Дозировка
Оланзапин можно принимать вне зависимости от приема пищи, поскольку прием пищи не влияет на всасываемость препарата. Шизофрения. Рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 10 мг один раз в сутки. Терапевтические дозы оланзапина колеблются в диапазоне от 5 мг до 20 мг в сутки. Суточную дозу необходимо подбирать индивидуально в зависимости от клинического состояния пациента. Увеличение дозы свыше стандартной суточной дозы (10 мг) рекомендуется проводить только после оценки клинической картины. Биполярное аффективное расстройство I типа. Для лечения маниакального эпизода рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 15 мг один раз в сутки в качестве монотерапии или 10 мг один раз в сутки в комбинации с препаратами лития или вальпроевой кислотой. Терапевтические дозы оланзапина колеблются в диапазоне от 5 мг до 20 мг в сутки. Суточную дозу необходимо подбирать индивидуально, в зависимости от клинического состояния пациента. Увеличение дозы свыше стандартной суточной дозы рекомендуется проводить только после оценки клинического состояния пациента и с интервалом не менее 24 часов. Поддерживающая терапия при биполярном расстройстве: пациентам, принимавшим оланзапин для лечения маниакального эпизода, необходимо продолжить поддерживающую терапию в той же дозе. У пациентов в ремиссии рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 10 мг один раз в сутки. В дальнейшем суточную дозу необходимо подбирать индивидуально, в зависимости от клинического состояния пациента, в пределах от 5 мг до 20 мг в день. Для лечения депрессивного эпизода оланзапин следует назначать в комбинации с флуоксетином 1 раз в день, вечером, независимо от приема пищи. Как правило, начальная доза составляет 5 мг оланзапина и 20 мг флуоксетина. Антидепрессивная активность подтверждена при применении оланзапина в дозе 6 - 12 мг (средняя суточная доза - 7,4 мг) и флуоксетина в дозе 25 - 30 мг (средняя суточная доза - 39,3 мг). При необходимости допускается изменение дозы как оланзапина, так и флуоксетина. Терапевтически резистентная депрессия. Оланзапин следует назначать в комбинации с флуоксетином 1 раз в день, вечером, независимо от приема пищи. Как правило, начальная доза составляет 5 мг оланзапина и 20 мг флуоксетина. При необходимости допускается изменение дозы как оланзапина, так и флуоксетина. Антидепрессивная активность подтверждена при применении оланзапина в дозе 6 - 12 мг и флуоксетина в дозе 25 - 30 мг. Общие правила выбора суточной дозы при пероральном приеме для особых групп пациентов. Снижение начальной дозы до 5 мг в сутки рекомендуется пожилым пациентам или пациентам с другими клиническими факторами риска, включая тяжелую почечную недостаточность или печеночную недостаточность средней степени тяжести. Снижение начальной дозы может быть рекомендовано для пациентов с комбинацией факторов (пациенты женского пола, старческого возраста, некурящие), которые могут замедлять метаболизм оланзапина.
Лекарственная форма
таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
оланзапин (оланзапина форма 1) – 10 мг
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (лактопресс) (сахар молочный) – 148,4 мг; кальция стеарат – 1,6 мг;
Фармакологическое действие
Оланзапин является антипсихотическим средством (нейролептиком).
В доклинических исследованиях установлено сродство к 5-НТ2А/2С-, 5-НТ3-, 5-НТ6-серотониновым рецепторам; D1-, D2-, D3-, D4-, D5-дофаминовым рецепторам; м-холиноблокирующие эффекты обусловлены блокадой
м1-5-холинорецепторов; также обладает сродством к альфа1-адрено- и Н1-гистаминовым рецепторам.
В экспериментах на животных был выявлен антагонизм по отношению к серотониновым, дофаминовым и м-холинорецепторам. Invivo и invitroоланзапин обладает более выраженным сродством и активностью по отношению к 5-НТ2-серотониновым рецепторам по сравнению с D2-дофаминовыми рецепторами. По данным электро-физиологических исследований оланзапин селективно снижает возбудимость мезолимбических дофаминергических нейронов и в то же время оказывает незначительное действие на стриатные нервные пути, участвующие в регуляции моторных функций.
Фармакокинетика
После перорального приема оланзапин хорошо всасывается и его максимальная концентрация в плазме достигается через 5-8 часов. Всасываемость оланзапина не зависит от приема пищи. В исследованиях с разными дозами в диапазоне от 1 мг до 20 мг показано, что концентрации оланзапина в плазме изменяются линейно и пропорционально дозе.
Оланзапин метаболизируется в печени в результате процессов конъюгации и окисления. Основным циркулирующим метаболитом является
10-N-глюкуронид, который теоретически не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Изоферменты CYP1A2 и CYP2D6 цитохрома Р450 участвуют в образовании N-дезметил и 2-гидроксиметилметаболитов оланзапина. Оба метаболита в исследованиях на животных обладали значительно менее выраженной фармакологической активностью invivo, чем оланзапин. Основная фармакологическая активность препарата обусловлена исходным веществом оланзапином.
У здоровых добровольцев после перорального приема средняя длительность периода полувыведения (T1/2) составила 33 часа (21 - 54 часа для 5 - 95 %), а средний клиренс оланзапина в плазме – 26 л/ч (12 -47 л/ч для 5 - 95 %).
Фармакокинетические показатели варьируют в зависимости от курения, пола и возраста.
Однако степень изменений показателей периода полувыведения и клиренса под влиянием каждого из указанных факторов значительно уступает степени различий этих показателей между отдельными лицами.
Достоверных различий между средними значениями периода полувыведения и клиренса оланзапина в плазме у лиц с тяжелыми нарушениями функции почек, в сравнении с лицами с нормальной функцией почек, не установлено. Около 57 % меченого радиоизотопами оланзапина выводится с мочой, в основном в форме метаболитов.
У курящих лиц с незначительными нарушениями функции печени клиренс оланзапина ниже, чем у некурящих без нарушения функции печени.
При концентрации в плазме от 7 до 1000 нг/мл, с белками плазмы связывается около 93 % оланзапина. Оланзапин в основном связывается с альбумином и с кислым альфа1-гликопротеином. В исследовании с участием лиц европейского, японского и китайского происхождения, различий в фармакокинетике оланзапина, связанных с расовой принадлежностью, не установлено. Активность изофермента CYP2D6 цитохрома Р450 не влияет на уровень метаболизма оланзапина.
Побочные действия
Для всех групп пациентов, независимо от индекса массы тела, наблюдалось клинически значимое увеличение массы тела.
Увеличение массы тела на 7 % и более от среднего значения после проведения короткого курса лечения (средняя продолжительность - 47 дней) наблюдалось очень часто (22,2 %), увеличение на 15 % и более было частым (4,2 %) и увеличение на 25 % и более было нечастым (0,8 %).
Среднее повышение концентрации липидов натощак (холестерина, липопротеидов низкой плотности (ЛПНП), триглицеридов) было более выраженным у пациентов без исходных признаков нарушения липидного обмена.
ходе клинических исследований, случаи паркинсонизма и дистонии у пациентов, принимающих оланзапин, были более частыми, но различие с группой плацебо не было статистически значимым.
У пациентов, принимавших оланзапин, случаи развития паркинсонизма, акатизии, дистонии, наблюдались реже, чем у пациентов, получавших титрованные дозы галоперидола. Ввиду отсутствия подробной информации о наличии у пациентов в анамнезе острых и поздних дискинезий, в настоящее время невозможно сделать вывод о том, что оланзапин в меньшей степени вызывает развитие поздних дискинезий или других поздних экстрапирамидальных синдромов.
При резкой отмене оланзапина наблюдались такие симптомы, как потливость, бессонница, тремор, тревога, тошнота и рвота.
В клинических исследованиях продолжительностью до 12 недель концентрация пролактина в плазме превышала верхнюю границу нормы у приблизительно 30 % пациентов с нормальными
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Злокачественный нейролептический синдром. Злокачественный нейролептический синдром (ЗНС) может развиваться при лечении любыми нейролептиками, включая Оланзапин. Клинические проявления ЗНС включают значительное повышение температуры тела, ригидность мускулатуры, изменение психического статуса и вегетативные нарушения (нестабильный пульс или артериальное давление, тахикардия, сердечные аритмии, повышенное потоотделение). Дополнительные признаки могут включать увеличение уровня креатининфосфокиназы, миоглобинурию (рабдомиолиз) и острую почечную недостаточность. Клинические проявления ЗНС или значительное повышение температуры тела без других симптомов ЗНС требуют отмены всех нейролептиков, включая оланзапин.
Поздняя дискинезия. В сравнительных исследованиях продолжительностью свыше 6 недель лечение оланзапином достоверно реже сопровождалось развитием дискинезии, требующей медикаментозной коррекции, чем применение галоперидола. Однако следует учитывать риск поздней дискинезии при длительной терапии нейролептиками. При развитии признаков поздней дискинезии рекомендуется снижение дозы или отмена препарата Оланзапин. Симптомы поздней дискинезии могут нарастать или манифестировать после отмены препарата.
Применение у пожилых больных с психозом на фоне деменции.
Церебро-васкулярные нежелательные явления (например инсульт, транзиторная ишемическая атака), включая летальные исходы, отмечались в исследованиях оланзапина у пожилых пациентов с психозом на фоне деменции. В плацебо-контролируемых исследованиях отмечалась более высокая частота церебро-васкулярных нежелательных явлений у пациентов в группе оланзапина, по сравнению с группой плацебо (1,3 % против 0,4 % соответственно).
Данные пациенты имели предшествующие факторы риска (церебро-васкулярные нарушения (в анамнезе), транзиторная ишемическая атака, артериальная гипертензия, курение), а также сопутствующие заболевания и/или прием лекарственных препаратов, по времени связанные с церебро-васкулярными нарушениями.
Эффективность оланзапина у пожилых больных с психозом на фоне деменции не установлена. У данной категории пациентов в плацебо-контролируемых клинических исследованиях частота летальных случаев в группе оланзапина была выше, чем в группе плацебо (3,5 % против 1,5 % соответственно). Основными факторами риска повышенной смертности для данной группы пациентов при лечении оланзапином являются возраст
? 80 лет, седация, сочетанное применение с бензодиазепинами или наличие патологии легких (например, пневмония с аспирацией или без нее). Пожилые пациенты с психозом на фоне деменции, получающие терапию атипичными психотиками, подвергаются повышенному риску смерти по сравнению с плацебо. Оланзапин не рекомендуется для лечения пациентов с психозом на фоне деменции.
Показания
Шизофрения.
Биполярное аффективное расстройство I типа.
Оланзапин в виде монотерапии или в комбинации с препаратами лития или вальпроевой кислотой показан для лечения острых маниакальных или смешанных эпизодов при биполярном аффективном расстройстве с/без психотических проявлений и с/без быстрой смены фаз. Оланзапин показан для предотвращения рецидивов у пациентов с биполярным расстройством, у которых оланзапин был эффективен при лечении маниакальной фазы.
В комбинации с флуоксетином оланзапин показан для лечения депрессивного эпизода в структуре биполярного расстройства.
Терапевтически резистентная депрессия.
В комбинации с флуоксетином оланзапин показан для лечениятерапевтически резистентной депрессии у взрослых пациентов (большие депрессивные эпизоды при наличии в анамнезе неэффективного применения двух антидепрессантов по дозе и продолжительности курса терапии, адекватных данному эпизоду).
Противопоказания
Установленная повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата.
Дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.
Применение у детей
Эффективность и безопасность применения оланзапина у лиц моложе 18 лет не доказана
Лекарственное взаимодействие
Метаболизм оланзапина может изменяться под действием ингибиторов или индукторов изоферментов цитохрома Р450, проявляющих специфическую активность в отношении изофермента CYP1A2. Клиренс оланзапина повышается у курящих пациентов и у больных, принимающих карбамазепин (в связи с увеличением активности изофермента CYP1A2). Известные потенциальные ингибиторы изофермента CYP1A2 могут снижать клиренс оланзапина. Оланзапин не является потенциальным ингибитором активности изофермента CYP1A2, поэтому при приеме препарата Оланзапин фармакокинетика лекарственных средств, таких как теофиллин, в основном метаболизируемых при участии изофермента CYP1A2, не изменяется.
(3030)
Дозування
Оланзапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки прийом їжі не впливає на всмоктуваність препарату. Шизофренія. Рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг один раз на добу. Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Добову дозу необхідно підбирати індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта. Збільшення дози понад стандартної добової дози (10 мг) рекомендується проводити тільки після оцінки клінічної картини. Біполярний розлад I типу. Для лікування маніакального епізоду рекомендована початкова доза оланзапина становить 15 мг один раз на добу в якості монотерапії або 10 мг один раз на добу в комбінації з препаратами літію або вальпроєвою кислотою. Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта. Збільшення дози понад стандартної добової дози рекомендується проводити тільки після оцінки клінічного стану хворим��а і з інтервалом не менше 24 годин. Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування маніакального епізоду, необхідно продовжити підтримуючу терапію в тій же дозі. У пацієнтів ремісії рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг один раз на добу. Надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 мг до 20 мг в день. Для лікування депресивного епізоду оланзапін слід призначати в комбінації з флуоксетином 1 раз на день, ввечері, незалежно від прийому їжі. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапина та 20 мг флуоксетину. Антидепресивну активність підтверджена при застосуванні оланзапина у дозі 6 - 12 мг (середня добова доза 7,4 мг) та флуоксетину у дозі 25 - 30 мг (середня добова доза 39,3 мг). При необхідності допускається зміна дози як оланзапина, так і флуоксетину. Терапевтично резистентна депресія. Оланзапін слід призначати в комбінації з флуоксетином 1 раз на день, ввечері, незалежно від прийому їжі. Як правило, начальная доза становить 5 мг оланзапина та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна дози як оланзапина, так і флуоксетину. Антидепресивну активність підтверджена при застосуванні оланзапина у дозі 6 - 12 мг і флуоксетину у дозі 25 - 30 мг. Загальні правила вибору добової дози при пероральному прийомі для особливих груп пацієнтів. Зниження початкової дози до 5 мг на добу рекомендується літнім пацієнтам або пацієнтам з іншими клінічними факторами ризику, включаючи тяжку ниркову недостатність або печінкову недостатність середовищ��їй ступеня тяжкості. Зниження початкової дози може бути рекомендований для пацієнтів з комбінацією факторів (пацієнти жіночої статі, старечого віку, некурящі), які можуть уповільнювати метаболізм оланзапина.
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
оланзапін (оланзапина форма 1) – 10 мг
допоміжні речовини: лактози моногідрат (лактопресс) (цукор молочний) – 148,4 мг; кальцію стеарат – 1,6 мг;Фармакологічна дія
Оланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком).
У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість до 5-НТ2А/2С-, 5-НТ3-, 5-НТ6-серотонінових рецепторів; D1-, D2-, D3-, D4-, D5-дофаминовым рецепторів; м-холіноблокуючі ефекти обумовлені блокадою
м1-5-холінорецепторів; також володіє спорідненістю до альфа1-адрено - та Н1-гістамінових рецепторів.
В експериментах на тваринах був виявлений антагонізм по відношенню до серотонінових, дофаминовым і м-холінорецепторами. Invivo і invitroоланзапин володіє більш вираженою спорідненістю і активністю по відношенню до 5-НТ2-серотонінових рецепторів по порівняно з D2-дофаміновими рецепторами. За даними електро-фізіологічних досліджень оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних дофамінергічних нейронів і в той же час чинить незначну дію на стриатные нервові шляхи, які беруть участь у регуляції моторних функцій.Фармакокінетика
Після перорального прийому оланзапін добре всмоктується і його максимальна концентрація в плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктуваність оланзапина не залежить від прийому їжі. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 ��г до 20 мг показано, що концентрації оланзапина в плазмі змінюються лінійно і пропорційно дозі.
Оланзапін метаболізується в печінці в результаті процесів кон'югації і окислення. Основним циркулюючим метаболітом є
10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Ізоферменти CYP1A2 і CYP2D6 цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил і 2-гідроксиметилметаболітів оланзапина. Обидва метаболіти в дослідженнях на тварин мали значно менш вираженою фармакологической активністю invivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена вихідною речовиною оланзапином.
У здорових добровольців після перорального прийому середня тривалість періоду напіввиведення (T1/2) становить 33 години (від 21 - 54 годин для 5 - 95 %), а середній кліренс оланзапина у плазмі – 26 л/год (12 -47 л/год для 5 - 95 %).
Фармакокінетичні показники варіюють залежно від куріння, статі і віку.
Однак ступінь змін показників періоду напіввиведення та кліренсу під впливом кожного і�� зазначених факторів значно поступається ступеня відмінностей цих показників між окремими особами.
Достовірних відмінностей між середніми значеннями періоду напіввиведення та кліренсу оланзапина в плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок, у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено. Близько 57 % міченого радіоізотопами оланзапина виводиться з сечею, в основному у формі метаболітів.
У курців осіб з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапина нижче, ніж у некурящих без порушенийія функції печінки.
При концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл, з білками плазми зв'язується близько 93 % оланзапина. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном і з кислим альфа1-глікопротеїном. У дослідженні з участю осіб європейського, японського та китайського походження, відмінностей у фармакокінетиці оланзапина, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено. Активність ізоферменту CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на рівень метаболізму оланзапина.Побічні дії
Для всіх груп пацієнтів, незалежно від індексу маси тіла, на��людалось клінічно значуще збільшення маси тіла.
Збільшення маси тіла на 7 % і більше від середнього значення після проведення короткого курсу лікування (середня тривалість - 47 днів) спостерігалося дуже часто (22,2 %), збільшення на 15 % і більше було частим (4,2 %) та збільшення на 25 % і більше було нечастим (0,8 %).
Середнє підвищення концентрації ліпідів натще (холестерину, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів) було більш вираженим у пацієнтів без вихідних ознак порушення ліпідного обміну.
час клиническїх досліджень, випадки паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, що приймають оланзапін, були більш частими, але відмінність з групою плацебо не було статистично значущим.
У пацієнтів, які приймали оланзапін, випадки розвитку паркінсонізму, акатизії, дистонії, спостерігалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували титрованные дози галоперидолу. Через відсутність докладної інформації про наявність у пацієнтів в анамнезі гострих і пізніх дискінезій, в даний час неможливо зробити висновок про те, що оланзапін в меншій мірі викликає розвиток поз��них дискінезій або інших пізніх екстрапірамідальних синдромів.
При різкій відміні оланзапина спостерігалися такі симптоми, як пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота та блювання.
У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів концентрація пролактину в плазмі перевищувала верхню межу норми у приблизно 30 % пацієнтів з нормальнимиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) може розвиватися при л��жанні будь нейролептиками, включаючи Оланзапін. Клінічні прояви ЗНС включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміна психічного статусу і вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення рівня креатинінфосфокінази, миоглобинурию (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічні прояви ЗНС або значне підвищення температури тіла без інших симптомів ЗНС вимагають скасування всіх нейролептиків, включаючи оланзапін.
Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях тривалістю понад 6 тижнів лікування оланзапином достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, що потребує медикаментозної корекції, ніж застосування галоперидолу. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується зниження дози або відміна препарату Оланзапін. Симптоми пізньої дискінезії можуть наростати ��чи маніфестувати після відміни препарату.
Застосування у хворих літнього віку з психозом на фоні деменції.
Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні випадки, відзначалися в дослідженнях оланзапина у літніх пацієнтів з психозом на фоні деменції. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота церебро-васкулярних небажаних явищ у пацієнтів у групі оланзапина, порівняно з групою плацебо (1,3 % проти 0,4 % відповідно).
/> Дані пацієнти мали попередні фактори ризику (цереброваскулярні порушення (в анамнезі), транзиторна ішемічна атака, артеріальна гіпертензія, паління), а також супутні захворювання та/або прийом лікарських препаратів, з часу пов'язані з церебро-васкулярными порушеннями.
Ефективність оланзапина у літніх хворих з психозом на тлі деменції не встановлена. У даної категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапина була вище, ніж у груп�� плацебо (3,5 % проти 1,5 % відповідно). Основними факторами ризику підвищеної смертності для даної групи пацієнтів при лікуванні оланзапином є вік
? 80 років, седація, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легенів (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Пацієнти літнього віку з психозом на тлі деменції, які отримують терапію атиповими психотиками, піддаються підвищеному ризику смерті у порівнянні з плацебо. Оланзапін не рекомендується для лікування пацієнтів з психозом на фоні деменції.Свідчення
Шизофренія.
Біполярний афективний розлад I типу.
Оланзапін у вигляді монотерапії або в комбінації з препаратами літію або вальпроєвою кислотою показаний для лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз. Оланзапін показаний для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективний при лікуванні маніакальної фази.
У комбінації з флуоксетином оланзапін показаний для лечення депресивного епізоду в структурі біполярного розладу.
Терапевтично резистентна депресія.
У комбінації з флуоксетином оланзапін показаний для лечениятерапевтически резистентної депресії у дорослих пацієнтів (великі депресивні епізоди при наявності в анамнезі неефективного застосування двох антидепресантів по дозі та тривалості курсу терапії, адекватних даному епізоду).Протипоказання
Встановлена підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Дефіцит лактази, ��епереносимость лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
Застосування у дітей
Ефективність і безпека застосування оланзапина у осіб молодше 18 років не доведенаЛікарська взаємодія
Метаболізм оланзапина може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів цитохрому Р450, що виявляють специфічну активність щодо ізоферменту CYP1A2. Кліренс оланзапина підвищується у пацієнтів-курців та у хворих, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності ізоферменту CYP1A2). Відомі пітенциальные інгібітори ізоферменту CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапина. Оланзапін не є потенційним інгібітором активності ізоферменту CYP1A2, тому при прийомі препарату Оланзапін фармакокінетика лікарських засобів, таких як теофілін, в основному метаболизируемых за участю ізоферменту CYP1A2, не змінюється.
