Дозировка
Внутрь. Дозу офлоксацина следует подбирать в зависимости от типа и тяжести инфекции, а также общего состояния пациента и функции печени и почек. Таблетки принимают целиком, запивая водой, до или во время еды. По 200-800 мг в сутки в 2 приема через равные интервалы времени. Дозу до 400 мг в сутки можно принимать в один прием, лучше в первой половине дня. Пациентам с нарушением функции почек (КК менее 50 мл/мин) требуется коррекция режима дозирования в зависимости от величины КК. После гемодиализа или перитонеального диализа не требуется введения дополнительных доз. Клиренс креатинина можно вычислить по формулам, приведенным ниже. Для мужчин: [масса тела (кг) х (140 - возраст (полных лет))] / [72 х концентрация креатинина в плазме (мг/дл)] Для женщин: 0,85 х КК мужчин У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени экскреция офлоксацина может быть снижена. В таких случаях суточная доза офлоксацина не должна превышать 400 мг. У пациентов пожилого возраста коррекция дозы не требуется. Продолжительность лечения определяется чувствительностью возбудителя, тяжестью инфекционного заболевания и ответом на терапию. Лечение следует продолжать еще минимум 3 дня после полной нормализации температуры тела или после подтверждения эрадикации бактериального агента. Обычно продолжительность лечения составляет 7-10 дней, за исключением лечения гонореи, и не должно превышать 2 месяца.
Лекарственная форма
таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
офлоксацин 200,0/400,0 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 105,6/211,2 мг, крахмал прежелатинизированный 54,0/108,0 мг, гипромеллоза 20,0/40,0 мг, кроскармеллоза натрия 16,0/32,0 мг, кремния диоксид коллоидный 0,4/0,8 мг, магния стеарат 4,0/8,0 мг, оболочка Опадрай II белый 33G28707 (гипромеллоза-6сР 6,00/9,60 мг, титана диоксид Е171 3,60/5,76 мг, лактозы моногидрат 3,30/5,28 мг, макрогол-3000 1,20/1,92 мг, триацетин 0,90/1,44 мг).
Фармакологическое действие
Бактерицидное действие офлоксацина связано с ингибированием бактериальной ДНК-гиразы, что приводит к дестабилизации ДНК бактерий и гибели бактериальных клеток.
Распространенность приобретенной резистентности отдельных видов бактерий к офлоксацину может варьировать в разных географических регионах и в разное время, поэтому очень важно наличие информации о структуре местной резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций. Если структура местной резистентности такова, что целесообразность применения конкретного препарата вызывает сомнения, следует обратиться за консультацией к микробиологам.
Офлоксацин обладает широким спектром антимикробного действия, включающим микроорганизмы, устойчивые к другим антибиотикам, в том числе штаммы, вырабатывающие бета-лактамазы.
Чувствительные микроорганизмы: аэробные грамположительные микроорганизмы -Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Staphylococcus epidermidis (метициллинчувствительные), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes; аэробные грамотрицательные микроорганизмы - Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa (быстро вырабатывает устойчивость), Serratia marcescens; анаэробные микроорганизмы - Clostridium perfringens; другие микроорганизмы - Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Gardnerella vaginalis, Legionella pneumophila, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum.
В большинстве случаев нечувствительны: Nocardia asteroids; анаэробные микроорганизмы - Bacteroides spp., Clostridium difficile, Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Enterococcus spp., большинство Streptococcus spp.; не действует на Treponema pallidum.
Механизм бактериальной устойчивости к офлоксацину связан с одной или несколькими мутациями ферментов-мишеней, которые в основном устойчивы к другим фторхинолонам.
Фармакокинетика
Абсорбция после приема внутрь быстрая и полная (около 95%). Биодоступность - 96%. Около 25% от введенной дозы связывается с белками плазмы крови. Максимальная концентрация (Сmax) = 2,6 мкг/мл достигается через 1 ч после приема внутрь 200 мг препарата. Кажущийся объем распределения - 100 л. Быстро проникает и хорошо распределяется во многих органах, тканях и жидкостях организма, проникает внутрь клеток.
Терапевтически значимые концентрации, превышающие концентрации в плазме крови, наблюдаются в интерстициальной ткани, слюне, мокроте, ткани легкого, миокарде, костях, слизистой оболочке и стенке кишечника, перитонеальной жидкости, панкреатическом соке и ткани поджелудочной железы, ткани предстательной железы, семенной жидкости, органах женской репродуктивной системы, коже и подкожной клетчатке; проникает в лейкоциты и альвеолярные макрофаги. Хорошо проникает через гематоэнцефалический барьер, достигая терапевтических концентраций, в высоких концентрациях проникает через гематоплацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. 14-60% проникает в спинно-мозговую жидкость. Биотрансформации в печени подвергается около 5% введенной дозы. Основные метаболиты офлоксацина: N-оксид и N-диметилофлоксацин.
Период полувыведения (F/4) равен 5,7-7 ч и не зависит от введенной дозы. При многократных введениях кумулятивный эффект не выражен, плазменные концентрации повышаются незначительно. Офлоксацин выводится преимущественно почками в неизмененном виде (80-90% введенной дозы), около 4% - с желчью. Внепочечный клиренс - 20%. После введения в дозе 200 мг общий клиренс составляет 258 мл/мин. В незначительных количествах выводится через кишечник. У пациентов с почечной недостаточностью Т1/2 офлоксацина увеличивается; общий и почечный клиренс уменьшаются пропорционально. При гемодиализе удаляется 10-30% офлоксацина. При печеночной недостаточности выведение может замедляться.
Побочные действия
Частота развития побочных реакций классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%, включая отдельные сообщения.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, диарея, боль в животе; нечасто - снижение аппетита, запор, метеоризм; редко - повышение активности "печеночных" трансаминаз, гипербилирубинемия, холестатическая желтуха, колит (в том числе геморрагический), сухость слизистой оболочки полости рта; очень редко - гепатит, псевдомембранозный колит.
Со стороны нервной системы: нечасто - головная боль, головокружение, бессонница, беспокойство, нервозность; редко - "кошмарные" сновидения, интенсивные сновидения, психотические реакции, тревожность, состояние возбуждения, фобии, депрессия, спутанность сознания, галлюцинации, суицидальные попытки, сонливость, тремор, судороги, онемение и парестезии конечностей, неуверенность движений, повышение внутричерепного давления; очень редко - экстрапирамидные расстройства, сенсорная или сенсорно-моторная нейропатия, периферическая нейропатия.
Со стороны органов чувств: нечасто - конъюнктивит; редко - нарушение цветовосприятия, диплопия, нарушения вкуса, обоняния, равновесия; очень редко - шум в ушах, нарушение слуха, в том числе глухота в исключительных случаях.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Офлоксацин не следует назначать как препарат первого выбора для лечения внебольничных пневмоний, вызванных Streptococcus pneumoniae и Mycoplasma spp., и острого тонзиллита, вызванного Streptococcus pyogenes.
Возможно развитие суперинфекции за счет роста нечувствительных к офлоксацину микроорганизмов, особенно Enterococcus spp. и Candida spp. В этом случае необходимо провести тесты на чувствительность к антибиотикам и скорректировать схему лечения. При возникновении во время или после лечения офлоксацином тяжелой и длительной диареи необходимо исключить возможность развития псевдомембранозного колита, подтверждение которого требует отмены препарата.
Офлоксацин ингибирует рост Mycobacterium tuberculosis, что может вести к ложноотрицательным результатам бактериологических тестов у пациентов с туберкулезом.
Несмотря на то, что офлоксацин редко вызывает фотосенсибилизацию, во время лечения этим препаратом рекомендуется избегать длительного воздействия прямых солнечных лучей или искусственного ультрафиолетового излучения (УФИ) (солярий, лечение УФИ). Для профилактики избыточного содержания солей в моче и последующей кристаллурии во время лечения рекомендуется проводить адекватную гидратацию.
Редко возникающий тендинит может приводить к разрыву сухожилий (преимущественно ахиллова сухожилия). Риск разрыва сухожилий увеличивается при приеме фторхинолонов на фоне приема ГКС. Тендиниты чаще развиваются у пожилых пациентов. В случае возникновения признаков тендинита необходимо немедленно прекратить лечение, произвести иммобилизацию ахиллова сухожилия и проконсультироваться у ортопеда.
При применении офлоксацина женщины не должны использовать гигиенические тампоны в связи с повышенным риском развития молочницы.
У пациентов, предрасположенных к развитию пароксизмальной желудочковой тахикардии типа "пируэт" или принимающих препараты, удлиняющие интервал QT, а также для выявления нарушений желудочковой проводимости перед лечением офлоксацином необходимо провести исследование электрокардиограммы (ЭКГ) и регулярно осуществлять мониторинг показателей ЭКГ во время лечения.
При продолжительности лечения более 2 недель необходимо провести контроль показателей формулы крови и биохимических показателей крови.
В период лечения нельзя употреблять этанол.
При одновременном применении с непрямыми антикоагулянтами необходимо осуществлять контроль свертывающей системы крови.
При одновременном применении с гипогликемическими препаратами возможна как гипо-, так и гипергликемия, в связи с чем необходимо контролировать концентрацию глюкозы в плазме крови.
У пациентов с нарушением функции почек (КК менее 50 мл/мин), тяжелым нарушением функции печени необходима коррекция дозы офлоксацина (см. раздел "Способ применения и дозы").
При заболевании печени необходимо перед лечением офлоксацином определить показатели функционального состояния печени, а также осуществлять мониторинг этих показателей во время лечения.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к офлоксацину микроорганизмами, в том числе:
•нижних дыхательных путей (обострение хронического бронхита, пневмония);
•почек и мочевыводящих путей, в том числе пиелонефрит, уретрит;
•половых органов и органов малого таза, в том числе, цервицит, простатит;
•кожи и мягких тканей.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к офлоксацину, другим хинолонам или другим компонентам препарата; возраст до 18 лет; беременность; период грудного вскармливания; дефицит глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы; эпилепсия, в том числе в анамнезе; снижение судорожного порога, в том числе после инсульта; при черепно-мозговой травме, остром нарушении мозгового кровообращения, воспалительных заболеваниях центральной нервной системы; поражения сухожилий на фоне ранее проводившегося приема фторхинолонов; непереносимость лактозы, недостаточность лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция, периферическая нейропатия.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении офлоксацина с сукральфатом, антацидными препаратами и другими препаратами, содержащими ионы металлов (алюминий, магний, цинк или железо), снижается абсорбция офлоксацина. Офлоксацин следует принимать за 2 часа до или через 2 часа после приема этих препаратов.
Возможно увеличение эффективности антикоагулянтных препаратов непрямого действия (производных кумарина), в том числе варфарина, при одновременном приеме с офлоксацином. Необходимо осуществлять контроль свертывающей системы крови.
При одновременном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), в том числе с фенбуфеном, а также с производными нитроимидазола и метилксантинов повышается риск развития нейротоксических эффектов, в том числе снижение порога судорожной активности.
При одновременном применении офлоксацина и теофиллина снижается клиренс теофеллина на 25% и увеличивается Т1/2 теофеллина.
(240)
Дозування
Всередину. Дозу офлоксацину слід підбирати залежно від типу та тяжкості інфекції, а також загального стану хворого та функції печінки і нирок. Таблетки приймають цілими, запиваючи водою, до або під час їжі. По 200-800 мг на добу в 2 прийоми через рівні інтервали часу. Дозу до 400 мг на добу можна приймати в один прийом, краще в першій половині дня. Пацієнтам з порушенням функції нирок (КК менше 50 мл/хв) потрібна корекція режиму дозування залежно від величини КК. Після гемодіалізу або перитонеального діалізу не вима��ться введення додаткових доз. Кліренс креатиніну можна обчислити за формулами, наведеними нижче. Для чоловіків: [маса тіла (кг) х (140 - вік (повних років))] / [72 х концентрацію креатиніну в плазмі (мг/дл)] Для жінок: 0,85 х КК чоловіків У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки екскреція офлоксацину може бути знижена. У таких випадках добова доза офлоксацину не повинна перевищувати 400 мг. У пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна. Тривалість лікування визначається чутливістю збудника, тяжкістю инфекц��ційного захворювання і відповіддю на терапію. Лікування слід продовжувати ще мінімум 3 дні після повної нормалізації температури тіла або після підтвердження ерадикації бактеріального агента. Зазвичай тривалість лікування становить 7-10 днів, за винятком лікування гонореї, і не повинно перевищувати 2 місяці.
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
офлоксацин 200,0/400,0 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат 105,6/211,2 мг, крохмаль прежелатинізований 54,0/108,0 мг, гіпромелоза 20,0/40,0 мг, кроскармеллоза натрію 16,0/32,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,4/0,8 мг, магнію стеарат 4,0/8,0 мг, оболонка Опадрай ІІ білий 33G28707 (гіпромелоза-6сР 6,00/9,60 мг, титану діоксид Е171 3,60/5,76 мг, лактози моногідрат 3,30/5,28 мг, макрогол-3000 1,20/1,92 мг, триацетин 0,90/1,44 мг).Фармакологічна дія
Бактерицидна дія офлоксацину пов'язано з інгібуванням бактеріальної ДНК-гірази, що призводить до дестабілізації ДНК бактерій і загибель бактеріальних клітин.
Поширеність набутої резистентності окремих видів бактерій до офлоксацину може варіювати в разных географічних регіонах та в різний час, тому дуже важлива наявність інформації про структуру місцевої резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Якщо структура місцевої резистентності є такою, що доцільність застосування конкретного препарату викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до мікробіологам.
Офлоксацин має широкий спектр антимікробної дії, який включає мікроорганізми, стійкі до інших антибіотиків, у тому числі штами, що виробляють бета-лактамази.
Відчуваєтвительные мікроорганізми: аеробні грампозитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Staphylococcus epidermidis (метициллинчувствительные), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa (швидко виробляє стійкість), Serratia marcescens; анаеробні микроор��анизмы - Clostridium perfringens; інші мікроорганізми - Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Gardnerella vaginalis, Legionella pneumophila, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum.
У більшості випадків нечутливі: Nocardia asteroids; анаеробні мікроорганізми - Bacteroides spp., Clostridium difficile, Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Enterococcus spp., більшість Streptococcus spp.; не діє на Treponema pallidum.
Механізм бактеріальної стійкості до офлоксацину пов'язаний з однією або кількома мутаціями ферментів-мішеней, які в основному стійкі до інших фторхінолонів.Фармакокинетика
Абсорбція після прийому всередину швидка і повна (близько 95%). Біодоступність - 96%. Близько 25% від введеної дози зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація (Смах) = 2,6 мкг/мл досягається через 1 год після прийому всередину 200 мг препарату. Уявний об'єм розподілу - 100 к. Швидко проникає і добре розподіляється у багатьох органах, тканинах і рідинах організму, проникає всередину клітин.
Терапевтично значущих концентрацій, що перевищують концентрації в плазмі крові, спостерігаються в інтерстиціальної тканини, слині, мокротинні, тканини л��гкого, міокарді, кістках, слизовій оболонці і стінці кишечника, перитонеальній рідині, панкреатичному соку і тканини підшлункової залози, тканини передміхурової залози, сім'яній рідині, органах жіночої репродуктивної системи, шкірі і підшкірній клітковині; проникає в лейкоцити і альвеолярні макрофаги. Добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр, досягаючи терапевтичних концентрацій, а у високих концентраціях проникає через гематоплацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. 14-60% проникає в спинно-мозкову рідину. Біо��рансформации у печінці піддається близько 5% введеної дози. Основні метаболіти офлоксацину: N-оксид-і N-диметилофлоксацин.
Період напіввиведення (F/4) дорівнює 5,7-7 год і не залежить від введеної дози. При багаторазових введеннях кумулятивний ефект не виражений, плазмові концентрації підвищуються незначно. Офлоксацин виводиться переважно нирками в незміненому вигляді (80-90% від введеної дози), близько 4% - з жовчю. Позанирковий кліренс - 20%. Після введення в дозі 200 мг загальний кліренс становить 258 мл/хв. В незначних кількостях виводиться че��ез кишечник. У пацієнтів з нирковою недостатністю Т1/2 офлоксацину збільшується; загальний і нирковий кліренс зменшується пропорційно. Видаляється При гемодіалізі 10-30% офлоксацину. При печінковій недостатності виведення може сповільнюватися.Побічні дії
Частота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі зообщения.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, біль у животі; нечасто - зниження апетиту, запор, метеоризм; рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, коліт (у тому числі геморагічний), сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко - гепатит, псевдомембранозний коліт.
З боку нервової системи: нечасто - головний біль, запаморочення, безсоння, неспокій, нервозність; рідко - "кошмарні" сновидіння, інтенсивні сновіустанови, психотичні реакції, тривожність, стан збудження, фобії, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, суїцидальні спроби, сонливість, тремор, судоми, оніміння і парестезії кінцівок, невпевненість рухів, підвищення внутрішньочерепного тиску; дуже рідко - екстрапірамідні розлади, сенсорної або сенсорно-моторна нейропатія, периферична нейропатія.
З боку органів чуття: часто - кон'юнктивіт; рідко - порушення колірного сприйняття, диплопія, порушення смаку, нюху, рівноваги; дуже рідко - шум у вухах, порушення слуху, в тому числі глухота у виняткових випадках.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Офлоксацин не слід призначати як препарат першого вибору для лікування позалікарняних пневмоній, викликаних Streptococcus pneumoniae та Mycoplasma spp., і гострого тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes.
Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливих до офлоксацину мікроорганізмів, особливо Enterococcus spp. і Candida spp. У цьому випадку необхідно провести тести на чутливість до антибіотиків і скорегувати схему леченія. При виникненні під час або після лікування офлоксацином важкої та тривалої діареї необхідно виключити можливість розвитку псевдомембранозного коліту, підтвердження якого потребує відміни препарату.
Офлоксацин інгібує ріст Mycobacterium tuberculosis, що може призвести до хибнонегативних результатів бактеріологічних тестів у пацієнтів з туберкульозом.
Незважаючи на те, що офлоксацин рідко викликає фотосенсибілізацію, під час лікування цим препаратом рекомендується уникати тривалого впливу прямих сонячних лучей або штучного ультрафіолетового випромінювання (УФВ) (солярій, лікування УФІ). Для профілактики надмірного вмісту солей у сечі та наступної кристалурії під час лікування рекомендується проводити адекватну гідратацію.
Рідко виникає тендиніт може призводити до розриву сухожилля (переважно ахіллового сухожилля). Ризик розриву сухожиль збільшується при прийомі фторхінолонів на тлі прийому ГКС. Тендиніти частіше розвиваються у літніх пацієнтів. У разі виникнення ознак тендиніту необхідно негайно прекратить лікування, провести іммобілізацію ахіллового сухожилля і проконсультуватися у ортопеда.
При застосуванні офлоксацину жінки не повинні використовувати гігієнічні тампони у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку молочниці.
У пацієнтів, схильних до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" або приймають препарати, що подовжують інтервал QT, а також для виявлення порушень шлуночкової провідності перед лікуванням офлоксацином необхідно провести дослідження електрокардіограми (ЕКГ) і регулярно здійснювати моніторинг показників ЕКГ під час лікування.
При тривалості лікування більше 2 тижнів необхідно провести контроль показників формули крові та біохімічних показників крові.
У період лікування не можна вживати етанол.
При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами необхідно здійснювати контроль згортальної системи крові.
При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами можлива як гіпо-, так і гіперглікемія, у зв'язку з чим необхідно контролює��ать концентрацію глюкози в плазмі крові.
У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 50 мл/хв), тяжким порушенням функції печінки необхідна корекція дози офлоксацину (див. розділ "Спосіб застосування та дози").
При захворюванні печінки необхідно перед лікуванням офлоксацином визначити показники функціонального стану печінки, а також здійснювати моніторинг цих показників під час лікування.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до офлоксацину мікроорганізмами, в тому ч��слід:
•нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, пневмонія);
•нирок і сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит, уретрит;
•статевих органів і органів малого таза, в тому числі, цервіцит, простатит;
•шкіри і м'яких тканин.Протипоказання
Підвищена чутливість до офлоксацину, інших хінолонів або до інших компонентів препарату; вік до 18 років; вагітність; період годування груддю; дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази; епілепсія, у тому числі в анамнезі; зниження судорожно��про порогу, в тому числі після інсульту; при черепно-мозковій травмі, гострому порушенні мозкового кровообігу, запальних захворюваннях центральної нервової системи; ураження сухожиль на тлі раніше проводилося прийому фторхінолонів; непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція, периферична нейропатія.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні офлоксацину з сукральфатом, антацидними препаратами та іншими препаратами, що містять іони металів (алюміній, магній, ціндо або залізо), знижується абсорбція офлоксацину. Офлоксацин слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому цих препаратів.
Можливе збільшення ефективності антикоагулянтных препаратів непрямої дії (похідних кумарину), у тому числі варфарину, при одночасному прийомі з офлоксацином. Необхідно здійснювати контроль згортальної системи крові.
При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), у тому числі з фенбуфеном, а також з похідними нітроімідазолу і метилксантинов підвищується ризик розвитку нейротоксичних ефектів, у тому числі зниження порогу судомної активності.
При одночасному застосуванні офлоксацину і теофіліну знижується кліренс теофеллина на 25% і збільшується Т1/2 теофеллина.
