Дозировка
Внимательно прочтите инструкцию перед приемом препарата. Для приема внутрь. Только для кратковременного применения. Взрослые и дети старше 12 лет: по 1 таблетке до трех раз в сутки, запивая водой. Интервал между приемами препарата должен составлять не менее 6 часов. Максимальная разовая доза: 2 таблетки (соответствует 400 мг ибупрофена, 1000 мг парацетамола). Максимальная суточная доза для взрослых: 6 таблеток (соответствует 1200 мг ибупрофена, 3000 мг парацетамола). Максимальная суточная доза для детей 12-18 лет: 4 таблетки (соответствует 800 мг ибупрофена, 2000 мг парацетамола). Рекомендуется продолжительность лечения не более 3 дней. Если при приеме препарата в течение 2-3 дней симптомы сохраняются или усиливаются, необходимо прекратить лечение и обратиться к врачу.
Передозировка
Парацетамол Симптомы: симптомы передозировки парацетамола в течение первых 24 часов: бледность кожных покровов, тошнота, рвота, анорексия и боль в животе. Повреждение печени может проявиться через 12-48 часов после приема, поэтому обратиться к врачу необходимо даже при отсутствии симптомов. Возможно нарушение метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелых отравлениях печеночная недостаточность может прогрессировать с такими осложнениями, как энцефалопатия, кровоизлияние, гипогликемия, отек головного мозга и летальный исход. Острая почечная недостаточность с острым тубулярным некрозом (определяющимся по боли в пояснице, гематурии и протеинурии) может развиться даже при отсутствии тяжелого поражения печени. Имеются сообщения о нарушении сердечного ритма и панкреатите. Лечение: см. Особые указания
Лекарственная форма
Таблетки капсуловидные двояковыпуклой формы, покрытые пленочной оболочкой от белого до почти белого цвета с перламутровым эффектом.
Состав
Одна таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
действующие вещества: ибупрофен 200 мг и парацетамол 500 мг;
вспомогательные вещества: кроскармеллоза натрия 30 мг, целлюлоза микрокристаллическая 120 мг, кремния диоксид коллоидный 3 мг, магния стеарат 5 мг, стеариновая кислота 4 мг.
Состав оболочки: белая пленочная оболочка 13 мг (поливиниловый спирт 40 %, титана диоксид 25 %, макрогол 20,2 %, тальк 14,8 %), пленочная оболочка с перламутровым эффектом 7 мг (поливиниловый спирт 47 %, тальк 27 %, макрогол 13,3 %, перламутровый пигмент на основе слюды 10 % (титана диоксид 28 %, калия алюмосиликат (Е555) 72 %), полисорбат 2,7 %).
Фармакологическое действие
Комбинированный препарат, действие которого обусловлено входящими в его состав компонентами. Оказывает направленное действие против боли (обезболивающее), жаропонижающее и противовоспалительное действие. Ибупрофен и парацетамол отличаются по механизму и месту действия. В результате их взаимоусиливающего действия достигается более выраженное снижение болевой чувствительности и усиление жаропонижающего действия, чем по отдельности.
Ибупрофен – производное пропионовой кислоты из группы нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), оказывает противовоспалительное, противоотечное, анальгезирующее и жаропонижающее действие. Механизм действия ибупрофена обусловлен ингибированием синтеза простагландинов – медиаторов боли, воспаления и гипертермической реакции, посредством неизбирательного угнетения активности циклооксигеназы
1 (ЦОГ-1) и циклооксигеназы 2 (ЦОГ-2). Обезболивающий эффект ибупрофена обеспечивается его ингибирующим действием на периферическом уровне. Антипиретический эффект ибупрофена связан с центральным ингибированием синтеза простагландинов в гипоталамусе. Ибупрофен ингибирует миграцию лейкоцитов в очаг воспаления. Кроме того, ибупрофен обратимо подавляет агрегацию тромбоцитов.
Парацетамол – анальгезирующее ненаркотическое средство, обладает обезболивающим, жаропонижающим и слабым противовоспалительным действием. Неизбирательно блокирует ЦОГ-2, преимущественно в центральной нервной системе. Парацетамол также может стимулировать активность нисходящих путей серотонина, что приводит к купированию передачи болевого импульса в спинном мозге. На периферическом уровне парацетамол обладает слабовыраженным действием на ЦОГ-1 и ЦОГ-2.
Препарат оказывает более быстрый терапевтический эффект и более выраженное обезболивающее действие, чем ибупрофен и парацетамол по отдельности. После приема одной таблетки обезболивающий эффект отмечается в среднем через 15 минут после приема препарата, клинически значимый обезболивающий эффект достигается через 40 минут после приема препарата и сохраняется в течение 8 часов. После приема двух таблеток обезболивающий эффект отмечается в среднем через 18 минут после приема препарата, клинически значимый обезболивающий эффект достигается через 45 минут после приема препарата и сохраняется в течение 9 часов.
Фармакокинетика
Ибупрофен: абсорбция высокая, быстро и практически полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Связь с белками плазмы крови – 90 %. Медленно проникает в полость суставов, задерживается в синовиальной жидкости, создавая в ней большие концентрации, чем в плазме крови. Обнаруживается в плазме крови через 5 минут после приема препарата натощак, максимальная концентрация (Сmax) в плазме крови достигается через 1-2 часа. Одновременный прием с пищей может снижать концентрацию ибупрофена в плазме крови и увеличивать время достижения максимальной концентрации (Тmax). Степень абсорбции ибупрофена не зависит от приема пищи. Подвергается метаболизму в печени. После абсорбции около 60 % фармакологически неактивной R-формы медленно трансформируется в активную S-форму. Период полувыведения (Т1/2) – 2 часа. Выводится почками преимущественно в виде метаболитов (в неизмененном виде не более 1 %) и, в меньшей степени, с желчью в виде метаболитов. У пожилых людей не обнаруживалось значимых различий в фармакокинетическом профиле ибупрофена по сравнению с более молодыми людьми. Имеются данные о том, что ибупрофен обнаруживался в грудном молоке в незначительных концентрациях.
Парацетамол: абсорбция высокая, быстро всасывается из ЖКТ. Связь с белками плазмы крови незначительная при приеме в терапевтических дозах; незначительно увеличивается при передозировке. Обнаруживается в плазме крови через 5 минут после приема препарата натощак, Сmax в плазме крови достигается через 30-40 минут после приема. Одновременный прием с пищей может снижать концентрацию парацетамола в плазме крови и увеличивать Тmax. Степень абсорбции парацетамола не зависит от приема пищи. Метаболизируется в печени и выводится преимущественно в виде глюкуронидов и сульфатированных конъюгатов с образованием конъюгатов глутатиона (около 10 %). Выводится почками. В виде неизмененного парацетамола выводится менее 5 % принятой дозы. Период полувыведения (Т1/2) – 3 часа. Гидроксилированный метаболит N-ацетил-p-бензохинонимин, который образуется в незначительных количествах в печени и почках под влиянием смешанных оксидаз и обычно детоксифицируется путем связывания с глутатионом, может накапливаться при передозировке парацетамола и вызывать повреждения тканей печени. У пожилых людей не обнаруживалось значимых различий в фармакокинетическом профиле парацетамола по сравнению с более молодыми людьми. Биодоступность и фармакокинетические показатели ибупрофена и парацетамола, принимаемых в составе данного комбинированного препарата, не изменяются как при однократном, так и при многократном применении.
Побочные действия
Риск возникновения побочных эффектов можно свести к минимуму, если принимать препарат коротким курсом, в минимальной эффективной дозе, необходимой для устранения симптомов.
У людей пожилого возраста наблюдается повышенная частота побочных реакций на фоне применения НПВП, особенно желудочно-кишечных кровотечений и перфораций, в некоторых случаях с летальным исходом.
Побочные эффекты преимущественно являются дозозависимыми. В частности, риск развития желудочно-кишечного кровотечения зависит от диапазона доз и от длительности лечения.
Оценка частоты возникновения побочных реакций произведена на основании следующих критериев: очень частые (? 1/10), частые (от ? 1/100 до < 1/10), нечастые (от ? 1/1000 до < 1/100), редкие (от ? 1/10 000 до < 1/1000), очень редкие (? 1/10 000), частота неизвестна (данные по оценке частоты отсутствуют).
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы:
Очень редкие: нарушения кроветворения (анемия, лейкопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия, тромбоцитопения, панцитопения, агранулоцитоз). Первыми симптомами таких нарушений являются лихорадка, боль в горле, поверхностные язвы в полости рта, гриппоподобные симптомы, выраженная слабость, кровотечения из носа и подкожные кровоизлияния, кровотечения и кровоподтеки неизвестного происхождения.
Нарушения со стороны иммунной системы:
Нечастые: реакции гиперчувствительности – неспецифические аллергические реакции и анафилактические реакции, реакции со стороны дыхательных путей (бронхиальная астма, в том числе ее обострение, бронхоспазм, одышка, диспноэ), кожные реакции (зуд, крапивница, пурпура, отек Квинке, реже эксфолиативные и буллезные дерматозы, в том числе токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема), аллергический ринит, эозинофилия.
Очень редкие: тяжелые реакции гиперчувствительности (неспецифические аллергические реакции и анафилактические реакции), включая отек лица, языка и гортани, одышку, тахикардию, понижение артериального давления (АД) (анафилаксия, отек Квинке или тяжелый анафилактический шок).
Нарушения со стороны нервной системы:
Нечастые: головная боль.
Очень редкие: асептический менингит. У пациентов с аутоиммунными нарушениями, такими как системная красная волчанка, смешанное заболевание соединительной ткани, во время лечения ибупрофеном наблюдали единичные случаи появления симптомов асептического менингита: ригидность затылочных мышц, головная боль, тошнота, рвота, лихорадка и нарушение ориентации, спутанность сознания, депрессия, галлюцинации.
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы:
Частота неизвестна: сердечная недостаточность, периферические отеки, при длительном применении повышен риск тромботических осложнений (например, инфаркт миокарда), повышение артериального давления.
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения:
Частота неизвестна: бронхиальная астма, в том числе ее обострение, бронхоспазм, одышка.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта:
Нечастые: боль в животе, тошнота, диспепсия (в том числе изжога, вздутие живота).
Редкие: диарея, метеоризм, запор, рвота.
Очень редкие: пептическая язва, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, мелена, кровавая рвота, в некоторых случаях с летальным исходом, особенно у пациентов пожилого возраста, язвенный стоматит, гастрит.
Частота неизвестна: обострение колита и болезни Крона.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей:
Очень редкие: нарушения функции печени (особенно при длительном применении), повышение активности «печеночных» трансаминаз, гепатит и желтуха.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей:
Очень редкие: острая почечная недостаточность (компенсированная и декомпенсированная), особенно при длительном применении, в сочетании с повышением концентрации мочевины в плазме крови и появлением отеков, папиллярный некроз, гематурия и протеинурия, нефритический синдром, нефротический синдром, интерстициальный нефрит, цистит.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей:
Частые: гипергидроз (усиленная потливость).
Лабораторные показатели:
Частые: повышение уровня аланинаминотрансферазы, гамма-глутамилтранспептидазы, повышение плазменной концентрации креатинина и мочевины, показатели функции печени за пределами нормы.
ечастые: повышение уровней аспартатаминотрансферазы, щелочной фосфатазы, креатининфосфокиназы, понижение уровня гемоглобина, повышение уровня тромбоцитов.
При появлении побочных эффектов следует прекратить прием препарата и обратиться к врачу.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
Рекомендуется принимать препарат максимально возможным коротким курсом и в минимальной эффективной дозе, необходимой для устранения симптомов.
У пациентов с бронхиальной астмой или аллергическим заболеванием в стадии обострения, а также у пациентов с анамнезом бронхиальной астмы/аллергического заболевания препарат может спровоцировать бронхоспазм. Применение препарата у пациентов с системной красной волчанкой или смешанным заболеванием соединительной ткани связано с повышенным риском развития асептического менингита.
Во время длительного лечения необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени и почек. При появлении симптомов гастропатии показан тщательный контроль, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, общий анализ крови (определение гемоглобина), анализ кала на скрытую кровь. При необходимости определения
17-кетостероидов препарат следует отменить за 48 часов до исследования.
В период лечения не рекомендуется прием этанола.
Пациентам с почечной недостаточностью необходимо проконсультироваться с врачом перед применением препарата, поскольку существует риск ухудшения функционального состояния почек.
Пациентам с гипертонией, в том числе в анамнезе и/или хронической сердечной недостаточностью, необходимо проконсультироваться с врачом перед применением препарата, поскольку препарат может вызывать задержку жидкости, повышение артериального давления и отеки.
Информация для женщин, планирующих беременность: данные лекарственные средства подавляют циклооксигеназу и синтез простагландинов, воздействуют на овуляцию, нарушая женскую репродуктивную функцию (обратимо после отмены лечения).
Влияние на способность управлять транспортными средствами, механизмами
При соблюдении рекомендованного режима дозирования и сроков применения препарат не оказывает влияния на способность управлять транспортными средствами и механизмами, а также на занятия другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Парацетамол
Симптомы: симптомы передозировки парацетамола в течение первых 24 часов: бледность кожных покровов, тошнота, рвота, анорексия и боль в животе. Повреждение печени может проявиться через 12-48 часов после приема, поэтому обратиться к врачу необходимо даже при отсутствии симптомов. Возможно нарушение метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелых отравлениях печеночная недостаточность может прогрессировать с такими осложнениями, как энцефалопатия, кровоизлияние, гипогликемия, отек головного мозга и летальный исход. Острая почечная недостаточность с острым тубулярным некрозом (определяющимся по боли в пояснице, гематурии и протеинурии) может развиться даже при отсутствии тяжелого поражения печени. Имеются сообщения о нарушении сердечного ритма и панкреатите.
Лечение: необходимо немедленное лечение при передозировке парацетамолом. Несмотря на недостаточность значимых ранних симптомов, пациенты должны быть срочно доставлены в больницу для немедленного медицинского осмотра. Симптомы могут быть ограничены тошнотой или рвотой и не соответствовать
тяжести передозировки или риску повреждения органов. Повреждение печени может проявиться через 12-48 часов после попадания парацетамола внутрь, поэтому обратиться к врачу необходимо даже при отсутствии симптомов.
Лечение активированным углем следует рассматривать, если чрезмерная доза была принята менее 1 часа назад. Концентрация парацетамола в плазме должна быть измерена через 4 часа или более после приема (более ранние концентрации являются ненадежными). Лечение N-ацетилцистеином может быть проведено до 24 часов после приема парацетамола, однако максимальный защитный эффект достигается спустя около 8 часов после приема препарата. Эффективность антидота постепенно снижается после этого времени. При необходимости вводят внутривенно N-ацетилцистеин в соответствии с установленной схемой применения. Вне больницы, если нет рвоты, можно применить метионин внутрь. Пациентов, обратившихся с серьезной печеночной дисфункцией через 24 часа после приема препарата, необходимо направить к специалисту по отравлениям.
Дополнительная информация об особых группах пациентов
Повышенный риск повреждения печени при передозировке парацетамолом наиболее вероятен у:
-? пациентов, длительно получающих лечение фермент-индуцирующими средствами (такими как, карбамазепин, фенобарбитон, фенитоин, примидон, рифампицин и зверобой продырявленный);
-? пациентов, употребляющих алкоголь в количествах выше рекомендуемых;
- пациентов с истощением глутатиона (например, пациенты с пищевыми расстройствами, кистозным фиброзом, ВИЧ-инфекцией, кахексией, голодающие).
Ибупрофен
У детей симптомы передозировки могут возникать после приема дозы, превышающей 400 мг/кг массы тела. У взрослых дозозависимый эффект передозировки менее выражен. Период полувыведения препарата при передозировке составляет 1,5-3 часа.
Симптомы: тошнота, рвота, боль в эпигастральной области или, реже, диарея, шум в ушах, головная боль и желудочно-кишечное кровотечение. В более тяжелых случаях наблюдаются проявления со стороны центральной нервной системы: сонливость, редко – возбуждение, судороги, дезориентация, кома. В случаях тяжелого отравления может развиваться метаболический ацидоз и увеличение протромбинового времени, почечная недостаточность, повреждение ткани печени, снижение артериального давления, угнетение дыхания и цианоз. У пациентов с бронхиальной астмой возможно обострение этого заболевания.
Лечение: симптоматическое, с обязательным обеспечением проходимости дыхательных путей, мониторингом ЭКГ и основных показателей жизнедеятельности вплоть до нормализации состояния пациента. Рекомендуется пероральное применение активированного угля или промывание желудка в течение 1 часа после приема потенциально токсической дозы ибупрофена. Если ибупрофен уже абсорбировался, может быть назначено щелочное питье с целью выведения кислого производного ибупрофена почками, форсированный диурез. Частые или продолжительные судороги следует купировать внутривенным введением диазепама или лоразепама. При ухудшении бронхиальной астмы рекомендуется применение бронходилататоров.
Показания
Боль в спине, боль в суставах, мышечные и ревматические боли, невралгия, головная боль, мигрень, зубная боль, болезненные менструации, боль в горле, лихорадочное состояние, симптомы простуды и гриппа.
Препарат особенно показан для симптоматического лечения боли, требующей более выраженного обезболивающего эффекта, чем ибупрофен или парацетамол по отдельности.
Противопоказания
Гиперчувствительность к ибупрофену, парацетамолу или к другим компонентам препарата.
Одновременный прием других лекарственных препаратов, содержащих парацетамол.
Полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух, и непереносимости ацетилсалициловой кислоты или других НПВП (в том числе в анамнезе).
Эрозивно-язвенные заболевания органов желудочно-кишечного тракта (в том числе язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, болезнь Крона, язвенный колит) или язвенное кровотечение в активной фазе или в анамнезе (два или более подтвержденных эпизода язвенной болезни или язвенного кровотечения).
- Кровотечение или перфорация язвы желудочно-кишечного тракта в анамнезе, спровоцированные применением НПВП.
-Тяжелая печеночная недостаточность или заболевание печени в активной фазе.
- Почечная недостаточность тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина
< 30 мл/мин), подтвержденная гиперкалиемия.
- Декомпенсированная сердечная недостаточность; период после проведения аортокоронарного шунтирования.
Цереброваскулярное или иное кровотечение.
- Беременность (III триместр).
- Детский возраст до 12 лет.
- Гемофилия и другие нарушения свертываемости крови (в том числе гипокоагуляция), геморрагические диатезы.
С осторожностью
При наличии состояний, указанных в данном разделе, перед применением препарата следует обратиться к врачу.
Одновременный прием других НПВП, наличие в анамнезе однократного эпизода язвенной болезни желудка или язвенного кровотечения ЖКТ; гастрит, энтерит, колит, наличие инфекции Helicobacter pylori, язвенный колит; бронхиальная астма или аллергические заболевания в стадии обострения или в анамнезе – возможно развитие бронхоспазма; системная красная волчанка или смешанное заболевание соединительной ткани (синдром Шарпа) – повышен риск асептического менингита; почечная недостаточность, в том числе при обезвоживании (клиренс креатинина менее 30-60 мл/мин); нефротический синдром; печеночная недостаточность; частое употребление алкоголя; артериальная гипертензия и/или сердечная недостаточность, цереброваскулярные заболевания; одновременное применение лекарственных средств, которые могут увеличить риск возникновения язв или кровотечения, в частности, пероральных глюкокортикостероидов (в том числе преднизолона), антикоагулянтов (в том числе варфарина), селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (в том числе циталопрама, флуоксетина, пароксетина, сертралина) или антиагрегантов (в том числе ацетилсалициловой кислоты, клопидогрела); беременность I-II триместр, период грудного вскармливания; пожилой возраст; цирроз печени с портальной гипертензией, гипербилирубинемия; заболевания крови неясной этиологии (лейкопения и анемия), гиперлипидемия, сахарный диабет, заболевания периферических артерий.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Данные по применению препарата во время беременности отсутствуют. Противопоказано применение препарата в III триместре беременности. НПВП могут задерживать наступление и продлевать роды, а также усиливать кровотечение как у матери, так и у ребенка. До настоящего времени не отмечено отрицательного воздействия парацетамола в рекомендованных дозах на плод. По возможности, следует избегать применения препарата в I и
II триместрах беременности. В случае необходимости применения препарата в
I и II триместрах и во время родов следует тщательно взвесить ожидаемую пользу терапии для матери и потенциальный риск для плода или ребенка.
Ибупрофен и его метаболиты в незначительных количествах (0,0008 % от дозы, принятой матерью) проникают в грудное молоко, данные об отрицательных последствиях для здоровья грудного ребенка отсутствуют. Парацетамол выделяется с грудным молоком, однако, клинически значимого эффекта не оказывает.
Лекарственное взаимодействие
Парацетамол
-Противорвотные средства: снижение скорости всасывания парацетамола при одновременном применении с метоклопрамидом или домперидоном.
- Антикоагулянты: длительное применение препаратов, содержащих парацетамол, может усиливать эффект антикоагулянтов, в частности, варфарина и повышать риск кровотечения.
- Колестирамин: снижение скорости всасывания парацетамола при одновременном применении с колестирамином.
Ибупрофен
Следует избегать одновременного применения ибупрофена со следующими лекарственными средствами:
- Ацетилсалициловая кислота: за исключением низких доз ацетилсалициловой кислоты (не более 75 мг в сутки), назначенных врачом, поскольку совместное применение может повысить риск возникновения побочных эффектов. При одновременном применении ибупрофен снижает противовоспалительное и антиагрегантное действие ацетилсалициловой кислоты (возможно повышение частоты развития острой коронарной недостаточности у пациентов, получающих в качестве антиагрегантного средства малые дозы ацетилсалициловой кислоты, после начала приема ибупрофена).
- Другие НПВП, в частности, селективные ингибиторы ЦОГ-2: следует избегать одновременного применения двух и более препаратов из группы НПВП из-за возможного увеличения риска возникновения побочных эффектов.
С осторожностью применять одновременно со следующими лекарственными средствами:
- Антикоагулянты и тромболитические препараты: НПВП могут усиливать эффект антикоагулянтов, в частности, варфарина и тромболитических препаратов.
- Антигипертензивные средства (ингибиторы АПФ и антагонисты ангиотензина II) и диуретики: НПВП могут снижать эффективность препаратов этих групп. У некоторых пациентов с нарушением почечной функции (например, у пациентов с обезвоживанием или у пациентов пожилого возраста с нарушением почечной функции) одновременное назначение ингибиторов АПФ или антагонистов ангиотензина II и средств, ингибирующих циклооксигеназу, может привести к ухудшению почечной функции, включая развитие острой почечной недостаточности (обычно обратимой). Эти взаимодействия следует учитывать у пациентов, принимающих коксибы одновременно с ингибиторами АПФ или антагонистами ангиотензина II. В связи с этим совместное применение вышеуказанных средств следует назначать с осторожностью, особенно у пожилых лиц. Необходимо предотвращать обезвоживание у пациентов, а также рассмотреть возможность мониторинга почечной функции после начала такого комбинированного лечения и периодически - в дальнейшем. Диуретики и ингибиторы АПФ могут повышать нефротоксичность НПВП.
- Глюкокортикостероиды: повышенный риск образования язв ЖКТ и желудочно-кишечного кровотечения.
- Антиагреганты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: повышенный риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения.
- Сердечные гликозиды: одновременное назначение НПВП и сердечных гликозидов может привести к усугублению сердечной недостаточности, снижению скорости клубочковой фильтрации и увеличению концентрации сердечных гликозидов в плазме крови.
- Препараты лития: существуют данные о вероятности увеличения концентрации лития в плазме крови на фоне применения НПВП.
- Метотрексат: существуют данные о вероятности увеличения концентрации метотрексата в плазме крови на фоне применения НПВП.
- Циклоспорин: увеличение риска нефротоксичности при одновременном назначении НПВП и циклоспорина.
- Мифепристон: прием НПВП следует начать не ранее, чем через 8-12 дней после приема мифепристона, поскольку НПВП могут снижать эффективность мифепристона.
- Такролимус: при одновременном назначении НПВП и такролимуса возможно увеличение риска нефротоксичности.
- Зидовудин: одновременное применение НПВП и зидовудина может привести к повышению гематотоксичности. Имеются данные о повышенном риске возникновения гемартроза и гематом у ВИЧ-положительных пациентов с гемофилией, получавших совместное лечение зидовудином и ибупрофеном.
- Антибиотики хинолонового ряда: у пациентов, получающих совместное лечение НПВП и антибиотиками хинолонового ряда, возможно увеличение риска возникновения судорог.
- Кофеин усиливает анальгезирующий эффект.
(3496)
Дозування
Уважно прочитайте інструкцію перед прийомом препарату. Для прийому всередину. Тільки для короткочасного застосування. Дорослі та діти старше 12 років: по 1 таблетці до трьох разів на добу, запиваючи водою. Інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 6 годин. Максимальна разова доза: 2 таблетки (відповідає 400 мг ібупрофену, 1000 мг парацетамолу). Максимальна добова доза для дорослих: 6 таблеток (відповідає 1200 мг ібупрофену, 3000 мг парацетамолу). Максимальна добова доза для дітей 12-18 років: 4 таблетки (відповідно��відповідає 800 мг ібупрофену, 2000 мг парацетамолу). Рекомендується тривалість лікування не більше 3 днів. Якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються або посилюються, слід припинити лікування та звернутися до лікаря.Передозування
Парацетамол Симптоми: симптоми передозування парацетамолу в перші 24 години: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Пошкодження печінки може проявитися через 12-48 годин після прийому, тому звернутися до лікаря необхідно навіть при відсутності симптом��ст. Можливе порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При важких отруєннях печінкова недостатність може прогресувати з такими ускладненнями, як енцефалопатія, крововилив, гіпоглікемія, набряк головного мозку і летальний результат. Гостра ниркова недостатність з гострим тубулярным некрозом (визначається по болі в попереку, гематурії та протеїнурії) може розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Є повідомлення про порушення серцевого ритму і панкреатиті. Лікування: див. Особливі вказівки
Ліків��господарська форма
Таблетки капсуловидные двоопуклої форми, вкриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору з перламутровим ефектом.Склад
Одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
діючі речовини: ібупрофен 200 мг і парацетамол 500 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза 30 мг, целюлоза мікрокристалічна 120 мг, кремнію діоксид колоїдний 3 мг, магнію стеарат 5 мг, стеаринова кислота 4 мг.
Склад оболонки: біла плівкова оболонка 13 мг (полівініловий спирт 40 %, титану діоксид 25 %, макрогол 20,2 %, тальк 14,8 %), плівкова оболонка з перламутровим ефектом 7 мг (полівініловий спирт 47 %, тальк 27 %, макрогол 13,3 %, перламутровий пігмент на основі слюди 10 % (титану діоксид 28 %, калію алюмосилікат (Е555) 72 %), полісорбат 2,7 %).Фармакологічна дія
Комбінований препарат, дія якого обумовлена вхідними в його склад компонентами. Чинить спрямовану дію проти болю (знеболююче), жарознижувальну та протизапальну дію. Ібупрофен і парацетамол відрізняються за механізмом і місцем дії. В результаті їх взаємно посилюючий дії досягається більш виражене зниження больової чутливості та посилення жарознижуючої дії, ніж окремо.
Ібупрофен – похідне пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), має протизапальну, протинабрякову, знеболювальну і жарознижувальну дію. Механізм дії ібупрофену обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції, за допомогою неизбирателпокрівельного пригнічення активності циклооксигенази
1 (ЦОГ-1) і циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). Знеболюючий ефект ібупрофену забезпечується його інгібуючу дію на периферичному рівні. Антипіретичний ефект ібупрофену пов'язаний з центральним інгібуванням синтезу простагландинів у гіпоталамусі. Ібупрофен інгібує міграцію лейкоцитів у вогнище запалення. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Парацетамол – аналгезуючу ненаркотическое засіб, має знеболюючу, жарознижуючу і слабкім протизапальною дією. Невибірково блокує ЦОГ-2, переважно в центральній нервовій системі. Парацетамол також може стимулювати активність низхідних шляхів серотоніну, що призводить до купіруванню передачі больового імпульсу в спинному мозку. На периферичному рівні парацетамол має слабовыраженным дією на ЦОГ-1 і ЦОГ-2.
Препарат чинить більш швидкий терапевтичний ефект і більш виражену знеболюючу дію, ніж ібупрофен і парацетамол окремо. Після прийому однієї таблетки обезб��ливающий ефект відзначається в середньому через 15 хвилин після прийому препарату, клінічно значущий знеболюючий ефект досягається через 40 хвилин після прийому препарату і зберігається протягом 8 годин. Після прийому двох таблеток знеболюючий ефект відзначається в середньому через 18 хвилин після прийому препарату, клінічно значущий знеболюючий ефект досягається через 45 хвилин після прийому препарату і зберігається протягом 9 годин.Фармакокінетика
Ібупрофен: абсорбція висока, швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-ки��ечного тракту (ШКТ). Зв'язок з білками плазми крові – 90 %. Повільно проникає в порожнину суглобів, затримується в синовіальній рідини, створюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Виявляється в плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще, максимальна концентрація (Смах) у плазмі крові досягається через 1-2 години. Одночасний прийом з їжею може знижувати концентрацію ібупрофену в плазмі крові та збільшувати час досягнення максимальної концентрації (Тмах). Ступінь абсорбції ібупрофену не залежить від прийому їжі. Підв��ргается метаболізму в печінці. Після абсорбції близько 60 % фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується в активну S-форму. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді не більше 1 %) і меншою мірою-з жовчю у вигляді метаболітів. У літніх людей не виявлялося значущих відмінностей у фармакокінетичну профілі ібупрофену, порівняно з більш молодими людьми. Є дані про те, що ібупрофен виявлявся в грудному молоці в незначних концентраціях.
Парацетамол: абсорбція висока, швидко всмоктується з ШКТ. Зв'язок з білками плазми крові незначна при прийомі в терапевтичних дозах; незначно збільшується при передозуванні. Виявляється в плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натщесерце, Смах в плазмі крові досягається через 30-40 хвилин після прийому. Одночасний прийом з їжею може знижувати концентрацію парацетамолу в плазмі крові та збільшувати Тмах. Ступінь абсорбції парацетамолу не залежить від прийому їжі. Метаболізується в печінці і виводиться переважно��венно у вигляді глюкуронідів і сульфатованих кон'югатів з утворенням кон'югатів глутатіону (близько 10 %). Виводиться нирками. У вигляді незміненого парацетамолу виводиться менше 5 % прийнятої дози. Період напіввиведення (Т1/2) – 3 години. Гидроксилированный метаболіт N-ацетил-p-бензохинонимин, який утворюється в незначних кількостях в печінці і нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксикується шляхом зв'язування з глутатионом, може накопичуватися при передозуванні парацетамолу і викликати пошкодження тканин печінки. У літніх людей не виявлялося значущих відмінностей у фармакокінетичну профілі парацетамолу у порівнянні з більш молодими людьми. Біодоступність і фармакокінетичні показники ібупрофену та парацетамолу, які приймаються в складі даного комбінованого препарату, не змінюються як при одноразовому, так і при багаторазовому застосуванні.Побічні дії
Ризик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом, в мінімальній ефективній дозі, необхідній для усунення симптомів.
У людей п��житлового віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на тлі застосування НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, у деяких випадках з летальним кінцем.
Побічні ефекти переважно є дозозалежними. Зокрема, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі залежить від діапазону доз та тривалості лікування.
Оцінка частоти виникнення побічних реакцій проведена на підставі наступних критеріїв: дуже часті (? 1/10), часті (від ? 1/100 до < 1/10), нечасті (від ? 1/1000 до < 1/100), рідко��е (від ? 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідкісні (? 1/10 000), частота невідома (дані по оцінці частоти відсутні).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки у порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа і підшкірні крововиливи, кровотечі і кровоподт��ки невідомого походження.
Порушення з боку імунної системи:
Нечасті: реакції гіперчутливості – неспецифічні алергічні реакції, анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, рідше ексфоліативні та бульозні дерматози, в тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія.
Дуже рідкі: тяжкі реакції гіперчутливості (неспецифічні алергічні реакції, анафілактичні реакції), включаючи набряк обличчя, язика і гортані, задишку, тахікардію, зниження артеріального тиску (АТ) (анафілаксія, набряк Квінке або важкий анафілактичний шок).
Порушення з боку нервової системи:
Нечасті: головний біль.
Дуже поодинокі: асептичний менінгіт. У пацієнтів з аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної ткані, під час лікування ібупрофеном спостерігали поодинокі випадки появи симптомів асептичного менінгіту: ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювота, лихоманка і порушення орієнтації, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації.
Порушення з боку серцево-судинної системи:
Частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску.
Порушення з боку дихательной системи, органів грудної клітки та середостіння:
Частота невідома: бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія (в тому числі печія, здуття живота).
Нечасті: діарея, метеоризм, запор, блювання.
Дуже рідкісні: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним результатом, особливо у пацієнтів літнього віку, виразковий стоматит, гастрит.
Частота невідома: загострення коліту та хвороби Крона.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Дуже рідкісні: порушення функції печінки (особливо при тривалому застосуванні), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит та жовтяниця.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
Дуже рідкісні: гостра ниркова недостатність (компенсована і декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини в плазмі крові і появою набряків, папілярний некроз, гематурія і протеїнурія, нефрітіческій синдром, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, цистит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Часті: гіпергідроз (підвищена пітливість).
Лабораторні показники:
Часті: підвищення рівня аланінамінотрансферази, гамма-глутамілтранспептидази, підвищення плазмової концентрації креатиніну і сечовини, показники функції печінки за межами норми.
ечастые: підвищення рівнів аспартатамінотрансферази, луго��ної фосфатази, креатинінфосфокінази, зниження рівня гемоглобіну, підвищення рівня тромбоцитів.
При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
Рекомендується приймати препарат максимально можливим коротким курсом і в мінімальній ефективній дозі, необхідній для усунення симптомів.
У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергією в стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхиальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язано з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту.
Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки і нирок. При появі симптомів гастропатії показаний пильний контроль, який включає проведення езофагогастродуоденоскопії, загальний аналіз крові (визначення р��моглобина), аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення
17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження.
У період лікування не рекомендується прийом етанолу.
Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок.
Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі і/або хронічною серцевою недостатністю, необхідно проконсультуватися з лікарем перод застосуванням препарату, оскільки препарат може спричиняти затримку рідини, підвищення артеріального тиску, набряки.
Інформація для жінок, які планують вагітність: дані лікарські засоби пригнічують циклооксигеназу і синтез простагландинів, впливають на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни лікування).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
При дотриманні рекомендованого режиму дозування і строків застосування препарат не виявляєтьсят впливу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, а також на заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Парацетамол
Симптоми: симптоми передозування парацетамолу в перші 24 години: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Пошкодження печінки може проявитися через 12-48 годин після прийому, тому звернутися до лікаря необхідно навіть ��ри відсутності симптомів. Можливе порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При важких отруєннях печінкова недостатність може прогресувати з такими ускладненнями, як енцефалопатія, крововилив, гіпоглікемія, набряк головного мозку і летальний результат. Гостра ниркова недостатність з гострим тубулярным некрозом (визначається по болі в попереку, гематурії та протеїнурії) може розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Є повідомлення про порушення серцевого ритму і панкреатиті.
Лікування: ннеобхідно негайне лікування при передозуванні парацетамолом. Незважаючи на недостатність значущих ранніх симптомів, пацієнти повинні бути терміново доставлені в лікарню для негайного медичного огляду. Симптоми можуть бути обмежені нудотою або блювотою і не відповідати
тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Пошкодження печінки може проявитися через 12-48 годин після потрапляння парацетамолу всередину, тому звернутися до лікаря необхідно навіть при відсутності симптомів.
Лікування активованим вугіллям з��едует розглядати, якщо надмірна доза була прийнята менше 1 години тому. Концентрація парацетамолу в плазмі повинна бути виміряна через 4 години або більше після прийому (більш ранні концентрації є ненадійними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути проведено до 24 годин після прийому парацетамолу, однак максимальний захисний ефект досягається приблизно через 8 годин після прийому препарату. Ефективність антидоту поступово знижується після цього часу. При необхідності вводять внутрішньовенно N-ацетилцистеїн згідно із встановленомуой схемою застосування. Поза лікарні, якщо немає блювоти, можна застосувати метіонін всередину. Пацієнтів, які звернулися із серйозною печінковою дисфункцією через 24 години після прийому препарату, необхідно направити до спеціаліста по отруєнь.
Додаткова інформація про особливих групах пацієнтів
Підвищений ризик ушкодження печінки при передозуванні парацетамолом найбільш імовірний у:
-? пацієнтів, які тривало отримують лікування фермент-індукують засобами (такими як карбамазепін, фенобарбітон, фенітоїн, примідон, рифамп��цін і звіробій продірявлений);
-? пацієнтів, які вживають алкоголь в кількостях вище рекомендованих;
- пацієнтів із виснаженням глутатіону (наприклад, пацієнти з харчовими розладами, кістозним фіброзом, ВІЛ-інфекцією, кахексією, голодуючі).
Ібупрофен
У дітей симптоми передозування можуть виникати після прийому дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години.
Симптоми: нудота, рв��та, біль в епігастральній області або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У більш важких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз і збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе загострення ��того захворювання.
Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторинг ЕКГ і основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбировался, може бути призначено лужне питво з метою виведення кислого похідного ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або продолжительные судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепам. При погіршенні бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататоров.Свідчення
Біль у спині, біль у суглобах, м'язові і ревматичні болі, невралгія, головний біль, мігрень, зубний біль, болісні менструації, біль у горлі, гарячковий стан, симптоми застуди та грипу.
Препарат особливо показаний для симптоматичного лікування болю, що вимагає більш вираженого знеболюючого ефекту, ніж ібупрофен або парацетамол з отд��діяльності.Протипоказання
Гіперчутливість до ибупрофену, парацетамолу або до інших компонентів препарату.
Одночасний прийом інших лікарських препаратів, що містять парацетамол.
Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (у тому числі в анамнезі).
Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, б��це хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або виразкового кровотечі).
- Кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням НПЗП.
-Тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі.
- Ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну
< 30 мл/хв), підтверджена гіперкаліємія.
- Декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування.
Цереброваскулярна або інше кровотеча.
- Вагітність (III триместр).
- Дитячий вік до 12 років.
- Гемофілія й інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези.
З обережністю
При наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід звернутися до лікаря.
Одночасний прийом інших НПЗЗ, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби ��елудка або виразкового кровотечі ШКТ; гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання у стадії загострення або в анамнезі – можливий розвиток бронхоспазму; системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту; ниркова недостатність, в тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну менше 30-60 мл/хв); нефротичний синдром; печінкова недостатність; часте вживання алкоголю; артери��льная гіпертензія та/або серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема, пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопрама, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю); вагітність I-II триместр, період гр��ного вигодовування; літній вік; цироз печінки з портальною гіпертензією, гіпербілірубінемія; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія і анемія), гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Дані щодо застосування препарату під час вагітності відсутні. Протипоказано застосування препарату в ІІІ триместрі вагітності. НПЗП можуть затримувати наступ і продовжувати пологи, а також посилювати кровотеча як у ма��ери, так і у дитини. До цього часу не відмічено негативного впливу парацетамолу в рекомендованих дозах на плід. По можливості, слід уникати застосування препарату у I та
II триместрах вагітності. У разі необхідності застосування препарату
I і II триместрах і під час пологів слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або дитини.
Ібупрофен та його метаболіти в незначних кількостях (0,0008 % від дози, прийнятої матір'ю) проникають у грудне молоко, данний про негативні наслідки для здоров'я немовляти відсутні. Парацетамол виділяється з грудним молоком, однак, клінічно значущого ефекту не надає.Лікарська взаємодія
Парацетамол
-Протиблювотні засоби: зниження швидкості всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном.
- Антикоагулянти: тривале застосування препаратів, що містять парацетамол, може підсилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та підвищувати ризик кровотечі./>
- Колестирамін: зниження швидкості всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні з холестираміном.
Ібупрофен
Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами:
- Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки одночасне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантное дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують в якості антиагрегантної кошти малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофен).
- Інші НПЗП, зокрема, селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів з групи НПЗЗ із-за можливого збільшення ризику виникнення побічних ефектів.
З обережністю застосовувати одночасно з наступними лікарськими коштівами:
- Антикоагулянти і тромболітичні препарати: НПЗП можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів.
- Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ і антагоністи ангіотензину II) і діуретики: НПЗП можуть зменшувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів із зневодненням або у пацієнтів літнього віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II і засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності (зазвичай оборотної). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксибы одночасно з інгібіторами АПФ чи антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у літніх осіб. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування і періодично - в подальшому. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів.
- Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі.
- Антиагреганти і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
- Серцеві глікозиди: одночасне застосування НПЗЗ і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові.
- Препарати літію: існують дані про ймовірність збільшення концентрації літію у плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ.
- Метотрексат: існують дані про ймовірність збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ.
- Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні НПЗП та циклоспорину.
- Міфепристон: прийом НПЗП слід почати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому мифепр��стогону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону.
- Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності.
- Зидовудин: одночасне застосування НПЗЗ і зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозів і гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном.
- Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які одержують сумісне лечение НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.
- Кофеїн посилює аналгезуючий ефект.
