Дозировка
Пластырь наносят на чистый, сухой, неповрежденный участок кожи передней стенки живота, плеча или предплечья, передней или наружной поверхности бедра, боковую поверхность поясничной зоны. Необходимо избегать повторного нанесения пластыря на одно и то же место в течение 14 дней. Не следует наклеивать пластырь на покрасневшую, раздраженную или поврежденную кожу. Применение и обработка Каждый пластырь упаковано в саше (маленький пакет), после открытия которого необходимо сразу же использовать пластырь. Для этого необходимо: - удалить одну половину защитного слоя и липким боком приклеить пластырь на место применения, плотно прижав его к коже; - отогнуть пластырь и удалить вторую часть защитного слоя. Не желательно касаться липкой части пластыря. Пластырь нужно плотно прижать ладонью руки на 20-30 с, чтобы он хорошо закрепился. В случае отлипания пластыря в течение периода, оставшегося с 24-часового интервала лечения, необходимо использовать новый пластырь. Пластырь следует разрезать на части.
Лекарственная форма
Трансдермальная терапевтическая система
Состав
Ротиготин 18мг/40см2; Вспомогательные в-ва:силиконовый клей, повидон, натрия метабисульфит, аскорбил пальмитат, альфа-токоферол
Фармакологическое действие
Ротиготин является неэрголиновым D3/D2/D1 допаминовым агонистом для лечения болезни Паркинсона. Механизм действия заключается в осуществлении благоприятного влияния путем активации D3-, D2-и D1-рецепторов каудато-путаменального комплекса головного мозга.
Фармакокинетика
Препарат быстро всасывается через кожу и распределяется в крови. Проникает через гематоэнцефалический барьер, накапливается в тканях мозга: концентрация в них примерно в 5 раз выше, чем в других тканях и крови.
Абсорбция.
После прикрепления пластыря ротиготин постоянно высвобождается из трансдермального пластыря и абсорбируется через кожу. Равновесная концентрация достигается через 1 - 2 дня после применения пластыря и поддерживается на стабильном уровне при однократном, ежедневном нанесении пластыря на период 24 часов. Фармакокинетический профиль ротиготина оказывает дозо-пропорциональную зависимость в интервале доз от 2 мг / день (10 см2) до 8 мг / день (40 см2).
Примерно 45% активного вещества пластыря высвобождается через кожу за 24 часа. Абсолютная биодоступность после трансдермального применения составляет около 37%.
Изменение места наложения пластыря может привести к суточным колебаниям уровня препарата в плазме крови. Различия в биодоступности ротиготина варьировались от 1% (бедро в сравнении с животом) до 41% (плечо в сравнении с бедром). Однако отсутствуют указания относительно соответствующего влияния на клинический результат.
Распределение.
In vitro связывание ротиготина с белками плазмы крови составляет приблизительно 92%, объем распределения у людей составляет примерно 82 л / кг.
Метаболизм.
Ротиготин метаболизируется, главным образом, путем N-де алкилирования, частично прямой и вторичной конъюгацией. Результаты исследования in vitro показывают, что различные CYP изоформы цитохрома способны катализироваться N-де алкилирования ротиготина. Основными метаболитами являются сульфаты и глюкуронидконьюгаты исходного вещества, а также биологически неактивные N-дезалкил-метаболиты.
Выведение.
Примерно 71% дозы ротиготину выводится с мочой, примерно 23% - с калом. Клиренс ротиготина после трансдермального применения - примерно 10 л / мин, а период его полу выведения составляет от 5 до 7 часов. Поскольку пластырь применяется трансдермально, высока вероятность того, что еда и состояние пищеварительного тракта не повлияют на эффективность препарата.
Побочные действия
В начале терапии могут развиться дофаминергические реакции, такие как тошнота и рвота, головокружение, сонливость и реакции в месте прикрепления пластыря. Они обычно слабые или умеренные по степени выраженности, быстро проходят без отмены препарата и не требуют дополнительной терапии.
Со стороны иммунной системы: иногда - гиперчувствительность.
Со стороны ЖКТ: часто - тошнота, рвота, запор или диарея, сухость во рту, диспепсия; иногда - боль в животе, дискомфорт в желудке, анорексия, снижение аппетита.
Со стороны нервной системы и психики: часто - сонливость, галлюцинации (в том числе зрительные и слуховые), тревожность, патологические сновидения, бессонница, головокружение, головная боль, дискинезия, летаргия; редко - спутанность сознания, нарушение сна, ночные кошмары, тремор, нарушение равновесия, дискинетические нарушения,потеря сознания, нарушение внимания, парестезии, ухудшение памяти, вазовагальный обморок, потеря сознания; психотические нарушения (в том числе параноидальный психоз), повышение либидо (в том числе гиперсексуальность), компульсивные нарушения (в том числе патологический влечение к азартным играм), очень редко - судороги.
Со стороны органов зрения, слуха: иногда - нарушения зрения, фотопсия, вертиго (в том числе позиционное).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - ортостатическая гипотензия, артериальная гипертензия; иногда - ощущение сердцебиения, тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: часто - кашель, икота; иногда - одышк
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Если при применении ротиготина пациент не может адекватно контролировать свое поведение (возникновение психотических расстройств), целесообразно перевести его на терапию другим агонистом дофамина.
Защитный слой пластыря содержит алюминий. Чтобы избежать ожогов на коже при проведении пациенту магнитно-резонансной томографии (МРТ) или кардиоверсии, пластырь необходимо снять.
Как и при применении других агонистов дофамина, возможно ухудшение системной регуляции артериального давления, что приводит к постуральной / ортостатической гипотонии. При применении препарата у пациентов с болезнью Паркинсона на ранней стадии, не получавших L-допу (леводопу), наблюдались потери сознания. Рекомендуется контроль артериального давления, особенно в начале лечения, в связи с общим риском развития ортостатической гипотонии, ассоциированной с дофаминергической терапией.
При применении препарата наблюдалась повышенная сонливость и приступы внезапного засыпания, особенно у пациентов с болезнью Паркинсона. Были отмечены случаи внезапного засыпания днем, в некоторых случаях без каких-либо предварительных признаков. Врачи, которые назначают препарат, должны обязательно повторно обследовать больных, оценивая сонливость или сонное состояние пациентов поскольку больные могут не осознавать наличие сонливости, пока их прямо не спросят об этом. В таких случаях целесообразно пересмотреть вопрос о снижении дозы или даже прекращения терапии.
У пациентов, которые применяли Ньюпро, отмечались проявления компульсивных нарушений, в том числе патологическое влечение к азартным играм, гиперсексуальность, повышенное либидо, повторные бессмысленные действия (пандинг).
В случаях резкой отмены дофаминергической терапии наблюдалось развитие симптомов, напоминающие злокачественный нейролептический синдром, не отмеченных при применении препарата. Поэтому обязательно надо постепенно снижать дозу препарата.
Пациентов необходимо проинформировать о возможности развития галлюцинаций.
Фиброзные осложнения: у некоторых больных, принимавших эрголина дофаминергические препараты, отмечались случаи развития фиброза по брюшного пространства, легочных инфильтратов, плеврального выпота, перикардита, сердечной вальвулопатии. Хотя эти осложнения могут исчезать при отмене приема препарата, не всегда наступает полное восстановление. Такие осложнения, скорее, связаны с эрголиновой структурой таких соединений, однако не известно, могут ли другие дофаминергические агонисты (неэрголиновой природы) привести подобные реакции.
Пациентам, которые применяют агонисты дофамина, не следует назначать нейролептики как противорвотные средства.
Рекомендуется регулярно проводить офтальмологический мониторинг.
Нельзя подвергать внешнему нагреванию (чрезмерное воздействие солнечных лучей, электрогрелки или других источников тепла, таких как сауна, горячая ванна) участок с прикрепленным пластырем.
На коже, в месте прикрепления пластыря, могут развиться реакции.
Показания
— монотерапия идиопатической болезни Паркинсона на ранней стадии (без применения леводопы).
Противопоказания
— гиперчувствительность к активному веществу или любому другому компоненту препарата;
— беременность;
— период кормления грудью;
— детский возраст до 18 лет;
— проведение магнитно-резонансной томографии или кардиоверсии.
Лекарственное взаимодействие
Исходя из того, что ротиготин является агонистом дофамина, можно предположить, что антагонисты дофамина, такие как нейролептики (например, фенотиазин, бутирофенон, тиоксантин) или метоклопрамид, могут снижать эффективность препарата. Поэтому целесообразно избегать их одновременного применения. Из-за возможных аддитивных эффектов необходимо с осторожностью назначать ротиготин пациентам, которые принимают седативные лекарственные средства или другие депрессанты центральной нервной системы (например, бензодиазепины, нейролептики, антидепрессанты).
Избегать сочетания с алкоголем!
Отсутствуют исследования одновременного применения ротиготина с веществами - индукторами ферментной активности (например, рифампицин, фенобарбитал, карбамазепин, фенитоин, зверобой продырявленный).
Одновременное применение L-допы (леводопа) и карбидопы с ротиготином не оказывает влияния на фармакокинетику ротиготина, а он, в свою очередь, не влияет на фармакокинетику L-допы и карбидопы.
(3029)
Дозування
Пластир наносять на чистий, сухий, непошкоджений ділянку шкіри передньої стінки живота, плеча або передпліччя, передньої або зовнішньої поверхні стегна, бічну поверхню поперекової зони. Необхідно уникати повторного нанесення пластиру на одне і те ж місце протягом 14 днів. Не слід наклеювати пластир на почервонілу, роздратовану або пошкоджену шкіру. Застосування та обробка Кожний пластир запаковано у саше (маленький пакет), після відкриття якого слід одразу ж використовувати пластир. Для цього необхідно: - видалити одну половину захисного шару і липким боком приклеїти пластир на місце застосування, щільно притиснувши його до шкіри; - відігнути пластир і видалити другу частину захисного шару. Не бажано торкатися липкою частини пластиру. Пластир треба щільно притиснути долонею руки на 20-30 с, щоб він добре закріпився. У разі відставання пластиру протягом періоду, що залишився з 24-годинного інтервалу лікування, необхідно використати новий пластир. Пластир слід розрізати на частини.
Лікарська форма
Трансдермальна терапевтична система3>СкладРотиготин 18мг/40см2; Допоміжні в-ва:силіконовий клей, повідон, натрію метабісульфіт, аскорбіл пальмітат, альфа-токоферолФармакологічна дія
Ротиготин є неэрголиновым D3/D2/D1 допаминовым агоністом для лікування хвороби Паркінсона. Механізм дії полягає у здійсненні сприятливого впливу шляхом активації D3-, D2-D1-рецепторів каудато-путаменального комплексу головного мозку.Фармакокінетика
Препарат швидко всмоктується через шкіру і розподіляється у крові. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, накопичується у тканинах мозку: концентрація в них приблизно в 5 разів вище, ніж в інших тканинах і крові.
Абсорбція.
Після прикріплення пластиру ротиготин постійно вивільняється з трансдермального пластиру і абсорбується через шкіру. Рівноважна концентрація досягається через 1 - 2 дні після застосування пластиру і підтримується на стабільному рівні при одноразовому, щоденному нанесенні пластиру на період 24 годин. Фармакокінетичний профіль ротиготина надає дозо-пропорційну залежність в інтервалі доз від 2 мг / день (10 см2) до 8 мг / день (40 см2).
Приблизно 45% активної речовини пластиру вивільняється через шкіру за 24 години. Абсолютна біодоступність після трансдермального застосування становить близько 37%.
Зміна місця накладання пластиру може призвести до добовим коливанням рівня препарату в плазмі крові. Відмінності в біодоступності ротиготина варіювалися від 1% (стегно в порівнянні з животом) до 41% (плече в порівнянні з стегном). Однак відсутні вказівки щодо відповідного впливу на клінічний результат.
Распред��ління.
In vitro зв'язування ротиготина з білками плазми крові становить приблизно 92%, об'єм розподілу у людей становить приблизно 82 л / кг.
Метаболізм.
Ротиготин метаболізується, головним чином, шляхом N-де алкілування, частково прямий і вторинної конъюгацией. Результати дослідження in vitro показують, що різні CYP ізоформи цитохрому здатні катализироваться N-де алкілування ротиготина. Основними метаболітами є сульфати і глюкуронидконьюгаты вихідної речовини, а також біологічно неактивні N-дезалкил-метаболіти.
Виведення.
Приблизно 71% дози ротиготину виводиться з сечею, приблизно 23% - з калом. Кліренс ротиготина після трансдермального застосування - приблизно 10 л / хв, а період його напів виведення становить від 5 до 7 годин. Оскільки пластир застосовується трансдермально, висока ймовірність того, що їжа та стан травного тракту не вплинуть на ефективність препарату.Побічні дії
На початку терапії можуть розвитися дофамінергічні реакції, такі як нудота і блювання, запаморочення, сонливість і реа��ції в місці прикріплення пластиру. Вони зазвичай слабкі або помірні за ступенем вираженості, швидко проходять без відміни препарату і не потребують додаткової терапії.
З боку імунної системи: іноді - гіперчутливість.
З боку ШКТ: часто - нудота, блювання, запор або діарея, сухість у роті, диспепсія; іноді - біль у животі, дискомфорт у шлунку, анорексія, зниження апетиту.
З боку нервової системи та психіки: часто - сонливість, галюцинації (у тому числі зорові і слухові), тривожність, патологічні снт��идения, безсоння, запаморочення, головний біль, дискінезія, летаргія; рідко - сплутаність свідомості, порушення сну, нічні кошмари, тремор, порушення рівноваги, діскінетіческіе порушення,втрата свідомості, порушення уваги, парестезії, погіршення пам'яті, вазовагальний непритомність, втрата свідомості; психотичні порушення (у тому числі параноїдальний психоз), підвищення лібідо (у тому числі гіперсексуальність), компульсивні розлади (у тому числі патологічний потяг до азартних ігор), дуже рідко - судоми.
З боку орган��у зору, слуху: іноді - порушення зору, фотопсія, вертиго (у тому числі позиційне).
З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпертензія; іноді - відчуття серцебиття, тахікардія.
З боку дихальної системи: часто - кашель, гикавка; іноді - одышкОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Якщо при застосуванні ротиготина пацієнт не може адекватно контролювати свою поведінку (виникнення психотичних розладів), доцільно перевести його на терапію іншим агоністом дофаміну.
Захисний шар пластиру містить алюміній. Щоб уникнути опіків на шкірі при проведенні пацієнту магнітно-резонансної томографії (МРТ) або кардиоверсии, пластир необхідно зняти.
Як і при застосуванні інших агоністів дофаміну, можливо погіршення системної регуляції артеріального тиску, що призводить до постуральної / ортостатичної гіпотонії. При застосуванні препарату у пацієнтів з хворобою Паркінсона на ранній стадії, які не отримували L-допу (леводопу), спостерігалися втрати свідомості. Рекомендується контроль артеріального тиску, особливо на початку лікування, у зв'язку із загальним ризиком розвитку ортостатичної гіпотонії, асоційованої з дофамінергічної терапією.
При застосуванні препарату спостерігалася підвищена сонливість і напади раптового засинання, особливо у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Були відзначені випадки раптового засинання вдень, у деяких випадках без будь-яких попередніх ознак. Лікарі, які призначають препарат, повинні обов'язково повторно обстежити хворих, оцінюючи сонливість або сонне сосстан пацієнтів оскільки хворі можуть не усвідомлювати наявність сонливості, поки їх прямо не запитають про це. У таких випадках доцільно переглянути питання про зниження дози або навіть припинення терапії.
У пацієнтів, які застосовували Ньюпро, відзначалися прояви компульсивних порушень, у тому числі патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, підвищене лібідо, повторні безглузді дії (пандинг).
У випадках різкої відміни дофамінергічної терапії спостерігався розвиток симптомів, що нагадують злокачественный нейролептичний синдром, не відмічених при застосуванні препарату. Тому обов'язково треба поступово знижувати дозу препарату.
Пацієнтів необхідно проінформувати про можливість розвитку галюцинацій.
Фіброзні ускладнення: у деяких хворих, що приймали эрголина дофамінергічні препарати, відзначалися випадки розвитку фіброзу за черевного простору, легеневих інфільтратів, плеврального випоту, перикардиту, серцевої вальвулопатии. Хоча ці ускладнення можуть зникати при скасування прийому препарату, не взавжди настає повне відновлення. Такі ускладнення, швидше, пов'язані з эрголиновой структурою таких сполук, однак не відомо, чи можуть інші дофамінергічні агоністи (неэрголиновой природи) привести подібні реакції.
Пацієнтам, які застосовують агоністи дофаміну, не слід призначати нейролептики як протиблювотні засоби.
Рекомендується регулярно проводити офтальмологічний моніторинг.
Не можна піддавати зовнішнього нагрівання (надмірний вплив сонячних променів, електрогрілки або інших істочников тепла, таких як сауна, гаряча ванна), ділянка з прикріпленим пластиром.
На шкірі, в місці прикріплення пластиру, можуть розвинутися реакції.Свідчення
— монотерапія ідіопатичної хвороби Паркінсона на ранній стадії (без застосування леводопи).Протипоказання
— гіперчутливість до активної речовини або будь-якого іншого компонента препарату;
— вагітність;
— період годування груддю;
— дитячий вік до 18 років;
— проведення магнітно-резонансної томографії або кардиоверсии.Лекарсничих взаємодія
Виходячи з того, що ротиготин є агоністом дофаміну, можна припустити, що антагоністи дофаміну, такі як нейролептики (наприклад, фенотіазін, бутирофенон, тиоксантин) або метоклопрамід, можуть знижувати ефективність препарату. Тому доцільно уникати їх одночасного застосування. З-за можливих адитивних ефектів необхідно з обережністю призначати ротиготин пацієнтам, які приймають седативні лікарські засоби або інші депресанти центральної нервової системи (наприклад, бензодиазепины, нейролептики, антидепресанти).
Уникати поєднання з алкоголем!
Відсутні дослідження одночасного застосування ротиготина з речовинами - індукторами ферментної активності (наприклад, рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, звіробій продірявлений).
Одночасне застосування L-допи (леводопа) і карбідопи з ротиготином не чинить впливу на фармакокінетику ротиготина, а він, у свою чергу, не впливає на фармакокінетику L-допи і карбідопи.
