Оланзапин 0,01 n30 табл /алси фарма/ (Оланзапин 0,01 n30 табл /алси фарма/)

Дозування

нутро. Оланзапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на всмоктування оланзапина. Шизофренія: Рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг один раз на добу. Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Добову дозу необхідно підбирати індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта. Збільшення дози вище стандартної добової дози (10 мг) рекомендується проводити тільки після оцінки клінічної картини. При застосуванні препарату необхідмо регулярно оцінювати необхідність продовження терапії. Біполярний розлад Для лікування маніакального епізоду рекомендована початкова доза оланзапина становить 15 мг один раз на добу в якості монотерапії або 10 мг один раз на добу в комбінації з препаратами літію або вальпроєвою кислотою. Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта. Збільшення дози вище стандартної добової рекомендується проводіть тільки після оцінки клінічної картини і з інтервалом не менше 24 годин. Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування маніакального епізоду, необхідно продовжити підтримуючу терапію в тій же дозі. У пацієнтів ремісії рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг один раз на добу. Надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально; залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 мг до 20 мг в день. Для лікування депресивного епізоду ол��нзапин слід призначати в комбінації з флуоксетином 1 раз на день, ввечері, незалежно від прийому їжі. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапина та 20 мг флуоксетину. Антидепресивну активність підтверджена при застосуванні оланзапина в дозі 6-12 мг (середня добова доза — 7.4 мг) та флуоксетину в дозі 25-30 мг (середня добова доза — 39.3 мг). При необхідності допускається зміна дози як оланзапина, так і флуоксетину. При застосуванні препарату необхідно регулярно оцінювати необхідність продовження терапії. Терапевтично резисттентная депресія Оланзапін слід призначати в комбінації з флуоксетином 1 раз на день, ввечері, незалежно від прийому їжі. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапина та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна дози як оланзапина, так і флуоксетину. Антидепресивну активність підтверджена при застосуванні оланзапина в дозі 6-12 мг і флуоксетину в дозі 25-30 мг. При застосуванні препарату необхідно регулярно оцінювати необхідність продовження терапії. Загальні правила вибору добової дози для особливих груп пациентопри пероральному прийомі Зниження початкової дози до 5 мг на добу рекомендується літнім пацієнтам або пацієнтам з іншими клінічними факторами ризику, включаючи тяжку ниркову недостатність або печінкову недостатність середнього ступеня тяжкості. Зниження початкової дози до 5 мг може бути рекомендовано для пацієнтів з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапина (див. таблицю 1). Застосування оланзапина не вивчалося у осіб молодше 13 років.

Передозування

Признаки і симптоми передозування Дуже частими (частота ?10%) симптомами при передозуванні оланзапина були тахікардія, ажитація/агресивність, порушення мови, різні екстрапірамідні розлади і порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седації до коми). Інші клінічно значущі наслідки передозування оланзапина включали делірій, судоми, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірацію, підвищення і зниження артеріального тиску, аритмії (<2% випадків передозування) та зупинку сердца і дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні з летальним результатом становила 450 мг, максимальна доза при передозуванні із сприятливим результатом (виживання) – 2 р. Медична допомога при передозуванні Специфічного антидоту для оланзапина не існує. Не рекомендується провокування блювання. Можуть бути показані стандартні процедури при передозуванні (промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Спільний прийом активованого вугілля і оланзапина показав зниження

Лікарська форма

Таблетки від світло-жовтого до желтого кольору, круглі, двоопуклі, допускаються вкраплення більш темного кольору.

Склад

1 таб.

оланзапін 10 мг

Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 101.2 мг, целюлоза мікрокристалічна - 102.8 мг, крохмаль прежелатинізований - 102.8 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.6 мг, магнію стеарат - 1.6 мг.

Фармакологічна дія

Оланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком).

У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість до 5-НТ2А/2С-, 5-НТ3-, 5-НТ6-серотонінових рецепторів, D1-, D2-, D3-, D4-, D5-дофами��овым рецепторів, м-холіноблокуючі ефекти обумовлені блокадою М1-5-холінорецепторів; також має спорідненість до ?1-адрено - та Н1-гістамінових рецепторів. В експериментах на тваринах був виявлений антагонізм по відношенню до серотонінових, дофаминовым і м-холінорецепторами. In vivo та in vitro оланзапін має більш вираженою спорідненістю і активністю по відношенню до 5-НТ2-серотонінових рецепторів порівняно з D2-дофаміновими рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних доф��минергических нейронів, і в той же час чинить незначну дію на стриарные нервові шляхи, які беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотическую активність) в більш низьких дозах, ніж дози, що спричиняють каталепсію (розлад, що відображає побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює противотревожный ефект при проведенні "анксіолітичного" тесту.

Оланзапін забезпечує статистично правдивимину реакцію як продуктивних (марення, галюцинації і ін), так і негативних розладів.

При одноразовому прийомі 10 мг оланзапина допомогою позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) на здорових добровольцях встановлено більшу спорідненість оланзапина до 5-НТ2А - ніж до D2-дофаминовым рецепторів. На томограмах пацієнтів з шизофренією показано, що у пацієнтів, чутливих до лікування оланзапином спорідненість до стриарным D2-рецепторів можна порівняти з ефектом у пацієнтів, чутливих до прийому клозапіну, і нижче ніж у пацієнтів, чутливих до варт��щення іншими антипсихотичними препаратами та рисперидоном.

Клінічна ефективність

У міжнародному, подвійному сліпому, порівняльному дослідженні пацієнтів з шизофренією, шизоаффективным або схожими розладами різного ступеня тяжкості депресивних симптомів (середнє початкове значення 16.6 за шкалою Монтгомері-Асберга для оцінки депресії), проспективному вторинному аналізі за шкалою настрою від вихідної до кінцевої точки контролю встановлено статистично значуще (р=0.001) поліпшення при прийомі оланзапина (-6.0) порів��постановою з галоперидолом (-3.1).

У пацієнтів з маніакальним або змішаним епізодом біполярного розладу в порівнянні з плацебо та препаратом вальпроєвої кислоти (дивальпроат) показана висока ефективність у зменшенні маніакальних симптомів протягом 3 тижнів. Порівняльні результати ефективності оланзапина і галоперидолу спостерігали у пацієнтів з симптоматичною ремісією манії і депресії через 6-12 тижнів.

У котерапии пацієнтів, що приймали препарат літію або вальпроєвої кислоти мінімум протягом 2 тижнів, ба�� прийом 10 мг оланзапина (котерапия з препаратом літію або вальпроєвої кислоти) призвів до значного зниження симптомів манії порівняно з монотерапією препаратами літію або вальпроєвої кислоти протягом 6 тижнів.

У 12-місячному дослідженні профілактики рецидиву маніакальних епізодів у пацієнтів, які досягли ремісії при прийомі оланзапина і потім рандомізованих в групу приймали препарат оланзапін, встановлено статистично значуще перевагу над плацебо за основним критерієм контролю виникнення рецидиву біполь��ного розладу і з точки зору запобігання рецидиву манії або рецидиву депресії.

У другому 12-місячному дослідженні профілактики рецидиву маніакальних епізодів у пацієнтів, які досягли ремісії при спільному прийомі оланзапина з препаратом літію, і потім рандомізованих в групу монотерапії оланзапином або препаратом літію. Ефективність від прийому оланзапина виявилася статистично незначима у порівнянні з препаратом літію за основним критерієм контролю рецидиву біполярного розладу (оланзапін 30.0%, літій 38.3%, р=0.055).

У 18-місячному дослідженні котерапии маніакальних або змішаних епізодів у пацієнтів, стабілізованих оланзапином і препаратами, стабілізуючими настрій (препарати літію або вальпроєвої кислоти), тривала спільна терапія оланзапином з препаратом літію або вальпроєвої кислоти виявилася статистично не значима в порівнянні з монотерапією препаратами літію або вальпроєвої кислоти з метою затримування появи рецидиву біполярного розладу, який визначається за діагностичним ознаками.

Фармакокінетика

П��після прийому всередину оланзапін добре всмоктується, Cmax в плазмі досягається через 5-8 ч. Абсорбція оланзапина не залежить від прийому їжі. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні 1-20 мг показано, що концентрація оланзапина в плазмі змінюється лінійно і пропорційно дозі.

Оланзапін метаболізується в печінці в результаті процесів кон'югації і окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-дезметил - і 2-гідроксиметилметаболітів оланзапина. Обидва метаболіти в дослідженнях на тварин мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена вихідним з'єднанням – оланзапином, володіє здатністю проникати через гематоенцефалічний бар'єр.

У здорових добровольців після прийому всередину середній T1/2 становить 33 год (21-54 год для 5-95%), а середній кліренс оланзапина з плазми — 26 л/год (12-47 л/год для 5-95%).

Фармакокінетичні показатели оланзапина варіюють залежно від куріння, статі і віку (див. таблицю 1):

Таблиця 1

Характеристики пацієнтів\0009Период напіввиведення (год)\0009Клиренс в плазмі (л/год)

Ставлення до паління\0009\0009

Некурящі\000938.6\000918.6

Курці\000930.4\000927.7

Підлогу\0009\0009

Жінки\000936.7\000918.9

Чоловіки\000932.3\000927.3

Вік\0009\0009

Похилого віку (65 років і старше)\000951.8\000917.5

Молодше 65 років\000933.8\000918.2

Однак ступінь змін періоду напіввиведення та кліренсу під впливом кожного з зазначених факторів ��начительно поступається ступеня відмінностей цих показників між окремими особами.

Показники фармакокінетики у підлітків (13-17 років) і у дорослих аналогічні. За даними клінічних досліджень, величина експозиції у підлітків на 27% вище, ніж у дорослих. Різниця демографічних параметрів між популяцією дорослих і підлітків полягала в тому, що серед підлітків було менше курців, а також відзначалися більш низькі середні показники маси тіла.

Достовірних відмінностей між середніми значеннями періоду напіввиведення та кліренсу оланзапина в плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок, у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено. Близько 57% радіоактивно міченого оланзапина виводиться з сечею в основному у вигляді метаболітів.

У курців осіб з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапина нижче, ніж у некурящих без порушення функції печінки.

При плазмовій концентрації оланзапина 7-1000 нг/мл його зв'язок з білками плазми становить близько 93%. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном і з кислим ?1-глікопротеїном. У дослідженні з участю осіб європейського, японського та китайського походження, відмінностей у фармакокінетиці оланзапина, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено. Активність ізоферменту CYP2D6 не впливає на метаболізм оланзапина.

Побічні дії

У наведеній нижче таблиці (див. таблицю 2) коротко викладені основні побічні ефекти та їх частота, зареєстровані під час клінічних випробувань та/або у післяреєстраційному періоді.

Таблиця 2

Система /Побічний ефект

(і виноска на коментар)\0009Частота ��обочных ефектів (класифікація ВООЗ)

дуже часто

(? 1/10)\0009часто

(? 1/100 до <1/10)\0009нечасто (?1/1000 до <1/100)\0009редко

(?1/10000 до <1/1000)\0009очень рідко (<1/10000) або частота не встановлена

1\00092\00093\00094\00095\00096

Порушення з боку крові та лімфатичної системи\0009

Лейкопенія (1, 3)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Нейтропенія (3)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Тромбоцитопенія (3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Еозинофілія (1)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Порушення з боку імунної системи\0009

Алергічні реакції

(анафилактическая реакція, ангіоневротичний набряк, шкірний свербіж або кропив'янка)(3\0009\0009\0009\0009\0009Х

Порушення з боку обміну речовин і харчування\0009

Підвищення маси тіла (2,4)\0009Х\0009\0009\0009\0009

Підвищення концентрації глюкози(3, 8)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Підвищення концентрації холестерину(3, 9)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Підвищення концентрації тригліцеридів (3, 10)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Глюкозурія (2)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Підвищення апетиту\0009\0009Х\0009\0009\0009

Розвиток або декомпенсація цукрового діабету, в деяких випадках супроводжується кет��ацидозом або комою, включаючи деякі випадки летального результату (3,8)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Гіпотермія(3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

З боку нервової системи\0009\0009

Сонливість (1)\0009Х\0009\0009\0009\0009

Акатизія (1, 6)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Запаморочення (1)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Паркінсонізм (1, 6)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Дискінезія (1, 6)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Дистонія (включаючи окулогирний криз) (2, 6)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Злоякісний нейролептичний синдром (2, 3)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Пізня дискінезія(3)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Амнезія\0009\0009\0009\0009\0009

Дизартрія\0009\0009\0009\0009\0009

Судоми (2, 7)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Синдром "відміни"(3,5)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Порушення з боку серця\0009

Брадикардія (2)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Подовження інтервалу QT (3)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Шлуночкова тахікардія/ фібриляція шлуночків, раптова смерть(1, 3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Порушення з боку судин\0009

Артеріальна гіпотензія, в т.ч. ортостатична гіпотензія (1)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Тромбоемболія легеневої артерії та тромбоз глибоких вен(3)\0009\0009\0009\0009Х\0009
/> Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння\0009

Носова кровотеча(1)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту\0009

Короткочасні м-холіноблокуючі ефекти, що включають запор і сухість у роті\0009\0009Х\0009\0009\0009

Здуття живота (2,3)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Панкреатит (3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів\0009

Минуще підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (АСТ), особливо в ранній період лікування(3)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Гепатит (включаючи печінково-клітинний, холестатическое чи змішане ураження печінки) (3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин\0009

Висип(3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Реакції світлочутливості (2)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Алопеція (3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Порушення з боку скелетно-м'язової тканини\0009\0009

Артралгія (2)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Рабдоміоліз(3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів\0009

Нетримання сечі\0009\0009\0009Х\0009\0009

Затримка початку сечовипускання\0009\0009\0009\0009\0009Х

Затримка сечі (3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Порушення з боку статевих органів та молочної залози\0009

Аменорея (3)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Гінекомастія (1)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Збільшення молочної залози у жінок\0009\0009\0009Х\0009\0009

Галакторея\0009\0009\0009Х\0009\0009

Пріапізм (1)\0009\0009\0009\0009\0009Х

Зниження лібідо в чоловіків та жінок (3)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Еректильна дисфункція у чоловіків(3)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Загальні розлади\0009

Астенія, втома (2)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Пірексія (2)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Набряк (2)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Лабораторні дані\0009

Збільшення концентрації пролактину в плазмі(1,11)\0009Х\0009\0009\0009\0009

Підвищення активності лужної фосфатази (2)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Підвищення активності креатинфосфокінази(3)\0009\0009\0009Х\0009\0009

Підвищення концентрації загального білірубіну(3)\0009\0009\0009\0009Х\0009

Підвищення рівня сечової кислоти(2)\0009\0009Х\0009\0009\0009

Коментарі до виносок для таблиці 2:

1) Дані, накопичені в ході плацебо-контрольованих клінічних випробувань, які проводилися для свідчення «Шизофренія, гостра фаза».

2) Узагальнені дані, накопичені в ході всіх клінічних випробувань.

3) Зареєстровані спонтанно побічні ефекти при постмаркетингових дослідженнях.

4) У всіх груп пацієнтів, незалежно від маси тіла, не спостерігалося клінічно значуще підвищення маси тіла.

Підвищення маси тіла на 7% і більше від середнього значення після проведення короткого курсу лікування (середня тривалість – 47 днів) спостерігалося дуже часто (22.2%), збільшення на 15% і більше було частим (4.2%) і збільшення на 25% і більше було нечастим (0.8%).

У пацієнтів, які отримують довготривале лікування (не менше 48 тижнів), підвищення на ?7, ?15 і ?25% було дуже частим (64.4; 31.7 і 12.3% відповідно).

5) При різкій відміні оланзапина спостерігалися такі симптоми, як підвищене потовиділення, безсоння, тремор, тривога, нудота або блювання.

6) В ході клінічних досліджень, випадки паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, що приймають оланзапін були частими, але відмінність з групою плацебо статистичес��і не значимо.

У пацієнтів, які приймали оланзапін, паркінсонізм, акатизія, дистонія спостерігалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували титрованные дози галоперидолу. Через відсутність докладної інформації про наявність у пацієнтів в анамнезі гострих і пізніх дискінезій, в даний час неможливо зробити висновок про те, що оланзапін в меншій мірі викликає розвиток пізніх дискінезій або інших пізніх екстрапірамідних синдромів.

7) Судоми в основному у пацієнтів з судомами в анамнезі або за наявності факторів ризику розвитку су��орог.

8) Часто спостерігалося збільшення концентрації глюкози від нормальних значень натще (<5.56 ммоль/л) до підвищених (?7 ммоль/л).

Зміна концентрації глюкози від прикордонних показників натще (?5.56–<7 ммоль/л) до підвищених (?7 ммоль/л) було дуже частим.

9) Часто спостерігалося збільшення концентрації холестерину від нормальних значень натще (<5.17 ммоль/л) до підвищених (?6.2 ммоль/л).

Зміна концентрації холестерину від прикордонних показників натще (?5.17–<6.2 ммоль/л) до підвищених (?6.2 ммоль/л) було дуже год��простими.

10) Часто спостерігалося збільшення концентрації тригліцеридів від нормальних значень натще (<1,69 ммоль/л) до підвищених (?2.26 ммоль/л).

Зміна концентрації тригліцеридів від прикордонних показників натще (?1.69–<2.26 ммоль/л) до підвищених (?2.26 ммоль/л) було дуже частим.

11) У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів концентрація пролактину в плазмі перевищувала верхню межу норми приблизно у 30 % пацієнтів з нормальними вихідними показниками пролактину. У більшості таких пацієнтів повели��ок в ток концентрації пролактину було помірним, і менш ніж у 2 рази перевищував верхню межу норми.

Небажані ефекти у особливих груп пацієнтів

Дуже часті (?10%) небажаним ефектом при застосуванні оланзапина у клінічних дослідженнях у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, було порушення ходи та падіння.

Частими (<10% та ?1%) небажаними ефектами при застосуванні оланзапина у пацієнтів літнього віку з психозом, пов'язаним з деменцією, були нетримання сечі та пневмонія.

Також часто спостерігалися пневмон��я, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У клінічних дослідженнях у пацієнтів з психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (?10%) і з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (?10%) і з більш високою частотою, ніж у групі плацебо.

У пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін в комбінації з препаратами лития або вальпроєвою кислотою, дуже частими (?10%) небажаними ефектами були збільшення маси тіла, сухість у роті, підвищення апетиту, тремор і часте (<10% та ?1%) розлади мови.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Суїцид

Ризик скоєння суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією і біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, у яких ризик суїциду особливо високий. При ��азначении оланзапина слід прагнути до минимилизации кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, з тим, щоб зменшити ризик передозування.

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміна психічного статусу�� і вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, миоглобинурию (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають скасування всіх нейролептиків, включаючи оланзапін.

Пізня дискінезія<br />
У порівняльних дослідженнях лікування оланзапином достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезій, які потребують медикаментозної корекції, ніж застосування типових та інших атипових нейролептиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезій при тривалій терапії нейролептиками. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при перекладі на оланзапін симптоми пізніх дискінезій можуть розвинутися внаслідок одномоментної відміни попередньої терапії. З брешемоєнем інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більш того, вказані симптоми можуть розвинутися і після припинення терапії.

Досвід застосування у пацієнтів літнього віку з психозом, пов'язаним з деменцією

Ефективність оланзапина у пацієнтів літнього віку з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даної категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапина була вищою, ніж у групі плацебо (3.5 % проти 1.5 % відповідно). Фактори ризику, які можуть пре��розташовувати цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапином, включають вік >80 років, седацию, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легенів (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї).

Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та (або) смертності (порівняно з плацебо) і фактори ризику у цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапина всередину і при внутрішньом'язових ін'єкціях.

Хвороба Паркінсона

Не рекомендується застосування оланзапина при лікуванні психозів, індукованих прийомом агоністів дофамінових рецепторів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (?10%) і з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (?10%) і з більш високою частотою, ніж у групі плацебо.

Порушення функції печінки

В окремих випадках прийом оланзапина, як правило, на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, безсимптомним збільшенням активності "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ) у сироватці крові. Відзначалися окремі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичному і змішаному ураженні печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT і (або) АЛТ в сироватці крові у пацієнтів із недостатністю функції печінки, із обмеженим функціональним резервом печінки або у пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT і (або) АЛТ під час лікування оланзапином потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози. При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапина, його застосування слід припинити.

Гіперглікемія і цукровий діабет

Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів з шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотических препаратів рідко відмічались випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, в тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Зміна ліпідного профілю

У ході плацебо-контрольованих досліджень, у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектру. Рекомендується клінічне набл��ження.

Розвиток ризику раптової смерті

Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику виникнення смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, у порівнянні з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики.

Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у літніх пацієнтів з деменцією

Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, инсуль��, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні випадки, відзначалися в дослідженнях оланзапина у пацієнтів літнього віку з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів у групі оланзапина, порівняно з групою плацебо (1.3 % проти 0.4 % відповідно).

Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, відзначався раніше слу��ай цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, паління), а також супутні захворювання і (або) прийом препаратів, з часу пов'язані з цереброваскулярними небажаними явищами.

Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією.

Судоми

Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лечении оланзапином судомні напади спостерігалися рідко.

М-холиноблокирующая активність

При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапином рідко супроводжувалася небажаними реакціями, зумовленими блокадою м-холінорецепторів. Однак клінічний досвід застосування оланзапина у пацієнтів з супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується проявляти обережність при призначенні оланзапина пацієнтам з клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичної кишкової непрохідний��стю, закритокутовою глаукомою та подібними станами.

Блокада дофамінових рецепторів

В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів і, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів.

Гематологічні зміни

З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів і (або) нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть викликативать нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої або хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією і (або) миелопролиферативными захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося, головним чином, при поєднанні оланзапина з вальпроатом.

У клінічних дослідженнях застосування оланзапина у пацієнтів з клозапинзависимой нейтропенією або агранулоцитозом в анамнезі не супроводжувалося рецидивами зазначених порушень. Про розвиток нейтропенії повідомлялося, головним чином, при поєднаної терапіі оланзапином і вальпроєвою кислотою.

Інтервал QT

У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з корекцією Фридериция [QTcF] >500 мс у пацієнтів з вихідним показником QTcF <500 мс) у пацієнтів, які отримували оланзапін, на тлі відсутності значущих відмінностей з плацебо щодо частоти виникнення небажаних явищ з боку серця. Однак, так само як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, рекомендується дотримуватись обережності при застосуванні в поєднанні оланзапина з препаратами, які можуть подовжувати інтервал QT, особливо у пацієнтів літнього віку з природженим подовженням інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією і гіпомагніємією.

Скасування терапії

У разі різкої відміни оланзапина вкрай рідко (<0.01 %) повідомлялось про гострому розвитку пітливість, безсоння, тремор, тривоги, нудоти і блювоти.

Тромбоемболія

Вкрай рідко (<0,01 %) повідомлялось про розвиток венозної тромбоемболії на тлі терапії оланзапином. Наявність причинно-следст��енной зв'язку між прийомом оланзапина і венозної тромбоемболії не встановлено. Однак враховуючи, що у пацієнтів із шизофренією часто є набуті фактори ризику венозної тромбоемболії, потрібно проводити сукупну оцінку всіх можливих факторів ризику розвитку даного ускладнення, в тому числі іммобілізації пацієнтів, і приймати необхідні заходи з профілактики.

Загальна активність щодо ЦНС

З урахуванням основної дії оланзапина на ЦНС, слід дотримуватися обережності при застосуванні оланзапина в поєднанні з ��ругими лікарськими препаратами центральної дії і алкоголем.

Постуральна гіпотензія

Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася в клінічних дослідженнях оланзапина у літніх. Також як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, у разі застосування оланзапина пацієнтам старше 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску.

Маса тіла

Під час лікування (до 6 тижнів) гострої фази шизофренії, коли в ході плацебо-контрольованих випробувань застосування оланзапіна, процентний показник для пацієнтів, у яких спостерігалася надбавка у вазі ?7% від базової лінії, різниця була статистично значуща і склала 29% у які приймали оланзапін, і лише 3% у групі плацебо. Середня прибавка у вазі цих пацієнтів, які приймали оланзапін, у гострій фазі склала 2.8 кг, Індекс маси тіла (ІМТ) завжди клінічно значуще підвищувався в досліджуваній групі. При тривалій терапії шизофренії оланзапином надбавка у вазі в середньому склала 5.4 кг, у 56% пацієнтів у тестовій групі маса тіла підвищилася більш ніж на 7% від базової л��нді. Для пацієнтів, які проходили тривалу терапію біполярного розладу, середня прибавка у вазі склала 3.8 кг, а число пацієнтів зі збільшенням маси більш ніж на 7% склало 31%.

Гіперпролактинемія

У ході контрольованих клінічних випробувань (не більше 12 тижнів) підвищення рівня пролактину в крові було встановлено у 30% пацієнтів тестової групи і 10.5% у групі плацебо (контрольної). Самі рівні підвищення концентрації пролактину були помірними. Виявлені клінічні появи включали: порушення менструації (годину��о), порушення сексуальних функцій (зокрема, еректильна дисфункція (у чоловіків), зниження або втрата лібідо (у чоловіків і жінок), анормальне оргазм) і з боку грудних залоз (нечасто).

Дисфагія

Поява порушення моторики стравоходу і аспірації пов'язані з застосуванням антипсихотичних лікарських засобів. Аспіраційна пневмонія є частою причиною захворюваності і смертності у пацієнтів з вираженою хворобою Альцгеймера, що вимагає обережності стосовно таких пацієнтів.

Регуляція температури тіла

Антипсихотичним препаратів в цілому приписується порушення здатності організму контролювати внутрішню температуру тіла. Відповідну обережності слід дотримуватись пацієнтам, які приймають оланзапін і при цьому перебувають в умовах, що сприяють підвищенню внутрішньої температури тіла. Наприклад, виконують енергійні фізичні вправи, піддані впливу високої температури навколишнього середовища, приймають спільно з оланзапином будь-який лікарський засіб з антихолінергічною активністю або находяться в умовах дегідратації (інтенсивно потіють).

Діти і підлітки до 18 років

Оланзапін не рекомендується до застосування у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності і безпеки. В короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла і зміна концентрації ліпідів і пролактину, ніж в аналогічних дослідженнях у дорослих.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами��

Пацієнтів, що приймають оланзапін, слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією механізмів, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.

Свідчення

— для лікування шизофренії. Оланзапін є ефективним для підтримки клінічного покращення в рамках тривалої терапії пацієнтів з шизофренією, які відповіли на початкове лікування;

— для лікування маніакального епізоду від середнього до тяжкого ступеня;

— для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним расстройсзаконодавством, у яких він виявився ефективним при лікуванні маніакальної фази;

— терапевтично резистентна депресія. У комбінації з флуоксетином оланзапін показаний для лікування терапевтично резистентної депресії у дорослих пацієнтів (великі депресивні епізоди при наявності в анамнезі неефективного застосування двох антидепресантів по дозі та тривалості курсу терапії, адекватних даному епізоду). Оланзапін в монотерапії не показаний для лікування терапевтично резистентної депресії.

Протипоказання

— гиперчувствитель��ость до будь-якого з компонентів препарату;

— протипоказаний особам до 18 років;

— дефіцит лактази;

— непереносимість лактози;

— глюкозо-галактозна мальабсорбція.

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Із-за недостатнього досвіду застосування оланзапина під час вагітності препарат слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнтки значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі наступ��ения або планування вагітності в період лікування оланзапином їм необхідно повідомити про це свого лікаря.

У новонароджених, чиї матері приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом третього триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/ або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися по силі і тривалості. Повідомлялося про ажитації, артеріальної гіпер - та гіпотензії, тремор, сонливість, респіраторному дистрес-синдромі або р��сстройстве харчування. Тому необхідно ретельно контролювати стан новонароджених.

У дослідженні було виявлено, що оланзапін проникає в грудне молоко. Середня доза, отримувана дитиною (мг/кг) при досягненні рівноважної концентрації у матері становила 1.8 % дози оланзапина матері (мг/кг). Не рекомендується годування груддю під час терапії оланзапином.

Лікарська взаємодія

Метаболізм оланзапина може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферменту цитохрому Р450, що виявляють специфічну а��ність щодо ізоферменту CYP1A2. Кліренс оланзапина підвищується у пацієнтів-курців та у пацієнтів, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності ізоферменту CYP1A2). Потенційні інгібітори ізоферменту CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапина. Оланзапін не є потенційним інгібітором ізоферменту CYP1A2, тому при прийомі оланзапина фармакокінетика лікарських засобів, таких як теофілін, в основному метаболизируемых ізоферментом СУР1А2, не змінюється.

У клінічних дослідженнях показано, що одноразове при��енение дози оланзапина на тлі терапії такими препаратами не супроводжувалося пригніченням метаболізму зазначених лікарських засобів: имипрамином або його метаболітом дезипрамином (ізоферменти CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарином (ізофермент CYP2C19), теофіліном (ізофермент CYP1A2) або діазепамом (ізофермент CYP3A4, CYP2C19). Не виявлено також ознак лікарської взаємодії при застосуванні оланзапина у поєднанні з препаратами літію або бипериденом.

На тлі рівноважної концентрації оланзапина зміни фармакокінетики етанолу не отмечалось. Однак прийом етанолу разом з оланзапином може супроводжуватися посиленням фармакологічних ефектів оланзапина, наприклад, седативної дії.

Флуоксетин (60 мг одноразово або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє збільшення максимальної концентрації (Cmax) оланзапина в середньому на 16% і зниження кліренсу оланзапина в середньому на 16%. Ступінь впливу цього чинника значно поступається вираженості індивідуальних відмінностей зазначених показників, тому зазвичай не рекомендується змінювати дозу оланзапина при його застосуванні в комбін��ції з флуоксетином.

Флувоксамін, інгібітор изофремента CYP1A2, зменшує кліренс оланзапина. Результатом цього є середнє збільшення Cmax оланзапина при введенні флувоксаміну на 54% у некурящих жінок і на 77% у чоловіків-курців, середнє збільшення AUC (площі під кривою "концентрація–час") оланзапина на 52% та 108% відповідно. Малі дози оланзапина необхідно призначати пацієнтам, які спільно отримують лікування флувоксаміном.

У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки людини показано, що оланзапін ab��ачительно пригнічує процес утворення глюкуроніду вальпроєвої кислоти (основний шлях метаболізму вальпроєвої кислоти). Вальпроєва кислота також незначно впливає на метаболізм оланзапина in vitro. Тому клінічно значуще фармакокінетична взаємодія між оланзапином і вальпроєвою кислотою малоймовірно.

Всмоктування оланзапина не залежить від прийому їжі.

Одноразова доза алюміній - або магнийсодержащих антацидів або циметидину не порушували біодоступність оланзапина при прийомі всередину. Одночасне застосування активованого вугілля і оланзапина знижував біодоступність останнього при прийомі всередину до 50-60 %.

За даними досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, оланзапін також продемонстрував вкрай малий потенціал інгібування активності наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A.