гепатоклеточного, холестатичного або змішаного, препарат Оланзапін Канон слід відмінити.
Гіперглікемія і цукровий діабет
Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів з шизофренією. Як і при прийомі інших антипсихотичних препаратів дуже рідко відмічались випадки р��пергликемии, цукрового діабету, загострення раніше існуючого цукрового діабету, кетоацидозу та діабетичної коми. Не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між антипсихотичними препаратами і цими станами. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету. Для всіх груп пацієнтів, не залежно від індексу маси тіла, спостерігалося клінічно значуще збільшення маси тіла. Збільшення на 7% і більше від середнього значення після проведення кор��ткого курсу лікування (середня тривалість - 47 днів) спостерігалося дуже часто (22,2%), збільшення на 15% і більше було частим (4,2 %) та збільшення на 25 % і більше було нечастим (0,8 %). У пацієнтів, які отримують більш тривале лікування (не менше 48 тижнів) підвищення на 7 % > 15 % і > 25 % було дуже частим (64,4 %, 31,7 %, 12,3 % відповідно).
Зміни ліпідного профілю
У пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігаються небажані зміни ліпідного спектру. Рекомендується контроль ліпідного профілю та клінічне спостереження.
Эпилептически�� припадки
Препарат Оланзапін Канон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапином судомні припадки спостерігаються рідко.
Гематологічні зміни
Як і у випадку застосування інших нейролептиків, слід проявляти обережність при терапії оланзапином пацієнтів зі зниженим кількістю лейкоцитів і/або нейтрофілів у периферичній крові, зумовленим різними причинами; з ознаками пригнічення або токсичного порушення функції кісткового мозку під впливом лікарських засобів в анамнезі; з пригніченням функції кісткового мозку, обумовленого супутнім захворюванням, радіотерапією або хіміотерапією в анамнезі; з гиперэозинофилией або миелопролиферативным захворюванням. У клінічних дослідженнях застосування оланзапина у пацієнтів з клозапинзависимой нейтропенією або агранулоцитозом в анамнезі не супроводжувалося рецидивами зазначених розладів. Про розвиток нейтропенії з��спілкувалося, головним чином, при поєднаної терапії оланзапином і вальпроєвою кислотою.
Антихолинергическая активність
Терапія оланзапином рідко супроводжується антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапина у пацієнтів з супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується проявляти обережність при призначенні препарату Оланзапін Канон пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною непрохідністю кишечника і подібними станіиями.
Дофаминергический антагонізм
В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів і, як і інші нейролептики, теоретично може пригнічувати дію леводопи та агоністів дофаміну. Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапина на ЦНС, необхідно дотримуватись обережності при використанні оланзапина в поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії і алкоголем.
Суїцид
Ризик скоєння суїцидальної спроби пацієнтами з шизоф��енией і біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, у яких ризик суїциду особливо високий. При призначенні препарату Оланзапін Канон слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, з тим, щоб зменшити ризик передозування.
Скасування терапії
У разі різкої відміни оланзапина рідко (0,01 - 0,1 %) розвивається пітливість, безсоння, тремор, нудота і блювота. При відзначається��е препарату рекомендується поступове зниження дози.
Діти і підлітки до 18 років
Оланзапін не рекомендується до застосування у дітей та підлітків до 18 років, у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності і безпеки. В короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла і зміна концентрації ліпідів і пролактину, ніж в аналогічних дослідженнях у дорослих.
Вплив на здатність керування транспортними засобами
Хворим��ам, які приймають препарат Оланзапін Канон, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і роботі, що вимагає швидкості психомоторних реакцій, оскільки оланзапін може викликати сонливість, запаморочення.
Передозування
Часті симптоми: тахікардія, збудження/агресивність, розлад артикуляції, різні екстрапірамідні розлади і порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седації до коми).
Інші клінічно значущі наслідки: делірій, судоми, злоякісний ній��олептический синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії серця (< 2 % випадків передозування), зупинка серця і дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні з летальним результатом за даними досліджень - 450 мг, максимальна доза при передозуванні із сприятливим результатом (виживання) - 2000 мг.
Лікування: Специфічного антидоту для оланзапина не існує. Не рекомендується провокування блювання. Можуть бути показані стандартні процедури при передозуванні (промивання шлунка, призначення активованого вугілля). Спільне призначення активованого вугілля призводить до зниження біодоступності оланзапина при прийомі всередину до 50-60 %. Показано симптоматичне лікування у відповідності з клінічним станом і контроль над функціями життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотонії, порушення кровообігу і підтримка дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністами бета-адренорецепторів, так як стимуляція цих рецепторів може посилювати артериальную гіпотензію.Свідчення
Шизофренія у дорослих. Оланзапін Канон показаний для лікування загострень, підтримуючої та тривалої протирецидивної терапії пацієнтів з шизофренією.
Біполярний афективний розлад у дорослих. Препарат Оланзапін Канон у вигляді монотерапії або в комбінації з препаратами літію або вальпроєвої кислоти показаний для лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз. Препарат Оланзапін Канон покизан для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективний при лікуванні маніакальної фази.
У комбінації з флуоксетином препарат Оланзапін Канон показаний для лікування депресивних станів, пов'язаних з біполярним розладом.
Терапевтично резистентна депресія
У комбінації з флуоксетином препарат Оланзапін Канон показаний для лікування терапевтично резистентної депресії у дорослих пацієнтів (великі депресивні епізоди при наявності в анамнезі неефективного застосування двохПротипоказання
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату
При ризику розвитку глаукоми
Закритокутова глаукома
Вік до 18 років (ефективність і безпека не доведені)
Період грудного вигодовування
Застосування в період вагітності і годування груддю
Вагітність: через недостатній досвід застосування оланзапина під час вагітності препарат Оланзапін Канон слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо можлива користь для матері значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що в разі настання або планування вагітності в період лікування препаратом Оланзапін Канон необхідно повідомити про це свого лікаря. Були отримані дуже рідкісні повідомлення про те, що у новонароджених, чиї матері приймали оланзапін в III триместрі вагітності, відмічались тремор, м'язова гіпертонія, летаргія, сонливість.
Грудне вигодовування: оланзапін виділяється з грудним молоком, тому в період терапії препаратом Про��анзапин Канон грудне вигодовування слід припинити. Середня доза, отримувана дитиною (мг/кг) при досягненні рівноважної концентрації у матері, становить 1,8 % дози оланзапина матері (мг/кг).Лікарська взаємодія
Метаболізм оланзапина може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів цитохрому Р450, що виявляють специфічну активність щодо ізоферменту CYP1A2. Кліренс оланзапина підвищується у пацієнтів-курців та у пацієнтів, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності изофермента CYP1A2). Відомі потенційні інгібітори ізоферменту CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапина. Оланзапін не є потенційним інгібітором активності ізоферменту CYP1A2, тому при прийомі оланзапина фармакокінетика лікарських засобів, таких як теофілін, в основному метаболизируемых за участю ізоферменту CYP1A2, не змінюється.
У клінічних дослідженнях показано, що одноразове введення дози оланзапина на тлі терапії такими препаратами не супроводжується пригніченням метаболізму таких лікарських засобів: имипрамином або його метаболітом дезипрамином (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарином (CYP2C19), теофіліном (CYP1A2) або діазепамом (CYP3A4, CYP2C19). Не виявлено ознак лікарської взаємодії при застосуванні оланзапина у поєднанні з препаратами літію або бипериденом. На тлі стійкої концентрації оланзапина зміни фармакокінетики етанолу не відзначається. Однак прийом етанолу разом з оланзапином. може супроводжуватися посиленням фармакологічних ефектів оланзапина, наприклад, седативної дії. Одноразова доза алюміній або магній-містить антацида або циметидину не порушують біодоступність оланзапина при прийомі всередину. Одночасне застосування активованого вугілля знижує біодоступність оланзапина при прийомі всередину до 50-60 %. Флуоксетин (60 мг одноразово або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє збільшення максимальної концентрації оланзапина в середньому на 16 % і зниження кліренсу оланзапина в середньому на 16 %. Ступінь впливу цього чинника значно поступається вираженості індивідуальних відмінностей у зазначених показниках, тому зазвичай не рекомендується змінювати дозу оланза��їна при його призначенні в комбінації з флуоксетином.
Флувоксамін, інгібітор ізоферменту CYP1A2, зменшує кліренс оланзапина. Результатом цього є середнє збільшення Стах оланзапина при введенні флувоксаміну на 54 % у некурящих жінок і на 77 % у чоловіків-курців, середнє збільшення площі під фармакокінетичною кривою (AUC) оланзапина на 52 % та 108 % відповідно. Малі дози оланзапина необхідно призначати пацієнтам, які спільно отримують лікування флувоксаміном.
У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки чолов��ка показано, що оланзапін незначно пригнічує процес утворення глюкуроніду вальпроату (основний шлях метаболізму вальпроєвої кислоти). Вальпроєва кислота також незначно впливає на метаболізм оланзапина in vitro, тому клінічно значуще фармакокінетична взаємодія між оланзапином і вальпроєвою кислотою малоймовірно.
За даними досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, оланзапін також продемонстрував вкрай малий потенціал у придушенні активності наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A. Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, при застосуванні оланзапина слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QTc, а також впливають на Центральну нервову систему.
