Дозировка
Взрослым и детям старше 12 лет назначают внутрь по 200 мг 3-4 раза/сут. Для достижения быстрого терапевтического эффекта доза может быть увеличена до 400 мг (2 капс.) 3 раза/сут. Не следует принимать больше 6 капс./сут. Максимальная суточная доза для взрослых составляет 1.2 г. Максимальная суточная доза для детей и подростков в возрасте от 12 до 17 лет составляет 1 г. Капсулы следует запивать водой. Пациент должен быть предупрежден, что, если при приеме препарата в течение 2-3 дней симптомы заболевания сохраняются, необходимо прекратить лечение и обратиться к врачу.
Лекарственная форма
Капсулы твердые желатиновые, овальные, полупрозрачные, красного цвета, с надписью "NUROFEN" белого цвета; содержимое капсул - прозрачная жидкость от бесцветного до слегка розового цвета.
Состав
1 капс.
ибупрофен 200 мг
Вспомогательные вещества: макрогол 600 218.33 мг, калия гидроксид 25.6 мг, вода очищенная 17.07 мг.
Состав желатиновой капсулы: желатин 119.8 мг, сорбитол 76% р-р 58.19 мг, краситель пунцовый [Понсо 4R] 0.485 мг, вода очищенная 15.02 мг, опакод NS-78-18011 (титана диоксид 29%, пропиленгликоль 10%, гипромеллоза 5 %, изопропанол 8%, вода очищенная 48%) сколько потребуется.
Фармакологическое действие
НПВC. Оказывает анальгезирующее, жаропонижающее и противовоспалительное действие. Неизбирательно блокирует ЦОГ-1 и ЦОГ-2. Механизм действия ибупрофена обусловлен торможением синтеза простагландинов - медиаторов боли, воспаления и гипертермической реакции.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
После приема внутрь быстро и в высокой степени абсорбируется из ЖКТ. Cmax ибупрофена в плазме крови достигается через 1-2 ч.
Связывание с белками плазмы составляет 90%. Медленно проникает в полость суставов, задерживается в синовиальной ткани, создавая в ней более высокие концентрации, чем в плазме. После абсорбции около 60% фармакологически неактивной R-формы медленно трансформируется в активную S-форму.
Метаболизм и выведение
Биотрансформируется в организме. Выводится почками в виде метаболитов (в неизменном виде не более 1%) и, в меньшей степени, с желчью. Т1/2 - 2ч.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: НПВС-гастропатия (боли в животе, тошнота, рвота, изжога, снижение аппетита, диарея, метеоризм, запор; возможно - повышение активности печеночных трансаминаз; редко - эрозивно-язвенные поражения слизистой оболочки ЖКТ, которые в ряде случаев осложняются перфорацией и кровотечениями); раздражение или сухость слизистой оболочки полости рта, боль во рту, изъязвление слизистой оболочки десен, афтозный стоматит, панкреатит, гепатит.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, бессонница, тревожность, нервозность, раздражительность, психомоторное возбуждение, сонливость, депрессия, спутанность сознания, галлюцинации; редко - асептический менингит (чаще у пациентов с аутоиммунными заболеваниями).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердечная недостаточность, тахикардия, повышение АД.
Со стороны мочевыделительной системы: острая почечная недостаточность, аллергический нефрит, нефротический синдром (отеки), полиурия, цистит; возможно - уменьшение КК, увеличение сывороточной концентрации креатинина.
Со стороны органов чувств: снижение слуха, звон или шум в ушах, токсическое поражение зрительного нерва, неясное зрение или диплопия, сухость и раздражение глаз, отек конъюнктивы и век (аллергического генеза), скотома.
Со стороны дыхательной системы: одышка, бронхоспазм.
Со стороны системы кроветворения: анемия (в т.ч. гемолитическая и апластическая), тромбоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, агранулоцитоз, лейкопения; возможно - увеличение времени кровотечения, уменьшение гематокрита или гемоглобина.
Аллергические реакции: кожная сыпь (обычно эритематозная или крапивница), кожный зуд, отек Квинке, анафилактоидные реакции, анафилактический шок, бронхоспазм или диспноэ, лихорадка, многоформная экссудативная эритема (в.т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), эозинофилия, аллергический ринит.
Прочие: усиление потоотделения; возможно уменьшение концентрации глюкозы в крови.
При применении препарата в течение 2-3 дней побочное действие наблюдается очень редко.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
Лечение препаратом следует проводить в минимальной эффективной дозе, минимально возможным коротким курсом.
Пациента необходимо проинформировать о том, что при появлении побочных эффектов следует прекратить прием препарата и обратиться к врачу. В период лечения не рекомендуется употреблять этанол.
Контроль лабораторных показателей
Во время длительного лечения необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени и почек. При появлении симптомов гастропатии показан тщательный контроль, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, общий анализ крови (определение гемоглобина), анализ кала на скрытую кровь.
При необходимости определения 17-кетостероидов препарат следует отменить за 48 ч до исследования.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Пациентам следует воздерживаться от всех видов деятельности, требующих повышенного внимания и высокой скорости психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: боль в животе, тошнота, рвота, заторможенность, сонливость, депрессия, головная боль, шум в ушах, метаболический ацидоз, кома, острая почечная недостаточность, снижение АД, брадикардия, тахикардия, фибрилляция предсердий, остановка дыхания.
Лечение: промывание желудка (только в течение часа после приема), активированный уголь, щелочное питье, форсированный диурез; при необходимости проводят симптоматическую терапию.
Показания
— головная и зубная боль;
— мигрень;
— альгодисменорея;
— невралгии;
— боль в спине;
— миалгии;
— ревматические боли;
— лихорадка при гриппе и ОРВИ.
Противопоказания
— эрозивно-язвенные поражения ЖКТ в фазе обострения (в т.ч. язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, болезнь Крона, НЯК);
— гемофилия, состояния гипокоагуляции, геморрагические диатезы;
— период после проведения аортокоронарного шунтирования;
— жедудочно-кишечные кровотечения и внутричерепные кровоизлияния;
— выраженная печеночная недостаточность или активное заболевание печени;
— почечная недостаточность тяжелой степени, подтвержденная гиперкалиемия;
— беременность;
— детский возраст до 12 лет;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к ацетилсалициловой кислоте или другим НПВС в анамнезе: в т.ч. указания на приступы бронхообструкции, ринита, крапивницы после приема ацетилсалициловой кислоты или другого НПВС; полный или неполный синдром непереносимости ацетилсалициловой кислоты (риносинусит, крапивница, полипы слизистой оболочки носа, бронхиальная астма).
С осторожностью назначают препарат пациентам пожилого возраста, пациентам с сердечной недостаточностью, артериальной гипертензией, ИБС, цереброваскулярными заболеваниями, дислипидемией/гиперлипидемией, сахарным диабетом, заболеваниями периферических артерий, курящим, при частом употреблении алкоголя, при циррозе печени с портальной гипертензией, при КК< 60 мл/мин, печеночной и/или почечной недостаточности, пациентам с нефротическим синдромом, гипербилирубинемией, при указаниях в анамнезе на язвенную болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, пациентам с гастритом, энтеритом, колитом, при наличии инфекции, вызванной Helicobacter pylori, при заболеваниях крови неясной этиологии (лейкопения и анемия), в период лактации, при длительном применении НПВС, пациентам с тяжелыми соматическими заболеваниями, одновременно с пероральными ГКС (в т.ч. с преднизолоном), с антикоагулянтами (в т.ч. с варфарином), с антиагрегантами (в т.ч. с ацетилсалициловой кислотой, с клопидогрелом), селективными ингибиторами обратного захвата серотонина (в т.ч. с циталопрамом, флуоксетином, пароксетином,
Применение при беременности и кормлении грудью
Нурофен® УльтраКап противопоказан к применению в III триместре беременности.
Применение препарата в I и II триместрах беременности и в период лактации возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода или младенца.
При необходимости назначения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Не рекомендуется одновременный прием Нурофена УльтраКап с ацетилсалициловой кислотой и другими НПВС.
При одновременном назначении ибупрофен снижает противовоспалительное и антиагрегантное действие ацетилсалициловой кислоты (возможно повышение частоты развития острой коронарной недостаточности после начала приема ибупрофена у больных, получающих в качестве антиагрегантного средства малые дозы ацетилсалициловой кислоты).
При одновременном применении с антикоагулянтами и тромболитическими лекарственными средствами (в т.ч. альтеплазой, стрептокиназой, урокиназой) повышается риск развития кровотечений.
Одновременный прием с ингибиторами обратного захвата серотонина (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралин) повышает риск развития серьезных кровотечений из ЖКТ.
При совместном применении с ибупрофеном цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроевая кислота, пликамицин повышают частоту развития гипопротромбинемии.
При совместном применении циклоспорин и препараты золота усиливают влияние ибупрофена на синтез простагландина в почках, что приводит к усилению нефротоксичности. Ибупрофен повышает плазменную концентрацию циклоспорина и вероятность развития его гепатотоксических эффектов.
Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, при одновременном применении снижают выведение и повышают плазменную концентрацию ибупрофена.
При совместном применении индукторы микросомального окисления (в т.ч. фенитоин, этанол, барбитураты, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты) увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов, повышая риск развития тяжелых интоксикаций.
Ингибиторы микросомального окисления снижают риск развития гепатотоксического действия ибупрофена.
При совместном применении ибупрофен снижает гипотензивную активность вазодилататоров, натрийуретический эффект фуросемида и гидрохлоротиазида.
Ибупрофен снижает эффективность урикозурических препаратов, усиливает действие непрямых антикоагулянтов, антиагрегантов, фибринолитиков.
Усиливает побочные эффекты минералокортикоидов, ГКС, эстрогенов, этанола.
При совместном применении усиливает эффект пероральных гипогликемических препаратов (производных сульфонилмочевины) и инсулина.
При одновременном приеме антациды и колестирамин снижают абсорбцию ибупрофена.
При совместном применении ибупрофен увеличивает концентрацию в крови дигоксина, препаратов лития, метотрексата.
Препараты, обладающие миелотоксическим действием усиливают проявления гематотоксичности Нурофена УльтраКап.
Кофеин усиливает анальгезирующий эффект ибупрофена.
(3502)
Дозування
Дорослим і дітям старше 12 років призначають внутрішньо по 200 мг 3-4 рази/добу. Для досягнення швидкого терапевтичного ефекту доза може бути збільшена до 400 мг (2 капс.) 3 рази/добу. Не слід приймати більше 6 капс./сут. Максимальна добова доза для дорослих становить 1.2 р. Максимальна добова доза для дітей і підлітків у віці від 12 до 17 років становить 1 р. Капсули слід запивати водою. Пацієнт повинен бути попереджений, що, якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми захворювання зберігаються, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря.
Лікарська форма
Капсули тверді желатинові, овальні, напівпрозорі, червоного кольору, з написом "NUROFEN" білого кольору; вміст капсул - прозора рідина від безбарвного до злегка рожевого кольору.Склад
1 капс.
ібупрофен 200 мг
Допоміжні речовини: макрогол 600 218.33 мг, калію гідроксид 25.6 мг, вода очищена 17.07 мг.
Склад желатинової капсули: желатин 119.8 мг, сорбітол 76% р-р 58.19 мг, барвник пунцовий [Понсо 4R] 0.485 мг, вода очищена 15.02 мг, опакод NS-78-18011 (титану діоксвд 29%, пропіленгліколь 10%, гіпромелоза 5 %, ізопропанол 8%, вода очищена 48%) скільки буде потрібно.Фармакологічна дія
НПЗЗ. Чинить аналгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дію. Невибірково блокує ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Після прийому всередину швидко і високою мірою абсорбується з ШКТ. Cmax ібупрофену в плазмі крові достигается через 1-2 ч.
Зв'язування з білками плазми становить 90%. Повільно проникає в порожнину суглобів, затримується в синовіальній тканині, створюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується в активну S-форму.
Метаболізм і виведення
Біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (у незмінному вигляді не більше 1%) і меншою мірою-з жовчю. Т1/2 - 2ч.Побічні дії
З боку травної системи: ��ПВС-гастропатия (болі в животі, нудота, блювання, печія, зниження апетиту, діарея, метеоризм, запор; можливо підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко - ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту, які в ряді випадків ускладнюються перфорацією і кровотечами); подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит, гепатит.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, психомоторное збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).
З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску.
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит; можливо - зменшення КК, збільшення сироваткової концентрації креатиніну.
З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін або шум у вухах, токсичне ураження зорового нерва, неясний зір або диплопія, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу), скотома.
З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.
З боку системи кровотворення: анемія (у т. ч. гемолітична та апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія; - збільшення часу кровотечі, зменшення гематокриту або гемоглобіну.
Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай еритематозний ��чи кропив'янка), свербіж шкіри, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм або диспное, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еозинофілія, алергічний риніт.
Інші: посилення потовиділення; можливе зменшення концентрації глюкози в крові.
При застосуванні препарату протягом 2-3 днів побічна дія спостерігається дуже рідко.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
Лікування п��епаратом слід проводити в мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом.
Пацієнта необхідно проінформувати про те, що при появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. У період лікування не рекомендується вживати етанол.
Контроль лабораторних показників
Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки і нирок. При появі симптомів гастропатії показаний пильний контроль, включно��ающий проведення езофагогастродуоденоскопії, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров.
При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 год до дослідження.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Пацієнтам слід утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливость, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання.
Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне питво, форсований діурез; при необхідності проводять симптоматичну терапію.Свідчення
— головний та зубний біль;
— мігрень;
— альгодисменорея;
— невралгії;
— біль у спині;
— міалгії;
— ревматическіо болю;
— гарячка при грипі та ГРВІ.Протипоказання
— ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, НЯК);
— гемофілія, стану гіпокоагуляція, геморагічний діатез;
— період після проведення аортокоронарного шунтування;
— жедудочно-кишкові кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи;
— виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
— ниркова недостатність тяжкого зтепени, підтверджена гіперкаліємія;
— вагітність;
— дитячий вік до 12 років;
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ в анамнезі: у т. ч. вказівки на напади бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗЗ; повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма).
З осторожностью призначають препарат пацієнтам літнього віку, пацієнтам з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, ІХС, цереброваскулярними захворюваннями, дислипидемией/гіперліпідемією, цукровим діабетом, захворюваннями периферичних артерій, курцям, при частому вживанні алкоголю, при цирозі печінки з портальною гіпертензією, при КК< 60 мл/хв, печінковій і/або нирковій недостатності, у пацієнтів з нефротичним синдромом, гіпербілірубінемією, при вказівках в анамнезі на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої до��шки, пацієнтам з гастритом, ентеритом, колітом, при наявності інфекції, викликаної Helicobacter pylori, при захворюваннях крові неясної етіології (лейкопенія і анемія), у період лактації, при тривалому застосуванні НПЗЗ, пацієнтам з тяжкими соматичними захворюваннями, одночасно з пероральними ГКС (у т. ч. з преднізолоном), з антикоагулянтами (в т. ч. з варфарином), з антиагрегантами (в т. ч. з ацетилсаліциловою кислотою, з клопидогрелом), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (в т. ч. з циталопрамом, флуоксетином, пароксетином,
Применение при вагітності та годуванні груддю
Нурофен® УльтраКап протипоказаний до застосування в III триместрі вагітності.
Застосування препарату у I та II триместрах вагітності і в період лактації можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.
При необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Не рекомендується одночасний прийом Нурофена Ультрaqap з ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ.
При одночасному призначенні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності після початку прийому ібупрофену у хворих, які отримують в якості антиагрегантної кошти малі дози ацетилсаліцилової кислоти).
При одночасному застосуванні з антикоагулянтами і тромболітичними лікарськими засобами (у т. ч. альтеплазой, стрептокіназою, урокіназою) пов��зменшується ризик розвитку кровотеч.
Одночасний прийом з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (у т. ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку серйозних кровотеч із ШКТ.
При спільному застосуванні з ібупрофеном цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, пликамицин підвищують частоту розвитку гіпопротромбінемії.
При спільному застосуванні циклоспорин і препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландину в нирках, що призводить до посилення нефротоксичности. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину і ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів.
Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, при одночасному застосуванні знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену.
При спільному застосуванні індуктори мікросомального окислення (у т. ч. фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гидроксилированных активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку т��важких інтоксикацій.
Інгібітори мікросомального окислення знижують ризик розвитку гепатотоксичної дії ібупрофену.
При спільному застосуванні ібупрофен знижує гіпотензивну активність вазодилататорів, натрийуретический ефект фуросеміду та гідрохлортіазиду.
Ібупрофен знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фибринолитиков.
Посилює побічні ефекти мінералокортикоїдів, ГКС, естрогенів, етанолу.
При спільному применении посилює ефект пероральних гіпоглікемічних препаратів (похідних сульфонілсечовини) та інсуліну.
При одночасному прийомі антациди та колестирамін знижують абсорбцію ібупрофену.
При спільному застосуванні ібупрофен збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату.
Препарати, що володіють миелотоксическим дією підсилюють прояви гематотоксичності Нурофена УльтраКап.
Кофеїн посилює аналгезуючий ефект ібупрофену.
