Дозировка
Венлафаксин следует принимать внутрь с пищей, не разжевывая и запивая жидкостью 1 раз/, желательно в одно и тоже время, утром или вечером. Эффективная доза для лечения депрессии обычно лежит между 75 мг и 225 мг. Лечение должно начинаться с 75 мг 1 раз/ Заметный эффект появится спустя 2-4 недели лечения стандартной адекватной дозой. Если клинический результат неудовлетворителен, доза может быть увеличена до 150 мг, затем до 225 мг. Максимально допустимая суточная доза - 375 мг, однако следует учитывать, что применение высоких доз недостаточно изучено. Во всех случаях высокие дозы должны применяться под пристальным наблюдением врача. Дозы могут увеличиваться с интервалом около 2 недель или более, минимум 4 дня между каждым увеличением. Если через 2-4 недели положительной динамики не наблюдается, лечение следует прекратить. Поддерживающее лечение Общепринято, что острые приступы глубокой депрессии требуют 4-6 месяцев терапии. У некоторых пациентов может потребоваться более продолжительное лечение. Врач должен периодически переоценивать полезность длительного лечения Венлафаксином для каждого пациента в отдельности. Отмену препарата следует проводить постепенно во избежание синдрома отмены: при 1 курсе лечения в течение 6 недель и более период постепенной отмены препарата должен быть не менее 2 недель и зависит от дозы, длительности терапии и индивидуальных особенностей пациента. При нарушении функции почек (скорость клубочковой фильтрации - 10-70 мл/мин) суточная доза должна быть сокращена на 25-50%. При гемодиализе суточная доза должна быть сокращена на 50%, принимать препарат следует после окончания сеанса гемодиализа. У пациентов с печеночной недостаточностью средней степени тяжести суточная доза должна быть сокращена на 50% или более.
Передозировка
(часто возникают при одновременном приеме этанола): нарушение сознания (от сонливости до комы), а также возбуждение, желудочно-кишечные расстройства, такие как рвота, диарея; тремор, изменение электрокардиограммы (ЭКГ) (удлинение QT интервала, блокада ножек пучка Гиса, расширение комплекса QRS)
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой
Состав
Венлафаксин 150мг;
Вспомогательные в-ва: маннитол, повидон К90, макрогол 400, МКЦ, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат
Фармакологическое действие
Венлафаксин - структурно новый антидепрессант, который является рацематом с двумя активными энантиомерами. Механизм антидепрессивного действия венлафаксина связан с его потенцирующим влиянием на нейромедиаторную активность в ЦНС. Венлафаксин и его основной метаболит, О-десметилвенлафаксин (ОДВ) являются сильными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина и слабыми ингибиторами обратного захвата допамина. По ингибированию обратного захвата серотонина венлафаксин уступает селективным ингибиторам обратного захвата серотонина.
Фармакокинетика
Абсорбция - не менее 92% от однократно принятой внутрь дозы венлафаксина. Абсолютная биодоступность венлафаксина около 45%. После однократного приема таблеток венлафаксина Cmax венлафаксина и ОДВ в плазме достигается в пределах 6.0±1.5 и 8.8±2.2 ч, соответственно. T1/2 препарата пролонгированного действия равно 15±6 ч и лимитируется скоростью абсорбции.
Венлафаксин и ОДВ на 27% и 30%, соответственно, связываются с белками плазмы.
Венлафаксин подвергается выраженному метаболизму первого прохождения в печени с участием цитохрома Р450 (изофермента CYP2D6) с образованием активного метаболита О-десметилвенлафаксина. Венлафаксин также метаболизируется изоферментами CYP3A3/4 до N-десметилвенлафаксина и других метаболитов. У пациентов со сниженной активностью изофермента CYP2D6 наблюдается в 2-3 раза большая экспозиция венлафаксина и в 2-3 раза меньшая экспозиция активного метаболита ОДВ.
Клиренс венлафаксина в плазме равен 1.3 л/ч/кг, а для активного метаболита ОДВ - 0.4 л/ч/кг. T1/2 венлафаксина равен 15 ч и ОДВ -11ч.
Особые группы пациентов
Пол и возраст существенно не влияют на фармакокинетику венлафаксина. Не наблюдалось накопления венлафаксина или ОДВ во время длительного приема у здоровых субъектов. При печеночной и почечной недостаточности от умеренной до тяжёлой степени отмечалось снижение метаболизма венлафаксина и выведение ОДВ, что приводило к повышению Cmax, снижению клиренса и удлинению T1/2. Снижение общего клиренса препарата наиболее выражено у больных при клиренсе креатинина (КК) ниже 30 мл/мин. Прием венлафаксина с пищей не влияет ни на абсорбцию венлафаксина, ни на последующее образование ОДВ.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитопения; очень редко - нарушение кроветворения (включая агранулоцитоз, апластическую анемию, нейтропению и панцитопению).
Со стороны иммунной системы: нечасто - фотосенсибилизация; очень редко - анафилаксия.
Со стороны эндокринной системы: очень редко - гиперпролактинемия.
Расстройства метаболизма и питания: часто - гиперхолестеринемия (особенно связанные с долговременным лечением и, возможно, с применением больших доз), снижение массы тела; нечасто - гипонатриемия, увеличение массы тела; редко - синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона.
Со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль, повышенный мышечный тонус, парестезия, седация, тремор, бессонница, сонливость, нервозность, агрессия, аномальные сновидения, расстройства оргазма (мужчины), зевота, снижение аппетита, анорексия, слабость, утомляемость, астения; нечасто - миоклония, апатия, галлюцинации, возбуждение, расстройства оргазма (женщины); редко - серотонинергический синдром, злокачественный нейролептический синдром, судороги, акатизия, мания или гипомания; очень редко - экстрапирамидальные реакции (включая дистопию и дискинезию), поздняя дискинезии, делирий.
Со стороны органов чувств: часто - нарушения аккомодации, мидриаз, аномалии восприятия; нечасто - шум в ушах
Со стороны сердечо-сосудистой системы: часто - повышение АД, вазодилатация (очень часто чувство прилива жара), экхимоз, кровотечение из слизистых оболочек;
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов (младше 24 лет) с депрессией или другими психическими нарушениями антидепрессанты, по сравнению с плацебо, повышают риск возникновения суицидальных мыслей и суицидального поведения. Поэтому при назначении венлафаксина пациентам младше 24 лет следует соотнести риск суицида и пользу от их применения. В краткосрочных исследованиях у людей старше 24 лет риск суицида не повышался, а у людей старше 65 лет несколько снижался. Любое депрессивное расстройство само по себе увеличивает риск суицида. Поэтому во время лечения антидепрессантами за всеми пациентами должно быть установлено наблюдение с целью раннего выявления нарушений или изменений поведения, а также суицидальных наклонностей.
Для пациентов с сахарным диабетом, лечение СИОЗС/СИОЗН (селективные ингибиторы обратного захвата норадреналина) может влиять на уровень глюкозы. Доза инсулина и/или пероральных антидиабетических средств должна корректироваться.
На фоне лечения у пациентов с гиповолемией или у обезвоженных больных (в т.ч. пожилых пациентов и принимающих диуретики) может развиться гипонатриемия и/или синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона.
Осторожное дозирование и регулярный контроль применяются в следующих случаях:
— узкоугольная глаукома, повышенное внутриглазное давление (т.к. венлафаксин обладает слабым м-холиноблокирующим эффектом),
— заболевания сердечно-сосудистой системы (нарушение проводимости, стенокардия, недавно перенесенный инфаркт миокарда, желудочковая аритмия, артериальная гипертензия или гипотензия).
В ходе долговременного лечения венлафаксином необходимо контролировать концентрацию сывороточного холестерина. При появлении гиперхолестеринемии следует рассмотреть вопрос о переходе на другой антидепрессант.
У пациентов, принимающих венлафаксин, может быть повышен риск кожных или слизистых кровотечений.
Во время лечения препаратом рекомендуется воздержаться от приема алкоголя.
Влияние на способность вождения и управления механизмами
В период лечения венлафаксином необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта или выполнении работ, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— депрессия (лечение, профилактика рецидивов).
Противопоказания
— одновременное назначение с ингибиторами МАО;
— дефицит лактазы;
— непереносимость лактозы;
— глюкозо-галактозная мальабсорбция;
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет;
— повышенная чувствительность к венлафаксину или другому компоненту препарата;
С осторожностью: недавно перенесенный инфаркт миокарда, нестабильная стенокардия, артериальная гипертензия, тахикардия, судороги в анамнезе, внутриглазная гипертензия, закрытоугольная глаукома, маниакальные состояния в анамнезе, гипонатриемия, гиповолемия, обезвоживание, одновременный прием диуретиков, суицидальные наклонности, предрасположенность к кровотечениям со стороны кожных покровов и слизистых оболочек, почечная/печеночная недостаточность.
Лекарственное взаимодействие
Недопустимо одновременное применение венлафаксина с ингибиторами моноаминоксидазы (МАО). Применение венлафаксина возможно не ранее 14 дней с момента прекращения терапии ингибиторами МАО и должно быть прекращено не менее чем за 7 дней до начала приема любого ингибитора МАО из-за риска усиления побочных эффектов.
Усиливает влияние этанола на психомоторные реакции.
При пероральном приеме снижает общий клиренс галоперидола на 42%, увеличивает его AUC на 70% и Cmax на 88%.
Венлафаксин не влияет на метаболизм имипрамина и его метаболита 2-гидрокси-имипрамина, хотя общий почечный клиренс 2-гидроксидезипрамина уменьшается, а AUC и Cmax увеличиваются примерно на 35%.
Циметидин ингибирует метаболизм первого прохождения венлафаксина, но не оказывает влияния на фармакокинетику О-десметилвенлафаксина (ОДВ). У большинства пациентов ожидается лишь незначительное повышение общей фармакологической активности венлафаксина и ОДВ
(3025)
Дозування
Венлафаксин слід приймати внутрішньо, з їжею, не розжовуючи і запиваючи рідиною 1 раз/, бажано в одне і теж час, вранці або ввечері. Ефективна доза для лікування депресії зазвичай лежить між 75 мг і 225 мг. Лікування повинно починатися з 75 мг 1 раз/ Помітний ефект з'явиться через 2-4 тижні лікування стандартної адекватною дозою. Якщо клінічний результат незадовільний, доза може бути збільшена до 150 мг, потім до 225 мг. Максимально допустима добова доза - 375 мг, проте слід враховувати, що застосування високих доз недоліочно вивчено. У всіх випадках високі дози повинні застосовуватися під пильним спостереженням лікаря. Дози можуть збільшуватися з інтервалом близько 2 тижнів або більше, мінімум 4 дні між кожним збільшенням. Якщо через 2-4 тижні позитивної динаміки не спостерігається, слід припинити лікування. Підтримуюче лікування Загальноприйнято, що гострі напади глибокої депресії вимагають 4-6 місяців терапії. У деяких пацієнтів може знадобитися більш тривале лікування. Лікар повинен періодично переоцінювати корисність тривалого лікування Венлафаксином для кожного пацієнта окремо. Відміну препарату слід проводити поступово, щоб уникнути синдрому відміни: при 1 курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступової відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта. При порушенні функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації - 10-70 мл/хв) добова доза повинна бути скорочена на 25-50%. При гемодіалізі добова доза повинна бути зменшена на 50%, приймати препарат слід після закінчення сеанс�� гемодіалізу. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості добова доза повинна бути зменшена на 50% або більше.Передозування
(часто виникають при одночасному прийомі етанолу): порушення свідомості (від сонливості до коми), а також порушення, шлунково-кишкові розлади, такі як блювання, діарея; тремор, зміна електрокардіограми (ЕКГ) (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS)
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкоюСос��ав
Венлафаксин 150мг;
Допоміжні в-ва: манітол, повідон К90, макрогол 400, МКЦ, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратФармакологічна дія
Венлафаксин - структурно новий антидепресант, який є рацематом з двома активними энантиомерами. Механізм антидепресивної дії венлафаксину пов'язаний з його потенціює впливом на нейромедиаторную активність ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт, О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну і слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. За інгібування зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин поступається селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.Фармакокінетика
Абсорбція - не менше 92% одноразово прийнятої внутрішньо дози венлафаксину. Абсолютна біодоступність венлафаксину близько 45%. Після одноразового прийому таблеток венлафаксину Cmax венлафаксину та ОДВ у плазмі досягається в межах 6.0±1.5 і 8.8±2.2 год, відповідно. T1/2 препарату пролонгованої дії дорівнює 15±6 год і лімітується швидкістю абсорбції.
Венлафаксин та ОДВ на 27% і 30%, відповідно, зв'язуються з білками плазми.
Венлафаксин піддається вираженого метаболізму першого проходження в печінці за участю цитохрому Р450 (ізоферменту CYP2D6) з утворенням активного метаболіту О-десметилвенлафаксина. Венлафаксин також метаболізується ізоферментами CYP3A3/4 до N-десметилвенлафаксина та інших метаболітів. У пацієнтів зі зниженою активністю ізоферменту CYP2D6 спостерігається в 2-3 рази більша експозиція венлафаксину і в 2-3 рази менша експозиція активного метаболіту ОДВ.
Кліренс венлафаксину в плазмі дорівнює 1.3 л/год/кг, а для активного метаболіту ОДВ - 0.4 л/год/кг T1/2 венлафаксину дорівнює 15 год і ОДВ -11год.
Особливі групи пацієнтів
Стать і вік істотно не впливають на фармакокінетику венлафаксину. Не спостерігалося накопичення венлафаксину або ОДВ під час тривалого прийому у здорових суб'єктів. При печінковій і нирковій недостатності від помірної до тяжкого ступеня відзначалося зниження метаболізму виведення венлафаксину і ОДВ, що призводило до підвищення Cmax, зниження кліренсу і подовження T1/2. Зниження загально��про кліренсу препарату найбільш виражено у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв. Прийом венлафаксину з їжею не впливає на абсорбцію венлафаксину, ні на подальше утворення ОДВ.Побічні дії
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія; дуже рідко - порушення кровотворення (включаючи агранулоцитоз, апластичну анемію, нейтропенію та панцитопенію).
З боку імунної системи: нечасто - фотосенсибілізація; дуже рідко - анафілаксія.
З боку ендокринної системи: дуже рідко - гиперпролактинемия.
Розлади метаболізму та харчування: часто - гіперхолестеринемія (особливо пов'язані з довготривалим лікуванням і, можливо, із застосуванням великих доз), зниження маси тіла; нечасто - гіпонатріємія, збільшення маси тіла; рідко - синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, підвищений м'язовий тонус, парестезія, седація, тремор, безсоння, сонливість, нервозність, агресія, аномальні сновидіння, розлади оргазму (чоловіки), позіхання, сн��ження апетиту, анорексія, слабкість, втомлюваність, астенія; нечасто - міоклонія, апатія, галюцинації, збудження, розлади оргазму (жінки); рідко - серотонінергічний синдром, злоякісний нейролептичний синдром, судоми, акатизія, манія або гипомания; дуже рідко - екстрапірамідальні реакції (включаючи дистопию та дискінезію), пізня дискінезія, делірій.
З боку органів чуття: часто - порушення акомодації, мідріаз, аномалії сприйняття; нечасто - шум у вухах
З боку сердечо-судинної системи: часто - підвок в ток ПЕКЛО, вазодилатація (дуже часто відчуття припливу жару), экхимоз, кровотеча із слизових оболонок;Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів (віком до 24 років) з депресією або іншими психічними порушеннями антидепресанти, порівняно з плацебо, підвищують ризик виникнення суїцидальних думок і суїцидальної поведінки. Тому при призначенні венлафаксину пацієнтам молодше 24 років слід співвіднести ризик суїциду і користь від їх застосування. В короткострокових дослідженнях у людей старше 24 років ризик суїциду не повышався, а у людей старше 65 років дещо знижувався. Будь-депресивний розлад саме по собі збільшує ризик суїциду. Тому під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами повинно бути встановлено спостереження з метою раннього виявлення порушень або змін поведінки, а також суїцидальних нахилів.
Для пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС/СИОЗН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну) може впливати на рівень глюкози. Доза інсуліну та/або пероральних антидіабетичних засобів повинна кори��тися.
На фоні лікування у пацієнтів з гіповолемією або у зневоднених хворих (у т. ч. літніх пацієнтів і приймають діуретики) може розвинутись гіпонатріємія і/або синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Обережне дозування і регулярний контроль застосовуються в наступних випадках:
— узкоугольная глаукома, підвищений внутрішньоочний тиск (т. к. венлафаксин володіє слабким м-холіноблокуючою ефектом),
— захворювання серцево-судинної системи (порушення провідності, стенокардія, недавно перенесений інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія, артеріальна гіпертензія або гіпотензія).
В ході довготривалого лікування венлафаксином необхідно контролювати концентрацію сироваткового холестерину. При появі гіперхолестеринемії слід розглянути питання про перехід на інший антидепресант.
У пацієнтів, які приймають венлафаксин, може бути підвищений ризик шкірних або слизових кровотеч.
Під час лікування препаратом рекомендується утримуватися від прийому алкоголю.
Вплив на здатність водіння і управління механізмами
У період лікування венлафаксином необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту або виконання робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— депресія (лікування, профілактика рецидивів).Протипоказання
— одночасне призначення з інгібіторами МАО;
— дефіцит лактази;
— непереносимість лактози;
— глюкозо-галактозна мальабсорбція;
— вагітність;
— період лактації;
— віку):��т до 18 років;
— підвищена чутливість до венлафаксину або іншого компонента препарату;
З обережністю: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судоми в анамнезі, внутрішньоочна гіпертензія, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, гіпонатріємія, гіповолемія, зневоднення, одночасний прийом діуретиків, суїцидальні нахили, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів і слизових оболонок, ниркова/печено��чна недостатність.Лікарська взаємодія
Неприпустимо одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами моноаміноксидази (МАО). Застосування венлафаксину можливо не раніше 14 днів після припинення терапії інгібіторами МАО і повинно бути припинено не менш ніж за 7 днів до початку прийому будь-якого інгібітору МАО через ризик посилення побічних ефектів.
Посилює вплив етанолу на психомоторні реакції.
При пероральному прийомі знижує загальний кліренс галоперидолу на 42%, збільшує його AUC на 70% і Cmax на 88%.
Венлафаксин не впливає на метаболізм іміпраміну і його метаболіту 2-гідрокси-іміпраміну, хоча загальний нирковий кліренс 2-гидроксидезипрамина зменшується, а AUC та Cmax збільшуються приблизно на 35%.
Циметидин інгібує метаболізм першого проходження венлафаксину, але не чинить впливу на фармакокінетику Про-десметилвенлафаксина (ОДВ). У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та ОДВ
